Терористичний акт
КУРСОВА РОБОТА
Терористичний акт
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3
Роздiл І. Кримінально-правова та кримінологічна 5
характеристика терористичного акту
Об’єктивні ознаки тероризму 9
1.2 Суб’єктивні ознаки тероризму 18
Роздiл ІІ. Класифікація видів тероризму 21
Роздiл ІІІ. Відповідальність за терористичний акт 26
Висновки 31
Список використаних джерел 33
ВСТУП.
Вступ
У сучасних словниках світу неможливо знайти більш розповсюдженого терміну, ніж “тероризм” та “терористичний акт”. Про тероризм в різних країнах і особливо в Україні зараз говорять і пишуть фахівці в галузі юридичних, суспільних та інших наук. Зі сторінок академічних журналів та інших спеціальних видань дана тематика перейшла на сторінки популярних і непопулярних газет, різних пропагандистських брошур і журналів, а також інших видань, розрахованих на широкого масового читача.
Сьогодні тероризм є однією з найбільших загроз для людства і досі світова спільнота не знайшла ефективних методів боротьби з явищем тероризму, а постійна загроза, що “висить” над кожним із нас і обумовлює актуальність дослідження даної тематики. Об’єктом дослідження у даній праці є поняття терористичного акту та складу даного злочину, як одного з найбільш масштабніших злочинів проти людства.
Варто зауважити, що в авторів, які досліджують це питання немає єдиних поглядів не лише щодо самого трактування термінів “тероризм” та “терористичний акт”, а й щодо визначення шляхів подолання даного явища. Метою автора даної праці було опрацювати нормативно-правові акти, літературні джерела та запропонувати ті визначення, які якнайбільше підходять для полегшення теоретичного осягнення поняття терористичного акту та детального вивчення складу даного злочину.
Значна увага в роботі приділяються її предмету , яким є склад терористичного акту, види цього злочину, визначення ступеня суспільної небезпеки вказаного діяння, чим зумовлена потреба у посиленні відповідальності за даний злочин.
При дослідженні поняття політичної терористичного акту використовувалися такі загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція та індукція, а також метод теоретичного осмислення. Останній полягає в опрацюванні системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. Тобто, на основі використаної літератури автор намагається всебічно розглянути поняття даного злочину, його склад та шляхи подолання такого негативного явища як тероризм і, на основі цього, сформулювати власне бачення даної проблематики.
Елементи наукової новизни полягають у тому, що автор на основі опрацьованого нормативно-правового та науково-публіцистичного матеріалу узагальнено виклав шляхи та перспективи вирішення проблеми, суть якої полягає у злочині, що КК України визначений як терористичний акт .
Отже, ця курсова робота направлена на глибоке вивчення кримінально-правової характеристики терористичного акту на сучасному етапі розвитку законодавства.
РОЗДІЛ I КРИМIНАЛЬНО –ПРАВОВА ТА КРИМIНОЛОГIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ
В сучаснiй науцi тероризм розглядається як загальнонебезпечне, полiтико – iдеологiологiчне, аморальне явище, прояви якого рiзними способами посягають на громадську безпеку та суспiльнi вiдносини, що охороняються законом. Сьогоднi в пресi словами “терор”, “тероризм” позначаються будь- якi резонанснi вбивства, захоплення заручникiв, акти насильства та iншi злочини насильницького характеру.
Вказаний злочин має iсторичнi коренi. Праобразом сучасного тероризму можна назвати кровну помсту. Незважаючи на жорстоку сутнiсть , вона виконувала регулюючу функцiю вже на початку формування суспiльства. Елементи терористичного насильства простежуються в iнших iсторичних формах. Наприклад, первинним джерелом сучасних таємних операцiй спецiальних служб постає вбивство давньоримського диктатора Юлiя Цезаря.
З тероризмом Середньовiччя асоцiюється така судово- полiцейська установа католицькоi церкви у боротьбi з єресеями , як iнквiзицiя. Епоха Вiдродження також мала чимало випадкiв вбивств полiтичних дiячiв. Папи “легалiзували “ в своїх едиктах позбавлення життя королiв та iмператорiв , якi не пiдкорялися Святому престолу. Судовий терор в Росiiї був характерний для внутрiшньої полiтики Iвана Грозного в перiод опричини. Позасудовий терор бере свiй початок в данiй державi в перiод “смути “ на початку 18 ст. і слугував для знищення політичних супротивникiв.
Велика Французька революцiя ( 1789- 1794 р.р.) також залишила свiй слiд на нивi тероризму. Саме в перiод якобiнськоi рроризму.алишила свйика Французька революця диктатури пов’язане виникнення поняття террор , незважаючи на латинське походження термiну ( terror-страх, жах).
Для сучасності теоретико-прикладні дослідження тероризму мають важливе значення.За підрахунками спеціалістів існує від 100 до 200 його визначень. Таке становище зумовлено як надзвичайною складністю самого явища тероризму, так і політико-юридичним розмаїттям його оцінок на міжнародному рівні.[7,с.4]
Тероризм являє собою складне, багатопланове явище, що посягає різними способами на різноманітні блага і суспільні інститути, які охороняються законом. Це викликає труднощі у виробленні його загального поняття і відмінних ознак.
Тероризм необхідно розглядати не тільки як злочин, але й як негативне соціально-правове явище. Це допоможе усвідомити всю складність цього феномену, а також помітити певні шляхи щодо законодавчого визначення цього поняття, яке повинно грунтуватися, на врахуванні його поліаморфності [9, с.77] Як уже зазначалося, єдиного розуміння, щодо визначення тероризму на сьогодні немає. Більше того, деякі дослідники вважають взагалі недоцільною криміналізацію тероризму. Так, наприклад, В.М. Смітієнко аргументує свою позицію тим, що крім встановленої відповідальності за терористичний акт (ст. 258 ККУ) достатньо інших кримінальних важелів впливу у чинному законодавстві.
Інші вчені ототожнюють тероризм лише з політичними злочинами. Тероризм же є поняттям набагато ширшим. Для ілюстрації цього твердження можна навести декілька його визначень,якими користуються відомі організації антизлочинного спрямування.
ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи застосування насильства в політичних цілях особами чи групою осіб, які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб нанести удар чи залякати більш чисельну групу або безпосередню жертву, щодо якої було застосовано насильство.[10, с.66]
ФБР використовує у своїй діяльності наступне визначення: “Тероризм-протизаконне застосування сили проти осіб чи власності, щоб залякати чи примусити уряд, цивільне населення або будь-який сегмент для досягнення політичних і соціальних цілей.”
Міністерство оборони США ( директива № 2000.12 від 20.12.83 р.) дає таке визначення: “ тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях. Закон України “ Про боротьбу з тероризмом” передбачає , що тероризм- це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур , залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. [4, с.1].
Український дослідник тероризму В.Ф.Антипенко вважає тероризм політичним злочином і з огляду на це пропонує кримінально-правову норму, що визначає відповідальність за цей злочин віднести до розділу "Злочини проти основ національної безпеки України". Він визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних чи наднаціональних інститутів, яке призвало до певних жертв, або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання. [6,c.45]. З цією думкою цілком можна погодитись.
В.П.Ємельянов розглядає поняття тероризму ширше і не обмежується розуміннями його як політичного злочину. Він визначив тероризм, як такі загально-небезпечні дії або суспільну небезпеку, якi спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.
Це визначення вдало відображає сутність тероризму і не переобтяжене зайвими поняттями. Крім того, В.П.Ємельянов пропонує і свій варіант кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за тероризм.
"Вчинення або загроза вчинення загальнонебезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії (тероризм) [15,с.85].
Дане визначення по своїй суті відповідає визначенню терористичного акту даного в ст.258 діючого нині Кримінального кодексу, що має такий вигляд:
1.Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації, воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. [2, с.258]
На мою думку визначення, що подано в Кримінальному кодексі є занадто розширеним і потребує певного звуження, визначення Ємельянова було б більш придатним, але воно також далеке від досконалості.
Крім того, такий український дослідник тероризму, як В.Ліпкан вважає, що в Кримінальному кодексі потрібно подати визначення тероризму, а не терористичного акту, до якого включити також організацію , фінансування, підтримку, створення терористичної групи, а не виділяти це положення в окрему частину (ч.4 ст.258 ККУ)[9, с.77].
Це положення є також спірним, оскільки такий дослідник як Ємельянов, вказує на те, що створення терористичної організації відповідає за ознаками ст.255 ККУ створенню злочинної організації.
С.Гавриш вважає, що тероризм розглядається наукою в
трьох аспектах:
як злочинне діяння;
як терористичні групи (організації);
як терористичні доктрини. [7, с.41]
В першому розумінні тероризм є злочином, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом.
В другому - тероризм визначається як організація, фінансування, підтримка, створення терористичної групи, а так само участь у ній з метою вчинення злочинів терористичного характеру.
В третьому - тероризм ототожнюється з терористичними доктринами, тобто системою знань, установок, переконань, які оправдовують вчинення злочинів терористичного характеру, так як вони спрямовані на досягнення "вищої мети".
В цій роботі детально розглядатиметься поняття тероризму саме як злочину.
З вищевикладеного зрозуміло, що тероризм є надзвичайно складним соціально правовим явищем і тому для більш повного розкриття його суті необхідно розглянути склад злочину - тероризм, тобто зупинитися на його об'єктивних та суб'єктивних ознаках.
1.1. Об'єктивні ознаки тероризму
Метою цього підрозділу є визначення ознак тероризму, тобто уточнення складу злочину тероризм, що дозволить в подальшому відмежувати його від інших злочинів з елементами тероризування (вимагання, погроза щодо судді, працівника правоохоронного органу, угон або захоплення повітряного судна тощо).
Під тероризмом у спеціальній літературі розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів, що полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнення певних політичних цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. [З, с.636]
Насамперед , відмінною рисою тероризму є те, що він породжує загальну небезпеку для невизначеної кількості невинних жертв, яка виникає внаслідок вчинення загальнонебезпечних дій або погрози такими. Небезпека при цьому повинна бути реальною і поставати від діянь, що об'єктивно виразилися у загальнонебезпечних діях, що реально можуть заподіяти шкоду невизначеній кількості осіб або спричинити інші тяжкі наслідки. Ще однією рисою тероризму є публічний характер його виконання. Інші злочини звичайно вчиняються без претензії на розголос, а при інформуванні лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість винних. Тероризм же без широкого розголосу не існує.[15, с.83]
Найважливішою ознакою тероризму є винне створення обставини страху, пригніченості, напруженості. В той же час дослідники звертають увагу на те, що залякування населення для терористів є не самоціллю, а засобом досягнення мети - мети примушення до вчинення або відмови від вчинення якихось дій.
Отже, склад тероризму має конструктивно містити в органічній єдності сукупність таких ознак:
1. Вчинення або погроза вчинення загальнонебезпечних дій
(вибухів, підпалів, отруєнь, затоплень, екологічних катастроф тощо).
2. Спрямованість цих дій на залякування населення.
3. Наявність спеціальної мети.
Відсутність хоча б однієї з зазначених ознак має відсутнюватись як відсутність складу тероризму.
О'бєкт тероризму
У теорії сучасного кримінального права домінуючим підходом є визначення поняття об'єкту злочину як тих суспільних відносин, на які посягає злочин. Конституція України докорінно змінила ціннісні орієнтації відносно елітарної демократії. Зокрема, у ст.З Основного закону найвищою цінністю проголошено людину, а її права, свободи та їх гарантії зумовлюють відповідно напрям діяльності держави[1,с.3]
Чітке визначення об'єкту тероризму допомагає з'язувати суть цього злочину, а також окреслити характер і ступінь його суспільної небезпеки. Слід зважати на те, що існує два основні види тероризму: політичний (державний) та кримінальний тероризм (економічний, екологічний, ядерний, кібернетичний тощо).
Якщо зробити аналіз статті 258 "Терористичний акт" Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, необхідно підкреслити, що не зовсім вдалим є зазначення мети тероризму як "порушення громадської безпеки". Розглядувана кримінально-правова норма міститься в Розділі IX Особливої частини "Злочини проти громадської безпеки". І тому, родовим об'єктом усіх злочинів, що містяться у цій главі, є саме відносини громадської безпеки. Отже, громадська безпека є основним об'єктом тероризму, а не його метою [9 ,c.78] . Ряд фахiвцiв вважають, що тероризм належить до злочинiв проти держави, оскiльки його метою є досягнення полiтичних цiлей.
На цiй основi за пiдслiднiстю (ст.112 КПК) досудове слiдство у справах про тероризм провадиться слiдчими органiв Служби безпеки України. Взагалі , тероризм є багатооб'єктним злочином. Він посягає і на громадську безпеку (основний об'єкт), і на життя, здоров'я права громадян, і на відносини власності (додатковий об'єкт) тощо. Після визначення об'єкта злочину, можна буде стверджувати про політичний, або кримінальний, або інший вид тероризму. Наприклад, родовим об'єктом політичного тероризму буде безпека (внутрішня і зовнішня) держави, в той час як додатковими - життя представника державної влади, або представника іноземної держави, відносини власності тощо.
Родовим об'єктом кримінального тероризму є громадська безпека, в той же час додатковими об'єктами можуть бути життя, здоров'я, честь та гідність громадян, власність тощо.
Найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній об'єкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які прийняті під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода злочином, що підпадає під ознаки даного складу. Чинний кримінальний закон відносить терористичний акт до злочинів проти громадської безпеки. Під громадською безпекою слід розуміти стан суспільних відносин , за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки , на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя і здоров’я людей та для збереження матеріальних цінностей. Однак, приймаючи до уваги , що форми вчинення терористичного акту і методи, які використовуються для досягнення поставленої мети, є надзвичайно небезпечними, то даний злочин слід віднести до злочинів проти Основ Національної Безпеки.
В.Ф.Антипенко звертає увагу на таке: "громадська безпека не може бути основним об'єктом тероризму... Залякування в тероризмі виступає не самоціллю, а засобом досягнення мети впливу на основний об'єкт, цим реалізується спонукання відповідних осіб до вигідних для терористів рішень. Основним же об'єктом в тероризмі є національні та наднаціональні інститути (у їх різноманітних варіантах), посягання на які через дію на безпосередній об'єкт винні особи досягають чи прагнуть досягти головної мети - порушення їх недоторканості."
Необхідно врахувати , що сучасний тероризм наносить шкоду державним інтересам, а саме безпеці держави. Державна безпека розглядається в двох аспектах :
зовнішня;
внутрішня( система заходівв суспільно-політичній , економічній сферах), складовою частиною якої є громадська безпека.
Однак державна безпека є об’єктом злочинів , передбачених Розділом I Особливої частини ККУ ”Злочини проти Основ Національної Безпеки”.
Паралель можна провести між ст.258 і ст..113 ККУ (“ Диверсія”). Схожість в об’єктивній стороні (вчинення вибухів, підпалів та ін.) цих злочинів також дає підстави віднести терористичний акт до злочинів проти Основ Національної Безпеки. Розмежування вищеназваних злочинів полягає в суб’єктивній стороні, а саме за спеціальною метою : в терористичному акті – провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення тих чи інших дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи їх службовими особами, привернення уваги до особи певних політичних, релігійних поглядів винного (террориста) , а в диверсії- послаблення держави, зниження її економічного, науково- технічного, військового потенціалу тощо.
Отже, об’єктом терористичного акту виступає не тільки громадська безпека, але й інтереси держави. У зв’язку з цим, доцільно було б терористичний акт до групи злочинів проти Основ Національної безпеки.
Тому В.П.Ємельянов вказує на необхідність формування у законі ознак тероризму таким чином, щоб склад тероризму не вступав у протиріччя з іншими складами злочинів і не примушував у правозастосовчій практиці постійно кваліфікувати діяння, що підпадають під його ознаки, за сукупністю з іншими злочинами .Вiн пропонує такi ознаки тероризму:
1) створення суспiльно- небезпечним способом вигiдної для злочинця ситуації ( стану) , як засобу досягнення прямого чи побiчного впливу на органи влади.
2) своїми дiями терористи переслiдують певну полiтичну мету. Для її досягнення вони застовують рiзнi способи : вбивства, вибухи, захоплення заручникiв , транспортних засобiв.[15,c.83].
Об'єктивна сторона
Аналізуючи об'єктивну сторону тероризму, слід зауважити, що акти тероризму можуть бути вчинені різноманітними активними діями, тобто тероризм проявляється в різних формах, таких, як:
1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;
2)погроза вчинення зазначених дій (ч.1. ст.258 ККУ);
3)створення терористичної групи чи терористичної організації(ч.2 ст.258 ККУ);
4)керівництво такою групою чи організацією ;
5)участь у ній ;
6)матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (ч.4.ст.258К)
Відмінною рисою цього злочину є те, що акти тероризму вчиняються відкрито, демонстративно. Коло потерпілих осіб є невизначеним. Вони спрямовані на створення певної, вигідної для злочинців, атмосфери як засобу для досягнення прямого чи побічного впливу на органи влади, певні соціальні групи тощо. Тому об'єктивну сторону тероризму становлять дії щодо примушення шляхом створення обстановки страху до прийняття якогось рішення фізичною чи юридичною особою або відмови від нього.[9,с.79]
В.Антипенко також підтримує вищевказану думку і стверджує, що з об'єктивної сторони тероризм учиняється тільки у вигляді дій. Об'єктивна ж сторона полягає у двох альтернативних формах:
вчинення насильницького діяння, яким створюється загроза
загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання
суспільно небезпечних наслідків (терористичного акту як такого);
погрози вчинення зазначених дій.[5,с. 93]
До насильницьких діянь, якими вчиняються акти тероризму відносяться:
1) застосування зброї - під яким при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням - здійснення прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю;
2)підпал є знищенням чи пошкодженням майна вогнем, у випадках, коли створюється загроза життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків;
3)вибух - застосування вибухових речовин в місцях масового знаходження людей, чи в іншому місці, якщо таким діянням створювалася загроза життю та здоров'ю хоча б однієї людини, або заподіяння значних матеріальних збитків;
4) iнші дії, які створювали небезпеку, - це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, відноситься застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо.[З,с.638]
5) під погрозою треба розуміти залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до особи чи її родичів, а так само про знищення чи пошкодження майна особи, а так само вчинення інших дій застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, інших дій, що створюють небезпеку життю чи здоров'ю людей, або спричинення матеріальних збитків.
Ч.4. ст.258 ККУ передбачає відповідальність за створення терористичної організації чи групи. До дій, які відносяться до створення терористичної групи чи організації , належать:
створення - об'єднання зусиль декількох осіб в одній організації
чи групі для вчинення злочинів терористичної спрямованості;
керівництво такою організацією - це направлення дій учасників
для вчинення злочинів;
участь у терористичній організації - це участь у її діяльності, або
участь у злочині, що скоюється організацією за умови, що той , хто скоював знав, що злочин вчиняється терористичною організацією;
метеріальне, організаційне чи інше сприяння терористичній групі
чи організації:*
вербування - запрошення, набір чи залучення шляхом
домовленості тощо добровольців для їх участі у вчиненні злочинів особисто або у формуваннях чи групах.
фінансування - забезпечення грошовими коштами.
матеріальне забезпечення - встановлення грошового чи
майнового заробітку, надання одягу, зброї, харчування, грошової
винагороди сім'ям тощо ;
навчання - це проведення занять з терористами по
оволодінню прийомами, способами, методами та формами ведення бою
чи вчинення інших насильницьких дій та ін.
Ч. 1. ст.258 передбачає обов'язковою ознакою створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, під якими розуміють такі зміни в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.[З, с. 638]
Отже , акти тероризму можуть бути вчинені різними способами, які поєднує насильницька суттєвість щодо їх механізму. "Насильство" у контексті тероризму багатьма дослідниками тлумачиться як загроза використання сили, або використання сили для заподіяння шкоди окремій особі чи групі осіб на відміну від вживання цього терміну в широкому розумінні, як позбавлення волі чи порушення прав людини, що є цілком логічним. Зміст залякування полягає в тому, що під кожний вчинений акт тероризму закладено погрозу вчинити в наступному акт, як правило ще більш жорстокий і руйнівний. [5, с.93]
Проте аналіз форм терористичного акту вказує на недосконалість ст.258 По-перше, ст.258 ККУ не дає визначення терористичної групи чи терористичної організації, посилаючиь на відповідні статті ,що дають тлумачення злочинних організацій і організованої групи, важаючи, щовони є аналогічними за змістом. При цьому виникає питання про те, чи потрібна ч.4ст.258 ККУ, яка передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації,, коли відповідальність з такої позиції законодавця може бути передбачена в ст.ст .27 і 152 ККУ. Тимчасом ЗУ “Про боротьбу з тероризмом” дає чітке визначення терористчної групи і терористичної організації: ”Терористична група- група з двох і більше осіб,які об’єднались з метою вчинення терористичних актів.