Теворческая личность

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….…..2

Розділ 1.ПІДХОДИ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЇ ……………………………………………….…............................4

1.1. Поняття творчості в психології…………………………………………...…4

1.2. Психологічні риси і особливості творчої особистості……………………..6

Висновки до розділу 1…………………………………………………………...13

Розділ 2.ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ………………………………………….………………………14

2.1. Генетичні чинники становлення творчої особистості…………………….14

2.2. Середовище, як чинник становлення творчої особистості……...………..17

2.3. Особистісні властивості, як чинник становлення творчої особистості….21

Висновки до розділу 2………………………………………………………….23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….26

ВСТУП

Актуальність: Поняття творчості, обдарованості, а також термін «творча особистість» є сферою досліджень багатьох вчених. Завдання визначення чіткої межі між ними завжди стояла на шляху дослідників. Дослідження в цій галузі психології вимагають комплексного міждисциплінарного підходу (соціально-психологічного, біологічно-генетичного, філософсько-соціологічного і т.д.).

Творча особистість далеко не новий предмет дослідження. Вона завжди цікавила мислителів усіх епох і викликала прагнення створити «теорію творчості». Це пояснюється динамізмом становлення реальних людських здібностей, в їх нескінченно різноманітних формуваннях, проявах і застосуванні.

На межі XIX - XX століть, як спеціальна область досліджень, почала складатися «наука про творчість», «теорія творчої особистості» або  «психологія творчості». Дослідженням творчості займалися багато відомих психологів, такі як З. Фрейд, К Юнг, Дж. Келлі, К. Роджерс, Г.С. Альтшуллер та ін. Проблема творчої особистості, є однією з центральних у творчості психології і виступає як дослідження характеристики психічних властивостей особистості, що володіє здібностями, мотивами, знаннями й уміннями, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю [6, с. 315].

Тому це робить проблему творчості актуальною і значущою на сучасному етапі.

У даній роботі ми спробуємо  визначити психологічні  чинники  становлення творчої особистості, розглянути основні теорії формування творчої особистості в роботах  вітчизняних і зарубіжних психологів.

Мета дослідження: визначити психологічні чинники становлення творчої особистості.

Відповідно до мети було сформовано такі завдання роботи:

1. Розглянути поняття і природу творчості.

2. Проаналізувати поняття «творча особистість», ії основні риси та особливості.

3. Вивчити вплив генетичних, соціально-психологічних та особистісних  чинників на процес формування творчої особистості.

Об’єкт дослідження - творча особистість.

Предмет дослідження – чинники формування творчої особистості.

РОЗДІЛ 1. ПІДХОДИ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЇ

1. Поняття творчості в психології.

Для вивчення творчої особистості  необхідно чітко позначити що містить в собі власне поняття  творчості, і який конкретно вид  мислення є творчим.

За визначенням творчість - процес діяльності особистості, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності або підсумок створення суб'єктивно нового [цит. по 6 ]. Основний критерій, який відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) - унікальність його результату. Результат творчості неможливо прямо вивести з початкових умов. Ніхто, крім, можливо, автора, не може отримати в точності такий же результат, якщо створити для нього ту ж вихідну ситуацію. Таким чином, в процесі творчості автор вкладає в матеріал якісь незвідні до трудових операцій або логічного висновку можливості, виражає в кінцевому результаті аспекти своєї особистості. Саме цей факт надає продуктам творчості додаткову цінність в порівнянні з продуктами виробництва.

Творчість є діяльність особистості, процес створення суб'єктивних цінностей, породжує щось якісно нове, ніколи раніше не існуюче, цінне не тільки для даної особистості, але і для інших людей [цит. по 4].

Не можна не відзначити і те, що самі спроби визначити, що є  новим, швидко приводять у глухий кут. Адже новим може бути і незвичайне поєднання вже відомих частин. Існує й інший шлях створювати нове: суттєво удосконалити старе, та так, що воно зміниться до невпізнання. Візьмемо літаки, кораблі чи автомобілі початку ХХ століття та аналогічні технічні конструкції початку ХХI століття.

Підведемо проміжний підсумок міркуванням. Виявляється, творчість  з деякою часткою умовності можна  характеризувати новизною продукту, його об'єктивної цінносю, неалгоритмізованістю процесу. Важливо і те, що воно універсально і «не прив'язане» до певного виду діяльності.

Творчість може бути розглянута в різних аспектах: процес підготовки до творчості - як розвивати творчість; процес творчості - як створено; продукт творчості - це те, що створено.

Продукти творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини і т.д., але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знайти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість - це створення нового в різних планах і масштабах.

Під час характеристики сутності творчості важливо враховувати  різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу створення.

Творчість має ознаки технічні, економічні (зниження собівартості, підвищення рентабельності), соціальні (забезпечення умов праці), психолого-педагогічні (розвиток в творчому процесі психічних, моральних  якостей, естетичних почуттів, інтелектуальних  здібностей людини, набуття знань та ін) [цит. по 6] .

З точки зору психології особливо цінним є сам процес творчої  роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів  і засобів розвитку творчості.

Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Вона вимагає розумової активності, інтелектуальних  здібностей, вольових, емоційних рис  і високої працездатності.

Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей. Творчість  є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ.

Творчість - це створення  нових за задумом культурних, матеріальних цінностей. Найбільш значущими характеристиками творчості є:

• Оригінальність.

• Неочевидність рішення.

• Оптимальність.

• Суспільно-історична унікальність.

1.2. Психологічні риси і особливості творчої особистості.

На даний момент розвитку психології, точного і єдиного визначення поняття «творча особистість» не існує.

По суті, особистостям, яких за всіма показниками можна віднести до творчих, притаманні різні, не схожі  риси характеру, цілі, прагнення, пріоритети та спрямованості. Багато хто з дослідників зводять проблему людських здібностей до проблеми творчої особистості: не існує особливих творчих здібностей, а є особистість, що володіє певною мотивацією і рисами.

          У психологічній літературі існують  дві основні точки зору на  творчу особистість[цит. по 6]. Згідно з однією, креативність або творча здатність в тій чи іншій мірі властива кожній нормальній людині. Вона так само невід'ємна від людини, як здатність мислити, говорити і відчувати. Більш того, реалізація творчого потенціалу незалежно від його масштабів робить людину психічно нормальною. Позбавити людину такої можливості означає викликати в нього невротичні стани.

  Відповідно до другої точки зору[цит. по 6], не всяку (нормальну) людину слід вважати творчою особистістю, або творцем. Подібна позиція пов'язана з іншим розумінням природи творчості. Тут крім незапрограмованого процесу створення нового, береться до уваги цінність нового результату. Він повинен бути загально значний, хоча масштаб його може бути різним. Найважливішою рисою творця є сильна і стійка потреба у творчості. Творча особистість не може жити без творчості, вбачаючи в ньому головну мету і основний зміст свого життя.

          Визначенню поняття творчої особистості  у філософській, педагогічної та  психологічної літературі приділялася  велика увага наступними вченими:   В.І. Андрєєв, Д.Б. Богоявленська, Р.М. Грановська, А.З. Зак, В.Я.Кан-Калик, Н.В. Кічук, Н.В. Кузьміна, А.Н.Лук, С.О. Сисоєва, В.А. Цапок та інші.

          Творча особистість, як вважає  В. Андрєєв [1], - це такий тип особистості, для якої характерна стійкість, високий рівень спрямованості, на творчість, мотиваційно-творча активність, яка проявляється в органічному єднанні з високим рівнем творчих здібностей, що дозволяють їй досягти прогресивних, соціальних і особистісно значущих результатів в одній або декількох видах діяльності.

          Психологи розглядають творчість  як високий рівень логічного  мислення, яке є поштовхом до  діяльності, "результатом якої  є створені матеріальні і духовні цінності" [4, с. 105]. Більшість авторів погоджуються з тим, що творча особистість - це індивід, який володіє високим рівнем знань, має прагнення до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки - найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найбільш головною ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності, і є умовою її успішного виконання. Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності.  

П. Торренс [цит. по 4] зібрав 84 визначення креативних, творчих людей, і виявилося, що вони мають протилежні якості. З одного боку це невпевненість, боязкість, сором'язливість, прагнення до самотності, непопулярність серед людей, з іншого боку - прагнення до домінування, сміливість і відстоювання своїх ідей, потреба в соціальних контактах, соціальна активність, товариськість і популярність серед людей. Таким чином, творчі особистості розділилися на дві основні соціально контактні групи: одна - замкнуті і відчужені, з вираженою ініціативністю, а інша група - поряд з інтелектуальною ініціативністю ще й відкрита, контактна, з вираженою соціальною ініціативністю.

Ч. Дарвін [цит. по 4] відзначав особливістю творчої особистості естетичну чутливість, перфекціонізм, як прагнення до досконалості.

Але багато вчених в кінцевому  підсумку приходили до судження, що творчим особистостям притаманні:

1) Незалежність - власні стандарти  важливіше стандартів групи, незалежність  оцінок і суджень.

2) Відкритість розуму - готовність  повірити чужим фантазіям, сприйнятливість  до нового і незвичайного;

3) Висока толерантність  до невизначених і нерозв'язних  ситуацій, конструктивна активність  в цих ситуаціях;

4) Розвинуте естетичне  почуття, прагнення до краси.

Характеристика творчих  особистостей, отримана західними психологами, багато в чому отримала підтвердження  і в дослідженнях вітчизняних  психологів.

Т.С. Суслова [цит. по 13] зазначає основні риси, характерні для творчих особистостей. Це свідомість, відповідальність, наполегливість, почуття обов'язку, високий контроль над поведінкою і емоціями, рішучість, підприємливість, схильність до ризику, соціальна сміливість, інтелектуальна рухливість.

Андрісон [цит. по 4]виявив, що письменники більш схильні до емоційних перепадів настрою, ніж представники інших професій. Багатьох з людей, що займаються творчою діяльністю, оточуючі вважають незлагідливими, незалежними, самовпевненими і легко піддається зміні настроїв.

Н. Д. Арутюнян і А.Р. Агабабаян [ 9, с. 98] виявили, що на вираження творчості впливають ступінь вираження супер-его, рівень тривожності і нонконформізм (незалежність і самодостатність).

Також велике значення для  розуміння особливостей творчої  особистості має, особливе формування розумових дій. Адже "творчість" не існує в чистому вигляді, реальна  творча діяльність включає в себе масу технічних компонентів, "відпрацювання" яких - одна з обов'язкових умов творчої діяльності. Поглиблення психологічної характеристики розумового процесу полягає також у вказівці на те, що зміни "понятійних характеристик об'єктів" часто передують зміни операційних змістів і емоційних оцінок [4; 14-24]. Я. О. Пономарьов[цит. по 11], який вніс істотний внесок у розробку проблем психології творчого мислення, розглядає творчість як "механізм продуктивного розвитку", і замінює його на таке поняття, як "базальне розширення надбудовно-базальної системи".

  У психологічному плані функціонального розвитку це дослідження тих новоутворень, які виникають у діяльності по ходу виконання завдання. Тобто, те,що включає в себе "несвідоме" або "неусвідомлене" замінено Пономарьовим на термін "базальний компонент". Розвиток емоційних процесів у творчої особистості теж мають свої особливості. Якщо згадати одну з класичних схем творчого процесу - підготовка, дозрівання, натхнення, перевірка - і співвіднести її з наявними дослідженнями з психології мислення, то при всій умовності схеми таке співвідношення дозволяє констатувати, що перша і четверта ланка творчого процесу вивчаються набагато інтенсивніше, ніж друга і третя. Отже, в даний час саме їм необхідно приділити особливу увагу. Дослідження "натхнення" на лабораторних моделях і є вивчення умов виникнення і функцій емоційної активації, емоційних оцінок, що виникають по ходу рішення розумових завдань. Наприклад, в роботах по психології наукової творчості переконливо показується, що діяльність вченого завжди опосередкована категоріальним ладом науки, що розвивається за своїми законами, незалежними від індивіда. Разом з тим, допускається відоме протиставлення "суб'єктивно-переживаючого" і "об'єктивно-діяльнісного" плану [4, с. 106].

Вчені - дослідники виділяють  такі основні особливості творчої  особистості, як [6, с. 123]:

¾ сміливість думки, схильність до ризику;

¾ фантазія;

¾ проблемне бачення;

¾ вміння мислити;

¾ здатність знаходити протиріччя;

¾ вміння переносити знання та досвід у нову ситуацію;

 ¾ незалежність;

¾ альтернативність;

¾ гнучкість мислення;

¾ здатність до самоврядування .

О. Л. Кульчицька [цит. по 15] виділяє ще такі особливості творчої особистості:

¾ виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знання, ще в дитячі роки;

¾ висока працездатність;

¾ підпорядкування творчості духовної мотивації;

¾ стійкість, впертість;

¾ захоплення роботою.

В. О. Моляко [цит. по 10] вважає однією з основних якостей творчої особистості - прагнення до оригінальності, до нового, заперечення звичайного, а також високий рівень знань, умінь аналізувати явища, порівнювати їх, наявність стійкого інтересу до певної роботи, порівняно швидке і легке засвоєння теоретичних і практичних знань,схематичність і самостійність у роботі.

Отже, можна винести такі загальні риси та особливості творчої  особистості, прийняті багатьма дослідниками даної проблеми[цит. по 6]:

1. Людина наділена свободою вибору. Вона здатна вибирати наміри і мотиви. Може проводити відбір розумових операцій і дій, які робить. Завдяки цій свободі людина стає істотою творчою.

2. Людина-творець виступає головною причиною своєї поведінки. Вона є системою щодо самокерування; джерело її дії міститься, насамперед, у суб'єкті, а не в об'єкті. Це унікальна особистість; екстенсивна мотивація чи спонтанні думки значною мірою впливають на її рішення і вчинки, на те, що вона робить і чого уникає.

3. Головною рушійною силою є потреба (метапотреби), підтвердження своєї цінності. Вони задовольняються завдяки створенню нових форм або руйнування старих.

4. Людина є творцем, налаштованим на внутрішній і зовнішній розвиток. Розвиток - головна мета людської особистості.  Без орієнтації на зростання людина, можливості якогї обмежені, не мала би шансів протриматися і не змогла б побудувати свого добробуту і благополуччя, тобто щастя.

5. Людина-творець має обмежену свідомість і самосвідомість. Цю передумову руйнує радикальна думка про те, що є психічним, свідомим і одночасно радикальна думкою про несвідомість розуму і характеру.

6. Дії людини, особливо її думки і дії, у великій мірі впливають на те, яке місце вона займає в масштабах добра і зла; під їх впливом вона стає гуманною або негуманною.

Зміст поданих передумов  показує, що ми маємо справу з позитивною концепцією людини, яка, будучи обдарованою  свободою вибору, керує своєю поведінкою, переходить межі власних досягнень  і можливостей, прагне до розвитку і  високої самооцінки і зміни своєї Я-концепції [3].

Ю.О. Козелецький [7. С. 89] класифікує потреби творчих людей, приймаючи як критерію простір, в якому вони функціонують. Згідно з цим критерієм він виділяє чотири їх види:

- Перший - життєві потреби (основні, природні), які є вродженими, сформованими генетично. Їх задоволення необхідно для підтримки існування індивідуума і роду Homo sapiens.

- Друга група є пізнавальні потреби, які людина задовольняє в області науки, філософії, літератури, музики, образотворчого мистецтва, інформатики (потреба в компетенції, інформації, естетичні потреби).

- Третя група соціальні потреби, названі автором інтерперсональних (наприклад, потреба любові, братерства, домінування чи влади над іншими, потреба соціальної безпеки). Цю групу потреб можна задовольнити в зовнішньому просторі.

- До останньої групи  належать особисті потреби, більше за інших пов'язані з внутрішнім світом суб'єкта. Вони більшою мірою впливають на унікальність і неповторність особистості. Сюди автор відносить такі потреби, як потреба індивідуальних досягнень, потреба власної цінності, потреба сенсу життя, або трансценденції.

Наступним складовим елементом  особистості є емоційний елемент. Він дуже складний і охоплює постійні нейрофізіологічні і психічні системи, що генерують емоційні стани і  процеси, афекти і настрої. Унікальною властивістю емоційного елемента є  те, що він пов'язаний майже з усіма  елементами особистості. Такі судження насичені позитивними або негативними  емоціями. Емоційність відноситься  до головних вимірах темпераменту і  невротичності. Емоційні структури  включаються в мотиваційні процеси, тому емоційність "обслуговує" всі  інші складові елементи творчої особистості. Ю.О.Козелецький виділив ще один елемент особистості - особистий, розуміється їм як глибока нейрофізіологічна, психічна і духовна структура, в якій знаходиться екзистенційно-тотожний (особистісний) зміст, що стосується цієї особи [цит. по 7].

Творчість особистості слід розглядати, враховуючи мікросоціальні чинники: культурні, політичні та економічні. Системні концепції творчості ламають "Персонологічну" точку зору, згідно якої творчість обмежується людською істотою - його пізнанням, психікою чи особистістю [6. с.111 ].

Творча особистість представлена у творчості багатогранно, оскільки вона складається з біологічних, психологічних і соціальних структур, працює на свідомому і несвідомому  рівнях завдяки пізнавальним, емоційним  і вольовим системам. Така людина неповторна, живе одночасно у зовнішньому і внутрішньому світі.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. Творчість - це вища форма діяльності особистості, котрий характеризується створенням суб’єктивних цінностей, якісно нових, цінних не тільки для певної особистості але і для людей взагалі.

Головними характеристиками творчості є оригінальність, неочевидність  рішення, оптимальність, суспільно-історична  унікальність.

2. Творча особистість – тип особистості, з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних соціальних і особистістно значущих результатів в одній або декількох видах діяльності. Головні особливості творчої особистості є – стійкість, високий рівень спрямованості на творчість, мотиваційно-творча активність, сміливість думки, фантазія, вміння мислити, здатність знаходити протиріччя, незалежність, гнучкість мислення.
3. Потреби творчих особистостей – підпорядкованість творчості духовної мотивації, стійкість, захоплення роботою.

РОЗДІЛ 2. ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

2.1 Генетичні чинники  становлення творчої особистості

Завданя психогенетики - вирішити проблему індивідуальних відмінностей між людьми, в тому числі відмінностей в їх здібностях.

Існує достатньо прикладів  в історії, коли творчі здібності  були генетично успадковані. Це сімейства  математиків Бернуллі, композиторів Бахів, російських письменників і мислителів - сім'я Соловйових та інших. Спроба виявити спадкові детермінанти творчості була зроблена в роботах дослідників, що належать до вітчизняної школи диференційованої психофізіології. Представники цього напряму стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки). Гіпотетичною властивістю нервової системи людини, яка могло б у ході індивідуального розвитку детермінувати творчість, вважається "пластичність". Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, яка проявляється в малій варіативності показників активності центральної нервової системи, в ускладненні переключення,в неадекватності переносу старих способів дії на нові умови, стереотипності мислення. Однак питання про зв'язок пластичності з творчістю залишається відкритим [6 с. 119-124].

При вирівняних, загалом, сприятливих  умовах розвитку дуже велике значення набувають спадкові відмінності  в обдарованості. Під час аналізу патографій, присутніх в життєписах великих людей, В. Л Ефроімсон [5] відзначає наступні біологічні фактори геніальності:

Подагра і гіперурикемія

Серед чоловічого населення  світу похилого віку подагрики складають 0,6-1,5%, при цьому фізично вони не цілком повноцінні. Серед геніальних або близьких до геніальності майже 50%! Підвищену розумову активність подагріков пояснюють тим, що сечова кислота структурно дуже схожа з кофеїном і теоброміном - відомими стимуляторами розумової активності.

Найвідоміші подагрики-геніі  це - Пріам, Ахілл, Олександр Македонський, Мікеланджело,Христофор Колумб, Борис  Годунов, Петро I, Г. Галілей, Ф. Бекон, Г.В. Лейбніц, І. Ньютон, Якоб і Іоганн Бернуллі, Ч. Дарвін.

Високочолі і  гігантолобі генії

Еволюційно, природний відбір прямував на збільшення голови і особливо лобових часток, які прикриваються чолом, і це дозволяє припускати наявність деякої, хоча і аж ніяк не повної, кореляції між розміром голови і відносної висоти чола з інтелектом.

Іншими словами, саме в  мозку людини відбувається активація  максимальної кількості генів, і, якщо дозволити собі деякі спрощення, можна стверджувати, що в мозку, як у жодній іншій тканини, максимально  мобілізується і використовується генотип людини. Додамо, що частина  мозку людини, яка керує фізіологічною  функцією центральної та периферичної нервових систем, становить близько  ⅓ його обсягу, тоді як ⅔ - виконує  функцію мислення. Саме завдяки цим  даним питання про значення обсягу мозку втрачає свою примітивність.

Синдром Марфана

Синдром Марфана - особлива форма диспропорційного гігантизму -

При цьому важкому рідкісному захворюванні істотно скорочує тривалість життя, але воно подарувало людству  щонайменше п'ять вражаючих особистостей: Авраама Лінкольна, Ганса Христиана Андерсена, Шарля де Голля, Корнія Чуковського, Вільгельма Кюхельбекера. Є впевненість, що систематичні пошуки визначать ще чимало великих діячів з цією аномалією.

Синдром Морріса

У довгому ряду досліджень відзначена виняткова діловитість, фізична та розумова енергія жінок .

Псевдогермафродитизм мав  би породжувати найтяжчі психічні травми, але емоційна стійкість цих особистостей, їх життєлюбність, різноманітна активність, енергія, фізична та розумова, просто вражаючі. У другій половині ХХ ст. можна було назвати близько десятка «амазонок» з цим синдромом.

Жанна д'Арк мала загальну статуру, яка відрізнялося кілька чоловічими пропорціями. Вона дуже любила фізичні  і військові вправи, охоче носила чоловічий одяг. У неї ніколи не було менструацій, що дозволяє нам по сукупності інших особливостей через  п'ять з половиною століть впевнено ставити Жанні д'Арк діагноз  тестикулярною фемінізації - синдрому Морріса.

Гіперсексуальність

Особливе місце займає надзвичайна енергія і сила волі, породжена сексуальним утриманням (одним із прикладів є монах  Гільдебранд) або, високою сексуальністю. Нестримної сексуальністю відрізнялися Генріх II Плантагенет, Ярослав Мудрий, Чингізхан, Іван Грозний, Петро I, Катерина II, А.С. Пушкін, М.Ю. Лермонтов, Ф.І. Тютчев, А.А. Блок, С.А. Єсенін, В.В. Маяковський, Л.М. Толстой та багато інших. У деяких підвищена сексуальність зберігалася до глибокої старості (І.В. Гете), і якщо біографії багатьох чудових діячів свідчать про повну або майже повну сублімації сексу творчістю (І. Кант, Людвіг ван Бетховен), то коли-небудь з'явиться можливість розглянути і це можливе джерело творчої потенції, яка яскраво проявилася у аскетів-подвижників, священиків, монахів.

Гіпоманіакальний-депресивний  психоз

Як відомо, м'яку форму  маніакально-депресивного психозу  багато авторів називають циклотимією.

Можна назвати ряд геніїв і видатних талантів з гіпоманіакальний-депресивним  механізмом геніальності або величезної продуктивності, що страждали циклотимією, шизофренією, нав'язливістю, психопатією, алкоголізмом або наркоманією. Це М. Лютер, Дж. Свіфт, К. Лінней, І.В. Гете, А. Шопенгауер.

Необхідно відзначити, що більшість розглянутих вище факторів геніальності носять значною мірою спадковий характер.

Ю.Б. Гіппенрейтер [2] виділяє наступні факти:

1. Висновки про уродженість здібностей роблять також на основі повторення їх у нащадків видатних людей. Однак, подібні факти не є чіткими, оскільки не дають можливість розвести дії спадкоємності та середовища: при виражених здібностях батьків з більшою ймовірністю створюються сприятливі, а іноді й унікальні умови для розвитку тих же здібностей у дітей.

2. Більш чіткі факти  дають дослідження із застосуванням  близнюкового методу. Кореляції  були невисокі, що дозволило зробити  висновок: вклад спадковості в  детермінацію індивідуальних відмінностей  за рівнем розвитку дивергентного  мислення дуже невеликий.

2.2 Середовище, як  чинник становлення творчої особистості