ТНК в нефтегазовой сфере

Зміст

    Вступ

    Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності ТНК

1. Сутність та різновиди ТНК
2.   Механізм функціонування ТНК
3.   Роль ТНК у розвитку світового господарства

    Висновки  до першого розділу

    Розділ 2. Дослідження діяльності американських ТНК в нафтогазовiй сферi

    2.1. Загальна характеристика транснаціональних  компаній США у нафтогазовій  сфері

    2.2. Аналіз зовнiшньоторговельної діяльності найбільших ТНК США в нафтогазовій сферi

    2.3. Роль ТНК у розвитку країни базування

    Висновки  до другого розділу

    Розділ 3.  Інвестиційна привабливість України

    3.1. Україна як об’єкт іноземного  інвестування

    3.2. Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій ТНК в Україну

    3.3. Пропозиція механізму мотивації інвестицій в Україну

    Висновки  до третього розділу

    4. Загальні висновки

    5. Список використаної  літератури 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

Ключові слова: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК, АМЕРИКАНСЬКІ КОМПАНІЇ, ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА, ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ. 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     На  рубежі ХХ – XXI століть у світовій економіці спостерігається інтенсивна глобалізація виробничої та інвестиційної діяльності, що призводить до поступового об’єднання історично відособлених і різних економік у єдине ринкове господарство. У ході цього процесу відбувається утворення нової економічної системи, у якій бар’єри на шляху міжнародної інвестиційної, виробничої і торговельної діяльності або цілком відсутні, або зведені до мінімуму. Основою глобалізації та її головною рушійною силою є транснаціональні корпорації (ТНК), які завдяки прямим закордонним інвестиціям (ПЗІ) постійно посилюють свій вплив як на розвиток міжнародних економічних відносин, так і на конкурентоздатність національних економік.

     Масштаби  операцій та могутність сучасних транснаціональних  корпорацій обумовили інтерес вчених до них, що сприяло появі у вітчизняній  науці значної кількості досліджень, присвячених аналізу діяльності ТНК та її наслідків для економіки  України.

     У зв’язку з цим, дане дослідження, присвячене визначенню нової ролі транснаціональних корпорацій в сучасній світовій економічній системі та оцінюванню реального впливу на конкурентоспроможність національних економік, є актуальним.

     Метою даної курсової роботи є вивчення передумов, особливостей і перспектив розвитку американських транснаціональних корпорацій.

     Завдання  курсової роботи: висвітлити основні  теоретичні засади функціонування ТНК  як у цілому, так і в розрізі  найбільших американських ТНК у нафтогазовій сфері, проаналізувати стан міжнародної торгівлі американських ТНК у нафтогазовій сфері, дослідити обсяги виробництва та споживання основної продукції найбільших транснаціональних компаній, надати повну характеристику ділової активності найбільших американських ТНК.

     Під час написання курсової роботи були використані наступні наукові методи дослідження: аналогії, системного аналізу, формалізації, табличний, графічний, порівняння, групування та ін.

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є процеси функціонування транснаціональних корпорацій.

     Предметом дослідження курсової роботи є  діяльність найбільших американських ТНК у нафтогазовiй сферi.

     Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та бібліографічного списку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ  I: Теоретичні аспекти діяльності ТНК

             1.1.Поняття ТНК  та їх різновиди

       Переплетення  міжнародних господарських зв’язків переростає в переплетення господарських структур. Основним організаційним початком в цьому процесі виступає транснаціональна корпорація (ТНК), яка перевтілює в себе сучасний міжнародний бізнес. Швидкий ріст прямих іноземних інвестицій, вихід технологічного розподілу праці за границі фірм, галузей та національних границь супроводжується появою гігантських міжнародних науково-виробничих комплексів з філіалами в різних країнах та на різних континентах. Транснаціональні корпорації (ТНК) перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямах – технічний рівень та якість продукції, ефективність виробництва, вдосконалення форм менеджменту, керування підприємством. 

             ТНК – це такі корпорації, виробнича та торгово-збутова діяльність яких винесена за границі національної держави, які  активно використовують об’ективні тенденції міжнародного розподілу праці та зміцнюющі  процеси інтернаціоналізації світу, котрі сприяють встановленню нових  схем у світовому розподілу праці. [1].

             Транснаціональним корпораціям належить або ними контролюються  комплекси виробництва або обслуговування, які знаходяться за межами країни, в якій ці корпорації базуються, мають  велику мережу філіалів та відділень  в різних країнах та займають провідне становище у виробництві та реалізації того або іншого товару.

             Транснаціональна  корпорація (ТНК) являє собою особливий  вид корпорації, яка переросла  національні рамки і здійснює діяльність на світовому ринку через  свої закордонні філії і дочірні  суспільства. Це національна компанія з зарубіжними активами, тобто  національна за капіталом і контролю, але міжнародна по сфері своєї  діяльності. Освіта підконтрольних зарубіжних підприємств (дочірніх товариств і  філій) відбувається на основі експорту капіталу найбільшими національними корпораціями. У сучасних умовах ТНК перетворилися на одного з основних суб'єктів світового ринку. Розвиток транснаціональних корпорацій є свідченням посилення інтернаціоналізації господарського життя.

             Транснаціональні  корпорації виступають переважно у  формі міжнародних трестів і  концернів, які створюють велику мережу підконтрольних закордонних  підприємств. Їх слід відрізняти від  міжнаціональних корпорацій, які  утворюються в результаті злиття капіталу різного національного  походження. Характерною особливістю  транснаціональних корпорацій є  їх виробнича спрямованість. Перші  транснаціональні корпорації виникли  наприкінці XIX - початку XX століття, коли на базі вивезення капіталу найбільшими  монополіями почали створюватися закордонні виробничі філії. До кінця XX століття транснаціональні корпорації зайняли  значне місце в системі міжнародних  економічних відносин.

             В широкому розумінні  під транснаціональною компанією  розуміється компанія, що веде операції в глобальному масштабі через  свої філії і дочірні підприємства. Це підприємства, які є власниками засобів виробництва або контролюють  виробничі потужності, що знаходяться  поза межами країни, де розташована  штаб-квартира ТНК. Такі підприємства не завжди є акціонерними або приватними, вони можуть бути також кооперативними або державними організаціями.

             Коли транснаціональна компанія приймає рішення про  розширення діяльності за кордоном, вона вибирає країну і конкретний регіон з урахуванням таких факторів, як:[2]

• ринкові умови;
• фактори виробництва і робочої сили;
• витрати і кваліфікація кадрів; 
  комунікації та інші інфраструктурні системи, комунальні послуги;
• економічні та фінансові умови; сприйняття культури;
• ризикові ситуації, включаючи політичний ризик .

             Якщо оцінка цих  факторів позитивна, то країна залучає  капітал широкого кола компаній, можливо, цілого ряду галузей промисловості. В іншому випадку країна (або регіон) буде відчувати великі труднощі з  припливом зовнішніх інвестицій.

       Форми міжнародного підприємництва дуже різноманітні. Вони включають створення дочірніх фірм та філій за кордоном, спільних підприємств (СП) з фірмами інших  країн, змішаних компаній з участю місцевого  державного і приватного капіталу. У свою чергу, кожна з цих форм може базуватися як на одноосібної, так  і на спільній власності в області  капіталу, засобів виробництва або  технологій. Однак загальним для  всіх видів міжнародного підприємництва є вихід економічної діяльності за рамки національних кордонів, її транснаціоналізація.

       Міжнародні  корпорації є великі фінансово-виробничі, науково-технологічні, торгово-сервісні об'єднання, для яких характерно органічне  поєднання виробництва в країні базування з широко розгалуженою системою функціонування за кордоном. 
Міжнародні корпорації бувають трьох основних видів: 
Транснаціональні корпорації (ТНК) - головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьом країнам світу. Найбільш типовими компаніями такого типу є «Форд», «Екссон», «Нестле», «Кодак».

       Багатонаціональні корпорації (МНК) - головна компанія їх належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться  в різних країнах. Найбільш типовими представниками цієї групи є «Ройял Датч-Шелл», «Юнілевер», «Фіат-Сітроен». Даний тип міжнародних корпорацій виник раніше, ніж ТНК, але в  даний час не має широкого розповсюдження. Міжнародні корпоративні союзи - представляють  собою спеціальні об'єднання промислових, банківських та інших концернів  з метою вирішення великих  економічних завдань. Дані спілки більшою  мірою організуються в таких сферах, як електронна, електротехнічна, хімічна, нафтова, автомобіле-і авіабудування, інформатика.

       Останнім  часом в економічній літературі став використовуватися термін «глобальні корпорації», тобто провідні свою діяльність у масштабах усього світу. Однак  на практиці практично не існує таких  корпорацій, які б мали філії у  всіх країнах світу. Так, нафтова  компанія «Екссон» має філії в 100 країнах, корпорація ІБМ, що випускає електронне обладнання, веде операції в 124 країнах, «Кока-кола» має філії в 190 країнах.[3]

         ТНК виникають під впливом  цілого комплексу чинників, а  саме:

• інтернаціоналізації виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил;
• експансії капіталу за кордоном, створення власних відділень;
• жорсткої конкуренції, що веде до концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі;
• зниження значення геоекономічних кордонів;
• прагнення до отримання надприбутків.

       Виділяють наступні кількісні критерії діяльності ТНК:

• Досить великі розміри фірми за величиною обороту, активів, прибутків;
• Розвинене внутріфірмове поділ праці, розміщення виробництва в не менш, ніж п'яти країнах.
• Контроль над закордонним виробництвом, здійснення  в широких масштабах ПЗІ.

       Для оцінки міжнародності використовують такі критерії, як кількість країн, де здійснюється виробництво і питома вага зарубіжних філій; частка продукції, виробленої на закордонних потужностях, ступінь контролю за зарубіжної власності. Американські ТНК здійснюють більш  повний контроль над своїми закордонними філіями, ніж їх європейські конкуренти. За кількістю закордонних активів - лідерство за підприємствами нафтової, електротехнічної, електронної, автомобільної та шинної промисловості. Ступінь, в якій окремі приймаючі країни залучені в міжнародне виробництво може бути виміряна також індексом транснаціональної економіки. Він розраховується як середній з наступних 4-х коефіцієнтів: приток ПЗИ як відсоток від сукупного основного капіталу за останні три роки; накопичений обсяг ПЗІ усередині як процент від ВВП; додана вартість іноземних філій як відсоток від ВВП; та зайнятість на іноземних філій як відсоток від загальної зайнятості. На сьогодні серед розвинених країн, Нова Зеландія має найвищий індекс транснаціоналізації, а Японія - найменший. Серед країн, що розвиваються Тринідад і Тобаго має найвищий індекс, а республіка Корея - найменший. Маленькі приймаючі країни має цей індекс як правило вище.

       Виділяються такі ознаки транснаціональних корпорацій[4]:

• Компанія, що реалізує продукцію більш ніж в одній країні;
• Її підприємства та філії розташовані в двох і більше країнах;
• Її власники є резидентами різних країн;
• Вона активний учасник розвитку світового господарства, процесів міжнародного поділу праці;
• Для неї характерна відносна незалежність руху капіталу від процесів, що відбуваються в національних межах.
• Вона об'єктивно регулює світогосподарські відносини, здійснюючи свої операції з метою отримання високого прибутку.

             Реально функціонуючим компанiям досить відповідати будь-якого з перерахованих ознак, щоб потрапити в категорію транснаціональних корпорацій. Багато великих компаній володіють всіма трьома ознаками одночасно. [4].

                   Корпорації стають інтернаціональними в ході боротьби за підвищення прибутку вирішення основного  завдання будь-якого власника капіталу. ТНК як міжнародна корпорація реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс  національні кордони, що вона стала  займати міцні позиції не тільки в національній, а й світовій економіці.

             Специфіка експансії  ТНК полягає в організації  виробництва товарів на закордонних  підконтрольних корпораціях. Національна  фірма, що оперує на зовнішніх ринках, як правило, не має зарубіжних філій  і капіталовкладень і отримує  свої доходи від продажу товарів, вироблених у «своїй» країні. ТНК  ж використовує працю працівників  багатьох країн безпосередньо в  процесі виробництва, тобто для  неї характерна інтернаціоналізація  самого процесу виробництва додаткової вартості. У той час як для національної фірми характерна лише інтернаціоналізація  додаткової вартості в процесі реалізації.

       За  організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою  багатогалузеві концерни. Головна компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації  і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю закордонних компаній і філій.

       Останнім  часом у структурі транснаціональних  корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням  так званої комплексної стратегії.

       Стратегія транснаціональних корпорацій заснована  на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання  в цілому.

       Комплексна  стратегія полягає в децентралізації  управління міжнародним концерном  і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням  техніки в галузі зв'язку та інформації, розвитку національних і міжнародних  банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дозволяє транснаціональним корпораціям  координувати виробничу і фінансову  активність зарубіжних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках транснаціональних корпорацій вимагає  і комплексної організаційної структури, яка виражається у створенні  регіональних систем управління та організації  виробництва. 

       Регіональні системи управління поділяються на три основні види:

• головні регіональні управління, відповідальні за всі види діяльності концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності всіх філій у відповідному регіоні;
• регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідної виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів;
• функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і т.д. Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.[5].

       В даний час прийнято виділяти такі типи транснаціональних корпорацій:

• горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції.
• вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при одному власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.
• диверсифіковані транснаціональні корпорації, які включають в себе національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Число таких компаній в останні роки швидко зростає.[4]

       У міру зростання ролі транснаціональних  корпорацій (ТНК) в глобалізованому  світовій економіці масштаби міжнародного виробництва продовжують розширюватися. Згідно з останніми оцінками, у світі сьогодні налічується близько 65 000 ТНК, які мають близько 850 000 філій за кордоном. [1]. 

             1.2.Механізм функціонування ТНК 

    Економічний механізм діяльності ТНК визначається економічним та регулятивним середовищем  у країнах базування та країнах  здійснення діяльності ТНК, режимом  торговельних, митних, податкових і  фінансових взаємовідносин між країнами діяльності ТНК, можливостями використання переваг транснаціональної діяльності для підвищення кінцевої ефективності функціонування ТНК.

       Таким чином, економічний механізм діяльності ТНК визначається взаємодією його національних і трансграничних чинників. В його основі - чотири взаємопов'язані складові [7]:

     1. Податкові умови діяльності  ТНК, які визначають стимули  та можливості трансграничного  трансферту виробництва та збуту.

     2. Міжнародне позиціювання активів  ТНК або трансгранична релокація  активів ТНК з метою зниження  ризиків і податкових зобов'язань.

      3. Трансфертні ціни, за якими здійснюються трансакції між філіями ТНК у різних країнах.

     4. Управління фінансовими потоками  ТНК, тобто управління внутрішніми  розрахунками між філіями ТНК  і зовнішніми фінансовими розрахунками  з іншими контрагентами.

      Провідна роль серед цих складових належить податковим умовам діяльності ТНК, оскільки планування діяльності ТНК базується на врахуванні різниці в умовах економічної діяльності в країнах, де здійснює операції компанія. Ці умови передусім залежать від існуючих у приймаючих країнах систем оподаткування та ефекту їх впливу на глобальні операції ТНК. Податкові зобов'язання ТНК поєднуються з плануванням мінімізації цих зобов'язань у глобальному масштабі за рахунок переваг транснаціоналізації діяльності.

    1.   Ефект оподаткування вирішальним чином впливає на ключові аспекти діяльності ТНК: іноземне інвестування, фінансову структуру, структуру та вартість залучення капіталу, управління валютними ризиками, фінансовий контроль [6].

       Найчутливішими ці аспекти є до таких основних податків, як податки на прибуток, на додану вартість, на капітал і дивіденди, на доходи працівників, соціальні податки.

          Важливе значення для  визначення податкових умов діяльності ТНК має застосовуваний у країні підхід до оподаткування прибутків  корпорацій. Розрізняють два основні  підходи: національний, резидентський  або світовий і територіальний.

      Перший підхід базується на  тому, що оподатковуються всі  прибутки корпорації, зареєстрованої  в певній країні. Це означає,  що оподатковуються прибутки, отримані  в країні реєстрації, а також  прибутки, отримані від діяльності  філій корпорації в усіх інших  країнах світу.

      Другий підхід передбачає оподаткування  прибутків, отриманих місцевими  та іноземними компаніями на  території певної країни.

      Залежно від того, який підхід щодо оподаткування зарубіжних операцій використовується в країні реєстрації ТНК, можуть виникати різні податкові проблеми. Так, якщо ТНК зареєстрована в країні зі світовим підходом до оподаткування, то прибуток від діяльності філій корпорації в інших країнах може оподатковуватися двічі - в іноземній країні, де розташована філія, і в країні реєстрації ТНК. По суті, цей підхід узаконює подвійне оподаткування одного і того самого прибутку.

       Для зменшення негативних наслідків подвійного оподаткування між країнами укладаються двосторонні угоди про уникнення такого оподаткування. Ці угоди передбачають декларування  прибутків, отриманих філіями зарубіжних корпорацій у іншій країні, а також прибутку, сплаченого ТНК у цій країні.

       Відповідно до податкового законодавства країни реєстрації ТНК податок з прибутку філії, сплачений в іншій країні, за умовами угод може бути врахований при визначенні оподаткованого прибутку ТНК. Водночас за угодами про уникнення подвійного оподаткування передбачено знижені ставки оподаткування при трансферті прибутку, дивідендів. роялті та інших видів доходу від філій до материнської корпорації.

    2.   Податковий менеджмент ТНК тісно пов'язаний з іншим важливим компонентом їх економічного механізму -міжнародним позиціюванням активів [8].

      Коли компанія працює лише на внутрішньому ринку, проблему нерівномірного надходження виручки від реалізації продукції або надлишкової ліквідності вона вирішує на основі відомих та однорідних для всіх можливостей внутрішнього ринку. Це може бути, наприклад, розміщення надлишкової ліквідності на депозитних рахунках тих банків, які або обслуговують компанію, або пропонують конкурентні умови процентів.

       Інша ситуація спостерігається у міжнародних операціях ТНК. У цьому випадку виникають обмеження та ризики при переміщенні активів і фінансових коштів, які є наслідком політичних, податкових, валютних та інших обмежень, а також наявності різних обмежень ліквідності активів (фінансових ресурсів) у різних країнах та їх переміщення між країнами.

      Політичні причини можуть прямо або опосередковано обмежувати трансферт фінансових ресурсів між філіями в різних країнах операцій ТНК. До таких обмежень відносять:

     -   запровадження обмеженої конвертованості валют;

      - застосування спеціальних несприятливих валютних курсів для фінансових операцій;

     - обмеження на придбання іноземної  валюти на внутрішньому валютному  ринку для цілей, переказу за  кордон як дивідендів або інвестицій  в інші філії ТНК.

       Окремі країни застосовують обмеження на трансферт дивідендів або примусове їх реінвестування в країні, додаткове оподаткування переказу дивідендів до штаб-квартир ТНК.

      Податкові обмеження полягають у додатковому оподаткуванні деякими країнами операцій з руху валюти та капіталу, а також у додатковому оподаткуванні руху валютних коштів у разі їх трансферту через філії ТНК у декількох країнах.

    Обмеження та ризики на міжнародний трансферт коштів транснаціональні компанії обминають різними шляхами, які передбачені законодавчо й відповідають міжнародним правилам. Переважно це обумовлено політичними причинами, зокрема для зменшення прямого переказу дивідендів від філій ТНК у політичне нестабільних або "чутливих" країнах.

       3.   Трансфертні ціни відіграють важливу роль у економічному механізмі ТНК і глобальній економіці в цілому. Це зумовлено передусім тим, що значну частку глобального експорту становить внутрішній оборот ТНК між філіями в різних країнах. Внутрішній оборот ТНК опосередковується внутрішньокорпоративними цінами, які мають назву "трансфертні". Трансфертні ціни виконують різноманітні функції [8].