ТНК в системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України
національний економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота
з Міжнародної економіки
на тему «ТНК в системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України»
Студентки IV курсу
групи МЕЄЕ з-41
економіка
Керівник курсової роботи:
Національна шкала_______________
К-сть балів:______Оцінка:ECTS_
______________ ____________
______________ ____________
Тернопіль 2013
План
Вступ
1. Сутність та значення іноземного інвестування для економічного розвитку країни
1.1. Іноземні інвестиції : сутність та класифікація
1.2. Значення інвестицій для економічного розвитку країни
1.3. Вплив глобалізації на рух капіталу транснаціональних корпорацій
2. Аналіз сучасного стану транснаціональних корпорацій в системі міжнародного інвестування
2.1.Світовий досвід залучення іноземних інвестицій транснаціональних компаній
2.2. Стан та проблемні аспекти залучення іноземних інвестицій в Україну
2.3 Аналіз впливу інвестицій ТНК на економічний розвиток України
3. Напрямки посилення залучення іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій в Україну
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
На рубежі ХХ – XXI століть у світовій економіці спостерігається інтенсивна глобалізація виробничої та інвестиційної діяльності, що призводить до поступового об’єднання історично відособлених і різних економік у єдине ринкове господарство. У ході цього процесу відбувається утворення нової економічної системи, у якій бар’єри на шляху міжнародної інвестиційної, виробничої і торговельної діяльності або цілком відсутні, або зведені до мінімуму. Основою глобалізації та її головною рушійною силою є транснаціональні корпорації (ТНК), які завдяки прямим закордонним інвестиціям (ПЗІ) постійно посилюють свій вплив як на розвиток міжнародних економічних відносин, так і на конкурентноздатність національних економік.
Масштаби операцій та могутність сучасних транснаціональних корпорацій обумовили інтерес суспільства до них, що сприяло появі значної кількості поглядів на діяльність ТНК та її наслідків для економіки України. При цьому більшість існуючих поглядів все ж є досить однобічними, бо майже апріорно вважається, що прямі закордонні інвестиції ТНК є безсумнівним благом, та від їх залучення залежить структурна перебудова економіки України, технічна і технологічна модернізація як самого виробництва, так і всієї економічної та соціальної інфраструктури.
Актуальність даної теми полягає втому, що на сучасному етапі розвитку саме від стратегій транснаціональних корпорацій залежить подальший розвиток міжнародних економічних відносин, співпраця між країнами, кооперація виробництва і розвиток та запровадження нових технологій у міжнародному бізнесі. Також вважається, що залучений в Україну обсяг ПЗІ в декілька разів менший, ніж його можна отримати, виходячи з економічного потенціалу країни, і, безперечно, значно менший за необхідний. Більшість вчених пропонують використовувати в Україні відносно вдалий досвід країн Південно-Східної Азії та Східної і Центральної Європи, які залучили значні обсяги закордонних інвестицій ТНК та у цілому досить успішно інтегрувалися у світове господарство.
Однак, слід зазначити, що за останні роки у світовій економіці відбулися знакові події (насамперед, валютно-фінансові кризи у Південно-Східної Азії, країнах Латинської Америки і СНД, довгострокова економічна стагнація в Японії, значні коливання курсів провідних світових валют), які свідчать про появу в епоху глобалізації нових чинників, що вже почали суттєво впливати на стійкість як окремих національних фінансових систем, так і міжнародних валютно-кредитних відносин.
В останні роки істотні зміни відбулися також і в інвестиційних стратегіях ТНК: основні потоки ПЗІ тепер спрямовуються на фінансування операцій по злиттям і поглинанням (ЗіП). Така стратегія дозволяє ТНК у найкоротший термін і в деяких випадках при відносно невеликих витратах вийти на ринок приймаючої країни. Однак, нова стратегія ТНК нівелює основні позитивні наслідки залучення прямих закордонних інвестицій для приймаючої країни, тому що купівля ТНК місцевої компанії може і не супроводжуватися передачею новітніх технологій, значним збільшенням робочих місць і зростанням експортних постачань.
Отже, можна констатувати, що на початку ХХІ сторіччя у світі, завдяки глобалізації виробничої та інвестиційної діяльності й значного підсилення ролі ТНК, сформулювалась дійсно нова міжнародна економічна система. Нові реалії обумовлюють переосмислення багатьох аспектів розвитку міжнародного господарства, спонукають дослідників по-новому подивитися на наслідки інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій та на причини нерівномірного розподілу доходу у світовій економіці.
1. Сутність та значення іноземного інвестування для економічного розвитку країни
1.1. Іноземні інвестиції : сутність та класифікація.
Розвитку процесів іноземного інвестування сприяло виникненню другій половині ХІХ ст. такого явища як міграція капіталів між країнами. Якщо до вказаного часу міжнародні господарські зв’язки в основному полягали у зовнішній торгівлі, то починаючи з другої половини ХІХ ст. інвестування стає одним з найважливіших форм міжнародних господарських зв’язків.
Іноземні інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства країни з метою отримання прибутку або досягнення іншого економічного ефекту. Для організації обліку й аналізу іноземних інвестицій необхідна науково обґрунтована, детальна класифікація, побудована на розумінні їхнього економічного змісту.
Вітчизняне податкове законодавство класифікує інвестиції за об‘єктами інвестування:
капітальні інвестиції - придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
фінансові інвестиції - придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.
У свою чергу, фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
- Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
- Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (крім операцій зі скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).
Поділ на прямі та портфельні інвестиції, вважає О. Данілов, залежить від ступеня контролю над компаніями. Прямі інвестиції надають право безпосереднього розпорядження закордонною компанією. Вони спрямовуються приймаючі країни двома шляхами: перший – організація нових підприємств; другий – купівля або поглинання вже діючих компаній. Портфельні інвестиції - капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).
На думку Д. Федорчука, прямі іноземні інвестиції – це матеріальні та нематеріальні цінності, що вкладаються в економіку країни іншої, ніж країна походження інвестора, з метою встановлення повного чи часткового тривалого контролю та здійснення істотного впливу на підприємство в приймаючій економіці для отримання прибутку або досягнення іншого економічного ефекту. Портфельні інвестиції розміщуються через фондові ринки з єдиною метою отримання прибутку (приросту капіталу у формі дивіденду), без намірів справляти вплив на загальне управління та контроль над компанією. основним способом здійснення портфельних і прямих інвестицій є придбання цінних паперів [ 1 c.75-76 ]
Таким чином, розглянувши думку різних науковців і зафіксувавши системний характер іноземних інвестицій, можна запропонувати їхню класифікацію, що задовольняє вимоги зовнішніх і внутрішніх користувачів обліково-аналітичної інформації у вигляді таблиці:
Класифікація іноземних інвестицій Таблиця. 1.1.
Ознака класифікації |
Види іноземних інвестицій |
За формою власності інвестора |
Міждержавні; недержавні; Державні організації тощо. |
За періодом інвестування |
Довгострокові; короткострокові. |
За метою інвестування |
Досягнення фінансової мети; встановлення контролю; санація міждержавних економічних зв’язків. |
За ступенем контролю над компанією |
Прямі; портфельні. |
За видами вкладень |
Грошові кошти в валюті України; грошові кошти в іноземній валюті; грошові вимоги; рухоме та нерухоме майно; майнові права тощо. |
За об’єктами інвестування |
Капітальні; фінансові. |
За видами інвестиційної діяльності |
Участь у підприємствах України; придбання діючих підприємств; створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам; придбання рухомого чи нерухомого майна тощо. |
За зіставленням часу інвестування і часу отримання прибутку |
Послідовне; паралельне; інтервальне; протікання. |
За об’єктами інвестиції (що отримує інвестор) |
Корпоративні права; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; нематеріальні активи, інші основні фонди тощо. |
В Україні ставлення до іноземних інвестицій неоднозначне. З одного боку, для піднесення вітчизняної економіки іноземні інвестиції вкрай необхідні. З іншого — існує певна «фобія», лунають гучні голоси про те, що «державу розпродають, а всі ми станемо рабами зарубіжних капіталістів». Проте у світовій практиці можна знайти приклади як позитивного, так і негативного досвіду залучення іноземних інвестицій. Загальновідомі такі потенційні вигоди від іноземних інвестицій: передавання новітніх технологій; створення нових робочих місць; розвиток експортного потенціалу країни. Водночас закритість для іноземних інвесторів несе в собі певну загрозу для розвитку вітчизняної економіки. Наприклад, уряд Бразилії у 1979 році прийняв програму розвитку вітчизняної комп’ютерної індустрії та зв’язку, заборонивши участь у цій галузі іноземних фірм. Внаслідок цього було створено комп’ютерну промисловість, але вона була неефективною, виробляла товари нижчої якості та з вищою собівартістю, ніж ті, які можна було отримати на міжнародному ринку. Крім того, підприємства інших галузей мали використовувати лише комп’ютери вітчизняного виробництва, внаслідок чого їхня продукція теж стала неконкурентоспроможною.
1.2. Значення інвестицій для економічного розвитку країни.
В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.
Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопляється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніші інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.
Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки: вивіз вітчизняного капіталу в інші країни. Експорт підприємницького капіталу здійснюється в основному шляхом створення монополіями філій або дочірніх підприємств за рубежем, у тому числі у формі спільних підприємств за участю національного капіталу. Сучасна світова економіка не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. Багато країн світу активно інвестують свої засоби в економіку інших країн, одержуючи визначений доход і розвиваючи окремі галузі народного господарства цих країн.
Досить важлива роль іноземних інвестицій для нашої країни, тому що створюються сприятливі умови на базі отриманих кредитів обновляти і розвивати всі необхідні галузі народного господарства, підвищити ефективність виробництва і випускати конкурентоздатні товари. Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.
В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.
Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів всієї економічної політики багатьох держав. Без них не удається швидко переборювати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності і ринкової платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому і прогресивних зрушень.
Іноземне інвестування відбувається при наявності двох головних факторів: спонукальних мотивів і регулювання. Кожен процес вкладення засобів здійснюється і розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах.
Іноземне інвестування супроводжується наростанням відкритості економіки країн для закордонних інвесторів. Закономірним фактором здійснення зовнішнього інвестування є економічна стабільність. Існує чіткий взаємозв'язок між економічним ростом і темпами надходження прямих іноземних інвестицій; деякі дослідники вважають ріст в економіці приймаючих країн вирішальним фактором для позитивної динаміки їхніх потоків.
Найбільший інтерес викликають на сьогодні країни, що розвиваються. Тому що економіка більшості цих країн знаходиться в стані триваючого швидкого росту, а багато ринків, наприклад, фондові, не є високорозвиненими, то інвестиції будуть мати високу прибутковість.
Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в успішному розвитку світової економіки. ПИИ найбільше активно використовуються в таких перспективних секторах економіки, як енергетика, телекомунікації, фармацевтика, фінансові послуги.
Основна частина іноземних інвестицій направляється в США, Західну Європу й Азію, де економічний результат від їхньої діяльності найбільш високий. Найбільшими закордонними інвесторами є США, Великобританія, Німеччина, Японія, Франція.
На розвиток іноземного інвестування значний вплив роблять умови організаційно-господарської діяльності в приймаючих країнах. Досить актуальним є аналіз різноманітних типів іноземних інвесторів, що є присутнім сьогодні на інвестиційному ринку, відповідно до їх економічних і політичних інтересів, формами і методами організації бізнесу.
Велике значення мають іноземні інвестиції для розвитку народного господарства країн з перехідною економікою, до яких відноситься й Україна. Обсяг іноземних інвестицій, що надходять у ці країни, не задовольняє їхньої потреби і приймаються заходи для залучення додаткових засобів.
Значна частина іноземних інвестицій надходить у виді різних кредитів, а також, через створення особливих економічних зон і спільних підприємств.
Іноземні інвестори прагнуть одержати від своєї діяльності як можна великий прибуток.
Слід також зазначити, що іноземні інвестиції аж ніяк не є панацеєю від усіх недуг світової економіки. Використання іноземного капіталу - неоднозначний по своїх наслідках процес для реципієнта, що виявляється через складну взаємодію комплексу позитивних і негативних тенденцій на макро-, мезо- і мікрорівні.
1.3. Вплив глобалізації на рух капіталу транснаціональних корпорацій.
У останній чверті XX - на початку XXI століття на економічний, соціальний і політичний розвиток дедалі більше впливає глобалізація. Основними формами її вияву є, зокрема, зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій, лібералізація й дерегуляція руху капіталів, диверсифікація світових фінансових ринків, значне збільшення ролі транснаціональних корпорацій у світових господарських процесах.
Дослідженням розвитку ТНК, їхньому функціонуванню, перспективам і проблемам розвитку в умовах глобалізації присвячено ряд праць вітчизняних і зарубіжних науковців. [3, c.56 ]
На сучасному етапі розвитку світової економічної системи, транснаціональні корпорації (ТНК) стали однією з визначальних рушійних сил глобалізації. Це зумовлює необхідність дослідження стратегії ТНК, принципів та механізмів діяльності для розробки концепції регулювання їх діяльності на рівні державної економічної політики, що визначає актуальність роботи.
Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК - компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) - це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.
Для глобалізації світової економіки транснаціональним корпораціям відведена вирішальна роль. На ТНК припадає основна частина прямих іноземних інвестицій, вони контролюють 40% промислового виробництва у світі, половину міжнародної торгівлі. Кожного року підприємства ТНК виробляють продукцію на суму, яка перевищує 6 трлн. дол. На ТНК працює кожний десятий зайнятий у світі, крім сільського господарства. 500 найпотужніших ТНК реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки і хімії, 95% фармацевтики, 76% продукції машинобудування .
Слід визначити такі основні джерела ефективної діяльності ТНК: використання переваг володіння природними ресурсами (або доступ до них), капіталом і знаннями; можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність; можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій; використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу. [ 4 . c.60-62]
В Україні транснаціональна діяльність представлена американськими, німецькими, англійськими, південнокорейськими та російськими компаніями. При цьому, необхідно враховувати, що активізація діяльності ТНК має свої негативні наслідки, які певною мірою випливають з її переваг.
Відповідно до даних Державного комітету статистики України, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за станом на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн. дол., що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. Існують відмінності не лише за обсягом інвестицій, а й за загальною кількістю філій ТНК. За даними "Доповіді про світові інвестиції" ЮНКТАД, в Україні було зареєстровано 367 іноземних філій ТНК, тоді як у багатьох країнах СНД цей показник є значно вищим. Зокрема, кількість іноземних ТНК у Молдові сягає 2670, у Росії - 1176, у Казахстані - 1772. Ще більш разючим є порівняння з країнами ЄС, де іноземних філій більше 208 тис., а материнських компаній ТНК - понад 39 тис. Таке ж відставання спостерігається порівняно з країнами і територіями, що динамічно розвиваються, особливо Китаєм, де 280 тис. іноземних філій, Сінгапуром - 14 тис., Малайзією - понад 15 тис.
Інвестиції в Україну надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд. 914,6 млн. дол., Німеччина - 7 млрд. 076,9 млн. дол., Нідерланди - 4 млрд. 707,8 млн. дол., Російська Федерація - 3 млрд. 402,8млн.дол., Австрія - 2 млрд. 658,2 млн. дол., Франція - 2млрд.367,1млн.дол., Сполучене Королівство - 2 млрд. 298,8 млн. дол., Швеція - 1 млрд. 729,9 млн. дол., Британські Віргінські Острови - 1 млрд. 460,8 млн. дол. та Сполучені Штати Америки - 1 млрд. 192,4 млн. дол.
Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів - 15,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених до України; торгівля - 15,6%; фінансова сфера - 8,5%; машинобудування - 8,0%; транспорт - 7,6%; металургія та обробка металу - 5,4%; операції з нерухомістю - 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість - 4,1%.
ТНК мають як позитивні, так і негативні сторони впливу на економіку країни.
Серед позитивних наслідків діяльності ТНК є такі:
• зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;
• розширення експортних можливостей;
• сприяння реструктуризації економіки;
• поширення передової технології;
• поглиблення міжнародного поділу праці;
• посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.
Ці переваги є основою для виникнення певних недоліків діяльності ТНК, серед яких:
• ТНК передають українським партнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;
• в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;
• важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;
• ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;
• ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;
• встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби України управляти власною економікою.
Глобалізація збільшує ймовірність антиконкурентної практики як з боку міжнародних компаній, так і по відношенню до них, зростання кількості угод з метою усунення конкурентів з ринку, зловживань домінуючим становищем міжнародного характеру, перешкод розвиткові торгівлі, обмеження конкуренції. Тому Антимонопольний комітет України, повинен приділяти особливу увагу контролю за діяльністю міжнародних компаній в Україні.
Глобалізація має суперечливий характер впливу на розвиток національних конкурентних відносин через об'єктивні та суб'єктивні причини. В умовах посилення впливу екзогенних факторів на конкурентне середовище України підвищується важливість контролю з боку держави за діяльністю ТНК і недопущення монополізації високоприбуткових національних товарних ринків. Припинення антиконкурентної поведінки, як з боку міжнародних компаній, так і по відношенню до них, і ефективний контроль можливі лише на основі організації системи постійного моніторингу. Для цього потрібна співпраця з антимонопольними органами інших країн у силу специфіки діяльності ТНК.
Україною фактично не використовуються конкурентні переваги, тому потрібно здійснити розробку і реалізацію Державної програми підвищення конкурентоспроможності на основі реалізації конкурентних переваг, набутих в ході глобалізації, як складової національної економічної стратегії розвитку. [5. c.80-82 ]
2. Аналіз сучасного стану транснаціональних корпорацій в системі міжнародного інвестування
2.1.Світовий досвід залучення іноземних інвестицій транснаціональних компаній
Іноземні інвестиції відіграють велику роль в економічному розвитку будь-якої держави незалежно від рівня її економічного розвитку - чи то промислово високорозвинута країна чи «бананова республіка».
Іноземні інвестиції зіграли важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Яскравим прикладом є нові індустріальні економіки Східної Азії і Латинської Америки.
У чотирьох країнах-членах Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) - Малайзії, Філіппінах, Індонезії і Таїланді - приплив іноземних інвестицій у деякі галузі промисловості (головним чином в електроніку й автомобілебудування) сприяв трансформації структури національних економік і зміні їхньої спеціалізації від експортерів сільськогосподарської продукції і мінеральної сировини до великих виробників і експортерів переважно готової промислової продукції.
Прями іноземні інвестиції безпосередньо впливають на формування інвестиційних фондів приймаючої країни. Можливо, іноземні капіталовкладення зможуть стати додатковим джерелом поповнення національних капіталів, що сприятиме розширенню капітальних ресурсів приймаючої країни.
ТНК надають приймаючій країні свої міжнародні канали закупівель, виробництва і збуту, що створює умови для доступу на світовий ринок національних фірм і розширення чи, навпаки, скорочення їхніх зв'язків із місцевими постачальниками.