Торговельний комплекс Польщі: особливості регіонального розвитку

Міністерство освіти і  науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему: «Торговельний комплекс Польщі: особливості регіонального розвитку»

Київ – 2010

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність  теми. На сьогоднішній день, в умовах тенденцій економічного та політичного розвитку більшої частини держав Європи, а також перспективи співробітництва між ними визначаються насамперед процесами європейської інтеграції. На протязі останніх років Україна подолала довгий шлях на дорозі реалізації своєї євроінтеграційної політики (на сам перед економічної), про що свідчить активна співпраця з Європейським Союзом, окрім цього про значний прогрес нашої держави свідчить набуття статусу країни з ринковою економікою.

Найбільш важливими та активними партнерами України є  постсоціалістичні країни, які сьогодні є членами ЄС, особливо ті, чиї  кордони межують з кордонами  нашої державою. Тому  на сьогоднішній день особливої актуальності набувають  теми поліпшення ефективності співпраці  та двостороннього партнерства України  з цими державами.  З погляду  забезпечення  та модернізації еволюційного розвитку господарських взаємовідносин  між Україною та сусідніми з нею  постсоціалістичними країнами ЄС, найбільш важливим показником є окреслення основних проблем та дослідження механізмів активізації економічного та політичного  співробітництва між Україною та Польщею, що формується на протязі тривалого  періоду,  а впродовж останнього часу зазнало відчутних структурних  змін через вступ Польщі до Європейського  Союзу.

Сьогодні, як і раніше Польща залишається одним із найважливіших  стратегічних партнерів України  на європейському континенті, а особливо важливість Польщі як стратегічного  партнера України проявляється у  важливій підтримці щодо наближення нашої держави з ЄС та можливим майбутнім членством у ній. Тому українсько-польське економічне співробітництво  виступає одним із найголовніших  об’єктів позачергової уваги з погляду  виявлення значних удосконалень господарських взаємовідносин України  з постсоціалістичними країнами – членами ЄС на сучасному етапі європейської інтеграції. Тому слід зазначити, що дослідження торговельного комплексу Польщі є надзвичайно актуальним питанням. Особливості та проблематика українсько-польського співробітництва аналізується в роботах таких відомих вітчизняних учених, як В. Андрійчук, В. Будкін, І. Бураковський, З. Верналій, В. Вергун, О. Власюк, М. Дудченко, Л. Кістерський, К. Климко, А. Кредісов, Ю. Макогон, М. Мальський, Н. Мікула, А. Мокій, Ю. Пахомов, С. Писаренко, А. Поручник, І. Пузанов, А. Румянцев, Є. Савельєв, В. Сіденко, А. Філіпенко, В. Чужиков, В. Шевчук, О. Шнирков, М. Янків та ін.

Публікації Л. Бальцеровича, Г. Колодка, А. Конєчної, Р. Федана, Р. Сухоцької, Б. Шлюсарчика стосуються безпосередньо деяких проблем українсько-польських економічних та політичних взаємовідносин.

Мета  і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження регіональних особливостей розвитку торговельного комплексу Польщі. Для того щоб комплексно розглянути та охарактеризувати його потрібно виконати наступні пункти:

• розглянути торговельний комплекс Польщі: сутність та значення в економічному розвитку країни;
• дослідити структуру торговельного комплексу Польщі та його характеристику;
• виявити регіональні особливості розміщення торговельного комплексу Польщі;
• розглянути екологічні аспекти функціонування торговельного комплексу Польщі;
• окреслити та дослідити проблеми та перспективи розвитку торговельного комплексу Польщі в сучасних умовах.

Об’єктом  дослідження виступають закономірності та проблеми регіональних особливостей розвитку торговельного комплексу Польщі.

Предметом дослідження є інструменти оптимізації розвитку торговельного комплексу Польщі.

Методи  дослідження. Для виконання та дослідження вищезгаданих  завдань у роботі необхідно використати наступні загальнонаукові методи: аналізу; структурно-логічний метод (для систематизації чинників, які впливають на регіональні особливості розвитку торговельного комплексу Польщі); метод наукового узагальнення (для узагальнення економічних явищ і ринкових особливостей, які притаманні для торговельного комплексу Польщі).

Інформаційною базою дослідження виступають статистичні матеріали Держкомстату України та Головного статистичного управління Польщі, наукових публікацій українських, польських та інших зарубіжних науковців з питань та проблем регіональної економіки.

1. Торговельний комплекс Польщі: сутність та значення в економічному розвитку країни

Торговельний комплекс - сукупність торговельних підприємств, що реалізують універсальний асортимент товарів і роблять широкий  набір послуг, а також централізують  функції господарського обслуговування торговельної діяльності. Під функціями  господарського обслуговування розуміється  інженерне забезпечення (електроосвітлення, тепло- і водопостачання, каналізація, засоби зв'язку); ремонт будинків , споруджень і устаткування, збирання сміття, охорона торговельних об'єктів, організація харчування службовців і т.п.

Теоретичні принципи торговельного комплексу формально були уперше виведені у рамках теорій міжнародних економічних відносин, тобто міжнародниками а не регіоналістами. Міжрегіональний розподіл праці і міжнародні торгівля – процеси, що відбуваються у рамках різних частин однієї національної зони вільної торгівлі, однієї митної території, однієї валютної системи, одного національного ринку праці і капіталу. У міжрегіональній торгівлі, як правило відсутні адміністративні, митні, політичні, мовні та інші бар’єри, в тій або іншій мірі що зберігаються в міжнародних економічних відносинах, незважаючи на переважаючу тенденцію лібералізації та глобалізації [14, с. 121].

Торговельний комплекс відіграє важливе значення для розвитку регіонів і економіки країни, який охоплює  підприємства і заклади, що реалізують товари шляхом купівлі – продажу. Територіальна організація торговельного  обслуговування – це процес просторово-ієрархічної  локалізації закладів торгівлі у  взаємозв’язку із розселенням, економічними, соціальними, природними, технологічними та іншими факторами і структурами управляння [6, с.206].

Польська республіка –  держава в північному басейні  Вісли і Орди на півночі омивається Балтійським морем. Площа складає 312 кв. км. Населення 38 мільйонів осіб (2009) з них 98% поляків, міське населення  складає 59%, офіційна мова – польська. Віряни переважно католики. Країна розділена на 16 воєводств, котрі у свою чергу діляться на повяти (округи) та гміни (волості). Столиця – Варшава [19, 23].

Сучасний стан наукових досліджень дозволяє сформувати загальні закономірності розміщення і територіального розвитку торговельного комплексу.

1. Нерозривний зв'язок між розміщенням торговельного комплексу і розвитком економічних районів.
2. Розвиток економічних районів, що забезпечує раціональне використання виробничих фондів, природних і трудових ресурсів в цілях підвищення продуктивності громадської праці.
3. Науково обґрунтована спеціалізація економічних районів на базі громадського розподілу праці.
4. Комплексний і пропорційний розвиток торговельного комплексу в економічних районах у поєднанні з їх раціональною соціалізацією.
5. Раціональна спеціалізація міжрайонних економічних зв’язків.

Польща є індустріально-аграрною країною. Видобувають кам’яне та буре вугілля, природний газ, свинець, цинк, срібло, сірку. Країна – один із найбільших у світі виробників сірки: річно – близько 2 млн. т. Основне джерело електричної енергії – теплові електростанції. З-поміж галузей обробної промисловості чільне місце належить машинобудуванню. Будують морські судна, автомобілі, вагони тощо. Випускається також продукція сільськогосподарського машинобудування,електротехнічної та радіоелектричної промисловості. Виготовляють поляки й промислове устаткування. Значного розвитку набули хімічна та нафтохімічна галузі промисловості, чорна та кольорова металургії. На ринок постачають свою продукцію підприємства текстильної, швейної, харчової, меблевої, цементно-скляної та інших галузей промисловості. Кам’яне та буре вугілля видобувають у Верхній Сілезії. Вона є великим центром електроенергетики та чорної металургії. Машинобудування зосереджено переважно у великих містах. Текстильна промисловість традиційно концентрується в районі Лодзі. Найбільшим промисловим центром є столиця. У країні 20 тис. підприємств з участю іноземного капіталу.

В аграрному секторі переважають  індивідуальні господарства. У цьому  виявлялася своєрідність Польщі навіть за комуністичних часів.

Країна має всі види транспорту. Довжина залізниць –  понад 25 тис. км, автошляхів – 353,1 тис. км, внутрішніх водяних шляхів – 3,9 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту – близько 4 млн. брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти – Щецін, Ґдиня, Ґдачськ, Свиноуйсьце. Міжнародний аеропорт – у столиці.

ВВП Польщі (1 квартал 2009 р.) – 314 517,2 млн. злотих (88 846,6 млн. дол.. США)[1], за підсумками усього 2008 р. – 1 266 600,4 млн. пол. Злотих (427 905,5 млн. дол. США)[2].

Приріст ВВП (1 квартал 2009 р.) – 0,8%, у 2008 р. – 4,8%[3].

ВВП на душу населення (2008 р.) – 11 861 дол. США[19].

Капітал інвесторів України  в Польщі – станом на 1.04.2009 р. – 45 500 тис. дол. США.

Рівень базової інфляції в Польщі: у червні 2009 р. – 3,5% (у  травні 2009 р. – 3,6%, у квітні 2009 р. – 4,0%, у березні 2009 р. – 3,6%, у лютому 2009 р. – 3,3%, у січні 2009 р. – 3,1%)[20].

У польської економіки  є і свої слабкі сторони. У першу  чергу це відносно висока, за мірками  Євросоюзу, безробіття (у 2004 р. 18%, але  в 2008 р. - лише 6,5%)[24].

Діючи і процентні ставки:

• кредитні – 5,0% (станом на червень 2009 р.).
• депозитні – 2,0 % (станом на червень 2009 р.).

2.Структура Торговельного комплексу Польщі та його характеристика

Торгівля Польщі, починаючи  з 1992 р., почала зростати. Якщо обсяг  світового експорту до 2007 р. зріс майже  на 150%, то експорт Польщі збільшився більше, ніж вчетверо (плюс 460%) за той  же період, тим самим засвідчуючи  успішну реінтеграцію в міжнародний  поділ праці.

На розміщення підприємств  торговельної сфери впливають чинники  макро- та макрорівня. Основними факторами макрорівня виступають демографічні та економічні, які формують розмір і розвиток ринків збуту товарів і послуг, кількість та якість трудових ресурсів, платоспроможний попит, умови проживання, податкова політика та стимулювання економічного розвитку. Основними чинниками макрорівня, як правило є: близькість до житлових масивів, вартість земельної ділянки та будівництва, місцезнаходження конкурентів, транспортні розв’язки тощо [6, с.208]. До структури торговельного комплексу Польщі входять підприємства, які реалізують свої товари та послуги шляхом купівлі-продажу.

Зростання конкурентоспроможності польської продукції і вільний  доступ до Спільного Ринку ЄС явно посилили цей процес. Поряд з таким  розвитком, квота польського експорту поступово зросла до 30% - яскравий результат, якщо порівняти його, наприклад, з  обсягом в 31% такої експортно-інтенсивної  країни, як Німеччина. Відповідно, значний  відсоток швидкого зростання Польщі відбувся завдяки експорту.

Головні партнери Польщі з  експорту у 2009 р. показано на рис. 2.1[22]

Рис. 2.1. Головні партнери Польщі з експорту у 2009 р.[22]

Як бачимо головні партнери Польщі з експорту у 2009 р. є Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Нідерланди, Чехословаччина, Росія.

Головні партнери Польщі з  імпорту у 2009 р. показано на рис. 2.2

Рис. 2.2. Головні партнери Польщі з імпорту у 2009 р. [22]

Як бачимо головні партнери Польщі з імпорту є Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Нідерланди, Китай, США.

Структура Польського експорту у 2009 р. показано на дод 1.1., продукція машинобудування займає найбільший об’єм у структурі експорту 21,0%, транспорт 15,5%, продукція металургійної галузі 11,7%.

Структура Польського імпорту  у 2009 р. показано на дод. 1.2. У структурі імпорту найбільшу вагу займає транспорт, металургія, текстиль, мінерали, полімери.

Товарна структура експорту та імпорту України до Польщі у 2008-2009 рр. показано в табл. 2.1., а також у табл. 2.3. вказано динаміку зовнішньої торгівлі Польщі з 1991 по 2000 рр.

На сьогоднішній день основну  частину польського імпорту з  України становлять сім товарних груп. Це мінеральні продукти, частка яких становить 54,99 відсотка, метали та вироби з них – 20,39 відсотка, продукція  хімічної і пов’язаною з нею галузей  – 11,08 відсотка, деревина та вироби з  неї – 3,02 відсотка, машини, механізми, устаткування – 1,97 відсотка, продукти рослинного походження – 1,63 відсотка, живі тварини та продукти тваринництва – 1,5 відсотка.

В експорті Польщі в Україну  найбільші обсяги припадають на такі основні групи товарів, як машини, механізми, устаткування – 11,28 відсотка, продукція хімічної і пов’язаної з нею галузей – 10,91 відсотка, пластмаси та виробів з неї – 10,10 відсотка, промислові товари – 8,79 відсотка, продовольчі товари – 8,46 відсотка, текстиль і текстильні вироби – 7,14 відсотка[20].

У структурі імпорту з  Республіки Польща до України за поточний період найбільші обсяги наступні групи  товарів:

• Електротехнічне обладнання (53,8% від загального обсягу імпорту)
• Вироби металургійної промисловості (50,2%)
• Вироби хімічної промисловості (82,3%)
• Штучні вироби, каучук (62,8%)
• Паперові вироби (80,0%)
• Наземний транспорт, повітряні та плаваючі судна (18,5%)[20]

Товарна структура імпорту  з Польщі в Україну у 2008-2009 рр. показано у табл. 2.2.

Таблиця 2.1.

Товарна структура експорту України до Польщі, 2008-2009 рр. (Дані Міністерства економіки Республіки Польща)[20].

Таблиця 2.2.

Товарна структура імпорту  з Польщі в Україну у 2008-2009 рр. (Дані Міністерства економіки Республіки Польща)[22].

Таблиця 2.3.

Динаміка зовнішньої торгівлі Польщі з 1991 по 2000 рр.(млрд. дол.)

Аналізуючи структуру  імпорту з Республіки Польща до України, за результатами 2009 року спостерігається  тенденція зниження рівня імпорту  до України. Хоча першу позицію займає імпорт готової продукції (вироби електротехнічної промисловості), проте частка сировини в структурі польського імпорту  до України витіснила імпорт транспортних засобів та готової продукції  з позиції груп-лідерів по імпорту  до України.

Основними факторами, що обумовили  зменшення двостороннього зовнішньоторговельного обороту в звітному періоді, стали  наслідки світової фінансової кризи, падіння  попиту на продукцію металургійного комплексу та хімічної промисловості, несприятлива цінова кон'юнктура, пов’язана  з коливанням курсів злотого та гривні.

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Польщею, яке спостерігається протягом усього періоду членства Польщі в  ЄС, у 2008 році сягнуло 1942 млн. дол. США, наблизившись до сумарних обсягів українського експорту до цієї країни. При цьому галузева структура українсько-польської  торгівлі демонструє постійну тенденцію  до нерівномірності, як у контексті  питомої ваги і кількості основних груп експортованих імпортованих товарів, так і в площині регіонального  розподілу ринків постачання та збуту  товарів. В українському експорті товарів відверто домінують метали та вироби з них (більше ніж третина), а також мінеральна сировина і товари хімічної промисловості (разом на ці три групи у 2007 році припадало близько двох третин українського товарного експорту до Польщі). Водночас найменше п’ять експортних товарних груп у торгівлі України з Польщею становило лише 13%. На перші п’ять позицій експорту українських послуг до Польщі припадає ледь більше 1%, у той час як на дві найбільших групи (транспорт і різні ділові, професійні та технічні послуги) – понад дві третини[20].

В імпорті товарів із Польщі до України основну частку становлять товари з відносно високим ступенем обробки, зокрема, машини та устаткування, товари хімічної промисловості, деревина та вироби з неї, а також металообробна  продукція. Водночас імпорт послуг із Польщі до нашої держави концентрується переважно у сфері страхових  та різних ділових послуг, транспортних перевезень, насамперед пасажирським повітряним транспортом, а також  послуг з ремонту. Загалом у торгівлі послугами з Польщею, як і в  товарному обміні, Україна має  негативне сальдо.

3.Регіональні особливості розміщення торговельного комплексу Польщі

Основним поясненням динаміки розвитку польської торгівлі є те, що торговельні стосунки Польщі на шляху до Спільного Ринку почались ще до Європейського Договору 1991 року. Навіть до 1991 року обсяг торгівлі з  країнами ЄС наближався до 50%, хоч це і не було результатом мінімізації  торговельної діяльності через розвал соціалістичного поділу праці.

Впродовж 1990-х років цей  процес тривав і Польща  зробила  значний прогрес у напрямку інтеграції у західноєвропейський розподіл праці. Цей прогрес позначився на частці ЄС-15, яка на дві третини складалась з польського експорту та частки імпорту ЄС-15, яка за останні роки становила 60% (табл.. 3.1). Однак торгівля Польщі з ЄС-15 не розподілялась рівномірно. Регіоном концентрації діяльності під час усього періоду перебудови і вступу була Німеччина, на торгівлю з якою припадає одна третина експорту й одна четверта імпорту. Водночас, найближчі торгові партнери, такі як Франція, Італія, Нідерланди і Великобританія залишились далеко позаду[21].

Таблиця 3.1.

Географічна структура зовнішньої торгівлі Польщі (2003-2009 рр.)

Примітки :

a – частка відносно загального експорту у відсотках;

b – країни, які стали членами ЄС 01.05.2004: Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина і Кіпр;

с – країни Вишеградської  четвірки : Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина;

d – Албанія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Чехія, Хорватія, Угорщина, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Чорногорія, Словаччина, Словенія, Україна;

e – Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Україна, Узбекистан;

f – Данія, Німеччина, Фінляндія, Норвегія, Швеція;

g – Естонія, Латвія, Литва, Польща, Росія.

Джерело : GUS (seq. vol.); власні впорядкування і підрахунки.

Торгівля Польщі з ЄС отримує  додаткові переваги, якщо враховувати  торгівлю з новими країнами-членами. У даному випадку 80%експорту і 70% імпорту  ЄС свідчать про важливу роль Спільного  Ринку для торговельної діяльності Польщі. Більше того, торгівля Польщі з  новими членами ЄС регіонально зосереджена  на інших країнах-учасниках Вишеградської Декларації. Половина польсько-вишеградської торгівлі припадає на Чеську Республіку, дружні стосунки з якою розвинулися впродовж 1990-х років. Стосовно інших країн Центральної і Східної Європи, певну вагу зберігали ринки Росії та України. На ці країни припадало більше чотирьох п’ятих експорту Польща – СНД, у той час як імпорт переважно був виключно з Росії. Але порівняно висока частка російського імпорту, що становила понад 7%, була за рахунок сировинної продукції, що і було левової часткою від загального імпорту Польщі з Росії. І, нарешті, морська торгівля Польсько-Балтійського регіону відтворює її загальний розподіл: у країнах Західно-Балтійського узбережжя – найбільше з Німеччиною, а на Східно-Балтійському узбережжі – головним чином, з Росією.

Польща значною мірою  експортує на великі і добре забезпечені  ринки з високими показниками  ВВП, тоді як коефіцієнт змінної величини відстані є постійними для радіусу, що піддавався гравітаційному аналізу. Що стосується Європейського сусідства, загалом спостерігається чітка скерованість експортних потоків у напрямку до ЄС, але з концентрацією експортних відносин на певних партнерах у межах ЄС. Торгівельні відносини з іншими новими членами ЄС у контексті гравітаційної моделі виявилися також міцними. Серед 15 членів ЄС стосунки Польщі з Німеччиною виявилися особливими навіть після контролінгу великого ринкового потенціалу цієї країни та її найближчих сусідів. Не такими значними, але на багато вищими від середнього рівня є потоки експорту до Скандинавії та інших країн Західної Європи.