Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Торгівельний баланс в Україні, його особливості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Курсова робота

з дисципліни: «Макроекономіка»

Тема: «Торгівельний баланс в Україні, його особливості»

Виконано: студенткою І курсу

Спеціальність Маркетинг групи А

Завгородньою Юлією Віталіївною

Перевірила професор, д.е.н.

Матросова Людмила Миколаївна

Луганськ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА АНАЛІЗУ ТОРГІВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ 5

1.1 Економічний зміст торгівельного балансу 5

1.2 Структура торгівельного балансу 9

1.3 Фактори, що впливають на торговельний баланс 11

РОЗДІЛ 2. ТОРГІВЕЛЬНИЙ БАЛАНС В УКРАЇНІ 13

2.1 Особливості торговельного балансу України 13

2.2. Аналіз стану та динаміки торгівельного балансу України 23

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ 31

3.1. Проблеми торгівельного балансу Україні у зв’язку з економічною кризою 31

3.2. Використання міжнародного досвіду регулювання торговельного балансу 33

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 40

ВСТУП

Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її подальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми.

Торговельний баланс країни - характеристика обсягів і складу зовнішньоторговельної діяльності підприємств всіх видів власності шляхом зіставлення величин експорту та імпорту. Пасивний торговельний баланс відображає перевищення імпорту над експортом. Активний торговельний баланс показує успішність стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

За вартісними масштабами в загальному комплексі світогосподарчих зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічній сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу «невидимої» торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торговельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають усе менш ефективними, постійно уступаючи місце системі нетарифних бар’єрів.

Проблеми зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських вчених Амоші О.І., Андрійчука В.Г., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Вергуна В.А., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Пирожкова С.І., Поручника А.М., Рогача О.І., Рум`янцева А.П., Тимчука М.Ф., Філіпенка А.С., Федосова В.М., Чухна А.А., Шниркова О.І. та ін.

Мета роботи – дослідити сутність торгівельного балансу та його особливості в України. Об’єктом дослідження є є зовнішньоторговельна сфера України. Суб’єктом – особливості торгівельного балансу в Україні. Методи що використані при написанні роботи — пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА АНАЛІЗУ ТОРГОВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ

1.1 Економічний зміст торговельного балансу

Торговельний баланс - це співвідношення між вартістю експорту й імпорту протягом даного року (або іншого обраного періоду) незалежно від термінів їх оплати. Тому торговельний баланс входить у розрахунковий баланс. Регулювання торговельного балансу є найважливішим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою торгівлею країни, а оскільки торговельний баланс становить більшу частку в платіжному балансі, то, отже, він має значну вагу в управлінні всією системою зовнішньоекономічних зв'язків[11].

Торговельний баланс складається статистичними, фінансовими й зовнішньоторговельними органами кожної країни для оцінки її зовнішньоекономічних позицій, рівня конкурентоспроможності товарів національного виробництва, купівельної спроможності національної валюти.

Методологія підрахунку вартості експорту й імпорту в різних країнах має свою специфіку, що ускладнює зіставлення відповідних показників. Статистична комісія ООН рекомендує країнам дотримуватися єдиної методології відносно системи й бази обліку вартісних показників у зовнішній торгівлі. Зокрема, при складанні торговельного балансу враховувати вартість імпортованих товарів на базі СІФ (або франко-границя країни-покупця), а експортованих товарів - на базі ФОБ (або франко-границя країни-продавця), тобто у вартість імпортованого товару включати його вартість на границі або у вихідних портах країни-продавця, а також видатки із страхування й доставки товару до границі країни-покупця, а у вартість експортованого товару - всі видатки продавця з доставки товару у вихідний порт або до границі своєї країни, включаючи експортні мита та ін. подібні збори. Більшість країн при складанні торговельного балансу дотримується методології підрахунку, рекомендованою Статистичною комісією ООН. Близько 30 країн, у тому числі соціалістичні, враховують вартість імпорту, так само як і вартість експорту, на базі ФОБ.

Говорячи про зовнішньоторговельний баланс, розглянемо також іншу економічну категорію: рахунок поточних операцій. Рахунок поточних операцій — розділ платіжного балансу країни, в якому фіксуються експорт та імпорт товарів і послуг, чистий дохід від інвестицій і чистий обсяг трансферних платежів.

Накопичений рахунок поточних операцій 1980-2008 на основі даних МВФ показаний на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Накопичений рахунок поточних операцій 1980-2008 на основі даних МВФ[13]

Баланс поточних операцій - рахунок платіжного балансу, на якому відображаються операції з товарами, послугами й доходами. Поточний платіжний баланс включає експорт та імпорт товарів і послуг, дохід від іноземних інвестицій і поточні трансферти. У ньому відображаються операції, що завершуються протягом періоду, за який складається баланс, дія яких не позначається на платіжному балансі в наступні періоди. У рахунку виділяються три статті (балансу): «Товари й послуги», «Доходи» і «Поточні трансферти». Рахунок поточних операцій має такий вигляд.

Рахунок поточних операцій

А. Товари й послуги

1. Товари

2. Послуги

Б. Доходи

1. Оплата праці

2. Доходи від інвестицій

В. Поточні трансферти

Баланс товарів і послуг характеризує обсяг надходжень і платежів з експорту й імпорту товарів і послуг. З дебету й кредиту статті «Доходи» відображаються надходження від надання резидентами факторів виробництва (праці, капіталу, землі) нерезидентам, а також зворотні надходження у випадку надання зазначених факторів нерезидентами резидентам. До складу доходів входять оплата праці й доходи від інвестицій. В оплату праці включається винагорода працівників за працю, отримана від резидентів інших країн, зокрема сезонних і прикордонних робітників. В інвестиційні доходи включаються доходи від власності на іноземні фінансові активи, які виплачуються нерезидентами резидентам і навпаки у вигляді дивідендів по акціях, відсотках і т.п. Сальдо доходів за цією статтею визначається як різниця між доходами, отриманими й сплаченими резидентами даної країни. В обсяг «поточних трансфертів» включається надання резидентами нерезидентам (і навпаки) товарів, послуг, активів або прав власності без оплати й одержання будь-якого іншого еквівалента як по лінії органів державного управління, так і через приватний сектор. В обсяг поточних трансфертів включаються трансферти органам державного управління, наприклад, надання гуманітарної допомоги у вигляді товарів і послуг, грошові перекази працюючих, пенсії, аліменти, приватні внески й грошові пожертвування та ін. У результаті передачі трансфертів збільшується обсяг розташовуваного доходу одержувача й зменшується розташовуваний дохід того, хто передає трансферт.

Від поточних трансфертів варто відрізняти капітальні трансферти, відбивані як операції з капіталом. Сальдо за статтею визначається як різниця між трансфертами, отриманими й сплаченими резидентами даної країни. Загальний обсяг поточних надходжень визначається як сума надходжень за товарами, послугами, доходами і трансфертами. Відповідно визначається загальна величина поточних платежів. Різниця між ними характеризує сальдо надходжень і платежів з поточних операцій. Баланс поточних операцій може бути активним і пасивним. У випадку активного балансу перевищення надходжень над платежами означає збільшення іноземної валюти в країні. У випадку пасивного балансу перевищення платежів веде до її зменшення.

Основні показники участі країни в міжнародній торгівлі:

1) експортна (імпортна) квота, яка характеризує відношення вартості експорту (імпорту) до ВВП або ВНП;

2) обсяг експорту (імпорту) продукції на душу населення країни; цей показник водночас відображає ступінь відкритості економіки.
Розглянемо заходи, які повинна вживати країна з метою врегулювання міжнародної торгівлі.

1.2 Структура торгівельного балансу

Участь країни в міжнародній торгівлі здійснюється з метою отримання коштів за експортовані товари і послуги. Водночас, імпортуючи товари і послуги, вона змушена розраховуватися за них. Такі розрахунки щодо експорту та імпорту товарів і послуг формують торговельний баланс країни.

Торговельний баланс — баланс, який відображає співвідношення вартості експорту та імпорту країни за певний проміжок часу, як правило, за рік. Він складається із двох частин — з надходжень і платежів, а їх зіставлення утворює експортно-імпортне сальдо.

До торговельного сальдо входить вартість товарів, проданих і куплених на умовах негайної оплати, а також поставлених у кредит або наданих безкоштовно у формі урядової допомоги або дарунку. За винятком вартості безплатно наданих товарів і послуг торговельний баланс входить у платіжний баланс. В активній частині цього балансу відображено експорт товарів і послуг вітчизняного виробництва, а також ввезених з-за кордону й перероблених. В пасивній частині — імпорт товарів і послуг іноземного виробництва для внутрішніх потреб або переробки з метою їх подальшого вивозу. [7]

Сальдо торговельного балансу — різниця між вартістю експорту та імпорту.

Платежі і надходження за "послуги" об'єднують надходження і платежі за використання однією країною транспорту інших країн (морського, залізничного, повітряного та ін., платежі за вантажно-розвантажувальні операції, портові збори тощо), за користування засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку). "Послуги", як правило, займають значне місце в статтях надходжень розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, - у статтях платежів.

До некомерційних платежів і надходжень входять витрати і доходи від іноземного туризму, утримання дипломатичних представництв і місій, адміністративного і військового апарату в інших країнах, некомерційні грошові перекази, репарації тощо.

У складі доходів і платежів, пов'язаних із закордонними капіталовкладеннями:

платежі відсотків за іноземними позиками і банківськими вкладами;

платежі дивідендів за акціями іноземних підприємств; частина прибутків від іноземних підприємств, що належать монополіям даної країни.

Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту й імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.

Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно до конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинутих країн (Японія, ФРН і ін.) активне сальдо торгового балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.

Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробують недостачу валютних надходжень. Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США свідчить про активне просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн) по виробництву товарів більшої складності. У результаті міжнародного поділу праці, більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, що використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі в США.

1.3 Фактори, що впливають на торговельний баланс

На торговельний баланс країни впливають наступні фактори:

міжнародна спеціалізація;

митна політика країни;

циклічний характер розвитку економіки;

боротьба за ринки збуту;

динаміка валютних курсів;

інфляція й ряд інших процесів.

Міжнародна спеціалізація — спрямованість економіки країни на випуск певного виду продукції.

Митна політика - частина зовнішньоторговельної діяльності держави, що регламентує обсяг, структуру й умови експорту й імпорту товарів.

Двома основними формами зовнішньоторговельної політики є протекціонізм і лібералізм. Система протекціонізму здійснюється шляхом встановлення високих митних тарифів, нетарифних бар'єрів (у тому числі квот, добровільних обмежень). З метою покращення зовнішньоекономічної діяльності України слід прийняти комплекс відповідних заходів.

У практиці широке застосування одержали такі методи «вирівнювання» торговельного балансу, як мита, кількісні обмеження імпорту, податкові й кредитні пільги, бюджетне фінансування експорту, девальвація, ревальвація, введення множинності валютних курсів і ряд інших.

Основною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок.

Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

Система протекціонізму здійснюється такими методами:

1) встановленням високих митних тарифів на товари, які ввозять з-за кордону;

2) через нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), а також підвищені вимоги до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, встановлення антидемпінгових мит та ін. Розвинуті країни світу використовують майже 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких держава отримує імпорт понад 50% всіх товарів.

Активно застосовується і такий важіль нетарифного регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва. Тому держава повинна раціонально поєднувати політику протекціонізму і лібералізму.

РОЗДІЛ 2. ТОРГІВЕЛЬНИЙ БАЛАНС В УКРАЇНІ

2.1 Особливості торговельного балансу України

Формування даних статистики зовнішньої торгівлі товарами в Україні здійснюється на основі "Методологічних положень статистики зовнішньої торгівлі України", затверджених наказом Держкомстату України від 07.12.2006 №588. [17]

Статистичні спостереження за обсягами зовнішньої торгівлі товарами здійснюються на основі даних вантажних митних деклараціях (ВМД), які заповнюють декларанти при митному оформленні товарів, з дорахуванням обсягів сальдо-перетоків електроенергії, нафти сирої та природного газу (ДП "Енергоринок", Мінпаливенерго та НАК “Нафтогаз України”), а також статистичних звітів підприємств і організацій України щодо експорту-імпорту товарів, що не підлягають митному декларуванню.

У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі, чи вивезення (експорту) за межі її митної території. Україна використовує загальну систему торгівлі, як це рекомендовано методологічними дослідженнями Статвідділу ООН (1998р.) "Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення".

До обсягів торгівлі товарами включаються:

- немонетарне золото, дорогоцінні метали, що не виступають у якості платіжного засобу, цінні папери, банкноти і монети, що не знаходяться в обігу;

- товари, реалізовані по рахунках держави, що включають товари цивільного і військового призначення, наприклад, для здійснення урядами регулярних комерційних операцій, товари, що поставляються по лінії державних програм зовнішньої допомоги, як безоплатна допомога, позика, товарообмінні операції (бартер) або передача міжнародним організаціям, а також військові репарації і реституції;

- гуманітарна та технічна допомога;

- товари, передані як дарунки;

- товари, орендовані терміном на один рік і більше;

- товари військового призначення;

- товари, переміщувані в рамках консигнаційних угод;

- товари, що ввозяться в якості внеску у статутний фонд і вивіз товарів власного виробництва підприємствами з іноземними інвестиціями;

- товари ввезені (вивезені) для переробки;

- товари, які використовуються як носії інформації та засоби програмного забезпечення загального користування (крім розробленого за індивідуальним замовленням), керівництва для користувачів, а також аудіо- і відеоматеріали, записані з метою використання в комерційних цілях;

- повернені товари;

- товари, що перетинають кордон України в результаті операцій між головними корпораціями та підприємствами їх прямого інвестування (філіями або відділеннями);

- виловлена риба, мінерали з морського дна, що вивантажуються з іноземного судна в національному порту або придбані національним судном у відкритому морі в іноземного судна;

- виловлена риба, морепродукти, мінерали з морського дна і врятований вантаж, продані національним судном в іноземному порту або національним судном іноземному судну у відкритому морі;

- товари, що відправляються поштою або через кур'єрську службу. Ці товари підлягають обліку, якщо обсяг або вартість їх перевищує рівень, встановлений законодавством України;

- товари ввезені (вивезені) для взаємного товарообміну або купівлі (продажу) між конкретними юридичними особами;

- бункерне паливо, баласт, бортові запаси та інші матеріали.

До обсягів експорту (імпорту) товарів не включається:

- пряма транзитна торгівля;

- чартерні рейси, здавання в найом;

- товари, вартість яких не перевищує поріг статистичного спостереження;

- вітчизняна й іноземна валюта (крім такої, що використовується для нумізматичних цілей), цінні папери;

- товари, що не є предметом комерційних операцій (включаються в обсяги зовнішніх послуг):

- товари, переміщувані фізичними особами в обсягах або вартістю, що не перевищує рівень, установлений законодавством України для письмового декларування;

- періодичні видання (газети, журнали), що розсилаються за прямою підпискою;

- товари, придбані для власних потреб дипломатичними представництвами, збройними силами, науковими організаціями чи іншими представництвами України на території країни їх розміщення;

- матеріальні носії, розроблені на замовлення, що містять об'єкти інтелектуальної діяльності, у т.ч. воєнного, спеціального і подвійного призначення, і не призначені безпосередньо для реалізації на споживчому ринку;

- товари, тимчасово ввезені (вивезені) терміном до 1 року;

- товари, загублені чи знищені після вивозу з економічної території країни-експортера, але до ввозу на економічну територію призначеної країни-імпортера, не підлягають включенню в статистику імпорту призначеної країни-імпортера (хоча вони включаються в статистику експорту країни-експортера);

- товари для забезпечення діяльності вітчизняних організацій за кордоном;

- товари, переміщувані через митний кордон між військовими частинами держави, дислокованими на митній території держави і за межами цієї території;

- товари, що поставляються в порядку рекламації, гарантійного обслуговування;

- повітряні судна, переміщувані через кордон держави з метою технічного обслуговування;

- товари, переміщувані через кордон держави з метою ремонту;