Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
МВС УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Сумська філія
Кафедра юридичних дисциплін
Курсова робота
з дисципліни «Кримінальне право України»
на тему: «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини»
Виконав: студент 3 курсу
групи СФдср-08-1
Іншина Крістіна Миколаївна
Перевірив: Василенко Марина Євгенівна
м. Суми 2011 р.
План:
Вступ
- Історичний та міжнародний аспект відповідальності за торгівлю людьми
- Види діянь, що характеризують торгівлю людьми, та способи їх вчинення
- Характеристика суб’єктивних ознак торгівлі людьми
- Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони
- Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 149 КК
- Відмежування торгівлі людьми від суміжних злочинів
Висновки
Аналіз судової практики
Список використаної літератури
Вступ
Торгівля людьми представляє собою один з найбільш жорстоких і цинічних видів організованої злочинної діяльності, що спрямований проти людини, який інтенсивно розвивається й досягає загрозливих розмірів.
Зріст масштабів цього
явища є одним з
Актуальність теми підтверджується тим, що свобода людини є однією з головних цінностей сучасного цивілізованого суспільства, а забезпечення недоторканності свободи особи – однією з головних функцій держави.
Відповідно до норм міжнародного законодавства, кожна країна, що поважає права людини, повинна гарантувати їх виконання, зокрема запобігання насильству, забезпечення компетентного розслідування актів насильства, покарання злочинців і надання компенсацій людині, що постраждала
- Історичний та міжнародний аспект відповідальності за торгівлю людьми.
Торгівля людьми чи інша незаконна угода про передачу людини – продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов`язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для дальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання у порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення у борг. Кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах.
Суспільна небезпека торгівлі людьми полягаю у тому, що завдається шкода суспільним відносинам, які забезпечують право людини на свободу. Сам продаж чи інша оплатна передача людини є необхідною передумовою для обернення її у стан неволі, де вона втрачає можливість виявляти свою волю, розпоряджатися собою.
Явище торгівля людьми, яке існує з давніх часів, пов`язане з товарно-грошовими відносинами. В римському праві цей вид злочину мав назву plagium ( з латинського – викрадення), тобто викрадення вільної людини та продаж її у рабство.
«Руська Правда» встановлювала відповідальність за крадіжку і подальший продаж челядина (ст. 38). У Литовському статуті (редакція 1588) існувала норма, що забороняла представникам нехристиянських народів, які перебували на території Великого князівства Литовського, купувати, поневолювати і закладати християн (ст.9). За такі дії винний втрачав гроші, які заплатив, купуючи християнина, а останнього треба було звільнити. У російській державі Соборним уложенням 1649 року передбачалася кримінальна відповідальність за викрадення людей. Уложенням про покарання кримінальні і виправні 1885 року встановлювалася відповідальність за повне позбавлення волі: продаж у рабство, в тому числі будь-яку передачу російських підданих під різними приводами, зокрема продаж жінок за кордон для поміщення там у будинки розпусти, торгівля неграми, викрадення дітей, що могли виявлятися у таких трьох головних формах, як викрадення у вузькому розумінні, підміна, самовільне утримання у себе ( покарання посилювалося, якщо дитина була викраденя або прихована для жебрацтва чи іншого аморального заняття або з корисливою метою), викрадення жінок. Згідно з Уложенням 1903 року каралися викрадення дітей віком до 14 років, їх самовільне утримання, викрадення неповнолітніх віком від 14 до 16 років, продаж або передання людей у рабство чи неволю, торгівля неграми.
КК УСРР 1922 містив такі склади злочину: «незаконне позбавлення будь-кого волі»; «поміщення в лікарні для психічно хворих здорової людини з корисливих мотивів аюо інших особистих мотивів»; «викрадення, затаїння або підміни чужої дитини з корисливою метою, з помсти або інших особистих мотивів; «поневолювання до проституції , звідництво, держання притонів розпусти, а також затягання жінок до проституції» [12].
Свідченням стурбованості міжнародного співтовариства ситуацією, що склалася, є ряд конвенцій, пактів та протоколів з врегулювання цього питання. Серед них такі, як:
- Конвенція про боротьбу
з торгівлею людьми та експлуат
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Нью Йорк, 16.12.1966 року. Є доповненням до Загальної декларації прав людини; захищає право на життя і стверджує, що жодна людина не повинна піддаватися випробуванням, примусовій праці і незаконному утриманню чи утиску таких свобод як свобода на пересування, вираження та асоціацію з іншими.
- Конвенція про ліквідацію
всіх форм дискримінації
- У 1997 р. було проведено Гаазьку міністерську конференцію, на якій прийнято Декларацію європейських рекомендацій з ефективних заходів щодо запобігання боротьби з торгівлею жінками з метою їхньої сексуальної експлуатації. Її ціль – підтримка подальших дій з попередження торгівлі людьми, а також надання необхідної допомоги жертвам торгівлі. Ця Декларація закликає країни-члени ЄС забезпечити або розглянути можливість призначення національних доповідачів, які надавали би відповідним національ-ним урядам інформацію про масштаби торгівлі жінками, заходи запобігання та боротьби з торгівлею жінками.
- Документ про Спільну дію Ради Європи від 1997 р. перелічує додаткові види покарання і заходи адміністративного характеру, такі як конфіскація і вилучення доходів і власності торговця людьми і закриття установ, які брали участь у торгівлі людьми. Зобов’язує країни-члени ЄС ввести адміністративну або кримінальну відповідальність за злочини, вчинені від імені юридичної особи без урахування кримінальної відповідальності фізичних осіб, що стали співучасниками або призвідниками злочину.
- Нині на рівні ЄС діє Рамкове рішення Ради Європи про торгівлю людьми. Його метою є уніфікація національного кримінального законодавства для забезпечення ефективної боротьби з торгівлею людьми. Воно доповнює вже прийняті Радою Європи інструменти, такі як Спільні дії від 1996, 1998 та 2000 рр., а також програми STOP (спрямована головним чином на розроблення міждисциплінарного підходу із залученням усіх зацікавлених сторін і приділяє велику увагу дуже важливій ролі неурядових організацій) та DAPHNE (спеціально розроблена з метою підтримки діяльності неурядових організацій у сфері захисту жінок і дітей –жертв насильства.
- Конвенція ООН
проти транснаціональної
- Протокол про попередження і запобігання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї є доповненням до вищеназваної Конвенції. Вперше дає міжнародне визначення поняття “торгівля людьми”; слугує для попередження, боротьби і закріплення міжнародного співробітництва в боротьбі проти цього злочину; визначає загальну термінологію, гармонізує закони і практику, що застосовуються в різних країнах [ 6, с. 48-49].
- Види діянь, що характеризують торгівлю людьми, та способи їх вчинення.
"Торгівля людьми" означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів [2].
Характерними ознаками торгівлі людьми є:
1. Обов’язкова наявність посередника, тобто торговця, який надає необхідні послуги для організації міграції.
2. Отримання посередниками платні за свої послуги на підставі довгострокових угод. Оскільки суми ці разом із високими відсотками є доволі значними, особливого поширення у середовищі цих людей набуває боргова кабала, яка породжує ще більшу залежність "живого товару" від торговця.
3. Під час перевезення
людей до країни призначення
міжнародні кордони
Іншими словами, деякі легальні мігранти, що вже проживають на території країни, набувають нелегального статусу. Тому за будь-яких обставин можна говорити або про нелегальну подорож, або про нелегальне перебування в країні на якомусь етапі.
4. У доповнення до
плати за доставку, торговці
одержують прибутки від
Для того, щоб показати сутність цього злочину, необхідно розглянути його об`єктивну сторону. Так, у частину першій розглядуваної статті визначено: «Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов`язаної із закнним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої оплатної передачі іншій особі (особам)...» [1]. Аналіз диспозиції свідчить, що діями, які входять до об`єктивної сторони цього злочину, є:
- продаж людини;
- інша оплатна передача людини;
- вчинення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов`язаної з законним чи незаконним переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі.
Законодавчо цей перелік є вичерпним, хоча з теоретичної точки зору це не зовсім так.
Продаж людини – це незаконна угода, яка полягає в передачі людини однією особою в незаконну фактичну власність іншій особі.
Аналіз ст. 149 КК України свідчить. Що в диспозиції ч. 1мова йде лише про «продаж» як один із елементів торгівлі людьми, а тому, відповідно до чинного Кодексу, караною визнається тільки ця незаконна діяльність. Що ж стосується купівлі людини, то з нею новий КК України не пов` язує кримінальної відповідальності.
Виходячи з вищесказаного, суб`єктом злочину може бути лише продавець. Виникає питання: як пояснити правомірність притягнення до кримінальної відповідальності покупця «людського товару» у кримінальних справах? За таких умов дії покупця можно розглядати лише через призму співучасті у злочині. Тобто, дії особи, котра придбала потерпілого, з точки зору сучасного кримінального закону можно кваліфікувати або як пособництво у згаданому злочину, підбурювання до нього або як його організація.
Інша оплатна передача характеризується передачею людини однією особою іншій особі (особам) за певну плату, яка мсоже мати різні форми залежно від того, що саме цікавитиме покупця.
За своєю суттю інша оплатна передача людини дуже схожа до продажу. Однак різниця між цими поняттями повинна відзначатися тим, що результатом продажу є одержання предмета угоди в незаконну фактичну власність, а результатом іншої оплатної передачі – у тимчасове користування (наприклад, передача в «оренду» повії).
Деякі вчені (М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко), розрізняючи дані поняття, користується загальним критерієм, зміст якого полягає в тому, що при здійсненні продажу людини продавець одержує грошову винагороду, а у випадках іншої оплатної передачі людини – будь-яку іншу матеріальну винагороду, але таку, що не пов`язана з грошима.
Інша оплатна передача людини – це незаконне оплатне відчуження людини лише для подальшого незаконного фактичного тимчасового володіння та користування нею, що робиться однією особою на користь іншої [13, с. 41].
Ще однією формою об`єктивної сторони розглядуваного злочину відповідно до законодавчої конструкції кримінально-правової норми, є «здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов`язаної з законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам)». Як показує аналіз, вона є найбільш проблематичною і щодо суттєвого навантаження, і щодо її законодавчого визначення. Що ж являє собою будь-яка інша незаконна угода стосовно людини? Це певного роду незаконна угода між двома або більше особами з приводу людини, спрямована на обмеження прав останньої на свободу й особисту недоторканність. Характерною рисою цієї угоди є, по-перше, незаконне одержання предмета угоди в незаконну фактичну власність, а, по-друге, отримання від цього будь-якої вигоди, крім грошової.
До таких угод слід відносити міну людини, передачу людини за борги, дарування людини тощо.
Особа, яка передає людину, має за мету не лише заробити гроші. Її бажання спрямоване на одержання якоїсь вигоди ( як матеріальної, так і нематеріальної). Саме вигода і є основною характеристикою угоди. При цьому треба зважити на результат передачі людини (передача в незаконну власність чи в тимчасове користування). Тому, розслідуючи злочини, пов`язані з торгівлею людьми, слідчі у кожній конкретній справі обов`язково повинні не тільки встановлювати мету вчинення злочину, а й досліджувати фактичні обставини самої передачі потерпілого, щоб правильно кваліфікувати дії винних, розмежовуючи продаж людини, іншу оплатну передачу людини, а також здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди.
Отже, будь-яка інша незаконна угода – це будь-яка незаконна угода з приводу передачі людини однією особою (особами) у фактичну незаконну «власність» іншій особі (особам) з метою одержання будь-якої вигоди чи винагороди, за винятком грошової.
В перших двох формах злочин вважається закінченим з моменту фактичної передачі потерпілого однією особою іншій особі незалежно від місця вчинення цих дій та після одержання винним хоча б частини грошової чи матеріальної винагороди.
Злочин у третій формі є закінченим, згідно з законодавчим формулюванням норми, саме після вчинення незаконної угоди щодо потерпілого й факту його переміщення через державний кордон України [14, с. 47].
- Характеристика суб’єктивних ознак торгівлі людьми. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони
Суб’єктивні чинники багато в чому визначають характер засобів, застосованих злочинцем, способів приховування слідів злочину і т.д. Від відношення злочинця до потерпілого, до інших громодян, до інтересів суспільства загалом часто залежить, до яких саме методів здійснення злочину він вдасться.
Суб’єктивна сторона розвивається у часі так само, як об’єктивна сторона розвивається у часі та просторі, спочатку особа усвідомлює можливість здійснення певних дій і передбачує їх наслідки, потім його свідомість відображає об’єктивний процес, що здійснюється, направляє і контролює злочинну поведінку і. Нарешті, фіксує результати, що наступили.
Часом тільки суб’єктивна сторона дозволяє правильно розмежувати і кваліфікувати злочини, що мають схожу об’єктивну сторону.
Щодо злочину, передбаченого статтею 149 КК України, то слід сказати, що суб’єктивна сторона цього злочину – тільки прямий умисел, що пов’язаний з певною метою. Ця мета, виходячи з тексту ст. 149, може бути найближчою і віддаленою. Найближчою метою винного є продаж потерпілого, інша сплатна передача його іншій особі або особам.Вочевидь, що така мета пов’язана з корисливими мотивами, прагненням отримати злочинний прибуток від операції. Однак для складу злочину слід встановити і віддалену (кінцеву) мету. Перелік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149 КК України. Це – використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці потерпілого [15, с. 80].
Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа, причому відповідальністі підлягають всі учасники злочинної операції, звичайно, крім потерпілого. Це покупець і продавець, посередники операції і будь-яка інша особа, яка бере участь в здійсненні дій, вказаних у ст. 149 КК України.
3.1. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони
Мета експлуатації розкривається у примітці 1 до ст. 149. Під експлуатацією розуміються, серед інших можливих форм, насамперед:
- всі форми сексуальної експлуатації;
- використання в порнобізнесі;
- примусова праця або примусове надання послуг;
- рабство або звичаї, подібні до рабства;
- підневільний стан;
- залучення в боргову кабалу;
- вилучення органів;
- проведення дослідів над людиною без ії згоди;
- усиновлення (удочеріння) з метою наживи;
- примусова вагітність;
- втягнення у злочинну діяльність;
- використання у збройних конфліктах [1].
Сексуальна експлуатація – це вид експлуатації праці особи у сфері проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або у суміжних сферах (у сфері розпутних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув`язненим та деяким іншим особам, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо), незалежно від того. Чи дозволений у тій чи іншій країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності.
Торгівля людьми, поєднана з подальшим втягненням потерпілої особи у проституцію чи з примушуваннямїї до заняття проституцією, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 149 і 303.
Ознаки, що можуть бути використані
для ідентифікації жертви торгівлі
людьми з метою сексуальної
– жінки зазнають форм сексуального або іншого насильства;
– паспорти знаходяться у володінні експлуататорів;
– жінок дуже часто контролюють, зазвичай за мобільними телефонами;
– експлуататорів повідомляють про повний розмір заробітку жінки;
– жінок карають, якщо вони намагаються приховати частину заробітку. Експлуататори отримують 50% або більше з доходу жінки.
Крім того, жінки повинні оплачувати за підтримку з боку злочинних елементів;
– жінки не можуть приймати рішення щодо своїх робочих умов, робочих годин тощо. Жінки не можуть відмовити клієнту, або відмовитися від незахищеного статевого акту;
– вони повинні просити у клієнта фіксований розмір платні, який встановлює експлуататор;
– вони повинні виконувати певну мінімальну кількість статевих актів незалежно від стану свого здоров'я;
– жінки не можуть самостійно вирішити про своє повернення до своєї країни. Інколи їм погрожують, якщо вони хочуть поїхати. Тимчасові повернення організовує торговець під своїм суворим наглядом та контролем;
– експлуататори використовують кримінальну популярність групи для того, щоб тероризувати потерпілих;
– жінки не володіють мовою країни свого перебування, та є соціальне ізольованими;
– жінки та їхні родини знаходяться в становищі надзвичайної бідності. Вони повинні повертати значну частину своїх грошей, яку, як каже торговець, він заплатив за подорож та/або нелегальний в'їзд. Зазвичай розмір суми є точно встановленим, або ж експлуататори кажуть, що їхні витрати зросли та відповідно зросла і заборгованість [11, c. 26].
Під порнобізнесом розуміється частково чи повністю дозволений у тій чи іншій країні чи незаконний вид підприємництва, пов` язаний з проституцією, утримання будинків розпусти, виготовленням, збітом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру тощо. Використання у порнобізнесі означає використання особи як сутенера, утримувача будинку розпусти, актора при зйомках порнографічних фільмів, статиста при виготовленні порнографічних журналів тощо [16, с. 356-357].
Примусова праця - будь-яка робота чи служба, якої вимагають від особи під загрозою покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг [17].
Ознаки, які можуть допомогти в ототожненні випадків примусової праці:
– робітнику забороняється вільно залишати місце роботи;
– особисті документи/паспорт
без достатніх підстав
– робітник зазнає або піддавався фізичному або сексуальному насильству;
– він/вона утримується під контролем через погрози видачі органам влади (часто застосовується до нелегальних мігрантів або нерегулярних робітників);
– особа відчуває себе зв'язаною перед роботодавцем через боргові зобов'язання (часто розмір таких зобов'язань не визначений конкретними сумами);
– компенсація, що виплачується за надані послуги, нижча від законодавчо встановленого мінімального розміру оплати праці;
– робочі години не відповідають виплачуваній компенсації [11, c. 27].
Примусове надання послуг є різновидом примусової праці, коли остання здійснюється у сфері послуг.
Під "рабством", як воно визначене в Конвенції 1926 років про рабство, розуміється положення або становище особи, відносно якої здійснюються атрибути права власності чи деякі з них [3].
Під звичаями, подібними до рабства, у Додатковій конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, розуміються:
а) боргова кабала, тобто стан чи становище, що виникає внаслідок застави боржником у забезпечення боргу особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо належним чином обумовлена цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщи тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений;
б) кріпацький стан, тобто таке користування землею, коли користувач зобов`язаний за законом, звичаєм чи угодою жити і працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати визначену роботу для такої іншої особи, за винагороду або без такої, і не може змінити цей свій стан;
в) будь-який інститут чи звичай, через які: жінку обіцяють за винагороду видати або видають заміж, без права відмовлення з її боку, її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб; чоловік жінки, його родина або його клан, за винагороду або без такої, мають право передати її іншій особі; жінка після смерті чоловіка передається у спадщину іншій особі;
г) будь-який інститут чи звичай, в силу яких дитина передається одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі, за винагороду або без такої, з метою експлуатації цієї дитини чи їїх праці.
Згідно зі ст. 7 Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі ті інститутів і звичаїв, подібних до рабства, під особою, яка перебуває у підвільному стані, розуміється особа, яка перебуває у стані чи становищі, створеному в результаті інститутів чи звичаїв, подібних до рабства [4].
Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини [16, с. 339].
Проведення дослідів – експермент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не існувало, з метою його випробування [16, с.336].
Усиновлення (удочеріння) – це здійснене на підставі рішення суду прияняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина. Під метою наживи при усиновленні (удочерінні) треба розуміти мету, яка досягається шляхом отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення від певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню). Втягнення усиновленої дитини з метою наживи у зайняття жебрацтвом, азартними іграми або у злочинну діяльність охоплюються ст. 149 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 304 КК України не потребує.