Товар як об'єкт вивчення товарознавства. Теоретичні основи класифікації товарів
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА
1.1 Товар як об'єкт вивчення товарознавства.
Теоретичні основи класифікації товарів……………………………………………………………
- Поняття і значення якості товару. Аналіз існуючих методів оцінки якості товару, обґрунтування прийнятого в роботі методу відповідно до товару, що досліджується. …………………………………………………………..
- Упаковка, її склад, вимоги до неї, класифікація…………………………..
- РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ
2.1 Характеристика обраного товару………………………………………..
- Товарна і загальноекономічна ідентифікація товару…………………….
2.3 Аналіз регламентованих умов та вимоги до зберігання
2.4 Упаковка товару
2.5 Маркування товару
2.6 Фальсифікація кави та кавових напоїв
ВИСНОВКИ……………………………………………………..
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………
ВСТУП
Товарознавство є однією з наук, що найбільшою мірою соціально затребувана саме на сучасному етапі. Для акцентування позицій наукового товарознавства є необхідність розглянути основні напрямки його застосування. Традиційно науковці - товарознавці беруть активну участь у розробці нових товарів, починаючи з його «ідеї», через створення певної наукової концепції, дослідження споживчих властивостей до впровадження у виробництво. Враховуючи свідомий та комплексний підхід до цього процесу, можна з певністю стверджувати, що товари, створені за цією схемою, максимально адаптовані до споживацьких вимог. Однією з важливих складових товарознавства є розробка заходів щодо забезпечення якості товарів (як нових, так і традиційного асортименту).
В даній роботі на основі отриманих знань була проведена комплексна оцінка якості товару. За допомогою аналізу різних джерел, які вказують на властивості та особливості конкретного виду вина різних марок, була проведена порівняльна характеристика. Були виділені основні стандарти якості, а також характеристики засобів інформації про товар. Були зроблені висновки, щодо відповідності вітчизняного товару закордонним аналогам.
Визначення якості товару було проведено за допомогою методів експертної оцінки, а також визначення комплексного показника якості.
Під час роботи були використані
редактори MicrosoftWord та Ecxel, а також електронний перекладач
Promt.
- ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА
1.1 Товар як об'єкт вивчення товарознавства. Теоретичні основи класифікації товарів.
Термін «товарознавство» містить економічну (товар) і філософську (знати) складові. Знання про ці складові можна вважати науковими лише в разі, якщо вони адекватні реальності.Цілями товарознавства як науки є вивчення споживчих властивостей товарів, які визначають їхню споживчу цінність, якість і їхню конкурентоспроможність.
В умовах ринкової економіки вся діяльність суб'єктів ринку здійснюється навколо товару. Саме ця річ і виступає головним єдиним об’єктом вивчення товарознавства.
Товар - це готова продукція, що володіє споживною вартістю і призначена для обміну на ринку за допомогою купівлі-продажу і задоволення потреб споживачів.
Готова продукція переходить в категорію товару тільки тоді, коли стає об'єктом купівлі-продажу і, володіючи споживчими властивостями, може задовольняти потреби споживача. Тобто, тільки у сфері ринкової торгівлі готова продукція, маючи споживну вартість і переходячи від одного власника до іншого, перетворюється на товар.
В економічній літературі країн з розвиненим ринком поняття «товар» має кілька визначень. Відомі американські економісти Г. С. Слоуен і А. Дж. Цюрчер у «Словнику економіки», трактують його так.
Commodity (товар) — будь-який
предмет комерції або торгівлі.
Цей термін використовують замі
Economicgood (економічний товар) — все зовнішнє по відношенню до людини, що має властивості корисності, може бути присвоєним і є відносно дефіцитним. Цей термін вживають на противагу терміну «freegood». Економічні товари можуть бути матеріальними або нематеріальними. Отже, послуги вчителя або юриста цілком логічно розглядаються як економічний товар, як і книги, які вони використовують. Таке визначення є більш об'ємним, ніж термін wealth (багатство), оскільки останнє автори зазначеного словника обмежують матеріальними економічними товарами.
Знання основних споживчих властивостей та асортименту товарів дає можливість суб'єктам ринку визначати потребу в них, займатися їх закупівлею і продажем, вирішувати питання заміни одних товарів на інші, визначати їх стан на ринку, а також залежність попиту на них від зміни кон'юнктури, формувати цінову політику, визначати досягнення і перспективи науково-технічного прогресу у сфері виробництва і використання товарів.
Поняття про сутність товару як об’єкта досліджень визначають через абстрагування його властивостей. Товари можуть мати різне походження, чинник якого має вирішальне значення у формуванні властивостей товарів. Товар має певні властивості, які забезпечують йому корисність для людини та здатність до обміну на інший товар або на гроші.
Із урахуванням цього, товар необхідно розглядати як продукт природи, природи та людської праці або тільки людської праці. Йому притаманні природні чи набуті в процесі виробництва властивості, завдяки яким задовольняються певні потреби людини. Він призначений для обміну чи купівлі-продажу [1, стр.6].
Слід відзначити, що однією з основних складових товарознавства є класифікація. На цьому процесі побудовані основні теорії вчення про товар. Класифікація як складова частина товарознавства передбачає поділ множини об'єктів на підмножини за подібністю чи розбіжності у відповідності з прийнятими методами. Об'єктом класифікації виступає товар.
З множини всіх товарів за ознакою призначення для індивідуальних споживачів виділяються споживчі товари, для виробників - товари промислового призначення. Метою класифікації є систематизація, ідентифікація та прогнозування властивостей товару. Класифікація товарів порводиться за допомогою спеціальних ознак. Ці ознаки класифікації діляться на телеологічні (призначення, застосування), генетичні (вихідні матеріали, сировину, хімічний склад), технологічні (конструкція, рецептура, спосіб виробництва).
Найпростіша класифікація товару, це розподіл їх на матеріальні або не матеріальні. Адже усі товари які ми купуємо можуть буди представлені не тільки як предмети довгочасного та короткочасного користування але і як послуги, які також є товаром.
Рис. 1.1 Класифікація товарів за сферами виробництва.
Існують два методи за допомогою яких проводиться класифікація товарів, це ієрархічний та фасетний методи.
Ієрархічний метод класифікації — послідовний розподіл великої кількості об'єктів на підлеглі класифікаційні угрупування. Особливість цього методу полягає у тісному взаємозв'язку між окремими класифікаційними угрупуваннями, який виявляється через спільність і відмінність основних ознак.
Ієрархічна система класифікації вимагає дотримання певних правил:
- класифікація повинна легко читатися, для чого число її ступенів і кількість згрупувань не повинно бути великим;
- ознаки класифікації повинні бути суттєвими, максимально відображати споживні властивості товарів
- на кожному ступені класифікації товари об'єднують тільки за однією ознакою;
- класифікація повинна починатися з найбільш загальної суттєвої ознаки з поступовим переходом на подальших ступенях до специфічних для даної групи товарів ознак;
- кожна наступна ланка повинна конкретизувати, уточнювати ознаку попередньої ланки.
Класифікація побудована за цим методом гармонійна, але в окремих випадках занадто громіздка.
Схему ієрархічного методу класифікації можна представити так:
Рис. 1.2 Схема ієрархічної класифікації.
Фасетний метод класифікації — це паралельний розподіл великої кількості об'єктів на незалежні класифікаційні угрупування по одній із ознак в кожній групі. Особливістю фасетного методу є те, що різні ознаки класифікації не зв'язані між собою. Цей термін походить від французького слова facete, що означає "грань відшліфованого каменя". Дійсно, як кожна грань каменя існує окремо, так і різні класифікаційні угрупування при фасетному методі не залежать і не підкоряються один одному. Завдяки цьому фасетна система відзначається більшою гнучкістю, можливістю обмежувати кількість ознак і угрупувань.
Рис. 1.3 Схема фасетного методу ієрархії
Використовуючи фасетний метод класифікації, наприклад молоко можна класифікувати за видом тварин, від яких воно одержане (коров'яче, козине, овече, оленяче, верблюжаче); за видом термічної обробки (сире, пастеризоване, стерилізоване, томлене); за вмістом жиру (знежирене, 2,5%; 3,2%; 6,0%), За видом тари, в яку воно упаковане (у флягах, у скляних пляшках, у полімерних пакетах, у тетра-паках, у фін-паках), за біологічною цінністю (звичайне, вітамінізоване, білкове).
Таким чином, можна сказати, що товар у товарознавстві є основною найважливішою категорією. Навколо нього базуються різні наукові методи та теорії. Товар має споживчу вартість і повинен вдовольняти потреби людей. Виходячи з цього з’явилась класифікація, яка дозволяє розділити товари а спеціальні групи за різними ознаками. Але існують ще два основних методи класифікації (фасетний, ієрархічний) які допомагають розділяти товар для створення товарного асортименту.
Залежно від того, що ставиться за мету при класифікації товарів — зручність вивчення, раціональна організація торгівлі або статистична звітність, розрізняють: навчальні, торгові й економіко-статистичні класифікації.
Навчальні класифікації створюються з метою найбільш зручного, логічного й послідовного вивчення курсу в узагальненому вигляді з мінімальним витрачанням часу, тобто методично правильне вивчення споживчих властивостей товарів. При цьому вся увага зосереджується на вивченні загальних принципів формування цих властивостей.
Торгова класифікація необхідна в торгово-оперативному процесі. Її мета — удосконалення цього процесу. Це класифікація традиційна, вона склалася на основі поділу товарів на групи відповідно до існуючого галузевого поділу
промисловості і враховує особливості галузевих класифікацій продукції за чинними стандартами.
Важливим моментом у торговій класифікації є її досконалість і наближення до головної мети — раціоналізації та прискорення торгово-оперативних процесів у торгівлі.
Економіко-статистичні класифікації подаються в класифікаторах і в класифікації ЦСУ України. Їх використовують при плануванні виробництва, постачання, для обліку продукції, що випускається [5,стр. 16-17].
1.2 Поняття і значення
якості товару. Аналіз існуючих
методів оцінки якості товару,
обґрунтування прийнятого в
Під якістю продукції треба розуміти сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.
Показник якості продукції - кількісна характеристика властивостей продукції, що входять до складу її якості, яке розглядається відповідно до певних умов її створення та експлуатації або споживання.
У всьому світі якість є головним критерієм оцінки продукції, робіт та послуг і визначає рівень життя суспільства в цілому і кожної людини окремо. Турбота передових держав світу, різних компаній і фірм, всіх фахівців про якість продукції і послуг, а, отже, про якість життя народу, вважається обов'язковою умовою національної економіки. Загальносвітовою тенденцією у вдосконаленні якості продукції, робіт і послуг є орієнтація на запити споживчого ринку.
Якість - синтетичний показник, що відображає сукупний прояв багатьох чинників - від динаміки і рівня розвитку національної економіки до вміння організувати і керувати процесом формування якості у рамках будь-якої господарської одиниці [2,с.164].
До показників якості
продукції відносяться
Рис. 1.4 Показники якості продукції
Система якості - сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального керівництва якістю. Масштаби системи якості повинні відповідати завданням забезпечення якості. Система якості однієї організації відрізняється від системи якості іншої організації, оскільки її формування залежить від цілей, що стоять перед організацією, її специфіки, виду виробленої продукції або послуги і властивого їй практичного досвіду.
Вимоги до якості встановлюються і фіксуються в нормативних і нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових стандартах, технічних умовах на продукцію, у технічних завданнях на проектування або модернізацію виробів, у кресленнях, технологічних картах і технологічних регламентах, у картах контролю якості та т . п. Перелік цей не важко продовжити.
Система якості, відносини виробника і споживача до якості та інші механізми управління якістю пройшли складний і тривалий етап вдосконалення в умовах глибокої економічної кризи.
У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на доходність підприємств у коротко- і довгостроковому періодах. Як уже зазначалося, важливо також, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір і могли бути піддані перевірці споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач — своєчасно пересвідчитись у відповідності її фактичних показників прийнятому стандарту.
З огляду на сказане важливо забезпечити своєчасність, оперативність і достовірність визначення показників якості продукції. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє застосування досконалих методів такого визначення, серед яких найпоширенішими нині є органолептичний, лабораторний (вимірювальний), соціологічний та економіко-статистичний методи.
Органолептичний метод ґрунтується на використанні й оцінці інформації, яку отримує людина завдяки своїм органам чуттів (зору, запаху, смаку, слуху, дотику). За його допомогою оцінюється кінцева продукція, що споживається у свіжому вигляді. При цьому увага зосереджується на розмірі товару (наприклад, продукції плодово-ягідних, баштанних культур тощо), кольорі, запаху, твердості (м’якості) при дотику, на смаку.
Лабораторний (вимірювальний) метод є найбільш точним і об’єктивним, оскільки показники якості вимірюються технічними вимірювальними засобами, що постійно вдосконалюються. За його допомогою досліджують фізичні, хімічні, механічні і технологічні властивості продукції, наприклад, процент жиру, білка, цукру в продукції, вміст у ній сухих речовин, нітратів і нітритів, залишків пестицидів, вологість, кислотність, бактеріальна забрудненість тощо. Проте слід пам’ятати, що більш точна оцінка якості продукції може бути досягнута за тісного поєднання цього методу з органолептичним.
В умовах ринкової економіки органолептичний і лабораторний методи широко доповнюються соціологічним методом. Суть його полягає в тому, що якість продукції визначається споживачами шляхом їх усного опитування або спеціальним анкетуванням, організацією різних виставок, конференцій, аукціонів тощо. Одержана інформація узагальнюється, оцінюється з метою внесення необхідних змін у технологічний процес у напрямі поліпшення тих показників якості, за якими були висловлені претензії або побажання споживачів.
Економіко-статистичний метод ґрунтується на визначенні та аналізі відхилень окремих показників якості продукції від встановлених стандартів (базисних кондицій). Розрахований рівень якості використовується керівниками підприємства для пошуку резервів його підвищення, оцінки діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, матеріального стимулювання працівників, встановлення санкцій або стимулів для підприємства за зниження або підвищення якісних показників продукції[3].
Для проведення аналізу якості вина в основному використовують органолептичний та лабораторний метод оцінки якості. Адже вино протягом свого життя здатне істотно змінювати свої властивості в процесі витримки, зберігання і реалізації. Тому на будь-якому з цих етапів може виникнути необхідність дослідження його якості для зіставлення фактичних даних з даними маркування та вимог чинного ГОСТу. Відповідно до діючих стандартів з фізико-хімічних показників у винах визначають вміст алкоголю, цукрів, титруєму кислотність, кількість летючих кислот. За цим трьом першим показниками встановлюють, до якої групи і категорії вин відноситься досліджуваний зразок. Вміст летких кислот характеризує стан здоров'я вина. За такими показниками, як вміст сірчистої кислоти (вільної та зв'язаної), кількість свинцю, ціаністих сполук, міді та олова, судять про дотримання вимог гігієни при виробництві вин. За мікробіологічними результатами аналізу визначають стан мікрофлори, природу муті і виникаючих опадів. Проте результати дослідження вина методами лабораторного аналізу не можуть дати повного уявлення про стан його якості, так як дуже часто вина, що мають однакові кондиції за змістом спирту, цукру і кислот, володіють різними смаком і букетом, зрілістю. Тому при оцінці вин і коньяків, як і інших видів смакових товарів (наприклад, чаю, кави), виняткову роль грає дегустація.
1.3 Упаковка, її склад, вимоги до неї, класифікація.
Упаковка — засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін.
На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.
Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев’яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.
Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт.
Вартість внутрішньої тари разом з розміщеним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.
Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев’яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.
Виходячи з кількості обігів, котрі може здійснювати тара, вона поділяється на разову та багатообігову. Під разовою тарою розуміють таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача.
Багатообігова тара здійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев’яної тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).
Нині широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальну тару. Така тара займає мало місця в складеному або розбірному вигляді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробезликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів для інших. Спеціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів.
Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та інше. Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання[4,стр.].
В Українському законодавстві був розроблений проект закону про упаковку та відходи від неї, який визначає правові, організаційні, економічні засади та регулює відносини у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки з метою забезпечення екологічної безпеки, запобігання негативного впливу таких відходів на здоров'я людини і навколишнє природне середовище шляхом організації та координації діяльності з їх збирання та утилізації[6].
До упаковки та її виробництва встановлюються такі вимоги:
- відповідність нормам технічного регулювання;
- виготовлення з безпечних
для здоров'я людини та
- обов'язкове маркування, паспортизація та сертифікація;
- забезпечення відсутності шкідливого впливу на здоров'я людини.
У сфері виробництва упаковки встановлюються нормативи щодо граничних показників утворення відходів у технологічних процесах, а також гранично допустимого вмісту шкідливих та небезпечних компонентів у складі упаковки.
Використана упаковка, яка піддається біологічній утилізації, збирається окремо і не повинна містити речовини, які розкладаються за допомогою фізичних, хімічних та теплотехнічних процесів.
Упаковка повинна розроблятися, виготовлятися та реалізовуватися таким чином, щоб сприяти її вторинному використанню чи відновленню, включаючи вторинне перероблення[6,статя 13].
- РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ
2.1 Характеристика обраного товару
Кава являє собою зерна плодів вічнозеленого кавового дерева, багатого алкалоїдом кофеїном, ароматичними речовинами і хлорогеновою кислотою.
На даний момент у всьому світі відомо більше двох сотень різних сортів кавових дерев. Проте серед любителів кавових напоїв, особливою популярністю користуються всього 3 сорти — Арабка, Робуста та Ліберіка. Відрізняються за формою, розміром, кольором, смаком та екстрактивністю зерен. Саме з цих сортів, готують близько 90% всіх кавових напоїв. Так само з цих основних кавових дерев створюються інші сорти кави, шляхом змішування з іншими кавовими зернами.
Плід кави – ягода, яка на вигляд, за розміром і забарвленням нагадує вишню. У соковитій м'якоті поміщено два плоскоопуклі зерна, притиснутих один до одного плоскими сторонами. У плоді так само може розвиватися лише одне з двох насіння, набуваючи овально-круглої форми. Така кава цінується вище і називається перл-кава.
Плоди кави збирають зрілими до трьох раз на рік (всього з одного дерева до 3 кг). Після збору зерна звільняють від плодової м'якоті і внутрішніх оболонок вологим або сухим способом, а потім сушать і сортують за розміром. Кавові зерна, очищені вологим способом краще за якістю.
Зерна арабіки продовгуваті та вузькі; довжина зерна складає 9-15 мм, ширина – 8-10 мм, товщина – 5-6 мм. Напій з них м’який на смак та ароматний. Зерна лберіки за зовнішнім видом схожі на арабіку, але вони трохи крупніші. Смак та аромат напою більш грубий. Зерна робусти короткі, округлі; напій має в’язкий гіркий смак, не має аромату, проте дуже міцний. Окрім арабки, ліберіки і робусти використовуються і інші сорти, але здебільшого при виробництві тих або інших кондитерських виробів.[11]
Сира кава не має аромату, володіє сильним терпким смаком і для приготування напою не придатна. Для поліпшення якості зерна кави обсмажують.
2.2 Товарна і загальноекономічна ідентифікація товару.
Кавові дерева досить важко класифікувати, зважаючи на їх надзвичайну різноманітність. Всього існує близько вісімдесяти видів кавових дерев - від карликових чагарників до 10-метрових велетнів, серед яких виділяють всього 4 основні види. З них лише два ботанічні види кавових дерев цікавлять поціновувачів кави – це Coffea Arabica (Арабіка), ще зване аравійською кавою, і Coffea Canephora (Робуста), яку іноді називають конголезькою кавою.
Інші два різновиди кавового дерева – це Coffea Liberica (Ліберіка), відкрита в Ліберії в 1843 р., і Coffea Dewevrei, найбільш відомим підвидом якої є Ексцельса. Цим двом різновидам притаманні якості Робусти і цілком прийнятний, хоча і досить посередній смак.
Варто розуміти різницю між поняттями «вид кави» та «сорт кави» Називати Арабіку, Робусту, Ліберіку, або Ексцельсу сортом неправильно - це види, чи точніше різновиди кавового дерева. У кожного різновиду є багато сортів.
Селекціонери десятиліттями
АРАБІКА
Офіційна назва рослини – Кавове Дерево Аравійське (Coffea Arabica). Арабіка – найважливіший вид кави у світі – відрізняється складним ароматом та смаком.
Дерево Арабіки від природи заввишки 6-8 метрів (проте, дереву не дають вирости більше 4 метрів для зручності збору врожаю). Цвіте дерево аравійське білими ароматними квітками, по 3-7 штук в кутах листя. Плід Арабіки завдовжки 14 міліметрів, червоного кольору, а під кінець дозрівання - фіолетовий. Насінини видовжені, плосковипуклі, звернені один до одного плоскими сторонами, на яких помітна поздовжня борозна.
Рослина надзвичайно примхлива. Зростає, зазвичай, на гірських плато або на схилах вулканів на висоті до 800-2100 м над рівнем моря, де середньорічний рівень опадів досягає 1500-2000 мм, і де теплі дні змінюються досить холодними ночами, при середніх коливаннях середньодобових температур від 15 до 24 градусів Цельсія. Для вирощування кави необхідна повна відсутність морозів. Кавові дерева Арабіки цвітуть після кожного сезону дощів, після чого плодам потрібно приблизно дев'ять місяців, щоб дозріти.