Товарознавча характеристика мила туалетного
3MICT
Стор.
КЛЮЧОВІ СЛОВА, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………...3
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ…………………………...6
1.1 Ринок туалетного мила в Україні…………………………………………….6
1.2 Характеристика сировини та класифікація туалетного мила………………8
1.3 Вимоги до якості туалетного мила та його споживчі властивості……….16
1.4 Упаковка, маркування, транспортування і зберігання туалетного мила ..21
1.5 Висновки
до розділу…………………………………………………………
1.6 Мета
та задачі дослідження…………………………………………………
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА……………………………...26
2.1 Постановка експерименту, об’єкт і методи дослідження………………...26
2.2 Аналіз відповідності пакування та маркування досліджуючих зразків туалетного мила …………………………………………………………………30
2.3 Дослідження показників надійності та органолептичних показників…..35
2.4 Методи визначення показників якості та безпеки мила туалетного…….37
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІЕРАТУРИ……………………………………41
КЛЮЧОВІ СЛОВА, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Н - «Нейтральне»
Е - «Екстра»
Д - «Дитяче»
О - «Ординарне»
СЖК- синтетичні жирні кислоти
ВСТУП
Мило - рідкий або твердий продукт, що містить поверхнево-активні речовини, в з’єднанні з водою використовують або як косметичний зaciб - для очищения i догляду за шкірою (туалетне мило) або як зaciб побутової хімії миючого засобу (мило господарське).[1]
На Pyci варили мило з давніх часів. I у домашніх умовах, i в спеціальних майстернях. До наших днів дійшла стара приказка: «Сало - було, стало мило». Бо для виготовлення мила використовували яловичеа бараняче, свиняче сало. Правда, додавали рослинні олії, наприклад лняну. Цілі села займалися «поташевим промислом» - так називали виробництво мила. Милом людство користувалося з незапам'ятних часів: icтopiя миловаріння налічує, шонайменше, 6 тис. років.[2]
За часів Гомера мило ще не було відомим. Древні греки очищали тіло піском - особливо дрібним, привезеним з берегів Ніла. Древні єгиптяни умивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненої у воді.
Тривалий час для миття вживали деревну золу. Честь винаходу мила приписується відразу декільком древнім народам. Римський учений i політик Пліній Старший стверджував, що своїм знайомством з миючими засобами людство зобов'язане не високо-цивілізованим єгиптянам, i не метким грекам або вавилонянам, а диким гальським племенам, з якими римляни "познайомилися ближче" на рубежі нашої ери. За свідченням історика, галли робили з сала i золи букового дерева якусь чудодійну мазь, яку використовували для очищения i фарбування волосся, а також для лікування шкірних захворювань. Кольоровий засіб - червону фарбу - отримували з глини. Вони змащували своє довге волосся рослинною олією, в яку додавали фарбу. Якщо в цю суміш доливали води, утворювалася густа піна, яка чисто відмивала волосся. У II ст. цю "мазь" почали використовувати для миття рук, обличчя i тіла в римських провінціях. Древні римляни в цю суміш додавали золу морських рослнн, i виходило справжнє якісне мило.[3]
Всім відомо, що косметичні товари додають красивий зовнішнй вигляд шкірі, тому мають велике гігієнічне, естетичне i психологічне значения. Інтенсивна i не завжди добросовісна реклама часто вводить в оману споживачів. Тому необхідна оцінка нових товарів фахівцями. Парфюмерно-косметична продукція є однією із складних товарних груп, яка вимагає від працівників торгівельних підприємств не лише спільних товарознавчих знань, але i знань xiмiї, мікробіології, косметологiї і так далі [4]. Тому я вважаю тему контролю якості та безпеки туалетного мила досить актуальною.
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
- Ринок туалетного мила в Україні.
Для українських споживачів мило - один з найпоширеніших засобів гігієни. Милом користуються 98% українців, причому близько 50% домогосподарств купують більше чотирьох шматків в середньому за тримісячний період. По оцінках фахівців, більше 80% домогосподарств користуються твердим милом. Зараз об'єм українського ринку твердого мила оцінюється більше $500 млн.[5]
За даними "Комкон-фарма" (дослідження R-TGI), роль відкритих ринків як основного каналу продажів туалетного мила значно знизилася, поступившись місцем спеціалізованим магазинам, універмагам i супермаркетам. За період з 2008 по 2009 p. доля ринків в продажу туалетного мила зменшилася з 37,6% до 28% i продовжує знижуватися, тоді як доля супермаркетів в той же перaод зросла практично в 3 рази - з 5,4% до 14,5%.[6]
У містах України з населениям більше 10 тис. жителів останніми роками об'єми продажів твердого туалетного мила стартує. Це пов'язано з тим, що для цієї категорії має місце насичення попиту. На сьогоднішній день спостерігається надвиробництво дешевого мила, що має приблизно однакові споживчі властивості, при цьому продукція чітко не позиціює. Виходом в цій ситуації для багатьох компаній стало розширення асортименту, освоєния нових підсегментів. Наприклад, в асортименті вітчизняних миловарів з'явилися мило-крем, мило-скраб, антибактеріальне мило.[7] Споживачам все більше до душі така різноманітність. Так, якщо відсоток домогосподарств, споживаючих тверде мило, за даними "Комкон-фарма", за період з 2008 по 2010 рр. скоротився з 93,3% до 82,2%, то динаміка вжитку твердого крем-мила, навпаки, виявилася позитивною - з 6,4% до 14,4% домогосподарств за аналогічний період.
Падіння обсягів випуску твердого мила також пояснюється різким збільшенням дешевої імпортної продукції. 3 1999 р. об'єми імпорту виросли майже в 2 рази. Така потужна іноземна присутність представляє серйозну небезпеку для вітчизняних виробників, що традиційно займають провідне положения в цьому сегменті. Відпусткна ціна на готове мило вітчизняних фабрик може бути в 1,5-2 рази вище тієї, що імпортується, наприклад, з Туреччини. Експорт мила у свою чергу теж збільшився за останні декілька років, але все таки не досягає poзмipiв імпортованої продукції.[8]
Рис. 1.1. Імпорт та експорт туалетного мила
На рисунку 1.1. зображено зростання об'єму імпорту i експорту у відсотках від спільного виробництва мила за 1)2006, 2)2007, 3)2008, 4)2009 роки в Україні.
Ще один чинник, що зумовлює уразливість позицій української продукції, - залежить від імпортної сировини. Але якщо для виробництва рідкого мила можна використовувати синтетичні добавки, що частково пояснює його популярність серед виробників в Європі i США, то процес виготовлення твердого мила на 70-80% заснований на використанні натуральної сировини. Для випуску туалетного мила потрібні пальмове i кокосове масла, які імпортують в основному з країн Південно-східної Азії - Малайзії i Індонезії. На світовому ринку ціни на пальмове i кокосове масло виросли в 1,5 рази, що також ударило по українських компаніях.[9]
Ринок мила в Україні розвивається приблизно по такому сценарію. Універсальне мило, використовуване i для прання, i для миття тіла, волосся i рук, вирушає в минуле. Одночасно до мила як продукту пред'являються жорсткіші вимоги: зволоження, спеціальний догляд, красива упаковка, незвичайний запах, інколи навіть асоціації із смачною їжею, наприклад, мило iз запахом i у формі морозива. Важливу роль в цій трансформації зіграли транснаціональні компанії, які практично з нуля сформували середній i високий цінові сегменти засобів особистої гігієни. [10]
Набирає силу нова для українського ринку категорія - тверде мило ручної робота, яке проводиться за іншою технологією, ніж мило масового виробництва, на oснові органічних компонентів без синтетачних інгредієнтів.
Експерти єдині в своєму прогнозі розвитку ринку мила: продажі твердого кускового мила знижуватимуться, а сегмент рідкого мила розвиватиметься; iз зростанням доходів населения i підвищенням купівельної спроможності тенденції все сильніше зміщуватимуться у бік виборчого підходу до засобів гігієни для кожного члена сімї.[11] Споживчі переваги зміщуються убік дорожчих марок i сегментів, що пропонують чітку концепцію, високу якість, привабливу упаковку i цілий набір додаткових функцій.
1.2 Характеристика сировини та класифікація туалетного мила
До складу мила входять жири, масла, фарбники, парфюмерні композиції i інші добавки. Чим білыпе в милі натуральних компонентів, тим воно краще.[12]
Для виготовлення туалетного мила використовують основну i допоміжну сировину.
Основна сировина. Як основну сировину використовують натуральну жирову сировину тваринного i рослинного походження; синтетична жирова сировина, а також продукти переробки жирової сировини. Використовувана жирова сировина може бути харчовою i технічною.
Застосовують яловичий, баранячий, свинячий, а також збірний жири. Жири морських тварин i риб використовуються у вигляді саломасів гідрогенізованих жирів.[13]
Використовують як тверді рослинні олії (кокосове, пальмоядрове, пальмове), так i рідкі - соняшникове, соєве, бавовняне масла.
Введення в рецептуру твердих масел (особливо кокосового i пальмоядрового) забезпечує милу необхідну пластичність при його переробці, та високе піноутворення в холодній воді в процесі використання. Рідкі масла використовують для варіння рідкого мила або у вигляді саломасів їх вводять до складу твердого туалетного мила.
До складу мила входять жирні кислоти, отримувані в результаті розщеплювання натуральних жирів i масел, та синтетичні жирні кислоти (СЖК), отримувані окислениям нафтового парафіну. СЖК (фракції С10-С16) застосовують в рецептурі мила замість кокосового масла або частково замінюють його. СЖК (фракції С17-С20) застосовують в рецептурах мила на зміну саломасів.[14]
У основному складі мил, використовують складні ефіри – пальмовий стеарат i пальмовий олеат.
Допоміжна сировина. Лужні речовини необхідні для обмилення жирової сировини і нейтралізації жирних кислот. Застосовують в основному їдкий натр - NaOH (каустична сода) i кальциновану соду.
Фарбувальні речовини додають для надання певного кольору i поліпшення товарного вигляду мила. Використовують наступні фарбники: родамін (червоний), метаніл (жовтий), флуоресцеїн (фюлетовий), органічний кубовий яскраво-оранжевий, бірюзовий світлостійкий (блакитний); пігменти: жовтий свіглостійкий, зелений i блакитний фталоціанінові, оранжевий i ін. Зазвичай використовують суміш двох i більше фарбувальних речовин. Фарбувальні речовини мають бути стійкі до дії сонячного світла, i вільного лугу: не повинні забарвлювати мильну піну.[15]
Вибілювачі речовини додають в мило в кількості 0,2-1,5%. Використовують cyxi білила (пігменти): білила цинкові (оксид цинку) або титанові білила. Вони покращують колірний тон, роблячи його рівномірнішим; усувають прозорісъ шматка, що з'являється інколи в процесі механічної обробки мила.
Оптичні вибілювачі в кількості 0,3-0,3% додають в мильну стружку світлих тонів (наприклад, молочно-біле мило).
Парфюмерні аромати додають певний запах милу, який може бути квітковий, фруктово-ягідний фантазійний.[16]
Аромати для мила завжди грубіші, ніж для парфюмерії i косметичних засобів таких, як креми, шампуні, гелі, піни. Такі аромати стійкіші: вони здатні «заглушати» запах вихідної жирової сировини
Стабілізатори (антиоксиданти). При зберіганні в милі відбуваються окислювальні процеси, що відомі як «згіркнення», супроводжуються потемнінням шматка мила або появою на його поверхні темних плям. Для запобігання псування мила в його склад вводять стабілізатори (антиоксиданти). Використовують силакат натрію, антал, антал П-2.
Пережарюючі добавки: ланолін, спермацет, жири норки i песця, гліцерин, оливкове масло, масло із зародків пшениці. Ці добавки зменшують знежирюючу дію мила на шкіpy.
Дезинфікуючі добавки підсилюють антисептичні властивості мила. До них відносять борну кислоту, карболову кислоту, березовий дьоготь, саліциламід, триклозан i ін. Добавки, що дезодорують, вводять до складу мила для усунення неприємного запаху поту. Використовуть метаніл.
Як лікувально-профілактичні добавки використовують настої i екстракти ромашки, сибірської ялиці, низки, чабреця, деревію, вводять вітаміни.[17]
Якість мила i ефект вживання того або іншого мила залежить від того, якими властивостями наділені введені до складу мила екстракти або витяги.
У сучасній косметиці широко використовуються біологічно i фізіологічно активні речовини. Косметична дія багатьох видів рослин пов'язана з наявністю в них різних біологічно активних речовин. Вони утворюються в процесі життедіяльності рослин i ефективно впливають на шкіру, надаючи сильну антисептичну, протизапальну, антимікробну, заспокійливу, пом'якшувальну дію. Ці речовини мають різний склад i відносяться до різних класів хімічних сполук - цукри, органічні кислоти, ефіри i жирні масла, вітамни, фітонциди, слизисті i дубильні речовини, смоли, алкалоїди, мінеральні речовини і ін.[18]
Екстракти i соки рослин.
Алоє — володіє яскраво вираженими бактерицидними властивостями. Покращує обмін речовин, впливає на регенерацію кліток, змінює тургор.
Календула - надає бактерицидну, регенеруючу, загальнозмiцнюючу дію.
Кедр - один з найбільш сильнодіючих засобів для лікування запальних i алергічних шкіряних захворювань.
Кропива — володіє загальнозміцнюючою, протизапальною дією, укріпляє стінки кровоносних судин.
Конюшина - володіє протизапальною, антисептичною дією.
Лимонник - використовується як сильний тонізуючий засіб, покращує тонус i омолоджує шкіpy.
Лопух - застосовують при випаданні волосся i вугровому висипі, фурункульозах i екземі.
Люцерна - покращує мікроциркуляцію в тканинах i органах, стабілізує обмін речовин в тканинах.
Мати-й-мачуха - володіє протизалальними, ранозагоювальними i вологозберігаючими властивостями.
Кульбаба - володіє заспоюйливою дією, підсилює виведення з організму шкідливих речовин.
Подорожник – володіє протизапальним, протимікробним, ранозагоювальним, вологозберігаючою дією.
Ромашка — знімає роздратування, прискорює процес регенерації шкіри, послаблює алергічні реакції.
Солодка - укріплює стінки судин, володіє антиалергічною, протизапальною, антивірусною дією.
Деревій - усуває почервоніння шкіри, пігментні плями, укріплює судини, використовується як сильний ранозагоювальний засіб.
Чебрець - стимулює капілярний кровотік. Використовується як антисептичний i ранозагоювальний засіб.
Чистотіл — володіє антисептичною i ранозагоювальною дією.
Шипшина - стабілізує ліпідний обмін, знижує проникність i крихкість капілярів, володіє ранозагоювальною i протизапальною даєю.
Екстракт ялиці сприяє загоєнню дрібних тріщин, запобігає роздратуванню i утворенню вугрів, як i мило з екстрактом дубової кори.
Екстракт звіробою, як i евкаліпта, мають протизапальну дію, антисептичну i спазматичну дію, а також стимулює регенерацію тканин.
Ефірні масла. Психолопчна дія рослинних ароматичних речовин дозволяє зняти втому, депресію, поліпшити пам'ять, нормалізувати сон. Ефірні масла використовуються для ароматерапії. Ароматичні композиції лише недавно з'явилися на прилавках магазинів, але вже зарекомендували себе з хорошого боку. У косметиці використовують наступні ефірні масла:
- ефірне масло жасмину — має антисептичні, заспокійливі, зволожуючі властивості;
- ефірне масло іланг-ілангу — заспокоює, знімає нервову напругу, депресію;
- ефірне масло кипариса—сильний антисептик, добре впливає на судини, кровообіг;
- ефірне масло лимона - використовується при млявому кровообігу, безсонні, набряках, вугрях i плямах на шкірі;
- ефірне масло мирри - сприяє омолоджуванню всіх систем организму, зменшує алергічні прояви, знімає напругу;
- ефірне масло м'яти - володіє антисептичною, болезаспопйливою даєю, використовується як оосвіжаючий, стимулюючий нервову систему засіб;
- ефірне масло розмарину - регулює обмінні процеси, запобігає в'яненню організму, підвищує iмунітет;
- ефірне масло чайного дерева - володіє вираженою антивірусною, антимікробною i протимікробною дією, сприяє опірностi організму;
- ефірне масло шавлії - запобігає процесу старіння, сприяє зняттю депресії, нервової напруги;
- ефірне масло евкалента - володіє вираженою антисептичною i болезаспокійливою дією, сприяє посиленню концентрації уваги i відновленню сил .[19]
Поверхнево-активні речовини (скорочено ПАР) обов'язково входять до складу будь-якого мила i будь-якого миючого засобу - i для прання, i для миття. Туалетне мило повинне виконувати наступні дві функції: видалення часток грязі з поверхні, що очищається, i перенесеня їх в розчин. Для цього мило повинне містити в своєму складі миючі речовини з молекулами-«змивателями», що мають гідрофобну («водовідштовхувальну») i гідрофільну («водолюбиву») частини. Перша взаємодіятиме iз забрудненою поверхнею, а друга - з водою; частки грязі перейдуть у водний розчин разом з миючими речовинами. Такі речовини i отримали назву поверхнево-активних (ПАР). Типові i найпоширеніші ПАР - це солі карбонових кислот.
Такі солі із спільною формулою CH3(CH2)nCOONa містять гідрофільну (карбоксильну групу СОО-) i гідрофобну (вуглеводневий радикал-іон СН3(СН2)n) частини. Карбонові кислоти складу СН3(СН2)nСООН входять, наприклад, до складу тваринних i рослинних жирів.[20]
Зараз для виробництва мила використовують не лише рослинні i тваринні жири, але i синтетичні жирні кислота, що отримуються з продуктів переробки нафти, а також каніфоль (суміш смоляних кислот з соку хвойних дерев - «живиці»). Ввищі сорта мила варять на природній сировинні - кокосовому i пальмовому маслі. У господарське мило, як правило, вводять наповнювачі - солі, яких у воді піддаються пдролізу i створюють лужну середу (наприклад, карбонат натрію, тетраборат натрію., метасиликат натрію, триполіфосфат натрію). І нший тип наповнювачів допомагає піноутворенню - це клеї i крохмаль.[20]
До складу твердого мила входять натрієві coлi вищих карбонових кислот. А головний компонент рідкого мила - калієві солі вищих карбонових кислот.
Солі мила утворені сильними сполуками (гідрооксидами натрию i калію) i слабкими вищими карбоновими кислотами. Ці солі при розчиненні мила у вода гідролізуются. C17H35CООNa + Н2О C17H35COOH + Na+ + ОН-.
В результаті гідролізу утворюються слабкі вищі карбонові кислоти i луг. Миючі властивості мила обумовлені його емульгуючою дією. Мило розчиняє шкірне сало (жир) на поверхні шири i визволяє прилиплу грязь. Відбувається це так. що утворилися у водному розчині мила RCOO- збираються в агрегати i утворюють піну. піна обволікає жирові забруднення. [21] Жирові забруднення у вода не розчиняються, але розчиняються в «серцевині» таких аніонних агрегатів з утворенням емульсії. Частки емульсії несуться з водою. Так жирові забруднення видаляються з поверхні шкіри. Такий же механізм дії i косметичних зacoбiв, для догляду за шкірою, i синтетичних миючих засобів, призначених для прання тканин. [22]
Чим більш лужну реакцію має розчин мила, там краще воно видаляє жир. Луг, що утворився в результаті гідролізу, сушить шкіру. Перед хіміками i косметологами стоїть завдання - добитися високої ефективності очищення шкіри i в той же час уникнути її пошкоджень, тобто підібрати оптимальний рівень лужності косметичного засобу.
Мило групують за різними ознаками.
За консистенцією розрізняють тверде (шматкове), кремоподібне, рідке i порошкоподібне мило. В залежності від складу туалетне мило шдроздшяється на чотири марки: «Нейтральне» (Н), «Екстра» (Е), «Дитяче» (Д) i «Орданарне» (О).[23]
За призначенням туалетне мило підрозділяють на гігієнічне, лікувально-профілактичне, дезинфіуюче, таке, що дезодорує i спеціальне.
За формою i масою шматка. Тверде туалетне мило фасують у вигляді шматків різної форми з номінальною масою до 300г. Мила масою 90,100, 125,150 г вважаються найбільш зручними.
Форма шматка може бути прямокутною, овальною, круглою.
Види мила. існує декілька видів мила, які відрізняються своїм складом, відповідно, ефектом i призначенням.
Дитяче гігієнічне мило - виготовляється з легких природних антисептичних компонентів: екетракту ромашки, календули, шавлії, кори дуба, чебреця. Таке мило підходить для кожної шкіри - як дитячої так i дорослої.[24]
Гігієнічне антибактеріальне мило призначене для ретельного очищеня, оскільки компоненти, що містяться в нім, здатні вбивати бактерії. Але цей, здавалося б, поза сумнівом, позитивний факт насправді не такий вже i позитивний - адже разом з небезпечними для людани бактеріями, вмирають i корисні для людини мікроорганізми. Тому користуватися антибактеріальним милом потрабно обережно - немає сенсу митися ним щодня, але якщо ви працювали на городі, або робил іншу брудну роботу, можна очиститися ретельніше. Також варто знати, що антибактеріальне мило сушить, відповідано, старить шкіру.[21]
Відлущуюче мило, окрім традиційних мильних компонентів, містить скрабові частники. Тому таке мило може успішно замінити скраб.
Парфумерне мило жодними корисними властивостями похвалитися не може, але естетів може порадувати вельми приємним запахом. Шкода лише, що приємний мильний аромат вельми нестійкий - зберігається на шкірі лише біля півгодини після митгя.
Косметичне мило містить компоненти, які оберігають шуіру від пересихання, — це можуть бути рідкі кремові добавки або гліцерин. Таким милом варто користуватися тим, у кого суха або нормальна шкіра.[25]
1.3 Вимоги до якості туалетного мила та його споживчі властивості
Якість туалетного мила визначається сукупністю його споживчих властивостей.
Туалетне мило додає красивий зовнішній вигляд і здоровий стан шкірі i тому має велике гігієнічне, естетичне i психологічне значения. Основна дія туалетного мила виявляється в наступних напрямах: очищення, зволоження, живлення, захист і профілактика. Та або інша дія туалетного мила або їх комплексний ефект пов'язані перш за все із складом вхідних в нього компонентів. Найбілтш важливими для споживача є функіональні властивості, шо визначають ефективність дії мила (зволоження, живлення).[26]
Косметичні властивості туалетного мила, виявляються через зовшній видимий ефект поліпшення стану шкіри, завдяки зволоженню, живленню, регенерації поліпшенню обмінних процесів в шкірі, внаслідок чого підвишується пружність i еластичність шкіри.
Захисні властивості туалетного мила, забезпечуються завдяки добавкам, що забезпечують лікувально-профілактичні властивості, володіють антисептичною дією.
Ергономічні властивості туалетного мила, задовольняють фізіологічні i психологлчні потреби відповідно до певних характеристик споживачів. Вони характеризують здатність товару створювати відчуття зручності i комфортності.[27]
Ергономічні властивості туалетного мила визначаються консистенцією, упаковкою, пристосуваннями, що полегшують користування мила i ін.
Надійність туалетного мила пов'язана перш за все з його зберіганням i визначається терміном придатность який може бути від декількох місяців до 3 років. Тривалий термін придатності повинен викликати уважне відношення до його складу, i перш за все до витляду i кількості консерванта. Термін придатності туалетного мила визначений нормативними документами. Проте при використанні нових, якісніших консервантів термін придатності збільшується, тому у виробництві туалетного мила склалася практика встановлення терміну придатності самими виробниками, який виходить з рецептури засобу.[28]
Естетичні властивості туалетного мила покликані задовольняти естетичні потреби людини. Показниками цих властивостей є зовнішній вигляд, коліp, запах, дизайн пакування, інформативність упаковки, стильова спрямованість. Стиль відображає взаємозв'язок вмісту i зовнішнього оформления мила. Фірмовий стиль, що визначає імідж фірми i товарів, що випускаються нею, особливо виявляється в художньому оздобленні упаковки.
Безпека туалетного мила залежить від складу, якості вихідних компонентів, технолопчного процесу здобуття, умов збериання i продажу, умов вжитку. На кожному етапі життєвого циклу в милі можуть протікати тi або іншi процеси, які викликають зміни, небезпечні для здоров'я людини.[27]
З метою забезпечення випуску високоякісної продукції, нешкідливої для споживача необхідна ретельна оцінка токсикологічних властивостей. Токсикологія вивчає дію хімічних речовин на організм тварин, встановлює безпечні piвні дії, дозволяє регламентувати вміст інгредієнтів в рецептурах готових виробів.
У зв'язку з високою біологічною активністю туалетного мила, з можливістю його проникнення в організм людини через шкіpy i слизисту оболонку, а також його подальший вплив на організм людини туалетне мило необхідноо піддавати клінічним випробуванням, в цілях встановлення його нешкідливості для людей.
Оцінка безпеки заснована на впливі мила на шкіру. Питания про безпеку туалетного мила для широкого вживания вирішується лише після позитивних результатів вcix досліджень.
Туалетне мило повинне вироблятися з доброяюсної сировини i відповідно до затвердженої рецептури, мати приємний запах, естетичність, колір, зручну форму. Мило повинне володіги високою миючою здатністю, завдяки чому видаляти забруднення будь-якого складу. Мило повинне характеризуватися підвищеною розчинністю i піноутворюючою здатністю в гарячій i холодній воді. Досить високими естетичними властивостями є запах, колір i форма шматка мила, дизайн упаковки. Аромат мила i зовшній вигляд упаковки визначають перший крок в покупці мила. Повинне мати зручну форму шматка. Мила лікувально-профілактичні, дезинфікуючі, такі, що дезодорують повинні володіти певним ефектом.
Мила марок (Н) i (Е) містять не менше 78 г жирних кислот на 100г мила. Для цих марок використовують найбшьш високоякісну жирову сировину - топленні харчові тваринні жири лише вищий i перший сорти, кокосове масло i ін. Для ароматизації мила використовують тонкі високоякісні аромати, У милі марки Н відсуптні содопродукти, в марці (Е) - не бшьше 0,2%. Мыло марок (Н) i (Е) найбільш тверді, менше набухають, повільно витрачаються, мають високу миючу здатність. Термін придатності - не менше 3-х років.[28]
Мило - це екологічно чистий продукт, розчини мила швидко i повністю переробляються мікроорганізмами i не забруднюють довкілля, грунт i водоймища, куди стікаютъ стічні води.
Мило має бути безпечним. Недоліком його є утворення вільного лугу при його розчиненні у воді. Тому водневий показник рН мила складає 9-9,5. Вільний луг може викликати роздратування, лущения, cyxість шкіри. Сучасне туалетне мило повинне містити piзнi добавки, здатні доглядати шкіру. При тривалому використанні мило повинне зберігати певну форму, бути твердим, не розм'якшуватися у вологому середовиші, не змінювати запаху. Мило повинне володіги дезинфікуючою, антибактеріальною i іншою дією залежно від його призначення.[26]