Товарознавча характеристика та асортимент засобів для прання

Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний  університет

Кафедра товарознавства

та експертизи в митній справі

                                        КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Товарознавство непродовольчих товарів»

на тему:

«ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АСОРТИМЕНТ ЗАСОБІВ ДЛЯ ПРАННЯ»

Виконав: ст.гр. ТЕМ-31

Рудчик О.А.

Перевірив:

Пахолюк О.В.

Луцьк 2011 

ВСТУП

Побутова хімія - безперечне досягнення цивілізації. Без неї  важко обійтися. Адже кожного дня ми використовуємо і засоби для миття посуду,і засоби для чищення, полірування, і різноманітні дезінфікуючі засоби та інше. Одними із найчастіше використовуваних є засоби для прання. Адже чистий одяг, постільна білизна, тканини побутового призначення – норма сучасного життя та санітарно-гігієнічних вимог. Проте, споживання цих товарів не є однозначним, оскільки має серйозний вплив на здоров’я людини та навколишнє середовище. Це підтверджує актуальність дослідження засобів для прання.

У останні роки асортимент пральних засобів значно розширився, зростає кількість торговельних марок, які відрізняються пакуванням, маркуванням, складом, механізмом дії і, відповідно, якістю. Тому, метою курсової роботи є проведення оцінки якості пральних порошків, щоб переконатися у їх безпечності, дослідити економічність товарів даної групи та їх асортиментну структуру.

Об'єктом дослідження є зразки пральних порошків популярних торгівельних марок. Предметом дослідження у даній роботі є якісні показники пральних засобів, їх споживчі властивості та фактори, які формують асортимент даної групи товарів.

Методологічною базою курсової роботи є нормативно-технічна документація (ДСТУ, ГОСТи, ТУУ, ГСТУ), навчальна та методична література, інтернет-джерела та періодичні видання, що стосуються виробництва, формування асортименту та оцінки якості засобів для прання.

Дана курсова робота складається  із двох розділів. У першому розділі  подана товарознавча характеристика засобів  для прання, проведено огляд ринку. У другому розділі розглядається  структура асортименту на прикладі магазину «Побутова хімія» та подається  оцінка якості окремих представників  асортиментного ряду засобів для  прання.

РОЗДІЛ 1

ТОВАРОЗНАВЧА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ДЛЯ ПРАННЯ

1.1. Ринок миючих засобів та перспективи його розвитку

Україна — привабливий  ринок для збуту товарів побутової  хімії завдяки мільйонам споживачів, при тому, що намітилося економічне зростання.

2010 року споживання мийних засобів в Україні сягнуло 7,5 кг на одну людину на рік, включно з 4,9 кг порошкоподібних, 0,3 кг рідких мийних засобів і 2,3 кг мила. З огляду на це, річна споживча ємність ринку України в мийних засобах оцінюється в 350 тис. тонн, хоча 2009 року офіційно було продано менше 50% - лише 170 тис. тонн. Однак річна динаміка зростання продажів порошків становить 15—20%, і це обіцяє відмінні перспективи для інвесторів. На території України спільні підприємства з іноземними фірмами виникли недавно, але вже встигли розгорнути свою діяльність. За цей самий період частка СМЗ, що випускаються місцевими підприємствами, різко знизилася. Більшість вітчизняних виробників ледве животіє в маленьких ринкових нішах, не претендуючи на більш ніж 1% ринку[6].

Турецьке СП «Ольвія бета»  своїм Gala захопило значну частину ринку. Їй вдалося відібрати першість у брендів P&G, створивши таким чином унікальний прецедент «розгрому» цього транснаціонального гіганта на окремо взятому локальному ринку. Своє місце на ринку зайняли і ТОВ «Логос кемікал», що виробляє «Честу» на території Дніпропетровської області, і ЗАТ «Унал-АВС кемікал індастрі» з Теплодара Одеської області (Test). Причому значну частину їхньої продукції становлять порошки, що пройшли в Україні лише технологічний процес змішування і фасування. Крім того, у країну імпортуються мийні засоби різних цінових категорій. Причому частка продукції із середньої цінової категорії (надходить переважно з Росії) постійно зростає. Російські підприємства рік у рік збільшують поставки порошків в Україну. 2009 року з Росії було завезено 6,2 тис. тонн, 2010-го — 13,5 тис, а 20011-го — 27,2 тис. тонн. Нині північно-східний сусід постачає більш як половину всього «мийного» імпорту, що надходить у країну[4].

 Пральні порошки нижчої  цінової групи ввозяться в  Україну переважно з Туреччини.  А в дорогому сегменті успіхів  домоглося німецьке ТОВ «Хенкель  Україна» (Ужгород), дочірнє підприємство  від Henkel CEE, якій належать 15 заводів. Зараз в Україні продається 3—4% продукції від загального обсягу продажів Henkel CEE, але в недалекому майбутньому Україна може стати другою за рівнем продажів після Росії. Тоді частка реалізації продукції сягне 15%. Найвідоміші торгові марки, представлені на українському ринку, — Persil, Rex (порошки), Silan (споліскувач), Fa (мило). Persil займає сегмент найдорожчих порошків на вітчизняному ринку.

Постачають порошок в  основному з Польщі, Туреччини  та Росії, де іноземні виробники мають  свої заводи. Якщо перевозити цей товар  на великі відстані, то транспортні  витрати у структурі його ціни сягатимуть 30%. На думку експертів, переважну більшість іноземної продукції постачають в Україну неофіційним шляхом.

Варто згадати, хоча б кількома словами, про вільну поки що нішу кондиціонерів, ополіскувачів та засобів для  підсилення дії пральних порошків. Ці засоби ще не встигли набути популярності серед населення через ціну (літрова  пляшка коштує в середньому $1,5), а  у разі з кондиціонерами та ополіскувачами далася взнаки незнищенна звичка українців  крохмалити білизну. Кондиціонери і  ополіскувачі, навпаки, роблять тканину  м'якшою і пухнастішою. Враховуючи це, іноземці завозити таку продукцію  не поспішають. З усіх присутніх  в Україні закордонних фірм лише Cussons (кондиціонер Е), Henkel (засоби для підсилення дії прального порошку Sil та Saptil) і Benckiser (засіб для полоскання Dosia) ризикнули представити на ринку подібний товар[6].

2. . Класифікація і характеристика миючих засобів

1.2.1. Поняття про миючі засоби, їх основні компоненти та принципи дії

Миючі засоби - це сполуки, основною складовою яких є миючі речовини. До них відносять господарське мило і синтетичні миючі засоби (СМЗ). Вони являються товарами першої необхідності для особистого застосування і відіграють значну роль в різних галузях промисловості. Сюди належать миючі, відбілюючи і водопом’якшуючі засоби[3].

Основу миючого засобу складають поверхнево-активні речовини (ПАР). Саме вони і визначають його миючу  здатність. ПАР поділяються на два  типи: іонні та неіоногенні (неіонні). Принципова відмінність полягає  в тому, що неіоногенні ПАР не схильні до електролітичної дисоціації, тобто не розпадаються у воді на позитивно і негативно заряджені  іони, іонні ПАР при взаємодії  з водою розпадаються на іони, одні з яких мають адсорбційної (поверхневої) активністю, інші (протиіони) - адсорбційно  неактивні. Іонні ПАР називаються  аніонними, якщо поверхнево-активні  іони несуть негативний заряд, та катіонними, якщо поверхнево-активні позитивно  заряджені іони. Деякі ПАР в  залежності від умов, в яких вони застосовуються, виявляють властивості  або аніонних, або катіонних, тому їх називають амфотерними або  амфолітнимі. Аніонні ПАР - органічні  кислоти та їх солі. Катіонні ПАР- звичайно аміни, та їх солі[5].

У світовому виробництві  поверхнево-активних речовин велику частину складають аніонні речовини. Найважливіші представники синтетичних  аніонних ПАР - солі сульфокислот і  кислих сульфоефірів (алкілсульфонати, алкіларілсульфонати, алкілсульфати) і сульфовані жири, масла і жирні  кислоти. Друге місце за обсягом  промислового виробництва займають неіоногенні ПАР- ефіри поліетиленгліколів. Катіонні і амфотерні речовини мають  обмежене застосування і становлять невелику частку в загальному обсязі виробництва ПАР. З катіонних речовин найбільш важливі солі четвертинних амонієвих і пірідініевих підстав, які мають бактерицидну дію. До складу майже всіх сучасних засобів для миття посуду входить комплекс аніонних і неіоногенних ПАР, покликаних боротися з різного роду забрудненнями. Фахівці стверджують, що саме поєднання цих двох груп активних речовин сприяє підвищенню ефективності миючого засобу[3].

 Синтетичні миючі засоби  обов'язково містять ряд допоміжних  речовин, що поліпшують їх миючу  здатність. До складу миючих  композицій іноді включають лужні  солі слабких неорганічних кислот (карбонат і бікарбонат натрію, силікати натрію, фосфати різного  складу), нейтральні солі (сульфат,  хлорид натрію), солі перекисних  кислот, що володіють відбілюючими  і дезинфікуючими властивостями  (перборат і перкарбонат натрію). Важливу роль відіграють органічні  компоненти ПАР: карбоксиметилцелюлоза,  що запобігає ресорбції (повторне відкладення забруднень з миючого розчину на відмиту поверхню), і так звані гідротропи, збільшують розчинність і прискорюють розчинення ПАР у воді. Деякі миючі засоби містять ферменти, що забезпечують видалення нерозчинних білкових забруднень, органічні бактерициди (гексахлорофен, тріхлоркарбанілід та ін), стабілізатори піни (наприклад, алкілоламіди). У багато миючих засобів додають ароматичні речовини (віддушки), покликані усунути неприємні запахи і додати вимитій поверхні свіжий аромат. Правда, запах яблука, лимона або, наприклад, лісових ягід не означає наявність у даному засобі екстрактів вищеназваних плодів. Також до складу засобів для миття посуду можуть входити речовини, пом'якшувальні негативний вплив на шкіру рук. Найпоширеніші добавки - гліцерин, силікон і рослинні екстракти. Гліцерин і силікон володіють схожою дією, вони створюють на шкірі захисну плівку, що перешкоджає її висиханню. З мокрою шкіри волога випаровується набагато інтенсивніше, ніж із сухою, тому при тривалому контакті з водою шкірі необхідний захист. Одночасно поверхнева плівка, створювана силіконом, здатна захистити від проникнення шкідливих для шкіри речовин, що містяться в миючому засобі. Рослинні екстракти пом'якшують шкіру, мають заспокійливу дію, знімають подразнення, яке може бути викликане окремими компонентами ПАР (такою дією володіє, наприклад, молочко «алое-вера»). Але навіть при всіх безсумнівних достоїнствах цих добавок неможливо гарантувати шкірі повну безпеку[7].

Сучасні CMC представляють  собою багатокомпонентні суміші, головний компонент яких - синтетичні миючі речовини - у вигляді водних розчинів знімають з поверхні твердих  тіл (тканин, виробів) забруднення різної природи.

В якості миючих речовин  використовують аніоноактівние, катіоноактивні, амфотерні (амфолітние) і неіоногенні  поверхнево-активні речовини (ПАР), що мають спорідненість до жирових  поверхнях і до води. У водному  розчині ПАР змочує частинки забруднень, руйнує їх зв'язок з поверхнею тканини, розбиває до найдрібніших частинок колоїдних  розмірів, і вони переходять у водний розчин у вигляді емульсії (рідкі  крапельки) або суспензії (тверді частки). Заряджені частинки забруднень стабільно  зберігатися в мильному розчині, а що настає піна і бульбашки повітря  дозволяють їм спливати на поверхню. Спеціальні речовини в складі CMC охороняють тканини  від повторного осідання бруду – резорбції[5].

У сучасних CMC використовують ПАР, які мають ступінь біорозкладу не менше 90%: алкілсульфонати R-S0₃Na - натрієві солі сульфокислот жирного ряду; алкансульфонати (R - алкіл С₁₁-С₁₈) з високою миючою здатністю і високою биоразлагаемости (до 99%); олефінсульфонати ( R - алкіл С₁₀-С₁₄) володіють хорошою миючою дією, в тому числі в жорсткій воді, що особливо важливо для безфосфатних миючих засобів; гідроксіолефінсульфонати (R - алкіл С₁₀-С₁₄) і ін. Алкіл сульфати R-ОSО₃ Na - натрієві солі сірчанокислих ефірів вищих жирних спиртів (R - алкіл С₁₁-С₁₇). Сульфати оксіетілірованних жирних спиртів володіють високою миючою дією і 100% біорозкладом. Стабілізатори і алкілсульфонати відносяться до класу аніоноактивні ПАР.

З катіонактівних ПАР практичне  застосування мають четвертинні  амонієві з'єднання з різними  функціональними групами в гідрофобною  ланцюга. Катіоноактивні ПАР використовують як інгібітори корозії (для захисту  пральних машин), антистатики, емульгатори; вони мають також і дезінфікуючу дію. У поєднанні з неіоногенних ПАР вони знаходять застосування в миючих засобах з бактерицидну дію[3].

Для посилення дії ПАР  в CMC вводять лужні солі-карбонат і силікат натрію. При гідролізі  вони створюють лужне середовище, що пом'якшує воду. Крім того, аніоноактівние ПАР проявляють свою дію тільки в  лужному середовищі. Лужні електроліти  вводять до складу CMC для бавовняних і лляних тканин. Силікат натрію уповільнює корозію металевих частин пральних машин, посилює антірезорбціонную  здатність і зменшує гігроскопічність порошкоподібних CMC.

У CMC вводять нейтральні солі - сульфат і фосфат натрію. Сульфат  натрію використовується для поліпшення сипучості порошку і розчинності  їх у воді, збільшує миючу здатність CMC, він входить в усі види CMC. Миючі засоби містять також до 30% фосфорних солей - тринатрійфосфатом  і поліфосфатів для зниження лужності миючих розчинів до рН = 7. Це необхідно  для дії таких добавок як ферменти. Дія фосфатів полягає в тому, що вони усувають наліт на тканинах, утворений  нерозчинні сполуки, знижують зольність  тканин. Поліфосфати підсилюють дію  ПАР. Фосфати мають, однак, недолік - забруднюють стічні води. З метою  захисту навколишнього середовища у всьому світі відмовляються  від використання фосфатних сполук як основних компонентів CMC і шукають  їм заміну серед солей органічних кислот[5].

До складу CMC для лляних і бавовняних тканин вводять карбоксиметилцеллюлозу (натрієва сіль простого ефіру целюлози та гліколевої кислоти). Вона запобігає  повторне осадження забруднень на поверхню бавовняних тканин. Для запобігання  резорбції бруду на вовняних і  шовкових тканинах в CMC додають полівінілпіролідон.

Миюча здатність сучасних CMC не визначається кількістю піни, що утворюється при пранні, оскільки існують низькопінний ПАР, що мають  високу відпираючого здатністю. Велика кількість піни - це традиція ручного  прання. Для CMC ручного прання піноутворююча  здатність забезпечується введенням  стабілізаторів піни (алкілоламіди).  Рясна і стійка піна в миючих розчинах ускладнює прання в автоматичних пральних машинах барабанного типу. Для цієї мети випускають малопінні кошти з регульованим піноутворенням.

Для збереження білизни виробів  білого кольору, до складу CMC вводять  хімічні і фізичні (оптичні) відбілювачі. З хімічних відбілювачів, які використовують в CMC для лляних і бавовняних тканин, зазвичай застосовують солі перекисних кислот (персолі), наприклад, перборат натрію NaH₂BО₄٠3Н₂О. При температурі миючого розчину понад 60 °С ця речовина гідролізується, виділяючи атомарний кисень, який і є відбілюючим і дезинфікуючим агентом. Хімічні відбілювачі - персолі - сильні окислювачі, вони руйнують тканини при тривалому і багаторазовій дії. Для захисту волокон від руйнування, в CMC додають силікат натрію. Останнім часом знайдені способи активізації перекисних солей при більш низьких температурах миючого розчину.

Для тканин з змішаних волокон, синтетичних і натуральних білкових тканин - шовку та вовни для підвищення білизни та усунення жовтого відтінку білих тканин, застосовують оптичні  відбілювачі - безбарвні флуоресціюючі  органічні сполуки, які адсорбуються з розчину. Оптичні відбілювачі  мають здатність поглинати невидимі ультрафіолетові промені сонячного  світла (300-400 нм) і перетворювати  їх у видимі промені блакитній  частині відбитого світла з більшою  довжиною хвилі (400-500 нм), надаючи тканинам блакить; при штучному освітленні ефект  оптичного відбілювання не проявляється[7].

Сучасні CMC містять спеціальні біодобавки для видалення забруднень жирового походження і білкових речовин, що містять протеїн (сліди крові, яєчного білка, молока) - ферменти (ензими). Протеолітичні ферменти (протеази) здійснюють ферментативний гідроліз поліпептидних груп у великих білкових молекулах і руйнує їх до невеликих амінокислотних залишків, які легко віддаляються з волокон при пранні. Миючі засоби, що містять протеази, не можна використовувати для прання виробів з натуральних шовку та вовни, оскільки вони також мають білкову природу. Амілази - ферменти, гідролізують вуглеводи, ліпази - ферменти, що сприяють руйнуванню жирових забруднень. Ефективність миючих засобів з ферментами залежить від температури миючого розчину і рН середовища.

До складу CMC для прання синтетичних волокон іноді додатково  вводять антистатики, які знімають заряди статичної електрики. Як антистатиків зазвичай використовують неіоногенні  і катіоноактивні ПАР.

Неприємний запах порошкоподібних CMC, особливо тих, що містять ферменти, усувається введенням ароматів, наприклад, парфумерні віддушки з використанням недорогих ефірних олій із запахом свіжості, цитрусових або квіткових ароматів. В якості дезінфікуючих добавок найчастіше застосовують речовини (або ПАР), що володіють фунгіцидною (протигрибковим), бактерицидну або бактеріостатичну дію.

Застосування барвників  у складі CMC засноване на оптичному  ефекті, оскільки барвники адсорбуються на поверхні тканин хімічного впливу на тканину. Для цієї мети використовують ультрамарин, індиго, синтетичні органічні  пігменти. При цьому тканина набуває  великої білизну і яскравість за рахунок блакитного відтінку[4].

Технологія приготування порошкоподібних CMC включає приготування композиції, сушку, розфасування та упакування CMC. CMC випускають у формі порошку, рідини або пасти. Приготування композиції полягає у змішуванні ПАР з необхідними за рецептурою добавками. Потім композицію фільтрують і пропускають через колоїдну млинок для додання однорідності. Сушіння полягає в розпиленні розчину в сушильній башті під тиском до 50 атм і температурі 250-350 ° С. При такому способі порошки одержують у гранульованому вигляді. Основна кількість порошкоподібних CMC проводиться методом високотемпературної розпилювальної сушки, що забезпечує отримання гранульованого продукту високої якості. Рідкі та пастоподібні миючі засоби краще розчиняються у воді, легко дозуються, їх виробництво пов'язане з меншими витратами, оскільки процес сушіння відпадає, проте сохраняемость таких коштів нижче. Пастоподібні засоби містять до 40% води. До їх складу можуть входити практично всі добавки, за винятком нестійких хімічних підбілювачів[3].

1.2.2. Класифікація та характеристика пральних порошків

Пральні порошки класифікують за наступними ознаками: за призначенням або залежно від типу тканин, що перуть, консистенцією, наявністю допоміжної функції, за способом прання, по температурному режиму, залежно від характеру  фарбування виробів, за структурою крупинок.

За призначенням засоби для  прання поділяють на засоби для прання виробів із волокна льону; із волокна  шерсті, шовку і хімічних волокон; універсальні, комплексної дії, спеціальні.

Засоби для прання виробів  з льону мають більш високий  вміст лужних солей. Використовують для прання і замочування білизни, для ручного і машинного прання, для прання з одночасним відбілюванням, для машинного і ручного прання сильно забруднених виробів.

Засоби для прання виробів  із шерсті, шовку і хімічних утворюють  слабо лужне середовище і не містять відбілювачів. Призначені в основному для ручного прання[9].

Окремо слід сказати про порошки з написом «універсальний». Багато господинь цю позначку сприймають буквально і перуть таким засобом весь наявний в будинку одяг. Тим часом на зворотному боці упаковки в графі про спосіб застосування сказано: «не призначений для прання виробів з вовни та шовку». Справа в тому, що вовна і шовк - це матеріали природного тваринного походження, які виробляються з вовни тварин і ниток шовкопряда. Для прання таких тканин потрібні більш м'які засоби з менш агресивним хімічним складом, які не псують матеріал і не призводять до його усадки. Також універсальні засоби не завжди годяться для прання кольорового одягу. Для таких виробів краще купувати засоби з позначкою «колор» («color»), призначені для кольорових, темних і чорних тканин. До складу таких засобів вводяться спеціальні добавки, які сприяють збереженню фарб.

Засоби комплексної дії - універсальні, але мають в своєму складі спеціальні домішки для проявлення допоміжних функцій: підкрашування, дезінфекція, видалення плям, антистатичної обробки.

Спеціальні – вони призначені для прання кольорового одягу, тонкої білизни та шерсті. Сюди також належать рідкі порошки, так звані гелі, вони добре підходять для прання світлих тонких речей, можуть містити різні пом’якшувальні добавки, або засоби для прання чорної білизни, вони збагачені ультрам’якими інгредієнтами для дбайливого прання, а також містять фіксатор барвника, щоби попередити вицвітання чорного кольору. В деякі засоби додають антибактеріальні компоненти. Також до спеціальних засобів належать засоби для прання делікатних тканин, гардин тощо[10].

Пральні засоби за консистенцією  бувають сипучі, рідкі і тверді. Великою перевагою рідких засобів є попередження появи білих розводів на одязі, які деколи можуть з’являтися після прання сипучими пральними засобами. Адже в них містяться нерозчинні компоненти, які й осідають на одязі[3].

Стосовно допоміжних функцій, то пральні засоби можуть бути відбілюючими, водопомякшуючими, ароматизованими та ін.

Відбілюючі засоби використовують для відновлення білизни тканин. Випускають їх у вигляді порошків, рідин і таблеток. Використовують в основному для відбілювання лляних тканини, а також інших виробів із тканин. Відбілюючі засоби для виробів із лляних тканин і з віскозного шовку в залежності від виду відбілюючої речовини розрізняють перекисні і хлорвмісні. До перекисних відбілювачів відносять Персоль, Персоль-2 та ін; до хлорвмісних - Білизну, Білизну-купаву і інші сильнодіючі препарати.

Для обробки виробів із інших волокон застосовуються універсальні відбілюючи засоби - перекисні і  сірковмісні. Використовують їх при невисокій температурі води. В склад деяких відбілюючих засобів вводять оптичні підбілювачі для підвищення білизни тканин[10].

Якщо на пачці прального  порошку ви побачите позначення "колор", то такий порошок призначений  для прання кольорової білизни без  небезпеки закрашення, а порошок  з поміткою "біо" частіше за все містить відбілювач або інші активні компоненти, найкращим чином відповідні для повернення чистоти білим тканинам.

Водопом’якшуючі засоби (кальцинована сода, тринатрійфосфат та ін.) застосовують для пом’якшення води, щоб зменшити розхід миючих засобів, збільшити їх ефективність і покращити ергономічні  і естетичні властивості виробів. Оптимальний вміст соди в пральному порошку не повинен перевищувати 20%, в іншому випадку відбувається руйнування тканини і її "посіріння" після декількох прань[9].

Порошки з ароматизаторами - це ті порошки, аромати яких мають  більш виражений запах, ніж у  звичайних. На упаковці такого порошку  звичайно указується, який запах він  додає білизні. Останнім часом дуже популярні такі запахи як лимон і "зимова свіжість", проте не всі покупці схвалюють наявність у прального порошку такої сильної ароматизації[10].

За способом прання розрізнять порошки, призначені як виключно для  ручного, так і для машинного прання. Прийняте в Росії позначення порошків для машинного прання звучить як "автомат", якщо ж порошок підходить для використовування при будь-якому виді прання, то його позначають як "універсал". Крім цього, окремою групою стоять порошки для професійного прання, призначені для використовування в пральнях, а також в крупних автоматизованих комплексах для прання, які можуть стояти в лікарнях, санаторіях, готелях.  Професійні пральні порошки відрізняються від звичайних не тільки складом, але і кількістю. Якщо стандартна упаковка прального порошку важить 450-500 г, то порошки для професійного прання упаковуються в поліетиленові мішки вагою 20 кг. Це пов'язано з різним об'ємом прання вдома і в пральні[13].

Ще один можливий варіант  класифікації порошків - по температурному режиму. Існують порошки, призначені для прання при високій температурі  води (80 - 90 °З), порошки які відпирають при середній температурі (70 - 50 °С), і при низькій температурі (40 °С і нижче). Як вже згадувалося раніше, далеко не всі порошки, що добре відпирають при низькій температурі, підходять для високої, і навпаки[10].

Різні пральні порошки мають різну структуру крупинок. Сьогодні існує два основні типи структур, відмінні за цілому ряду параметрів. Перший - це звичний для нас з давніх пір порошок, другий - порошок гранульований. Гранульований порошок відрізняється від звичайного доброю сипучістю, а також більш повного вимивання порошку з тканини. Крім того, рівномірно гранульований порошок розчиняється повністю, що практично неможливо для звичайних порошків. Але, не дивлячись на ці явні достоїнства, є у гранульованих пральних порошків і недоліки. Один з них - це наявність в нерівно гранульованих порошках твердих гранул, які майже не розчиняються і важко вимиваються з білизни[3].

1.2.3. Мило господарське: види та особливості використання

Мило господарське – це миючий засіб, основними складовими якого є натрієві і калієві  солі жирних кислот.

Якщо зануритися у далеке минуле, то можна довідатися про мило багато цікавого. Так, у далекій древності волосся для краси намазували оліями і пахощами. У дні жалоби голову посипали попелом. А потім - дивна справа - жир легко змивався, волосся ставало чистими, блискучими. Адже попіл у сполученні з оліями - прообраз мила.

Цю властивість і використовували  чотири тисячоріччя назад, створивши  милоподібну напіврідку речовину "сапо". Застосовували його не стільки з  гігієнічними, скількох з косметичними цілями. Липка, що легко засихає, відрізнялися охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні.

Перше мило, найпростіше  миючий засіб, було отримано на Близькому  Сході більше 5 000 років тому. Спочатку воно використовувалося головним чином для прання і обробки виразок і ран. І тільки з I століття н. е.. людина стала митися з милом[11].

Одержують мило омиленням  лугами тваринних і рослинних  жирів або нейтралізацією жирних кислот содою, де сировиною являються  смоляні (із каніфолі) і нафтенові  кислоти. Даний хімічний процес називається  омиленням. Таке мило містить до 47% натрієвих солей жирних кислот, залишки жиру, лугу і інші домішки; мають невисоку миючу здатність і випускають його для спеціальних цілей. Для одержання мила з більшим вмістом жирних кислот в не вистиглу масу (мильний клей) вводять поварену сіль, щоб виділити мило від домішок. Такий процес називається висолюванням, а одержане мило – ядровим з вмістом 60% натрієвих солей жирних кислот. Для покращення споживчих властивостей ядрове мило старанно перетирають на вальцях і формують. Таке мило містить 70-72% натрієвих солей жирних кислот. На торгові підприємства поступає мило господарське тверде в кусках з вмістом 72, 70 і 60% натрієвих солей жирних кислот.

На сучасному миловарному  заводі безперервної дії вихідні  матеріали змішуються і під тиском нагріваються до 130'С. У результаті реакції утворюються мило і гліцерин. Після відділення гліцерину розплавлене мило проходить подальшу обробку.

Тверді сорти отримують, висушуючи стрічку розплавленого мила, додаючи барвники та ароматизатори  і пресуючи готову масу в шматки. Рідке мило робиться з більш високоякісних жирів; після сушіння його нагрівають для зменшення вмісту вологи. Мильні пластівці роблять у такий спосіб: милу дають затвердіти на зовнішній стороні барабана і зішкрібають його. Щоб отримати мильний порошок, розплавлене мило змішують з добавками, що поліпшує його, очищає зовнішній вигляд і текстуру оброблюваної змочуваної тканини. Суміш потім висушують гарячим повітрям. Такі ж добавки використовуються в синтетичних миючих засобах[14].