Товарознавча характеристика та оцінка якості радіоприймальної апаратури
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра хлібопекарських та кондитерських виробів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Товарознавство непродовольчих товарів”
на тему: «Товарознавча характеристика та оцінка якості радіоприймальної апаратури »
Виконав студент ОФПД 2-7 Світовий Олександр Валерійович
Напрям підготовки 6.030510 "Товарознавство і торговельне підприємництво"
Керівник роботи
Робота допущена до захисту “___” травня 2012 р.
Київ – 2012
ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………….
1.Основні поняття та
2.Споживчі властивості
3. Фактори, що формують якість радіоприймальної апаратури ……..………14
3.1. Сировина ………………………………. ……….………………………..14
3.2. Технологія виготовлення радіоприймальної апаратури ……………...19
3.3. Технологічні дефекти і брак радіоприймальної апаратури ……..……..24
4. Фактори, що зберігають якість радіоприймальної апаратури …………..…27
4.1. Пакування і маркування ………………………………..….……………..27
4.2. Зберігання і транспортування …………………………...…………...….29
4.3. Реалізація ………………………………..…….…………………………..
4.4. Фальсифікація…….. ………………………....………..………………….32
5.Вимоги до якості
5.1. Органолептичні показники………………
5.2. Фізико-хімічні показники………………………………………………...
5.3. Показники безпечності…………………………………………………
5.4. Стандартизація…………………………………………
5.5. Сертифікація………………………………………………
5.6. Контроль якості…………………………………………………………..
6. Сучасний ринок
6.1. Дослідження попиту на радіоприймальну апаратуру.. ………………...40
6.2. Насиченість ринку радіоприймальної апаратури ……………..………..41
6.3. Купівельні вподобання………………………………………………….
Висновки та пропозиції……………………………………………………
Список використаних джерел…………………………………………………..53
ВСТУП
Сьогодні немає в нашій країні сім'ї, яка не користувалася б телевізором, радіоприймачем, магнітофоном чи програвачем. Радіоелектронна апаратура культурно-побутового призначення займає дуже велике місце в житті кожної людини.
Безповоротно відійшли у минуле часи, коли домашня електроніка ставилася до розряду розкоші. Використовувані сьогодні в побуті радіоелектронні прилади та пристрої все частіше стають предметом першої необхідності.
Уявлення людей про найбільш зручною асортименті побутової радіоелектронної апаратури (ПРЕА) змінювалися в часі. Якщо до Великої Вітчизняної війни межею мріянь багатьох громадян країни Рад була наявність радіоприймача або радіоточки в сім'ї, то після війни важливою справою стало придбання телевізора, потім магнітофона чи програвача. У 90-х роках мова пішла про відеомагнітофонах, засобах супутникового телебачення, електронних іграх, ПК і т. д.
Взагалі-то першим предметом ПРЕА, що ввійшли в будинок, був телефонний апарат. Однак у нашій свідомості він дуже довго сприймався як кінцевий пристрій телефонної мережі, як засіб зв'язку. І лише наприкінці 70-х років, коли телефони стали вільно продаватися в магазинах, цей стереотип почав руйнуватися.
Радіо стало входити в життя радянських людей на початку 20-х років минулого століття. У 1922 р. приймальня радіотелефонна мережа СРСР налічувала всього 316 приймачів. У 1924 р. РНК прийняв Постанову "Про приватні прийомних радіостанціях", що стало важливим кроком у розвитку мовної приймальної мережі і зіграло виняткову роль в розгортанні радіоаматорського руху в країні.
Постановою дозволялося всім громадянам Радянського Союзу мати власну радіоприймальної апаратури, виготовляти її і використовувати "для радіослухання". Трест заводів слабкого струму незабаром освоїв виробництво детекторних приймачів П2 і ЛДВ7. Вони дозволяли приймати передачі на навушники в радіусі 50-100 км від радіостанції.
Для колективного прослуховування радіопередач промисловість стала випускати лампові приймачі типу "радіолінії", що працювали на гучномовець і здійснювали прийом в радіусі декількох сотень кілометрів.
До 1941 р. в країні
працювало понад мільйон
Пробні передачі механічного телебачення по радіо почалися в Москві та Ленінграді в 1931 р. З 1938 р. велися регулярні передачі із застосуванням електронних телевізійних систем. У 1938-1939 рр.. вітчизняна промисловість випустила невелику партію телевізійних приймачів типу ТК-1. Дещо пізніше були розроблені телевізори 17ТН-2 і 17ТН-3. Проте до серійного їх випуску справа не дійшла - почалася війна.
Першими повоєнними телевізійними приймачами, розробленими і серійно випущеними радіопромисловість в 1948 р. були "Москвич Т-1" і "Ленінград Т-1". У 1949 р. почався випуск першого масового телевізора КВН-49. Він у різних модифікаціях проводився до 1960 р.
У 1966 р. промисловість випустила 4,3 млн. телевізорів, а парк телевізорів у країні налічував 19 млн. штук.
Важливий етап у виробництві "побутовки" настав у трохи пізніше, коли в кінці 1974 р. з Мінрадіопрому (МРП) були виділені підприємства з виробництва систем і засобів зв'язку, телебачення, радіомовлення. апаратури магнітного запису і т. д. Вони увійшли до складу Міністерства промисловості засобів зв'язку СРСР (МПЗЗ). Нове відомство стало головним і по випуску ПРЕА в країні.
Для більшості підприємств галузі, що входила у ВПК, ПРЕА була другорядною продукцією. Тим не менш випуск побутової апаратури чітко планувався і постійно зростав. Розробкою перспективної ПРЕА, особливо уніфікованих рядів апаратури, займалися головні НДІ і КБ з напрямків техніки.
Наприклад, розробки телевізорів в галузі очолював МНИТИ, приймально-підсилювальної техніки - Всесоюзний НДІ радіомовного прийому і акустики (ВНІІРПА) у Ленінграді, магнітофонів - НВО "Маяк" у Києві, телефонних апаратів - НДІ абонентської телефонної техніки (НДІ АТТ) в Пермі, технологічне обладнання для підприємств - ЦНИТе і т. д.
І хоча ставка робилася на випуск виробів на основі уніфікованих конструкцій (найбільшою мірою це стосувалося до телевізорів), тим не менш вироби виходили зовсім не однакової якості. Попит, скажімо, на московські "Рубіни" або воронезькі "Рекорди" був помітно вище, ніж на подібні ж телевізори, випущені іншими підприємствами. Тут позначався і рівень технологій підприємства, і кваліфікації співробітників заводського КБ і т. д.
Слід відзначити. що "битовку" випускали не тільки заводи МПЗЗ, а й підприємства ряду інших відомств. Наприклад, марка "Радіотехніка" належала фірмам МРП, "Електроніка" - МЕП і т. д.
Про масштаби випуску ПРЕА в країні свідчать такі цифри: у 1990 р., напередодні розпаду СРСР, було вироблено 11 млн. телевізорів, 12 млн. радіоприймачів, магнітофонів - до 6 млн. штук. До того моменту в розпорядженні радянських людей було 95 млн. телевізорів і 100 млн. радіоточок. З асортиментом продукції теж стало краще. Наприклад, в 1986 р. в країні випускалося 90 моделей телевізорів, 250 моделей радіоприймальної, підсилювальної та акустичної апаратури, понад 100 моделей магнітофонів.
В даний час велика частина російських підприємств колишнього МПЗЗ входить до структури Російського агентства з систем управління. Зі зменшенням оборонного замовлення частка
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ РАДІОПРИЙМАЛЬНОЇ АПАРАТУРИ
За видами радіоприймальну апаратуру поділяють на радіоприймачі, радіоли, тюнери, магнітоли, магніторадіоли. Радіоприймальними є й телевізори, але за традицією їх виділяють в окрему самостійну групу.
Радіоприймачем вважають такий радіо виріб, який завдяки його конструктивним особливостям самостійно може приймати і відтворювати радіосигнали.
Тюнером називається такий радіо виріб, який являє собою "незакінчену" конструкцію радіоприймача. Тюнер - це радіоприймач, але без підсилювача низької звукової частоти та без акустичних систем. Для прослуховування радіопередачі до нього треба підключити підсилювач низької частоти та акустичні системи. Ці апарати призначені для споживачів, які самостійно комплектують стереофонічні радіокомплекси.
Найчастіше радіоприймачі входять як складові частини в радіоли, магнітоли, плейери і стаціонарні аудіо системи. Радіола - це радіоапарат, який призначено для прийому радіомовних передач та відтворення механічного запису звуків з грамплатівок. Магнітола складається із радіоприймача і магнітофона, або магнітофона-програвача. Магніторадіоли - це радіоапарат, який виконує функції радіоли і магнітофона.
На ринку України найбільшу питому вагу щодо асортименту становлять переносні та кишенькові радіоприймачі, моно - та стереозвучання, аналогові та цифрові. Цифрові радіоприймачі додатково мають рідкокристалічний дисплей, який найчастіше підсвічується.
Сучасні радіоприймачі
відрізняються високою
Під впливом дестабілізуючих факторів (непостійна напруга джерел живлення, коливання температури оточуючого середовища тощо) частота гетеродину радіоприймача може змінитися. Тому сучасні радіоприймачі мають автоматичне підстроювання частоти гетеродину (АПЧГ), яке підтримує постійну частоту, що забезпечує точне настроювання на станцію.
Безшумне настроювання (БШН) дає можливість не прослуховувати перешкоди при настроюванні від станції до станції.
Окремі моделі радіоприймачів оснащені різноманітними пристроями, які роблять користування ними більш комфортним. Наприклад, ключем захисту (Кеу ргосесі), який захищає кнопки від випадкового натиску, годинником з будильником, позначення на дисплеї країни або станції, на яку настроєний радіоприймач тощо.
Транспортовані радіоприймачі призначені для експлуатації в легкових, вантажних автомобілях та автобусах. Специфічною особливістю їх є робота в умовах сильного впливу індустріальних перешкод та безперервного змінення потужності електромагнітного поля під час руху. Тому схема та конструкція їх повинна відповідати підвищеним вимогам, порівняно з вимогами до стаціонарних та переносних радіоприймачів.
Різноманітні засоби живлення сучасних радіоприймачів. Апарати можуть працювати від двох, трьох або чотирьох гальванічних елементів, від мережі або автомобільного адаптера (для його підключення повинно бути спеціальне гніздо) або від вмонтованого блоку живлення, який дозволяє працювати як від автономних джерел, так і від мережі.
Основними виробниками радіоприймачів є фірми: Соні, Панасонік, Філіпс та Томсон.
РОЗДІЛ 2
СПОЖИВЧІ ВЛАСТИВОСТІ
Споживні властивості радіоприймальної апаратури поділяються на функціональні, ергономічні, естетичні та надійності.
Функціональні властивості апаратури включають такі показники, як діапазон приймальних частот, чутливість, вибірність, якість відтворювання радіосигналу, гучність звучання, потужність відтворюваного електричного сигналу, можливість утворення стерео-мовлення, можливість використання додаткових пристроїв (підсилювачів низької частоти, магнітофона, годинників, акустичних систем, головних телефонів тощо).
Діапазон приймальних частот (радіохвиль) характеризує ту ділянку частот, у межах якої здійснюється радіоприйом для конкретного виду і моделі радіоприймальної апаратури. Сучасні радіоприймачі мають декілька діапазонів приймальних частот - довгохвильовий, середньохвильовий, короткохвильовий, ультракороткохвильовий діапазон та піддіапазони.
Чутливість - це
властивість радіоприймача
Вибірність (селективність) - це здатність приймача виділяти корисний радіосигнал із всієї кількості сигналів, які впливають на антену. Розрізняють вибірність по сусідньому і дзеркальному каналах. Вибірність за сусіднім каналом визначають по тому, на скільки сильно радіоприймач послаблює сигнали сусідніх радіостанцій, частота яких відрізняється на ± 9 кГц від частоти необхідної станції. Вимірюють вибірність в децибелах (дБ).
Вибірність за
дзеркальним каналом
Частотна характеристика радіоприймачів чи діапазон відтворюваних частот характеризує ширину діапазону звукових частот, відтворюваних радіоприймачем без спотворень. Суб'єктивно ця характеристика сприймається слухачем як різноманіття звуків, як можливість прослуховування звуків, які звучать низько (наприклад, контрабас) чи високо (наприклад, скрипка). Частотна характеристика "ідеальної" радіоапаратури знаходиться в інтервалі частотного діапазону чутливості вуха людини - 16-20000 Гц. Радіоапаратура з такою характеристикою має найвищі акустичні властивості. Вважається, що музика "відмінно" сприймається, якщо частотна характеристика радіоприймача становить 30-15000 Гц, "добре" - при 50-10000 Гц і "задовільно" - при 100-6000 Гц. Частотна характеристика радіоприймача залежить від особливостей принципової схеми радіопристрою і якісних характеристик різних за конструкцією акустичних систем.
Якість відтворювання сигналу характеризується ступенем спотворень, які вносилися радіоприймальним пристроєм до спектра відтворюваних частот. Цей параметр характеризує наявність в тракті радіоприймального пристрою частот, відсутніх у спектрі частот приймального сигналу.
Наявність зайвих
частот пояснюється недоліками принципової
схеми і монтажу
Гучність відтворюваних звуків визначається перш за все потужністю відтворюваного електричного сигналу низької частоти. Вона визначається можливістю апаратури озвучувати приміщення, різного за площею. В нормативній документації для її визначення наведено вихідну номінальну потужність, за якої спотворення сигналів у динамічній головці не перевищує допустимих. Номінальна вихідна потужність різних моделей апаратури буває від десятих часток ват до декількох десятків ват.
Ергономічні властивості радіоприймальної апаратури характеризують гігієнічність, зручність та комфортність експлуатації. Вони характеризують оптимізацію фізичного та психічного навантаження, а також витрати часу, пов'язані з одержанням корисного ефекту. До ергономічних властивостей відносяться показники, які відповідають гігієнічним, антропометричним, фізіологічним, психофізіологічним і психологічним вимогам людей.
Гігієнічні показники ергономічних властивостей характеризують рівень температури елементів корпуса, які нагріваються; напругу магнітного і електричного полів; рівень запиленості, токсичності матеріалів, з яких виготовлено та оздоблено радіоприймачі; шум під час роботи.
Антропометричні показники - це відповідність конструкції можливостям людини, наприклад, органів керування ручок, кнопок радіоприймача, руки людини.
Фізіологічні та психофізіологічні показники виключають відповідність конструкції, розмірів, форми, кольору, звукової інформації, розміщення елементів і органів управління радіоприймачів фізіологічним можливостям людини.
Це показники, які визначають зручність встановлення і підготовки радіоапаратури до експлуатації. Наприклад, це простота та зручність розміщення автономних джерел струму в переносному радіоприймачеві та його підключення до мережі змінного струму за допомогою вмонтованого блоку живлення; це зручність перемикання автоматичного настроювання частоти; це зручність носіння, яка залежить від маси, габаритів, наявності та форми ручок тощо.
Естетичні властивості включають такі показники, як інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції та досконалість виробничого виконання.
Інформаційна виразність радіоприймальної апаратури характеризує її здатність відображати у своєму оформленні культурні норми і прогресивні тенденції. Вони проявляються в тім, наскільки у формі радіоприймальної апаратури відображені сучасні напрямки її конструювання, наскільки виражено в зовнішньому вигляді фірмовий стиль підприємства-виробника, а також вимоги сучасної моди. Для сучасних радіовиробів характерні два стилі зовнішнього оформлення: меблевий (коли оздоблюють корпус шпоном деревини або її імітацією) та приладний (коли в оздобленні переважають метали і пластмаси).
Раціональність форми проявляється у міру відповідності форми апаратів їх призначенню; в раціональності конструкції, у відповідності матеріалів та технології обробки умовам експлуатації, в лаконічності компоновки, компактності форми.
Цілісність композиції визначає художню виразність виробів і характеризується органічністю об'ємно-просторової структури, наскільки упорядковано сприймаються видимі частини апарата (у першу чергу - основні, у другу - другорядні), наскільки витримується єдиний характер оформлення видимих частин апаратури (оздоблення, колір, форма) тощо.
Досконалість
виробничого виконання
Надійність радіоапаратури характеризується наступними показниками якості: безвідмовність, довговічність, та ремонтопридатність.
Безвідмовність радіоапаратури виражається середнім терміном (у годинах) роботи апаратури до її відмови. Для гучномовців цей показник повинен становити не менше 4000 годин. Нормується безвідмовність роботи органів керування.
Довговічність радіоапаратури виражається часом її експлуатації до такого стану, коли ремонт стає недоцільним.
Ремонтопридатність радіоапаратури обумовлює можливість попередження і виявлення причин виникнення відмови, відновлення працездатності шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту. Впровадження інтегрованих мікросхем та модульного виконання ПРЕА значно підвищує її ремонтопридатність.
Збережуваність радіоапаратури характеризує її здатність зберігати величини основних показників під час транспортування та зберігання. Цей показник значно кращий у радіоприймачів змонтованих із інтегральних мікросхем і напівпровідникових приладів. Не менш важливе значення для поліпшення зберігання радіоприймачів має використання високоякісних видів пакувальних матеріалів і тари.
РОЗДІЛ 3
ФАКТОРИ, ЩО ФОРМУЮТЬ ЯКІСТЬ КАЛЬКУЛЯТОРІВ
3.1 Сировина
Сировиною називають природні та штучні матеріали, котрі використовують для виробництва продукції. Це один з найважливіших елементів виробництва. Від якості та раціональності її використання залежить ефективність роботи підприємства. З розвитком промисловості розширюється сировинна база, з'являються нові види сировини. Все частіше в якості сировини використовують відходи виробництв. 3а походженням сировину поділяють на природну, штучну і вторинну. В процесі виробництва калькуляторів широкої популярності набуває вторинна сировина.
Для передачі звукової інформації на великі відстані її спочатку перетворять за допомогою мікрофона в електричні коливання звукової частоти. Так як коливання низької частоти не можуть самостійно поширюватися в ефірі, то для їх передачі використовують радіохвилі. Радіохвилі являють собою високочастотні (більше 100 кГц) електромагнітні коливання, здатні переносити в ефірі енергію зі швидкістю світла –
300000 км/с. Для передачі інформації електричні коливання, одержувані з мікрофону, складають електронним способом з високочастотними коливаннями. Цей процес називається модуляцією. В залежності від того, які параметри високочастотних і низькочастотних коливань складаються, модуляція може бути амплітудної (AM) або частотної (FM - Frequency Modulation).
Модульовані коливання, залишаючись високочастотними, випромінюються антеною в ефір, перетворюючись на радіохвилі. За допомогою радіоприймальних пристроїв ця інформація вловлюється, посилюється і відтворюється. Джерелом високочастотних коливань є потужні генератори, що встановлюються на радіостанціях. Кожна радіостанція випромінює сигнали на "своїй" строго певній частоті. Завдяки цьому є можливість з усіх радіохвиль виділити сигнали потрібної радіостанції.
З
урахуванням особливостей розповсюдження
весь діапазон радіохвиль прийнято поділяти
на довгі, середні, короткі і ультракороткі
хвилі:
ДВ або LW (Long Wave) - від 735
до 2000 м;
СВ або MW (Middle Wave) - від
187 до 571 м;
KB або SW (Short Wave) - від 25
до 75 м;
УКВ або FM (Frequency Modulation)
- від 65,8 до 108 мГц.
УКВ і FM - різні позначення
одного і того ж діапазону радіохвиль.
Історично склалося, що під УКВ розуміють
діапазон, на якому працюють вітчизняні
радіостанції (65-75 МГц), a FM - діапазон зарубіжних
радіостанцій (87-108 МГц).
Для радіопередач на ДВ, СВ і KB використовується
амплітудна модуляція, на FM - частотна.
Іноді шкали імпортних радіоприймачів
мають два діапазони: AM, що включає довгі,
середні і короткі хвилі, і FM з ультракороткими
хвилями.
Відмінною особливістю радіопередач з амплітудною модуляцією є те, що вони можуть поширюватися на сотні і навіть тисячі кілометрів від передавальної радіостанції, однак схильні до впливу радіоперешкод.
Смуга
відтворюваних звукових частот на цих
діапазонах хвиль не виходить за межі
30-6300 Гц, тобто недостатня для якісного
відтворення музики. На діапазоні FM смуга
частот значно ширше (30-15000 Гц), однак радіус
їх розповсюдження не перевищує меж видимості
антени телецентру (15-30 км).
Прямий прийом і відтворення радіопередач
здійснюється радіоприймачем. Радіоприймач
являє собою електронний пристрій, за
допомогою якого можна виділити з безлічі
радіосигналів сигнали потрібної радіостанції,
"зняти" з них електричні коливання
низької частоти, що несуть звукову інформацію,
і перетворити їх в звукові коливання. Функцію
прийому сигналів радіостанції здійснює
антена. Антени можуть бути внутрішні,
телескопічні (висувні) і зовнішні у вигляді
мідного канатика різної довжини. Радіохвилі,
перетинаючи провід антени, збуджують
у ній електричні коливання високої частоти. Виділення
сигналу прийому радіостанції з безлічі
інших сигналів здійснюється виборчим
пристроєм, в основі якого використовуються
електричні фільтри. Найпростішим електричним
фільтром є замкнутий контур, що складається
з котушки індуктивності і конденсатора.
В залежності від ємності конденсатора
й індуктивності котушки він може пропускати
через себе електричні коливання різної
частоти. Сутність
вибору сигналів потрібної радіостанції
полягає в налагодженні електричного
фільтра на частоту радіостанції, що приймається.
Електричні фільтри можуть бути пасивні
(перебудовувані) і активні з задає генератором
високих частот. Пасивний
фільтр складається з набору котушок індуктивності
і конденсатора змінної ємності, які дозволяють
налаштовувати його в резонанс з частотою
прийому радіостанції. Перемиканням котушок
індуктивності перемикають діапазони
прийнятих радіохвиль (ДВ, СВ, KB і УКВ),
а плавною зміною ємності конденсатора
ручкою настройки радіоприймача домагаються
прийому потрібної радіостанції в межах
кожного діапазону. Радіоприймачі з таким
способом налаштування називають аналоговими.
В активних фільтрах використовуються цифрові синтезатори частот. За допомогою спеціальних схем синтезатор може настроювати фільтр на частоту хвилі будь-якої радіостанції. Значення цих частот у цифровому вигляді відображаються на дисплеї і можуть зберігатися в осередках блоку пам'яті. Радіоприймачі з синтезатором частот називають цифровими. Щоб забезпечити прийом сигналів потрібної радіостанції, досить натисканням кнопки або методом сканування вказати її частоту. Прийняті модульовані сигнали радіостанції за допомогою детектора перетворюються в коливання низької частоти, що несуть звукову інформацію. На останньому етапі низькочастотний сигнал посилюється до необхідної потужності і за допомогою гучномовця перетворюється в звукові коливання.
До основних параметрів радіоприймачів належать: чутливість, вибірковість, смуга відтворюваних звукових частот, споживана потужність, вихідна потужність і ін.
Чутливість приймача визначається мінімальним напругою сигналу (в мкВ), при якому приймач забезпечує задану вихідну потужність. Чутливість радіоприймачів вищої групи складності нормується на УКВ діапазоні не більше 50 мкВ, а для другої групи складності - не більше 275 мкВ. Чим вище чутливість, тим більш віддалену і менш потужну радіостанцію здатний прийняти радіоприймач.
Вибірковість радіоприймача характеризує його здатність пригнічувати перешкоди і сигнали інших радіостанцій. Вибірковість, виражається в децибелах. Радіоприймачі з вибірковістю вище 70 дБ відносяться до вищої групи складності. Використання в радіомовленні цифрових систем, а в апаратурі - цифрових синтезаторів дозволило здійснити за допомогою мікропроцесора цифрове управління частотою настройки. Разом з цим з'явилася можливість зберігати значення частот прийнятих станцій в блоці пам'яті приймача.
Блок пам'яті може містити від одиниць до сотень осередків з записаними в них частотами радіостанцій. Вибираючи одну з цих осередків, можна автоматично налаштується на потрібну програму передач. Це особливо зручно для малогабаритної апаратури з мініатюрними шкалами настройки, на яких дуже важко відокремити сигнали двох сусідніх радіостанцій рукояткою настройки. При прослуховуванні передачі, якщо її зміст і якість звуку задовольняють слухача, він натисненням кнопки заносить частоту станції та навіть її назва в одну з вільних комірок. При новому включенні радіо цю станцію легко знайти натисненням кнопки.
В
сучасному радіоприймачі з'явилися нові
функції:
• управління за допомогою
меню, яке відображається на дисплеї приймача;
• автоматичне відтворення
на дисплеї в алфавітному порядку назв
всіх станцій з пам'яті тюнера;
• сортування станцій
за певними ознаками, наприклад за силою
сигналу, за алфавітом, по частоті, по коду
країни і типу програми.
Наявність функції сканування
дозволяє зробити прослуховування сигналів
кожної станції протягом кількох секунд
і вибрати потрібну.