Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Товарознавча характеристика та оцінка якості швейних виробів

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...4

1.Стан та аналіз вітчизняного і світового ринку………………………………6

2. Асортимент та споживчі властивості продукції………………………….....11

3. Методи перевірки якості швейних виробів………………………………....24

3.1 Органолептичний і вимірювальний метод……………………………..27

4. Послідовність перевірки якості швейних виробів………………………….36

5.Маркування, пакування, транспортування і зберігання швейних виробів...42

Висновки…………………………………………………………………………45

Список використаної літератури……………………………………………….47

Вступ

Торгівля – галузь економіки, що однією із перших перейшла до ринкових механізмів господарювання.У короткий термін було скасовано централізований розподіл товарних ресурсів, адміністративно управлінську вертикаль замінено горизонтальними зв'язками між суб'єктами ринку, підприємства торгівлі змінили форму власності та отримали повну господарську самостійність. Держава залишила за собою лише регуліюючі функції. І останніми роками у сфері торгівлі відбуваються відчутні позитивні зміни. Практично завершено процес приватизації торговельних підприємств. У державній власності залишилося 12% підприємств роздрібної торгівлі, частка яких у обсязі товарообігу становить менше за 8 %.

З кінця 1999 р. означилася стійка тенденція до реального (у порівнянних цінах) зростання обсягу роздрібного товарообігу, що є свідченням розширення та активізації внутрішнього споживчого ринку. Загальний обсяг товарообігу, включаючи громадське харчування, становив у 2006 р. 28,8 млрд. грн., вперше за період реформування економіки забезпечено його реальний приріст на 8,1 %. У 2007 р. обсяг товарообігу становив 34,1 млрд. грн. і реально збільшився проти відповідного періоду минулого року, на 12,6 %.

Із загального обсягу продажу товарів народного споживання, що реалізуються через офіційно зареєстровані торговельні підприємства, понад три чверті - 76,5 % становить продукція вітчизняних товаровиробників, у тому числі продовольчих товарів 93,4, непродовольчих - 60,9 %.

Поступово покращується ефективність фінансово-господарської діяль- ності підприємств роздрібної торгівлі. На цей час прибутково працюють 63 % підприємств, що на 10 відсоткових пунктів більше, ніж у 2007 р.

Виробництво швейних виробів – це надзвичайно важливий вид виробництва, а також об^,єкт дизайнерського мистецтва, який включає використання якісної сировини, прогресивних технологій їх виготовлення, а також сучасних видів моделей і фасонів.

На сьогоднішній день у ринкових умовах господарювання економічні досягнення суспільства безпосередньо залежать від діяльності підприємств. Ось чому радикальні економічні реформи слід, насамперед, спрямовувати на підприємства, де відбуваються основні економічні процеси, вирішується комплекс проблем якості і технології виробництва, формуються певні економічні та соціальні відносини, стикаються інтереси суспільства, колективу і працівника.

За даними експертів в останні роки швейна промисловість нарощує виробництво приблизно на 5-7% в рік. Тому вона є дуже перспективною галуззю народного господарства.

Дуже важливим є питання якості швейних виробів, що експортуються з України за кордон. Тому питання про наявність ефективних методів контролю і системи якості є безпосереднім завданням товарознавців-експертів.

Метою цієї роботи є вивчення асортименту, та оцінка якості швейних товарів на прикладі роздрібного торговельного підприємства «Есклюзив»

Для розкритя теми будуть розглянуті такі питання: стан споживчого ринку швейних товарів; формування споживчих властивостей швейних товарів; класифікація швейних товарів; порівняльна характеристика асортименту швейних товарів; оцінка якості швейних товарів асортимент та споживчі властивості продукції; методи перевірки якості швейних виробів; послідовність перевірки якості швейних виробів; маркування, пакування, транспортування і зберігання швейних виробів.

1.Стан та аналіз вітчизняного і світового ринку

Світовий та внутрішній ринок є сферою обміну товарів та послуг на основі міжнародного поділу праці, розвитку міжнародної спеціалізації, кооперування та економічної інтеграції в процесі взаємодії національних економік у системі світового господарства.

Міжнародна спеціалізація виробництва експортних товарів та послуг відбивається в товарній структурі світового ринку.

Основними проблемами виходу України на світовий ринок товарів та послуг є завершення економічних реформ, створення ринкової інфраструктури, визначення пріоритетів експортного потенціалу на основі переваг міжнародного поділу праці у виробництві і збуті наукомістких товарів. Для ринкової економіки суверенної України необхідні кваліфіковані спеціалісти зовнішньоекономічної діяльності, які можуть використати знання законів і факторів розвитку світового ринку для формування ефективної зовнішньоекономічної політики України, використання зовнішньої торгівлі як фактора економічного росту і соціального розквіту.

Пануюче положення за обсягами світового товарообігу, який становить 3661 млрд. дол. (46,4%) та показником товарообігу на душу населення – 7249 дол., посідає Західна Європа, де проживає 9,2% світового населення. Половину західноєвропейського товарообігу формують такі країни як – ФРН, Франція, Великобританія і Італія з високим рівнем економічного потенціалу, ємким насиченим внутрішнім ринком, високими експортними квотами товарів та послуг. Завдяки розвитку регіонального поділу праці та економічної інтеграції в країнах ЄС створений єдиний внутрішній ринок на принципі чотирьох свобод – вільного пересування товарів, капіталів, робочої сили та послуг.

У 90-ті роки з розпадом СРСР і з припиненням діяльності РЕВ (ради економічної взаємодопомоги) відбулися зміни в торгово-економічних відносинах країн Сходу і Заходу. З ліквідацією РЕВ співробітництво в рамках «Схід-Захід» продовжує існувати. Кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя в країнах Сходу зумовили і нові тенденції в міжнародних відносинах, в тому числі і в торгово-економічному діалозі «Схід-Захід»

У торгівлі між Сходом і Заходом значне місце займає експорт-імпорт непродовольчих і продовольчих товарів народного споживання, а також сільськогосподарської продукції. Країни Заходу експортують зерно, мясо, консерви, швейні і трикотажні вироби, взуття , меблі, товари культурно-побутового призначення і господарського вжитку, медикаменти. Країни сходу експортують соняшникову олію, цукор (Україна); рибу, тканини, взуття, хутро (Росія).

Нажаль обмеженим є сучасний експортний потенціал України у виробництві непродовольчих товарів, частка яких в експорті складає всього 4% - це текстиль, взуття, трикотажне полотно, килими, головні убори, одяг, шкіряна та хутряна сировина.

В експорті України переважає сировина та матеріали, але проблема полягає не в цьому, а в тому , що мало експортується промислових товарів і технологій.

Легка промисловість України в 2002 р., як і в попередні два роки, продовжувала нарощувати обсяги виробництва продукції. Зростання обсягів виробництва продукції відбулося у всіх підгалузях промисловості.

Так, за даними Держкомстату України обсяг промислової продукції у легкій промисловості ( в діючих цінах ) за 2002 р. становив 2921.1 млн. грн. (в тому числі у текстильній промисловості – 871,4 млн. грн.; виробництві готового одягу і одягу із хутра – 1421,9 млн. грн.; виробництві шкіри, галантерейних виробів із шкіри та взуття – 627,8 млн. грн.). Найбільшого темпу зростання до відповідного періоду 2001 р. досягнуто у виробництві готового одягу та одягу із хутра – 116,6%, у текстильній промисловості – 115,5, виробництві шкір товарів і взуття – 110,3%.

Треба відмітити, що збільшення виробництва товарів легкої промисловості за 2002 р. порівняно з відповідним періодом 2001р. спостерігалось у всіх регіонах, крім Херсонської та Харківської областей. Збільшилось виробництво продукції в натуральному вираженні майже по всій основній номенклатурі, за винятком панчішно-шкарпеткових виробів, шкіряних рукавиць, фарфоро-фаянсового посуду, що повязано з добре відомими усім проблемами ринку та з проведенням реконструкції виробництв із впровадженням новітніх технологій.

На 11 % збільшився випуск бавовняних тканин , в 1,6 разу – лляних тканин, на 12,6 % - нетканих матеріалів, на 7,1 % - юхтових шкір товарів. За звітний період зросло виробництво трикотажу білизняного на 59,3 % , верхнього – на 10,1 , взуття – на 5,3 %. Значними темпами збільшується виробництво готового одягу – 38 %, в тому числі чоловічих та жіночих костюмів – на 24 % , брюк – на 49,1%, курток – на 33,3%, верхніх сорочок – на 54%, фетрових головних уборів – на 35,3%.

До позитиву в розвитку промисловості слід віднести стабільну тенденцію нарощування обсягів виробництва одягу для дітей, зокрема трикотажних виробів – на 40,1 %, брюк – на 62,1%, курток – 51,5%, а також дитячого взуття – до 10%.

В 2002 р. значно поліпшився фінансово-економічний стан підприємств. Якщо в 2001 р. легка промисловість в цілому була збитковою, то за підсумками роботи в 2002 р. отримано прибуток 47,8 млн. грн. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською зменшилось з 2,1 до 1,8 разу.

Підсумовуючи вище зазначене, можна окреслити основні чинники зростання виробництва продукції, якими є такі:

- структурні зміни в організації виробництва на підприємствах (виділення технологічно закінчених циклів виробництва зі створенням нових підприємств);

- підвищення попиту на вітчизняну продукцію, поступове повернення її на позиції внутрішнього ринку внаслідок удосконалення асортиментної політики та маркетингових досліджень, а також втрати споживачами довіри до продукції “човникових” ринків;

- створення нових виробництв, заснованих на приватному капіталі;

- значне збільшення поставок продукції на експорт, в основному до країн ЄС, як наслідок визнання технологічної конкурентоспроможності української текстильної продукції на ринках Європи та відміни квот на експорт цієї продукції з березня 2001 року;

- реалізація Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан з поставки бавовни-волокна на еквівалентній взаємоповязаній основі.

Певним чином на стабілізацію стану в галузі вплинули заходи, що вживались на державному рівні. Протягом останніх років Уряд прийняв низку рішень, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі. На жаль, не всі з них мали позитивні наслідки, деякі дали короткотерміновий результат, в цілому було створено умови для стабілізації стану в галузі й деякого його поліпшення.

Підвищення якості товарів легкої промисловості стало наслідком впровадження нових технологій та технічного переозброєння виробництв. Так, протягом 2001-2002 рр. тільки у швейній підгалузі більше 20 підприємств закупили імпортне устаткування на суму близько 5 млн. дол. США.

Всі ці заходи дали можливість українським товарам зайняти серйозні позиції на зовнішньому ринку.

В 2002 р. значно зросли обсяги поставок продукції легкої промисловості на експорт й становили 775,3 млн. дол. США (115,6% до 2001 р.). Імпорт аналогічної продукції до України становив 548,4 млн. дол. (119,6%). Позитивне сальдо за 2002 р. – 196,7 млн. дол.

Із загального експорту товарів легкої промисловості на країни ЄС припадає 2/3 його обсягу. Враховуючи, що з березня 2001 р. ліквідовано кількісні обмеження (квоти) на поставки текстилю до країн ЄС (із запровадження системи подвійної перевірки) експорт товарів легкої промисловості до країн ЄС зріс на 38%, в тому числі полотна трикотажного в 2 рази, трикотажних виробів на 20%, трикотажних рукавичних виробів в 2,6 разу, швейних виробів на 25,9%, а за категоріями продукції, яка квотувалася, наприклад жіночі костюми, темпи зростання становлять 31%, чоловічих костюмів – 28% та ін.

На підприємствах зрозуміли , що їх майбутнє і теперішня успішна діяльність неможливі без створення і випуску продукції безпосередньо для конкретного споживача. Формування іміджу підприємства є нагальною потребою сьогодення. Так, в Україні широко відомі торгові марки таких швейних підприємств, як “Трембіта” (Чернівці), “Парада” (Ужгород), “Маяк” (Львів), “Ворскла” (Полтава), “Селена” (Запоріжжя), “Вікторія” (Вознесенськ); трикотажних – “Оветри” (Орджонікідзе), “Україна” (Житомир).

2.Асортимент та споживчі властивості продукції

      При класифікації швейних виробів враховують призначення, вихідна сировина і матеріали, конструкцію і характер оздоблення, спосіб виробництва, розміри. Застосовуються торговельні та галузеві класифікації, які приводяться в прейскурантах на швейні вироби і враховують особливості галузевих класифікацій. Важливе призначення для споживачів має класифікація асортименту одягу за призначенням, а також основні ознаки галузевих і торгових класифікацій, які зручні для вивчення асортименту одягу.
Одяг багатофункціональний, він повинен відповідати таким вимогам: бути модним, красивим, сучасним, комфортним, відповідати санітарно-гігієнічними вимогами, відповідати розмірам тіла людини і зберігати споживчі властивості протягом усього терміну придатності. Класифікують одяг за такими ознаками:
За загальним призначенням:
Побутовий одяг -- одяг для носіння в різних побутових і суспільних умовах. Підрозділяють на повсякденний, домашній, святковий, вихідний.

     Повсякденний одяг. Повинен бути зручним, зносостійким, виконаний в діловому, класичному або в спортивному стилі з помірною кількістю прикрас і оздоблень.
            Домашній одяг. Побутовий одяг для роботи і відпочинку в домашніх умовах. Повинен бути зручним, гігієнічним, сучасної форми.
          Святковий одяг. Розробляється різноманітністю форм, стилів (романтичного, фольклорного, строгого класичного), напрямків. Основна функція цього одягу - прикраса зовнішності людини та створення святкового настрою.

Виробничий (спеціальний) – призначений для людей різних професій, працюючих на виробництві, сільському господарстві, транспорті, на спеціальних роботах та захищати людину від несприятливих та шкідливих виробничих факторів.
Спортивний одяг. Призначений для створення максимальних зручностей для виконання фізичних вправ, а також розрізняють в залежності від виду спорту: для мотовелоспорту, лижного, водного спорту, тенису, футболу та інше.
Формений (відомчий) одяг -- це одяг який вказує на приналежність того чи іншого відомства. Одяг військовослужбовців, працівників спеціальних відомств і учнів, для яких встановлено форму.
За стилевим рішенням одяг поділяють на класичний (суворий), спортивний i фантазійний.

За використаними матеріалами – одяг з тканин , трикотажу, нетканих матеріалів, натуральної і штучної шкіри й хутра, комплексних, плівкових матеріалів.

За сезоном – літній, зимній, демісезонний і всесезонний.

За статево-віковим призначенням одяг поділяють на вироби для дітей і для дорослих. Одяг для дітей поділяють на одяг для хлопчиків і дівчаток ясельного, молодшого дошкільного, молодшого шкільного, старшого шкільного й підліткового віку, немовлят. Одяг для дорослих поділяють на чоловічий і жіночий.

За модельно-конструктивною ознакою одяг підрозділяють на костюмо-платтянні вироби, білизняні, панчішно-шкарпеткові, хустково-шарфові й головні убори.

За умовами експлуатації верхні, білизняні, корсетні вироби;

За конструкцією і характером опорної поверхні – плечові, поясні, панчішно–шкарпеткові і головні убори.

4. Порівняльна характеристика асортименту швейних виробів

Під асортиментом швейних товарів розуміють склад і співвідношення окремих видів виробів у випуску продукції певного виду і найменування за кількістю або ґатунками, розмірами, зовнішнім оздобленням та іншими ознаками.

Види швейних виробів поділяють на різновиди, що характеризуються найменуванням виробу, фасоном, покроєм і видом оздоблення.

Фасон визначається його силуетом, формою, покроєм i оздоблениям. Складність фасону визначається за нормативною складністю оброблення (НСО), що передбачає 10 i більше груп складності Складність оброблення визначається кількістю балів по вузлах обробки виробів. Група cклaднocтi вказується в технічному опису моделі та артикулах вироб1в.

Силует одягу може бути прилягаючим, напівприлягаючим, розширеним донизу, прямим, трапецієподібним, іксоподібним тощо.

Kpiй одягу визначається покроєм рукавів (реглан, втачні, широкі, об'емні, комбіновані), формою коміра (відкладний, стійка, апаш і т.д..), видом застібки (висока двобортна, однобортна), вирізом горловини (фігурний, каре, овал і т.д.).

Типи фігур встановлюються за результатами масового обміру населення.

Різновиди одягу характеризуються розмірними ознаками - зростом, охопленням грудей (розміром), повнотою (для чоловіків - обхват талії, для жінок - обхват стегон).

Poзмірні ознаки для дитячого одягу ( від 3 до 18 років) - зріст, обхват грудей i талії.

Poзміри головних y6opів визначають за їx внутрішнім колом. Указується вид підкладки, утеплювальний матеріал, хутряний наклад та оздоблення.

Для уніфікації типових фігур, що найбільше трапляються серед населення, використовують такі параметри.

Розмір фігури, який визначається величиною обхвату грудей у сантиметрах. Інтервал між суміжними розмірами - 4-6 см.

3picт - довжина тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в сантиметрах. Інтервал між суміжними зростами - 6 см.

Повнота характеризує тип статури і вікову змінність фігури дорослої людини. Повнотним показником є обхват талії у чоловіка і обхват стегон з урахуванням виступу живота у жінок.

Типові фігури дітей об’єднані в 5 вікових груп. Ясельна (6 міс- 3 роки), дошкільна (3- 6,6 років), молодша шкільна (6,5-12 років), старша шкільна (12-15,5 років), підліткова (15,5-18 років).

Встановлено 6 зростів для дорослих(для чоловіків від 158 до 188 см, для жінок від 146-176см); 12- для шкільного і підліткового(від 122 до 188 см) та для дошкільного і ясельного віку( від 74т до 116 см).

Розмірні показники швейних виробів вказуються на товарних ярликах у певному порядку: зріст – обхват грудей- обхват стегон(талії) наприклад 176-100-96.

Усі типи фігури розбиваються на групи з урахуванням статі і віку: чоловіча, жіноча, підліткова, шкільна, дошкільна, ясельна.

У розмірі чоловічих сорочок - за обхватом шиї:38,39-48;за півобхватом грудей: 44,46-54.
Чоловічий верхній одяг

До чоловічого верхнього одягу відносяться наступні види виробів: пальто, півпальто, плащ, куртка, плащ-пальто, тренч, костюм, бушлат, шинель, піджак, блейзер, жилет, штани, штани-гольф, бриджі , шорти, джинси, комбінезон, напівкомбінезон і ін.

Пальто – швейний чи трикотажний плечовий одяг з рукавами, коміром чи без нього, з розрізом спереду донизу, із застібкою, капюшоном чи без нього. Розрізняють пальта літні, зимові і позасезонні.

Півпальто – укорочене пальто. Випускають півпальто одне- і двобортове, що напівприлягають і прямі, з каптуром і без нього, з поясом, хлястиком. Півпальто може бути зимовим і демісезонним.

Плащ-пальто, плащ відносяться до різновидів пальто. Їх шиють з водонепроникної тканини зі спеціальним просоченням полімерних матеріалів.

Куртка – швейний чи трикотажний плечовий одяг з рукавами, розрізом чи застібкою, що не має жорстко фіксованої форми. Як побутовий одяг його виготовляють для хлопчиків дошкільного і шкільного віку і для юнаків (молодіжний одяг спортивного стилю).

Шинель – різновид пальто відомчого призначення. Форма, покрій, матеріал, колір шинелі визначаються відомствами.

Піджак – швейний чи трикотажний одяг жорстко фіксованої форми з рукавами, розрізом, застібкою від верху до низу.

Блейзер – однобортний піджак підкреслено ділового стилю, напівприлягаючого силуету, з формостійкою прокладкою і підкладкою. Ґудзики звичайно металеві, іноді по краях бортів прокладається кант.

Кітель – формовий виріб напівприлягаючого силуету, з відкидним коміром чи стійкою, із глухою однобортною застібкою. Модель, колір, матеріал, обробка, знаки розходження залежать від відомства. Кітель шиють з погонами, на сатиновій чи шовковій підкладці.

Жилет – швейний чи трикотажний плечовий одяг із проймами.

Костюм – комплект швейного чи трикотажного одягу, що складаєтьсґ з двох чи більше предметів.

Штани підрозділяють за сезоном використання на зимові, демісезонні, літні, позасезонні. За фасоном розрізняють: штани цивільні, галіфе, бриджі; бюки спортивні – шорти, джинси, шаровари, бермуди й ін.

Комбінезон – швейний чи трикотажний одяг, що складається з ліфа без рукавів і штанів, шортів, рейтуз, трусів, об'єднаних в одне ціле.

Напівкомбінезон – довгі чи короткі штани з нагрудником і бретелями на еластичній тасьмі чи розйомами на пряжках.

Жіночий верхній одяг

Асортимент жіночого верхнього одягу різноманітний і включає пальто, півпальто, куртки, плащі, накидки, плащі з утепленою прокладкою, пелерини, кардігани, комбінезони й ін.

Пальта шиють однобортні і двобортні, прямого силуету, що прилягають, напівприлягають й ін. Залежно від сезону використання розрізняють пальта зимові, демісезонні, літні і позасезонні. Пальта можуть бути одношаровими і багатошаровими.

Півпальто коротше за пальто на 20-30 см. Для його виготовлення використовують такі ж тканини , що і для пальто.

Плащі виробляють прямого, напівприлягаючого і трапецієподібного силуету, цільнокроєні і відрізні по лінії талії, з прямою чи розширеною спідницею, іноді гофрованою.

Накидка – швейний чи трикотажний плечовий одяг вільної форми без рукавів і пройм на шовковій підкладці, з петлею і гачком, з розрізом спереду, із прорізами для рук, що імітують кишені в рамку.

Костюм – класичний універсальний тип одягу, що складається з жакета і спідниці чи жакета, жилета і спідниці.

Джемпер – трикотажний плечовий одяг з рукавами, без застібок чи із застібкою вгорі, без розрізу чи з розрізом не до кінця.

Светр – трикотажний плечовий одяг з довгими рукавами, без застібки, з високим коміром (більше 5 см). Виготовляється двох видів – з цільним і пришивним коміром.

Рейтузи – трикотажний поясний одяг, що складається з торса і ніжок. Вони щільно облягають нижню частину тулуба і ніг до ступнів, і по довжині ніжок бувають короткими і довгими, що закінчуються штрипками чи ластовичними переплетеннями.

Дитячий верхній одяг

В асортимент дитячого верхнього одягу входять пальта зимові і демісезонні, плащі, куртки, комплекти, що складаються з пальто і штанів, костюми для хлопчиків і дівчаток. Одяг для дітей частіше буває багатошаровим, довжина дитячих виробів різна. Основний стиль – спортивний, частіше прямого силуету.

Білизна верхня з тканин