Товарознавча оціна нових видів горілки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ  ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ТОВАРОЗНАВСТВА, МАРКЕТИНГУ ТА ТУРИЗМУ

     КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА І МАРКЕТИНГУ 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

із дисципліни “Товарознавство”

на тему: Товарознавча оцінка нових видів горілчаних напоїв.

(роботу  виконано за матеріалами ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод) 
 
 
 

                 студента  ІV-го курсу, групи ТОЗТ – 41

                 денної форми навчання

                 Сороки Максима  Анатолійовича  
             
             

                 Науковий керівник: метод. Дідик А. М.

                   
             
             

Вінниця 2011

ЗМІСТ 
 

ВСТУП 4 

  1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ В  
    УКРАЇНІ 6
  2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИГОТОВЛЕННЯ НОВИХ ВИДІВ ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ В УМОВАХ ДП «ЖЛГЗ» 12
  3. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ ЩО РЕАЛІЗУЄ «ФІРМОВИЙ МАГАЗИН 16 ЖЛГЗ» 24
  4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ПАКУВАННЯ НОВИХ ВИДІВ ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ В УМОВАХ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА 31
 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 40 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  42 

ДОДАТКИ 43 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 
 

     Галузь напоїв в Україні є однією з найбільш динамічних. На сьогоднішній день рентабельність підприємств цієї галузі є однією з найвищих, і темпи приросту виробництва з кожним роком збільшуються. Українські виробники напоїв довели, що вони є конкурентоспроможними: майже вся імпортна продукція замінена споживачами на українські товари, а гостра конкуренція всередині галузі, лише сприяє покращенню якості продукції, розробці нових маркетингових стратегій тощо. Серед безлічі продуктів, створених і споживаних людством, горілка  займає зовсім особливе й значне положення по своєму різноманітному впливі на людське суспільство, на відносини людей і на виникаючі суспільні проблеми.

     На  сьогодні щодо кількості брендів  український алкогольний ринок  сформований і близький до свого насичення; у нас безліч всеукраїнських національних алкогольних марок. Лідерів визначено й встановлено зразкову рівновагу між ними. Тепер вони вестимуть напружену боротьбу між собою, вважаючи великою перемогою кожний доданий відсоток продажу і кожну успішно проведену іміджеву кампанію. Або ж шукати нові ніші, ринки, маркетингові комунікації зі споживачем.

     Горілка-міцний алкогольний напій, приготований змішуванням ректифікованого спирту і води з наступною обробкою активним вугіллям і фільтруванням. Усі горілки містять 40 об. % cпирту, але розрізняються в залежності від добавок, що вносяться для пом'якшення смаку, а також якістю спирту і води. Для приготування горілок використовується тільки етиловий спирт ректифікаційної вищої ступеня очищення, а також спирт «Екстра».

     Технологічна  схема виробництва горілок складається  з наступних стадій: приймання  ректифікованого спирту, підготовка води, приготування водно-спиртової суміші, фільтрування водно-спиртової суміші, обробка водно-спиртової суміші активним вугіллям, фільтрування і доведення горілки до стандартної міцності, розлив горілки. Горілка займає 88% всієї пропозиції продукції на ринку.

     Робота  виконана за матеріалами державного підприємства «Житомирський лікеро- горілчаний завод». Основною метою своєї діяльності  підприємство вважає задоволення постійно зростаючого рівня потреб споживачів; підтримка активної позиції на вітчизняному ринку лікеро –горілчаної продукції і просування її на ринки ближнього і дальнього зарубіжжя; збільшення прибутків і розвиток підприємства; постійне підвищення благополуччя членів колективу.

      Метою моєї роботи є надання товарознавчої оцінки новим видам горілчаних напоїв які виготовляються на ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод».

      Завданням роботи є:

  1. Аналіз стану та перспектив ринку горілчаних напоїв в Україні;
  2. Дослідження особливостей виготовлення нових видів горілчаних напоїв в умовах ДП «ЖЛГЗ»;
  3. Аналіз асортименту горілчаних напоїв що реалізує «ФІРМОВИЙ МАГАЗИН 16 ЖЛГЗ»;
  4. Дослідження якості, особливостей пакування нових видів горілчаних напоїв в умовах виробничого підприємства.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ ГОРІЛКИ В  УКРАЇНІ
 
 

     Ринок горілки в Україні стрімко  більшає. У першому півріччі 2010 року в Україні було легально вироблено 9,99 млн дал, що майже удвічі більше за показник 2009 року - 5,5 млн дал. У масштабах ринку такий показник можна вважати подією: якщо раніше приріст кожного відсотка вважався важливою перемогою, то тепер тенденція зростання, схоже, набула незворотного характеру. Водночас, за оцінками інтернет- журналу "Аналітик", рекордних цифр досягло й сумарне біле та сіре виробництво - 15,53 млн дал за шість місяців. А отже, математичне додавання напів- і офіційного виробництва за підсумками року може дати ще більш вражаючий результат: З0 млн дал. І це при тому, що експертні оцінки місткості українського ринку загалом коливаються на рівні 35-42 млн дал. Щоправда, не вся вироблена горілка надійде на прилавки України: на динаміці внутрішнього виробництва цього року позитивно позначилися обсяги експорту вітчизняної продукції, що помітно зросли, насамперед до Росії. Проте і цей факт навряд чи стане "ложкою дьогтю" в доволі оптимістичному вмісті ринкової "діжки". За п’ять місяців 2010 року від реалізації спирту та лікеро-горілчаних виробів до бюджету надійшло 642,1 млн грн податкових надходжень, що на 60,1% більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Нестабільність у брендовій сфері - одна з характерних рис українського горілчаного ринку. Небрендованої продукції стає менше, але це не означає, що всі марки, які створюються на її основі, є життєздатними і мають привабливі ринкові перспективи. Найчастіше короткочасність їхнього життєвого циклу спочатку є запрограмованою з огляду на орієнтацію власників на короткі гроші. Спокуса отримати прибуток, не інвестуючи в подальший розвиток, як і раніше, чимала. Утім, з ринкового небосхилу зникають і популярні марки, зокрема такі, в розкрутку яких свого часу вкладалися немалі гроші. Захід популярних у середині 90-х "Княжого келиха", "Холодного яру" і деяких інших пов’язаний з питаннями власності. Є приклади повернення "пропаж". Наприклад, "Артеміда" - одна з перших брен-дованих горілок національного масштабу в нижньому ціновому сегменті - нову з’явилася в загальноукраїнському продажу, однак до відновлення минулих позицій їй далеко. Щодо супер успішного ще кілька років тому "Первака" спроби реанімації не робляться: компанія "Гетьман" вивела йому на зміну "Трофей" і "Пісню". А починалося все так вдало: і позиціювання, і оформлення, і масована рекламна кампанія, і сформована за короткий час аудиторія лояльних споживачів. Історія з "Перваком" досить повчальна: бренд почав умирати зі зростанням популярності і відповідно обсягів виробництва. Випуск "Первака" розосередився між різними горілчаними заводами, що не найкраще вплинуло на стабільність якості, бренд надавався продукції, що не завжди відповідала початковій іміджевій стратегії, а невиправдане роздмухування кількості позицій (яка перевищила 20) і поготів заплутало покупця. Крім того, коли бренд всерйоз "захворів", втрачаючи привабливість і ринкові позиції, "швидкої допомоги" він так і не дочекався: компанія переорієнтувалася на виведення інших горілчаних марок. Тим часом світовий досвід демонструє довголіття алкогольних брендів у принципі. Здебільшого бренд-лідерам світового продажу (Smirnoff, Absolut, Finlandia) - не один десяток років. Навіть тимчасові невдачі не підштовхують їхніх власників до пошуку заміни: марка скрупульозно вибудовується, відточується її іміджевий зміст, періодично відбувається оновлення відповідно до ринкових тенденцій. Така позиція має цілком логічне пояснення: основні вкладення здійснюються в момент виведення бренда, і підтримувати марку в тонусі з економічного погляду вигідніше, ніж виводити нову. А український ринок і надалі породжує нові бренди. Це не тільки ситуативні марки невідомих регіоналів, а й модне віяння в середовищі лідерів, зусилля яких донедавна були зосереджені на просуванні єдиного локомотива. Так, "Союз-Віктан" вивів Medoff, "Олімп", до нижньоцінової "Улюбленої" приплюсував "Біленьку", "Оверлайн", крім "Мягкова" обзавівся ще й "Штурманом". При цьому новинки серйозно суперничають зі старожилами в питанні розподілу рекламних бюджетів. Не останню роль в цьому відіграє характерна схильність українського споживача до новаторства. В Україні покупець залюбки клює на все нове, й розлучитися з раніше улюбленою маркою для нього не проблема (тим більше, що всі горілчані бренди вітчизняного ринку досить молоді). Крім того, споживачі впевнені, що на першому етапі виведення бренда якість продукції найвища, а з нарощуванням обертів вона поступово знижується. Фахівці схильні пов’язувати такі думки не з якістю продукту, а зі старінням бренда передусім у маркетинговому розвитку. Сьогодні близько 80% легального ринку алкоголю України контролює трійка провідних виробників, які є власниками топових брендів. У перспективі на горілчаному ринку України залишаться три- чотири великі виробники, які мають власну виробничу базу та обґрунтований портфель сильних брендів. Рік у рік вартість виведення нової торгової марки збільшується і вже нині обчислюється кількома мільйонами доларів. Одним з перспективних напрямів українських горілчаних брендів стане розвиток експортних ринків. Українська горілка зарекомендувала себе в багатьох країнах як товар з усіма атрибутами сучасної ТМ - відмінна якість, сучасний дизайн тари і упаковки, зважена маркетингова політика просування. Відтак авторитет українських компаній на світовому рівні істотно зріс. Ми конкуруємо з відомими російськими брендами, особливо в сегменті чистої горілки. В основі будь-якого горілчаного бренда - передусім класична, чиста горілка - чесний продукт, що потребує складнішої технології виробництва. Основні фактори, що впливають на українській ринок лікеро-горілчаних виробів. Сезонність виробництва продукції, незважаючи на всі намагання маркетологів компаній-крупних виробників лікеро-горілчаних виробів (наприклад, випуск горілок нових смаків, організація промо-акцій), спостерігаються істотні коливання попиту в залежності від сезону. В осінньо-зимовий період попит на горілки підвищується на 10-15%, що змушує виробників збільшувати у ці періоди обсяги виробництва такої продукції. Особливо високим попит на лікеро-горілчані вироби є у новорічні свята, коли обсяг продажу продукції за тиждень сягає місячного обсягу продажу у несезон. Сталий обсяг внутрішнього ринку, який за твердженнями експертів не змінюється вже десять років – 30 – 35 млн. дал. у фізичному вимірі. Таким чином, нарощувати обсяги виробництва легальні виробники можуть переважно за умови перерозподілу споживацьких переваг на користь тієї чи іншої торгівельної марки, у зв‘язку з чим гостро стоїть питання детенізації ринку лікеро-горілчаних виробів. Обсяг легального ринку у грошовому вимірі у 2009 році склав близько 10 млрд. грн., тіньового – близько 2,5 млрд. грн. Легальні виробники лікеро-горілчаних виробів сподіваються на подальшу детенізацію ринку, у зв‘язку з чим очкується зростання протягом 2011 року обсягу реального ринку ще на 10 – 15%. Обсяг російського ринку лікеро-горілчаних виробів значно переважає обсяг українського, завдяки чому є перспективним для українських виробників (лише обсяг преміум- сегменту, на який експортують свою продукцію українські виробники, щонайменше у 7 разів переважає обсяг українського). За 2010 рік, порівняно з 2009, обсяги експорту української горілки у фізичному виразі до країн СНД, за деякими оцінками, зріс у 2,4 рази (приблизно 2/3 загальноукраїнського експорту горілки припадало на Росію, 1/3 - на інші чотири десятки країн світу), у той час як обсяги імпорту горілки впали (зокрема, імпорт російської горілки в Україну у 2010 році, порівняно з 2009, скоротився за оцінками експертів, майже на 20%, а частка російської горілки на українському ринку не переважає 1%). За оцінками експертів, до 80% імпортної продукції на алкогольному ринку Росії – українського походження, а частка її на російському ринку в цілому у першому півріччі 2010 року сягнула, за оцінками російських експертів, вже 5%. Спостерігається підвищення попиту на українську горілку преміум- класу та формування ніші «білої української горілки» у країнах «далекого зарубіжжя», що також стимулює крупних виробників як до нарощення обсягів виробництва, так і до підвищення якості продукції. Посилюється конкуренція у преміум- класі і на національному українському ринку (його ємність, за оцінками експертів, оцінюється у 3% обсягу ринку). Значний бар‘єр входження на ринок нових виробників та виходу на загальнонаціональних ринок регіональних виробників (за оцінками експертів –понад 3 млн. USD), що пояснюється як подорожчанням ліцензій, так і дороговизною просування брендів на національному та міжнародному ринках. Зокрема, лише протягом 2006 року медіа-інфляція в Україні склала понад 200%, при цьому вартість телевізійної реклами в Україні у 10 разів менша, ніж у Росії. Особливо слід зазначити про очікувану заборону реклами лікеро-горілчані виробів на телебаченні, що значно ускладнить створення та просування нових та невідомих регіональних брендів на ринок.

     Спостерігається зміщення конкуренції між крупними виробниками лікеро-горілчані вироби із низькоцінового сегмента до середньоцінового (особливо його середньої та верхньої цінової межі – 10-17 гривень за 0,5 літри) та преміум- сегменту (вартість 0,5 літра горілки складає понад 17 гривень). Прогнозується подальше насичення преміум- сегменту, розвиток сегменту ароматизованих та кольорових горілок, покращення якості продукції та відхід з ринку компаній, нездатних забезпечувати підвищення якості.

     Подальша  концентрація. Незважаючи на наявність  ліцензій на виробництво лікеро-горілчаних виробів у більше, ніж 210 виробників, 80% продукції виробляються 10 компаніями-лідерами. З причин, наведених вище, очікується подальше посилення концентрації.

     У зв‘язку із останніми змінами  законодавства (зростання акцизів  та вартості ліцензій) – підвищення ціни на лікеро-горілчані вироби. Таким чином держава шукає шляхи поповнення бюджету. Також можливе збільшення різниці у ціні між легально випущеною продукцією та продукцією тіньового виробництва на користь нелегальної продукції. На діаграмі представлено складові частини ціни дешевої марки горілки. При оптовій ціні за пляшку 2,30 грн. акциз разом з ПДВ сягає 1,65 грн. , тобто 71%.

     Діаграма 1. Складові частини ціни дешевої  горілки

     

     На  думку експертів центру дослідження  ринків алкоголю «ЦИФРРА», серйозне підвищення ставок акцизного збору на виробництво алкогольних напоїв в Україні привело до падіння легального виготовлення горілки в країні на 25-30%. Тому цілий ряд російських ЛВЗ має шанс підвищити об’єми випуску продукції за рахунок перенесення виробничих потужностей українських горілчаників до Росії.

     «У  українців зараз немає засобів  для будівництва нових заводів, тому проводити додаткову продукцію  вони, швидше за все, будуть на існуючих підприємствах. Останніми роками постачання горілки з України до Росії постійно падали. У кращий для України 2005 р. до Росії було поставлено близько 9 млн. дав горілки. При цьому потреби Росії не були вищі 7- 7,5 млн. дав, інше - «кризовий запас». У 2008 р. постачання горілки і ЛВІ з України склали близько 5 млн. дав», - відзначають експерти ЦИФРРА.

     Умовно, на ці 5 млн. дав може вирости виробництво  в Росії, якщо всі постачальники  української продукції перенесуть туди своє виробництво. Першим це зробила  компанія «Союз- віктан» ще в 2005 році. У першому кварталі 2009 р. компанія максимально скоротила свій імпорт до Росії, але в рази збільшила своє виробництво в Росії. 
У 2008 році основні об’єми продукції до Росії поставили компанії Nemiroff і «Хортиця». «Свій завод «Хортиця» запустити в Росії в 2009-2010-х р. найскоріше, не вдасться. 
Тому, компанія ухвалила рішення відновити виробництво «Меду» на підмосковному «Столичному тресті», крім того загальний об’єм виробництва буде збільшений за рахунок розливу на цьому ж підприємстві горілки «Благов», - вважають експерти ЦИФРРА.

     Так, за даними аналітиків, з 5 млн. дав українській  продукції, що імпортувалася, в Росії  буде проводиться не меншого 3 млн. дав. 
«Наростити виробництво своєї легальної горілки в Росії більшості заводів буде неможливо, тому за контракти по виробництву української горілки в Росії найближчим часом почнеться справжнє змагання», - прогнозують в ЦИФРРА.  
 
 
 
 

2. ДОСЛІДЖЕННЯ  ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИГОТОВЛЕННЯ НОВИХ  ВИДІВ ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ В  УМОВАХ ДП «ЖИТОМИРСЬКИЙ ЛІКЕРО- ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» 
 

     В даний час вітчизняні лікеро-горілчані заводи виробляють такі види горілок: Староруська, Руська, Посольська, Пшенична міцністю 40% об., Сибірська- міцністю 45% об. У невеликій кількості випускають горілки Московська особлива і Столична міцністю 40% об., Їдальня міцністю 50% об. і Міцна-міцністю 56% об.  
Крім того, окремі заводи випускають Українську горілку, а також горілки Кристал Дзідрайс і Віру- Валга.

     Якість  горілок визначається аналітичними та органолептичними показниками. До аналітичних  показників відносяться вміст спирту, органічних домішок, лужність. Органолептичні показники характеризують прозорість горілок, їх аромат і смак.

     За  змістом етилового спирту і домішок  горілка повинна задовольняти ряду певних вимог. Горілку випускають міцністю 40, 45, 50 і 56% об. Відхилення від цієї міцності не повинні перевищувати для окремої пляшки ± 0,2% об., А в середній пробі з 20 пляшок ± 0,1% об.  
Лужність 100 мл горілки не більше 3,5 мл 0,1 н. розчину НС1. Вміст альдегідів в перерахунку оцтовий в 1 л безводного спирту для горілок, приготованих на спирті вищого очищення, не більше 8 мг, на спирті екстра-не більше 3 мг; зміст сивушного масла в перерахунку на суміш ізоамілового й ізобутилового спиртів (3: 1) в 1 л безводного спирту для горілок на спирті вищого очищення не більше 4 мг, а на спирті екстра - не більше 3 мг. Кількість ефірів у перерахунку на уксусноетиловий в 1 л безводного спирту для горілок на спирті вищого очищення не більше 30 мг, а на спирті екстра - не більше 25 мг.

     На  ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» органолептичну оцінку горілки виробляють за десятибальною системою. Вища оцінка 10 балів присвоюється горілці:

    • при бездоганній прозорості (2 бали),
    • при характерному для горілки ароматі і відсутності запаху сторонніх речовин (4 бали),
    • за відсутності в смаку пекучого і гіркуватого присмаку (4 бали).

     Процес  приготування горілок складається  з наступних основних технологічних  операцій: приймання ректифікованого  спирту; підготовка води; приготування водно-спиртової суміші (сортування); попереднє фільтрування і обробка активним вугіллям; фільтрування горілки і доведення міцності до стандартної (коригування); розлив горілки в пляшки.  
Поряд з цими основними операціями виконується ряд допоміжних, які необхідні для проведення деяких видів сировини і матеріалів в такий стан, щоб вони могли вступити в основний потік виробництва. Крім того, проводять регенерацію колишніх в роботі матеріалів, щоб зробити їх знову придатними для використання у виробництві.

     До  допоміжних операцій відносяться змішування розчинів оцтової кислоти та питної соди, приготування цукрового сиропу, варіння клею, приготування розчинів миючих засобів для миття скляного посуду, а також регенерація відпрацьованого активного вугілля, фільтрація та доведення до необхідної концентрації відпрацьованих розчинів миючих засобів, призначених для повторного використання при митті пляшок, та ін

     Послідовність операцій технологічного процесу приготування горілок на ДП «ЖЛГЗ» представлена ​​в Додатку А.

     Горілку готують в очисному цеху. Спирт  у очисний цех надходить з  епіртопріемного цеху, а пом'якшена вода - з водоочисної станції. Розлив горілок в пляшки проводиться в мийно-розливному цеху, куди скляний посуд подається з посудного цеху. Готова продукція направляється в пакувально-відпускної цех.

     До  допоміжних цехів відносяться котельня, електроцех, механічний і ін. По ходу процесу виробництва усі цехи між собою пов'язані. Суміш підготовленої води і етилового спирту-ректифікату необхідної міцності готують в спеціальному відділенні очисного цеху, званому сортувальним. Приготовлену водно-спиртову суміш (сортування) попередньо фільтрують для видалення завислих речовин, потім обробляють активним вугіллям для додання властивих горілці смаку та аромату. Для звільнення горілки від частинок вугільного пилу і додання їй бездоганною прозорості та кристального блиску оброблену активним вугіллям водно-спиртову суміш фільтрують через кварцовий пісок.  
У разі, якщо після фільтрації міцність отриманої горілки буде відрізнятися від необхідної, проводять коригування шляхом додавання в горілку необхідної кількості ректифікованого спирту або пом'якшеної води. Приготовлену горілку направляють на контрольну фільтрацію і далі - на розлив у попередньо відсортовану, очищену і вимиту скляну посуду без щербин, сторонніх включень, розсортовані по місткості та формі.

     У мийно-розливному цеху розлив горілок  в пляшки та їх оформлення виробляються на автоматичних потокових лініях в  певній послідовності: розлив, закупорювання  пляшок, бракераж закупорених пляшок шляхом перегляду їх змісту перед світловим екраном; наклейка етикеток; укладання готової продукції в ящики.

     У процесі бракеражу горілка, розлита  в погано вимиті або пошкоджені пляшки, а також горілка, в якій виявлені включення, відбраковується і зливається в особливий збірник. Звідси у  вигляді так званого поправного шлюбу вона повертається в очисній цех для переробки та приготування чергової партії водно-спиртової суміші. До виправних шлюбу відносять також перші каламутні порції фільтрату з пісочних фільтрів та вугільних колонок після їх зарядки, а також горілку, зливаємо з вугільних колонок при їх відключенні для регенерації відпрацьованого активного вугілля.

     Пролиту при розливі горілку - невиправний  брак - збирають в окремий збірник, звідки після перегонки її використовують для приготування денатурованого спирту. 

     ВНЕСЕННЯ  ІНГРІДІЄНТІВ

     Відповідно  до рецептури випускання горілок  в сортування вносить невелику кількість  інгредієнтів: цукор, мед, лимонну кислоту, питну соду (гідрокарбонат натрію), перманганат калію,; сухе молоко, оцтову кислоту та ін Так, на 1000 дал сортування горілки. Столична додають 20 кг рафінованого цукру- піску в сортування горілки Екстра - 25 кг рафінованого цукру-піску та від 1 до 10 г . КMnО4 .

     Цукор вносять до сортування у вигляді  водного розчину, цукрового сиропу концентрацією 65,8% мас, або інверсного сиропу.

     Мед попередньо розбавляють горілкою у  відношенні 1: 10 ( 1 кг меду на 10 л горілки), фільтрують через асбестоцеллюлозні  пластини з намивних кізелигуровим  шаром ( 3 кг кизельгуру на 1 м2 поверхні фільтруючих пластин) для видалення колоїдних речовин, що утворюються при розчиненні меду.

     Цукровий  сироп і розчин меду треба вносити  до сортування після її обробки активним вугіллям. Марганцевокислий калій додають  в сортування у вигляді водного  розчину до введення цукрового сиропу.

     Для деяких видів горілок при приготуванні сортувань за рецептурою додають  гідрокарбонат натрію (питну соду) і уксуснокислий натрій.

     Лужність  сортування та горілки визначають титруванням 0,1 н, розчином НС1 при індикаторі метиловий  червоний.

     Гідрокарбонат попередньо розмішують в лудіння бачку з невеликою кількістю сортування до отримання однорідної суспензії. Суміш зливають в сортувальний чан, перемішують з основною масою водно-спиртового розчину протягом приблизно 10 хв, після чого дають відстоятися 15 хв і знову відновлюють перемішування, додаючи розчин оцтовокислого натрію, попередньо приготовлений у невеличкому емальованому або лудженому бачку. У бачок наливають 0,4 л 80% - ої оцтової кислоти на 1000 дал сортування, розводять до 2 л зм'якшеної водою і в отриманий розчин при постійному перемішуванні вводять невеликими порціями гідрокарбонат натрію до нейтральної реакції.

     У сортування горілки Посольська вводять  сухе знежирене молоко у кількості 6,2 кг на кожні 1000 дал.

     Сухе  молоко попередньо заливають 20 дав води, розмішують і через 2 - 3 год вводять у водно-спиртову суміш. Після додавання молока, сортування перемішують і залишають у спокої для відстоювання на 2 - 3 ч. Під дією спирту відбувається коагуляція молочного білка, яка завершується випаданням пластівчасті речовини в осад. Пластівці сорбують на своїй поверхні містяться у водно-спиртової суміші органічні і фарбувальні речовини, захоплюючи їх в осад. Завдяки цьому горілка набуває кришталевий блиск і високі смакові якості.

     Внесення  до сортування смакових речовин підвищує її щільний залишок, що складається з мінеральних і органічних речовин води, тому показання спиртомера при визначенні видимої міцності будуть заниженими. Істинну міцність визначають після, перегонки проби і розведення відгону дистильованою водою до початкового або внесенням поправки на видиму міцність.  
СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ ВОДНО- СПИРТОВИХ СУМІШЕЙ.

     Водно-спиртові суміші готують періодичним і  безперервним способом.

     Періодичний спосіб. Спирт і воду змішують у  чані-змішувачі. Чан-змішувач являє собою герметично закритий сталевий циліндр зі сферичними днищем та кришкою. На кришці укріплена горловина з патрубком для установки повітряника і є оглядові скельця. Через патрубки чан заповнюється спиртом, зворотними продуктами і водою. Для вимірювання обсягів на ньому встановлено вимірювальне скло. Перемішування суміші здійснюється пропелерною мішалкою, що обертається з частотою 480 Об./ хв, час перемішування 20 хв.

     Перемішування можна проводити і стисненим  повітрям, що подається від компресора або повітродувки. У цьому випадку в чані-змішувачі встановлюють променевий барботер, що складається з шести радіальних променевих трубок з отворами діаметром. 1,5 мм. Витрата повітря близько 1 м3 в хвилину на 1 м2 поперечного перерізу чана. Тривалість перемішування 10 хв. При перемішуванні стисненим повітрям декілька поліпшуються смак і аромат горілки, але зростають втрати спирту. Для вловлювання спиртових парів з повітря, що виходить із змішувача, встановлюють спіртоловушки.

     Іноді перемішування здійснюють за допомогою насоса, перекачуючи суміш з нижньої у верхню частину чана.

     Число чанів-змішувачів залежить від продуктивності заводу та місткості чанів. Змішувачі  встановлюють у сортувальному відділенні.

     На  майданчику, розташованому над змішувачем, встановлюють конічні циліндричні мірники для спирту, мірник для пом'якшеної води, збірники зворотних продуктів, чан для приготування розчинів питної соди і оцтовокислого натрію (ацетату натрію), трохи нижче - паровий або відцентровий насос для перекачування сортування в напірні чани.

     Для приготування сортування в чан-змішувач вводять розраховані кількості  спочатку спирту, потім пом'якшеної  води. Після ретельного перемішування  відбирають пробу, в якій визначають міцність.

     Готову  сортування перекачують з чана-змішувача  відцентровим насосом по трубопроводу в напірний чан. Внутрішній кінець трубопроводу для повного спорожнення чана опущений у заглиблену коробку. Якщо міцність сортування не відповідає заданої, то її коригують (виправляють), після чого суміш вдруге перемішують.

     Зазначена послідовність подачі в чан-змішувач спочатку спирту, а потім води прискорює  процес перемішування, так як спирт, щільність якого менше щільності  води, піднімаючись вгору, сприяє кращому  перемішуванню суміші. Спирт і воду можна вводити в чан і одночасно, при цьому спирт змішується з водою вже при заповненні чана, але все ж доцільніше введення спирту закінчувати дещо раніше, ніж води. Приготування сортування описаним способом триває 1,5 год

     Безперервний спосіб. В даний час на багатьох заводах для приготування водно-спиртових сумішей застосовуються безперервно діючі змішувачі. Основною вимогою, що пред'являються до їх роботи є висока точність дозування змішуваних обсягів з метою отримання стабільної міцності водно-спиртової суміші.

     Вперше  в промисловості безперервний метод  приготування водно-спиртових сумішей  був впроваджений на Ленінградському  лікеро-горілчаному заводі.

     Спирт і пом'якшена вода з напірних ємностей надходять в напірні бачки, забезпечені поплавковими регуляторами рівня. Витрата спирту і води контролюється ротаметром. Спирт і вода в співвідношенні [1: (1,38-1,44)] через регулятори напору й витратоміри надходять в двоступінчастий кільцевий змішувач потокового типу. Таке співвідношення потоків дозволяє отримати міцність сортування вище номінальної на 0,5-1,5% об. При виході із змішувача сортування засмоктується і додатково перемішується відцентровим насосом, робота якого контролюють мановакуумметри, а продуктивність контролюється вентилями, що регулюють витрату основних компонентів.

     Підвищена міцність сортування на першому етапі  її приготувань пояснюється тим, що на наступному етапі в системі  передбачено автоматичний пристрій, який забезпечить подачу в продуктовий  трубопровід додаткової кількості води для пониження міцності до номінальної.

     Розчини допоміжного сировини дозують через  спеціальні мірники. Установка компактна  і розташовується на одному поверсі. Застосування безперервно діючої установки  з автоматичним регулюванням по заданій  міцності горілки дозволяє інтенсифікувати процес, забезпечити стабільність міцності сортування, знизити втрати спирту і вивільнити виробничі площі.  
 

     ФІЛЬТРУВАННЯ  ВОДНО- СПИРТОВИХ СУМІШЕЙ І ГОРІЛОК.

     У водно-спиртових розчинах завжди міститься  невелика кількість тонкодисперсних зважених часток. Це суспензії, що вносяться з пом'якшеною водою, мінеральні солі залишкової жорсткості, що виділяються при змішуванні води зі спиртом. У процесі обробки суміші активним вугіллям внаслідок гідродинамічного впливу потоку вугілля поступово руйнується, утворюючи дрібні частинки колоїдних розмірів, що переходять у розчин. Враховуючи, що зважені домішки, які містяться у вихідній сортування, забивають пори вугілля і знижують його активність, а оброблена вугіллям водно-спиртова суміш (горілка) повинна бути абсолютно прозора, фільтрування проводять двічі: до і після обробки суміші вугіллям.

     Фільтрування - це процес посвітління рідин при  проходженні їх через пористу  перегородку, затримує тверду і проникну рідку фази.

     Розрізняють два основних види фільтрування суспензій:

  • фільтрування з утворенням осаду. У цьому випадку основна маса частинок витягується з суспензії, що містить тверду фазу, яка затримується на поверхні фільтруючої перегородки, утворюючи поступово ущільнюючийся шар осаду.
  • фільтрування без утворення осаду. Частинки твердої фази затримуються в самій товщі фільтруючої маси фільтра, наприклад в шарі кварцового піску, дробленого антрациту, мармуру.

      Процес  фільтрування з утворенням осаду  характерний для концентрованих суспензій з вмістом твердої фази 10 - 15% і більше. Процес фільтрування без утворення осаду характерний для малоконцентрованої суспензій. Цей вид фільтрування найбільш прийнятний для водно-спиртових сумішей, що містять тверду фазу в дуже незначній кількості (соті «Чи тисячні частки відсотка).