Товарознавче дослідження ринку м’яких меблів в Україні
Вступ
Актуальність теми. Протягом багатьох років у нашій державі, в умовах високої монополізації виробників регулятором виробництва продукції було виробництво та адміністративно-командний механізм розподілу, які регулювали споживання, формували попит і смак покупців. Ця політика поступово вела меблеву галузь до її загального відставання від розвинутих країн. У таких умовах проблема конкурентоспроможності товару у виробників практично не піднімалася, а якщо і ставала, то вирішувалася лише для тієї продукції, яка реалізовувалася на зовнішньому ринку. Загальний спад ефективності виробництва і зниження життєвого рівня населення в той час привели до протиріччя між попитом та пропозицією, які в свою чергу негативно впливали на обсяг виробництва, ріст цін, безробіття, втрату конкурентоспроможності ряду підприємств та ін. Але Україна вступила на шлях ринкової економіки. Ринкові перетворення вимагають від суб'єктів господарювання здійснення економічної діяльності на основі прибутковості. Досягти належного рівня економічної ефективності без грамотно поставленої маркетингової діяльності сьогодні неможливо.
Адаптація галузі до умов ринкової економіки проходить не просто і може зайняти, як свідчить закордонний досвід, не менше 20 років, за умови одержання великих інвестицій іноземного капіталу. Але вітчизняні виробники не повинні особливо покладатися на останнє, тому на перший план виступає пошук внутрішніх резервів розвитку.
Зараз незважаючи на економічні та політичні негаразди у нашій країні спостерігається збільшення виробництва меблів, покращання якості і розширення асортименту, особливе значення надається покращанню якості житлового будівництва та підвищенню рівня комфортабельності квартир. Покращання комфортабельності квартир, не лише по об'єму, повинні забезпечити удосконалення системи його обладнання, в тому числі виробництва меблів, які сприяють підвищенню рівня естетичних запитів населення. Таким чином корінне підвищення естетичних властивостей, покращання споживчих властивостей, надійності, довговічності та конкурентоспроможності на світовому ринку є основою проектування та виробництва меблів.
Меблева промисловість в Україні на сьогодні- це більше 40 великих виробників, біля 700 середніх і дрібних фірм-виробників і більше 3 тисяч торговельних місць.
Меблі один з основних товарів народного споживання. Вони мають велике значення в організації побуту, відпочинку, роботи. Покращання їх якості, споживчих властивостей - важлива передумова покращання рівня життя населення. Вивчення споживчих властивостей товару, є необхідною умовою нормального функціонування підприємства. В сучасній економіці одним з головних напрямів фінансово-економічної та виробничо-збутової стратегії кожного виробника є підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів для закріплення його позицій на ринку, з метою отримати максимальний прибуток.
У конкурентоспроможній політиці відносно до товару приймаються до уваги: його функціональне призначення; надійність; довговічність; зручність використання; естетика зовнішнього вигляду; упаковка; обслуговування; гарантії; супроводжувальні документи; інструкції та інші характеристики, тобто здатність товару задовольнити сукупні потреби покупця краще, ніж говари-конкуренти. Для успішного вирішення цих задач велике значення має творча робота колективів меблевих підприємств, підвищення ефективності і якості роботи на всіх етапах технологічних процесів. На меблевих підприємствах постійно підвищується технічний рівень виробництва: з'явились автоматичні та напівавтоматичні лінії, впроваджуються зовсім нові технологічні процеси, які раніше не використовувались в меблевому виробництві, але які сприяють підвищенню продуктивності праці та покращанню якості продукції.
Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.
В даний час в Україні реалізується багато різних видів м’яких меблів вітчизняного та зарубіжного виробництва. Це меблі різної якості та вартості.
Саме тому тема роботи є на даний час досить актуальною.
Метою даної роботи є товарознавче дослідження ринку м’яких меблів в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних завдань:
- аналіз стану ринку м’яких меблів на Україні;
- вивчення вимог нормативних
документів до корпусних
- оцінка конкурентоспроможності м’яких меблів у магазині.
Предметом дослідження є конкурентоспроможність м’яких меблів.
Об'єктом дослідження є м’які меблі, що реалізуються ВАТ “Асортимент”, м. Київ.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області товарознавства, управління якістю, сертифікації, тощо.
В процесі
дослідження використані
1. Аналіз ринку м’яких меблів
На українському ринку меблів, за оцінками фахівців, працюють нині майже три тисячі великих, середніх і дрібних виробників. Меблі для дому завжди виготовляти було вигідно, а тим більше тепер, коли Україна переживає бум житлового будівництва. Кожен обживає нове помешкання, купуючи нові меблі.
Український ринок меблів сьогодні ділять такі великі виробники і продавці, як "Меркс", "Енран", "Ліга-Нова", "Прогрес", "Аматі", Narbutas&Ko, "Снайт", "Екмі", "Новий стиль" та "Офіс Солюшнз" .
Фактично вони присутні у всіх регіонах. Хоча є в регіонах свої, дрібніші виробники і оператори. Наприклад, на київському регіональному ринку меблів сьогодні працюють декілька десятків фірм та салонів, серед яких варто відзначити меблевий салон "ЛИВС", магазини "Комод", "Сучасна оселя", фірми "ВС", "Носорог", "Гайтер", "Модерн-Експо" та інші. Практично половина потреб місцевого ринку покривається за рахунок пропозиції дрібних виробників, які працюють в сегменті дешевої продукції та меблів середньої цінової категорії. Те ж саме стверджує і експерт меблевого виробництва на Прикарпатті Неля Вилегжаніна, яка є співвласницею СП "Комекс" — меблевого підприємства, що в останні роки переходить за обсягами виробництва в розряд більш потужних виробників не лише на Прикарпатті: фірма створює мережу фірмових магазинів по всій Україні. Фахівці кажуть, нинішній потенціал галузі дозволяє вітчизняним виробникам виходити і на закордонні ринки.
Загалом на ринку присутні, за оцінками українських експертів, майже три тисячі підприємств. Внаслідок цього навіть великі виробники займають не більше 10 %, а дрібні — майже 80 % ринку.
За підрахунками учасників ринку, відсоток його зростання складає не менше 12-15 %. Причому найдинамічніше розвивається ринок саме домашніх меблів, зокрема м'яких. Цьому сприяють темпи будівництва житла і ріст платоспроможності населення.
За повідомленням прес-служби Міністерства промислової політики, темпи росту меблевого виробництва в Україні за період з січня по червень 2007 р. склали 125,4 % порівняно з відповідним періодом 2006 р. В загальному обсязі виробництва меблів для дому основна частка (майже 60 %) припадає на корпусні меблі, майже 25 % — на м'які і ще 15 % — на набори меблів різного призначеня (кухні, спальні, вітальні).
Щодо структури споживання, то ринок починає поступово змінюватися. Вже сьогодні споживання переходить від дешевого сегмента до середнього, що демонструє прагнення споживача купувати більш якісну продукцію, за яку, звісно, потрібно платити більше. Проте "більше" наразі не означає можливість суттєвих цінових коливань за умов збереження стабільності попиту. Реальний перехід на нові цінові групи товару відбудеться лише під час виходу основних операторів та виробників ринку на роботу з високоякісною продукцією.
Вітчизняний виробиик переважно є середньою ланкою у зв’язці "ціна-якість". Однак спостерігається постійне зростання попиту на продукцію високої якості, відзначають експерти. І саме в попиті на ексклюзивні меблі свої позиції не здає імпорт.
Країни, з яких імпортують меблі в Україну, поділені на три групи: ті, що більшу частину продукції постачають за цінами, нижчими від середнього рівня; за цінами середнього рівня і за цінами вище середнього. До першої групи однозначно відносять Польщу. Продукція цієї країни вже давно конкурує з вітчизняними меблями у нижчому ціновому рівні. До другої групи належать Чехія, Югославія, Словаччина, Данія, Румунія. Третю групу представляють Італія, Німеччина, Бельгія, Іспанія.
Як правило, український ринок заповнений меблями імпортного виробника не надто доброї якості, але доступної ціни, або ж імпортними меблями за завищеними цінами.
"Розподіл ринку між
Поступове насичення ринку з кожним роком обмежує можливості нових операторів зайняти повноцінне місце на меблевому ринку. Проте поява нових гравців і досі цілком реальна. Хоча спроба зайняти відповідну нішу навіть на регіональному ринку потребує досить значних інвестицій — більших, ніж декілька років тому. Тож, зважаючи на загальні тенденції розвитку меблевого ринку та можливість отримання значних прибутків лише у віддаленій перспективі, очікувати появи нових потужних операторів ринку, зокрема виробників, найближчим часом не доводиться. Як і на інших вузьких ринках, передбачається поступове зникнення з ринку дрібних ("кустарних") операторів, які поки що задовольняють потреби споживацької маси у продукції низького та середнього діапазону.
Окрім того, учасники ринку відзначають, що в найближчі роки в зв’язку з будівельним бумом в Україні попит на різні види меблів навряд чи буде спадати. Тому навіть дрібні оператори будуть утримувати свої позиції до останнього, що, в свою чергу, обов’язково загострить конкуренцію на ринку.
В зв’язку з поступовим втягненням України до СОТ та загального євроазійського ринку на загальноукраїнському ринку можуть з’явитися меблеві виробники з південноазійського регіону. Мова передусім йде про виробничі потужності Китаю, Малайзії, можливо, В’єтнаму. Поява на вітчизняному ринку дешевої азійської продукції може загострити ситуацію в сегменті дешевої продукції та згодом потіснити кустарів. Проте поява нової імпортної продукції в цілому залежатиме від митної політики українського уряду, який загалом зацікавлений у захисті та підтримці вітчизняного виробника.
На думку більшості аналітиків, у найближчі кілька років лідерами продажу салонних меблів стануть спеціалізовані торгові центри, яких в Україні поки небагато. "Велика концентрація меблевих брендів на порівняно невеликій території створює конкурентну синергію, а покупець зможе зекономити час при виборі". Крім того, синергетичний ефект мультибрендових центрів здатний зберігати конкурентну перевагу тривалий час.
2. Поняття
Під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто переваги цього товару над іншими в умовах широких пропозицій конкуруючих товарів-аналогів. Будь-який товар тримається, якщо він задовольняє потреби, тому конкурентоспроможність можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між собою за такими показниками.
Технічний показник товару визначається оцінкою відповідності його технічного рівня якості і надійності сучасним вимогам споживачів. Він найповніше відображає суспільні та індивідуальні потреби при досягнутому рівні розвитку НТП. Стандарти включають в себе повну характеристику товарів і містять технічні умови виготовлення, приймання, сортування, пакування, маркування, транспортування і зберігання. В відповідності до цього, якщо є порушення цих регламентів, конкурентоспроможність зводиться до нуля.
Комерційні показники, які обумовлюють конкурентоспроможність товарів, це:
• цінові (рівень ціни виробів визначає цінову конкурентоспроможність);
• показники, які характеризують умови постачання і сплати, тим більше вони відповідають інтересам покупців);
• показники, що діють на ринку виробників і споживачів, податкової і митної системи;
• показники, які відображають ступень відповідності продавцяза виконання обов'язків і гарантій.
Виконання комерційних показників забезпечують організаційні умови придбання і використання товару, до них відносяться:
• забезпечення максимально можливого наближення продавця до покупця, яке впливає на зниження витрат обертання і рівень цін;
• доставка товару до місця споживання не лише оптом, але й дрібними партіями через складські підприємства;
• розширення післяпродажного сервісу,
який забезпечує споживачам гарантійне
і післягарантійне
Формування попиту та стимулювання збуту розглядається як ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за місце на ринку. Головне завдання формування попиту - це введення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентоспроможності і обсягу продажів. Головне завдання формування збуту - збуджувати покупця до наступних покупок товару, до придбання його більших кількостях.
Економічні вимоги споживання є також важливим показником конкурентоспроможності, це:
• енергоємність і економічність у вживанні сировини на одиницю випущеної продукції;
• вартість сировини і використаних матеріалів;
• рівень безвідходності використаних технологій;
• надійність і вартість ремонту;
• чисельність обслуговуючого персоналу і рівень кваліфікації.
Повна ціна споживання складається з ціни, яку споживач заплатив при придбанні товару і витрати споживання.
Таким чином конкурентоспроможність має бути такою:
Конкурентоспроможність = Якість + ціна + обслуговування. Покупця цікавить ефективність споживання, яка визначається як співвідношення сумарного корисного ефекту (сумарні споживчі властивості товару) до повних витрат на придбання і використання товару.
Комплексна оцінка конкурентоспроможності товару (кількісна) складається з трьох етапів:
1. Аналіз ринку і вибір найбільш
конкурентоспроможних товарів -
2. Визначення набору порівнювальних параметрів двох товарів;
3. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару.
Зразок повинен належати до групи, де аналізуються вироби, бути найтиповішим для даного ринку. Параметри споживчих властивостей і параметри, що відображають економічні властивості, можуть бути жорсткими і м'якими. Жорсткі описують важливі функції товару і його характеристики, задані конструкторськими принципами в виробах.
М'які - це естетичні властивості товарів, які є виразом пакування, дизайну і оцінюються експертним шляхом.
Розрахунок інтегрального
Для оцінки співвідношення параметрів виробу і зразка знаходять ступінь відповідності цього виробу параметрам зразка - еталону у відсотках.
Ступінь відповідності: фактична величина параметру; величина, при якій потреби задовольняються на 100%.
Для розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності необхідним є розрахунок зведеного периметричного індексу за споживчими властивостями, а також за економічними параметрами.
Зведений параметричний індекс за споживчими властивостями розраховується з урахуванням: числа аналізуючи кількісних параметрів; вагомих параметричних індексів.
Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою:
K = Jn/Je
Якщо к >1, аналізоване переважає за конкурентоспроможністю, зразок: к < 1 – поступається йому; к = 1 – знаходиться на однаковому рівні. Цей інтегральний показник характеризує ступінь привабливості для покупця. Питома вага для продавця:
Кпр = Вр / З (2)
де Вр - чиста грошова виручка від реалізації;
З - затрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.
Цей показник характеризує економічність доцільність продажу товару.
Метод оцінки конкурентоспроможності
за допомогою інтегрального
Одиничні показники визначаються експертним шляхом за трьохбальною системою. Ранжування показників проводиться в залежності від вагомості кожного з них. Вагомий коефіцієнт відповідає номеру показника.
Підсумковий груповий показник визначається за формулою:
Кзагал = П1*(l1+т). (3)
Де П1 - показник конкурентоспроможності в балах, одиничний показник;
11 - вагомий коефіцієнт;
m - кількість одиничних показників.
3. Аналіз нормативних документів,
які регламентують вимоги до
м’яких меблів вітчизняного
Регулююча роль ринку надзвичайно жорстока: підприємства, які в умовах ринку не приділяють належної уваги якості товару, ринок знищує. Руйнуються цілі галузі, не витримуючи конкуренції з західними і східними фірмами, незважаючи на протекціоністську митну політику держави.
Якість, як стратегія реформ, повинна стояти понад приватизацією, стабілізацією, дохідністю, інвестиціями і структурною перебудовою. Важливо зрозуміти, що якість не потребує великих інвестицій, більш того, інвестиції без гарантій якості - це загублені гроші. Закупівля сучасних технологій, модернізація виробництва виправдані лише тоді, коли в результаті буде випускатися якісна, конкурентоспроможна продукція.
Згідно з міжнародним стандартом ІСО 8402-86, якість продукції (послуги) – це сукупність властивостей і характеристик продукції, які надають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачені потреби. За ДСТУ 2925-94. якість продукції – це сукупність характеристик продукції (процесу, послуги), що стосуються її здатності задовольняти встановлені й передбачені потреби.
Властивості товару можуть виявлятися під час його експлуатації або споживання. Експлуатація товарів – це втрата ресурсів у процесі використання. Під терміном споживання розуміють повне розходження певного товару.
І хоча у поняття "якість" товарів слід включати також повноту і різноманітність асортименту, оскільки від цих чинників залежить найповніше задоволення потреб споживачів, на практиці під якістю продукції розуміють лише її відповідність вимогам нормативної документації.
Якість товару залежить від комплексу притаманних йому фізичних, хімічних і біохімічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним та іншим вимогам, які задовольняють певні потреби людини.
Якість товару передбачає задоволення соціальних потреб суспільства і характеризує доцільність виробництва. Воно є сукупністю властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби суспільства відповідно до призначення продукції. Товар з корисними властивостями може не мати високої якості, якщо він не відповідає вимогам для задоволення певних потреб. Тому вимоги до якості продукції постійно зростають, що в свою чергу пов'язано з ростом її конкурентоспроможності на ринку товарів.
Торгівля, яка пов'язує виробництво із споживачем, відіграє важливу роль у підвищенні якості товарів, особливо в ринкових умовах. Вона повинна оперативно реагувати на попит населення, вивчати ринок збуту товарів. Випуск продукції високої якості пов'язаний як з її виробництвом, так і з ринком збуту. Дослідження ринку збуту товарів свідчать, що підвищення якості товарів на 10% сприяє зростанню ціни на 40...50%, а при зниженні якості ціна товарів зменшується на 20...25%. Встановлено, що реалізувати товари, якість яких на 50% нижча за світовий рівень, практично неможливо. Отже, якість продукції має дуже важливе значення для економічного розвитку держави і цій проблемі необхідно приділяти постійну увагу.
Нормативно-технічна документація встановлює регламентовані, номінальні, граничні та оптимальні значення показників якості продукції. Регламентоване значення показника якості продукції – це таке значення, яке встановлюють нормативними документами. Номінальне значення показника якості продукції є таким, відносно якого відраховують допустиме відхилення.
На даний час в Україні
діє така нормативно-технічна документація,
яка регламентує показники
ГОСТ 19917-93 «Меблі для сидіння і лежання. Загальні технічні умови», в якому регламентуються категорії м'якості меблів, межі допустимої концентрації (МДК) шкідливих хімічних речовин, що виділяються полімерними матеріалами, а також вимоги до безпечності м'яких меблів, під якою розуміють безпеку механізмів трансформації, пружинних блоків, методів кріплення елементів.
ГОСТ 30255-95 «Меблі, дерев'яні і полімерні матеріали. Метод визначення виділення формальдегідних та інших летючих хімічних речовин в кліматичних камерах», що встановлює один з методів визначення виділення формальдегідних та інших летючих хімічних речовин з меблевих виробів.
ГОСТ 21640-91, що встановлює методи визначення м'якості м'якого елементу.
ГОСТ 19918.3-79, яким регламентується визначення показника остаточної деформації безпружинних м'яких елементів у ході випробувань.
СанПін № 6027 А-91, що встановлює межі здатності до електризування полімерних матеріалів, з якою пов'язана забруднюваність обивочних матеріалів.
4. Показники споживних
М'які меблі в традиційному значенні - це комплект, що складається з дивана і двох крісел. До роду м'яких меблів відносяться також софи, тахти, кушетки, крісла, пуфи, кутові дивани і інше.
М'які меблі призначені для відпочинку господарів будинку і їх гостей і встановлюються найчастіше у вітальні. Доповнює зону відпочинку маленький декоративний столик.
Сучасні комплекти м'яких меблів можуть бути будь-яким поєднанням елементів, що окремо стоять, наприклад: тримісний диван, крісло і пуф; два двомісні дивани; тримісний диван і три крісла; два крісла, - а можуть утворювати цілий конгломерат, що має кутову форму і займає половину площі вітальні.
М’які меблі характеризуються рядом показників і вимог, які необхідно враховувати під час їхнього конструювання, виробництва, продажу і експлуатації. Розглянемо основні вимоги до якості меблів що формують їх споживчі властивості.
Функціональні вимоги передбачають відповідність меблів призначенню. Так, розміри і форма меблів повинні відповідати росту і масі людини. Це забезпечує зручність користування меблями, правильну організацію інтер'єру, раціональне використання житлової площі, можливість трансформації і взаємозамінність окремих елементів. У свою чергу зручність користування залежить від вибору конструкції, складових матеріалів, обробки і інших особливостей.
Естетичні вимоги передбачають, що меблі нарівні з виконанням утилітарних функцій значною мірою є засобом прикраси житла і тому повинні відповідати сучасним вимогам до форми, декору, співвідношення елементів і їх забарвлення. Естетичні вимоги враховують сучасні напрями моди, в якій відбиваються умови життя людей, що міняються, їх поняття про красу. Сучасним меблям властиві визначеність форм, легкість і економічність, простота конструкції, що тісно пов'язано з прогресивним напрямом в оформленні приміщень, прагненням до раціонального планування і найкращого використання кожного предмета.
Ергономічні вимоги визначаються комфортабельністю і гігієнічністю меблів.
Комфортабельність меблів характеризується зручністю користування, розміщення, транспортування і зберігання.
Гігієнічність меблів характеризується безпекою матеріалів, що застосовуються, легкістю чищення поверхні, безпекою в експлуатації, повітро- і вологопроникністю м'яких елементів, електризовністю полімерних обивочних матеріалів.
Технологічність меблів передбачає такі вимоги, як виготовлення їх на сучасному обладнанні, зниження матеріалоємкості і трудомісткості одиниці готової продукції, стандартизація і уніфікація вузлів і деталей.
Надійність меблів характеризується
довговічністю і
Найважливіший показник довговічність визначається властивостями конструкційних матеріалів, технологією виготовлення, міцністю з'єднання деталей і вузлів меблів, властивостями захисно-декоративних покриттів опором стиранню, впливу світла, температури, кислот і лугів.
Ремонтопридатність забезпечуєт
Одним з основних матеріалів каркасів м’яких меблів є деревина.
Формування властивостей меблів та якість готового виробу залежать від двох чинників: якості сировини та якості технології (як виробництва так і проектування).
Основним матеріалом, який використовується в меблевій промисловості є деревина.
Деревина, як конструкційний матеріал має багато позитивних властивостей. Вона достатньо міцний та легкий матеріал. Твердість деревини відносно невисока, що дозволяє легко обробляти її на станках та надавати практично будь-яку форму. Деревина добре працює і при вібраційних навантаженнях.
Пластичність деревини та можливість зміни її властивостей при термо та вологій обробці дозволяє обробляти матеріал методами гнуття, лущення пресування. Деревина хмає також властивість зворотну пластичності - пружність, що дозволяє повертатись до первинної форми та розмірам після припинення дії зовнішньої сили. Вона міцно утримує металеві та інші кріплення, добре склеюється. Деревина має високі декоративні властивості, при цьому їх можна цілеспрямовано змінювати різними засобами і зміною напрямку розрізу, пресуванням, фарбуванням, оздобленням різними лако-фарбними матеріалами.
Поряд з позитивними властивостями деревина має і ряд недоліків, які необхідно враховувати при її використанні.
Так, наприклад, міцність при розтягуванні , статичному вигині та модуль пружності у напрямку поперек волокон приблизно у 20 разів менше, ніж у відповідних показників вздовж волокон.
Необхідно враховувати здатність деревини поглинати вологу - її гігроскопічність.
До недоліків деревини слід також віднести її горючість, біологічну нестійкість у вологому стані, наявність природних пороків, умов зростання деревини, різноманітних хімічних факторів та ін.
Властивості виробів з деревини, ціна меблів багато в чому визначаються видом деревних порід, використовуваних для виготовлення цих виробів. Ознаками, по яких їх розпізнають, є колір деревини, особливості річних шарів, судин і інших елементів будівлі, що характеризують текстуру деревини. Щільність, вологість, усушку і розбухання, модуль пружності і межі міцності при статичному вигині, ударну міцність при вигині й інші механічні властивості деревини визначають по методиках, викладених у відповідних стандартах.
Пороки, що зустрічаються в деревині, істотно впливають на характер її використання, якість меблів і інших виробів. Багато пороків деревини не допускаються не тільки на лицьових, але і на всіх поверхнях готових виробів.
Деревина в меблевій промисловості використовується у вигляді: дощок; брусків; шпону; фанери; столярних, деревинно-волоконних, деревинностружкових плит та ін.
1. Дошки та бруски: до дощок
відносять матеріали, у яких
ширина більше подвійної