Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення

Міністерство  освіти і науки України

Одеський  державний економічний університет 
 
 
 
 
 
 

Кафедра загальної економічної теорії 
 
 
 
 

КУРСОВА   РОБОТА 

Тема: Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав: студент

2 курсу ОЕФ,  гр. 2

Пєнова Т.І.

Науковий  керівник:

ст. викладач

Максименко  С.В. 
 
 
 
 
 

Одеса 2010

Зміст 
 

    Вступ.......................................................................................................................3

    Розділ І. „Трансакційні витрати” як категорія економічної теорії...............4-10

    1. Поняття і сутність трансакційних витрат.........................................4-6
    2. Джерела формування трансакційних витрат....................................6-7
    3. Значення трансакційних витрат.......................................................7-10

    Розділ ІІ. Види трансакційних витрат та погляди  вітчизняних і зарубіжних економістів  щодо трансакційних витрат......................................................11-18

    2.1.Види трансакційних витрат................................................................11-15

    2.2. Погляди вітчизняних і зарубіжних економістів щодо трансакційних витрат..........................................................................................................16-18

     Розділ ІІІ. Трансакційні витрати на підприємствах України......................19-26

          3.1.  Трансакційні витрати у вітчизняній обліковій системі..................19-21

          3.2.  Проблеми управління трансакційними витратами фірми..............21-23

          3.3. Напрями державного регулювання трансакційних витрат

                 в Україні...............................................................................................23-26

    Висновки...............................................................................................................27

     Література.............................................................................................................28

     Додатки........................................................................................................... 29-31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

        Вступ

        Дана  тема сьогодні є актуальною, оскільки трансакційні витрати відіграють фундаментальну роль у формуванні інститутів і можуть як економічна категорія широко застосовуватися в дослідженні діяльності економічних, правових і соціальних інститутів, а питома вага трансакційних витрат особливо велика в суспільстві, де права власності слабо визначені. Такі умови характерні для країн, що здійснюють перехід до ринкової економіки. Недостатньо розвинена правова сторона ринкових відносин створює сприятливі умови для шахрайства, обману, спотворення інформації споживчих властивостях товарів і їх реальної цінності. Проте і в розвиненому суспільстві проблема мінімізації трансакційних витрат як і раніше актуальна. Це пов'язано як з подальшим вдосконаленням юридичних норм, так і (що більш важливо) із зміцненням етичного фундаменту, чесності і відповідальності, ідеології консенсусу в суспільстві. Останній напрям, як вважають багато сучасних дослідників, веде до створення м'якої інфраструктури ринку і є найбільш ефективним і економічним способом захисту інтересів всіх і кожного.

        Метою курсової роботи є визначення ролі і місця трансакційних витрат в функціонуванні фірми, підприємства.

        Теоретичною   та   методологічною   основою   роботи   є   наукові   праці вітчизняних та зарубіжних економістів, присвячені темі трансакційних витрат. Основними завданнями курсової роботи є:

        •   визначення сутності трансакційних витрат;

        •   визначення ролі трансакційних витрат в функціонуванні фірми;

        •   дослідження    теоретичних    підходів    до    класифікації   та   типології трансакційних витрат;

        •    аналіз проблем управління трансакційними витратами фірми. 
 
 
 
 
 

Розділ  І. „Трансакційні  витрати” як категорія  економічної теорії 

              1.1.  Поняття і сутність трансакційних витрат 

     Становлення теорії трансакціиних витрат як цілісної наукової концепції пов'язане в  першу чергу з роботами таких  дослідників, як А. Алчяна, Р. Демсеца, О. Уїльямсона, С. Чанга, И. Барцеля, М. Дженсена. Впродовж історії існування цього теоретичного напряму пропонувалися різні визначення трансакціиних витрат і робилися спроби дати їх класифікацію.

     Поняття трансакціиних витрат було введене  Р.Коузом в 1937 році для пояснення  існування таких протилежних ринку ієрархічних структур, як фірма, або "острів свідомості", що мають переваги у плані економії на трансакціиних витратах. Трансакційні витрати відіграють фундаментальну роль у формуванні інститутів і можуть як економічна категорія широко застосовуватися в дослідженні діяльності економічних, правових і соціальних інститутів. Аналіз динаміки трансакціиних витрат надає можливості розкрити ті важелі та механізми, які визначають створення інституційних утворень, що сприяють цивілізованому співробітництву різноманітних форм послуг, виробництва, різних форм власності в рамках певних правил і правових процедур.

     Під трансакційними витратами  розуміються витрати взаємодії суб'єктів економіки. Цей вид витрат включає будь-які необхідні витрати ресурсів, які не направлені безпосередньо на виробництво економічних благ, але забезпечують успішну реалізацію даного процесу. Трансакційні витрати виникають до процесу обміну, в самому процесі й після його завершення.

     У сучасній економічної теорії трансакційні витрати мають різне трактування. Так, К.Ерроу, визначаючи їх як витрати експлуатації економічної системи, стверджує, що чим ближче економіка до моделі загальної рівноваги Вальраса, тим менший у ній рівень трансакціиних витрат, і навпаки. У трактуванні Д.Норта трансакційні витрати складаються з витрат оцінки корисних властивостей об'єкта обміну і витрат забезпечення прав і примусу до їх виконання; ці витрати є витратами соціальних, політичних і економічних інститутів. Т.Еггертссон тлумачить трансакційні витрати як витрати, що виникають, коли індивіди обмінюються правами власності на економічні активи і забезпечують свої права на власність.[3 с.81-82]

     Питома  вага трансакційних витрат особливо велика в суспільстві, де права власності  слабо визначені (специфіковані). Такі умови характерні для країн, що здійснюють перехід до ринкової економіки. У таких країнах високий рівень трансакційних витрат обумовлений також і тим, що дотепер не відпрацьований механізм взаємодії між державними органами і суб'єктами підприємництва, недостатньо розвинена правова сторона ринкових відносин створює сприятливі умови для шахрайства, обману, спотворення інформації про споживчі властивості товарів і їх реальної цінності. Проте і в розвиненому суспільстві проблема мінімізації трансакційних витрат як і раніше актуальна. Це пов'язано як з подальшим вдосконаленням юридичних норм, так і (що більш важливо) із зміцненням етичного фундаменту, чесності і відповідальності, ідеології консенсусу в суспільстві. Останній напрям, як вважають багато сучасних дослідників, веде до створення м'якої інфраструктури ринку і є найбільш ефективним і економічним способом захисту інтересів всіх і кожного.

     У сучасних умовах, за переходу економічних  систем на вищий рівень розвитку, прискорення  науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Особливо гострою ця проблема стала для транзитивної економіки України, де зростання  трансакційних витрат пов'язано з розподілом прав власності на ресурси, факторів виробництва і результатів діяльності, що в дореформений період були сконцентровані в руках держави, та з певними протиріччями і непослідовністю при обґрунтуванні й прийнятті численних законодавчих актів.

     Так, механізм перерозподілу прав власності  на ресурси за часів командно-адміністративної системи, з одного боку, сприяв зменшенню  питомої  ваги трансакційних витрат підприємств, пов'язаних із пошуком ринків збуту, проведенням переговорів тощо, а з іншого, призвів до штучного заниження дійсного рівня цих витрат, що стосувалися неефективного централізованого розподілу ресурсів, затрат часу на нескінченні погодження виробничих параметрів між підприємствами і плановими органами, ігнорування їх бухгалтерською звітністю підприємств. Процеси реструктуризації економіки, приватизації й корпоратизації, формування ринкових відносин збільшили питому вагу трансакційних витрат і змусили підприємства розглядати й враховувати всю сукупність витрат, які стосуються транс акційного навантаження. Це стало підставою для використання категорії трансакційних витрат в оцінюванні ефективності соціально-господарських процесів у ринкових умовах, і насамперед, ефективності функціонування підприємницьких та інших структур як складових інституційної інфраструктури суспільства.

     Упродовж  перехідного періоду в Україні  спостерігалося суттєве зростання  трансакційних витрат. Так, за даними Інституту економіки та прогнозування  НАН України, загалом по народногосподарському комплексу за період з 1993 по 2009 роки вони збільшилися з 11,5 до 19,7% загальних витрат проміжного споживання, що є наслідком об'єктивних процесів формування ринкового середовища країни. Загалом по промисловості вони зросли з 17,5 до 32,0%, що пов'язано з інституційними трансформаціями галузей промисловості, процесами корпоратизації, приватизації підприємств, додаткових витрат на організацію маркетингу, пошук ринків збуту продукції, організацію договірних відносин із партнерами тощо. Нерідко для зниження рівня цих витрат створюються відносно замкнені фінансові імперії (корпорації, Холдінги, фірми, об'єднання тощо) з власними банками, страховими компаніями, підприємствами.[11 – с 183-189]

     Фірма витрачає чималі ресурси і зусилля для оцінки значущих для неї параметрів   благ,   контролю   партнерів і   примушення  до  виконання угод.

     Поручительства, гарантії, торгові марки, витрати  по сортуванню і класифікації, хронометраж  робочого часу, наймання агентів, третейські розгляди, оплата посередників і, звичайно, пожираючі величезні засоби юридичні процеси - все це відображає всепроникающий характер «тертя» в економічній системі. При цьому категорія трансакційних витрат ширша, ніж просто різновид витрат фірми. Багато трансакційних витрат виявляються не на рівні фірми, а на рівні суспільства в цілому. Що інше, як не витрати взаємодії суб'єктів економіки, є, наприклад, витрати держави на зміст арбітражних суден, вирішальних господарські суперечки? Трансакційні витрати - це цілий пласт економічного життя, який, як і тертя, скрізь и визначає сутність і форми протікання багатьох процесів.[2 – с 37-40] 
 
 
 

                1.2.  Джерела формування трансакційних витрат. 

     Звідки   береться   економічне   «тертя»?   Іншими   словами,   що  робить трансакції дорогими? На це питання не можна відповісти однозначно.

     Першим  найважливішим джерелом, яке можна  навіть назвати ключем до розуміння  трансакційних витрат, є затрати на   придбання на інформації.

     Будь-яка  інформація, яка необхідна суб'єктам в процесі виробництва, обміну і споживання, отримується ціною певних зусиль.[2 – с 41-47]

     Коли  ми виступаємо в ролі споживача, нас цікавлять наявність і ступінь прояву цінних властивостей, які притаманні даному благу, а також інформація про ціни на ринку даного товару і на ринках товарів-субститутів. Витрати пошуку відповідної інформації вимірюватимуться в основному згаяним часом. Але фірма-виробник цілком може добровільно узяти їх і на себе, тим самим збільшивши для нас привабливість свого товару (у цьому, як ми пам'ятаємо, полягає інформаційна функція реклами).

     Найбільш  цінна інформація для виробника  включає дані про наявність і  величину попиту, смаки споживачів, сучасні технології, поведінку конкурентів.   Отримання   цієї   інформації   пов'язане   головним   чином   з  оплатою праці співробітників фірми, а також винагородою посередників, оплатою послуг консультантів і т.д.

     Другим  джерелом «тертя» є егоїзм суб'єктів економіки, тобто саме те, що, перераховуючи фундаментальні риси ринкового господарства, ми визначали як пріоритет особистого (корисливого) інтересу. Сучасна економічна теорія називає опортунізмом, що граничить деколи з підступністю, схильністю людей до егоїстичної поведінки на збиток іншим особам і додає їй виключно важливе значення. Опортунізм виявляється в приховуванні інформації, її навмисному спотворенні, обмані, шахрайстві і т.д.

     Причому розгадати недобрі наміри партнерів  досить складно. Світ влаштований так, що інформація розподілена нерівномірно (має місце інформаційна асиметрія) і менеджер не може з легкістю одержати всі ті дані, якими користується його контрагент. Дуже важко, скажімо, встановити, на що реально, а буде витрачений кредит, виданий фірмі на закупівлю якоїсь партії товару. Справжня відповідь на це питання відомий самому боржнику, але не банку-кредитору.

     Третє: аналітичні можливості суб'єктів економіки не і безмежні. Прийнято говорити, що люди і фірми обмежено раціональні. Це означає, що суб'єкт вибирає не об'єктивно оптимальне для себе рішення (діє абсолютно раціонально), а тільки краще з тих, яких зміг знайти (діє обмеженою раціонально). Річ у тому, що менеджер (в тому числі і споживач) не може миттєво проаналізувати всі дані і прийняти оптимальне рішення. Обмежена рівнем знань, компетентністю, талантом, нарешті, і глибина аналізу. Навіть, якщо вичерпна інформація спеціально відібрана і в потрібний момент надана, її необхідно «переосмислити».

     Недивно, що взаємодія суб'єктів економіки  в реальних умовах не обходиться без  витрат. І теорія, і економічна практика свідчать про те, що частина своїх ресурсів і часу суб'єктам доводиться витрачати на пошук потрібної інформації і її аналіз, переговори і переконання партнера, роз'яснення своєї позиції і досягнення компромісу, забезпечення безпеки і залагоджування конфліктів, рівноцінно тому як доводиться їм розплачуватися і за обмеженість своєї здатності ухвалювати вірні рішення.

     Існування трансакційних витрат зумовлюється, таким чином, групою суб'єктивних чинників. Об'єктивні чинники багато разів  підсилюють даний ефект за рахунок:

     •   постійного збільшення числа трансакцій (в результаті розвитку спеціалізації і розподілу праці);

     •    обший невизначеності, характерній  для економіки (складно що-небудь планувати в умовах динамічно  змінної під впливом безлічі  чинників довкілля);

     •   наявність трансакційних витрат на загальнонаціональному рівні.[6 – с 551-532]

     Важливо розуміти, що наявність «тертя» визначається не кожним чинником окремо, а наявністю  всього комплексу умов. Наприклад, можливий опортунізм партнерів не мав би ніякого  значення для абсолютно раціонального суб'єкта в умовах симетричної інформації. У цій ситуації всі можливі ходи супротивника миттєво прораховуються і безглуздо намагатися вводити один одного в оману. Разом з тим суб'єкти, яким загалом не властиво одурювати (висока бізнес-мораль, відмінна репутація фірм), можуть відносно легко взаємодіяти навіть в умовах інформаційної асиметрії і високої невизначеності: їм достатньо обіцяти один одному зробити певні дії у разі зміни умов. Одними словом, трансакційні витрати - це феномен не абстрактної моделі, а реального економічного світу, з притаманному йому складністю взаємодії суб'єктів. 
 

                1.3. Значення трансакційних витрат

     На  рівні мікроекономічних моделей  ефективність трансакційних витрат значною мірою залежить від альтернативного набору обмежень і його доцільно використовувати для прогнозування ефекту, оцінки ефективності нормативно-законодавчого забезпечення на господарсько-виробничу діяльність, напрацювання нових підходів до господарського законодавства, зокрема у сфері відносин власності й оподаткування.

     Врахування  трансакційних витрат на мікрорівні сприяє глибшому розумінню механізму  функціонування економічної системи, дає змогу створити новий інструмент економічного аналізу, який може бути використаний поряд із традиційними, надає можливість виявити додаткові резерви підвищення ефективності функціонування підприємств та здійснити пошук оптимальних форм ділової практики.

     На  макрорівні в узагальненому вигляді  рівень трансакційних витрат інколи визначають за методикою, що передбачає облік витрат трьох "трансакційних" галузей - торгівлі, комунікації, фінансів, і порівнюють його з рівнем аналогічних витрат інших країн (на 1000 осіб).

     Трансакційні  витрати мають вирішальне значення для розміщення ресурсів і структури  економічної організації.[12 – с 7-11]

     Важливість  категорії трансакційних витрат для оцінки ефективності функціонування інституційних структур, підприємницьких та інших структур як складових інституціональної інфраструктури суспільства, соціально-господарських процесів у ринкових умовах, розміщення і використання ресурсів у різних сферах економічного життя зумовило обґрунтування теоретичних концепцій щодо її використання. Проте оцінка ефективності трансакційних витрат, проведення трансакційного аналізу і виявлення факторів зростання трансакційного навантаження, що спричиняють потужний відплив

     ресурсів  із реального сектора економіки  в трансакційний, є найбільш складним і найменш формалізованим завданням  серед напрямів економічного дослідження. Проблема ускладнюється ще й обмеженими можливостями інформаційно-статистичного забезпечення достовірності вихідної інформації для виміру трансакційних витрат.

     Розглянемо  значення трансакційних витрат в  кількісному і якісному відношеннях.

     Перш  за все звернемося до кількісної сторони. Перші спроби вимірювання трансакційних витрат в масштабах національної економіки, зроблені американськими економістами у 1970 році, показали, що частка даних витрат у ВНП складала 47-55%. Зараз ця цифра в розвинених країнах перевищує 60%.

     Трансакційні витрати відрізняються також тим, що вони великою мірою складаються з витрат, які важко піддаються вимірюванню. В кількісному відношенні трансакційні витрати є найважливішим параметром господарської діяльності будь-якої фірми і економіки в цілому. Тому зниження трансакційних витрат повинне бути одними з головних завдань менеджера.

     Ще  важливіші трансакційні витрати  в якісному відношенні. Річ у тому, що вони серйозно модифікують загальний характер поведінки фірми на ринку. Так, пошук оптимуму (максимуму прибутку) постійно розглядався нами як основний зміст діяльності фірми. Проте існування трансакційних витрат при описі цього процесу ігнорувалося (або, по-іншому, вони вважалися рівними нулю). У реальній економіці трансакційні витрати існують і мають великі розміри. У зв'язку з наявністю витрат на інформацію, зокрема такого їх різновиду, як витрати пов'язанні з ухваленням рішень, досягненню ідеального математичного оптимуму (як для споживача, так і для виробника) важко або стає неможливим. 

     Фактори, які знижують рівень трансакційних витрат:

     «Природна»  схильність людей до заховання і  спотворення інформації призводить до того, що трансакційні витрати перенапружують економіку. Проте сучасні ринки  існують і успішно працюють. Можна  виділити сім основних чинників, які знижують «витрати взаємодії» суб’єктів в розвиненій ринковій економіці:

     1.       Сприятливе правове поле. Це правова  структура, яка відповідає наступним  вимогам:

     •    продуманість (з погляду створюваних  правовою системою економічних стимулів);

     •    простота і універсальність правил гри;

     •    низький рівень корупції і бюрократизації;

     •    наявність централізованих (державних) механізмів;

     •    підтримки  правопорядку,  зокрема  механізму  дозволу,     конфліктів  і примушення до дотримання домовленостей.

     2.      Законослухняність суб'єктів  економіки, зокрема повага до чужих прав власності. Дана якість дозволяє   понизити не тільки витрати контролю і примушення з боку держави,    але і ризик опортуністичної поведінки контрагентів.

     3.       Високий рівень довіри в суспільстві.

     4.      Макроекономічна і політична  стабільність. Дані чинники знижують  властивий економічній системі  рівень невизначеності, що полегшує  довгострокове планування і знижує  ризик інвестицій.

     5.       Оптимальне податкове навантаження. Дія надмірного податкового преса породжує ухилення від податків і пов'язані з цим трансакційні витрати.

     6.      Розвиненість інформаційної інфраструктури  економіки.

     7.       Ефективні   неформальні   правила,   звичаї   і   традиції.   Іноді   традиції, вкорінені в суспільстві, можуть різко знижувати «тертя» в економіці.

     Дотримання  перерахованих умов, на жаль, представляє  собою окремий випадок: вони виконуються  виключно в країнах з розвиненою ринковою економікою. Тільки її відрізняють  високий рівень довіри, пошану до прав власності і відносно однорідні уявлення про справедливість і способи вирішення конфліктів. Це дозволяє суспільству понизити високу планку трансакційних витрат і відкриває дорогу різноманітним формам взаємодії і кооперації. Решта частини світової економіки не володіє досить потужним імунітетом по відношенню до "тертя", що неминуче відображається на кількості і місткості ринків.

     Відсутність необхідних елементів, що знижують рівень трансакційних витрат - одна з найбільших проблем для перехідної економіки. Зокрема, швидка перебудова в політичній сфері неминуче приводить до серйозних пропусків в правовій інфраструктурі. В результаті трансакційні витрати починають багато що зумовлювати в такій економіці: "їх гігантські розміри не тільки напружують ціни, але і уповільнюють розвиток нових ринків, споруджують бар'єри на шляху інвестицій.

     Бар'єр для входу в галузь поставили  трансакційні витрати. І цей бар'єр важко подолати фірмі. Будь-який потенційний  його учасник зіткнеться з наступними проблемами:

     •    немає надійного захисту підприємства і його клієнтів від криміналу;

     •   дуже великий податковий прес;

     •    немає надійних постачальників,  оскільки не розвинені багато інших  ринків (високі витрати пошуку і укладення договорів поставки);

     •    немає кваліфікованого персоналу (витрати пошуку необхідних фахівців);

     •    відсутній механізм дозволу суперечок (витрати змушення);

     •   грошово-кредитна система нерозвинена  і (або) нестабільна що ускладнює  розрахунки зі всіма контрагентами.

     Найменше   розвиненими   виявляються   ринки,   які   сильніше   всього залежать від нормального функціонування трансакційного механізму.[13 – с 84-89]

     Значення  трансакційних витрат для процесу  обміну стало об'єктом широкого аналізу  після публікації роботи Р. Коуза "Проблема соціальних витрат" (1960). Питома вага трансакційних витрат особливо велика в суспільстві, де права власності слабо визначені (специфіковані). Такі умови характерні для країн, що здійснюють перехід до ринкової економіки. Недостатньо розвинена правова сторона ринкових відносин створює сприятливі умови для шахрайства, обману, спотворення інформації споживчих властивостях товарів і їх реальної цінності. Проте і в розвиненому суспільстві проблема мінімізації трансакційних витрат як і раніше актуальна. Це пов'язано як з подальшим вдосконаленням юридичних норм, так і (що більш важливо) із зміцненням етичного фундаменту, чесності і відповідальності, ідеології консенсусу в суспільстві. Останній напрям, як вважають багато сучасних дослідників, веде до створення м'якої інфраструктури ринку і є найбільш ефективним і економічним способом захисту інтересів всіх і кожного. 
 
 
 
 
 
 
 

                  Розділ ІІ. Види трансакційних витрат та погляди вітчизняних і зарубіжних економістів щодо трансакційних витрат  

                2.1. Види трансакційних витрат

     Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється різноманітністю конкретних відносин, форм власності, типів фірм.

     Трансакційні  витрати мають визначатися на загальнодержавному рівні та рівні  галузей і підприємств. На загальнодержавному рівні до них відносять сферу  обслуговування виробництва - банки, небанківські фінансові установи, інститути суду, прокуратури, правозахисні заклади, установи державного, регіонального і місцевого управління, податкову систему, громадські організації, торгово-промислові палати, митниці, центри сертифікації тощо.

     На  корпоративному рівні до трансакційних  витрат відносять, як правило, витрати  на дослідження ринку та його інформаційне забезпечення, проведення переговорів  і укладання контрактів, витрати  на реалізацію угод і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а також витрати, пов'язані з реалізацією механізму оподаткування і соціальних заходів (соціальне страхування, пенсійний фонд, безробіття), витрати на утримання доріг тощо Деякі автори вважають доцільним визначати трансакційні витрати і на рівні регіоні та міжнародному рівні.[4 – с 263-264]