Транснаціональний капітал та механвзм його функціонування
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
1.Теоретичні аспекти дослідження транснаціонального капіталу…………..5
1.1. Виникнення
та сутність
1.2. Основні суб’єкти
транснаціонального капіталу
1.3. Механізм
функціонування транснаціональн
2. Оцінка
функціонування
2.1. Особливості функціонування транснаціонального капіталу в світі…17
2.2. Динаміка
розвитку та структура
2.3. Вплив транснаціонального капіталу на розвиток економіки……...…29
3. Шляхи
вдосконалення функціонування
Напрямки вдосконалення
функціонування транснаціонального капіталу
в Україні………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Список
використаної літератури……………………………………………….
Вступ
Посилення транснаціональних банків і підвищення їхньої ролі в процесі консолідації банківського і промислового капіталу є одним з найбільш політичних моментів у світовій економіці останнім часом. Транснаціональний капітал, представлений насамперед транснаціональними компаніями, і транснаціональними банками, у силу об’єктивних закономірностей свого розвитку прагне до подальшого розширення економічної влади. Транснаціональний капітал у своєму русі і розвитку орієнтується винятково з країни в країну.
Коли інтереси транснаціонального капіталу збігаються з інтересами певних національних держав, транснаціональні банки забезпечують їм значні і навіть вирішальні конкурентні переваги на світовому ринку. Країни з розвинутою ринковою економікою активно підтримують власні транснаціональні компанії і банки, що у свою чергу створює умови для надходження податкових коштів від широкої міжнародної діяльності. А також розширення економічного, а потім і політичного впливу, допомагають установити контроль над економікою деяких закордонних країн.
Транснаціональний капітал став реальною силою, що фокусує рух світових фінансових ресурсів. Транснаціоналізація – якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Цей процес характеризується переміщенням транснаціонального капіталу з країн з його відносно надлишковою кількістю, в країни, де він знаходиться в дефіциті, проте в надлишку є інші чинники виробництва (праця, земля, корисні копалини), що не можуть бути раціонально використані у відтворювальних процесах через нестачу капіталу.
Для повного
розуміння мотивації ТНК
Розвитком теорії міжнародного руху капіталів послужили класичні економічні теорії ХІХ століття (теорія А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля).
У концепцію транспортного капіталу свій внесок зробили також економісти Дж. А. Гобсон, Дж. М. Кейнс, англійський економіст Р. Харрод.
У 1960 р. транснаціональним капіталом займалися С. Хаймер, Г. Кинделебергер.
З 1970 – 1980рр. в центрі дослідження транснаціональних витрат можна вважати теорію Дж. Дамінга.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступає транснаціональний капітал, оскільки він відіграє основну роль в процесі транснаціоналізації світової економічної системи.
Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості діяльності транснаціонального капіталу, а також тенденції розвитку і їх вплив на світові економічні процеси.
Метою даної курсової роботи є вивчення оцінки тенденцій розвитку транснаціонального банківського капіталу в глобальному економічному просторі.
Для досягнення цієї мети ми ставимо перед собою такі завдання:
- вивчити книги та статті в періодичних виданнях, присвячені цій темі;
- визначити значення транснаціонального капіталу, механізму його функціонування;
- дослідити передумови виникнення транснаціонального капіталу;
- визначити основні суб’єкти і дати характеристику їх діяльності.
Дана курсова робота складається із наступних частин – вступу, трьох розділів і висновків.
1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
- Виникнення та сутність транснаціонального капіталу
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. спостерігається інтенсивне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. ТНК займають передові позиції у світовому виробництві в галузях електроніки, автомобілебудування, хімічній і фармацевтичній промисловості. З діяльністю ТНК пов’язані сподівання й розчарування більшості країн світу, оскільки ці корпорації створили розвинуту мережу виробничої, науково – технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн. З огляду на це знання закономірностей виникнення і тенденцій розвитку транснаціональних форм капіталу є передумовою розуміння сучасних процесів розвитку світової економіки і глобального ринкового середовища, формує методологічні основи опанування складними процесами міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили. Без усвідомлення ролі ТНК у сучасному світі неможлива достовірна оцінка його реалій, економічних, політичних, культурних та інших відносин [13,с.13].
Міжнародні корпорації, з одного боку є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого боку, самі представляють могутній механізм дії на них, а також на національні економіки окремих країн. На сьогоднішній день деякі ТНК можуть мати більший вплив на міжнародні економічні відносини, чим деякі держави [9,с.58].
Спочатку ТНК вивчалися в рамках теорії фірми, потім почали розроблятися самостійні концепції. Фундаментальною відмінністю ТНК є наявність в них закордонного виробництва товарів і послуг, здійснення необхідних для цього вкладень капіталу. В рамках концепції сучасних ТНК розроблено чимало моделей експорту капіталу у формі прямих інвестицій, що пояснюють природу ТНК. Для повного розуміння мотивації ТНК необхідне розглядання різних трактувань їх суті в ученнях економістів.
Передумовою розвитку теорії міжнародного руху капіталу послужили класичні економічні теорії ХІХ століття (наприклад, теорії А. Сміта і Д. Рікардо), що розглядають міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і інтеграції світових економік. Процеси інтернаціоналізації шляхом розвитку торгівлі розглядалися як основний каталізатор зростання національного добробуту, особливо якщо країна спеціалізувалася в тих областях, де вона мала відносну перевагу. Грунтуючись на даних принципах, Дж. С. Мілль вперше почав розробляти теорію руху капіталів між країнами. Учений бачив причину вивозу капіталу в нормі прибутку, яка в багатих капіталом країнах має тенденцію до пониження [20,с.24].
Економісти Дж. А. Гобсон, Дж. М. Кейнс сформулювали постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху чинників виробництва. У зв’язку з цим розвинувся інтерес прихильників даної теорії до маржиналістської теорії граничної корисності факторів [2,с.24].
Англійський економіст Р. Харрод в своїй моделі економічної динаміки показав, що чим нижче темпи економічного зростання країни, багатої капіталом, тим сильніше тенденція до вивозу з неї капіталу [2,с.25]. Е. Домар, розглядаючи торгові баланси і зайнятість, ототожнив, що вивіз капіталу залежить від того, як темпи зростання що переводяться в країну доходів від зарубіжних інвестицій відносяться до темпів зростання вітчизняних інвестицій [20,с.25].
У концепцію транснаціональних корпорацій вніс внесок і Дж. Гелбрейт, який вважав, що генезис ТНК обумовлений технологічними причинами: сучасна продукція складніша, ніж в ХІХ сторіччі, її збут і обслуговування за кордоном вимагають від фірми створення місцевого виробництва товарів [2,с.26].
У теорії міжнародного
життєвого циклу товару Р. Вернона
описується динамічна дія між
міжнародною торгівлею і
Трактування ТНК, що з’явилося у 1960-і рр., з погляду теорії галузевих ринків і монополістичної конкуренції (С. Хаймер, Ч. Кинделебергер) зв’язує їх виникнення із спробами запобігти формуванню можливих конкурентів за кордоном і знайти монопольну владу [20,с.29].
Переваги економічної влади як відносин знаходяться в центрі досліджень в рамках напряму, домінуючого в аналізі ТНК з 1970-1980рр., - теорії трансакціонних витрат і інтернаціоналізації, що базується на ідеї руху прямих інвестицій як частині внутрішньофірмових операцій крупних господарських комплексів – ТНК.
Розвитком теорії інтернаціоналізації можна вважати “еклектичну” теорію ТНК Дж. Данінга. Ця модель ґрунтується на ідеї про те, що фірма починає виробництво за кордоном, коли співпадають три передумови: фірма володіє перевагами на новому ринку; фірма вигідно реалізовуватиме ці переваги на місці, а не через експорт товарів і технологій; фірма використовує виробничі ресурси за кордоном більш ефективно, чим у себе вдома [20,с.31]. Існує в економічній науці напрямок аналізу, що обумовлює виникнення транснаціональних корпоративних зв’язків як чинника формування нового центру економічної влади в світовій економіці. В цьому випадку мова йде не про окремі корпорації, а про взаємозв’язане співтовариство ТНК. Така різноманітність підходить до визначення природи та особливостей діяльності ТНК є віддзеркаленням важливості міжнародної торгівлі, іноземних інвестицій та міжнародного поділу праці.
Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно – державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв’язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з’являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток [13,с.38].
Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами.
Роль постачань і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям також велика. У 2005 – 2009 рр., на подібну внутрішньофірмову торгівлю доводилося від 20 до 30% експорту США, 30-40% - Японії і 29-35% - ФРН [6,с.11].
З 2005 по 2009 роки продовжується зростання зовнішньо – економічної діяльності, в якій ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, а також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. Основною формою експансії ТНК є вивід капіталу у вигляді інвестицій. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетіння фінансового капіталу, підсилена потужність ТНК. Все зростаюча роль закордонних інвестицій, як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідком прискорення об’єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі [6,с.12].
Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні доходи навіть в умовах загострення кризових явищ в світовій економіці. Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно є випуском продукції материнськими компаніями ТНК і їх закордонними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва.
Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об’єднання капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але й необхідним етапом реорганізації промислової структури.
- Основні суб’єкти транснаціонального капіталу та характеристика їх діяльності.
Нова епоха світової цивілізації зі вступом в ХХІ століття характеризується глибокою трансформацією всіх сфер життєдіяльності суспільства, і відображає об’єктивну історичну тенденцію модернізації та інтернаціоналізації економіки, політики, науки, культури та інших сфер людської діяльності. Провідними суб’єктами її виступають держави і корпорації. Серед перших існуючий розподіл світового виробництва, ринку товарів та послуг, капіталів, сфер впливу особливо виділяє “ чудову сімку ” промислово розвинутих країн, котра забезпечує 45% світового ВВП, майже 60% експорту та 64% імпорту товарів. Серед других основною рушійною силою стали ТНК, насамперед все тих же розвинутих країн. У відповідності з щорічним звітом про світові інвестиції, підготовленим конференцією ООН з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД, в світі нараховується близько 65 тис. транснаціональних корпорацій зі 850 тис. закордонними підрозділами [17,с.153]. Саме вони стають основними провідниками транснаціоналізації.
Транснаціоналізація веде до небувалого високого рівня взаємозалежності між країнами. Як центри координації й рушії світового виробництва та обміну ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав.
Транснаціональні
корпорації, як і транснаціональні
банки, перетворилися поряд з
національними державами в
Сьогодні усі показники міжнародного виробництва ТНК (прямі інвестиції, продажі, експортно – імпортні операції, зайнятість іноземних філіалів) зростають більш швидкими темпами, ніж світовий валовий продукт, світова торгівля або сукупна величина валових внутрішніх інвестицій усіх країн.
Так питома вага філіалів у глобальному ВВП досягла 50%. Ці продажі за вартісним обсягом удвоє перевищили вартість світового експорту товарів та послуг. Тільки на закордонні філії ТНК припадає нині 10% світового валового продукту. На початку ХХІ століття 200 найбільших компаній світу виробляли приблизно 60 – 80% усієї продукції промислово розвинутих країн. Всі вони зосереджені в основному в трьох центрах – США, Європі, Японії [4,с.191].
Не тільки світове промислове виробництво концентрується в декількох розвинутих країнах. Така ж ситуація характерна і для фінансового капіталу, який паралельно з великомасштабним виходом промислових корпорацій перетікає у міжнародну сферу. Розпочавши інтернаціоналізацію своїх операцій трохи пізніше промислових ТНК, банки згодом потім обігнали їх за обсягом і розмахом. Тому у міжнародних операціях задають найбільші банки, що здійснюють панування над капіталом. Так, 84 найбільші транснаціональні банки зосередили 1/3 сукупних активів і депозитів західного світу. Ці банки, як правило мають: величезну депозитну базу і відрізняються високим рівнем універсалізації своєї діяльності; широку і розвинуту мережу закордонних підрозділів, розташованих в основних світових фінансових центрах і національних ринках приймаючих країн; високу частку міжнародних операцій у сукупній діяльності. У сучасних умовах транснаціональні банки зайняли особливо могутню позицію в залученні ТНК до світового ринку капіталів. Взаємодіючи з ТНК, транснаціональні банки тим самим посилюють власні економічні позиції за національними кордонами. Ця особливість функціонування транснаціонального банківського капіталу все більше проявляється у обслуговуванні закордонних відділень і філій промислових і торгових компаній і характерна для банків усіх промислово – розвинутих країн, тому що надає їм додаткові конкурентні переваги. Вони проявляються в тому, що, зберігаючи клієнтуру ТНК країни походження, банки здобувають значну маневреність і самостійність: Транснаціональні банки, маючи широкі міжнародні канали зв’язку, володіючи ресурсами в іноземній валюті, швидко завойовують місцеву клієнтуру, послуги ТНБ на місцевих ринках обходяться дешевше послуг місцевих банків, котрі на протязі тривалого часу користувалися вигодами свого монопольного положення. У результаті діяльності ТНБ стає усе більш стійкою, стабільною і глобальною. Розширюючись, вона в той же час все більше залежить від стану місцевого законодавства, торгівельного й інвестиційного ринку, місцевої кон’юктури цін і відсоткових ставок, а в широком плані – від показників внутрішньоекономічного розвитку як власних, так і приймаючих країн і розвитку електронних технологій. У міжнародній фінансовій комп’ютерній мережі з надзвичайною легкістю перекидаються з одного кінця світу на інший численні суми.
Вихід ТНК і ТНБ за національні кордони відповідає їх головним стратегічним установкам і характеризується певною оптимізацією розміру корпорацій через створення філій і договірних підприємств. Паралельно відбувається доступ гіганських корпорацій до іноземних природних ресурсів, ринків збуту та природної сировини.
Укріплюючи
свою могутність, ТНК все частіше
поєднується в стратегічні
Нині ТНК належить 90% прямих зарубіжних інвестицій. На них припадає 1/2 світової торгівлі і валютних ресурсів. Постійно розширюється географія розміщення корпорацій. ТНК і ТНБ зуміли відкрити для себе деякі нові регіони. Насамперед це відноситься до колишніх країн соціалістичної орієнтації. Зараз ТНК прагнуть знайти країни з дешевшою робочою силою, низькими штрафними санкціями за екологічну шкоду для виробництва, низькими ставками оподаткування прибутків, меншими масштабами державного регулювання.
Зміни в міжнародному економічному житті приводять до того, що багатогалузеві концерни з успіхом конкурують з одногалузевими і витісняють їх. Зараз кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підприємства в 11 галузях, а найбільш могутні охоплюють 30 – 50 галузей. Сучасні ТНК постійно нарощують свій економічний потенціал шляхом злиття і поглинання як великих фірм, так і дрібних фірм [4,с.205].
- Механізм функціонування транснаціонального капіталу.
Однією з форм міжнародного бізнесу, яка на сучасному етапі відіграє важливу роль у формуванні стратегії розвитку економічної системи, транснаціональні корпорації (ТНК), а транснаціоналізація є ключовою характеристикою сучасних світогосподарських відносин. В умовах формування ринкової інфраструктури світової економіки під впливом транснаціональні корпорації завойовують все нові ринки і прагнуть подальшого розширення економічної влади. Для сучасної транс націоналізації підприємств може бути економічним механізмом, який визначить нові пріоритети суспільного відтворення, цілі зовнішньоекономічні політики, особливості та умови участі країни в міжнародному поділі праці.
Економічний механізм діяльності транснаціональних корпорацій залежить від економічного й регулятивного середовища в країнах базування та країнах здійснення діяльності філій транснаціональних корпорацій.
Розрізняють два основних підходи до оподаткування прибутків транснаціональних корпорацій:
- Світовий підхід базується на тому, що оподатковуються всі прибутки корпорації, зареєстровані в певній країні. Тобто оподатковуються прибутки, отримані в країні реєстрації, а також прибутки, отримані від діяльності філій корпорацій в усіх інших країнах світу.
- Територіальний підхід передбачає оподаткування прибутків, отриманих місцевими та іноземними компаніями на території певної країни.
Необхідною умовою ефективного розвитку відносин на ринку фінансового капіталу є їх інституційне оформлення і забезпечення реалізації зростаючих потреб суб’єктів цих відносин через відповідні регулятивні інструменти та механізми. Глобалізація ринку фінансового капіталу була б неможлива без одночасного формування особливого глобального інституційного середовища. По-перше, глобальне інституційне середовище включає величезний шар звичок, культурних стереотипів, що нагромадилися за сторіччя економічного і політичного панування Європи, європейського, а згодом і американського, капіталу над значною частиною земної кулі. Сформовані традиції і стереотипи у світовій економіці сьогодні проявляються в діяльності ТНК, ТНБ, фінансових груп. По-друге, глобальне інституційне середовище включає створений в останні десятиліття правовий механізм функціонування транснаціонального фінансового капіталу, що виявляється сильніше національного регулювання в розвинених країнах, нав’язує їм свої “правила гри”. По-третє, глобальне інституційне середовище світової економіки включає учасників нового (глобального) типу на світовому ринку. Структура ринку фінансового капіталу включає організаційно – правові форми, що опосередковують фінансові відносини, тобто це є сукупність систем та установ для обслуговування даного ринку.
Основою процесу глобалізації
є інтернаціоналізація
Формування світових фінансових ринків, як сфери ринкових відносин, де відбувається формування попиту та пропозиції на всі грошові ресурси, а також відбувається їх рух задля забезпечення капіталом виробничих і невиробничих інвестиційних потреб,є результатом інтенсифікації процесів інтернаціоналізації капіталу. Нині ці ринки є не лише найбільш динамічним сектором світового господарства, а й фінансовою основою для економічної глобалізації. Таким чином, динамічний розвиток світових ринків капіталу є одночасно і результатом, і важливою рушійною силою глобалізацій них процесів, що свідчить про тісний взаємозв’язок між глобалізацією світового господарства та інтернаціоналізацією капіталу (фінансового, промислового, банківського).
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття у структурі міжнародного ринку капіталів відбулися значні зміни, пов’язані з:
- розвитком інформаційних технологій;
- лібералізацією транскордонного переміщення капіталу;
- переміщенням сфери регулювання ринків капіталу на міждержавний рівень і прагненням учасників ринку обійти регулятивні перешкоди (поява фінансових інновацій, євроринки, тощо);
- загострення глобальної конкуренції, що сприяє якісним змінам у галузі та активізує впровадження фінансових інновацій;
- формуванням системи міжнародних фінансових інституцій та укрупненням основних гравців глобального ринку капіталів.
Для сучасного етапу функціонування банківського капіталу характерним є диверсифікація процесів транс націоналізації банківського капіталу, урізноманітнення їх форм та зростаюча взаємозалежність національних і світових ринків капіталу, які впливають на діяльність банківських структур як основних носіїв банківського капіталу. Серед основних причин диверсифікації процесів транснаціоналізації банківського капіталу варто виокремити такі:
- Транснаціоналізація промислового капіталу за рахунок розширення виробничої діяльності корпорацій і створення широкої міжнародної мережі філій сприяло зростанню потреби транснаціональних корпорацій у банківському капіталі.
- Глобалізація та лібералізація транскордонного руху банківського капіталу сприяли уніфікації національних фінансових і банківських систем, що проявилося в збільшенні норм і правил регулювання банківського капіталу та діяльності банків, а також стандартизації банківського нагляду та законодавства.
- Конвергенція національних і світових ринків банківського капіталу, а також транскордонна діяльність банків сприяли збільшенню взаємозалежності національних банківських систем та національних економічних систем від міжнародних ринків капіталу, що, у свою чергу, проявляється у зростанні відкритості національних економік. Так, торговельна відкритість (сума експорту та імпорту у відсотках до ВВП) промислово розвинених країн зросла на 25% за останні тридцять років, тоді як фінансова відкритість (сума зовнішніх активів і зобов'язань за прямими іноземними та портфельними інвестиціями у відсотках до ВВП) більш ніж на 20% лише за останні п'ятнадцять років [11,с.48].
- Злиття раніше відокремлених регіональних сегментів світового ринку, а також конвергенція секторів світового фінансового ринку сприяли загостренню глобальної інституційної конкуренції, що значним чином вплинуло на формування стратегії власників банківського капіталу – ТНБ.
Характерні риси сучасного етапу функціонування банківського капіталу, у свою чергу, визначають умови та особливості функціонування і прояву банківського капіталу в сучасному глобальному економічному середовищі:
- Зростання вартісного виміру та обсягів транскордонних кредитно-фінансових операцій як однієї з основних складових банківського капіталу. Розвиток ТНК і ТНБ призвів до стрімкого зростання мобільності не лише функціонуючого капіталу, а й до зростання масштабів позичкового капіталу, який обертається на світовому ринку капіталів.
- Підвищена міжнародна мобільність банківського капіталу. Мобільність банківського капіталу, передусім, обумовлена грошовою формою функціонування банківського капіталу. Інтенсифікація міжнародної мобільності банківського капіталу пов'язана також з: переходом до системи плаваючих валютних курсів.
2. ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА УКРАЇНІ
- Особливості функціонування транснаціонального капіталу в світі
Однією з ключових характеристик сучасного розвитку світогосподарських процесів є транснаціоналізація. Транснаціоналізація у підприємницькій сфері, яка є однією з найхарактерніших рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих геоцентричних компаній, що функціонують як міжнародні корпорації (МНК). Найзагальніше визначення МНК таке: МНК - міжнародні за складом і характером діяльності суб'єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному масштабі.
Міжнародні корпорації в сучасному світі - найважливіший елемент розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин, їх бурхливий розвиток в останні десятиріччя відображає поглиблення міжнародного поділу праці й загострення конкуренції на світових ринках. Міжнародні корпорації з'являються як безпосередні учасники всього спектра світогосподарських зв'язків, як "локомотиви" світової економіки. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого - могутнім механізмом впливу на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, геоцентричні компанії формують нові відносини і видозмінюють форми міжнародних економічних відносин, що склалися. МНК перетворили світову економіку на економіку, що базується на міжнародному виробництві; вони забезпечили розвиток НТП в усіх його напрямах: підвищення технічного рівня та якості продукції; зростання ефективності виробництва; вдосконалення форм внутрікорпоративного менеджменту. МНК діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією, що формується в їх "мозкових трестах", володіють величезним науково-виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку.