Трудові ресурси Львівської області

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………2

1. Населення та трудові ресурси Львівської області………………………..3

2. Характеристика зайнятості трудових ресурсів Львівської області в різних сферах господарювання………………………………………………………9

3. Трудові ресурси сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і    громадського харчування…………………………………………………….16

4. Особливості розміщення трудових ресурсів Львівської області……….19

5. Сучасний аналіз зайнятості трудових ресурсів в умовах інноваційного розвитку……………………………………………………………………….23

Висновки……………………………………………………………………..26

Список використаних джерел……………………………………………..28

Додатки………………………………………………………………………30

Вступ

В останні десятиріччя  істотно змінилася демографічна ситуація в Україні та її окремих  регіонах. Погіршились умови відтворення  трудових ресурсів, їх кількісні та якісні характеристики, здатність до самовідтворення. Це, в свою чергу, негативно  позначається на темпах та якості соціально-економічних  реформ у суспільстві, утруднює структурну перебудову господарства країни.

Трансформаційні процеси  в економічній системі, складний кризовий період в Україні сприяли загостренню низки проблем, зокрема проблеми зайнятості, напруги на ринку праці, недосконалості регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави й механізмів соціального захисту звільнених працівників. Таким чином, проблема зайнятості та соціальної захищеності населення на сьогодні є вельми актуальною і болючою як для суспільства, так і для держави загалом.

Львівська область володіє  значними трудовими ресурсами і, відповідно, значним їх потенціалом, що зумовлює конкретну територіальну  спрямованість наукових пошуків. Саме це визначило вибір теми, об'єкта, предмета, напрямків та методів дослідження.

Об'єктом дослідження  обрано трудові ресурси Львівської області як регіону, їх відтворювальний  потенціал та середовище їх життєдiяльностi.

Предметом дослідження є  сучасний стан зайнятості населення Львівської області.

Мета роботи – дослідження  сучасного стану трудових ресурсів Львівської області.

Завдання курсової роботи полягає в дослідженні сучасного  стану зайнятості трудових ресурсів Львівської області.

1. Населення та  трудові ресурси Львівської області.

  Трудові ресурси — сукупність здатних до праці людей, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, характеризуються потенційною масою живої праці, що в даний період є в наявності у держави, визначають сучасний стан та перспективний розвиток економіки держави. Відрізняють соціальну та економічну сутність трудових ресурсів.

Соціальну сутність трудових ресурсів становлять люди, зайняті  в конкретних виробничих умовах. Економічна сутність визначається робочим часом, необхідним для суспільно корисної праці.

Для оцінки стану трудових ресурсів певного регіону використовують кількісні та якісні показники демографічного, економічного та соціального змісту. Демографічні показники характеризують стан трудових ресурсів в залежності від відтворення населення, враховують такі характеристики як стать, вік, розселення, шлюбність, міграція та ін. [10].

Економічні показники  відображають залежність стану трудових ресурсів від розвитку виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стан конкурентоздатної продукції  тощо і відображають загальну кількість  населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, формування, розподіл та використання працездатного  населення у різних галузях виробничої діяльності, на підприємствах різних форм власності.

Соціальні показники характеризують трудові ресурси з позицій  впливу на їх формування соціального  стану суспільства, за рівнем освіти, професійної підготовки, плинності, пов'язаної із забезпеченням соціальних потреб.

Вказані показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів, а також кількості безробітних  — нового прошарку населення, який з'явився у суспільстві в результаті впровадження ринкових відносин.

Стан трудових ресурсів визначають показниками "кількість зайнятого  населення" — кількість людей  у працездатному віці, а також  коефіцієнт зайнятості (в %).

До населення, зайнятого  в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного  віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною  діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, самостійно забезпечували  себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів  та інших [11].

У кількості зайнятого  населення не враховуються: учні працездатного  віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової  служби та жінки, які перебувають  у відпустці з вагітності, пологів  та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого  в галузях економіки, відносять  робітників і службовців державних, кооперативних і громадських  підприємств, установ і організацій; робітників і службовців у працездатному  віці та членів їх сімей зайнятих в  особистому підсобному сільському господарстві; особи, зайняті у спільних, приватних  підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.

При вивченні структури трудових ресурсів за віком виділяють такі основні групи:

молодь (від 16 до 25 років);

• особи віком від 25 до 40 років;

• особи перед пенсійного віку (чоловіки 55-59 років, жінки 50-54 роки);

• особи пенсійного віку (чоловіки 60 років і більше, жінки 55 років і більше).

Вивчаючи вікову структуру  трудових ресурсів виділяють загальні закономірності у їх використанні такого змісту:

Люди, що зайняті навчанням, одержують професійну підготовку, приймають  участь у військовій службі, включаються  в суспільне виробництво після 25 років. Тому найвища трудова активність населення спостерігається у  людей віком 25-40 років.

У людей старших 50 років  трудова активність, як правило, зменшується. Однак ця категорія людей може активно використовуватись в  суспільному виробництві і являє  собою значний резерв у загальних  обсягах трудових ресурсів регіону [10].

Особливу групу становлять пенсіонери, які продовжують працювати  у народному господарстві. Ці люди можуть раціонально використовуватися  в галузях соціально-побутової  інфраструктури.

Вивчаючи структуру трудових ресурсів за сферою діяльності, звертають  увагу на співвідношення між чоловіками і жінками, які зайняті в суспільному  виробництві. Використання чоловіків  і жінок може бути різним в залежності від характеру виробництва, розміщення підприємств та інших факторів. Особливу увагу приділяють зайнятості людей  на фізично важких і шкідливих  для здоров'я роботах.

Об'єктивною характеристикою  трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить  рівень професійної освіти. Структура  трудових ресурсів в цьому напрямку безпосередньо залежить від впливу територіальних і галузевих факторів.

Чисельність трудового населення  кожного регіону постійно змінюється. З одного боку відбувається збільшення чисельності трудових ресурсів за рахунок  вступу молодих людей в працездатний вік, залучення до праці незайнятих людей, що проживають на даній території, а також людей, які переселились з інших регіонів. Одночасно можливе  скорочення трудового населення  за рахунок тієї частини населення, що стає непрацездатною, людей, що виходять на пенсію.

Для оцінки стану незайнятості населення використовують такі показники:

• очікувана кількість  безробітних;

• кількість незайнятих осіб, які звернулись з питань працевлаштування у звітному періоді, чол., в тому числі: вивільнених з галузей народного  господарства, звільнених з причин плинності кадрів, випускники навчальних закладів, раніше зайнятих у домашньому господарстві, інших категорій незайнятого  працездатного населення;

• кількість незайнятого  населення, яку передбачається зайняти, в тому числі працевлаштувати  в галузях господарства, направити  на навчання і підвищення кваліфікації, направити на громадські роботи;

• кількість незайнятого  населення, для працевлаштування якого  необхідно створити нові робочі місця;

• витрати на реалізацію заходів по сприянню зайнятості і  соціальному захисту від безробіття, в тому числі для: створення нових  робочих місць, перепідготовки вивільнюваних  працівників, оплата праці громадян, яких направляють на громадські роботи, виплати допомоги по безробіттю [13].

Львівська область - адміністративно-територіальна  одиниця (область) на крайньому заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського євро регіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному  та науковому напрямках.

Львівська область розташована  на заході країни. Характерною особливістю  Львівського регіону є строкатість  природних умов і багатство природних  ресурсів. Пприродно - ресурсна база Львівської області внаслідок її несистемної  експлуатації у минулому, за різноманітністю  своїх складових частин, рідкісністю  та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Однією із адміністративних одиниць  України є Львівська область, яка була утворена в результаті возз'єднання  західноукраїнських земель у 1939 році. Область посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8 тис. км2. Населення  регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення України.

Львівщина найбільш урбанізована серед західних галузей України. Найбільша густота міських поселень у Передкарпатті. Міське населення  області становить 60,8 % чи 1658,5 тис. чол. В області є 43 міста, в тому числі 7 - обласного значення, 34 селища міського типу та 1854 сільських населених пунктів, де проживає 1070,1 тис. чол.

У національному складі населення  області переважають українці (89,5%). У гірській частині проживає етнічна  група українців - бойки. Росіяни (7,6 %) живуть переважно у містах. В  області проживає незначна кількість  поляків, євреїв, білорусів. Віково-статева  структура населення Львівської області подібна до структури  населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 52,33 % чи 1428 тис. чол. У 2001 р. на 1000 жінок припадало 911 жінок (в Україні - 871).

Аналізуючи зайнятість населення  у Львівській області, слід відмітити, що  упродовж 2010р. населення Львівщини зменшилось на 4,9 тис. осіб і на 1 січня 2011р. його кількість становила 2544,7 тис. осіб. Зменшення населення відбулося як за рахунок природного – 4,0 тис. осіб, так і за рахунок міграційного скорочення – 0,9 тис. осіб (у 2009р. Природне скорочення становило 2,8 тис. осіб, міграційне – 0,5 тис. осіб).

Природний приріст населення  зафіксовано лише у м.Новий Розділ (25 осіб), м.Моршин (2 особи), Яворівському (403 особи) та Турківському (60 осіб) районах. У 2010р. в області народилась 28651 дитина, що на 1428 осіб менше порівняно з попереднім роком. Найвищий рівень народжуваності у Турківському районі (157 осіб на 10000 наявного населення), найнижчий – у м.Дрогобич ( 94 особи на 10000 наявного населення).

Кількість померлих в області  зменшується. Порівняно із 2009р. Показник знизився на 0,6% і становив 32,6 тис. осіб. На 100 випадків смертей припадає 88 живонароджених дітей.

Найвищий рівень смертності у Перемишлянському районі, найнижчий  – у м.Новий Розділ (відповідно 205 та 88 померлих на 10000 наявного населення). За причинами смерті перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє – зовнішні причини смерті та захворюваності.

Загальна інтенсивність  міграції населення області порівняно  із 2009 роком збільшилась на 8,4%. У 2010р. відносно попереднього року кількість прибулих в область та вибулих збільшилась на 272 та 605 особи. Упродовж 2010р. шлюбів та розлучень зареєстровано відносно 2009р. Менше відповідно на 821 та 881 одиницю. В Додатку 1 представлена економічна активність населення Львівської області.

2. Характеристика  зайнятості трудових ресурсів  Львівської області в різних  сферах господарювання.

У І  півріччі 2011 року чисельність зайнятого населення, у порівнянні з відповідним періодом 2010 року, збільшилась на  3,7 тис. осіб та становила 1095,5 тис. осіб. Рівень зайнятості населення в середньому по області збільшився з 57,7% до 58,0%.

Чисельність безробітних  зменшилась на 1,2 тис. осіб і в середньому за І півріччя 2011 року склала 94,1 тис. осіб. Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації  праці (МОП), зменшився з 8,0% до 7,9% економічно активного населення.

Зменшується чисельність громадян, які перебувають  у стані вимушеної неповної зайнятості. У вересні 2011 року чисельність осіб, які знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрацій, зменшилась на 1,5 тис. осіб та становила 2,5 тис. осіб; у режимі скороченого  робочого часу працювало 25,7 тис. осіб, проти 31,8 тис. осіб у відповідному місяці 2010 року [2].

Збільшилися обсяги та підвищилася  ефективність соціальних послуг, які  надаються населенню та роботодавцям державною службою зайнятості, у  тому числі за допомогою новітніх інформаційних технологій (застосування системи SMS-повідомлень для підбору підходящої роботи; запровадження Інтернет-послуг для розміщення власноруч резюме шукачами роботи та вакансій роботодавцями; розміщення в школах по всій країні мережі профорієнтаційних терміналів, які централізовано керуються з центрального серверу, тощо).

Протягом січня-жовтня 2011 року у базі даних обласної служби зайнятості знаходилось 51,8 тис. вакансій, з яких 65,0% були укомплектовані (у  січні-жовтні 2010 року – 66,9%).

Укомплектування вакансій ускладнюється  через невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня безробітних вимогам роботодавців; транспортну недоступність певної кількості робочих місць, особливо в сільській місцевості; ускладнення  можливості регіонального перерозподілу  робочої сили через високу вартість житла; низький розмір запропонованої заробітної плати (майже у 22% вакансій розмір запропонованої заробітної плати  був нижчим за прожитковий мінімум, запропонована заробітна плата  вища за середню по відповідному регіону  пропонувалась лише у 6,1% вакансій).

У січні-жовтні 2011 року на обліку в обласній службі зайнятості перебувало 90,4 тис. осіб, в т.ч. 80,4 тис. незайнятих трудовою діяльністю.

Із всіх категорій громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості, працевлаштувалися 36,4 тис. осіб (включаючи осіб, працевлаштованих за направленням служби зайнятості та самостійно), зокрема 33,5 тис. незайнятих осіб та 2,8 тис. громадян, зареєстрованих не за місцем проживання, пенсіонерів, а також осіб, які бажають змінити роботу.

Державна служба зайнятості здійснює працевлаштування безробітних  громадян шляхом надання дотацій  роботодавцям за рахунок коштів Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування України  на випадок безробіття. Така форма  роботи активно використовується перш за все для працевлаштування осіб, які не конкурентноздатні на ринку  праці – жінок з маленькими дітьми, громадян перед пенсійного віку, інвалідів, а також випускників  закладів без досвіду роботи [3].

Протягом січня-жовтня 2011 року за рахунок надання дотацій  працевлаштувалися 1393 особи (у січні-жовтні 2010 року 1361 особа).

З метою підтримки малого бізнесу передбачено фінансування виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької  діяльності. Особливо важливе значення така робота має для мешканців  сільських регіонів, оскільки сприяє розвитку інфраструктури, а також  сфери побутових послуг та сільськогосподарського виробництва. У січні-жовтні 2011 році таку допомогу отримали  552 безробітних (у січні-жовтні 2010 року — 364 особи).

Одним з пріоритетів діяльності служби зайнятості є професійна орієнтація громадян, направлена на профілактику безробіття. У січні-жовтні 2011 року профорієнтаційні послуги служби зайнятості отримали понад 78,7 тис. осіб. Крім того, у масових профорієнтаційних  заходах взяло участь 173,8 тис. осіб, включаючи учнівську молодь, батьків  учнів, працівників освіти. Молодим  людям надаються профінформаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору майбутньої професії з урахуванням  потреб регіонального ринку праці.

У січні-жовтні 2011 року до професійного навчання за направленням служби зайнятості було залучено 10,1 тис. безробітних громадян, що на 10,4% більше, ніж у січні-жовтні 2010 року. При цьому рівень охоплення  профнавчання збільшився з 16,1% до 16,6%.

Державна служба зайнятості надає можливість тимчасового працевлаштування, як безробітним, так і особам зайнятим трудовою діяльністю. Так однією з  дієвих форм матеріальної підтримки  безробітних, надання можливості постійного закріплення на робочому місці –  є організація оплачуваних громадських  робіт. Протягом січня-жовтня 2011 року до оплачуваних громадських робіт  було залучено 13,0 тис. осіб (включаючи  зайняте населення, учнів, студентів). Чисельність незайнятих громадян, які  взяли участь у громадських роботах, порівняно з січнем-жовтнем 2010 року, збільшилась на 13,6%.

Станом на 1 листопада 2011 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 21,7 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 20,9 тис. осіб, з яких 14,9 тис. отримували допомогу з безробіття.

Кількість вакансій станом на 1 листопада 2011 року становила 3,06 тис., у тому числі: для робітників – 1,74 тис., для службовців – 1,03 тис. та 0,29 тис. – для осіб, які не мають спеціальної підготовки.

В останні місяці збільшується кількість вакансій, зареєстрованих в обласній службі зайнятості. В  цілому по області у січні-жовтні 2011 року у базі даних налічувалося 51,8 тис. вакансій, що на 40,1% більше, ніж  у відповідному періоді 2010 року. Збільшення кількості наявних вакансій відбулось  у всіх містах та районах області, окрім Пустомитівського району та м. Новий Розділ [2].

36% усіх вакансій області  були зосереджені у м. Львові, ще 23% було подано роботодавцями  у Дрогобицький, Стрийський, Самбірський,  Червоноградський та Сокальський  центри зайнятості. У решті районів  та міст частка вакансій, від  загальної їх кількості по  області, коливалася від 0,5% до 3%.

Проблемою укомплектування  вакансій, особливо для кваліфікованих працівників, залишається низький  рівень запропонованої заробітної плати. Так, вакансії, які пропонувалися  із мінімальною заробітною платою, в загальній кількості склали 22,0% (у середньому по Україні – 30%).

У сімнадцяти районах та містах області ситуація щодо питомої  ваги  вакансій з мінімальною  заробітною платою більш складніша, ніж в області загалом. Зокрема, у Яворівському, Мостиському та Старосамбірському  районах частка таких вакансій становила  від 63% до 70%.

У Львівській області чисельність  незайнятих громадян, які перебували на обліку у центрах зайнятості у  січні-жовтні2011 року становила 80,4 тис. осіб та, у порівнянні з відповідним  періодом  2010 року, збільшилась на 4,8%. Збільшення відбулося переважно  в усіх центрах зайнятості області, окрім Моршинського, Стрийського, Бродівського, Городоцького, Жидачівського, Миколаївського, Мостиського, Радехівського  та Старосамбірського.

Станом на 1 листопада 2011 р. на 1 вакансію в середньому в області  претендувало 7 осіб, що шукали роботу (в середньому  по Україні — 5 осіб). У двох третинах міст і районів  ситуація була більш напруженою, зокрема  у Новому Роздолі (133 особи), Радехівському, Золочівському   та Турківському районах  –  56-69 осіб.

Значною проблемою є  невідповідність  попиту на робочу силу та її пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі.

 Крім того, підбір роботи  та укомплектування вакансій  ускладнює те, що роботодавці  висувають підвищені вимоги до  якості професійної підготовки  кадрів, їх досвіду роботи і,  в той же час, пропонують  мінімальний рівень оплати праці,  навіть висококваліфікованим працівникам. 

В додатку 2 відображена інформація про професійну підготовку незайнятого населення в розрізі професій, а в додатку 3 – дані про працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян на підприємствах, в установах та організаціях.

3. Трудові ресурси  сфери обслуговування, у тому  числі торгівлі і    громадського  харчування.

Львівська область за економічним потенціалом та перспективами розвитку займає провідне місце в державі. Економіка області створює більше 4% валової доданої вартості, що забезпечує їй 7-е місце за цим показником серед областей України.

В структурі доданої вартості 22,2% припадає на сектор промисловості, 14% - на сільське господарство, 14,9% - на транспорт  і зв’язок, 11,3% - на гуртову та роздрібну  торгівлю [2].

Економічно-активне населення  Львівщини складає понад 5% економічно-активного  населення України. Основними сферами  прикладання праці є промисловість (23,7% всіх зайнятих), будівництво (4,9%), сільське, лісове, рибне господарство та мисливство (2,6%), торгівля, готельний і ресторанний  бізнес (8%). В структурі економічно-активного  населення майже 75% складають особи  віком до 39 років.

Динамічно розвиваються торгівельна  діяльність та сфера послуг, що також  зумовлено вигідним географічним розташуванням  області. Важливу роль відіграє мале підприємництво, підтримка діяльності якого є одним із пріоритетів  у роботі місцевої влади.

В області функціонує понад 120  тис. суб’єктів малого бізнесу, в тому числі 26,9 тис. малих підприємств  та 93,3 тис. підприємців-фізичних осіб.

На 10 тисяч осіб на Львівщині  припадає 68 малих підприємств у  порівнянні з 66 підприємствами по Україні  загалом. Привабливими сферами для  малого бізнесу є машинобудування, легка та харчова промисловості, виробництво деревини та виробів  з неї.

Історично так склалось, що Львівщина була й залишається  осередком торгівельної діяльності. На сьогодні ця галузь займає чільне місце  у підприємництві області: у сфері  торгівлі працює кожне четверте підприємство  Львівщини. Торгівельною діяльністю займаються як великі підприємства – гуртовики, так і представники малого бізнесу.   Останнім часом активно розвивається мережа супермаркетів та торгових центрів  типу: “Інтермаркет”, “Арсен”, “ВАМ”, ”Метро”, “ВОПАК”, ”Фокстрот” та інші.

Поряд з торговельною мережею  розвивається ринкова торгівля. В  області функціонує 140 ринків. Позитивною тенденцією розвитку ринків є їхнє поступове перетворення у торговельні  сервісні комплекси, наприклад, такі як “Південний”, “Шувар”, “Краківський”  у м. Львові.

Сфера послуг також приваблює  підприємців. Особлива активність спостерігається  у сфері громадського харчування (бари, кафе, ресторани), відпочинку (диско-зали, гральні заклади), ремонту автомобілів (станції технічного обслуговування), косметично-перукарських послуг, транспортних перевезень пасажирів і багажу та в низці інших.

У 2010 році в структурі обороту роздрібної торгівлі трохи більше половини обсягів (56,4%) становив товарооборот роздрібної торгівлі підприємств (юридичних осіб), 15,2% – оборот фізичних осіб–підприємців, що мають торгову мережу поза ринками. Частка продажу товарів на ринках становила 25,1%. Оборот від продажу сільськогосподарських продуктів займав п’яту частину обороту ринкової торгівлі. Темпи зростання обороту роздрібної торгівлі в області були нижчими, ніж у середньому в Україні (114,9%). За цим показником Львівщина займала 18 місце.

Оборот ресторанного господарства збільшився проти обсягу січня–жовтня 2010р. за порівнянними цінами на 10,6% і становив 990,6 млн.грн. Половину цього обсягу (50%) забезпечили підприємства–юридичні особи. Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, був більшим обсягу січня–жовтня 2010р. на 9,9% і становив 14942,6 млн.грн. В таблиці 1 представлено обсяг реалізованих послуг населенню сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і    громадського харчування.

Таблиця 1. Обсяг реалізованих послуг населенню сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і    громадського харчування (тис.грн.) [2]

4. Особливості  розміщення трудових ресурсів  Львівської області.

На ринку праці Львівщини  намітилися позитивні тенденції  щодо поступового збільшення зайнятості та зменшення безробіття.

За  даними Держкомстату України у 2010 році чисельність зайнятого населення, у порівнянні з 2009 роком, збільшилась на 11,7 тис. осіб та становила 1096,7 тисяч. Рівень зайнятості населення в середньому по Львівській області збільшився з 57,2% до 58,0%. Зростання рівня зайнятості відбулося у всіх  регіонах України [3].

Чисельність безробітних  зменшилась на 7,2 тис. осіб і в середньому за 2010 рік склала 93,3 тис. осіб. Зменшення чисельності безробітних відбулося у всіх регіонах країні. Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), зменшився з 8,5% до 7,8% економічно активного населення. Скорочення рівня безробіття спостерігалося в усіх регіонах України.

Суттєво зменшилась чисельність громадян, які  перебувають у стані вимушеної  неповної зайнятості. У грудні 2010 року чисельність осіб, які знаходились  в адміністративних відпустках з  ініціативи адміністрацій, зменшилась у 3 рази та становила 4,9тис. осіб, у режимі скороченого робочого часу працювало 29,7 тис. осіб, проти 63,8 тис. осіб у відповідному місяці 2009 року.