Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Ценовая политика предприятия

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ ²ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ²

НА ТЕМУ :

²ЦIНОВА ПОЛIТИКА підприємства ²

Студент: Кулик П.В.

Спеціальність: “Фінанси і кредит”

Курс: четвертий

Група: ФК-964

Керівник: Павлюк Володимир Степанович

Дата здачі роботи на кафедру:

_______________________________

Чернігів,1999

Зміст

стор.

ВСТУП 3

1.СУТНІСТЬ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 4

1.1.ЗМІСТ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 4

1.2.МЕТОДИ ТА ПРОЦЕСИ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ 11

2.ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

3.АНАЛІЗ ЦІНОУТВОРЮЮЧИХ ФАКТОРІВ ПІДПРИЄМСТВА НА МАТЕРІАЛАХ ЗАТ “ТЕХНОБУД” 13

4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІПРОЦЕСІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1.ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЧЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВАПРИ ЗМІНІ МЕТОДОЛОГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ

4.2.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ЗМЕНШЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

ВИСНОВКИ 28

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30

ДОДАТКИ 32

ДОДАТОК 1.БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА НА 1ЖОВТНЯ 1998р 32

ДОДАТОК 2.ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗА 9 МІСЯЦІВ 1998р. 34

ДОДАТОК 3.КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЗА 16.06.1998 36

ДОДАТОК 4.КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЗА 19.01.1999 37

Вступ

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки зростання ефективності підприємництва залежить від цінової політики підприємства і потребує підготовки висококваліфікованих підприємців (керівників, спеціалістів, менеджерів), здатних реалізувати у своїй діяльності вимоги ринкових відносин і відчувати коньюнктуру ринку.

В таких важких умовах особливу увагу набуває проведення чіткої та продуманої цінової політики та розробка стратегії ціноутворення. Ціни та сам механізм їх утворення є невід’ємним елементом будь-якої господарської системи. В умовах ринкової економіки ціна набуває особливого значення, тому що вона визначає, що, як та в яких обсягах виробляти підприємствам щоб успішно працювати та отримувати певний прибуток. Правильна цінова політика на більшості підприємств України дала б змогу покращити наявний стан економіки та приборкати кризові явища в державі.

Вітчизняні підприємства опинилися в умовах жорсткої конкуренції з закордонними виробниками, тому правильна оцінка всіх умов ринку та можливостей підприємства у визначенні ціни на продукцію та послуги є основою виживання.

На нашу думку політика підприємства у сфері ціноутворення є вирішальним єлементом його господарської діяльності та одним з факторів, від яких залежить її ефективність. Метою даної роботи є розгляд основних факторів та методів утворення цін на підприємтві та надання певних пропозицій щодо ефективної організації процесу ціноутворення.

1. СУТНІСТЬ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

ЗМІСТ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Ціна - один з найважливіших показників для підприємства. Ціна виступає грошовим вираженням вартості товару. Її основна функція складається в забезпеченні прибутку від продажу товарів. Вона має велике значення для споживачів товарів, дуже важлива для установлення відношень між підприємством і товарними ринками.

Ціноутворення - комплексний і суперечливий процес.

В ході якого потрібно враховувати велику кількість чинників і вдаватися до компромісів : враховувати задачі виробництва і маркетингових досліджень, фінансові результати, дії конкурентів, психологію споживачів, чинне законодавство. Процес ціноутворення повинний чітко регламентувати етапи збору і підготовки інформації, прийняття остаточного рішення. Його ефективність залежить від розробки діючих методів збору і перевірки інформації про конкурентів, спостереження над поведінкою споживачів, аналізу результатів внутрішньої діяльності.

Встановлення цін містить у собі такі етапи:

-постановка задач ціноутворення;

-визначення попиту;

-визначення витрат;

-аналіз цін і товарів конкурентів;

-вибір методу ціноутворення;

-встановлення остаточної ціни.

Головна ціль, що ставиться при ухваленні рішення про ціни, - збільшення прибутку.

Істотний вплив на політику ціноутворення робить тип ринку, на якому працює фірма.

Ринок чистої конкуренції складається з множини продавців якогось схожого товару. Жодний із продавців не робить великого впливу на рівень цін і укладання угод. Його прикладом є ринок продовольчих товарів, текстильних волокон.

Ринок монополістичної конкуренції складається з множини покупців і продавців, що укладають угоди в широкому діапазоні цін. На такому ринку виступають, як правило, фірма, що пропонують покупцям однорідні товари, що різняться варіантами і якістю виконання. Досить часто ці товари відрізняє навіть не якість, а торгова марка.

Олигополистический ринок складається з невеличкого числа продавців, дуже дошкульних до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного. Олигополист ніколи не відчуває впевненості, що може домогтися довгострокового успіху за рахунок зміни рівня цін.

Перед усіма комерційними та багатьма некомерційними організаціями постає завдання встановлення ціни на свої товари та послуги. В умовах ринку ціноутворення є досить складним процесом ,піддане впливу багатьох факторів. Фірми підходять до проблем ціноутворення по-різному. В малих фірмах ціни досить часто встановлюються вищим керівництвом. у великих компаніях проблемами ціноутворення звичайно займаються керівники по товарним асортиментам. Та й тут вище керівництво визначає мету політики цін та нерідко затверджує ціни, запропоновані керівниками нищих рівнів. В галузях деяльності ,де фактори ціноутворення грають вирішальну роль, фірми частіше затверджують у себе відділи цін, які або самі разробляють ціни, або допомогають це робити іншим підрозділам. Серед тих, чий вплив також відображається на политиці цін , керівники службою збуту , відповідальні за виробництво ,керуючі службою фінансів, бухгалтери.

Важко переоцінити те значення , яке мають ціни в умовах ринкової економіки. Саме ціни зумовлюють структуру виробництва, здійснюють вирішальний вплив на розподіл товарної маси, рівень життя населення. Для самостійних виробників , працюючих на ринок, незалежно від форм власності питання про ціни – це питання життя чи смерті.

Оптимальною ціною на продукцію є та ціна, яка дозволяє максимізувати різницю між валовою виручкою (TR) та валовими витратами (TC). Економісти зображують ці зв’язки шляхом моделювання графіку кривих валової виручки та валових витрат, показане на малюнку 1.1.

Мал 1.1.

КРИВІ ВАЛОВОЇ ВИРУЧКИ ТА ВАЛОВИХ ВИТРАТ

ДОЛА-

РІВ TC TR

TR₀

ВП

TC₀

ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК

0 Q₀_{ОБСЯГ ПРОДАЖУ}

(ОДИНИЦЬ)

ВАЛОВІ ЗБИТКИ ВАЛОВІ ЗБИТКИ

ВП –ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК

Не можливо продати велику кількість одиниць товару за одинаковою ціною. Збільшення обсягу продаж призводить до насичення ринку та падіння платіжоспроможного спросу на продукцію. У визначений проміжок часу для того, щоб продавати більшу кількість товару, буде потрібно знизити ціну. При цьому валова виручка буде збільшуватися, але зі знижуючимися темпами приросту. Це показане на графіку 3-1: крива TR зображена у вигляді кривої зі знижуючимся приростом по мірі росту обсягу продажу.
По мірі збільшення обсягу продаваємоі продукції виникають зміни і в сумі валовихвитрат (постійних та змінних) на виробництво та реалізацію продукції. Підприємство може за рахунок використання операційного важіля досягти зниження валових витрат на одиницю продаваємої продукції. Необхідно враховувати ще одну тенденцію в динаміці валових витрат на одиницю продукції, а саме, що у визначений період росту обсягу виробництва та реалізації продукції відбувається зниження керованості процесом контролю над витратами та виникає потреба у значних додаткових витратах для розширення виробничих потужностей. Це приводить до того що у визначеній точці росту обсягу продажу тенденція зниження валових витрат на одиницю продукції змінюється тенденцією їх росту.

Вплив вказаних тенденцій в динаміці витрат показане на малюнку 3-1 у вигляді змін кривої TC.

Заштрихованому сегменту графіка відповідають різні значення обсягу продаж при яких реалізація продукції приносить компанії прибуток. Кожному конкретному значенню обсягу продажу на цьому відрізку відповідають конкретні значення валового прибутку та валових витрат. В цих умовах така точка обсягу продажу (Q₀) при якій різниця між валовим прибутком (TR₀) та валовими витратами (TC₀) буде максимальною, і є точкою оптимального обсягу продаж.

Таким чином, обсяг продажу одиниць продукції в точці Qo є оптимальним. Ціна на цю продукцію повинна бути встановлена таким чином, щоб дозволити компанії продати вказаний обсяг продукції.

1.2. методи та Стратегії ринкового ціноутворення

Встановлення цін передбачає конкретну послідовність дій: визначення мети цінової політики; аналіз попиту; оцінка витрат; вивчення пропозиції та цін конкурентів; вибір методу ціноутворення; прийняття кінцевого рішення про визначення ціни.

Стратегії цінової політики:

Забезпечення існування фірми на ринках. Проблеми можуть виникнути через конкуренцію або зміни попиту. Нерідко, щоб продовжити бізнес та ліквідувати запаси, знижають ціни. При цьому прибуток може втрачати своє першоступеневе значення. Але доки ціна покриває витрати, виробництво може продовжуватися.
Максимізація прибутку. Більшість підприємців бажали б встановити на свій товар ціну, котра б забезпечувала б максимум прибутку. Для цього визначають можливий попит та майбутні витрати по кожному варианту цін. З альтернатив обирається та, котра принесе у короткостроковому періоді максимальний прибуток.
Максимальне розширення обороту. Ціну, направлену на максимізацію обороту, застосовують тоді, коли продукт виробляється корпоративно і важко визначити всю структуру та функції витрат. Реалізувати дану мету можливо через встановлення відсотка комісійних від осягу збуту.
Оптимальне збільшення збуту. Підприємці, вважають, що збільшення обсягу збуту призведе до зниження витрат на одиницю продукції і до збільшення прибутку. Виходячи з можливостей ринку встановлюють ціну як більш можливо нижче, що іменується “цінова політика наступу на ринок”. Фірма знижує ціни на свою продукцію до максимально можливого рівня, підвищуючи долю свого ринку, досягає зниження витрат на одиницю товара.
“Зняття вершків” завдяки встановленню високих цін. Фірма встановлює на кожне своє виробниче нововведення максимально можливу ціну завдяки порівняльним перевагам нового товару. Коли збут за даною ціною скорочується, фірма знижує ціну, привертаючи до себе наступний шар клієнтів, досягаючи у кожному сегменті цільового ринку максимально можливого обороту;
Лідерство в якості. Фірма, спроможна закріпити за собою таку репутацію, встановлює високу ціну, щоб покрити високі витрати, зв’язані з підвищенням якості та необхідними для цього витратами.

Ціноутворення на нову продукцію

Новий продукт являє собою найбільш важку проблему для ціноутворення за наявності багатьох невизначеностей. З метої зниження рівня невизначеності підприємство може провести маркетингові дослідження.

При встановленні ціни на нову продукцію використовуються дві цінові стратегії. Ці цінові стратегії відомі як “зняття вершків” та проникаюче ціноутворення.

Стратегія “зняття вершків” передбачає встановлення високої початкової ціни на нову продукцію з її прогресивним зниженням, доки ринок продукції переходить із стадії зародження в стадію зрілості.

Метою вказаної цінової стратегії є максимізація короткострокового прибутку.

Стратегія проникаючого ціноутворення передбачає встановлення низької початкової ціни з метою швидкого масового прийняття продукції на етапі зародження його життєвого циклу.

Вона припускає принесення в жертву визначених короткострокових прибутків

заради досягнення більш міцних довгострокових позицій на ринку. Прийме фірма стратегію “зняття вершків” чи стратегію проникаючого ціноутворення – це залежить від того, що вона в дійсності намагається досягти.

Численні нові види продукції мають таку привабливість, яка робить попит на них повністю нееластичним по ціні. В таких випадках високі початкові ціни часто встановлюються та підтримуються до тих пір, доки конкуренти не створять конкуруючі товари, після якого почнеться зниження цін.

Одним з більш вагомих аргументів на користь стратегії “зняття вершків” є те що вона дозволяє захистити ціну та виробниак від виникнення нових непероедбачуваних витрат при виробництві та продажу продукції. У випадку, якщо буде потрібно знизити ціни в меншій мірі ніж очікувалося, компанія всеж-таки буде мати більш переважливі позиції, ніж у випадку їх вимушеного майбутнього підвищення. Навпаки, якщо ціна на нову продуцкцію встановлюється на базі проникаючої стратегії, а витрати неочікувано опинилися непередбачено високі, тоді компанія буде змушена підвищити ціну. Це буде нелегко зробити, особливо коли застосовується спроба досягти масового ринкового сприйняття товару.

Встановлення ціни на основі стратегії “зняття вершків” є найбільш ефективним на тих ринках, вхід на які ускладнений.

Існує дуже багато методів ціноутворення,Серед них можна виділити:

Затратні методи ціноутворення.Такі методи забезпечують розрахунок продажної ціни на товари та послуги

Формула “витрати-плюс-надбавка”

В ціноутворенні на стандартну продукцію головним є те, що ціна продажу повинна бути достатньою, щоб покрити всі витрати на виробництво, управління та реалізацію продукції (постійні та змінні), а також забезпечити прибуток на інвестиції.

При встановленні цін на стандартну продукцію, якщо припускається одержання довгострокового прибутку, повинні бути враховані всі витрати, що відносяться до процесу виробництва та реалізації продукції.

Метод повних витрат на виробництво

Метод повних витрат на виробництво припускає визначення базових витрат як суми всіх видів постійних та змінних витрат на виробництво одиниці продукції. Реалізаційні та адміністративні витрати, не враховані в базові витрати, враховуються у встановлюєму продажну ціну шляхом додання надбавкии до базових витрат при встановленні продажної ціни. Надбавка повинна компенсувати ці витрати та забезпечити прибуток.

Форма калькуляції ціни – метод повних витрат на виробництво.

Витрати:

Прямі матеріальні 6

Прямі на оплату праці 4

Накладні – 250% від прямих витрат на оплату праці 10

Всі витрати на виробництво: 20

Надбавка на покриття реалізаційних та адміністративних витрат та очікуваного

прибутку – 50% від суми витрат на виробництво: 10

Продажна ціна 30

Метод змінних витрат

У відповідності до цього методу базові витрати складаються виключно із змінних витрат, що відносяться до виробу, а саме із змінних реалізаційних та адміністративних витрат, а також змінних витрат на виробництво. При цьому сума надбавкии, що додається до базових витрат, містить суми постійних витрат та очікуваного прибутку в розрахунку на одиницю виробу.

Метод змінних витрат дозволяє керівнику отримати верхній та нижній кордон продажної ціни. Верхнім кордоном є ціна, яку керівник бажає отримати і в дійсності повинен отримати від основної маси продажу за довгостроковий час. Однак у визначених кордонах керівник може знизити ціну до такого низького рівня, який дозволяє покрити суму понесених змінних витрат.

Умови за яких можливо приймати такі рішення:

Наявність вільних потужностей
Наявність несприятливих умов для здійснення господарської діяльності
Досягнення межі конкуренції по звичайним замовленням.

За наявності цих умов стає можливим підвищення загальної рентабельності шляхом встановлення продажної ціни на окремі види продукції або замовлень на рівні, перевищуючим змінні витрати, але нижче рівня, забезпечуючого отримання надбавки.

Форма калькуляції ціни – метод змінних витрат.

Витрати:

Прямі матеріальні 6

Прямі на оплату праці 4

Змінні накладні 3

Змінні реалізаційні та адміністративні 2

Всі витрати на виробництво: 15

Надбавка на покриття реалізаційних та адміністративних витрат та очікуваного

прибутку – 100% від суми витрат на виробництво: 15

Продажна ціна 30

У випадку використання методу повних витрат на виробництво формула відсоткової надбавки має такий вигляд:

Очікуваний прибуток на + Реалізаційні та адміністративні

Відсоткова = вкладений капітал витрати _

Надбавка(%) Кількість одиниць Витрати на виробництво

Реалізованої продукції * одиниці продукції

При використання методу змінних витрат формула матиме такий вигляд:

Очікуваний прибуток на + Постійні (фіксовані)

Відсоткова = вкладений капітал витрати _

Надбавка(%) Кількість одиниць Змінні витрати на

Реалізованої продукції * одиницю продукції

Для того щоб зробити формули підходу “витрати-плюс-надбавка”, більш прийнятнимидля прийняття цінових рішеннь, керівники компанією здійснюють три корегування.

1. Вони рідко використовують ціну на продукт на рівні встановлюємої ціни по формулі “витрати-плюс-надбавка”. Витрати, що використовуються у формулі, є базою для встановлення цін на мінімальному рівні – дійсна продажна ціна може бути набагато вища за мінімальну ціну. Чинники, що не зв’язані з витратами, такі, як позиції серед конкурентів, стратегія просування товару, упаковка та інше, можуть дозволити керівнику встановити ціну, суттєво вищу за мінімальну. Оцінити діяльність спеціалістів, що встановлюють ціни, можливо за їх здібністю відчувати ринкову ситуацію та знати, коли необхідно здійснити корегування ціни.

Якщо такі спеціалісти відчувають, що конкурентні позиції компанії міцні, то вони можуть провести корегування цін у бік збільшення, якщо вони відчувають посилення позицій конкурентів, то вони повинні або знизити ціни, або діяти у напрямку індивідуалізації продукту.

2.Для досягнення бажаного рівня прибутку на інвестований капітал керівники повинні поступатися часткою прибутку для досягнення більш високого рівня оборотності капіталу.

3. Підприємства не встановлюють однакову надбавку на всі види продукції, вони диференцюють її розмір відповідно до потреб покупця та загальній практиці в тій чи іншій галузі промисловості.

Встановлення цін виходячи із витрат часу та матеріалів

Увідповідності з цим методом ціна обраховується шляхом множення однієї з двох цінових ставок на величину прямих витрат часу чи матеріалів. У кожному випадку цінова ставка будується з врахуванням надбавки на реалізаційні та адміністративні витрати, на інші прямі витрати та на очікуваний прибуток.

Компонент часу

Компонент часу виражають у вигляді ставки за кожну годину прямих витрат праці. Ця ставка обраховується шляхом додання трьох складових: (1) прямих витрат по оплаті праці робітників, враховуючи заробітню платню та додаткові виплати; (2) пропорційної надбавки на реалізаційні та адміністративні витрати організації; (3) надбавки на очікуваний прибуток в розрахунку на одиницю робочого часу.

В деяких організаціях використовується однакова погодинна ставка незалежно від того, який робітник виконує роботу; в інших організаціях ставки диференцюються в залежності від категорії робітника.

Компонент матеріалів

Компонент матеріалів обраховується у вигляді помноження платні за навантаження, транспортування та зберігання матеріалів на ціну ціну використаних для виконання роботи матеріалів. Плата за навантаження, транспортування та зберігання матеріалів повинна забезпечити покриття витрат по заказу, транспортуванню, зберіганню матеріалів на складі плюс прибуток, нарахований безпосередньо на матеріали.

2. ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Закону України “Про економічну самостійність України” Україна самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення та застосування цін та тарифів та організацію нагляду за їх здійсненням на території держави.

Загальні положення

Законодавство України про ціноутворення складається з даного Закону та інших актів законодавства України, що видаються у відповідності з ним.

Цей закон поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підлеглості та методів організації роботи та виробництва.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної та соціальної політики України та спрямована на забезпечення:

Рівних економічних умов та стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;

Збалансованого ринку засобів виробництва, товарів та послуг;

Протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг, об’єктивних співвідношень в цінах на промислову та с/г продукцію, забезпеченні ефективності обміну;

Розширення сфери застосування вільних цін;

Підвищення якості продукції;

Соціальних гарантій, в першу чергу для малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку з підвищенням цін та тарифів;

Створення необхідних економічних гарантій для виробників;

Орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Рада Міністрів України:

-забезпечує існування державної політики цін;

-визначає перелік продукції, товарів та послуг, державне фінансування та регулювання цін та тарифів на які затверджуються відповідними органами державного правління;

-визначає повноваження органів державного правління в галузі встановлення та застосування цін (тарифів), а також по нагляду за цінами (тарифами).

У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи.

Вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за виключенням тих, по яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів.

Державне регулювання цін та тарифів здійснюється шляхом встановлення:

-державних фіксованих цін;

-граничних рівнів цін чи граничних відхилень від державних фіксованих цін та тарифів.

У випадку високого зростання цін, раніше виведених з під контролю по рішенню Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських Рад народних депутатів, припускається тимчасове повернення до державного регулювання цін та тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи встановлюються на ресурси, які здійснюють визначний вплив на загальний рівень та динаміку цін, на товари та послуги, які мають визначне соціальне значення, а також на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, які займають монопольне положення на ринку.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні державних фіксованих та регульованих цін та тарифів. При цьому у сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та виконання умов антимонопольного законодавства.