МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО  ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 

К У Р  С О В А   Р О Б О  Т А

з макроекономіки 
 

на тему : “ Циклічність розвитку економіки. Великі цикли економічної кон’юнктури. ” 
 
 
 
 

    Красноармійськ - 2010

РЕФЕРАТ

______с., _______рис., _________табл., ______додатків, _______джерел. 

Предмет дослідження – циклічність економіки. 

Мета  курсової роботи – розкриття основних питань, які стосуються економічних  циклів — сукупності постійних фаз  національної економіки, на основі розширення та скорочення обсягів виробництва  та виявлення причин економічної  кризи в Україні і з’ясування того, чи мають вони циклічну природу.  

Для досягнення цієї мети було розв’язано такі задачі:

      розкрито теоретичні і методологічні  аспекти циклів економіки;

   проаналізовано  в динаміці ріст ВВП України за ряд років;

   проаналізовані  доходи населення, індекс цін;

   проведено порівняльний аналіз рівня життя  в Україні з аналогічними параметрами  інших країн та показниками, що закладено  в законодавчі акти України;

   висвітлено  шляхи розв’язання існуючої проблеми виходу України із економічної кризи. 

   Серед методів обробки і аналізу  економічної інформації основними  були такі: системний аналіз, кореляційно-регресійний  аналіз, графічний метод; індексний метод, економіко-математичний метод. 
 

   Ключові слова: ЕКОНОМІЧНІ  ЦИКЛИ, циклічність, ВВП, ІНДЕКС ЦІН, ДОХОДИ  НАСЕЛЕННЯ, РІВЕНЬ  ЗАЙНЯТОСТІ, ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ, ІНДЕКС ЦІН ВИРОБНИЦТВА С/Х ТА ТОВАРІВ НАРОДНОГО ВЖИВАННЯ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

                                                                                                                                     с.

ВСТУП……………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1. ЦИКЛІЧНІСТЬ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ…………………….….....7

1.1. Загальні  риси економічного циклу……………………………………….....…7

1.2. Основні  типи економічних циклів……………………......................................9

1.3. Фази  економічних циклів………………………………………………..….…11

1.4. Теоретичні  концепції циклічності економіки…………………….……..…...15

РОЗДІЛ 2. ВЕЛИКІ ЦИКЛИ ЕКОНОМІЧНОЇ  КОН’ЮНКТУРИ……...….……21

2.1. Великі  цикли М. Кондратьєва……………………………………….…..…….21

2.2. Характерні  закономірності великих циклів…………………………….....….27

2.3. Значення  теорії циклів М. Кондратьєва………………………………...…….32

РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ………………………………………………………………………..…..34

3.1. Характеристика  економічного розвитку України  крізь призму

довготривалих економічних коливань……………………………………..…..….34

3.2. Зв'язок  сучасної економічної кризи в  Україні зі спадною

тенденцією  в економічній динаміці………………………………………….……37

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…….41

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..……...43

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…….... 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

          Тема «Циклічність економіки»  у всі часи мала значне місце  серед розгляду проблем економіки  світу. Будь-яке суспільство прагне до стійкого економічного росту. Проте досягти цього не просто. Економіка розвивається нерівномірно: бурхливі підйоми змінюються спадами. Саме тому циклічність економіки грає велику роль у вивченні економіки. Існувало багато вчених, які намагалися знайти причину цих коливань в економіці і деякі з них мали великі успіхи з цього питання, такі, наприклад, як К.Маркс, М.Кондратьєв, Дж.Кітчен, Й.Шумпетер, С.Коваль, М.І.Туган-Барановський та інші.

          В економіці циклічні коливання  були відомі дуже давно, але до               початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, це було                 зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.

           Економічний розвиток - це багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарського механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом з тим, це суперечливий і складний процес, який не може здійснюватись прямолінійно, по висхідній лінії. Розвиток проходить нерівномірно, має періоди зростання та спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції. Саме циклічний характер розвитку капіталістичної економічної системи, її коливання між спадом та підйомом є причиною, яка стримує економічний ріст.

       Економічні цикли означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.

       Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза; депресія; пожвавлення. На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.

       Великим вченим, який вклав немало зусиль у розвиток економіки був російський економіст М.Кондратьєв, опублікувавший в 20-ті роки ряд              робіт. В основу теорії довгих хвиль він поклав покладено ідею про економічну рівновагу, її порушення і відновлення, що мають хвилеподібний характер.           М. Кондратьєв вважав, що для розвитку економіки характерними є хвилеподібні коливання різної тривалості і пов'язував їх з існуванням трьох видів економічної рівноваги. М. Кондратьєв узагальнив показники ринкової кон'юнктури (середнього рівня цін, процентної ставки, заробітної плати, виробництва чавуну, свинцю тощо), здійснивши багатофакторний аналіз економічного зростання. Він виділив три великі цикли з "хвилями піднесення", що характеризувалися поліпшенням ринкової кон'юнктури, та з "хвилями зниження", для яких притаманне погіршення ринкової кон'юнктури.

          На жаль, Україна також опинилася  під впливом економічних циклів. Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.  За підсумками останніх років ми бачимо покращення стану економіки країни, але не на стільки, скільки б бажали люди. Все ж таки ми намагаємося вийти з кризи і дещо вже вдалося.  
 

    РОЗДІЛ 1

    ЦИКЛІЧНІСТЬ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ 

    1.1. Загальні риси економічного циклу

       Загальна економічна рівновага — це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.

       Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки - розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом.

      Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.

       Серед економічних криз — торговельних, валютно-фінансових, грошових, галузевих, структурних, регіональних — циклічні спади посідають особливе місце не лише через їх регулярність, а й тому, що у них у концентрованому вигляді відображаються суперечності економічної системи. Тільки в ХХ ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз.

      Існує багато концепцій, за допомогою яких описують кризи та їх циклічність. У другій половині ХІХ ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, а американець Г. Мур надавав перевагу ритмові руху Венери ("Економічні цикли, закони і причини їх виникнення", 1914). Французький економіст А. Афталіон причиною криз вважав нерівномірність механічного прогресу, його співвітчизник С. Сисмонді — недостатнє споживання населення, а український учений М. Туган-Барановський — диспропорційність між галузями. К. Маркс обґрунтував системний підхід до вивчення циклічних криз. На його думку, криза лише на перший погляд має галузевий характер (досить рідкісні випадки, коли спад охоплює буквально всі сфери економіки і всі підгалузі промисловості), насправді ж це загальноекономічне, загальногосподарське явище, причини якого можуть бути найрізноманітнішими, але справжня причина полягає у специфічній суті виробничих відносин і суперечностей ринкової системи.

       Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. [1,с.367]

До зовнішніх  факторів можуть бути віднесені об'єктивні  та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних  явищ і які знаходяться поза економічною  системою:

- війни, революції,  та інші політичні потрясіння;                                                          - відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;          - освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;                                                                                       - потужні  прориви в технології,  винаходи та  інновації,  які дозволяють    радикально    змінити    структуру    суспільного виробництва.

Внутрішні фактори  притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед  них виділяють:

- фізичний  строк  служби  основного  капіталу  (рухомого  та нерухомого);

- особисте споживання, скорочення або зростання якого  впливає на обсяг виробництва  та зайнятості;

- інвестування,    тобто    вкладення    коштів    у    розширення виробництва,  його модернізацію,  створення  нових робочих місць;

- економічну  політику держави щодо виробництва,  попиту та споживання.

-   Сезонні   коливання  виробництва   та   попиту;  
       

         Переплетення всіх цих чинників призводить до того, що економіка    розвивається циклічно. Економічний цикл - це послідовне чергування            підйомів і спадів ділової активності протягом декількох років.[2, c.147]

        Економічний цикл - це форма, в якій відбувається рух економіки. Макроекономічна рівновага є динамічною, мінливою. ЇЇ мінливість проявляється не лише в постійному нарощуванню обсягів виробництва,               а й у чергуванні скорочень (спадів) та розширень (підйомів) економіки. Періодичність зростання та падіння ділової активності проявляється у             формі невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. Економічний                  цикл є результатом коливань різних показників економічної активності -        темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін,            рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо.[3,c.184-185]

    1.2. Основні типи економічних циклів

         Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу       чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать          про циклічний характер економічного розвитку.[4,c.264]

       Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний           рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому              до іншої.[5,c.435]

       Одним з найвідоміших дослідників економічних циклів був учень М.І.Тугана-Барановського М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазначили наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Тож в економіці розрізняють такі види економічних циклів:

- річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький                 попит мають досить виражений сезонний характер;

- короткострокові економічні цикли - 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз - загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі;

-  торгово-промислові цикли - 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років                             у 1836 р. подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. стала першою світовою циклічною кризою і                відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років;

- великі економічні цикли або "довгі хвилі", тривалість яких становить 40-60 років.[6,c.163]

    1.3. Фази економічних циклів

     Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.

     1. криза;

     2. депресія;

     3. пожвавлення;

     4. піднесення. 

     1. Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.

• порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;
• перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;
• падінням товарних цін;
• зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;
• падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;
• зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;
• крахом грошово-кредитних зв'язків;
• наростанням системи взаємних неплатежів;
• кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;
• нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;
• масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;
• падінням курсу акцій, біржовою панікою;
• масовим банкрутством підприємств;
• зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.

     2. Депресія - це фаза циклу, яка проявляється  у застої виробництва.

     Характерні  риси:

• стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;
• призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
• зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;
• починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.
• Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.

     3. Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

     Характерні  риси:

• перехід до стійкого розширення виробництва;
• зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
• зростання попиту на робочу силу;
• початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;
• відновлення інвестиційного процесу;
• підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
• зростання позикового відсотка, товарних цін.

     зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

     Обсяг виробництва нарешті досягає  докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає  у піднесення. 

     4. Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

     Характерні  риси:

• значний приріст виробничих інвестицій;
• зростання попиту на товари
• розширення комерційної діяльності;
• зростання ставки проценту.

     Розпочинається  швидке економічне піднесення, що  готує  грунт для наступної кризи. А  отже і циклу.[7,c.257]

     Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції  не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

     Економічний цикл триває 8-10, а іноді й менше  років.

          Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях (коли процес падіння припиняється і розпочинається фаза депресії, відрізок В- В,) (рис. 1.1)    

Рис.1.1 Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку

            Двоїста природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.[8,c.261]

     Є декілька концепцій, що пояснюють причини циклів. Марксистська теорія в основу циклу кладе періодичне масове оновлення постійного капіталу, яке створює попит на засоби виробництва і сприяє підйому. Монетаристи циклічні коливання пов'язують з порушенням грошової рівноваги, збільшення     випуску грошей призводить до інфляційного буму. Кейнсіанська концепція причину спадів бачить у недостатності сукупного попиту.  
       Історія розвитку суспільного виробництва показує, що економічні кризи неминуче повторюються. У післявоєнний період вони охопили країни ринкової економіки в 1948-49, 1955-54, 1957-56, 1960-61, 1969-71, 1974-75, 1980-82 роки. Економічні кризи грають роль насильницького регулятора економіки на макрорівні:

      1) приводять до вирівнювання сукупного попиту та сукупної  
пропозиції і тимчасовому досягненню макроекономічної рівноваги;    
      2) вони сприяють структурній перебудові економіки;  
      3)     стимулюють НТП. 

    Виконуючи таку позитивну роль в економічному розвитку, економічні кризи тим не менш є дуже важким потрясінням для економіки.                    Тому держава повинна протидіяти різким коливанням                             кон'юнктури, проводити політику антициклічного регулювання.  
       В основі антициклічного регулювання лежить кейнсіанська              концепція впливу на сукупний попит. У періоди спаду держава повинна проводити експансіоністську політику, націлену на розширення сукупного попиту шляхом зниження податків, розширення державних закупівель, прискореної амортизації, надання приватному сектору цільових субсидій, державного фінансування громадських робіт та ін.. Ці заходи стимулюють зростання споживчих витрат і валових інвестицій.  
        У періоди процвітання проводиться політика стримування, яка           спрямована на зменшення сукупного попиту шляхом підвищення                податків, сторони податкових пільг, обмеження субсидій,                           скорочення державних закупівель та інше.                                                                                                              
       Антициклічне регулювання широко використовувалося в усіх країнах у післявоєнний період, що дозволило пом'якшити циклічні коливання. Однак       у 70-ті роки ефективність антициклічного регулювання знизилася, тому що воно підхльоснуло інфляційні процеси; крім того в разі розширення                   інтернаціоналізаціі виробництва воно стало надавати менш  позитивний вплив на національну економіку.

    1.4. Теоретичні концепції циклічності  економіки

          В економічній теорії відомо кілька типів економічних циклів, що називають хвилями:

- цикли Н.Д.  Кондратьєва (50-60 років) - "довгі хвилі";

- цикли С.  Коваля (18-25 років);

- цикли К.  Жугляра (10 років);

- цикли Дж. Кітчина (2 роки 4 місяці).

     Економічний розвиток відбувається нерівномірно і  періоди піднесення чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється  як регулярний періодичний процес. Поняття економ. цикл означає –  рух економіки від однієї кризи  до іншої. Сучасна економ. теорія трактує  як явище яке має ряд спільних моментів:

     - економічний цикл складається  з послідовних фаз: криз і  піднесень; 

     - в 2-й половині 20-го ст. цикл  розглядають як багатокомпонентний  процес із малих, середніх, довгих  циклів;

     - із середини 30-х років в теорії  макроекономіки цикл розглядають  як коливання, які відбуваються  навколо стану рівноваги;

     - циклічні коливання відбуваються  навколо трендової траекторії  економічний зростання.

     - циклічність економіки треба  розглядати не як недолік в  економічному стані, а як спосіб  саморегулювання ринкової економіки,  при чому циклічний розвиток  має особливість, що коли не  регулювати коливання то вони  можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і  здатні зруйнувати економічну  систему.[9,c.179]

     В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці економічного циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

     - економічний цикл розглядається  як відхилення від нормального  стану рівноваги;

     - цикл трактується як загальна  форма економічного процесу, а  економічна рівновага не розглядається  як норма до якої повинна  прагнути економіка в процесі  коливань;

     - ряд теорій не визнають закономірно  періодичність циклу.[10,c.390]

     В сучасній макроекономіці проблема циклічності  розглядається з позиції визнання чи ні закономірності циклів і виявлення  аналізу зв’язків між циклом і  рівновагою .