Цінні папери як об'єкт цивільного права

 


 


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
            КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ 
ДВНЗ « КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ім. Вадима Гетьмана »

 

Кафедра: правового регулювання економіки

 

 

 

Курсовая робота 
З дисципліни : «Цивільне право» 
На тему: «Цінні папери як об'єкт цивільного права» 

 

 

 

Робота виконана : 
                                                                          Студентом ЗФН 3-го курсу 
                                                                                                 групи ПР-32-11 
                                                                  Тьосов Олександр 
                                                                                     Науковий керівник: 
                                                                                     доцент кафедри:  Ришкова О.В 
 
 
 

 

 

 

 
Сімферополь 2014

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Функціонування економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. При планових підходах до управління економікою цю функцію виконували на державному рівні Держплан, Міністерство фінансів, на рівні галузей економіки – відповідні міністерства і відомства. З переходом до ринкової економіки зміна природи інструментів розподілу фінансових коштів, набуття ними комерційного характеру обумовило появу різних ринків фінансових ресурсів, які, крім форми підприємництва, виконують регулятивні функції мобілізації і перерозподілу фінансових засобів між різними галузями економіки. В цілому систему забезпечення розподілу грошових коштів між учасниками економічних відносин називають фінансовим ринком.

Фінансові ресурси обертаються на фінансовому ринку в різних формах. Тому, в його складі можна виділити грошовий ринок і ринок капіталів. Останній містить ринки банківських кредитів, цінних паперів, фондовий ринок, первинний і вторинний ринки цінних паперів тощо [27, 481].

Грошовий ринок – це ринок короткострокових фінансових ресурсів, призначених для поповнення обігових коштів (з строком дії до 1 року).

Ринок капіталів – це сфера формування попиту та пропозиції на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал [27, 481].

На грошовому ринку задовольняються потреби, головним чином, в оборотному капіталі, а на ринку капіталів – потреби в основному капіталі.

Ринок капіталів, в свою чергу, умовно можна поділити на ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів. Ринок банківських кредитів охоплює відношення, які виникають з приводу надання кредитними установами позик на умовах повернення, платності та строковості (див. попередню главу).

Ринок цінних паперів (далі РЦП) охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які здійснюються через випуск спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість. Їх можна продавати, купувати, використовувати як платіжні засоби, предмети застави, джерела кредитних ресурсів тощо.

Зміст поняття ринку цінних паперів значно ширше поняття фондового ринку. В той час, коли фондовими цінностями вважаються тільки інвестиційні цінні папери (акції і облігації), ринок цінних паперів охоплює не тільки інвестиційні, а і боргові цінні папери (векселі, різні вимоги, ф'ючерсні, форвардні угоди тощо) [27, 482].

Отже, актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що необхідність вивчення цивільного законодавства є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення правової системи, створюється нова законодавча база і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України, зокрема та його частина, яка регламентує цивільно-правові відносини.

Предмет дослідження  – цінні папери як об'єкти цивільних прав.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні цінних паперів як об'єктів цивільних прав.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • визначити теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав;
  • дослідити види цінних паперів згідно законодавства України;
  • охарактеризувати інститут ринку цінних паперів в цивільному праві України.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав

1.1. Поняття об'єктів цивільних прав

Об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільного обігу.

Об'єктами цивільних прав є речі, тобто матеріальні предмети світу, створені природою або людиною, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, інші матеріальні блага у вигляді майнових прав, результатів робіт, послуг, а також нематеріальні блага товарного характеру у вигляді результатів інтелектуальної, творчої діяльності, інформації, промислової власності тощо, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема, особисті немайнові права (ст. 177 ЦК України).

Поряд з речами як товарними предметами матеріального світу, які є об'єктами речового права, дії (їх результати) та послуги (як різновид дії) є об'єктами цивільних прав переважно в зобов'язальних правовідносинах, тобто при виникненні зобов'язань особи, що випливають із договору чи іншого юридичного факту. Наприклад, особа може бути зобов'язана здійснити певні дії (роботу) за договором підряду, або надати послуги без матеріалізованого, але з корисним результатом [24, 127].

Об'єктами цивільних прав є також внески особи в майно господарюючих суб'єктів. У цих випадках об'єктом права особи є не майно чи гроші в натурі, передані ними цим організаціям, а право вимоги відповідної суми за певних умов (наприклад, при виході з числа учасників товариства). Право вимоги розглядається як одна із складових частин майна в широкому розумінні цього поняття.

Таким чином, об'єкти цивільних прав можна розділити на чотири основних групи, стосовно яких виникають різні за змістом правовідносини: 1) майно (речі), що є, як правило, об'єктами речових прав; 2) дії (роботи, послуги), а також майнові права та обов'язки (тобто поведінка зобов'язаних осіб), що є об'єктом зобов'язальних або корпоративних прав; 3) результати інтелектуальної (творчої) діяльності, що є об'єктом виключних прав; 4) особисті нематеріальні блага, що є об'єктом абсолютних особистих немайнових прав. Розмежування об'єктів цивільних прав за змістом правовідносин, що виникають з приводу цих об'єктів, має важливе юридичне значення, оскільки є основною підставою для визначення правового режиму існування та обігу конкретних об'єктів.

Слід підкреслити, що об'єктами цивільних прав є лише речі, які мають корисні властивості, що усвідомлені та освоєні людством, оскільки за відсутності таких якостей речі не зможуть стати об'єктами цивільно-правових відносин.

За критерієм оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяються на: а) об'єкти, що обертаються вільно; б) обмежено оборотно-здатні об'єкти;  
в) об'єкти, вилучені з обігу [24, 128].

Більшість об'єктів цивільних прав належать до таких, що обертаються вільно. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування, або іншим чином. В Україні діє загальна презумпція щодо вільного обігу об'єктів, якщо немає спеціальної вказівки закону про вилучення їх з обігу або обмеження обігу, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Щодо правонаступництва, слід зазначити, що цивільне право розрізняє універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво означає перехід до правонаступника всіх прав та обов'язків правоволодільця на підставі одного акта, наприклад, при спадкуванні або реорганізації юридичної особи. Сингулярне правонаступництво має місце, коли до правонаступника переходять лише окремі права та обов'язки правоволодільця, наприклад, при здійсненні конкретних угод з відчуження майна.

До обмежено оборотоздатних об'єктів належать об'єкти цивільних прав, визначені законом, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом. До таких об'єктів, наприклад, відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо. Законодавством також визначено перелік видів підприємницької діяльності та товарів, здійснення операцій з якими дозволяється лише на підставі відповідних ліцензій. Це стосується виробництва та реалізації алкогольних і тютюнових виробів, медичних препаратів, здійснення операцій з валютою та ін. [24, 128]

Вилученими з обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою визнання таких угод недійсними. Реформування української економіки на ринкових засадах значно звузило коло об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обігу не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обігу), які мають бути прямо встановлені законом. Якщо раніше до таких об'єктів належала земля, надра тощо, то нині земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону, яким визначається певний правовий режим обігу таких об'єктів. Вилученими з обігу є об'єкти, які згідно з законодавством знаходяться виключно в державній власності, зокрема землі природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення тощо. Вилученими з обігу можна також вважати ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики, які можуть перебувати лише в державній власності.

1.2. Цінні папери як об'єкти цивільних  прав (правовідносин)

Цінні папери відповідно до ст. 194 ЦК України визнаються об'єктами цивільних прав. Відносини щодо випуску цінних паперів регулюються ЦК України, ГК України, Законами України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про іпотечні облігації" [22, 260].

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Залежно від сфери застосування цінні папери виконують роль інструменту в комерційній діяльності суб'єктів підприємництва, застосовуються для підтвердження і оформлення кредитних відносин, використовуються в товарному обігу.

Форма цінного папера, реквізити та зобов'язання за цінним папером визначаються відповідно до вимог чинного законодавства рішенням емітента в інформації про випуск цінних паперів, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску, та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено розподіл цінних паперів за порядком їх розміщення (видачі) на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій із нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

В Україні у цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

  1. пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать: акції; інвестиційні сертифікати;
  2. боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі;
  3. іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні; сертифікати ФОН;
  4. приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
  5. похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний із правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
  6. товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах [22, 263].

Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" та іншими законами визначаються основні характеристики кожного виду цінних паперів, регламентується порядок прийняття рішення про емісію та здійснення випуску, особливості придбання цінних паперів та виплати доходу.

Традиційною ознакою цінних паперів є документарна форма, але в сучасних умовах набуло поширення застосування цінних паперів у бездокументарній формі. Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі визначаються законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до чинного законодавства передбачається можливість переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму [22, 263].

Застосування обох форм цінних паперів сприяє подальшому розвитку ринку цінних паперів, який становить частину фінансового ринку і належить до особливих сфер соціально-економічного життя країни.

Форма цінного папера, реквізити та зобов'язання за цінним папером визначаються відповідно до вимог чинного законодавства рішенням емітента в інформації про випуск цінних паперів, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

Вимоги до бланків сертифікатів цінних паперів, їхнього зовнішнього вигляду, регламентація використання фарб та обов'язкових реквізитів, викладених державною мовою, та визначення обов'язкових вимог щодо захисту сертифікатів цінних паперів від підробок міститься в Положенні про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, яке затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 липня 1998 р. № 95 та розроблене згідно з вимогами законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. № 98, наказом Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. № 118, наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 листопада 1993 р. № 740, та ДСТУ 47-02-01-95. Це Положення поширюється на акції, облігації, інвестиційні сертифікати, акції ІСІ.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник [22, 264].

Права, посвідчені цінним папером, належать: пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника); особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків [22, 265].

На відміну від поступки вимоги, при індосаменті індосант несе відповідальність перед індосатом не тільки за дійсність вексельного зобов'язання, а й за сплату по цінному паперу. При цьому відповідальність перед останнім індосатом за загальним правилом несуть усі попередні індосанти. Крім того, відповідальність несе також особа, яка емітувала цінний папір або є платником за ним. Відповідальність усіх указаних осіб є солідарною. її можна зняти застереженням "без обороту (без звернення) на мене" (безоборотний індосамент).

Частина 2 ст. 198 ЦК гарантує права володільця цінного папера шляхом вказівки на необхідність дотримання принципу абстрактності зобов'язань за цінними паперами. Забезпечується дотримання цього принципу встановленням правила, згідно з яким відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. Ознака абстрактності вимог (відсутність вказівки на правові підстави видачі цінних паперів) відрізняє правовідносини, що пов'язані з видачею цінних паперів, від більшості інших цивільно-правових зобов'язань, які за своєю юридичною природою є каузальними (тобто такими, що мають певну, конкретно визначену правову підставу).

Гарантією прав володільця незаконно виготовленого або підробленого цінного папера є також його право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків за зальними правилами цивільного законодавства.

Розділ 2. Види цінних паперів згідно законодавства України

2.1. Класифікація  цінних паперів

Згідно ст. 195 нового ЦК України в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

  1. пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;
  2. боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;
  3. похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;
  4. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону [2].

Таким чином, основними видами цінних паперів є акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Перелічені документи і є інструментами ринку цінних паперів. В залежності від майнових прав, що відображаються в цінному папері, останні поділяються на такі групи:

  • пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента (наприклад, акції);
  • боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають права їх власникам на участь в управлінні справами емітента (наприклад, облігації);
  • похідні або допоміжні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правилами щодо використання тих чи інших видів цінних паперів (наприклад, купони, талони, варанти) [27, 505].

У залежності від характеру угод, які лежать в основі випуску цінних паперів, а також цілей їх випуску, вони поділяються на фондові (акції, облігації) і комерційні папери (комерційні векселі, чеки, складські, заставні посвідчення, інші боргові документи).

Фондові цінні папери, як правило, відрізняються масовим характером емісії. Вони випускаються в певних (значних) обсягах, кожен з цих паперів тотожній іншому і представляє певну частку в акціонерному або облігаційному фонді.

Фондові цінні папери в свою чергу поділяються на основні, в яких відображено основне майнове право або вимога (акції, облігації), і допоміжні, які є носіями додаткового права або вимоги. До допоміжних відносяться папери, що надають право на періодичне отримання доходу, процента або дивіденду, або право на покупку (продаж) цінних паперів. Допоміжні цінні папери, які відділені від акцій і облігацій, стають самостійними цінними паперами і можуть також обертатися на ринку. Ще одним видом допоміжних цінних паперів є талон, який надає право на отримання купонів.

З урахуванням відмінностей порядку оформлення передачі цінних паперів є оборотні цінні папери, передача прав по яких здійснюється без оформлення відповідних документів, простим врученням, або акт вручення яких доповнюється передаточним написом. До оборотних цінних паперів належать казначейські і комерційні векселі, акції та облігації на пред'явника, чеки, депозитні сертифікати тощо.

У залежності від відмінності у правах власника цінних паперів при здійсненні операцій з ними (а також порядку підтвердження цих прав) вони класифікуються на: цінні папери на пред'явника, ордерні цінні папери, іменні цінні папери [27, 506].

У залежності від правового статусу емітента фондові цінні папери підрозділяються на дві основні групи: державні і недержавні.

До державних цінних паперів відноситься:

  • казначейські векселі, які представляють собою короткострокові зобов'язання центральних органів влади;
  • казначейські бони – особливий вид короткострокових і середньострокових казначейських зобов'язань строком від одного до п'яти років з фіксованим процентом;
  • казначейські зобов'язання (середньо- і довгострокові);
  • зобов'язання місцевих органів влади;
  • облігаційні позики різних органів державної влади;
  • безпроцентні (товарні) облігаційні позики [27, 506].

Недержавні цінні папери це:

  • акції;
  • боргові зобов'язання підприємств, організацій і банків (облігації, короткострокові зобов'язання, депозитні сертифікати тощо) [27, 506].

Отже, стаття 195 ЦК містить перелік груп цінних паперів, виходячи зі змісту закріплених у них прав. Окрім вказаних у ній можна виділити й інші групи цінних паперів, класифікувавши їх наступним чином:

  • залежно від способу легітимації правомочного суб'єкта: папери на пред'явника, іменні, ордерні;
  • за строком існування: строкові, безстрокові;
  • за формою існування: документарні, без-документарні;
  • за національною належністю: вітчизняні, іноземні;
  • за типом використання: інвестиційні (капітальні), неінвестиційні;
  • за формою власності: державні, недержавні;
  • за оборотоздатністю: ринкові або вільно оборотні, неринкові;
  • за рівнем ризику: безризикові чи мало-ризикові, ризикові;
  • за наявністю доходу: доходні, бездоходні;
  • за формою вкладення коштів: боргові, володільницькі дольові [32, 130].

Окрім того, різні види цінних паперів згадуються у ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу". Ця норма передбачає можливість обігу на території України наступних видів цінних паперів:

  • акцій;
  • облігацій внутрішньої та зовнішньої позики;
  • облігацій місцевих позик;
  • облігацій підприємств;
  • казначейських зобов'язань;
  • ощадних сертифікатів;
  • векселів;
  • приватизаційних паперів [32, 130].