Цінова політика підприємства і методи визначення цін на продукт
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
«Цінова політика підприємства
і методи визначення цін на продукт»
( Курсова робота )
Виконала:
студентка групи
географічного факультету
Науковий керівник:
к. г. н., асис.
Тернопіль – 2012
Зміст
Вступ.……………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1.Загаьна характеристика ціни та її види……………………....5
РОЗДІЛ 2. Цінова політика туристичного підприємства……………..16
2.1 Фактори формування ціни на туристичні послуги ……………. .16
2.2 Методи визначення цін на тур продукт………………...………...20
2.3. Напрямки
вдосконалення цінової
РОЗДІЛ 3. Нормативно – правова
база, ціноутворення в Україні.......
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел…………………………………….37
Вступ
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи іншу місію і діють на засаді певних правил і процедур. Процедуру розроблення цінової політики, а відтак і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних чинників, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт.
Об’єктом даної курсової роботи є вивчення характеристики ціни та її видів. Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому перш ніж розробити цінову політику, підприємству необхідно проаналізувати усі чинники, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких чинників належать: попит; цінова політика держави; життєвий цикл товару; модель ринку; канали товарообігу; конкуренція; витрати; методи ціноутворення; маркетингова стратегія підприємства. Цінова політика являє собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари.
Предметом даної курсової роботи є цінова політика туристичного підприємства, вивчення питань сутності туристичних цін, їх видів. Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що ціноутворення є основним напрямком економічної діяльності підприємств для досягнення основної мети будь-якого підприємства – одержання прибутку. Для розроблення відповідної цінової політики підприємство повинно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу становища підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика ціни та її види
Ціна – економічне поняття, існування і важливість якого нікому не треба пояснювати і доводити. З дитячих років, як тільки людині доводиться спостерігати або самій брати участь у купівлі,вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє в житті в цілому. Ціна , як і гроші, є історична категорія, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводилося, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечували еквівалентність обміну. Найдавніші записи цін, які дійшли до нас, являють собою глиняні таблички з піктографічними письменами. Вони були знайдені при розкопках міста Урук, що розташовувалось на території Шумера (південна частина Іраку). Таблички датуються 3300 р. до н.е. – значить, їх вік більше 5300 р.
В економіці застосовуються десятки мільйонів цін. Під єдиним поняттям «ціна» розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Будучи широко вживаними в економіці будь якого типу (централізованої, ринкової, змішаної), ціни формуються і діють у різних економіках по-різному. Вони, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час досить могутній важіль управління економікою, хоч їхні реальні можливості впливу на економіку взагалі і на рівень життя зокрема набагато менші ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми. У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура,величина, динаміка зміни і, з іншого – ціноутворення як спосіб,правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами,виступає активно задачею частиною всього цінового механізму.
Воно, власне,
і зумовлює величину ціни. Проте
найчастіше ціноутворення від нас
приховане, а ціни ми бачимо наяву. Ціни
і ціноутворення складають у
своїй єдності ціновий
- оптові ціни;
- закупівельні ціни;
- роздрібні ціни.
Основні блоки цін у свою чергу містять у собі ряд під блоків. Так, блок оптових цін підрозділяється на два під блока — оптові (відпускні) ціни підприємства й оптові ціни промисловості. В основі взаємозв'язку всіх цін, що утворять єдину систему, лежить принцип «сполучених посудин»: зміна цін в одному з основних блоків даної системи досить швидко передається «по ланцюжку» в усі інші блоки цін.[3;39]
Ведучу і визначальну роль у всій системі цін грають ціни на продукцію базових галузей промисловості. До них відносяться паливно-енергетичні галузі (вугільна, нафтова, газова, електроенергетика), а також галузі металургії. Так, зміна цін на енергоносії знаходить швидке відображення в рівні цін усіх без винятку галузей економіки. Великий вплив на ціни в галузях легкої і харчової промисловості робить динаміка закупівельних цін на продукцію галузей сільського господарства. Різні блоки цін, що входять у систему цін, мають не тільки прямий, але і зворотний зв'язок. Наприклад, підвищення цін у паливному комплексі через визначений час повертається в ці галузі у виді подорожчання матеріально-технічних ресурсів (машин, устаткування, електроенергії й ін.), споживаних ними. Основу характеристики системи цін складають такі показники, як рівень цін, структура цін, динаміка цін.
Першою і
найважливішою ознакою
- підприємство — оптова торгівля;
- оптова торгівля — роздрібна торгівля;
- роздрібна торгівля — споживачі.
Цим стадіям товароруху відповідають три види цін:
- оптова ціна підприємства (відпускна ціна);
- оптова ціна промисловості;
- роздрібна ціна.
Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) — ціна виготовлювача продукції, по якій підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. В умовах переходу до ринку ці ціни покликані забезпечувати можливість подальшої господарської діяльності підприємствам і організаціям. Іншими словами, реалізуючи свою продукцію за оптовими цінами, підприємство повинне відшкодувати свої витрати виробництва і реалізації й одержати такий розмір прибутку, який би дозволив їм вижити в умовах ринку. Прибуток є найважливішим елементом ціни. Одержання прибутку — головний спонукальний мотив будь-якої форми підприємництва. В умовах ринкової економіки, конкуренції існує об'єктивна тенденція до одержання максимального прибутку. Необхідний розмір прибутку для підприємства визначається потребами його розвитку і не може бути менше мінімально припустимого рівня, що забезпечує нормальний процес відтворення. На основі оптових цін підприємства (відпускних цін) здійснюється планування, аналіз і розрахунок вартісних показників роботи підприємства. Оптова (відпускна) ціна підприємства складається із собівартості (витрат виробництва і реалізації), прибутку, акцизу (по підакцизних товарах) і ПДВ. Ціна виготовлювача продукції звернена до виробництва, тісно пов'язана з ним. Ціни при оптових поставках визначаються, як правило, контрактними умовами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії контракту чи до моменту його виконання. У залежності від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін.
Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price) встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії. У контрактах із тривалими термінами постачання звичайно робиться цінове застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».
Змінна ціна (flexible price) — зафіксована при підписанні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, в залежності від підвищення чи зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди. Звичайно в контракті обмовляється припустимий мінімум, наприклад, відхилення ринкової ціни (market fluctuation) у межах 2—5% щодо ціни, прийнятої в контракті. У даних межах змін ознаки перегляд контрактної ціни не відбувається. При встановленні рухливої ціни в контракті обов'язково має бути зазначене офіційне джерело статистичних даних, по якому варто судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються по довгострокових контрактах. Розрахунки в такому випадку ведуться за поточними цінами (current price) — цінам, що діють на даний період.
Плинна ціна (sliding price) — ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що виникли в період виконання контракту. Якщо контрактом передбачаються часткові постачання, змінна ціна розраховується окремо на кожне постачання. Змінні ціни застосовуються в контрактах на продукцію, що вимагає тривалого терміну виготовлення. Під час підписання контракту сторони встановлюють базисну ціну і включають застереження про її структуру, тобто частковий розклад складових ціни у відсотках постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування й інші), витрат на сировину і матеріали, а також витрат на заробітну плату. У додатках до контракту крім протоколів узгодження договірних цін може приводитися погоджений сторонами метод розрахунку змінної ціни. При встановленні змінної ціни в інтересах імпортера в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. Зокрема, може бути встановлена у відсотках до договірної ціни межа, в рамках якої перегляд ціни не відбувається, а також межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10% від загальної вартості замовлення), що називають лімітом зміни (limit of escalation). У контракті може бути передбачено, що зміни поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на визначені елементи з указівкою їхньої величини у відсотках від загальної вартості замовлення. Змінна ціна може застосовуватися не на весь термін дії контракту, а на більш короткий період, наприклад, на перші кілька місяців від дати укладання контракту чи на період постачання визначеної кількості товару.[7;199]
Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту (регульована, гнучка), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед постачанням кожної партії товару (при довгострокових контрактах) — щорічно перед початком чергового господарських/фінансового року. Покупцю може бути надане пільгове право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди з вказанням джерела інформації про ціни. У контракті в цьому випадку обмовляються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни (price level).При постачанні товарів застосовують застереження про коливання ціни в залежності від ринкових цін. Наприклад, застереження «підвищення» — будь-яке підвищення ринкової ціни спричиняє підвищення ціни товару. Застереження «зниження» спричиняє зниження ціни в залежності від зниження ринкових цін. Застереження «підвищення/зниження» дозволяє встановлювати будь-як коливання ціни, як зниження, так і підвищення, у залежності від стану ринкових цін. Таке застереження застосовується в основному до товарів, що котуються на біржах. Так, при угодах на біржові товари застережується, по котируваннях якої біржі і по якій рубриці котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються онкольними (call transaction).
Ціни опціонів. Опціон являє собою право, але не зобов'язання, купити/продати будь-які активи по заздалегідь обговореній ціні протягом визначеного періоду. Опціон може бути реалізований чи ні в залежності від рішення, прийнятого винятково його власником. Хоча опціони існують уже тривалий час — угоди з товарними опціонами стали укладати в середині XIX ст. — формалізована модель, що одержала широку популярність, Ф. Блэка і М. Шоулза ціноутворення для опціонів з'явилася лише в 1973 р. (Black— Scholes Option Pricing Model, OPM) у період швидкого росту в США опціонної торгівлі. Теорія ціноутворення опціонів може бути використана при аналізі конкретних ситуацій, наприклад, припинення орендних угод чи відмовлення від реалізації проектів. У цьому випадку акціонерний капітал компанії, що використовує позикове фінансування, може бути представлений як опціон покупця. Коли компанія залучає позиковий капітал, це рівносильне продажу акціонерами активів компанії кредиторам, що розплачуються за активи наявними коштами (у розмірі суми наданої позики), але при цьому надають акціонерам опціон покупця. Конкретна ціна реалізації опціону дорівнює сумі самої позики і відсотків по ньому.
Різновидом оптової ціни підприємства-виготовлювача є трансферна ціна. Трансферна ціна застосовується при здійсненні комерційних операцій між підрозділами однієї і тієї ж чи фірми підприємства. Вона може використовуватися як у відношенні готових виробів, напівфабрикатів, сировини, так і у відношенні послуг, у тому числі управлінських платежів і відсотків за кредит. В останні роки трансферні ціни одержують велике поширення, оскільки внутріфірмова торгівля стає усе більш важливим елементом міжнародної торгівлі. Так, внутріфірмова торгівля широко здійснюється між американськими компаніями і їхніми філіями, що знаходяться в інших країнах. У такий же спосіб діють і інші країни на території США. Використання трансферних цін може впливати на конкурентоздатність фірми на ринку. Так, шляхом зниження цін на сировину і матеріали, що поставляються дочірніми підприємствами, можна помітно підвищити конкурентоздатність кінцевого товару. Знижені трансферні ціни іноді застосовуються також для зменшення мита і ін. Однак це суперечить антимонопольному законодавству і може бути покарано.
Оптові ціни на продукцію промисловості — ціни, по яких реалізується і закуповується продукція підприємств, фірм і організацій промисловості незалежно від форм власності в порядку оптового обороту, тобто це ціни, по яких підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-збутовим (оптовим) організаціям.Оптова ціна промисловості крім оптової (відпускної) ціни містить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку чи знижку і ПДВ. Постачальницько-збутова (оптова) націнка чи знижка — це ціна на послугу по постачанню і збуту; як будь-яка ціна вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових чи оптових організацій і забезпечити їм прибуток.
Якщо ціни виготовлювачів продукції більше тяжіють до виробництва, то оптові ціни промисловості тісніше пов'язані зі сферою обігу (оптовою торгівлею).Різновидом оптової ціни промисловості є ціна біржового товару (чи біржових угод). Ця ціна формується на базі біржового котирування і надбавок чи знижок з її в залежності від якості товарів, відстані товару від місця постачання, передбаченого біржовим контрактом.
Роздрібні ціни — ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям, вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу і споживаються в домашнім господарстві чи у виробництві .Склад роздрібної ціни характеризується наступними економічними елементами, її утворюючими: оптовою ціною промисловості, податками (ПДВ, акцизний збір і ін.) і торговою надбавкою чи торговою знижкою. Торгова надбавка складається з витрат торгових організацій і їхнього прибутку для продовження їхньої діяльності. Торгова надбавка встановлюється підприємствами роздрібної торгівлі у відсотках до цін придбання товарів (із ПДВ).
Неважко помітити, що кожен наступний вид ціни містить у собі попередній. Варто підкреслити, що на кожній стадії реалізації (обороту) товару в ціну додатково включається податок на додаткову вартість, а також акциз (по підакцизних товарах), що сплачується в бюджет підприємством — виготовлювачем товару. Слід зазначити, що, будучи непрямим податком, ПДВ утворюється в кожній ланці товароруху й акумулюється в роздрібній ціні. Він сплачується кінцевим споживачем. Цей податок, як правило, складає 20%, але існують пільгові ставки його по окремих групах товарів (деякі продукти харчування, медикаменти, товари дитячого асортименту і деякі інші). Частка непрямих податків у ціні досягає від 90% по алкогольній продукції до 10% по основних продуктах харчування. З лібералізацією цін у результаті відриву їх від сформованого рівня витрат виробництва і обігу, при постійному зниженні обсягів виробництва в натуральному вираженні ПДВ цілком втратив зв'язок з дійсним процесом зростання вартості. ПДВ продовжує залишатися ціновою надбавкою. ПДВ і акцизи поряд з податком на прибуток і мито є основними дохідними статтями бюджетів.
Різновидом роздрібної ціни є аукціонна ціна. Аукціонна ціна — ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотно відрізнятися від ринкової ціни (бути багаторазово вище її), оскільки відбиває унікальні і рідкі властивості й ознаки товарів і в значній мірі залежить від рівня професіоналізму особи, що проводить аукціон.
Крім ціни продажу існує ще ціна споживання чи витрати споживання. Справа в тім, що недостатньо купити товар, щоб задовольнити потребу. По багатьом товарам, особливо тривалого користування, необхідно ще здійснити витрати по експлуатації — витрати на обслуговування, ремонт, запасні частини, паливо, електроенергію і т.д. Тому витрати споживача складаються з двох частин — ринкової ціни товару і ціни споживання, що включає витрати, пов'язані зі споживанням товару. Ціна споживання по товарах тривалого користування, як правило, набагато вище продажної ціни. Продажна ціна від загальних витрат по експлуатації за весь термін служби, наприклад легкового транспорту, складає 20%, а побутового холодильника — 10%.Відносно низька продажна ціна на товар ще не свідчить про те, що вона вигідна для покупця. Ринкова ціна може бути відносно низкою, однак витрати по експлуатації виробу (ціна споживання) можуть виявитися досить високими. В результаті сукупна ціна може бути також високою. Тому ціна споживання нерідко виступає важливим фактором конкурентоздатності будь-якого товару.
Диференціація цін відповідно до сфери товарного обігу
В залежності від цієї ознаки ціни підрозділяються на наступні основні види:
- у промисловості – оптові ціни;
- у будівництві - кошторисні;
- у сільському господарстві - закупівельні;
- у торгівлі - роздрібні ціни;
- у сфері послуг - тарифи;
- ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот (експортні й імпортні ціни).
Ціни на будівельну продукцію. Продукція будівництва оцінюється по трьох видах цін:
- кошторисна вартість — граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта;
- прейскурантна ціна — усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта ;
- договірна ціна, встановлювана за домовленістю між замовниками і підрядчиками; сфера дії цієї ціни усе більш розширюється з розвитком ринкових відносин, відповідно звужується сфера дії інших видів цін на будівельну продукцію.
Закупівельні ціни — це ціни (оптові), по яких реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, у яких враховані ціни і кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, по прямих зв'язках з роздрібною торгівлею, на колгоспному ринку й ін.). Закупівельні ціни — договірні (вільні) ціни, вони встановлюються в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. За своїм складом закупівельна ціна складається з; по-перше, собівартості, по-друге, розміру прибутку, необхідного для продовження здійснення господарської діяльності в умовах ринкових відносин на основі не тільки простого, але і розширеного відтворення, і, по-третє, ПДВ.
Класифікація цін у залежності від території дії
Відповідно до цієї ознаки розрізняють:
- ціни єдині;
- ціни регіональні (зональні, місцеві і т.д.).
Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами. Мова йде про такі види продукції і послуг, як, наприклад, газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата і деякі інші.Регіональні і місцеві ціни регулюються регіональними органами влади і керування. В процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість комунальних і побутових послуг, що надаються населенню.
Поряд з державним регулюванням цін дана ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цього розрізняють:
Ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать:
- Від рівня продуктивності праці;
- Від структури національного виробництва;
- Від внутрішніх макроекономічних показників держави.
Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість, та на безліч інших факторів. Світові ціни – це, як правило, "ціна продавця" в основних центрах по експорту даного товару і "ціна покупця" у найважливіших центрах його імпорту.
РОЗДІЛ 2. Цінова політика на туристичному підприємстві
2.1. Фактори формування ціни на туристичні послуги
Ціноутворювальними факторами є:
- вартість (собівартість)
виробництва послуг і
- рівень і динаміка конкуруючих цін;
- співвідношення попиту та пропозиції на туристичні послуги на ринку.
Розглянемо ці фактори докладніше. Вартість (собівартість) виробництва пакету туристичних послуг. Туристична фірма сама не робить туристичні послуги. Вона виступає тільки як гуртовий або роздрібний посередник між виробниками і споживачами. При продажі турів фірми складають пакети послуг, що відповідають споживчому попиту на ринку. Туристичні фірми не можуть впливати на умови виробництва послуг і в своїй ціновій політиці багато в чому залежать від цін і тарифів постачальників цих послуг. Для туристичної фірми собівартість турпакету визначається як сума цін на послуги, законтрактовані в їхніх постачальників і включені в цей пакет. Туристична фірма не може продавати свої пакети послуг за цінами нижчими від їхньої собівартості, тому що в цьому випадку її діяльність стане збитковою.Додатково за собівартістю пакету послуг ціна повинна також включати нормативний доход туристичної фірми, що призначений для покриття її власних витрат і формування прибутку. До витрат фірми входять витрати на заробітну плату персоналу, оренду службового приміщення, зв'язок, електроенергію, комунальні послуги, амортизацію устаткування, маркетинг, рекламу, відрядження, представницькі заходи, сплату внесків, зборів, податків та ін. Частина доходів у вигляді прибутку направляться на формування фондів розвитку, заохочення, резервного фонду. Усі ці витрати повинні бути з великою точністю підраховані і враховані в цінах продаваних турів. Звичайно туристичні фірми визначають норматив доходів (маржу) у розмірі визначеного відсотка, наприклад, 15-20 % до собівартості запланованих цін.
Варто також враховувати, що іноземна туристична фірм - партнер української приймаючої фірми- може порушити питання про виплату їй комісійної винагороди за продаж туристичних поїздок в Україну в розмірі не менше ніж 10 %. У цьому випадку відповідна сума повинна бути також передбачена в запланованих цінах. Чи є в туристичної фірми можливість знизити собівартість пакету послуг і через це вийти на більш конкурентоспроможні ціни? Так,є . Але для цього необхідно домагатися насамперед зменшення цін і тарифів, за якими вона контрактує туристичні послуги у виробників. За кордоном, наприклад, застосовуються спеціальні ціни для туристичних фірм. Залежно від обсягу і характеру угод туристична фірма може одержати від готелю значну знижку зі звичайних тарифів. Так, коли контракт передбачає закріплення за фірмою твердої квоти місць на значну частину року без права їхньої ануляції, тобто під повну матеріальну відповідальність фірми, вона має право претендувати на максимальну знижку. При значних обсягах бронювання інших туристичних послуг (харчування, автобусні перевезення) туристичні фірми одержують істотні знижки і від інших виробників, що в європейських країнах досягають 35 - 40 % від рівня роздрібних цін. Ці знижки дозволяють туристичним фірмам виходити на ринок з досить помірними і конкурентоспроможними цінами
Перераховані нижче умови може використовувати туристична фірма, щоб одержати пільгові ціни від постачальників туристичних послуг:
- збільшення обсягу бронювання і продажу туристичних послуг;
- бронювання туристичних послуг під тверду квоту при повній матеріальній відповідальності туристичної фірми за їхню реалізацію;
- збільшення
асортименту туристичних
- збільшення чисельності туристів у групах;
- організація безупинного процесу заїзду туристів у готель;
- організація туристичних поїздок у несезонний період;
- збільшення суми і термінів авансових платежів за заброньовані туристичні послуг й ін.
Поряд зі зменшенням
цін на бронювання туристичні фірми
зобов'язані використовувати
Громадяни закордонних кран зіштовхуються
з великою кількістю пропозицій туристичних
поїздок. Визначаючи свій вибір,
вони орієнтуються не тільки на споживчі
властивості пропонованих послуг, а й
на рівень цін. Дуже часто на туристичному
ринку відбувається боротьба цін, де переможцями
стають фірми, що пропонують туристичну
поїздку за кордон за помірними цінам
при високій якості обслуговування.Остаточний
рівень цін визначається співвідношенням
попиту та пропозиції. Тому на основі навіть
найскладнішої формули не можна розрахувати
ціну туристичного продукту. У дійсності
вони складаються стихійно під впливом
закону попиту та пропозиції. Відомо, що
попит завжди нестабільний. Він коливається
під впливом різних факторів: привабливості
і якості послуг, сезону, моди, платоспроможності
і навіть міжнародної політичної ситуації.
Внаслідок цього й ціни відповідно до
коливань попиту виявляють велику еластичність.[29;298]