Цінова стратегія у зовнішньоекономічній діяльності

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     АЗОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ

     ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 
 

     Кафедра економіки та менеджменту 
 

     КУРСОВА РОБОТА

     з дисципліни «ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

     на тему «ЦІНОВА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ» 

     Виконав:

     студент IV курсу

     406 групи факультету управління

     Іван  Юрійович Шличков 
 

     Науковий  керівник:

     к.е.н., доцент        Кучер С.Ф. 
 
 
 
 
 
 

     Бердянськ 2011 

     ЗМІСТ 
 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність  ЗЕД          6

1.2. Цінова стратегія  у зовнішньоекономічній діяльності   11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ ВАТ МК «АЗОВСТАЛЬ»

2.1. Стратегія  ЗЕД          22

2.2. Стратегії  ціноутворення         25

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 
 

     ВАТ- Відкрите акціонерне товариство

     МК- металургійний комбінат

     Відс.- відсотки

     Грн.- гривні

     Млн.- мільйони

     Тис- тисячі

     ССТО- нафтопровід Східний Сибір - Тихий  Океан

     ЗЕД- зовнішньоекономічна діяльність 
 
 

     ВСТУП 
 

     Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно обґрунтованих товаровиробниках, а для них ціни - вирішальний  чинник результатів виробничої і  фінансової діяльності фірми. Ринок  диктує умови виживання. Тому правильно вибрана цінова стратегія, грамотна тактика формування цін, економічно вивірена стратегія ціноутворення складають основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форм власності.

     При розробці цінової стратегії важливо  не лише визначити рівень цін, але і сформулювати стратегічну лінію цінової поведінки підприємства на ринку в комплексі по усій товарній номенклатурі і окремо по кожному виду товару на всьому протязі його життєвого циклу.

     Метою курсової роботи є цінова стратегія у ЗЕД.

     Завданнями, які необхідно вирішити для досягнення вказаної мети, є:

дослідження теоретичних основ цінової стратегії  на підприємстві;

аналіз  практичний досвід розробки цінової  стратегії підприємства;

формування  рекомендацій по вдосконаленню цінової стратегії;

     Об’єктом  даної роботи є зовнішньоекономічна  діяльність.

     Предметом курсової роботи є цінові стратегії  підприємства у зовнішньоекономічній діяльності.

     В умовах насичення ринку новими фірмами  і товарами актуально вести мову про використання потужного потенціалу цінових стратегій. Цінові стратегії є важливою складовою у прийнятті управлінських рішень у майбутніх періодах. Перед усіма комерційними і багатьма некомерційними організаціями встає завдання призначення ціни на свої товари і послуги. Від цін багато в чому залежать досягнуті комерційні результати, а вірна або помилкова цінова стратегія надає довготривалу, позитивну або негативну, дію на всю діяльність фірми. Суть цілеспрямованої цінової стратегії підприємства полягає в тому, щоб встановлювати на свої товари такі ціни і так варіювати ними залежно від положення на ринку, щоб захопити його певну частину, забезпечити намічений об'єм прибутку і вирішувати інші стратегічні і оперативні завдання. Таким чином, тема вибору цінової стратегії є найбільш актуальною на сьогоднішній день.

     Методи  дослідження:

     - метод теоретичного аналізу;

     - аналітичний метод;

     - порівняльний метод.

     РОЗДІЛ 1

     ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА 
 

     1.1. Сутність ЗЕД 
 

     Зовнішньоекономічна діяльність підприємств- це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок. [8, – С. 2].

     Суб'єкти господарської діяльності України  та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

     Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

   - виключному праві народу України  самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

   - обов'язку України неухильно виконувати  всі договори і зобов'язання  України в галузі міжнародних  економічних відносин;

   Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

   - праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності добровільно вступати  у зовнішньоекономічні зв'язки;

   - праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності здійснювати її в  будь-яких формах, які прямо не  заборонені чинними законами України;

   - обов'язку додержувати при здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності  порядку, встановленого законами  України;

   - виключному праві власності суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  на всі одержані ними результати  зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

   - рівності перед законом всіх  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності, незалежно від форм  власності, в тому числі держави,  при здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності;

   - забороні будь-яких, крім передбачених Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

   - неприпустимості обмежувальної  діяльності з боку будь-яких  її суб'єктів, крім випадків, передбачених  законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

   - регулюванні зовнішньоекономічної  діяльності тільки законами України;

   - забороні застосування підзаконних  актів та актів управління  місцевих органів, що у будь-який  спосіб створюють для суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

   - забезпечує рівний захист інтересів  всіх суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності та іноземних суб'єктів  господарської діяльності на  її території згідно з законами України;

   - здійснює рівний захист всіх  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності України за межами  України згідно з нормами міжнародного  права;

   - здійснює захист державних інтересів  України як на її території,  так і за її межами лише  відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

   Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості  демпінгу при ввезенні та вивезенні  товарів.[1, – С. 317].

   Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в  Україні є:

   - фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

   - юридичні особи, зареєстровані  як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

   - об'єднання фізичних, юридичних,  фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

   - структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

   - спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

   - інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

   - Україна в особі її органів,  місцеві органи влади і управління  в особі створених ними зовнішньоекономічних  організацій, які беруть участь  у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які  беруть участь у господарській  діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" і законами України. [8, – С. 111]

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні  суб'єкти цієї діяльності, належать:

   - експорт та імпорт товарів,  капіталів та робочої сили;

   - надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

   - наукова, науково-технічна, науково-виробнича,  виробнича, навчальна та інша  кооперація з іноземними суб'єктами  господарської діяльності; навчання  та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

   - міжнародні фінансові операції  та операції з цінними паперами  у випадках, передбачених законами  України;

   - кредитні та розрахункові операції  між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

   - спільна підприємницька діяльність  між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності, що включає  створення спільних підприємств  різних видів і форм, проведення  спільних господарських операцій  та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

   - підприємницька діяльність на  території України, пов'язана  з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау,  торговельних марок та інших  нематеріальних об'єктів власності  з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

   - організація та здійснення діяльності  в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших  подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

   - товаро-обмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

   - орендні, в тому числі лізингові,  операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

   - операції по придбанню, продажу  та обміну валюти на валютних  аукціонах, валютних біржах та  на міжбанківському валютному  ринку;

   - роботи на контрактній основі  фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

   - інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України;

   - посередницькі операції, при здійсненні  яких право власності на товар  не переходить до посередника  (на підставі комісійних, агентських  договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.[7, – С. 22-24].

   Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати  будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від  форм власності та інших ознак.

   Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

    Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство економіки України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство економіки України не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті.

   Реєстрація  має бути здійснена протягом 25 робочих  днів з моменту подання зазначених документів. [15, – С. 245-246] 
 

     1.2. Цінова стратегія у зовнішньоекономічній діяльності 
 

     Цінова  стратегія - це вибір підприємством  можливою динаміки зміни базової ціни товару в умовах ринку, яка щонайкраще відповідає меті підприємства. 

     Стратегія ціноутворення  повинна сприяти досягненню певних цілей підприємства, які поділяються  на три групи:

     - фінансові, що ґрунтуються на прибутку (досягнення максимального прибутку, отримання задовільною чи певний прибуток, швидке отримання готівки, тощо);

     - збутові, що ґрунтуються на  цілях інтенсифікації чи екстенсіфікаціі  збуту (зростання реалізації, максимізація  частки ринку, ефективна реалізація  нового товару, і тому подібне);

     - ситуативні, що ґрунтуються на  цілях збереження чи створення для підприємства більш прийнятних умов діяльності (запобігання небажаних дій уряд країни, яка приймає, мінімізація наслідків діяльності конкурентів стимулювання зацікавленості учасників каналів розподілу, стабілізація цін, І запобігання виникнення "цінової війни" тощо).[2, – С.55]

     Цінова стратегія  виробників і експортерів товару, яка залежить від цілей підприємства, служить обґрунтуванням вибору ціни. Цілями підприємства, як уже зазначалося, можуть бути: встановлення разової  ціни при виході на ринок з новою продукцією (разовий договір на постачання); зміна ціни під тиском конкурентів, визначення оптимальних співвідношень цін, між продуктами. Підприємство може одночасно мати кілька цілей, або чітко розділяти цілі на короткострокові і довгострокові. [4, – С. 100]

     Розрізняють декілька видів цінових стратегій:

     1. Стратегія відшкодування повних  витрат. Застосовується великими  підприємствами або підприємствами, що випускають унікальну продукцію  або мають монопольне становище  на ринку. Вони можуть встановлювати ціни на максимально високому рівні, який включає витрати виробництва і максимальний прибуток. Такі підприємства виконують роль цінових лідерів, а всі останні проводять політику слідування за лідером. 

     2. Стратегія "зняття  вершків" застосовується до  захищених патентом нових товарів і полягає в послідовному охопленні різних прибуткових сегментів ринку. Застосовуючи цю стратегію, підприємство отримує можливість зняти "Фінансові вершки". Поступово знижуючи ціну, можна залучати все нові кола клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Стратегія "зняття вершків" на ринку має сенс при таких умовах:

     - спостерігається високий рівень  поточного попиту з боку достатньо  великої кількості покупців;

     - витрати дрібносерійного виробництва  не настільки високі, щоб звести  на ні фінансові вигоди компанії;

     - висока початкова  ціна не приведе до появи  нових конкурентів.

     Висока  ціна підтримує імідж товару високої  якості, на який існує підвищений попит, і змінюється в залежності від  ступеня новизни товару, від стадії його життєвого циклу. У міру насичення ринку, старіння товару ціни, падають.

     3. Стратегія прориву  або проникнення на ринок ґрунтується  на встановленні низьких цін  для швидкого проникнення на  нові для підприємства ринки.  Застосовується щодо нових товарів,  які порівняно легко можуть бути відтворені конкурентами і характеризується високою еластичністю попиту. Ця стратегія передбачає встановлення на новинку порівняно низьких цін з надією залучити велику кількість покупців і завоювати значну частку ринку. При цьому бажано, щоб конкуренти не могли ввести нижчі ціни. Цією стратегією часто користуються японські підприємства. Вона ефективна за існування досить високого рівня на товар і за наявності товарів-замінників, а також за умови, що низькі ціни не приваблюють конкурентів і не відлякують покупців, оскільки не асоціюються з низькою якістю товару. 

     Стратегія "проникнення  на ринок" може застосовуватися за таких умов:

     - Ринок дуже чутливий до цін,  і низька ціна сприяє його  розширенню;

     - Зі зростанням обсягів виробництва  витрати скорочуються;

     - низька ціна не приваблива  для наявних і потенційних  конкурентів. 

     4. Стратегія пов'язаного ціноутворення.  Її суть полягає в порівняно  низькій ціні на основні вироби  при одночасному високому рівні  цін на супутні (компліментарні) товари, особливо на запасні частини, витратні матеріали.

     5. Стратегія престижних цін. Застосовується  всесвітньо-відомими підприємствами, які мають гарну репутацію,  на товари, аналогічні за своїми  властивостями товарам інших  маловідомих підприємств. В цьому  випадку споживач платить за престиж торгової марки.

     6. Стратегія цінової диференціації  полягає в тому, що на той  же товар встановлюється різний  рівень ціни для різних груп  споживачів (за певними критеріями). Ця стратегія є типовим інструментом  диференційованого опрацювання ринку. Передумовою для проведення стратегії цінової диференціації є можливість і необхідність, з позицій самого підприємства, сегментувати ринок за цими продуктовими, споживчими і географічними критеріями. Ця стратегія можлива за таких умов:

     - ринок можна чітко розділити на сегменти;

     - сегменти мають різну еластичність  попиту;

     - сегменти розділені між собою  певними бар'єрами тобто сегмент  з низьким рівнем цін не  може перепродати товар в сегмент  з високим рівнем цін.

     7. Стратегії встановлення цін у  рамках товарної номенклатури. Підхід до вибору стратегії ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною товарної номенклатури. В цьому випадку підприємство прагне розробити систему цін, яка забезпечувала б отримання максимального прибутку по номенклатурі в цілому.

     Оскільки  різні товари взаємозалежні між  собою з точки зору попиту і  витрат і стикаються з різною мірою  конкурентної протидії, в цих умовах можливі такі варіанти стратегії :

     - встановлення ціни в межах  товарного асортименту шляхом  визначення цінових інтервалів між товарами, які входять до асортиментної групи; ціноутворення в ЗЕД підприємств:

     - встановлення "Лінії ціни", яка  означає, що усі товари одного  виду, незалежно від собівартості, розташовуються за наявною шкалою, причому особливе значення має  вибір сходинок цієї шкали;

     - визначення "лідера, що падає"  зводиться до того що ціну  на один з товарів різко  знижують, розраховуючи, що притягненні  за рахунок цього покупці куплять  якісь інші товари за звичайними  цінами;

     - встановлення вищої ціни на  витратні товари, які використовуються разом з основним виробом;

     - встановлення низької ціни на  малоцінні побічні продукти виробництва;

     - встановлення ціни на набори  товарів, які продаються як  одне ціле.

     8. Стратегія цінового вирівнювання  ґрунтується на тісній інтеграції цінової і асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток від товарів, які успішно реалізуються і входять в асортиментну програму, повинен обов'язково покривати збитки, які виникають по інших товарах цього асортименту.

     9. Стратегія трансфертних цін застосовується міжнародними корпораціями, які мають численні закордонні філії. Основні принципи, які лежать в основі трансфертного ціноутворення, такі:

     - максимізація прибутків для корпорації  в цілому;

     - мінімізація податків, які платяться  корпорацією в цілому;

     - мінімізація митних платежів;

     - вдосконалення системи контролю  материнською компанією фінансових  потоків філій;

     - надання менеджменту усіх рівнів (як національного так і міжнародного) однакових умов для встановлення  і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливе відношення споживачів.[8, – С. 215-218]

     Мотивами  використання трансфертних цін може бути:

     1. Зменшення бази оподаткування  податком на прибуток в країнах  з високою ставкою податку  шляхом завищення цін на комплектуючі товари, які поставляються у філії цих країн. А прибули "замасковані" у такий спосіб переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування. Таке переміщення прибутку також може використовуватися з метою "поліпшення" фінансових звітів в тих країнах, де компанія брала кредити.

     2. Зменшення митних витрат шляхом  постачання товарів в країни  з високим митним тарифом за  мінімальною ціною.