Туристичні ресурси Київської області

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП.

 

1.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

2.  ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ  КИЇВЩИНИ

 

3.  ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  КРАЮ

 

4.  СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ  ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

 

ВСТУП

 

 

 

Актуальність теми. Нині туризм визнано  одним з найприбутковіших видів  бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій. Щоденні туристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.

 

Невід’ємною складовою світового  туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови  української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом  формування ринкового механізму  господарювання, надходження значних  коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного  дозвілля, вивчення історії рідного  краю, залучення широких верств населення  до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні  покоління.1

 

Невипадково вперше в історії України  Верховною Радою проголошено  туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця  України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання  до складу Виконавчої ради Всесвітньої  туристичної організації – керівного  органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.

 

Одним з перспективних регіонів для розвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини ще не достатньо вивчені  у вітчизняній науковій літературі.

 

Саме це і спонукало автора обрати темою курсової роботи «Туристичні  ресурси Київської області».

 

Об’єктом дослідження курсової роботи є туристично-екскурсійний потенціал  Київської області.

 

Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією Київської  області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.

 

Хронологічні рамки дослідження  охоплюють період з кам’яного  віку (палеоліту) до сьогодення.

 

Джерельна база. У процесі підготовки курсової роботи автором було опрацьовано  понад 40 джерел. Насамперед, варто відзначити такі фундаментальні академічні праці, що всебічно та найповніше висвітлюють  тему, і складають методологічну  базу курсової роботи: « Історія  міст і сіл Української РСР»1 та ін. Для написання першого розділу  автором було використано праця  таких вчених: Панкова Є. В2., Масляк П. О. та Шищенко П. Г3., Івченко А. С4.

 

Найповнішу інформацію про природні туристичні ресурси досліджуваної  області автор знайшла у виданні  «Київська область. Енциклопедичний  довідник»

 

Історико-культурний потенціал Київської  області найзмістовніше описано  у праці Сементовського Н.Г.

 

Найскладніше було написання четвертого розділу, оскільки у вітчизняній  науковій літературі немає спеціальних  видань присвячених досліджуваній  тематиці. У цьому контексті варто  згадати наукові видання Інституту  туризму ФПУ2

 

Крім того значний масив інформації з досліджуваної проблеми автор  зібрала на сайтах мережі інтернет.3

 

Всі вище зазначені джерела і  стали методологічною основою для  написання курсової роботи.

 

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До кола наукових інтересів  авторки увійшли також питання  сучасного стану та перспектив розвитку туризму у зазначеному регіоні.

 

Для реалізації зазначеної мети автор  ставить перед собою наступні завдання:

 

-  дати загальну характеристику  Київської області;

 

-  описати природні ресурси  та кліматичні умови Київської  області;

 

-  дослідити історико-культурну  спадщину краю;

 

-  проаналізувати сучасний стан  та перспективи розвитку туризму  к Київській області.

 

Структурно курсова робота складається  з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

 

 

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

 

Київська область розташована  на півночі України, в басейні  середньої течії Дніпра, та його приток - Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входять двадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласного підпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області – 28,4 тис  кв. км (4,7 площі України). На сході  межує з Чернігівською, Полтавською, на заході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю  Білорусії. Міське населення становить 58,1% сільське – 41,9%загальної чисельності. Густотою населення – 65 осіб на 1 кв. км.

 

З корисних копалин промислове значення мають: граніти, гнейси, глина, кварцові піски. Також на території Київщини є джерела мінеральних радонових  вод в Миронівці і Білій  Церкві.

 

Ґрунти Київської області різноманітні: на півночі поширені дерево – підзолисті, на півдні – родючі чорноземи і  сірі лісові.

 

Клімат Київської області помірно  континентальний. Середньомісячні  температури січня -5,5 оС, липня +19,2 оС. Абсолютний мінімум - -32,2 оС (лютий 1929), абсолютний максимум - +39,9 оС (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів – 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум на жовтень (35 мм). Взимку в області утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна – 440 см.

 

Середньорічна загальна хмарність -6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум – на серпень (4,8). Середня  вологість повітря – від64% (травень) до 85 % (листопад).

 

Екологія. Ліси, парки і сади складають  більш ніж половину площі Київської  області майже 80 тис. га. На одного киянина  припадає 22,1 кв. м.

 

Зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м)

 

Біорізноманіття. Нині тільки 15 – 20 % території України дають досить вірне уявлення про особливості  її рослинного і тваринного світу . ТА навіть за таких умов можна говорити про певну різноманітність української  флори та фауни за своїм складом  рослинний й тваринний світ відповідає умовам географічних зон країни : лісовій, лісостеповій, та степовій. Київська область  розташована у північній і  центральній частинах України. В  зоні полісся і лісостепу. На цій  території зустрічаються види тварин і рослин, притаманні як лісовій, так  і степовій зоні країни. Хвойні, переважно  соснові бори, чергуються з листяними, лісами, що складаються з дуба ,берези, осики,вільхи, клена, ясеня,тополі. В  річкових долинах простираються  заплавні луки з багатою трав’яною  рослинністю, осокою та очеретом. Серед  тварин найбільш поширені дикі кабани, лисиці, зайці, білки, вовки, їжаки, серед  птахів – дятли, сороки, лелеки, дикі качки, синиці, іволги. В річках водиться чимало коропів, щук, річкових судаків, товстолобиків, карасів.

 

Демографія. Точних даних про реальну  кількість мешканців не має, але  за споживання продуктів її оцінюють (в середньому) у 6 млн. 130 тис. осіб. Разом  з навколишніми передмістями Київська область утворює Київську агломерацію  із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців. Основне населення – українці.

 

За мовною ознакою в 2008 р. 67% киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18% спілкуються винятково  українською, в той час як48% спілкуються  винятково російською та 34% спілкуються  обома мовами в залежності від  обставин.

 

Економіка Київщини – складний багатогалузевий  комплекс, основу якого становлять важка індустрія, легка та харчова  промисловість і високо

 

інтенсивне сільське господарство. У 2007 р. ВРП склав 37 млрд. доларів 6 місце  серед міст центрально – східної  Європи після Москви, Праги, Варшави.

 

Економічний потенціал Київської  області від загальнодержавного рівня: 5,5% населення; близько 11% об’ємів  виробництва споживчих товарів; понад 6%промислового виробництва.1

 

Важливу роль у розвитку всього економічного комплексу столиці відіграє промисловість. Київської області один з найбільших індустріальних центрів України. Майже 300 тис. працюють на виробництві: у машинобудуванні,обробці  металів, харчовій промисловості та інших. Провідними галузями промисловості  міста є електроенергетика, машинобудування  та металообробка, промисловість будівельних  матеріалів, харчова, медична і легка  промисловість. Загалом у області 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малих промислових підприємств.2

 

Домінуючою тенденцією в промисловості  є поліпшення показників у галузях, які випускають кінцеву продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок і  безпосередньо на споживача: харчовій промисловості , машинобудуванні та металообробці, хіміко – фармацевтичній, електроенергетиці, промисловості  будівельних матеріалів, деревообробній та паперово – целюлозній промисловості.

 

У Київської області зосереджено  близько третини науково –  технічного потенціалу України, що є  одним з найважливіших конкурентних переваг міської економіки. Взаємодія  науки й виробництва дозволяє області випускати конкурентоспроможну  продукцію: літаки, річкові судна,екскаватори, обчислювальні машини, радіоапаратуру та ін.[1]

 

Структура наукового комплексу  Київської області: галузева наука  – 55%; академічна наука – 38%; вузівська  наука – 5%; заводська наука – 2%1

 

Транспорт. Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей області відносяться  автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області  вкрита густою мережою автомобільних  доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. По території області проходить  автомагістралі міжнародного значенння6 Львів – Харків, Львів – Москва, Санкт-Петербург – Одеса та ін.

 

Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України  та країнами СНД. Через її територію  проходять міжнародні експреси в  усі держави Східної Європи . Експлуатаційна довжина залізниці — 880 км (1985 р.)

 

Київ обслуговують міжнародні аеропорти  «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно – західній околиці міста.2 Аеропорт міжнародного класу «Бориспіль» - повітряні  ворота України. Він співпрацює з  більш як 30 авіакомпаніями світу. Крім цього аеропорту , в області розташовані  два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційним транспортом області щорічно відправляється близько 2 000 тис. пасажирів, 1 200 т пошти і 7 600 т ватажу.

 

Проходження через область транзитного  газопроводу «Сибір – Західна  Європа» сприяло створенню в  області густої мережі газопроводів. Крім того,через територію Київщини прокладено ряд паливних трубопроводів.

 

Постійним автобусним сполученням  охопленні всі міста і сільські населені пункти області. Перевезення  пасажирів виконують перевізники  на 695 автобусних маршрутах, у тому числі: міських – 66, приміських – 389, міжміських – 240, міжміського сполучення – 34.Відкриття  нових маршрутів і збільшення кількості рейсів на діючих маршрутах  здійснюються через відкриті конкурси на перевезення пасажирів автомобільним  транспортом загального використання.

 

Культура і мистецтво. Київська область має один з найбільших в Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті пре  буває понад 3,5 тис. пам’яток (потенціал - понад 10 тис.). З них 62 – пам’ятки археології, 1396 – пам’ятки історії, 433 – пам’ятки монументального мистецтва, 1814 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об’єкти науки і техніки. Функціонує 21 історико-культурний заповідник.1

 

Музей народного побуту і архітектури, зони історико-культурних заповідників, зокрема у Пирогові, Переяславі –  Хмельницькому. На південній околиці  Києва, В селищі Пирогово розташований музей народної архітектури та побуту України, який було відкрито у 1969 р. У  музеї на площі близько 120 га встановлено  понад 150 споруд – пам’яток українського народного будівництва ХVI-XX ст., пам’ятки матеріальної та духовної культури різних епох з усіх регіонів України.

 

Переяславщина має визначне історичне  минуле, свідчення чому є 64 пам’ятки історії та культури, які перебувають  на державному обліку та під державною  охороною.

 

В археологічному плані за різноманітністю  та чисельністю пам’яток ( 123 об’єкти) Переяславщина не поступається прибережним  районам Київщини, що знамениті своїми визначними знахідками. Архітектурна пам’ятка давнього Переяслава – колишнього Вознесенського монастиря ХVIII ст..

 

Великим надбанням історії та культури України можна вважати Переяслав - Хмельницький національний історико-етнографічний  заповідник «Переяслав», який місцеві  жителі називають «музей на горі». У  заповіднику розміщено дванадцять тематичних музеїв.

 

Землі Київщини мають давню історію. І якщо Київ вважають серцем України, то Київщину можна величати її душею.

 

Київська область як адміністративно - територіальна одиниця у складі України утворилась 27 лютого 1932 р. вона розташована на півночі України  в басейні середньої течії  Дніпра. Більша частина області знаходиться  на Правобережжі.

 

У центрі України по обидва береги минулого Дніпра розкинулась Київська земля. Про давню історію краю свідчать археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської, лебедівської та софіївської  культури, назву яким дали населені пункти області.

 

У першому тисячолітті нашої  ери на території сучасної Київщини сформувалося ядро племені полян, що заселяли середню течію Дніпра між  річками Россею та Ірпінем. Навколо  нього єдналися інші слов’янські  племена.

 

Процес завершився утворенням держави  Русь з центром у Києві; який літописець нарік «Слово о полку Ігоревім», написаний старою українською мовою  одним із учасників боїв з половцями  біля Переяслава 1187 р.

 

Яскравою сторінкою боротьби українського та білоруського народів проти посилання  експлуатації та покріпачення селян, проти  експансії польських феодалів і  католицької церкви було антифеодальне  селянсько-козацьке повстання 1594 – 1596 рр. під проводом відважного ватажка  Северина Наливайко. Київщини належить провідне місце у визвольній війні  українського народу 1548 – 1654 рр. під  керівництвом Богдана Хмельницького.У 80- 90 – х р. ХVII- початку XVIII ст.. Київщина стає центром нового визвольного  руху проти панування шляхетської  Польщі, яку очолив С. Палій, З. Іскра, С. Самусь.

 

В історії України назавжди залишаться імена керівників гайдамацького  руху 1768 року м. Швачки, А. Журби, І. Бондаренка.

 

На території області здавна живе працьовитий, сердечний, поетичний  і співучий люд. Чарівна душа нашого народу, його думи і пісні надихали на творчість видатних митців: Г. Сковороду, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького, Шолом-Алейхема, Дніпрову Чайку, М. Лисенка, К. Стеценка, О. Довженка.1

 

Таким чином, у результаті проведення дослідження автор дійшла висновку, що Київська область має вигідне  географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинуту  економіку та розгалужену систему  транспортних комунікацій. Все це сприяє розвитку туристично-екскурсійної діяльності в Київській області.

 

 

ІІ. ПРИРОДНО- РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ  КИЇВЩИНИ

 

київський рекреаційний туристичний  екскурсійний

 

Україна має значні туристичні ресурси  задоволення потреб вітчизняних  та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнаванні, історії  та культури краю.

 

Під туристичними ресурсами спеціалісти  розуміють закономірні поєднання  компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова  задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії, як усталеність, цілісність, місткість,привабливість.

 

Виділяють три типи туристичних  ресурсів:

 

-   природні;

 

-   Історико-культурні; 

 

-   соціально-економічні.

 

До природних ресурсів належать клімат, водні ресурси, мінеральні джерела  та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний  і тваринний світ, національні  парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти  тощо.

 

Кожний з них відіграє певну  роль у формуванні галузевої і  територіальної організації рекреаційних комплексів. Під природними туристичними ресурсами розуміють, речовину і  властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і  служать або можуть служити для  організації відпочинку, туризму, лікування  і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори  багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні  властивості гірських і передгірських  ландшафтів, заповідних територій.

 

Серед природи України особливе місце посідають природні багатства  Київщини. Прозорі води озер, верби  під ставками (в області понад 1500 ставків),стрункі явори обабіч шляхів. Левади і Зелені долини, високі мальви степу,голубе сяйво рік, такими барвами і чарами наділила цей  край природа. Перлиною Київщини по праву  вважається знаменитий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церква), якому виповнилось 200 р. Саме такий природний потенціал Київщини надихав на творчість видатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй – Левицький, О Довженка.

 

Природа цього краю є надбанням  прадавньої культури, приклад незабутніх талановитих попередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасного та його духовного  світу, який відбито в багатій  та різноманітній творчості. За площею зелених насаджень Київ та його околиці  входить до трійки «найзеленіших» столиць  Європи. Місто виростало серед  лісів і, розростаючись, відвойовувало  у них усе нові території.

 

Річки Київщини належать переважно  до басейну Дніпра. По її території  протікає 177 річок (довжиною більше 10 км). Дніпро тече територією області в  межах 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів із Здвижем, Ірпінь, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою і Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Сулій, Перевіз (ліві). На території області розташовано 55водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського. У Київській області налічується  багато рукотворних об’єктів, а  саме: 2383 ставки та 55 водосховищ, серед  останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі  яких розташована в межах території  Київщини.

 

Київщина має цінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних  курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця ( 13,3 тис. місць) та Конча-Заспа ( 14,7 тис. місць). Мережа санаторних закладів області представлена 46 об’єктами. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько10.2 тис. місць , площа – 382,8 га. Кількість  дитячих оздоровчих закладів, що розташовані  у місті, становить 237, де можуть відпочивати  понад 40 тис. дітей. Мережа закладів відпочинку ( з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинків та пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, водноспортивних  і веслувальних баз, 13 спортивно-риболовецьких  баз. Загальна місткість закладів відпочинку ( без спортивних баз) становить 16,0 тис. місць.

 

Згідно з оцінкою ландшафтних  ресурсів (НДШ містобудування), потенційний  фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території  України, що відповідає міжнародним  показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

 

Найбільшу питому вагу територій і  об'єктів природно-заповідного фонду  мають:

 

від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька  області;

 

3-5 % - Чернігівська, Львівська області,  Республіка Крим;

 

до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.1

 

Сучасний природно-заповідний фонд Київської області (разом зі столицею) складається із 86 територій та об’єктів, із яких 16 мають загальнодержавне, а  решта – місцеве значення. Серед  них слід відзначити курорт Ворзель. За своїми природними даними Ворзель  – це красива місцевість з упорядкованим  парком, ставами, пляжем і човновою станцією. Курорт міститься на одній  із мальовничих північно-західних околиць  Києва і входить до зони Полісся.

 

Одним з головних курортів в Київській  області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій ”Діброва”. На думку автора курорт має вигідне  розташування, по-перше тому що він знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.

 

Також, на території Київщини знаходиться  велика кількість санаторіїв, курортів та ін. Які є різними за своїм  призначенням і тому для відпочиваючих  завжди буде представлений великий  вибір. Ось головні з них: м. Ірпінь (Ірпінський регіон) спортивно-оздоровчий комплекс «SPA», м. Переяслав-Хмельницький ДОЗ «Переяславський»: загальнооздоровчий, Баришівський район обласний дитячий  санаторій “Поляна” та багато інших.

 

Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду в  області становить близько 80 тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять: Дніпровсько-Тетерівське  заповідно-мисливське господарство, Заліське лісомисливське господарство, Дзвінківський  та Жуків хутір – лісові заказники, Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський  – ландшафтні заказники, Жорнівський  орнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крім цього, об’єктами природно-заповідного  фонду є урочище Бабка, дендрологічний парк “Олександрія“, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва –  Згурівський та Кагарлицький і багато інших об’єктів.

 

Отже, маючи такий ресурсний  потенціал, туризм України повинен  сприяти зміцненню економіки  країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських  громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

 

ІІІ. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  КРАЮ

 

Важливу роль для задоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні  ресурси. Це, насамперед, пам’ятки історії  та культури,музеї, промислові та сільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнавання краю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.

 

Усі історико-культурні об’єкти, які  зацікавлюють туристів і екскурсантів оцінюються в залежності від ступеня  їх пізнавального та виховного значення, природного оточення, сучасного використання. Як свідчить аналіз, роль пам’яток історії  та культури в туризмі зводиться  до виконання таких основних функцій:

 

1.  Виховної – виховання патріотичних  почуттів, любові до рідного краю;

 

2.  Просвітницької – поширення  відмінностей і знань у галузі  науки, культури, мистецтва;

 

3.  Містобудівної – формування  своєрідного художньо-виразного  середовища відпочинку, розкриття  історичної індивідуальності конкретного  населеного пункту, його архітектурної  традиції;

 

4.  Економічної – пом’якшення  сезонної нерівномірності завантаження  туристичних підприємств, підвищення  рентабельності туристичних послуг  шляхом організації екскурсійних  заходів, створення умов для  ефективного і змістовного цілорічного  відпочинку населення;

 

5.  Практичної – стосується  пам’яток архітектури, які мають  експлуатаційну цінність і можуть  служити базою для розгортання  постійних або тимчасових експозицій, туристичних закладів та ін.1

 

В Київській області діє розгалужена  мережа установ культури , до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек, концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокрема всесвітньо відомий  Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 1. Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах, тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музей –К. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав – Хмельницького історико-культурного заповідника)

 

Київський обласний археологічний  музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеї  представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської, колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнями на території  Київського Подніпров’я відомо понад 100 пам’яток трипільської культури. До музейного комплексу входить  Дівич-гора де виявлено святилище і  могильник зарубинецької культури ІІ ст.. до н. е.1

 

На Київщині велика кількість пам’яток іcторії, архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі – світове значення.

 

Музей народної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини- музей  просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить до складу національного – етнографічного заповідника «Переяслав».

 

В музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХ ст., так і будівлі  та стоянки з часів пізнього палеоліту  до часів Київської Русі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які  є органічним продовженням музею-села.

 

Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч  пам’яток матеріальної і духовної культури.

 

Пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і  духовної культури.

 

На території музею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури ХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки  та майстерні, більше 20тисяч витворів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є  два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори  та городи.

 

Музей українських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться на території  музею просто неба,відкритий під  час святкування Зеленої Неділі у 1989 р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.

 

Перша зала містить експонати, які  свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряжених», які  ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням  Ісуса Христа. Далі зображено святкування  Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін.

 

У наступній залі розповідається про  родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це – весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можна ознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.

 

Музей історії української православної церкви. В унікальній пам’ятці дерев’яного  мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київської  області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб – довший і ширший.

 

В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиці та інших святих, ікона  «Хрещення Русі у 988 році».

 

У вітринах розміщено релігійну  літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони  з зображення митрополита Переяславського  Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.

 

У ХVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофана  відновити у Києві у 1620 році православну  митрополію , а також Перта Могили який зібрав Київський собор і  затвердив «Катахізіс» української  православної церкви;ікони 12-тинайголовніших  свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа – (Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).