Туристичні ресурси Одеської області

6

ВСТУП

Особливість економіко-географічного розташування області,сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність  піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.

Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших секторів господарства Одеської області. У найбільш узагальненому вигляді рекреаційний комплекс являє собою систему різноманітних об’єктів – санаторіїв, будинків та баз відпочинку, туристичних закладів, пляжів, які забезпечують оздоровлення та масовий (організований та неорганізований) відпочинок населення. Одеська область і , в першу чергу, її приморська смуга має високий рекреаційний природно-ресурсний потенціал: теплий клімат, морські пляжі, лікувальні грязі, джерела мінеральних вод,  лиманів та озер, унікальні природні комплекси, привабливі краєвиди, мисливські та рибальські угіддя, акваторія лиманів, озер, моря. Поєднання всіх цих факторів і умов визначає рекреаційну цінність території області, формує її рекреаційний потенціал.

Одним з основних рекреаційних ресурсів є Чорне море.
У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболотського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.

Актуальність теми.

Розвиток туризму в Одеській області є дуже актуальною темою в наш час. Адже, Одеська область має потужний рекреаційний потенціал. Підвищення ефективності використання курортного  потенціалу за рахунок реконструкції старих курортних закладів та будівництво нових, на базі  сьогоднішніх можливостей, може дати значні економічні  та соціальні результати розвитку туристичної бази Одещини.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової  роботи полягає у детальній характеристиці туристичних ресурсів Одеської області.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішувалися такі завдання:

1.      Виявлення та детальна характеристика окремих видів туристичних ресурсів.

2.      Дослідження сучасного розвитку туризму в Одеській області.

3.      Формування подальших  перспектив розвитку туризму  в Одеській області .

Об’єктом  дослідження в курсовій роботі є туристичні ресурси Одеської області.

Предметом дослідження є  особливості їх структури,потенційні запаси,сучасний та перспективний рівень використання.

Методи дослідження. В роботі було використано такі методи: спостереження,аналіз,синтез.

Аналіз джерел: в ході роботи було знайдено, проаналізовано і класифіковано за певними розділами 29 літературних джерела, які відповідали об'єкту вивчення.

              Для опису сучасного стану було використано статистичні дані з Одеського сайту статистичних даних та літературні джерела.

              Більшість джерел висвітлюють питання класифікації та характеристики рекреаційно-туристичних ресурсів України і окремих її регіонів, дані про суб'єкти господарювання, проблеми розвитку туризму в даному регіоні, зокрема екологічні, висвітлюють деякі перспективи та пропозиції щодо раціонального використання туристичних ресурсів. Основними джерелами написання даної роботи були ресурси Інтернету, зокрема сторінки статистичних даних, обласних державних адміністрацій Одеської області, офіційні сайтів Одещини тощо. Найважливішим джерелом інформації були законодавчі акти, книжкові видання, туристичні путівники. Значну частину матеріалу для даної курсової роботи було взято із книг Стафійчук В.І., Хорошевського А., Костіна С.

Структура курсової роботи. Робота складається із змісту,вступу,трьох розділів,висновків,списку використаних джерел і додатків. Перший  розділ присвячений характеристиці географічного положення   та сучасному розвитку туризму в Одеській області. У другому розділі подається детальна характеристика  туристичних ресурсів досліджуваної області. У третьому розділі  викладено проблеми та перспективи розвитку туризму в Одеській області.

\

РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ

1.1.Географічне положення Одеської області

Розташована на південному заході України. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою , на південному заході — частина державного кордону України з Румунією.

На півдні омивається водами Чорного моря. Площа 33,3 тис. км. квадратних. Головні річки: Дунай, Дністер з притокою Кучурган, Південний Буг з притоками Савранкою і Кодимою. В заплавах Дунаю та Дністра багато озер: Кагул, Ялпуг, Катлабуг, Китай, Кугурлуй. Багато лиманів.

Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна – в степовій зоні. Щодо кліматичної  зони,то Одещина розташована в помірно-кліматична зона.

Більшу частину займає Причорноморська низовина, на півночі заходять відроги Придніпровської і Подільської височин, на південному заході – Центрально-молдовської рівнини. На узбережжі Чорного моря - коси,лимани.

Клімат помірно континентальний. Зима мяка, малосніжна, з відлигами. Літо жарке і сухе. Середня температура січня -1,8 - 5,0 градусів Цельсія, липня +21,0 +22,9 градусів Цельсія. Опадів 380-500 мм на рік, переважно в теплий період року. Бувають посухи, суховії, пилові бурі.

Область бідна на корисні копалини. Є невеликі поклади бурого вугілля, калійна сіль, графіти, будівельні матеріали (пісок, глина, вапняки, граніти), а також мінеральні джерела і лікувальні грязі. Останнім часом виявлено золото (Майське родовище).

Переважають чорноземні грунти: типові, звичайні і південні,а також темно-каштанові солонцюваті. Область лежить у лісостеповій і степовій зонах. Лісів дуже мало.

Розвинуті всі види транспорту. Морські порти: Одеса, Іллічівськ, Южне, Рені, Ізмаїл, Кілія. Діють міжнародні поромні  переправи Іллічівськ –Варна (Болгарія), Іллічівськ – Поті (Грузія). Головні залізничні вузли: Застава І, Сортувальна, Роздільна, Котовськ. Працює газопровід Шебелинка – Одеса. В Одесі є  три аеропорти.

Кількість населення 2403,4 тис. осіб, густота 72 особи/км ,частка міського населення 65,90%. Українці становлять майже 63%, росіян – 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар – 166 тис. (6,3 %), молдаван – 144 тис. (5,5 %), євреїв – 69 тис. (2,6 %), гагаузів – 27 тис. (1,0 %), білорусів – 21 тис. (0,8 %)..

Екологія є важливим аспектом кожного регіону, адже саме від цього залежить «здоров'я» не тільки нашої планети, але й здоров'я всього людства, а отже і наше майбутнє. Також екологія значною мірою впливає на туристські ресурси, призводячи до їх руйнування, а можливо, навіть, знищення. Тож давайте розглянемо, які ж екологічні проблеми спіткали Одеську область.

Серед екологічних проблем Одещини найбільш гострими є:

1.              Очищення зворотних вод;

2.              Стан атмосферного повітря;

3.              Водопостачання області питною водою;

4.              Зберігання, обробка та утилізація відходів;

Одеська область має вигідне економіко -географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей, які обумовлюють розвиток  туризму і рекреації в області.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболотського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати різні захворювання.

1.2. Сучасний рівень розвитку туризму в Одеській області

Туристичний бізнес в Україні розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважну більшість діючих у нас туристичних фірм вважають за краще займатися напрямом своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їх частина працює на залучення гостей в Україну - тобто все робиться так, що капітал від тур. бізнесу попливе за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послуг зараз, як він в перспективі змінюється? В умовах, що створилися, ці питання представляються актуальними.

Для того, щоб іноземний турист мав істотний позитивний вплив на економіку України необхідно значно збільшити валютні надходження. У зв’язку з цим, потребує значного розширення обсяг капіталовкладень у туризм. До будівництва об’єктів іноземного туризму (готелів, пансіонатів, баз відпочинку тощо) доцільно залучити капітал зарубіжних країн.

Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури в мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км. автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км. є магістральними, зв’язаними з МТК ). З потужним туристичним потенціалом нашої країни, цей чинник може стати важливим фактором розвитку вітчизняної економіки.

.

За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Одеська область посідає одне з провідних місць в Україні. Особливість економіко-географічного розташування, розвинута транспортна мережа, благодатні природно-кліматичні умови, наявність пам’яток природи, архітектури, історії та культури, цілющих грязей та джерел мінеральних вод створюють сприятливі передумови для формування високорентабельної туристично-рекреаційної галузі.

За даними таблиці ми бачимо, що кількість туристів обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, іноземні туристи,туристи – громадяни, які виїжджали за кордон,внутрішні туристи і кількість екскурсантів за 2000-2010 роки мають хвильовий характер.

Регіон має 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські та Дністровські плавні, ландшафтний парк “Тилигульський”, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І.Мечникова, 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 2 заповідні урочища. Серед численних природних багатств області важливе місце посідають унікальні лікувальні грязі, запас яких становить майже 400 млн. м3 та мінеральні води: сірчано-водневі, гідро-карбонатні, йодо-бромні, натрієві, термальні й інші бальнеологічні види вод, запаси яких становлять понад 4700 м3 на добу. [29]

В області налічується 704 курортно-оздоровчих установ та закладів, які приймають і обслуговують туристів і відпочиваючих, зокрема: 34 санаторно-курортних закладів, 40 дитячих оздоровниць, 595 пансіонатів, будинків та баз відпочинку, 37 готельних господарств (м. Одеса), де можна одночасно розташувати біля 100 тисяч осіб.

Найбільшого розвитку в Одеській області набуло створення туристичних підприємств різних форм власності, які працюють за ліцензіями на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму, а також проведення екскурсійної діяльності.

Поновлено прийом та обслуговування іноземних круїзних туристів в українській частині дельти Дунаю з відвідуванням міст Ізмаїл, Вилкове та Дунайського біосферного заповідника. Проводиться робота щодо збільшення судозаходів іноземних круїзних суден у порт Одеса. Позитивним фактором є ріст потоку в область іноземних туристів.

Таким чином, туристична галузь хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє, зокрема майбутнє економіки, а отже життя України в цілому.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ

2.1.Природні туристські ресурси

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення - Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо. Пам’ятками природи є Михайлівський яр і Одеські катакомби.

Дунайський біосферний заповідник. Його унікальність і своєрідність пов'язані з розташованими тут Кілійською дельтою, наймолодшою і найдинамічнішою ділянкою однієї з найбільших у світі дельт, дунайської, а також великими прісноводними водоймами - лиманами.

Внаслідок цього тут переважють величезні водно-болотні угіддя, представлені очеретяними плавнями, вкритими мережею проток, каналів, з численними озерами. Окрім того, в регіоні різноманітні й наземні екосистеми. На відносно невеликій за площею територією є ділянки заплавних лісів, луків, солончаків, пісків, залишки степів. У густонаселеній і вкрай освоєній Європі дельта Дунаю є справжньою оазою живої природи серед розораних і порушених степів півдня України.

Для забезпечення охорони природних комплексів Придунайського регіону, відповідно до Указу Президента України від  10 серпня 1998 року №861/98,   на базі природного заповідника "Дунайські плавні" було створено Дунайський біосферний заповідник.

На території заповідника зареєстровано 953 види судинних рослин, з них до Червоної книги України віднесено 20 (білоцвіт літній, водяний горіх плаваючий, гвоздика бесарабська, меч-трава болотна, рястка Буше, сальвінія плаваюча тощо), а до Європейськго червоного списку включено 11 видів.

В акваторії заповідника зареєстровано 90 видів риб, з яких 15 включено до Червоної книги України (стерлядь, лосось дунайський, лосось чорноморський, осетер атлантичний, умбра, йорж смугастий, білуга тощо), 7 – до Європейського червоного списку.

Виявлено 255 видів птахів (62 % орнітофауни України), серед них на гніздуванні відмічено 124 види, 196 пролітних. До червоної книги включено 41 вид: баклан малий, орлан-білохвіст, пелікан кучерявий, пелікан рожевий, лелека чорний, гага звичайна тощо. До Європейського червоного списку включено 7 видів.

Зафіксовано 42 види ссавців, з них у Червоній книзі України – 13: видра, морська свиня, перев'язка, сліпак білозубий, тюлень-монах, афаліна, дельфін-білобочка, кіт лісовий тощо.

На території заповідника налічується більше 800 видів комах. З них 36 видів занесені до Червоної книги України: жук-самітник, красотіл пахучий, бражник мертва голова, махаон, сколія-гігант, стиз смугастий, мурашиний лев-акантоклізіс тощо,  до Європейського червоного списку включено 15 видів.

За своїм потенціалом Дунайський біосферний заповідник не тільки не поступається міжнародним резерватам, але і має перед ними багато переваг. Інтерес, що збільшується, до заповідника спостерігається не лише з боку міжнародної наукової громадськості. Значну популярність він здобуває серед вітчизняних і закордонних туристів, що вимагає звернути особливу увагу на такий вид туризму, як екологічний.

З метою залучення туристів до участі в охороні природи регіону різноманітними шляхами (науковий моніторинг, проекти по відновленню деградуючих ділянок, фінансова допомога тощо) та забезпечення їх необхідною інформацією і вихованням при заповіднику створено Інформаційно-туристичний центр.

Саме тут відвідувачів інформують про статус природоохоронної території, заходи, які забезпечують збереження розмаїття тваринного і рослинного світу, про те, як зменшити вплив на уразливі природні комплекси та надають багато іншої корисної інформації про історію краю та природокористування.

Екологічна просвіта екотуристів – це можливість впливу на їхню поведінку через збільшення розуміння природних і культурних цінностей, отримання туристами незабутніх вражень. Це ще і визначена гарантія того, що природні і культурні цінності, які є дуже важливі для місцевих жителів, збережуться не тільки для нинішнього покоління, але і для нащадків. [29]

"Місто на воді". Пішохідна екскурсія по старій частині м. Вилкове по "єриках" (вулицям-каналам), де близькість води зберігає прохолоду навіть в найспекотніший день. Місто минулих традицій, смоляних човнів, старообрядчеських храмів, запашних фруктів і ягід, неповторного місцевого вина і різноманітного рибного застілля.

Ботанічний сад ОНУ ім. І.І. Мечникова. Урочисте відкриття робіт послідувало вже 17 листопада 1819 року, причому граф Ланжерон посадив перше дерево, а до весни наступного, 1820 року, привезені були з казенних лісових дач та з Імператорського Никітського саду десятки тисяч відібраних Десметом дерев і насіння; після чого почалися з розмахом роботи по посадці і посіва.

Витрачаючи на той час величезні кошти на сад, за короткий час, він розростається цілими гаями дерев, як листяних (дуб, липа, акація тощо), так і хвойних (ялина, сосна, модрина); з успіхом висаджуються в нім навіть японські і північно-американські дерева; влаштовується обширний фруктовий сад і культивуються самі кращі французькі овочі; закладається величезний деревний розплідник. Сьогодні в ботанічному саду Одеського національного університету на Французькому бульварі на площі 16 гектарів «мешкають» більше, ніж 3000 видів зелених рослин найрізноманітнішого віку. І з кожним роком «населення» збільшується. За 190 років із різноманітних куточків земної кулі  зібрано і привезено чудову колекцію.

До 1866 року сад був переданий у власність міста і до цього часу в нім вже встигло встановитися повне запустіння. Квітники і дерева знаходилися в найжалюгіднішому стані, а вирубки були настільки значними і обширними, що можна було чекати в самий найближчий час повну відсутність дерев в нім.

Для збереження від загибелі того, що ще залишалося, обнесли стінами два гаї, один - листяних, а другий - хвойних дерев; решта простору (за винятком розплідника) залишилася не огородженим, і в гарну погоду наповнювалося місцевою публікою.

Перша світова війна, революція і громадянська війна наклали свій відбиток на стан саду. До 1926 року ботанічний сад знаходився у віданні "Дитячого містечка", Одеського губнаробраза, Одеського сільськогосподарського інституту, що негативно позначилося на його діяльності.

У 1934 році ботанічний сад переходить у підпорядкування відновленому Одеському університету. Директором саду стає доц. І.Власенко.

Після війни розпочалася енергійна робота по відновленню ботанічного саду. Ботанічний сад, що існує сьогодні, належить Одеському держуніверситету ім. І. І. Мечнікова і є експериментальною базою по акліматизації і озелененню Причорноморського степу.

Багато перепитій чекало Ботанічний сад з часу його заснування, але завдяки величезному бажанню і працьовитості попередніх поколінь, які будували і ушляхетнювали Одесу, ми маємо можливість відвідувати це чудове місце, вивчати походження дерев і квітів милуючись їх неповторною красою. У цьому парку можна вивчити походження дерев і квітів по табличках біля них. У саду їх безліч. Сюди можна прийти з екскурсією, а можна й самому.

Одеський міський сад. Цей почесний одеський старожил, що називався також Казенним і Дерибасівським садом, усього на кілька років молодше Одеси. В 1803 р. брат засновника міста Йосипа де Рибаса - майор, неаполітанський консул Фелікс де Рибас, вирішив "озеленити" свою земельну ділянку, що залишилася після зведення будинку. Тоді були висаджені акації й інші екзотичні для Одеси рослини, за якими ретельно доглядали. Міський сад розцвів, і його облюбувала найвишуканіша публіка. В 1806 році цей благодатний куточок був подарований місту.

У Міському саду відпочивали, ділилися новинами, слухали духовий оркестр, пили мінеральні води в павільйоні Лагідзе. Міський сад і в наші дні радує одеситів і гостей міста. Так, саме він забезпечує чи не половину "одеської" фотосесії туриста. На вході з Дерибасівської публіку зустрічає бронзове сімейство левів: батько-добувач (з дичиною) - на одному постаменті, левиця з дитинчам - на іншому. Леви - справжні іноземці: "вихованців" скульптора А. Кена привезли із Франції в середині XІХ ст. для однієї з одеських дач, а потім, у 1827 р., поставили "охороняти" Міський сад.

В 1999 році в Міському саду на радість одеситів і гостей, встановили пам'ятник. стільцю роботи майстри Гамбса, "героєві" роману І. Ільфа й Є. Петрова "12 стільців" (автор пам'ятника - Михайло Рева). Туристові, сфотографувавшись на "бендерівському" стільці, варто пройти трохи далі й знову присісти на ослін поруч із самим. Утьосовим! Пам'ятник великому одеситові, артистові й джазмену Леоніду Утьосову (скульптор Олександр Токарєв) - немов символ одеської гостинності. Благодушно поглядаючи на публіку, що прогулюється Дерибасівською, бронзовий Утьосов "обіймає" потенційного сусіда. Для гостя на ослоні завжди найдеться місце! "Сердце, тебе не хочется покоя" - давним-давно співав маестро. А сьогодні настав час загадувати бажання в Міському саду біля бронзового "Дерева кохання"! У нього пелюстки - у формі сердець, їх 210, як Одесі в рік установки пам'ятника. А головне, на дереві на 65 мовах написане найважливіше слово - "любов". Але що любов без мрії? Про це міг би розповісти ще один легендарний одесит - перший одеський авіатор, спортсмен Сергій Уточкін. У його брата був кінотеатр в Міському саду, і знамените прізвище допомагало комерції. Колишній кінотеатр Маяковського - тепер знову кіно "Уточкіно", а пам'ятник Сергію Уточкіну (роботи того ж А. Токарєва) - на висоті. Одеський мрійник, що запускає "паперовий" літачок, розташувався на сходах (цікаво, що Сергій Уточкін якось побившись об заклад з'їхав Потьомкінськими З "Путівника по Одесі" за 1905 рік: "В саду є павільйони для продажу винограду, кумису, кефіру й морозива".