Туристичний комплекс країн Європейського Союзу: регіональні аспекти розвитку
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Сутність, значення і місце туристичного комплексу в господарстві регіону…...6
2. Передумови і фактори туристичного
комплексу ЄС: природні, демографічні,
соціально-економічні, історичні………………………………………………………
3. Характеристика структури туристичного комплексу ЄС………………………..16
4. Регіональні особливості розвитку туристичного комплексу……………………20
5. Напрями подальшого розвитку туристичного комплексу регіонів ЄС…………26
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел………………………………………………………...
ДОДАТКИ
Вступ
Під поняттям туристичного комплексу розуміється сукупність підприємств, що належать до індустрії туризму і супутніх галузей економіки, що знаходяться в безпосередній близькості один від одного, діяльність яких спрямована на задоволення різноманітних потреб туристів.
В основі формування туристичного комплексу ЄС як економічної категорії лежать не тільки теоретичні дослідження всіх сфер, що стосуються туризму, але і досвід становлення туристично-екскурсійного та санаторно-курортного обслуговування в ЄС та регіонах
Туристичний комплекс являє собою цілісну господарську систему, цільової функцією якої є надання послуг відпочинку, лікування і розваг. Спосіб комбінування зазначених послуг визначає характер конкретних туристичних організацій. Туристський комплекс як господарська система володіє своїм набором факторів виробництва, своєю ресурсною базою і власною інфраструктурою. Видовим відзнакою туристичного комплексу є висока залежність факторів виробництва, ресурсної бази та інфраструктури від територіальної дислокації і пов'язаних з нею природних факторів.
Щорічний ріст інвестицій серед провідних країн ЄС становить до 25–30%. Майже кожне 7-е робоче місце в Євросоюзі створене туристською сферою, яка стимулює розвиток інших галузей європейського господарства, зокрема будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, зв`язку тощо.
Тому країни Євросоюзу докладають максимум зусиль для ще більшої інтенсифікації розвитку туристської індустрії, в якій динаміка росту об`ємів наданих послуг призводить до збільшення кількості робочих місць набагато швидше, ніж в інших галузях. Все це призвело до того, що туристська індустрія стала важливим фактором економічної мощі ЄС, формує “обличчя” Євросоюзу, розширює межі взаєморозуміння і довіри між людьми різних конфесій, рас, менталітету, культури.
Актуальність: Дана тема є актуальною, тому
що сутність, значення і місце туристичного
комплексу в господарстві європейського
регіону має велике значення в розвитку
туристичного комплексу всіх країн-членів
ЄС.
Об’єкт дослідження: туристичний
комплекс ЄС.
Предмет дослідження: Сутність та
фактори подальшого розвитку туристичного
комплексу ЄС.
Мета: розкрити тему та проаналізувати
особливості розвитку та характеристику
структури туристичного комплексу ЄС.
Завдання: дослідити процес розвитку
туристичного комплексу ЄС.
1. Сутність, значення і місце туристичного комплексу в господарстві регіону.
Європа найбільш рекреаційно-приваблива у світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано з просторовою концентрацією тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія та Італія. У 2000 р. до шістки європейських країн за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5 млн), Іспанія (53,6 млн), Італія (41,2 млн), Велика Британія (24,9 млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).[5]
Країни Західної Європи вирізняються у світі найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим їх використанням.
Зокрема, у Франції задіяні всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше відпочиваючих (понад 14 млн. осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів. Майже половина всіх іноземних туристів воліють відпочивати на знаменитій Французькій Рив'єрі.
Близько 16 млн осіб головним об'єктом туризму обирають Париж. Приблизно по 6 млн туристів відвідують Альпи, Лангедок-Русельйон і Аквітанію. [1]
На відміну від багатьох жителів інших країн Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи переважно автомобілем. Як і в Україні, серед туристів більшість становлять міські жителі. Для Франції у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем тощо. [8]
Рекреаційно-туристичне господарство Франції, щоб утримати перше місце у світі постійно змінюється і реконструюється. Держава активно втручається у ці процеси. Прийнято відповідні плани рекреаційного освоєння тих районів країни, які ще відстають у цьому плані. Особлива увага приділяється рекреаційному використанню Піренеїв, атлантичного узбережжя, пошуку мінеральних вод з метою розширення мережі бальнеологічних курортів, розвитку агротуризму тощо. Французи вважають, що можливості розвитку їхнього рекреаційно-туристичного господарства далеко не вичерпані.
Іспанія доволі чітко спеціалізується на масовому пляжному туризмі. Основна частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.
Темпи економічного зростання, входження країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу. [14;120]
На сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи Італію і Францію. Крім того, Іспанія має великі потенційні можливості для розвитку туризму, які в Інших державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреаційно освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.
Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а серед регіонів — Валенсія, а також Андалусія й Каталонія.
Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.
Особливо полюбляють туристи з усього світу музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Гауді у Барселоні та ін.
Характерною особливістю
Іспанії є наявність тут
Італія протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму, державної авіакомпанії "Аліталія" і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.
Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн (Японії, США, Південної Кореї, Канади), як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію і Флоренцію.[4;50]
Висновки до розділу 1
Визначним за популярністю регіоном на теренах Союзу є Середземномор`я, де особливо відзначаються Іспанія та Італія, дещо відстають від них Греція й Мальта (1,2 млн. туристів), а останнім часом активно включилася у туристський бізнес і Португалія [1].
Держави регіону випереджають й інших членів ЄС і за часткою прибутків від туризму у ВНП. Безумовними лідерами є Кіпр (12,5%) та Мальта (9,7%), високі значення мають також Греція (4,8%), ортугалія (4,3%) та Іспанія (4,2%). Головними передумовами розвитку туристичного комплексу є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж i островів, культурна спадщина, що охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи,
середньовіччя i сучасність.
2. Передумови і фактори туристичного комплексу ЄС: природні, демографічні, соціально-економічні, історичні.
Міжнародна конкуренція, національні інтереси й специфіка індустрії — це основні причини, які вимагають участі державних органів в управлінні туристичним комплексом . На початковому етапі розвитку інфраструктури туристичної галузі держава всіляко підтримувала бажання людей подорожувати й створювала для цього належні умови.
До середини 60-х років XX ст. заходи, які здійснювалися в цьому напрямі, мали винятково кількісний характер. Держава сприяла розвитку великих міст, що водночас були центрами туризму. Вони були пов'язані між собою мережею автомобільних доріг, що саме по собі сприяло використанню автомобільного транспорту з туристичною метою. В Європі приступили до усунення природних перешкод, які заважали поїздкам на автомашинах. Морський пасажирський транспорт переживав кризу. Набували популярності чартерні програми. До туристичних потоків, які спрямовувалися у великі міста, приєднувалися "заморські" туристи.
Слідом за проблемою стимулювання просування національного туристичного продукту державні органи управління туризмом повинні були вирішувати питання транспортної інфраструктури: великі міста й головні транспортні шляхи вже не могли впоратися з великим потоком туристів, особливо у високий сезон. Демократизація туризму сприяла підвищенню попиту на послуги готелів середньої категорії й навіть додаткових засобів розміщення. Водночас деякі країни зіштовхнулися з недостачею висококваліфікованого персоналу, що змусило державні органи втрутитися у вирішення питань підготовки кадрів.[8;90]
Говорячи про передумови розвитку туризму в Європі, перш за все слід звертати увагу на наступні фактори:
― внутрішньополітичну
― наявність міждержавних та міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних та культурних взаємозв’язків, туризму та обмінів;
― наявність або відсутність військових конфліктів в країнах або в регіоні.
Негативно на розвиток ринку туристичних послуг вплинула Перша світова війна 1914 - 1918 рр. Можна з впевненістю сказати, що в той період туризм припинив свою діяльність. Однак слід відмітити, що військові потреби призвели до вдосконалення як залізничного, так і автомобільного транспорту, крім того, для перевезення людей почала використовуватися і авіація. [2]
Закінчення Першої світової
війни стало початком нового етапу
в розвитку туризму в Європі. Перш
за все, це пов’язане із зростанням
ролі США в світі та активізації
американського капіталу в Європі.
Приток американців в
У 1924 році в Англії з чотирьох невеликих авіаційних компаній утворюється “Імпіріел Ейрвейз”, яка через 2 роки перевезла 16 тис пасажирів, у 1932 р. ― 48,2 тис., у 1935 ― 200 тис., у 1938 ― 222 тис.
Однак цей же період характеризується низкою факторів, які доволі негативно вплинули на міжнародний туризм та досить сильно затримали його розвиток. Це, перш за все, світова економічна криза 1929 – 1933 рр. До 1932 року кількість іноземних туристів, що перебували в Англії, скоротилася до рівня початку 20-х років.
Другою важливою причиною,
яка пригальмувала темпи
Так, під час громадянської
війни в Іспанії у 7 Управлінні
міністерства пропаганди нацистської
Німеччини був створений
Друга світова війна різко скоротила обсяги міжнародного туризму в Європі. До того ж багато міст Європи були зруйновані. Необхідно було відновлювати зруйновані готелі, бази, дороги, електростанції, вокзали тощо. В перші повоєнні роки бракувало грошових коштів, паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, кваліфікованих кадрів тощо.
Слід відмітити, й такий важливий фактор як різке загострення зовнішньополітичного стану в Європі та в світі у другій половині 40 – х років. Це було викликане прагненням СРСР до розширення сфери впливу в Європі та Азії та призвело до конфронтації з країнами Заходу, розколу Європи, “холодній війні”, гонки озброєнь. Для багатьох людей зовнішній світ став здаватися джерелом підвищеної небезпеки.
Тільки через кілька років після закінчення Другої світової війни міжнародний туризм в Європі почав відновлюватися. Довоєнний рівень був досягне ний лише в кінці 40 – х років.
П’ятидесяті роки були охарактеризовані підйомом міжнародного туризму. Починають будуватися велика кількість готелів. Особливістю розвитку туризму характеризується перетворенням масового конвеєрного туризму в масовий диференційований туризм. Вперше пропонуються пекідж-тури. [6;65]
У 1950 році біля 20 % населення країн Західної Європи могли подорожувати по країні і лише 1% виїжджали за кордон.
Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали лише 3 млн. осіб. З того часу кількість туристів зросла майже у 20 разів.
Крім пляжів і аквапарків,
які приваблюють найбільшу
Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других - потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відродження. В основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, "Вічне місто" Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь.
Велика Британія - одна з провідних туристичних країн Європи і світу з власним "обличчям". Останніми десятиліттями тут швидко зростає діловий туризм, яким нині охоплено більше половини населення країни. Ця тенденція виявилася ще в економічно важкий для країни період 80-х років XX ст.: курортні зони з довгочасним відпочинком і лікуванням занепали, туристичний бізнес почав шукати порятунок у розвитку бізнес-туризму, а також переобладнанні готелів у будинки-пансіонати для пенсіонерів.
Рекреаційно-туристична база Великої Британії в цілому відмінна від такої самої, наприклад, у Франції, Іспанії чи Італії. Британців і гостей країни приваблюють повсюдно розміщені спортивні стадіони, де регулярно проводяться змагання з футболу, тенісу, крикету тощо. Надзвичайно популярні тут і кінні перегони. Туристи дуже полюбляють відвідувати старовинні міста країни, її музеї і бібліотеки, старовинні університети Оксфорда і Кембриджа, мегалітичні споруди Стоунгенджу, курорти південного узбережжя Англії.
Географічне положення Німеччини в центрі Західної Європи з погляду її рекреаційно-туристичного використання надзвичайно вигідне. Вона знаходиться на двох туристичних осях, які ведуть з країн Скандинавії до країн Середземномор'я (з півночі на південь) і з заходу на схід, з'єднуючи Західну Європу з Центральною і Східною, що накладає істотний відбиток на географію туризму Німеччини.
Важливим чинником просторової орієнтації туристичних потоків є також входження країни до п'ятірки економічно найпотужніших країн світу, що зумовлює значний обсяг ділових поїздок до цієї держави і з неї. Німеччина перетворилася на світовий центр проведення міжнародних торговельних виставок і ярмарок. Постійно зростає кількість конгресів, симпозіумів і конференцій. Світовими виставковими і конгресовими центрами стали Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер, Штутгарт, Мюнхен, Берлін та ін. [2]
Інтенсивний розвиток рекреаційно-туристичного
комплексу Греції почався у 70-х
роках XX ст. У цей час, його основою
став пляжний туризм, умови для
розвитку якого в Греції близькі
до ідеальних. Надзвичайно порізане
затоками узбережжя поєднується
з тисячами островів будь-яких розмірів
і конфігурацій. Це дало змогу Греції
успішно витримати конкуренцію
таких відомих туристичних
Безперечні природні
переваги Греції перед іншими
туристичними державами
Австрія у Європі випереджає всі інші країни за рівнем розвитку зимових видів туризму. Внаслідок цього в гірській частині країни, іноді як автономні системи з повним комплексом послуг, діють понад 20 тис. готелів. Популярність зимових видів туризму призвела до очевидного перевантаження альпійських курортів Австрії, що у результаті створює надмірний тиск на екологічну систему. Водночас популярність літніх видів туризму постійно зменшується. Така ситуація на руку іншим країнам, які розвивають гірськолижний туризм, зокрема й Україні.
Своєрідність туристичного комплексу Австрії визначається не лише переважанням гірських ландшафтів, а й унікальністю географічного положення. Країна знаходиться на перетині магістралей і основних туристичних потоків, які пов'язують Скандинавію із Середземномор'ям і Західну Європу зі Східною, тому тут дуже поширений транзитний туризм. Високий рівень життя і розвиток найсучасніших галузей господарства приваблюють сюди шоп-туристів з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі та ін.
Невелика європейська країна Люксембург за чисельності власного населення понад 300 тис. осіб приймає щороку більше 1 млн туристів і понад 2 млн. "одноденних" гостей. Характерні особливості розвитку туризму в Люксембурзі такі: найбільше людей приїжджає з сусідніх країн Бельгії та Нідерландів, більшість відвідувачів країни є діловими туристами. Вони відвідують штаб-квартиру Банку ЄС, а також представництва багатьох інших іноземних банків.
Невелика Бельгія
Висновки до розділу 2
В ЄС туристська індустрія цілеспрямовано розвивається з 1986 р. Саме тоді Рада з туризму при Єврокомісії розробила тісні інформаційні та координаційні механізми співпраці між державами-членами ЄС та Європейською Комісією.
Також був створений Комітет з консультацій у сфері туризму, що координує напрямки розвитку європейського туризму у відповідності із принципами ринкової економіки.
Важливе значення при цьому мають розвинута інфраструктура, система забезпечення безпеки туристів, високий рівень надання банківських й страхових послуг, медичного обслуговування.
Розділ 3. Характеристика структури туристичного комплексу ЄС.
Країни Західної Європи відстають від США в міжнародному туризмі за надходженнями грошових коштів від туризму. Європа більше, ніж інші регіони світу залучає до себе туристів, однак кількість їх зростає повільніше. Країни Європи приймають близько 60 % гостей зі всього світу, і тільки лише 50 % всіх надходжень від туризму у світі припадає на їх частку. Успіх Європи пояснюється наступними факторами:
― великий сегмент населення має значні реальні доходи;
― велика частка населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великобританії, віддають перевагу відпустці за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни, тобто в тому ж самому ЄС;
― оскільки мешканці окремих країн, які входять до складу ЄС, можуть вільно пересуватися територіями інших членів ЄС, подорожі всередині ЄС є досить популярними. 74 % зареєстрованих у країнах ЄС подорожей припадає на частку самих країн-членів ЄС.[3]
― наявність великої кількості культурно-історичних пам’яток, створених природою та людиною;
― попит на міжнародні туристичні подорожі задовольняється сильною індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.
Поступово, з розширенням сфери туризму, його показники підлягають значним коливанням.
Частка європейського регіону у 2010 році скоротилася, тоді як частка Східної Азії та Тихоокеанського регіону (САТ) сильно збільшилася. Прогнозний рівень річного зростання у 2000 – 2010 роках становитиме 2,5 % для Європи і 6,5 % для САТ.
Згідно прогнозу, кількість туристів, що приїжджає до Європи, збільшилася, та у 2010 році становила 476 млн. чол. [3]
Відносне зниження темпів зростання кількості туристів, що відвідують Європу, може бути причиною сильної залежності Європи від певних видів туризму. Особливо це відноситься узбережжя Середземного моря.
Однак роль країн Європі у міжнародному туризмі визначається не лише показниками, які були розглянуті вище: кількість відвідувачів та надходження від туризму, але й розвиненістю індустрії туризму.
Тому ще однією важливою характеристикою розвитку туристичного ринку є зміна сукупної ємності світових готелів, тобто тих місць, де переважно туристи розміщуються та витрачають певну кількість коштів.
Прибуття туристів у Європу: 1950- 2010 рр. [3]
Туристичний комплекс є складною системою, що складається з зовнішнього і внутрішнього середовища.
Макросередовище туризму можна розглядати з позиції PEST аналізу (політичні, економічні, соціально-демографічні, технологічні фактори), однак для туризму важливе значення має природно-географічний фактор, у зв'язку з чим він виділений окремо.
Туризм у Європі, порівняно
з іншими регіонами світу, має
досить чітко виражений внутрішньо-
Першочерговим завданням є визначення ролі держави й її адміністративних органів і установ у розвитку туристичної діяльності та просуванні національного туристичного продукту. Це не стільки конкретні заходи туристичної політики, скільки управлінські важелі, за допомогою яких можна ефективно вирішувати конкретні завдання, які стоять перед галуззю.[10;240]
Основними важелями державного втручання в туристичній сфері є:
— розробка законодавчої бази,
яка регламентує основні
— розробка антикризових програм, які дають змогу пом'якшити не- і сприятливі наслідки нерівномірного розвитку світових економічних процесів. Загалом туристична галузь демонструє вищу стійкість у кризових ситуаціях, ніж більшість інших галузей, у тому числі завдяки значній інерційності цієї сфери (створення матеріально-технічної бази, яка забезпечує задоволення потреб розвитку традиційних видів туризму, триває кілька років, причому практично немає можливості швидко змінювати пропозицію відповідно до мінливого попиту).
Договірна практика, поширена в туристичній сфері, також сприяє пом'якшенню впливу кризових явищ. Водночас на туристичну діяльність, як на жодну іншу, впливають фактори, що перебувають поза контролем представників цієї сфери (теракти, зміна політики, у тому числі візової, негативна інформація про напрямок, випадки масових захворювань, зміни клімату, коливання курсу валют та ін.);
— створення умов, які сприяють залученню інвестицій у туристичну сферу. Стабільна державна економічна політика й розробка стратегії розвитку туристичної галузі на перспективу — найвагоміші серед них;
— вирівнювання економічного розвитку регіонів за допомогою визначення пріоритетів і розмірів державної підтримки;
— координація темпів розвитку туристичної галузі й суміжних галузей;
— регулювання туристичних потоків шляхом формування попиту й розширення пропозиції у сфері туристичних послуг.
Висновки до розділу 3
Країни Західної Європи відстають від США в міжнародному туризмі за надходженнями грошових коштів від туризму. Європа більше, ніж інші регіони світу залучає до себе туристів, однак кількість їх зростає повільніше. Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітко виражений внутрішньо-регіональний характер. Першочерговим завданням є визначення ролі держави й її адміністративних органів і установ у розвитку туристичної діяльності та просуванні національного туристичного продукту