Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України 

Кафедра міжнародної  економіки

Курсова робота

на тему

«Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування»

Київ 2011

Зміст

Вступ

Актуальність вибраної мною теми є  високою, оскільки рекреаційно-туристичний комплекс є невід'ємною складовою соціальної сфери господарського комплексу будь-якої сучасної країни світу. Розвиток санаторно-курортної та оздоровчої галузі істотно впливає на такі сектори економіки як транспорт, торгівля, зв’язок, виробництво товарів широкого вжитку і є одним із перспективних напрямів структурної перебудови економіки.

Тому, дослідження та вивчення даної  теми, на мій погляд, є досить корисним для підвищення загального рівня  обізнаності в системі функціонування соціальної сфери економіки в України.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення особливостей розвитку та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу України, поглиблення  знань студента в області дисципліни РПС.

Об’єктом написання в даній  курсовій роботі є розміщення рекреації України, просторово-територіальна організація її рекреаційно-туристичного комплексу.

Предметом в курсовій роботі є розвиток та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу України. Зокрема –  характеристика основних факторів розвитку комплексу, показників його розвитку, територіального розміщення, показників рівня забезпеченості населення послугами комплексу, визначення проблем та напрямів розвитку комплексу.

При розкритті теми були використані  наступні методи:

• статистичний
• порівняльний
• картографічний
• аналітичний

Дана тема має велике значення для  підготовки майбутнього спеціаліста  у сфері економічної діяльності, тому що її дослідження формує відповідні навички і здібності у аналізі  впливу ряду факторів на розміщення об’єктів господарського комплексу.

1. Сутність, значення та фактори формування туристично- рекреаційного  комплексу України

Рекреаційно-туристичний  комплекс – це складова соціальної сфери господарського комплексу  країни, функцією якої є надання  рекреаційних послуг в обсязі і межах, не заборонених діючим законодавством України.

Сьогодні  розвиток  туризму  набуває  особливого значення.  Адже  туризм  це  одна  з  форм   раціонального  використання  вільного  часу,  проведення дозвілля, задоволення   пізнавальних  інтересів,  оздоровлення  та  лікування населення. Вона    стала   можливим  засобом  вивчення  історії  рідного  краю, залучення широких   верств   населення   до пізнання     тієї      історико-культурної     спадщини,  яку   залишили  нам   попередні   покоління.

За   прогнозами   експертів,  саме  ця  галузь   стає   рушієм   світової економіки  у XXI столітті.       

Можливості  України   приваблюють   дедалі  більше   туристів,  у  томі числі і іноземних. Все це   робить  туризм  одним  із   важливих   чинників виходу економіки     країни    з     кризи,     стабільного    і  динамічного  збільшення   надходжень  до  бюджету,  позитивного  впливу   на  стан   справ  у  багатьох   галузях  народного   господарства.

Туризм   належить   до   найстаріших  видів   економічної   діяльності,  адже  потреба  в  лікуванні   і  оздоровленні  , а  також   цікавість  до  нового ,  ознайомлення  із  звичаями,  традиціями, та   визначними   місцевостями  інших   народів   закладено  в  генетичних   особливостях   людини. Перші   згадки   про туризм  України   стосуються   V століття   до   нашої ери ( у творах  Геродота,  згодом   Стратона , Птоломея   та  інших древньогрецьких та  римських   авторів).                          

Проте  як   наука   туризм    починає   розвиватися   на  наших   землях   на  початку XIX  століття, коли  вперше   були   описані   на  науковому   рівні   рекреаційно-туристичні   ресурси   Криму та  Карпат.

Як  масове   явище,  туристична   діяльність   починає   виступати   після  другої   світової  війни.  Основним   стимулом    для  такого   якісного   кроку  -  розвиток  комунікацій,  зростання  матеріального  рівня  населення,  збільшення   вільного   часу,  підвищення   освітнього  рівня, розвиток  радіо,  телебачення.

Рекреаційно-туристичний комплекс виконує рекреаційні функції, які мають глибокий соціально-економічний зміст, сильний регенеративний вплив на суспільство. Адже це здоров’я, а здоров’я – це багатство.

Рекреаційно-туристичний  комплекс та туризм став великим виробником валового світового продукту. Якщо 52 роки тому, в 1950 році було здійснено 25 млн. міжнародних туристичних поїздок і в бюджет держав надійшло 2,5 млрд. доларів прибутку, то в 2008 році ці цифри відповідно становили 500 млн. і 304 млрд. Жодна інша галузь не працює так стабільно і динамічно. 

З економічної точки  зору особливість рекреаційно-туристичного комплексу туризму полягає в  тому, що він породжує нову форму  споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продукту, а й цілого комплексу  товарів та послуг.

Рекреаційно-туристичний  комплекс позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає  певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які  безпосередньо беруть участь в обслуговуванні відпочиваючих та хворих.

Таким чином, соціальне значення рекреаційно-туристичного комплексу полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використовування вільного часу.

Отже, зважаючи на вище перераховані функції які виконує рекреаційно-туристичний  комплекс, можна сказати, що він має велике значення і для економіки країни в цілому і для кожної людини індивідуально, тому його внесок в життя України важко переоцінити.

Роль та значення санаторно-курортної  галузі визначається двома основними  параметрами:

• рівень участі санаторно-курортної галузі в структурі ВВП;
• питома вага санаторно-курортної галузі в структурі фінансування видатків державного бюджету на лікувально-оздоровчий розвиток.

Нижче подано рис. 1, на якій відображено динаміку рівня участі рекреаційно-туристичного комплексу в загальному обсязі створення ВВП в цілому та в структурі складових ВВП:

*Дані міністерства  фінансів: www.minfin.gov.ua

Як свідчать дані рис.1., питома вага послуг, наданих рекреаційно-туристичним комплексом у 2009 році, порівняно з вартістю, створеною іншими сферами економіки, є досить низькою. Так, в загальному ВВП рівень вартості наданих санаторно-курортних  у 2009 році склав 0,2%. Урівні проміжного споживання питома вага комплексу становила 0,45%, або у 2,25 рази більше, ніж у ВВП загальному. Це свідчить, що комплекс в цілому в більшій мірі є споживачем продукції інших галузей, аніж виробником доданої вартості., оскільки рівень комплексу в структурі доданої вартості склав 0,08%. Тобто, ми бачимо, що комплекс споживає продукції інших галузей у 1,8 рази більше, аніж сам створює певну додану вартість.[26] Таким чином, комплекс в основному має споживчу, а не виробничу орієнтацію, що пояснюється самою специфікою його функціонування. Річ в тім, що ціль комплексу – не створення доданої вартості, а трансформація спожитих ресурсів інших галузей у специфічну форму. Ця специфічна форма – це здоров’я людей.

Рис. 2. Структура бюджетного фінансування лікувально-оздоровчої сфери у 2009 році*

*Дані міністерства фінансів: www.minfin.gov.ua

Зважаючи на витратний характер діяльності галузі, доцільно проаналізувати питому вагу галузі в загальній структурі бюджетного фінансування на лікувально-оздоровчі цілі (Рис. 2).

Як свідчать дані діаграми, у 2009 році 56,8% із загального та 17,4 із спеціального фондів державного бюджету від загальної суми бюджетного фінансування лікувально-оздоровчої сфери було спрямовано саме на розвиток рекреаційно-туристичного комплексу. Загальний фонд державного бюджету включає в себе лише перехідні видатки (видатки, обсяг та рівень яких є запланованим на наступний бюджетний рік, і зміна яких є можливою лише у період наступного бюджетного читання; дані статті державних видатків є стабільними у мають цілеспрямований характер фінансування, тобто їх виконання є гарантованим основним фінансовим документом і законом – Державним бюджетом). З вищесказаного випливає, що високий рівень фінансування комплексу саме в структурі загального фонду держбюджету свідчить про високу пріоритетність розвитку галузі в системі державного регулювання економіки соціальної сфери в Україні.

Необхідно підкреслити, що розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є не лише видатковим, а здатен також до генерування  і дохідної частини місцевих бюджетів (рис. 3):

Рис.3

Динаміка надходжень у загальний фонд місцевих бюджетів за період курортного сезону  млн. грн.*

*Дані міністерства фінансів: www.minfin.gov.ua

Розкриваючи зміст даного питання, необхідно відмітити, що розвиток туристичного комплексу України  має свою специфіку, яка зумовлена дією наступних груп факторів: соціально-політичні, соціально-економічні, природні.

Найбільшу питому вагу слід віддати  соціально-політичній групі факторів, оскільки значний рівень централізації управління на макро- та мікрорівнях господарської системи України привів до значного ступеня залежності розвитку національної економіки від політичного курсу уряду країни.

Санаторно – курортна галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери України. Пріоритетний напрямок розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в країні, створення додаткових робочих місць, поповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Важливими факторами розвитку санаторно-курортної та туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал України.

2. Характеристика структури туристично-рекреаційного комплексу України

Україна є всім відомою  країною, в якій збереглися в значній  мірі ще порядки радянських часів, що визначає значний ступінь її відособленості від Європейських держав.

Все вищенаведене призвело до того, що в загальній структурі  туристичної діяльності в основному  в України переважає внутрішній туризм, і слабко розвиненим є міжнародний (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка структури туризму України за напрямками, % [28]

Як свідчать дані рис. 4, у 2009 році структура туризму України за напрямками стала більш відкритою порівняно з 2000-м роком: питома вага туристів які приїздять або від'їжджають до інших країн в загальній кількості туристичних потоків України зросла з 53% до 64%. Дана тенденція є позитивним моментом у розвитку туристичного комплексу України, однак все ж таки вона свідчить про те, що туристична сфера країни (так само як і господарська) є низько інтегрованими у міжнародний економічний простір.

Якщо проаналізувати фактори, які вплинули на зрушення у  динаміці туристичних потоків (табл. 1), то можна сказати, що в цілому зростання чисельності зовнішнього туристичного потоку (чисельність туристів що відвідали країну + чисельність, які виїхали) у 2009 році порівняно з 2000 роком відбувалося в основному за рахунок Польщі, країн СНД, в тому числі і Росії.

Таблиця 1

Динаміка географічної структури чисельності зовнішнього  туристичного потоку України [28]

Як свідчать дані таблиці 1, протягом 2001-2009 рр. відбулося зростання загального обсягу чисельності зовнішнього туристичного потоку з 208,42 до 741,90 тис. чол, або на 255,9%.[28]

Аналізуючи дані таблиці 1 можна зробити висновки, що зростання чисельності туристів, які приїздили в країну або від'їжджали, відбувалося в основному за рахунок зростання частки усіх наведених в таблиці регіонів. При чому темпи зростання зовнішніх туристичних потоків по кожному регіону  протягом 2000-2009 рр. були наступними:[28]

• Польща - 305,6%
• Росія - 59,8%
• інші країни СНД - 414,6%
• Країни Західної Європи  -  65,9%
• Країни Центрально-Східної Європи  -  142,7%
• США  - 733,3%
• інші країни - 441,3%

Необхідно відмітити, що зростання зовнішніх туристичних потоків зумовлене як рухом в середину країни, так і виїздом з неї. Якщо проаналізувати статистичні дані, то структура в’їзних та виїзних туристичних потоків буде наступною (таблиця 2):

Таблиця 2

Динаміка структури  напрямків вхідних туристичних потоків України [28]

Також досить важливим аспектом аналізу  є також аналіз загальної чисельності  потоку туристів в України (таблиця 3).

Таблиця 3

Динаміка загальної  чисельності потоку туристів України [28]

Як свідчать дані таблиці 3, в цілому у 2009 році порівняно з 2005 роком загальна чисельність туристів збільшилась з 1509,9 тис.чол до 1901,1 тис.чол, тобто на 391,2 тис.чол (або на 25,9%), в тому числі за рахунок:

• Зростання чисельності внутрішніх туристів країни на 248,0 тис. чол, або на 27,2%;
• Зростання чисельності зовнішніх туристів країни на 143,2 тис. чол. або на 23,9%.

Рис. 5. Структура туристичних потоків України за видами туризму у 2009 році, % [28]

Досить важливим аспектом аналізу рівня розвитку туризму в України є аналіз його структури за основними напрямками (Рис.5):

Як свідчать дані рис. 5, в України у 2009 році переважала частка спортивно-оздоровчого туризму (42%) та мисливського туризму (34%). На решту видів туризму в загальній структурі  туристичної діяльності припадало 24%.

Досить значну частку спортивно-оздоровчого туризму необхідно  пояснити високим рівнем пріоритетності його розвитку для уряду республіки.

Важливо також проаналізувати середній рівень вартості послуг рекреаційно-туристичного комплексу (Рис.6):

На рис.6 показано стандартні значення вартості курортів в залежності від диференціації номерів проживання і за умови, що тривалість курорту становить 12 днів, харчування та лікувальні процедури – трьохразові (на день), з урахуванням ПДВ.

Рис. 6. Диференціація вартості курортів (2009 рік)* [4,с 46]

Отже, розвиток зовнішнього туризму  в України в даний час не дуже високий, однак, спостерігаються  тенденції і передумови до його зростання. Усе більше і більше туристичних компаній з'являється в країні, що пропонують широкий вибір послуг своїм клієнтам. Можна припустити, що через кілька років туризм стане високорозвиненою галуззю в країні, адже умови для розвитку  туризму досить сприятливі.

3. Регіональні особливості розміщення туристично-рекреаційного комплексу України

Найбільше рекреаційних закладів у Криму, Карпатах, на узбережжі Чорного і Азовського морів. Однак, санаторно-курортні заклади розміщені в усіх регіонах України. Рівень забезпеченості того чи іншого регіону рекреаційними ресурсами, рівень концентрації населення та ряд інших факторів, які були розглянуті в другому питанні, впливають і на рівень концентрації санаторно-курортних закладів на території України.

Нижче, на картосхемі  подано у наочному вигляді диференціацію регіонів України за рівнем диференціації закладів рекреаційно-туристичного комплексу.

Нижче в таблиці 4 показано динаміку структури областей України за рівнем забезпеченості закладами рекреаційно-туристичного комплексу.

Таблиця 4

Регіональна структура динаміки питомої ваги областей Україні по рівню забезпеченості рекреаційно-туристичними місцями, %*

*Джерело: Дані Міністерства  охорони здоров’я України: www.moz.gov.ua

З даних таблиці 4 видно, що найбільший рівень концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу у 2009 році спостерігався у таких областях як Донецька, Закарпатська, Миколаївська,  Одеська, Херсонська, АРК. За період з 2000 по 2009 рр. відбулися наступі зміни в динаміці питомої ваги зазначених регіонів:

• питома вага Донецької області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 7,7 процентних пункти;
• питома вага Закарпатської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,4 процентних пункти;
• питома вага Миколаївської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,9 процентних пункти;
• питома вага Херсонської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,0 процентних пункти;
• питома вага Кримського регіону у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зросла на 44,6 процентних пункти.

Важливо також дослідити  динаміку зміни загальної кількості санаторно-курортних місць за регіонами України (таблиця 5):

Таблиця 5

Регіональна структура динаміки кількості санаторно-курортних  місць в Україні, одиниць*

*Джерело: Дані Міністерства  охорони здоров’я України: www.moz.gov.ua

Як свідчать дані таблиці 5, у 2009 році порівняно з 2005 роком зростання кількості санаторно-курортних місць відбулося в наступних областях:

• Волинська - 11,0%
• Житомирська - 36,4%
• Івано-Франківська - 12,1%
• Кіровоградська - 44,0%
• Львівська - 14,6%
• Рівненська - 54,2%
• Тернопільська - 12,8%
• Хмельницька - 6,7%
• Чернівецька - 6,7%
• Кримська - 548,4%

На найбільшій за площею та населенням Дніпровсько-Дністровський рекреаційний регіон припадає лише 20 % всіх рекреаційних установ, хоч рекреаційний потенціал даного регіону значний і в багатьох випадках не поступається Криму чи Карпатам.[27]

Згідно  з класифікацією О.О. Бейдика територія  України поділена на 4 рекреаційні  регіони – Карпатський, Кримський, дніпровсько-Дністровський, Азово-Чорноморський, 8 рекреаційних районів – Одеський, Приазовський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський та 7 рекреаційних підрайонів – Судацікий, Євпаторійський, Феодосійський, Чорноморський, Кримський, Алуштинський, Ялтинський, Роздольський.[27]

Кримський рекреаційний регіон знаходиться на території Автономної Республіки Крим. загальна його площа 26,2 тис. км² (4,3 % територій  України). До регіону належить Євпаторійський, Феодосійський та Ялтинський райони. Крім цього, тут знаходяться курортні місцевості (Кастрополь, Ласпі, Місхор та ін.), а також зони короткочасного відпочинку. За природними умовами це найбільш різноманітний рекреаційний регіон України. Поділяється на Південний берег Криму, головне пасмо Кримських гір, Східне узбережжя, Північне передгір’я та степову частину.[27]

Рекреаційно-туристичні ресурси регіону представлені помірно-континентальним  та середземноморським кліматом (Південний  берег Криму), тепловими морями, лікувальними  грязями, мінеральними водами, своєрідними ландшафтами, численними пам’ятками історії та культури. Температура Азовського та Чорного морів біля узбережжя протягом червня – жовтня перевищує +17°С. Загальна протяжність галькових, піщаних та піщано-ракушкових пляжів становить близько 450 км. Тривалість купального сезону – понад 4 місяців. Велике рекреаційне значення мають солені озера, в яких зосереджено приблизно 24 млн. м³ лікувальних, в основному сульфідних, грязей. Загальна кількість озер перевищує 50, які об’єднуються в Євпаторійську, Тарганкутську, перекопську, Чонгоро-Арабську та Керченську групи.