Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Туризм в Уганді

ВСТУП

Актуальність теми. Зародження туризму почалось ще з часів виникнення перших подорожей. Але масовості він набув тільки в XX ст. Періодом бурхливого розвитку стали 1950-ті рр. Тоді чисельність іноземних туристів в світі становила 25 млн [7; 13-15].

Але з тих пір це число збільшилось у 36 разів (2008 р. - 922 млн. туристів) [12; 4]. На сучасному етапі туристична галузь є важливим чинником активізації міжнародного співробітництва, стабільного й динамічного збільшення валютних надходжень, збереження екологічної рівноваги [3; 34].

Як зазначається у Осакській дикларації Тисячоліття, міжнародний туризм має потужний позитивний вплив на економіку країн та суспільство в цілому, особливо в плані створення робочих місць [5; 233].

Нині світовий ринок характеризується тим, що в нього залучаються все більше країн з низьким рівнем розвитку. Так формуються спеціалізації країн, завдяки яким вони отримують валютні надходження в країну і певний статус на міжнародній арені.

На туристичному ринку все більш яскраво проявляється країна, що має назву Республіка Уганда, яка має всі шанси посісти гідне місце на світовому туристичному ринку. Причини цього твердження такі, що вона володіє значними природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, вона співпрацює з міжнародними організаціями, залучаючи іноземний капітал в країну і створюючи попит на Європейському ринку. Угандійська природа, культура та звичаї стають все більш цікавими для зарубіжних мешканців. Тому чисельність іноземних відвідувачів щороку зростає.

Проте, туристичні можливості Уганди не достатньо висвітлено у вітчизняній науковій літературі. Саме це й спонукало авторку обрати темою курсової роботи “Туристичні ресурси Уганди”.

Об’єктом дослідження курсової роботи є туристично-екскурсійний потенціал Уганди.

Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією Республіки Уганда.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від X ст. н. е. до сьогодення.

Джерельна база. У процесі підготовки курсової роботи авторкою було опрацьовано понад 30 джерел.

Над роботою було працювати складно, оскільки ця тематика не висвітлюється у вітчизняній літературі. І починаючи вже з другого розділу авторці було важко знайти інформацію серед інтернет ресурсів на українській або російській мовах. Найоб’ємнішу інформацію для написання першого розділу авторка знайшла у працях “«Страны и народы»” [11] і “ Географический справочник ЦРУ” [2].

Природні та історико-культурні ресурси Уганди докладно висвітлено на офіційному сайті Посольства Уганди в Москві [47] .

Найскладнішим було написання 3-го розділу, оскільки у вітчізняній науковій літературі немає спеціальних видань, присвячених досліджуваній тематиці. Варто також зауважити, що інформаціїї з цієї теми нема і на українсько- та російськомовних сайтах мережі інтернет. Отже, значний масив інформації з досліджуваної проблематики авторка зібрала на англомовних сайтах мережі Інтернет.

Всі вищезазначені джерела і стали методологічною основою для написання курсової роботи.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Республіки Уганди.

Для реалізації вищесказаної мети авторка ставить перед собою наступні завдання:

дати загальну характеристику Уганди;
описати природні, соціальні та економічні ресурси досліджуваної території;
дослідити історико-культурну спадщину краю;
визначити туристичні райони країни та дослідити їх спеціалізацію;
дослідити історичний розвиток і сучасний стан туристичного ринку Уганди.

Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УГАНДИ

Фізико-географічна характеристика країни

Географічне положення. Республіка Уганда розташована у північно-західній частині Східно-африканського плоскогір'я, у районі Великих Африканських озер, між 4° сх.ш. та 1°30’ пд.ш. [17]. Межує на заході з Демократичною Республікою Конго, на півночі з Суданом, на сході – з Кенією, на півдні – з Руандою і Танзанією. Площа країни становить 241 тис. кв. км. [1; 203].

Рельєф країни різноманітний. Велика частина території країни лежить на висоті 1000 - 1200 м над рівнем моря. На півночі простирається велика плоска рівнина, монотонність якої порушується останцевими горами. На півдні - рівнинний полого-хвилястий рельєф. Поверхня плосковерхих пагорбів тут плавно піднімається на схід і захід. Уздовж кордону з Кенією тягнеться ланцюг вулканічних гір, серед яких виділяється масив згаслого вулкана Елгон (4321 м), увінчаного величезним кратером діаметром 15 км (Елгон розташований також і у Кенії). На заході Уганди проходить глибока тектонічна долина або грабен - західна гілка Великого Африканського розлому. У грабені розташовані озера Мобуту-Сесе-Секо (колишнє Альберт) та Іди-Амін-Дада (колишнє Едуард), з'єднані вузькою порожистою р. Семліки. Між цими озерами височить масив Рувензорі (Місячні гори) з вершинами Маргеріта (5109 м – найвища точка Уганди) і Олександра (5025 м). На схід від грабена простягаються плато Буньоро, Торо і Анколе (1200 - 1500 м) і вулканічне нагір'я Кігезі (1800 - 2500 м). На крайньому південному заході цього нагір'я простягнувся ланцюг вимерлих вулканів Муфумбіро (частково відносяться до Республіки Конго і Руанді) з конусоподібними вершинами Мухавура (4113 м), Сабіна (3588 м) і Мгахінга (3420 м) [26].

Клімат. Уганда розташована біля самого екватора. Однак спека помітно пом'якшується значною висотою над рівнем моря, а також впливом великих озер. Істотний вплив на клімат країни, особливо в її західній частині, надають вологі тропічні повітряні потоки з басейну р. Конго. Середньомісячні температури по всій країні (за винятком гірських масивів) змінюються мало. Середні максимальні температури самого теплого місяця, січня, від 17 до 24 градусів, середні мінімальні температури найхолоднішого місяця, липня, від 16 до 21 градусів. В окремі спекотні місяці середня температура досягає на півночі 30 градусів. Досить значні добові коливання температури. Так, на піднятих плоскогір'ях температура вночі знижується до +10, а в районах нагір'їв - до +5 градусів. У горах Рувензорі на висоті 2000 м температура нерідко опускається нижче 0 градусів, а на висоті 3500 м і вище випадає сніг, який тримається довгий час. Найвищі вершини масиву покриті сніжно-крижаними шапками. Тут близько 40 невеликих долинних і висячих льодовиків. Майже на всій території Уганди вологий і дощовий період: квітень - травень. Середні річні опади в більшості районів коливаються від 1000 до 1200 мм. На узбережжі озера Вікторія за рік випадає 1500 - 1600 мм. У міру віддалення від озера їх стає менше. Значна кількість опадів отримує південний захід. Вторгнення вологих повітряних мас з басейну Конго викликає тут грозові дощі, які іноді тривають сім - десять днів. На піднесених плоскогір'ях заходу за рік випадає 1500 мм, а на схилах Рувензорі до 2000 мм опадів. На півночі Уганди один дощовий сезон, який триває з квітня по серпень. У найбільш посушливому районі - Карамодже випадає 500 мм опадів [26].

Гідрографія. На території країни розташоване друге за розмірами в світі прісноводне озеро Вікторія (площа 69,5 тис. кв. км). Воно знаходиться в тектонічному прогині Східно-Африканської платформи, на висоті 1134 м. Найбільша глибина озера 80 м , середня – 40 м [24].

Серед інших озер - Альберта (5,6 тис. кв. км – найнижча точка Уганди), Едуард і Джордж на заході, Кьога і Кван з заболоченими берегами в центрі, і Бісіна та Опет на сході. З озера Вікторія в районі Джінджі бере початок один із витоків Нілу – ріка Вікторія-Ніл. Прямуючи на північ, вона долає декілька порогів і водоспадів, озера Кьога і Альберт, а далі тече під назвою Альберт-Ніл і перетинає кордон з Суданом. Інші ріки - Асван, Кафу, Кагера, Катонга, Маянджа, Малабо і Пагер [37].

Флора і фауна. Велика частина території Уганди зайнята саванами. Тут росте гігантська слоняча трава (піннесетум). Поміж дерев найпоширинішим є Басс (масляне дерево), Кігель («ковбасне»), лофіра («залізне»). Ліси займають не більше 5% території країни: вони поширені на заході, в центрі та в горах. На висотах 2200-2600 м ростуть непрохідні зарості бамбука, діаметр стовбурів якого може досягати тут 80 см. До висот 3700 м переважають деревоподібні вересові, вище 4300 м - гірські луки, а вище 4500 м - лишайникові пустища. Ріллі займають більше 25% території, величезні площі саван зайняті пасовищами. В Уганді діють чотири національних парки загальною площею понад 7 тис. кв. км. Тут збереглися слони, бегемоти, антилопи, газелі, буйволи, зебри, жирафи, леви, в річках водяться крокодили [23].

Формування державності та державно-адміністративний устрій

Про історію Уганди розповідають її легенди, хроніки сімейств правителів існували на цій території середньовічних держав, нечисленні поки археологічні знахідки. Виявлені стоянки первісної людини, його знаряддя праці і предмети побуту, наскальні малюнки первісних художників свідчать про дуже давнє заселення території країни. Тут у великому районі Межозерья задовго до приходу європейців склалися державні утворення з сильною центральною владою. Виникнення першого на території сучасної Уганди держави - Китаро відносять до X-XI ст. н. е. Її розквіт припадає на XIV-XV ст. [11; 82]. Пізніше виникли королівства Уньоро, Нкоро і Торо. В XV ст. з’явилося королівство Буньоро, підкоривше собі більшу частину центральної Уганди. В кінці XVIII ст. три невеликих королівства – Буганда, Аіколе і Торо – проголосили незалежність від Буньоро.

Найсильнішим і багатшим до средини XIX ст. стало королівство Буганда, і ганди, що проживали там кладають найчисленнішу етнічну групу сучасної Уганди.

Першими європейцями на території Уганди були британські дослідники Джон Хеннинг Спек і Джеймс Грант, що потрапили туди в 1862 р. у пошуках витоків Нілу. Слідом за ними в Уганді з'явилися місіонери, які зіграли важливу роль у підкоренні країни. Суперництво між якими переплевшись з боротьбою угруповань бугандійской знаті призвело до кровопролитних міжусобних «релігійних війн» в країні (80-ті роки XIX ст.).

На прикінці XIX ст. Буганда об’єдналась з державами Уньоро, Анколой, Торо і Басьога під протекторатом Британії [1; 238].

Великобританія перетворила Уганду у великого постачальника бавовни і кава. Але на продажі вирощеного в країні кави і бавовни наживалися іноземні компанії. Все це викликало невдоволення населення, боротьба якого за землю, за політичні та економічні права, за свободу Уганди від іноземного панування, проти дискримінації та расизму не припинялася протягом усього 70-річного панування колонізаторів. В кінці 40-х і початку 50-х років в країні почали формуватися політичні партії, серед яких найбільшого успіху домігся виник в 1952 р. Національний конгрес Уганди. У 1960 р. ця організація розкололася і одна з її фракцій була перетворена в Народний конгрес Уганди (НКП). Під тиском національно-визвольного руху Великобританія була змушена надати угандійському народу незалежність, яка була проголошена 9 жовтня 1962 р. В 1967 р. центральна влада була укріплена шляхом фактичної відміни монархії та зруйнування малих королівств [11; 84-85].

У 1971 році до влади прийшов диктатор Іді Амін, правління якого було найкривавішим в історії країни. За 8 років правління диктатора було вбито близько 300 тисяч чоловік, багато людей були вислані з країни. 11 квітня 1979 р. за допомогою армії Танзанії режим Аміна був повалений. За роки своєї незалежності Уганда стала членом таких міжнародних організацій як: ООН, ГАТТ, МВФ, ВООЗ, Організації африканської єдності, Британської Співдружності націй [26].

Нині Уганда є президентською республікою. Президент обирається загальним голосуванням на 5 років. Також є кабінет міністрів. Законодавчий орган – однопалатне Національне зібрання, що також обирається загальним голосуванням. За формою державного устрою – це унітарна країна [20]. Адмiнiстративний подiл Уганди вiдповiдає етнiчним територiям її народiв і його поділяють на 111 округів та виділяють столичний округ - Кампала [22].

Соціально-економічний розвиток краю

Населення. За оцінкою 2010 р. чисельність населення Уганди складає 32,4 млн. ос. Слад населення: племена нігер-конголезької та шарі-нільської груп, а саме такі народи як: баганда – 16,9%, банаколе – 9,5%, басого – 8,4%, бакига – 6,9%, інтесо – 6,4%, ланги – 6,1%, багису – 4,6%, ачолі – 4,7%, лугбара – 4,2%, баньоро – 2,7%, неафриканці (європейці, араби, азіати) – 1%, інші общини – 28,6%.

Рівень урбанізації в країні становить 13% [32]. Найбільш великими містами є Кампала (1208,5 тис. ос.), Джинджа (61 тис. ос.), Мбале (54 тис. ос.), Масака (49 тис. ос.) [1; 203]. Густота населення складає 137,1/км². Уганда знаходиться на третьому етапі демографічного переходу, що характеризується високою народжуваністю (47,39 на 1 тис. ос.) та відносно низькою смертністю (12,8 на 1 тис. ос.). Приріст населення - 3,31%. Говорячи про вікову структуру населення, треба відмітити, в Уганді дітей віком до 14 років стільки ж, як і дорослих віком від 15 до 64 років. Частка осіб, яким 65 років і більше – 2,2%. Середній вік приблизно дорівнює 15 рокам. Дані подані за оцінкою 2005 р. [2; 561]. Країну вирізняє високий рівень захворюваноті на ВІЛ/СНІД (майже 1 млн хворих - 9 місце у світі) та дуже високий ступінь ризику інфекційних захворювань (малярія, чума, гепатит А, черевний тиф, сонна хвороба) [10; 336].

Мова та релігія. Не дивлячись на те, що в Уганді говорять більш ніж на 30 різних мовах, офіційною вважається англійська, а найбільш уживана - мова суахілі. Також використовуються ганда чи луганда (найбільше використовуються в басейні Нігера та Конго) [9; 140].

Віруючі: католики – 33%, протестантти – 33%, мусульмани – 16%, прихильники місцевих вірувань – 18% [2; 562].

Освіта. Перші школи в Уганді створювалися місіонерами, які використовували освітню систему, прийняту у Великобританії. В даний час є приватні та державні школи. Охочих навчатися набагато більше, ніж кількість шкільних місць. Чим вище статус навчального закладу, тим важче туди потрапити. Понад половини випускників початкових шкіл не переходило до середньої школи, а понад третини, які закінчили середню школу, не мають можливості продовжити освіту. У 1997 р. уряд країни прийняв рішення виділити кошти для того, щоб у кожній родині четверо дітей могли пройти курс навчання в початковій школі. Цей захід дозволив довести чисельність учнів початкових шкіл до 5,3 млн. ос., що в два рази більше в порівнянні з 1996 р. і у вісім разів перевершує показник кінця 1960-х рр. [31]. За оцінкою 2003 р. показник грамотності дорослого населення склав 69,9% [2; 562].

Протягом 1990-х років швидкими темпами зростала кількість приватних шкіл усіх рівнів, відкрилися шість приватних університетів. Створеному в 1922 р. університету Макерере в Кампалі надається державна підтримка, тим не менше з його студентів стягується плата за навчання. Університет Макерере - найбільша і найпрестижніша освітня установа Уганди. За фінансової підтримки Саудівської Аравії з 1988 р. в Мбале діє Ісламський університет. Нині поступово зникає перевага, якою при вступі до навчальних закладів користувалися особи чоловічої статі. Тим не менш в 1991 р. вони становили 55% учнів початкових шкіл, 62% - середніх і 76% - вищих навчальних закладів [31]. Така диспропорція знаходить відображення і в показниках грамотності серед дорослого населення; читати і писати вміють 79,5% чоловіків і лише 60,4% жінок [2;562].

Економіка. ВВП країни на 2008 р. за даними МВФ становило 36,910 млн. дол. (ВВП на душу населення в 2008 р. - 1,3 тис. дол, що ставить країну на 204-е місце в світі). За оцінкою 2010 р. ВВП дорівнює 42,194 млн дол. [24]. Нижче рівня бідності - близько третини населення. Основний сектор економіки - сільське господарство (80% працюючих, 22% ВВП), головний експортний продукт - кава. Також культивуються чай, бавовна, тютюн, цукровий очерет, кассава (тапіока), картопля, кукурудза, просо, квіти; рибальство, тваринництво розвинене слабко. Промисловість - цукрова, пивоварна, тютюнова, текстильна. Експорт - 2,7 млрд дол у 2008 р. - кава, риба, чай, бавовна, квіти. Основні покупці - Судан 14,3%, Кенія 9,5%, Швейцарія 9%, Руанда 7,9%, ОАЕ 7,4%. Імпорт - 4 млрд дол в 2008 р. - промислові товари, транспортні засоби, нафтопродукти, медикаменти, зернові. Основні постачальники - ОАЕ 11,4%, Кенія 11,3%, Індія 10,4%, Китай 8,1%, ПАР 6,7% [30].

ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ

РЕСУРСИ КРАЇНИ

Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи:

Природні ресурси;
Історико-культурні ресурси;
Соціально-економічні умови та ресурси.

До природних ресурсів туризму відносять клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти тощо [8;7].

Природний потенціал Уганди

Природо-заповідний фонд. Уганда лежить в зоні Східно-Африканського рифту (зоні розломів земної кори), тому різноманітність пейзажів і рельєфу – візитна картка країни.

Парк Гори Рувензорі в 1994 р. був включений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [27]. Розташований на території двох країн: Республіки Уганда і Демократичної Республіки Конго. Більша частина гір (4/5) знаходиться в Уганді. Гори Рувензорі охороняються як лісовий заповідник з 1941 р. У 1991 р. змінили статус і стали Національним парком Гори Рувензорі. Він простягається на 120 км уздовж кордону з Конго на схід від міст Касесе і Форт Портал. Ширина – 996 км. Парк охороняється Управлінням Уганди по захисту дикої природи, урядовим агентством з захисту навколишнього середовища та створенню національних парків. Гірський ланцюг гір Рувензорі включає 6 основних піків: Стенлі (5,109 м), Спік (4,890 м), Бейкер (4,843 м), Емін (4,798 м), Гесси (4,715 м) і Савоя (4,627 м). Найвищий пік в комплексі Стенлі (Маргарита – 5,109 м) робить ці гори третім по висоті гірським хребтом у Африці. Гори Рувензорі переважно складаються з кварциту і гнейсу, піднятих з глибин земної кори приблизно 3-4 мільярди років тому. На південному кінці гір лежить озеро Едвард, яке пов'язане з озером Джордж. Обидва озера дуже важливі для місцевих громад, що живуть навколо озер і отримують їжу від рибного лову і випасу худоби. У горах Рувензорі існує 5 різних рослинних зон. Це луки і пасовища (1000-2000 м), гірський ліс (2000-3000 м), бамбукова / акантова зона (2500- 3500 м), вересова / рапанея зона (3000-4000 м) і африканська вересова пустинь (4000-4500 м). Рослинність гір Рувензорі унікальна для екваторіальної Африки і може зустрічатися тільки на Кіліманджаро чи горе Кенія. У парку живуть такі тварини, як: слони і бики, частіше можна побачити шимпанзе, коронованих мавп, гверецу, південноафриканську антилопу, лісового вепра, дамана і леопарда. Гори Рувензорі - одне з найважливіших місце проживання птахів в Уганді. В парку було зареєстровано 195 видів птахів, велика кількість з них є рідкісними (руанзорскій турако, франколін, оливковий голуб, білошиїй ворон та гірничий канюк) [14].

Національний парк Буінді займає територію 331 кв. км. [14]. Парк є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [27]. Даний парк густо покритий сплетіннями виноградних лоз та кущів. Буінді - один з найбагатших районів за частиною флори у Східній Африці. Офіційно зареєстровано біля 324 сортів дерев, 10 з яких не зустрічаються ніде більше, крім Уганди. Ліс є місцем перебування для мавп колобус, шимпанзе і багатьох птахів, включаючи деякі вимираючі види. Фауна налічує 150 різновидів ссавців, включаючи 7 видів приматів і 30 слонів. Там також мешкають 360 видів птахів і більше 200 різновидів метеликів [47].

Національний парк Квін-Елізабет. Його природними межами є озера Едвард і Джордж і канал Казінга, розташований у східній частині Великого Африканського розлому. Парк займає територію 2000 кв. км, на якій представлені всі види екосистем: від тропічних лісів до зелених лугів, від савани до болотистих ділянок. У парку водяться дикі слони, буйволи, бегемоти, антилопи, шимпанзе дивиною цього парку є знамениті леви кігезі, що лазять по деревах. Багатством парку є 500 видів птахів. В озерах живуть рожеві фламінго. Відвідування краще передбачити після періода дощів, тобто в періоди з жовтня по листопад або в березні - квітні. Парк з 1979 р. входить в світову спадщину ЮНЕСКО [9; 142].

Національний Парк Елгон межує з однойменним парком в Кенії. Гора Елгон - згаслий вулкан, перше виверження якого відбулося більше 24 млн років тому, перетворившись на великий горний масив. Це один з найбільших згаслих вулканів (50х80 км). Найвища вершина, друга за висотою в Уганді, - пік Вагагі (4321 м). Багіс і Сабіни - два племені, які живуть в околицях вулкана. Вони займаються сільським господарством. Обидва племені мають договір з парком на збір традиційних продуктів. На склонах Елгона можна побачити чотири різних типи лісів: густий гірський ліс, змішаний бамбуковий ліс, пустки і болота та зарості лежнів, єдиних у своєму роді в Африці. На території парку живе 300 видів птахів (рідкісні Франколіни Джексона, Гвінейська птиця, нектарниці і турако). Гору також населяють безліч приматів та інші тварини, такі як лісовий їжак, лісова антилопа, циветт, дика кішка і леопард. На території парку також є водоспади Чебонет, числені печери та гарячі джерела, з температурою 480 градусів. Кращий час для відвідин - період посух з червня по серпень і з грудня по березень [14].

Національний парк Мерчісон-Фолс - найбільший парк в Уганді, він займає площу 3840 кв. км. Цей парк посідає перше місце за кількістю тварин. Перлина парку - водоспад Мерчісон, що сягає довжиною близько 72 м. Крім згаданого у східній частині парку є водоспад Карума [26]. З диких тварин у парку можна побачити слонів, жирафів, буйволів, крокодилів і антилоп, а також різні види рідкісних птахів. Парк відомий своєю флорою. Тут можна побачити листяні ліси, і рослинність савани. У південній часи - джунглі Рабонго, в якому водяться сімейства шимпанзе [9; 141-142].

Національний парк Мгахінга найменший в країні - 33,7 кв. км.
Він розташований на схилах г. Вірунга на південному заході Уганди. Парк був створений, щоб забезпечити безпечне місце існування для горил, однак, крім горил, тут є й інші представники дикої природи: леопард, гігантський лісовий кабан, буйвол і золота мавпа. На вершині гори Мухавура (4127 м) знаходиться маленьке кратерне озеро. Відвідування парку можливо тільки маленькими групами у супроводі місцевого рейнджера.

Національний Парк Кібале. На північному сході Національного Парку Королеви Елізабет розташований тропічний ліс. У цьому районі, окрім лісу, є також поля і болота. Парк є особливим через 11 різних видів приматів, що його населяють, включаючи багато спільнот шимпанзе і кілька типів мавп колобус. Майже 300 різновидів птахів і 144 типів метеликів були ідентифіковані в парку[47].

Національний парк Семлікі розташований у віддаленому кутку крайнього заходу Уганди, в районі Бундібугьє [14]. Парк займає територію тропічного лісу. Ліс є дуже густим і рівним, і знаходиться переважно в низині. Річка Семліки привертає багато тварин. У парку налічують 8 різновидів приматів, 400 видів птахів і 300 різновидів метеликів. Також можна зустріти слона, буйвола, леопарда, циветт та білку – летягу [47].

Національний Парк Озера Мбуро розташований між містами Масака і Мбарара і займає площу 256 кв. км. Озеро Мбуро, разом з 14-ма іншими озерами, є частиною великої заболоченої місцевості. Тварини, які мешкають тут: імпала, антилопа канна, гірський даман, зебра, буйвол, є типовими мешканцями місцевих полів, заболочених місць і лісистих областей. Є більш ніж 357 різновидів птахів, включаючи популяцію марабу і журавлів [47]. Фауна озера налічує 68 різних ссавців, від леопардів до шакалів. У січні 2009 року виявили, що в парку живуть троє левів [18].

Національний парк Кідепо має площу 1442 кв. км. Він знаходиться в однойменній долині і вирізняється надзвичайно мальовничими краєвидами. Парк населений різними представниками дикої природи, включаючи слона, буйвола, лева, леопарда, гепарда, жирафа, бабуїна, і більш ніж 200 різновидів птіц. В парку, в зоні сафарі Апока, є 10 дерев'яних будиночків для ночівлі [14].

Варто зазначити, що у всіх національних парках Уганди є можливості для проведення сафарі-турів.

Уганда має більше різновидів птахів на квадратний кілометр, ніж будь-яка інша країна в Африці. Національний список пернатих Уганди налічує 1008 різновидів, що становить більше ніж половину різновидів птахів в Африці.
Освітній центр Дикої природи Уганди (UWEC) в Ентеббе був створений Урядом Уганди за сприяння Центру Збереження Дикої природи в Нью-Йорку. UWEC не є зоопарком, оскільки навколишнє середовище центру було розроблене як максимально близьке до дикого природне середовище. У центрі, відвідувачі можуть побачити і отримати всебічну інформацію щодо різновидів тварин, що мешкають нга території центру, їх природних середовищ існування і складну екологію Уганди [47].

Одна з найбільш визначних пам'яток міста - Ботанічний сад, заснований в 1989 р., розташований в м. Ентеббе, практично насамому екваторі. Його площа становить понад 40 га. В саду ростуть близько 200 угандійських ендеміків і 100 різновидів екзотичних квітів, а також безліч рослин, що мають цілющі властивості. Ботанічний сад відвідує більше 40 тис. туристів на рік [36].

Ссесе - 84 островів архіпелагу, розташовані в озері Вікторія. Вони ще не дуже розвинені в сфері туризму. Проте, затока Лутобока (острів Бугала) пропонує відпочинок на піщаних пляжах [38]. Острови Бувума, що також розташовані на озері Вікторія, населені різноманітною фауною і флорою, і також мають декілька піщаних пляжів, на яких можна відпочивати і купатися [50].

Одним з найпопулярніших видів активного відпочинку в Уганді є рафтинг та сплави. Вони можливі на р. Вікторія-Ніл (Білий Ніл). Відомим курортом є м. Джинжа, біля якого розташовані 2 водоспади: Буджагарі та Ріпіон [36].

Біля озера Вікторія розташовані два вітрильних клуба - Ентеббе і Вікторія Ньянза. Перший пропонує туристам і членам клубу такі види відпочинку як: кемпінг і рибальство [29]. Другий більш вузькоспеціалізований і займається вітрильним спортом і вінсьорфінгом [39].