Туризм в Украине на современном етапе

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ I. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ…….....8

1.1. Стан туристичної галузі в Україні…………………………………….........8

1.2. Розвиток в Україні соціального,молодіжногоі дитячого туризму, сільського (зеленого) туризму, оздоровчо-спортивного туризму та екскурсійної діяльності…………………………………………………………10

1.3. Розвиток  готельного господарства, туристської  інфраструктури………22

РОЗДІЛ ІІ. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ………………………………………………………………………..30

2.1. Сучасний  стан і проблеми розвитку сфери  відпочинку і туризму в Україні……………………………………………………………………………30

2.2. Планування  подальшого розвитку туристично-рекреаційних  ресурсів України…………………………………………………………………………...34

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ  ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ…………………………………………………………………..……43

3.1. Вплив політичної  ситуації на розвиток туризму в Україні……………...43

Висновки і пропозиції…………………………………………………..……....50

Список використаної літератури…………………………………………….....53

Додатки  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Значення  і роль туризму в наш час  для розвитку економіки держав, задоволення  запитів особистості, взаємозбагачення соціальних зв'язків між країнами неможливо переоцінити.

     Індустрія туризму займає важливе місце  в економіці більшості країн. На її частку припадає до 10 % світового  валового національного продукту, 11 % світових споживчих витрат. Число  туристських поїздок в усьому світі наближається до 600 млн., і, за прогнозами Всесвітньої туристської  організації (ВТО), до 2012 р. досягне 937 млн. При цьому слід урахувати, що все населення планети становить 6 млрд. людей. Індустрія туризму входить у число трьох найбільших експортних галузей.

     Розвиток  індустрії туризму надає великий  ринок робочих місць. На сьогодні кожна п'ятнадцята людина на планеті  працює в сфері готельного і туристського бізнесу. Наприклад, у Європі майже 10% працюючих зайняті в сфері  туризму. При цьому за темпами  зростання число зайнятих у сфері  туристського обслуговування випереджає інші галузі. У XX ст. туризм перетворився на одне з найбільш вагомих соціальних явищ. Витрати населення на туристські послуги в ряді країн займають третє місце після витрат на харчування і житло.

     В економіці сучасної України туризм також займає важливе місце. Одним  з пріоритетних завдань Державної  програми розвитку туризму в Україні  на 2002-2010 pp. є становлення в Україні  сучасного високоефективного і  конкурентоздатного туристського комплексу.

     Актуальність  теми. Сучасна туристична індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції: на неї припадає близько 10% від виробленого у світі валового продукту, близько 30% світової торгівлі послугами, 7% загального обсягу світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. За даними Всесвітньої Туристської Організації, за останні 16 років доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 – однією з трьох його основних статей.

     Сьогодні  подорожі та відпочинок стають невід’ємною  частиною життя населення всіх континентів  і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати  на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

     Україна об’єктивно має всі передумови для  інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного  положення та рельєфу, сприятливий  клімат, багатий природний, історико-культурний та туристично-рекреаційний потенціал. Однак сьогодні в Україні розвиток цієї важливої галузі економіки, яка, за розрахунками фахівців, лише у вигляді  податків могла б щороку приносити  в державну скарбницю до 4 млрд дол. США, недостатній. Причинами такого становища є складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість  механізмів стимулювання туристичної  індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і на регіональному  рівнях.

     Туристична  галузь, враховуючи її значний вплив  на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських  зв’язків, потребує регулювання, підтримки  та пильного контролю з боку держави.

     На  сучасному етапі розвитку України, особливо в умовах адміністративної реформи, що триває, актуальними стають питання щодо створення ефективної структури управління туристичною  галуззю на всіх рівнях, децентралізації  та деконцентрації влади з чітким визначенням повноважень кожного  її рівня. Перетворення України на туристичну державу світового значення вимагає  також забезпечення координації  діяльності різних галузей економіки, від яких залежить якісне надання  туристичних послуг, зокрема транспорту, торгівлі, виробництва сувенірної продукції, видавничо-рекламної діяльності тощо.

     Аналіз  наукової літератури дає змогу виділити такі напрями дослідження туризму, як соціальний, історичний, економічний, правовий, міжнародний та ін.

     Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак  слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму  в Україні ще не має адекватного  й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції  та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо. Сьогодні надзвичайно  актуальним є також питання наукового  обґрунтування місця та ролі туристичної  сфери в системі соціально-економічних  пріоритетів регіонального і  місцевого розвитку, розробки методології  оцінки ефективності освоєння туристичного потенціалу, вироблення теоретичних  основ формування регіо­нальної  туристичної політики та механізмів її практичної реалізації. Інакше кажучи, необхідна розробка методології  формування та механізму реалізації туристичної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях в контексті зарубіжного досвіду. Викладене вище зумовлює вибір теми курсової роботи  та актуальність дослідження  проблеми державного регулювання розвитку туристичної галузі України та перспектив розвитку туристичної інфраструктури в Україні.

     Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях з урахуванням зарубіжного досвіду.

     Відповідно  до мети дослідження були поставлені такі завдання:

     - уточнити поняття “державне регулювання  туристичної галузі”; 

     - провести ґрунтовний аналіз нормативно-правової  бази туристичної галузі України  з огляду на трансформації,  які відбулись останніми роками, і запропонувати заходи щодо  її вдосконалення; 

     - дослідити історичні, організаційно-функціональні  та нормативно-правові передумови  формування державної туристичної  політики в країнах Європи, зокрема  у Франції, і визначити найбільш  ефективні механізми її реалізації;

     - виділити основні напрями сучасної  туристичної політики України,  місце органів державної влади  та місцевого самоврядування  у втіленні її в життя, виділити  соціально-економічні передумови  залучення територіальних громад  до розвитку туризму і роль  держави в забезпеченні таких  умов;

     - визначити механізми державного  регулювання розвитку соціального  туризму, зокрема такі, що сприятимуть  соціалізації молоді, вдосконалити  понятійний апарат соціального  туризму; 

     - обґрунтувати вибір стратегічних  напрямів розвитку туристичної  галузі України на основі аналізу  наукових праць вітчизняних і  зарубіжних вчених, нормативно-правових  актів з урахуванням зарубіжного  досвіду. 

     Об’єкт  дослідження – туристична галузь України.

     Обєтом  дослідження є туристична галузь України з її показниками за 2004-2009 рр, умови та перспективи територій  України в плані туристичного розвитку , а також вплив політичної ситуації на розвиток туризму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ.

1.1 Стан туристичної галузі в Україні.

     Упродовж 2009 р. зареєстровано 11,2 млн відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн туристських поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн одноденних поїздок (приріст 6,2 %).

     За  схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі впродовж свого  перебування в Україні в 2009 р. залишили в ній 2,2 млрд дол. США.[3,12]

     У 2009 p. громадяни України здійснили 13,4 млн закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн туристських (приріст 17,0 %), решта - одноденні відвідання.

     Так само як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристські потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристського обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становить  близько 65 % загального обсягу турпотоків.[8,45]

     Крім  цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність  яких зросла в 2009 р. порівняно з 1995 - 2005 pp. у 8 разів.

     Поїздки між сусідніми державами і  надалі значно переважатимуть у структурі  міжнародного туризму.

     Щодо  внутрішнього туризму слід зазначити  помітну активізацію в 2009 р. діяльності як деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), так і туристичних підприємств цих регіонів.[21,96]

     Близько 6,6 млн населення України здійснили  різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн відвідувачів зареєстровано  музеями України та понад 1,6 млн  екскурсантів - турагентствами.

     За 2009 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власних послуг на суму 2,28 млрд грн, що становить 1,32 % ВВП України та 3,3 % за статтею "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації порівняно з попереднім роком становив 17,1 %.[14,78]

     У структурі платіжного балансу України 2009 р., за підрахунками НБУ, експорт послуг за статтею "Подорожі" становив 10 %, імпорт - 15 %.

     За  останні п'ять років кількість  відвідань України іноземними громадянами  збільшилась у 2,2 раза, а кількість  іноземних туристів зросла на 19 %. За цей самий період у платіжному балансі України частка експорту послуг за статтею "Подорожі" зросла з 7 до 10 %.

     Визначними  подіями 2009 p., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:

     1. Прийняття змін до Закону України  "Про ліцензування певних видів  господарської діяльності".

     2. Парламентські слухання "Про стан  і перспективи розвитку туризму  в Україні".[5,50]

     3. Візит до Києва Генерального  секретаря ВТО Франческо Франжіаллі.

     4. Регіональний семінар ВТО "Вплив  Інтернету та електронної торгівлі  на індустрію подорожей і туризму".

     5. Активна діяльність громадських  туристичних організацій України,  створення Всеукраїнського союзу  працівників асоціацій, підприємств  та організацій туристичної сфери  (УкрСоюзТур).

     6. Участь України в Олімпійських  іграх у Сіднеї.

     7. Проведення VII Міжнародного туристичного  салону "Україна 2009".

     Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2009р. ( свідчать про припинення спаду туристської активності, який характеризував2002 та 2004 pp.

     Загальний обсяг туристських потоків перевищив  рівень 2005 р. на 9 % і повернувся до рівня 2008p., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 2005р. переважали внутрішні туристські потоки (45 %), то в 2009 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за п'ять років майже на змінилась: у 2005 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2009 р. - 22 %.[18.48]

     Найбільше зростання в 2009 р. спостерігалось у виїзному туризмі: порівняно з 2008 р. - на 17 %, з 2005 р. - на 26 %.

     В'їзний  туризм зріс порівняно з 2008р. на 4 %, а порівняно з 2005 р. - на 19 %.

     Найближчими роками мають вплинути на структуру  туристських потоків зміни у  візовій політиці як України, так  і інших держав.

     Заохочуючи  іноземців до відвідання, Україна  спрощує візові формальності. Натомість  західні сусідні держави, такі як Болгарія, Чехія, Словаччина, Польща, які  є для громадян України не тільки туристськими, а й транзитними, поступово  запроваджують візові режими в'їзду для українців. Наслідком цього  стане перерозподіл частки виїзного потоку на користь внутрішнього туризму.[34,46]

     Обсяг внутрішнього туризму за 2009 р. зріс лише на 3 % порівняно з 2008 р., при цьому перевищив рівні 2006- 2007 pp., але не досяг рівня 2005 р. на 23 %.

     Розглянемо  ситуацію, що склалася в розвитку окремих  видів туристської діяльності в  Україні.

1.2 Розвиток в Україні  соціального,молодіжногоі  дитячого туризму,  сільського (зеленого) туризму, оздоровчо-спортивного  туризму та екскурсійної  діяльності.

     Важливою  складовою туристської діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верств населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази.

     Упродовж  останніх років розвитком соціального  туризму опікуються чимало структур, об'єднань, підприємств і організацій  різних форм власності та відомчого підпорядкування. Однак найповніше і найефективніше соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій "Укрпрофтур".

     З AT "Укрпрофтур" є найбільшим в  Україні туристичним об'єднанням. У його складі діють 77 власних туристських  господарств (готелів, туристсько-оздоровчих комплексів, пансіонатів, туристських  баз і таборів) загальною місткістю  близько 20 тис. ліжко-місць; 80 бюро подорожей  та екскурсій та інші підрозділи.[28,37]

     За  період 1999- 2009 pp. туристсько-екскурсійні підприємства й організації профспілок України надали послуги більш як 115 млн туристів і 800 млн екскурсантів.

     Основними напрямами діяльності підприємств  З AT "Укрпрофтур" на сучасному  етапі є оздоровлення у власних  господарствах, організація транспортних туристських подорожей по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг та послуг підприємств громадського харчування,[42,120] а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, які надає система профспілкового туризму, становить близько ЗО найменувань.

     З метою оздоровлення громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, товариством  реорганізовано частину туристських  закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком  надають лікувальні послуги. Усі  вони мають ліцензії Міністерства охорони  здоров'я України на право надання  медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного  персоналу, підготовлено склади лікарських препаратів тощо. Для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Всього в системі ЗАТ "Укрпрофтур" нині діє понад 20 лікувально-оздоровчих закладів. За період 2004 - 2009 pp. у туристських підприємствах профспілок оздоровлено понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

     Путівки на оздоровлення в пансіонатах і  оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів такого профілю інших відомств, що визначені постановою Кабінету Міністрів  України від 5 серпня 1997 р. № 835 як заклади  лікування та відпочинку дітей.[15,78]

     Майбутнє  кожної держави - це її підростаюче  покоління. Діти й підлітки становлять 21,5 %, або близько 11 млн чол., загальної  кількості населення України. Виходячи з цього, постає потреба вироблення системного підходу до проведення молодіжного і дитячого туризму , сприяння духовному й фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму.[6,9]

     Державна  туристична адміністрація України, інші міністерства та відомства реалізують державну молодіжну політику в контексті  виконання загальнодержавної програми "Молодь України".

     Значна  увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення  країни. Так, упродовж 2009 р. в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивали понад 3 млн дітей і підлітків, близько 40 тис. школярів і студентів здійснювали туристські подорожі за кордон. Крім того, екскурсійні послуги надано 3,5 млн дітей та підлітків.

     Серед туристських підприємств, які спеціалізуються  на молодіжному туризмі, найбільшим залишається AT "Супутник-Україна". Незважаючи на те що система ринкових відносин зруйнувала монополію "Супутника" на цей вид туризму, він є одним  з провідних у цій сфері. У  системі "Супутника" близько 40 підрозділів, які працюють в усіх регіонах країни, укомплектовані професійними кадрами  і мають власну матеріальну базу: у Києві - готель "Мир", у Луганську - "Дружба", в Одесі - "Юність", туристські комплекси в Запорізькій  та Черкаській областях, молодіжний центр "Верховина" в Закарпатській  області, власний автобусний парк. AT "Супутник-Україна" має всі  можливості для якісного обслуговування дітей та молоді на туристських маршрутах України і відпочинку та оздоровлення молоді за кордоном. З цією метою підготовлено низку спеціалізованих програм, наприклад "Президентський клас", "Т. Г. Шевченко - великий син українського народу", пізнавальні екскурсійні програми в Києві та в усіх обласних центрах України.

     Водночас  матеріальна база, що перебуває під юрисдикцією різних міністерств і відомств, не використовується в повному обсязі, а цільові кошти зі спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються з державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей і молоді, не завжди використовуються за призначенням. Ринкові відносини витіснили екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали доступними хіба що для іноземців.

     У зв'язку з цим конче потрібні координація  діяльності всіх міністерств і відомств, проведення протекціоністської (передусім  фінансової) політики з боку держави. Це насамперед упровадження спеціалізованих  навчальних туристських програм  залежно від вікових та освітніх особливостей дітей і молоді, виконання  програми оздоровлення та фізичного  загартування підростаючого покоління.

     Сільський (зелений) туризм, або агротуризм, є одним з видів екологічного туризму, який останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах.[6,36] Не є винятком і Україна. Характерно, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажання - взяти участь у сільськогосподарських роботах.

     Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає  можливість міським мешканцям активно  відпочивати в приватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище[9,18]. За агротуризмом в Україні велике майбутнє.

     Яскравою  ілюстрацією може бути 3-річний досвід становлення сільського туризму  на Жовківщині, зокрема на Жовківському Розточчі. У 70 - 80-х pp. це була в основному  база відпочинку. Як і в інших  рекреаційних районах, у цей період сільські жителі реалізували відпочиваючим  домашні продукти і дари лісу. Разом  з тим у 90-ті pp. інтерес до цього  регіону зростає з погляду  релігійного (Крехівський монастир), екологічного (заповідник і національний парк) та міжнародного (близькість до Польщі) туризму. Саме на цей період припадає занепад рекреаційних баз на Розточчі. Тому ініціатива громадських організацій  і місцевих органів щодо розвитку осередків сільського туризму виявилась  досить актуальною. Було створено Жовківський  осередок туризму з п'ятьма базовими пунктами (Жовква і чотири розтоцьких села). На початок 2009 р. він налічував 20 сільських садиб, що могли одночасно обслуговувати до 90 - 100 чол. Обов'язковим елементом розвитку сільського туризму на Жовківщині були заняття й тренінги з організаторами туризму та власниками садиб. [25,49]. У 2008 р. впродовж першого туристського сезону було прийнято 45 осіб з різних регіонів України, в тому числі учасників Всеукраїнського семінару з сільського туризму. Окремі акції організовувались для туристських груп гостей з Польщі й Канади - сільські фестини. Відроджуються запрошення шкільних груп з різних регіонів України для ознайомлення з природою, історією та культурою цього краю.

     Жовківський досвід ілюструє можливість розвитку на територіях, де існують багаті природні й культурні туристські ресурси, сільського туризму, який синтезує в  собі кілька напрямів туризму (відпочинковий, пізнавальний, активний), а полем  його реалізації є сільська місцевість та довкілля, що її оточує.

     Водночас  розвиток цього виду туризму в  нашій країні відбувається досить спонтанно. Створена в Україні в 2005 р. Спілка сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму об'єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять освітньо-правову та інформаційну роботу, допомагають у просуванні турпродукту сільських господарів на туристський ринок. Найактивніше такі осередки діють в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській та Полтавській областях.[33,95]

     Серед проблем розвитку сільського (зеленого) туризму найголовнішою є визначення правового статусу цього виду діяльності. На спільному засіданні  Колегії Держкомтуризму та Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму розглядалося питання розробки важелів стимулювання розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні. Було прийнято рішення про опрацювання спільно з Міністерством аграрної політики України та Спілкою сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму пропозицій до проекту Закону України "Про особисте підсобне господарство". Вважається за доцільне віднесення діяльності з приймання та обслуговування туристів і відпочиваючих на базі особистих підсобних господарств до підсобної діяльності сільського населення.[4,32]

     Український сільський туризм може стати візитною карткою нашої держави на міжнародному туристському ринку, про що свідчить бажання іноземців познайомитись  з історичним та природним потенціалом  України.

     Тематика  й види екскурсій, які можна проводити  і в сільській місцевості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні  події, жили відомі діячі суспільного  й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів  екскурсійної діяльності в сільській  місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії  охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут.

     Основою для підготовки екскурсій у сільській  місцевості можуть стати матеріали  краєзнавчих і меморіальних музеїв, як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах (у школах або при клубах). [42]Саме працівники й активісти цих осередків організовують і проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

     Восени  2008 р. було видано каталог "Сільські садиби Гуцульщини", яким скористалися сотні сімей (українців та іноземних громадян, які працюють в Україні), що на новорічні та різдвяні свята обрали саме такий вид відпочинку. На початку 2009 р. вийшов у світ довідник-каталог "Відпочивайте в українському селі", де зібрано адреси господарств з різних регіонів України, які готові прийняти гостей.[43,21]

     Отже, сільський (зелений) туризм в Україні  набуває дедалі більшого поширення.

     У межах вітчизняної туристичної  галузі чітко визначився окремий  вид діяльності - оздоровчо-спортивний туризм. Цей унікальний сегмент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів. Він поєднує в собі спорт і відпочинок, виховує патріотизм і національну самосвідомість.

     Оздоровчо-спортивний туризм має не лише велике соціальне  значення, а й економічну ефективність. Фахівці підрахували, що людина, яка  активно займається оздоровчо-спортивним туризмом, щороку заощаджує для державного бюджету кошти, еквівалентні майже 400 дол. США (виплати з фонду соціального  страхування на лікування, непрацездатність, оздоровлення тощо), тоді як держава  витрачає на це лише 1 дол. США за рік.[28,46]

     З розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності колишня система управління туризмом була зруйнована. Величезні  проблеми, пов'язані з економічною  кризою, перебудовою системи управління державою, не могли не позначитися  і на спортивно-оздоровчому туризмі, який на перших порах втратив свою популярність у суспільстві.

     Однак історія оздоровчо-спортивного туризму  свідчить, що масовим цей рух стає лише за умови стабільної економічної  ситуації, коли створені порівняно достатні матеріальні умови життя та забезпечене зростання реальних доходів населення.

     Відсутність державного фінансування призвела до того, що структури управління оздоровчо-спортивним туризмом, які існували раніше, в  основному припинили свою діяльність. Організацією, що взяла на себе функції  координації діяльності оздоровчо-спортивного  туризму, є Міжнародна туристсько-спортивна  спілка (МТСС). Вона була створена в 1990 р. на громадських засадах і є  правонаступницею Управління самодіяльного  туризму при Центральній раді по туризму та екскурсіях. Членами  МТСС є країни СНД і Балтії, у  тому числі й Україна.[35,50]

     Основні напрями роботи МТСС - координація  загальної стратегії розвитку спортивно-оздоровчого  туризму в країнах СНД і  Балтії, створення єдиного правового  туристського простору; розробка загальних  нормативних документів для держав - членів співдружності країн СНД  і Балтії, створення міжнародних  туристських маршрутів; проведення міжнародних ярмарків туристських  послуг.