Участь України в Організації з безпеки і співробітництва в Європі
Вступ…………………………………………………………………
РОЗДІЛ I Юридична природа Організації з безпеки і співробітництва в
Європі
- Історія створення і засади діяльності ОБСЄ……………………….6
- Структура Організації……………………………………………..
.11
РОЗДІЛ II Правове положення Організації з безпеки і співробітництва в Європі як суб’єкта міжнародного права.
2.1. Завдання та мета діяльності ОБСЄ…..………………………17
2.2. Нормотворча діяльність Організації.………………………..19
РОЗДІЛ III Участь України в Організації з безпеки і співробітництва в
Європі………………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Сучасні міжнародно-правові відносини характеризуються високим рівнем взаємозалежності держав, що планомірно посилюється в міру процесів глобалізації, пошуку якісно нових форм міжнародного співробітництва.
Одним із феноменів міжнародного права ХХ–ХХІ століть і надбання людства загалом виступають міжнародні організації, які покликані вирішувати колективні інтереси держав. Більше того, в умовах динаміки викликів і загроз міжнародних відносин сучасного зразка міжнародні організації особливо затребувані в механізмі міжнародно-правового регулювання. Сьогодні є очевидним, що міжнародні організації як колективні об’єднання держав наділені значним потенціалом щодо забезпечення тих актуальних завдань і проблем міжнародного співтовариства, які неможливо вирішити поодинці.
Європа на протязі багатьох століть була театром постійних війн, в яких гинули мільйони людей. Самі назви цих війн характеризуються масштабами: Семилітня, Тридцятилітня, Перша світова, Друга світова. Тому невипадково боротьба за уникнення війни і забезпечення безпеки у світі у другій половині XX століття сконцентрувалась у Європі. Одним із важливих етапів формування Європейської системи міжнародної безпеки і співробітництва у Європі стала Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, завершена підписанням 1 серпня 1975 року Гельсінського Заключного акту.
Тому актуальність даної теми полягає в тому, що Нарада з безпеки і співробітництва в Європі було самим представницьким із всіх, які мали місце в Європі після Другої світової війни, у якій взяли участь голови держав або уряди всіх європейських країн, крім Албанії, а також США і Канади. І навіть на сьогодення уже ОБСЄ є чи не найважливішою організацією, яка забезпечує безпеку і співробітництво в усій Європі, що сприяє міжнародному правопорядку у світі.
Будучи інтегрованою в правове регулювання міжнародних відносин, ОБСЄ займає окрему нішу у сфері попередження конфліктів, превентивної дипломатії, забезпечення прав людини, поширення демократії, побудови громадянського суспільства. Унікальність ОБСЄ полягає в тому, що ця організація якісно вирізняється на тлі інших європейських міжнародних організацій, як-от: Рада Європи, Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, що, на перший погляд, виконують схожі з ОБСЄ завдання. Особливість цієї міжнародної організації зумовлена специфікою її внутрішньоорганізаційного механізму, що є досить складним і водночас нетиповим у своєму роді явищем. Крім того, значний інтерес викликають і організаційно-правові форми співробітництва ОБСЄ, які вражають кількістю їх видової класифікації, що відтак створює додаткові можливості для досягнення цілей і вирішення завдань ОБСЄ.
Мета даної курсової роботи полягає в комплексному дослідженні та розкритті особливостей міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі і її діяльності.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв’язку з виконанням ОБСЄ покладених на неї завдань і функцій у межах своєї компетенції.
Предмет складають юридичні норми міжнародно-правових актів і норми м’якого права внутрішніх документів ОБСЄ, судова практика, які визначають міжнародно-правовий статус ОБСЄ
У процесі виконання курсової роботи використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів: історичний метод – при визначенні інституціоналізації та розвитку ОБСЄ; порівняльний метод – при зіставленні повноважень органів, привілеїв та імунітетів ОБСЄ; метод тлумачення права – при дослідженні документів ОБСЄ внутрішнього характеру, заключних актів ОБСЄ, рішень конференцій; метод прогнозування і моделювання – при визначенні основних тенденцій розвитку ОБСЄ, розробці практичних рекомендацій щодо адаптації ОБСЄ до сучасних реалій міжнародних відносин.
РОЗДІЛ I. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ОРГАНІЗАЦІЇ З
БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ.
- Історія створення і засади діяльності ОБСЄ.
Сучасні міжнародні організації, серед яких особливе місце в системі європейської безпеки посідає Організація з безпеки і співробітництва в Європі, відіграють чи не найважливішу роль в контексті міжнародних відносин. Зважаючи на тривалий процес свого історичного, політичного та юридичного становлення вона є чи не єдиною міжнародною організацією в Європі, яка ще не до кінця сформована та потребує якісних змін у її правовому статусі.
Однією із головних ознак, що відрізняють міжнародні організації від інших видів міжнародних органів і правових форм міжнародного співробітництва, є наявність у перших постійно діючого внутрішньо організаційного механізму, який характерний для міжнародних організацій як інституту незалежно від її юридичної природи1.
Внутрішньоорганізаційний механізм відіграє важливу роль у функціонуванні міжнародної організації . Якщо правовою підставою виникнення і діяльності міжнародної організації є установчий акт, то внутрішньо-організаційний механізм служить двигуном, за допомогою якого реалізуються потенційні можливості міжнародної організації, закладені в її установчому акті2. Г. І. Тункін відмічає, що саме у внутрішньо організаційний механізм дає життя міжнародній організації3.Історію Організації з безпеки і співробітництва в Європі можна почати після закінчення Другої Світової війни, коли Європа вступила в період бурхливого формування міжнародних організацій різного характеру діяльності.
Спочатку серед перших була створена Організація Об”єднаних Націй(1945р.),потім Рада Європи(1949р.), Північноатлантичний альянс(НАТО-1949р.), Європейські співтовариства, невдовзі Європейський союз, що утворився на їх основі і безумовно Організація з безпеки і співробітництва в Європі(далі-ОБСЄ). ОБСЄ - одна з наймолодших міжнародних організацій, яка сформувалася структурно і почала функціонувати наприкінці 1992р. Однак, становлення ОБСЄ як міжнародної організації почалося раніше, а саме з 1973р. В той час, одразу декілька європейських країн висунули пропозицію про укладення загальноєвропейського договору, тобто про створення системи колективної безпеки в Європі. Ця ідея скликання загальноєвропейської наради була підтримана міжнародною спільнотою.
Так, в результаті багаторічної боротьби за зміну політичного клімату в Європі 3 – 7 липня 1973р. в Гельсінки було скликано нараду міністрів закордонних справ 33 європейських країн, а також США і Канади, яка стала першим етапом загальноєвропейської наради.
Другий етап проходив в Женеві, і тривав майже два роки(18 вересня 1973 – 21 липня 1975). В ході цього етапу проводилася клопітка і складна робота щодо погодження підсумкових документів, узгодження тексту Заключного акту.
Заключний етап Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі відбувся у Гельсінкі з 30 липня по 1 серпня 1975 року, за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. Саме тоді було утворено Нараду з безпеки і співробітництва в Європі. Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки.
1 січня 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації. Організація з безпеки і співробітництва в Європі є однією з найбільш прогресивних і демократичних міжнародних регіональних організацій, яка покликана зміцнити міжнародний мир, забезпечити безпеку, спокій і правопорядок не тільки на європейському континенті, але й у всьому світі. Вона є єдиною міжнародною організацією, яка створена на підставі Гельсінського Заключного Акту(1975р.) і не зареєстрована в Статуті ООН. Однак, дана організація залишається єдиною після ООН міжнародною організацією, яка завдяки своїй превентивній діяльності підтримує мир, безпеку і співробітництво у всьому світі.
З моменту заснування
Необхідність скликання
Ідея створення організації загальноєвропейської колективної безпеки була обумовлена не тільки рішучістю народів не допустити повторення минулого, перш за все війни в Європі, а й значними успіхами національно-визвольних рухів у боротьбі за свою незалежність, бажанням прогресивних кіл громадськості ліквідувати напруженість у міжнародних відносинах між деякими країнами і тим самим, покласти край “холодній війні”. Проте, найголовніша причина скликання загальноєвропейської Наради полягала в іншому.
В результаті “холодної війни” утворилася прірва між Заходом і Сходом, і цю прірву повинен був ліквідувати “міст”, тобто нова міжнародна організація, яка за своїми географічними рамками об”єднувала б країни на просторі від Ванкувера до Владивостоку.
Нарада з безпеки і
Участь двох вищевказаних держав у Нараді обумовлена суто європейськими справами. По-перше, не можна не враховувати той вклад, який внесли ці країни в загальну боротьбу проти гітлерівської агресії, взагалі, і безпосередньо на європейському континенті. По-друге, на чотири великі держави ( зокрема і на США) покладена особлива відповідальність за післявоєнне врегулювання в Європі, що відображено в цілому ряді актів, зокрема, в Потсдамських угодах 1945 року. По-третє, значну роль тут відіграли ті політичні реалії,які склалися в сучасній Європі. США і Канада є членами НАТО і на території Європи дислокуються великі контингенти їхніх збройних сил. Тому, не має необхідності доводити важливість об’єднання всіх без винятку членів військових формувань зобов’язаннями по забезпеченню безпеки і в першу чергу по незастосуванню сили і мирному вирішенні спорів6.
Скликання
Нарада з безпеки і
Загальноєвропейська нарада
підвела необхідний політичний
підсумок післявоєнних
Загальноєвропейська нарада підвела під відносини між державами-учасницями базу основоположних принципів мирного співіснування, які повинні були конкретно визначити їх поведінку. І нарешті, вона розробила довгострокову програму дій держав, визначивши напрямки і форми їх рівноправного співробітництва в найрізноманітніших галузях. Уперше в історії Європи був створений свого роду план загальноєвропейського співробітництва, який базувався на принципі мирного співіснування7.
В результаті скликання
Скликання НБСЄ –
57 держав-учасниць ОБСЄ, розташованих в Північній Америці, Європі й Центральній Азії сповідують всеосяжний підхід до безпеки, розглядаючи три її виміри: військово-політичний, економіко-екологічний та людський8. Відмітною особливістю цієї Організації є наявність у неї польових операцій, які функціонують безпосередньо у деяких державах-учасницях та на їхній запит надають необхідну допомогу. Рішення в ОБСЄ приймаються консенсусом.
Основні засади Організації викладені у Гельсінському Заключному акті (1975) та Паризькій Хартії ОБСЄ для нової Європи (1990). Важливу роль відіграють також Гельсінська Декларація «Виклик часу змін» (1992) - пакет рішень щодо структури і напрямів діяльності Організації, Декларація Будапештської зустрічі на найвищому рівні (1994), Лісабонська Декларація про модель загальної та всеохоплюючої безпеки для Європи ХХІ ст. (1996), рішення Стамбульського саміту ОБСЄ (1999), рішення Астанінської ювілейної декларації ОБСЄ (2010).
1.2. Структура організації
Основу внутрішньоорганізаційного механізму будь-якої міжнародної організації складають її органи, зокрема статутні. Причому більшість науковців стверджують, що структура більшості міжнародних організацій однотипна, як правило, включає три основні органи: вищий, виконавчий і адміністративний9. Ці органи прийнято вважати найважливішими і обов’язковими в структурі будь-якої організації10.
ОБСЄ має дещо нетипову структуру. Проте така структура органів ОБСЄ є відносно новою. Вона була створена на підставі рішення Ради міністрів прийнятого 1 листопада 2006 р. у зв’язку із проектом, який передбачив основні напрямки розвитку організації на майбутнє. Як справедливо зазначає з цього приводу Є. О. Шибаєва, розвиток міжнародної організації нерозривно пов'язаний з розвитком її внутрішньо організаційного механізму11.
До 1 листопада 2006 року., тобто до моменту набрання чинності нових Правил процедури ОБСЄ порядок організації та діяльності органів НБСЄ/ОБСЄ визначався Паризькою хартією для нової Європи, Празьким документом про подальший розвиток інститутів і структур організації, та іншими документами.
Загалом, сучасна структура ОБСЄ є досить розширеною. Саме тому слід детально зупинитися на аналізі правового становища кожного органу.
Вищим органом ОБСЄ є Саміт (Зустріч на рівні) — періодично проведена зустріч голів держав та урядів країн ОБСЄ. Цей орган складається зі всіх держав-членів ОБСЄ. Він скликається раз на два роки, в залежності від вимог міжнародно-політичної кон’юктури, встановлює пріоритети та надає орієнтири на вищому політичному рівні. Порядок проведення зустрічей на вищому рівні визначається Правилами процедури організації, а рішення про порядок денних засідань приймається Радою міністрів та Постійною Радою ОБСЄ. В роки, коли саміти не проводяться, збирається засідання Ради міністрів іноземних справ. Кожній Нараді голів держав і урядів передують Конференції з огляду.
Рада міністрів є центральним директивним та керівним органом. Збирається на рівні міністрів закордонних справ не менше одного разу на рік. Керівна рада в період між зустрічами Ради міністрів відповідає за загальний огляд, управління та координацію діяльності Організації; обговорює та формулює керівні принципи політичного та загального бюджетного характеру. Складається із представників держав-учасниць на рівні директорів політичних департаментів або на відповідному їй рівні. Рада міністрів скликається щорічно в державі, яка головує в Раді, якщо лише державами-членами не визначено іншого. Зустрічі Ради тривають не більше двох днів та складаються із декількох пленарних засідань, враховуючи засідання присвячене відкриттю та завершальне пленарне засідання. Також збирається в якості Економічного форуму12.
Постійна рада - основний постійно діючий орган, створений для надання політичних консультацій і прийняття поточних рішень. Він також може скликатися при виникненні надзвичайних обставин. До його складу входять постійні представники держав-учасниць. (Щотижня збирається у Відні). Він був створений Римської Ради міністрів іноземних справ у 1993 році. Оскільки Постійна рада є колегіальним органом всі питання вирішуються на її засіданнях колегіально. Рішення приймаються на основі консенсусу. Голова Постійної ради визначає міжсезонні перерви, у проміжках між якими засідання не проводяться.
Деякі зі своїх повноважень Постійна рада може передавати Форуму зі співробітництва у галузі безпеки; і навпаки.
Форум про співпрацю у сфері безпеки — є автономним директивним органом, який регулярно обговорює питання контролю за озброєннями і МДБ. (Щотижня збирається у Відні на рівні представників держав). Він був створений у 1992 році рішенням Гельсінського саміту. Орган, як правило, проводить свої засідання у закритому режимі. Цікавим є той факт, що Голова Форуму зі співробітництва у галузі безпеки діє згідно з рішеннями ОБСЄ у складі «Трійки». У його діяльності йому допомагають попередній та наступний голови.
На економічному форумі ОБСЄ, який скликається щорічно в Празі, розглядаються актуальні проблеми загальноєвропейського економічного і екологічного співробітництва.
Питання людського виміру обговорюються на щорічних Конференціях з огляду виконання зобов'язань у гуманітарній сфері, які проводяться у Варшаві.
Верховний Комісар зі справ національних меншин - забезпечує попередження та негайне реагування на напружені ситуації, пов'язані із захистом прав національних меншин.
Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ - (знаходиться у Варшаві) сприяє обміну інформацією та розширенню співробітництва держав-учасниць у сфері людського виміру та становлення демократичних інститутів, контролює виконання зобов'язань у сфері людського виміру.
Окремий статус має Парламентська асамблея ОБСЄ , яка створена в 1991 році в якості самостійної парламентської структури з метою розвитку міжпарламентського діалогу, який є важливим аспектом зусиль у розвитку демократії в зоні дії ОБСЄ. Цей орган здійснює свої функції на непостійній основі. Складається з парламентаріїв країн ОБСЄ, які збираються двічі на рік на літні та зимові сесії в одній з держав-учасників. Резолюції Асамблеї не мають обов'язкової сили для урядів. Асамблея «складається із представників парламентів країн, що підписали Гельсінський Заключний акт 1975 р. і Паризьку хартію 1990 р. та беруть участь у Нараді з безпеки та співробітництва в Європі»13. До її складу входять 320 представників( Парламентське представництво Укрїни в ОБСЄ складає 8 осіб). Очолює Парламентську асамблею ОБСЄ – Голова Парламентської асамблеї ОБСЄ, який разом із своїми заступниками та окремими делегатами може брати участь в роботі директивних органів та вносити як усні, так і письмові заяви.
Представник з питань свободи ЗМІ — Спостерігає за розвитком положення у області засобів масової інформації в 56 державах-учасницях ОБСЄ.
Якщо говорити про керівництво ОБСЄ, то Генеральний секретар — очолює Секретаріат і призначається Радою міністрів терміном на 3 роки. Секретаріат ОБСЄ розташований у Відні. Він складається із семи підрозділів. Це: офіс генсекретаря; центр по запобіганню конфліктів; координатор економічно-екологічної діяльності; старший поліцейський радник; департамент служб підтримки і бюджету; департамент людських ресурсів; Празький офіс (архів).
Бюро з демократичних інститутів і прав людини ( БДІПЛ ) працює у Варшаві з 1990 року. Займається сприянням у проведенні виборів і моніторингом за ними , підтримкою демократичних інститутів , НВО , прав людини та ін..
Верховний комісар у справах національних меншин ( ВКНМ ) функціонує з 1992 року в Гаазі. Інструмент превентивної дипломатії. Його основне завдання -попередження на можливо більш ранній стадії конфліктів на етнічному грунті .
Представник з питань свободи ЗМІ працює з 1997 року у Відні. Сприяє урядам держав у розвитку вільної преси.
Суд ОБСЄ з примирення та арбітражу створений у 1995 році і розташований у Женеві, він забезпечує врегулювання шляхом примирення, і у певних випадках арбітражу спорів, які передають йому на розгляд згідно з положеннями Конвенції про примирення і арбітраж в рамках ОБСЄ, а також встановлює власні правила, які підлягають підтвердженню державами-учасницями цієї Конвенції.
Координуюча роль в роботі організації і її колективних органів виконує Діючий голова ОБСЄ, функції якого покладені на міністра іноземних справ головуючої держави. Функції Діючого голови ОБСЄ виконує держава-член в межах одного календарного року, який призначається на цю посаду за рішенням Зустрічі глав держав і урядів або Ради міністрів ОБСЄ за два роки до початку його повноважень. Голова (анг. Chairman-in-Office, CiO) — керує поточною діяльністю ОБСЄ. Координує роботу установ або інститутів ОБСЄ. Представляє організацію, спостерігає та посприяє вирішенню конфліктів та кризових ситуацій. Усередині організації він забезпечує погодженість дій всіх її підрозділів, їхнє нормальне функціонування та належне виконання повноважень й здійснює загальне керівництво ОБСЄ. Діючий голова очолює Організацію і за посадою є Головою Ради Міністрів14.
У 2010 році головою ОБСЄ був представник Казахстану (вперше для республік колишнього СРСР), в 2011 році головою є Литва, в 2012 році — Ірландія, в 2013 році — Україна, у 2014 – Швейцарія, у 2015 – Сербія.
5-6 грудня 2013 року в Києві відбулося
20-те Міністерське засідання
У Міністерському засіданні ОБСЄ взяли участь делегації високого рівня 57-ми держав-учасниць ОБСЄ, 11-ти держав-партнерів зі співробітництва ОБСЄ, керівники інституцій ОБСЄ, представники таких міжнародних організацій як ООН, Рада Європи, НАТО, СНД та інших.
Головна мета засідання – обговорення ключових питань порядку денного Організації з урахуванням пріоритетів, які були запропоновані Українським головуванням в ОБСЄ.
Крім того, на просторі ОБСЕ функціонують 17 місійй. Штаб-квартира ОБСЕ разташована у Відні (Австрія).
РОЗДІЛ II. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ОБСЄ ЯК СУБЄКТА
МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
2.1. Завдання та мета діяльності організації.
ОБСЄ є регіональною міжнародною міжурядовою організацією, що формується з погляду міжнародного права. ОБСЄ на сьогодні є політичним утворенням, оскільки її установчі документи є не міжнародно-правовими, а політичними угодами. ЇЇ членство налічує 57 держав-учасниць.
Офіційними мовами організації ОБСЄ є англійська,іспанська, італійська,німецька,російська, французька.
Можна сказати, що це практично єдина організація у сфері безпеки, безпосередньо займається раннім попередженням, врегулюванням конфліктів у кризових регіонах, а також превентивною дипломатією, спостереженням за виборами, екологічною безпекою в Європі.
Регіон відповідальності Організації охоплює Європу, Далекий Схід, Центральну Азію та Північну Америку. Крім того, з ОБСЄ підтримують зв´язки різного рівня та інтенсивності низка держав інших регіонів. Це Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Туніс (так звані середземноморські партнери), Афганістан, Республіка Корея, Монголія, Таїланд і Японія (азійські партнери)15.
Всі держави-учасники ОБСЄ володіють рівним статусом. Рішення приймаються на основі консенсусу. Вони не носять юридично обов’язкового характеру, але мають велике політичне значення. Будь-яке рішення повинно отримати підтримку всіх держав-учасниць16.
Офіційні документи:
- Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, 1975 рік
- Паризька хартія для нової Європи, 1990 рік
- Договір про звичайні збройні сили в Європі, 1990 рік
- Декларація з агресивному націоналізмові, 1993 рік
- Хартія європейської безпеки, 1999 рік
Основні завдання ОБСЄ:
- запобігання конфліктам;
- післяконфліктне відновлення територій;
- контроль над озброєнням країн;
- зміцнення довіри і безпеки;
- зміцнення громадянського суспільства, сприяння демократизації;
- боротьба з тероризмом, організованою злочинністю та торгівлею людьми.