Удосконалення акціонерної форми господарювання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

МУКАЧІВСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту  та управління економічними процесами

Курсова робота

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: “Удосконалення акціонерної форми господарювання”

                                                                                                             Виконала: студентка 3 курсу

                                                                                                             економічного факультету

                                                                                                             групи МНС-31

                                                                                                             Симочко Наталія

                                      Мукачево – 2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОЇ

ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ…………………………………………….…..4

1.1. Сутність акціонерної форми господарювання……………………………..4

1.2.  Особливості функціонування  акціонерної форми господарювання…………………………………………………………………………………...5

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВІРТУАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ…………………………………………………………………...18

Висновок…………………………………………………………………………25

Література………………………………………………………………………..26

Вступ

Одним із найважливіших  шляхів роздержавлення економіки виступає перетворення державних промислових  підприємств на більш ефективні  форми господарювання, якими є, зокрема, акціонерні форми господарювання. У нашій країні створено більш як 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій сягає близько 33 млн., загальний обсяг емісії цінних паперів дорівнює 100 млрд. грн. [1, с. 9]. Порівняно з розвинутими країнами світу наша держава за показником чисельності акціонерів, їх питомої ваги у загальній кількості населення випереджає інші країни. Але це не означає, що в Україні найбільше реальних власників. Для з'ясування причин такої невідповідності потрібно розкрити суть акціонерних форм господарювання.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом побудови господарської системи, що базується на недержавних формах суспільної відповідальності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів і результатів виробництва, а саме долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

Головними перевагами акціонерного товариства є наявність достатньо могутнього механізму залучення грошових коштів; обмежена відповідальність власників підприємства, розпорошення підприємницького ризику серед більшості акціонерів; можливість досягати економічних переваг, здійснюючи великомасштабне виробництво; організаційна стійкість підприємства.

Метою курсової роботи є розкриття проблем розвитку акціонерної форми господарювання в Україні. Предметом є діяльність, зокрема фінансова, акціонерних форм власності.

У курсовій роботі поставлено такі завдання:

• охарактеризувати законодавче забезпечення функціонування
• акціонерних форм господарювання;
• визначити особливості фінансової діяльності акціонерних форми господарювання;
• дослідити проблеми розвитку акціонерних форм власності українськими економістами;
• виявити тенденції розвитку акціонерних товариств в Україні;
• визначити проблеми оптимізації структури фінансових ресурсів акціонерних товариств;
• запропонувати  шляхи вирішення проблем розвитку акціонерної форми  господарювання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1. Сутність акціонерної форми господарювання

Основним вираженням акціонерних форм господарювання в  Україні є організація акціонерних  товариств. В Законі України «Про господарські товариства» від 19.09.091 (із змінами) акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність по зобов’язанням тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах акцій, які їм належать. Майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбання акції.

Акціонерне  товариство (з економічного погляду) – підприємство, об’єднання кількох  фізичних або юридичних осіб (тобто  підприємств), які формують свій капітал шляхом випуску і продажу цінних паперів, передусім акцій, з метою отримання прибутку.

Акціонерне  товариство (з правового погляду) – організаційно-правова форма  функціонування та розвитку підприємств, компаній, що базується на статутному фонді, поділеному на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, учасники якої несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном підприємства.

Характеристика  форм господарювання зокрема акціонерних, що функціонують в Україні наведена у спеціальному державному класифікаторі. Класифікація організаційно-правових форм господарювання - державний класифікатор, розроблений згідно з "Програмою переходу України на міжнародну систему статистики та обліку", яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України N 326 від 4 травня 1993 р.

Об'єктами класифікації в класифікаторі є організаційно-правові форми господарських суб'єктів, встановлені відповідними законодавчими актами України. Згідно класифікатора:

Акціонерне  товариство - товариство, яке має  статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Відкрите акціонерне товариство - вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Закрите акціонерне товариство - вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між  засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням  змін до статуту товариства.

Акціонерні  форми господарювання базуються  на створенні акціонерних товариств. У Законі України "Про господарські товариства" зазначається, зазначається, що акціонерним товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства.

Акціонерна  компанія  —  основна форма  організації  великих, 
частини середніх та малих підприємств. 
          Акціонерна  компанія  - компанія, власність  якої  формується

внаслідок злиття капіталів Ті засновників, а також випуску  цінних 
паперів (акцій, облігацій) та їх продажу для отримання прибутків. 
    Акціонерне  товариство  -  це  підприємство,  капітал   якого 
утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів)  шляхом 
придбання  ними акцій. Капітал, утворений таким чином, називається 
акціонерним капіталом. 
     Отже,  акціонерне товариство - це підприємство,  основане  на 
колективному капіталі. Частка кожного учасника товариства в  цьому 
капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє. Випуск і 
функціонування акцій - головна, але не єдина ознака, яка відрізняє 
акціонерне   підприємство  від  одноосібного.   Друга   ознака   - 
демократична    організація   управління   справами   акціонерного 
підприємства, про що мова піде далі. Третьою ознакою є  потенційна 
можливість   акціонерного  підприємства  бути   більш   ефективним 
порівняно з одноосібним підприємством. У одноосібних підприємствах 
аж  нижньою межею ефективності господарської діяльності є нульовий 
прибуток.  Якщо  власник  одноосібного  підприємства  не   отримує 
необхідного  прибутку,  але  й  не матиме  збитків,  він  може  ще 
існувати.  В  акціонерному товаристві ситуація  інша.  Відсутність 
прибутку  буде  означати  для нього загибель.  Тому,  що  прибуток 
потрібен  для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів  по 
акціях.  Невиплата дивідендів породжує масовий продаж  акцій,  які 
катастрофічне  починають падати в ціні. За цим  неминуче  наступає 
банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства 
пред'являє  більш  високі  вимоги  до  ефективності  господарської 
діяльності. 
     Акціонерні товариства бувають двох видів: закриті й відкриті. 
Закриті  -  це  такі  товариства, акції  яких  розподіляються  між 
засновниками  й  не можуть розповсюджуватися за підпискою,  вільно 
купуватися й продаватися на ринку цінних паперів. Відкриті - акції 
таких товариств вільно розповсюджуються за підпискою, купуються  й продаються на фондовій біржі.

Акціонерне  товариство - це одна з організаційно-правових  форм 
підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів 
(об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом  продажу 
акцій  з  метою здійснення господарської діяльності  та  отримання 
прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство —  це так  зване 
товариство капіталів. 
   Особливості   його   правового   статусу   виражає   визначення 
акціонерне.  Ці  особливості  обумовлені  акціонерною   власністю, 
акціонерним способом формування і функціонування статутного  фонду 
товариства. 
   Акціонерним  визнається  засноване на установчому  договорі  та 
статуті  товариство, яке має статутний фонд,  поділений  на  певну 
кількість    акцій   рівної   номінальної   вартості,    і    несе 
відповідальність  за  зобов'язаннями тільки майном  товариства.  З 
визначення  випливають  особливості акціонерного  товариства,  які 
обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний 
фонд  акціонерного  товариства має акціонерну природу,  формується 
шляхом  емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним  особам.

        Акціонерна  форма організації підприємства - порівняно  нова 
для  нашої  країни.  Засади управління  акціонерним  товариством 
радикально  відрізняються  від тих, які  практикувалися  раніше. 
Вони   потребують   принципово   нової   психології   і   нового 
економічного мислення. 
    Загальновідомо,  якої великої ваги в нашій  економіці  набув 
корпоративний сектор. В процесі приватизації вже створено  понад 
десятків  тисяч  акціонерних товариств, а  ще  тисячі  товариств 
створені на основі приватного капіталу. 
     Перетворення державних підприємств в акціонерні товариства  - 
одне  з  направлень роздержавлення власності, передбачене в Законі 
про  власніcть в СРСР. Разом з тим в акціонерні товариства  можуть 
з’єднуватись різноманітні форми базової власності в залежності від 
володарів акцій - підприємств,  держави,  окремих громадян. 
   Акціонерні товариства мають ряд переваг по відношенню до  інших 
видів  господарських товариств, які роблять його  найбільш  вдалою 
формою   для   бізнесу  в  силу  цілого  ряду  причин.  Акціонерні 
товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкі можливості 
в  залученні  додаткових  коштів  у  відношенні  з  непропорційним 
бізнесом.  Оскільки акції мають достатньо високу  ліквідність,  їх 
легше  перетворити  на гроші при виході з акціонерного  товариства 
ніж отримати назад долю в статутному капіталі інших товариств. 
     Формування  та широке розповсюдження акціонерного капіталу  є 
одним з основних принципів, на якому базується проведення ринкових 
реформ.  Акціонування займає важливе місце в створенні  нормальних 
умов  функціонування підприємств, є зручною формою для  проведення 
їх роздержавлення.

1.2.  Особливості функціонування

акціонерної форми господарювання

      Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне

товариство.

      Функціонування кожного суб'єкта господарювання тієї чи іншої форми

власності пов'язана  з і особливостями в організації  фінансів. Вони

проявляються  у формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі

прибутку, формуванні і використанні фондів грошових коштів,

взаємовідносинах  з бюджетом тощо.

       Більшою мірою особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності виявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо на підприємствах державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності — переважно за рахунок часткових (пайових) внесків засновників — юридичних і фізичних осіб.

      Водночас в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності значною мірою скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. Разом з тим у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних паперів, прибуток від участі в

діяльності  інших підприємств та від проведення операцій з валютою і

валютними цінностями тощо.

Створення і  функціонування акціонерних товариств  опосередковане

фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини із засновниками товариства та їх трудовими колективами, постачальниками і покупцями,

бюджетом та позабюджетними фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'язані з отриманням і розподілом власних

доходів і накопичень, формуванням і використанням відповідних фондів

грошових коштів. Ці грошові відносини практично  виражають сутність

фінансів акціонерних  товариств, які беруть активну участь у формуванні

доходів і накопичень, їх розподілі та контролі за використанням.

    З утворенням акціонерного товариства формується його статутний капітал,

який являє  собою загальну суму коштів, відображену  в його статуті.

Розмір статутного капіталу акціонерного товариства відкритого типу

становить щонайменше 1250 мінімальних заробітних плат, а товариства з

обмеженою відповідальністю — щонайменше 625 мінімальних заробітних плат.

     За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах

формуються  основні фонди і оборотні активи — матеріальна основа процесу

виробництва.

У процесі діяльності акціонерне товариство здійснює певні  витрати,

отримує виторг і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на

підприємствах інших форм власності і становить  різницю між виторгом від

продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням

акцизів, ПДВ  і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання

робіт, надання  послуг). Якщо витрати перевищують  виторг (без відповідних

податків), товариство зазнає збитків.

     Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними.

Не пізніше  ніж через шість місяців після  реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Закрите акціонерне товариство має право випускати іменні акції.

Акції купуються  учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

При створенні  акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Засновники  відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Строк відкритої  підписки на акції не може перевищувати шести місяців.

Особи, які бажають  придбати акції, повинні внести на рахунок  засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Особам, які підписалися  на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції  перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції  акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної  вартості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені  установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про  види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Акціонерне товариство має  право збільшувати статутний  фонд, якщо всі раніше випущені акції  повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення  статутного фонду здійснюється в  порядку, встановленому Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або  збільшення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного фонду  акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов'язані  із збільшенням статутного фонду, повинні  бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення статутного фонду.

Рішення про зменшення  статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду  здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або господарським судом.

Фінансові відносини  акціонерного товариства з суб’єктами господарювання наведені у таблиці 1.2.

Таблиця  1.2.

Фінансові відносини акціонерного товариства з суб’єктами господарювання

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Шляхи удосконалення  внутрішнього контролю в акціонерних  товариствах

Формами фінансово-господарського контролю є попередній, поточний і  наступний контроль. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Відповідно  до пункту 5.1.1. рішення Державної  комісії з цінних паперів від 11.12.03 №571 до організаційної структури системи внутрішнього контролю товариства входить служба внутрішнього аудиту, яка повинна здійснювати поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Служба внутрішнього аудиту повинна відповідати за своєасне виявлення та запобігання відхиленням, які перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів товариства. Зокрема, до компетенції служби внутрішнього аудиту повинні належати повноваження щодо:

• контролю за організацією та функціонуванням системи бухгалтерського обліку;
• контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням;
• експертизи фінансової та операційної діяльності;
• підготовки оглядів діяльності товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Зазначене рішення має рекомендований характер.

Як свідчить світова практика, підрозділ внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), зокрема ревізійної роботи, повинен займатися оцінкою функціонування системи внутрішнього контролю, виявленням ризиків.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури  внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Підприємницький ризик характеризується як небезпека  потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів  у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Кожному ризику відповідає свій прийом керування ризиком. Кваліфікаційна система ризиків містить у собі категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків.

У залежності від можливого результату (ризикованої події) ризики можна розділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають  можливість одержання негативного чи нульового результату.

Спекулятивні  ризики полягають у можливості одержання  як позитивного, так і негативного результату.

Систему контролю потрібно організувати таким чином, щоб контроль здійснювався не за певний період, а щодня, щохвилини, і тоді він зможе охопити все інформаційне середовище підприємства.

Комплектність персоналу, що здійснює функції контролю, є найважливішою характеристикою системи внутрішнього контролю. Кадрові проблеми підприємства відображаються на системі внутрішнього контролю. Так, часта зміна бухгалтерів веде до того, що функції обліку й контролю виконуються людьми, що не мають достатнього досвіду й роблять через це більше помилок. Нові керівники й посадові особи можуть бути не повною мірою ознайомлені із системою обліку підприємства й робити технічні й інші помилки.

Побудова логічно  стрункої й універсальної системи методик контролю можлива через їх моделювання. Для вирішення проблеми неефективності доцільно покласти в основу моделювання методик внутрішнього контролю соціопсихологічні особливості дій персоналу підприємства. Результативність розробки та досягнення профілактичного ефекту від застосування методик контролю прямо залежить від підготовчих етапів, пов'язаних з обґрунтуванням їх інформаційної бази. Суть їх зводиться до:

• дослідження мотивації господарських порушень;
• побудови загальної моделі механізму формування господарського порушення;
• типізації господарських порушень;
• побудови окремих моделей різних типів господарських порушень.

Для досягнення мети передбачено вирішення таких  завдань:

1. Дати характеристику окремої моделі типу господарських порушень.
2. Розкрити суть типів господарських порушень.
3. Формалізувати елементи окремих моделей типів господарських порушень.

Окрема модель конкретного типу господарських  порушень являє собою сукупність загальної логіки побудови окремої моделі та формалізованої системи елементів для кожного конкретного типу порушення.