Удосконалення діяльності Державної контрольно-ревізійної служби України

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Фінанси»

на тему: «Удосконалення діяльності Державної контрольно-ревізійної служби України»

 

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2011

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

стор.

ВСТУП………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ 1 КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНА  СЛУЖБА УКРАЇНИ,

ЇЇ СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА  ТА ЗАВДАННЯ…………..……………………...5

    1. Роль фінансового контролю в державному управлінні на сучасному розвитку суспільства………………………………………………………….5
    2. Державна контрольно-ревізійна служба України її завдання, функції...….9
    3. Способи і методи контрольно-ревізійної роботи в бюджетній сфері…………………………………………………………………………..12

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ  ДКРС УКРАЇНИ ЗА 2008-2010 РР……..17

2.1 Аналіз основних показників  роботи ДКРС України за 2008-2010 рр……17

2.2 Оцінка ефективності  діяльності ДКРС в Україні у досліджуваному періоді………………………………………………………………………….....25

2.3 Проблеми та недоліки  функціонування органів ДКРС  в Україні…..…….27

РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДКРС В УКРАЇНІ…………………………………..…………...29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..……….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...34

ДОДАТКИ……...………………………………………………………………...38

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Контроль виник разом  із суспільством, як необхідна умова  суспільної

праці  в здобуванні засобів для існування.  Контроль за використанням державних коштів потрібний при будь – якій формі суспільно – політичного устрою, за його відсутності настає загроза існуванню самої держави.

Зараз надзвичайно актуальною темою є зростання злочинності у сфері економіки. Це зумовлено загальною кризою в державі, економічною нестабільністю та неврегульованістю економічних відносин. Економіка перетворилась на об’єкт пильної уваги злочинних кіл. Вони проникли у такі життєво важливі для держави сфери як фінанси і кредит, грошовий обіг, ринок цінних паперів, іноземних інвестицій, приватизаційну та зовнішньоекономічну діяльність.

Недосконалість законодавчої та відомчої нормативної бази у сфері

фінансів та бюджетній  сфері зокрема створила сприятливі умови для

здійснення незаконних операцій з грошовими коштами бюджетів усіх рівнів

та державних цільових фондів.

Виникає необхідність найшвидшого  оновлення застарілих та освоєння нових елементів системи управління фінансами та його функцій, у тому числі

контрольної.

Пріоритетне та основне місце  серед органів, які провадять  державний фінансовий контроль в  Україні, займає Державна контрольно-ревізійна  служба України (ДКРСУ).

Виходячи з даного твердження, основною метою дослідження є :

—    висвітлення завдань, та функцій (ДКРСУ);

— розробка пропозицій щодо вдосконалення роботи (ДКРСУ) задля  покращення національної системи контролю в цілому.

Для досягнення цієї мети необхідно  проаналізувати основні показники роботи ДКРС України, дати оцінку ефективності її діяльності, та зробити висновки  про проблеми та недоліки функціонування органів ДКРС України та розробити пропозиції.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти

організації державного фінансового  контролю ДКРС України.

Об’єктом дослідження  є фінансові ресурси бюджетних  установ та контроль за їх формуванням і використанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ, ЇЇ СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ЗАВДАННЯ

1.1Роль фінансового контролю в державному управлінні на сучасному розвитку суспільства

 

Сучасний етап суспільного  та економічного розвитку України потребує чіткої керованості процесів трансформування  національної економіки з боку органів  державного управління. За умов загального занепаду та розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного та безвідповідального витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.

В Україні питанням розроблення  теорії і методології фінансової безпеки та аудиту присвячені праці  відомих вчених: О.І. Амоші, В.Л. Андрущенко, О.І. Барановського, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, З.С. Варналія, О.Д. Василика, В.М. Геєця, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, Т.І. Єфименко, В.І. Кравченка, І.О. Луніної, П.В. Мельника, В.Г. Мельничука, Є.В. Мниха, В.П. Ніколаєва, С.В. Онишко, В.М. Опаріна, Н.І. Рубан, В.С. Рудницького, І.В. Сала, М.І. Сивульського, В.К. Симоненка, І.Б. Стефанюка, Л.Л. Тарангул, Б.Ф. Усача, В.М. Фєдосова, В.О. Шевчука  та ін.

Важливе значення має фінансовий контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю  виконання фінансових операцій із визначення результатів господарської та управлінської  діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави.

  Організаційні форми цього контролю мають відповідати вимогам частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України".

Фінансовий контроль —  це важлива функція управління фінансами. З одного боку, він є засобом  поєднання функцій фінансового  планування і прогнозування, фінансового  обліку та статистики, з іншого —  передумовою здійснення функцій  фінансового аналізу та регулювання. [ 6 с.12]

Організаційна структура  фінансового контролю в Україні  зображена на рисунку 1.1.

 




 




 






 


 

 

Рисунок 1.1 – Організіційна  структура фінансового контролю в Україні

Фінансовий контроль слід розглядати як багатоаспектну систему  спостереження і перевірки законності, доцільності, раціональності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання. [ 4 http://library.if.ua/]

Виходячи з цього головною метою фінансового контролю є  сприяння зміцненню фінансового  становища держави, економічному зростанню  шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового  і економічного розвитку.

Призначення фінансового  контролю, що випливає з головної мети його здійснення, полягає у:

- перевірці законності  і ефективності використання  фінансових ресурсів, що знаходяться  в розпорядженні держави і  концентруються в державному  і місцевих бюджетах; [1 с.72]

- встановленні доцільності  і раціональності використання  фінансових ресурсів, зосереджених  в державному секторі економіки; 

- визначенні законності  і обґрунтованості витрачання  бюджетних коштів суб'єктами господарювання;

- виявленні достовірності  і повноти мобілізації коштів  до бюджетної системи і позабюджетних  фондів;

- перевірці захищеності  фінансових інтересів громадян. [ 25 с.62]

Досягнення поставленої  мети та вирішення завдань, що витікають  із призначення фінансового контролю, забезпечуються на основі дотримання низки ключових принципів організації  та здійснення фінансового контролю, найважливішими з яких є принципи:

- системності контролю, що  передбачає визначення системи  контролю як сукупності взаємопов'язаних  між собою елементів (суб'єктів  і об'єктів контролю, методів контролю  тощо);

- повноті охоплення об'єктів  контролем, яка досягається завдяки  суцільному простежуванню або  вибірковій перевірці певних  сегментів підконтрольних об'єктів; 

- превентивності контрольних  дій, завдяки чому досягається  завчасне здійснення контролю  з метою запобігання виникненню  суттєвих відхилень фактичного  здійснення фінансової діяльності  від встановлених норм;

- самодостатності системи  контролю, що передбачає наявність  такого складу елементів контролюючої  системи, який забезпечує ефективність її функціонування і розвитку. [34 с.38]

Фінансовий контроль являється  важливим елементом системи управління фінансами. Він включає контроль за дотриманням фінансово-економічного законодавства у процесі формування і використання грошових фондів, оцінку ефективності фінансово-господарських  операцій і доцільність здійснених видатків.

  На відміну від усіх інших видів контролю, він має місце в усіх сферах суспільного відтворення і супроводжує процес руху грошових коштів та стадію осмислення фінансових підсумків.

Важливість державного фінансового  контролю в економіці держави  зумовлена його місцем та роллю в  усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в  системі фінансового адміністрування  та супроводжує процес руху грошових коштів. Він являється, з одного боку, засобом зв'язку між фінансовим плануванням  та фінансовим обліком (статистикою), а  з другого, -передумовою здійснення функцій фінансового аналізу  та регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його систему до ліквідації.

  Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи. Він покликаний забезпечувати інтереси і права держави, державних установ та інших економічних суб'єктів.

 Методологічно сутність  фінансового контролю як поняття  зводиться до процесу перевірок  за діяльністю об'єкта управління, з метою оцінки обґрунтованості прийняття рішень і результатів їх виконання, а саме: вивчення природи фінансово-господарських операцій, перевірки правильності  здійснюваних операцій та їх відображення в обліку, а також вжиття заходів для усунення порушень і попередження їх у подальшому. [1с.71]

У зв'язку з розгалуженістю виконавчої влади зростає важливість тих її органів, на які покладаються обов'язки, що безпосередньо стосуються проведення фінансового контролю. Найважливішу роль серед них відіграють контролюючі органи, створювані у складі Міністерства фінансів України.

Пріоритетне місце серед  них належить Державній контрольно-ревізійній службі України, яка створена згідно із Законом України від 26 січня 1993 року "Про Державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні". Головним завданням  Державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС) є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і  достовірністю бухгалтерського  обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних  фондах, бюджетних установах, а також  на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і  порушень та запобігання їм у подальшому. [1 с.73]

У зв'язку з конституційним розмежуванням державної влади  та місцевого самоврядування повноваження Державної контрольно-ревізійної служби поширюються насамперед на суб'єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого  самоврядування, то контрольні дії  ДКРС торкаються їхньої фінансової діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів  бюджетів органів місцевого самоврядування та їх фінансовою підтримкою.

Отже, державний фінансовий контроль є однією їз найважливіших  функцій державного управління, вагомість  якої дедалі зростає.

 

1.2 Державна контрольно-ревізійна служба України її завдання, функції

 

Державна контрольно-ревізійна  служба України створена в 1993 році на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і  є його правонаступником у частині  майнових прав та обов'язків. [27 с.131]

Державна контрольно-ревезійна  служба складається з:

<
p style="text-align:justify">1. Головного контрольно-ревезійного  управління України.

2. Контрольно-ревезійних  управлінь в автономній республіці  крім, областях, містах Києві та  Севастополі.

3. Контрольно-ревезійних  підрозділів (відділів груп) в  районах, містах і районах у  містах. [27 с.131]

Указом Президента України  від 15 грудня 1999 р. № 1572 керівний орган  державної контрольно-ревізійної служби — Головне контрольно-ревізійне  управління — віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комітету. Пізніше цей статус було закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи»  та Положенням про Головне контрольно-ревізійне  управління України. [29]

Служба має централізовану організаційну структуру. До складу органів Державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять Головне  контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в  Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні  підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах. [34 с.38]

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за:

- використанням коштів  бюджетів усіх рівнів, які входять  до складу бюджетної системи  України, та коштів державних  цільових фондів;

- виконанням державних  контрактів, проавансованих за рахунок  бюджетних коштів;

- використанням матеріальних  цінностей і нематеріальних активів,  що перебувають у державній  чи комунальній власності, бюджетних  позик та кредитів, а також  позик та кредитів, гарантованих  коштами бюджетів;

- веденням бухгалтерського  обліку і фінансової звітності  на підприємствах, в установах  та організаціях, що отримують  кошти з бюджетів усіх рівнів  та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних. [37 с.30]

Підконтрольними для органів  державної контрольно-ревізійної служби є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об'єднання незалежно від форми  власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують (отримували в ревізійному  періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних  валютних фондів) та/або кошти, що залишаються  у розпорядженні суб'єктів господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів. [40 с.21]

Відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу, Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції:

- проводить ревізії та перевірки, у тому числі за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів фінансово - господарської діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна;

- проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб'єкта господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів; [39 с.23]

- здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими фактами порушень;

- готує і передає до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин і умов, які призвели до недостачі державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових ресурсів;

- здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення;

- систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності. [35 с.77 ]

Аналогічні функції виконують  контрольно-ревізійні управління в  Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні  підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах.

Державній контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних коштів, а сферою практичного  застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням  державного і комунального майна. Із запровадженням такої форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана: [30 с.45]

  • давати оцінку рівню виконання державних програм і всіх аспектів бюджетного процесу;
  • виявляти резерви у формуванні і витрачанні державних ресурсів;
  • установлювати причини відхилень від законності й ефективності фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення ефективності управління державними ресурсами;
  • проводити моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої влади наданих учасниками бюджетних програм пропозицій за результатами аудиторських досліджень.

 

1.3 Способи й методи  контрольно-ревізійної роботи в  бюджетній сфері

 

Бюджетний контроль — це сукупність заходів, які проводять  державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. [ 28 ]

Бюджетний контроль є важливою складовою фінансового контролю. Завдання фінансового контролю, його види, форми і методи, суб'єкти й  об'єкти залежать від рівня здійснення контролю. Відповідно до побудови економічної  системи розрізняють фінансовий контроль на макро- і мікрорівнях. Бюджетний  контроль належить до макрорівня, де об'єктом  фінансового контролю є державні фінанси. Оскільки бюджет держави охоплює  все суспільство, то і суб'єктами бюджетного контролю є, з одного боку, державні органи влади й управління, а з іншого — юридичні та фізичні  особи.

Верховна Рада України  проводить державний бюджетний  контроль під час визначення основних напрямів бюджетної політики, розгляду проекту Державного бюджету на новий  бюджетний рік, внесення змін та доповнень  до затвердженого бюджету, розгляду і затвердження звіту про виконання Державного бюджету за минулий бюджетний період, прийняття законодавчих актів щодо виконання бюджету.

 Головне контрольно-ревізійне  управління (ГоловКРУ) покликане здійснювати  внутрішній державний контроль  за використанням коштів затвердженого  бюджету, грошових потоків (у  тому числі місцевих органів  влади) і цільових фондів. Указом  Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 "Про заходи щодо  підвищення ефективності контрольно-ревізійної  роботи" Головному контрольно-ревізійному  управлінню України надано статус  центрального органу виконавчої  влади. ГоловКРУ здійснює контроль  за використанням державного  майна, комунальної власності  і земельних ресурсів, а також  за поверненням кредитів, виданих  під гарантію уряду. [ 10 http://zakon.rada.gov.ua]

Державна контрольно-ревізійна  служба здійснює ревізії і перевірки  з питань законності, ефективності та цільового використання коштів бюджетів усіх рівнів і коштів державних цільових фондів, цільового використання і  своєчасного повернення валютних кредитів, бюджетних і позабюджетних позичок, а також позик і кредитів, гарантованих бюджетними коштами, достовірності  звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів і кошторисів.

У процесі проведення фінансового контролю сформувався і метод фінансового контролю, який базується на загальнонаукових і на специфічних методах і прийомах дослідження об'єктів.

Загальнонаукові методи включають:

  • аналіз, синтез;
  • індукцію і дедукцію;
  • моделювання і аналогію;
  • системний аналіз;
  • функціонально-вартісний аналіз.

Методологічно сутність фінансового  контролю, як поняття, зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблеми, змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів по їх розв’язанню, усуненню порушень і попередженню їх в подальшому.

Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються на документальні (ревізії  і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво  тощо).

Основним методом фінансового  контролю є ревізія. Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Законодавство закріплює  обов'язковий і регулярний характер ревізії. Вона повинна провадитися, як правило, на місці і засновується на перевірці первинних документів, бухгалтерської, статистичної звітності, фактичної наявності готівки. Як правило, ревізії провадяться за планом і заздалегідь складеною  програмою перевірки. Нормативно-правові  акти передбачають координацію перевірок  підконтрольних об'єктів з тим, щоб  контролюючі органи не заміняли один одного на підконтрольному об'єкті, а починали роботу або одночасно, або один із них.

За змістом ревізії  поділяються на документальні та фактичні. Документальні ревізії включають в себе перевірку різних фінансових документів, аналіз яких дає можливість встановити законність, доцільність та ефективність витрачання коштів або матеріалів. [ 37 с.30 ]

 При проведенні фактичної  ревізії перевіряється наявність  готівки, цінних паперів, матеріальних  цінностей.

За часом здійснення ревізії  поділяються на планові й позапланові.

Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок  фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації  або їх підрозділів.

Ревізії бувають:

  • комплексні, що охоплюють всі сторони діяльності;
  • часткові (охоплюють лише окремі сторони);
  • тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);
  • планові і позапланові;
  • суцільні і вибіркові (в залежності від повноти залучення документів).

Ревізії та перевірки проводяться  комплексно на підставі річних планів, узгоджених із ГоловКРУ або з його підрозділами на місцях. В окремих  випадках за наказом міністра або  керівника іншого центрального органу виконавчої влади можуть відбуватися  позапланові ревізії і перевірки.

Отже, фінансовий контроль є одною з різновидів діяльності органів державної влади і органів державного управління, а також громадських органів, як одне з проявів важливої ролі фінансів.. Здійснення фінансового контролю є формою державного регулювання, яка містить конкретні, взаємопов’язані види та методи фінансового контролю, завданням яких є перевірка дотримання законності в певних суспільних відносинах.

Виходячи з цього головною метою фінансового контролю є  сприяння зміцненню фінансового  становища держави, економічному зростанню  шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового  і економічного розвитку.

Роль контрольно-ревізійної роботи в умовах ринку значно зростає, оскільки боротьба з економічною  злочинністю неможливе без участі професійно і компетентно підготовлених  працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової та звітної інформації про діяльність суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами власності. Тільки об’єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб’єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.

З огляду на це, державній  контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних  коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням державного і комунального майна.