Удосконалення системи управління якості товарів як основа підвищення їх конкурентоспроможності.

      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ  І СПОРТУ УКРАЇНИ

        Київський національний торговельно-  економічний університет

           Чернівецький торговельно- економічний  інститут

                           Кафедра товарознавства та маркетингу 
 
 
 
 

                                                 КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни «Комерційна діяльність» 

на тему:

« Удосконалення  системи управління якістю товарів  як основа підвищення їх конкурентоспроможності» 
 

                                                                               Студентки  ІІІ курсу  335 групи         

професійного  спрямування  0305

« Товарознавство та торговельне

підприємництво»

денної  форми навчання

Куликовська Тетяна Дмитрівна

Науковий  керівник

Кузьміна  Вероніка Вікторівна                                                                             
 
 

Чернівці 2011 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.   Система управління якості готової  продукції

   1.2. Фактори,що формують якість  готової продукції 

   1.3.Вплив якості готової продукції  на конкурентоспроможність 

РОЗДІЛ 2.   Аналіз удосконалення системи  управління якістю управління  підприємства ПАТ « Чернівецький ОЖК»

2.1. Характеристика  підприємства та техніко –  економічні показники  ПАТ    « Чернівецького ОЖК»

2.2. Аналіз  якості продукції, яка виробляється  на ПАТ « Чернівецького ОЖК»

2.3. Аналіз  факторів конкурентоспроможності  підприємства.

2.4. Оцінка  фінансового стану « Чернівецького  ОЖК» за 2009-2010 роки

РОЗДІЛ 3.  Удосконалення системи управління якістю товарів на шляхи підвищення якості готової продукції.

3.1. Удосконалення  системи управління якістю готової  продукції підприємства.

3.2. Шляхи  підвищення конкурентоспроможності  підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 ВСТУП 

          В умовах розвитку міжнародної  торгівлі і споріднених їй  видів діяльності, усіх окремих  підприємств та галузей економіки  на зовнішньому і внутрішньому  ринках повністю залежить від  того, наскільки їх продукція  або послуги відповідають стандартам  якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

     З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично  неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого  можлива лише в рамках системи  управління якістю. Відомий американський  спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. Писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи  управління якістю.

Значну  роль в підвищенні якості продукції  відіграють стандарти, які є організаційно-технічною  основою систем якості. На перших порах  мала місце практика внесення в контракти  вимог до систем якості, що доповнювали  вимоги до продукції, а також до перевірки  систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки  систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною  організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в  подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений  в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

В останні  десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою  одержання гарантій відповідності  певних характеристик виробів) і  споживач, то зараз до вирішення  задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі  та науково-технічні організації, уряди  більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи  якості.

Сертифікація  продукції пов'язана з оцінкою  показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням певних засобів  вимірювання, достовірність і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає  роль метрологічного забезпечення якості продукції.

        Таким чином, проблема забезпечення  якості продукції є комплексною:  науковою, технічною, економічною  і соціальною, і у вирішенні  її повинні приймати участь  висококваліфіковані спеціалісти,  які вільно володіють сучасними  методами управління якістю, незалежно  від того, в якому секторі вони  працюють: державномучи приватному, на великих підприємствах чи  в малому і середньому бізнесі,  тому що загальні принципи  організації і забезпечення високої  якості продукції та послуг  не залежать від розміру підприємства.

Зараз виготовляється багато продукції яка  б могла стати конкурентноспроможною  на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти  більш високої якості без великих  витрат, або допускаються деяких помилок  при забезпеченні якості своєї продукції. . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Система управління якості товарів

1.1. Фактори,що формують  якість готової  продукції.

На якість продукції впливає значна кількість  факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв'язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу  продукції, так і на кількох. Всі  фактори можна об'єднати в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і  суб'єктивні.

До технічних  факторів належать: конструкція, схема  послідовного зв'язку елементів, система  резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці  і спеціалізація, форми організації  виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок  пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту  та інші.

Організаційним  факторам, на жаль, ще не проділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту  достроково втрачають свою високу якість.

До економічних  факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і  ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні  фактори особливо важливі при  переході до ринкової економіки. Їм одночасно  властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і  забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня  якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і  зарплата. Правильно організоване ціноутворення  стимулює підвищення якості. При цьому  ціна повинна покривати всі витрати  підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою  ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з  її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто  мова йде про суб'єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією  виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в  процесі функціонування технічних  факторів роль суб'єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить  з використанням сучасної техніки  і технології, яка максимально  звільняє технологічний процес від  участі людини, то в організаційних факторах суб'єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми  експлуатації і формування виробів.

Наскільки важливі суб'єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка  про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при  цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється  це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок.

1.2. Вплив якості готової продукції на конкурентоспроможність.

В умовах ринкових перетворень в економіці  України, які характеризуються посиленням процесів глобалізації, загостренням конкуренції, виникає необхідність пошуку нових шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. При цьому конкурентоспроможність підприємства залежить, у першу чергу, від його здатності задовольняти запити споживачів продукції, найважливішим параметром оцінки якої є якість.

     Сучасні умови господарювання вимагають  від кожного підприємства запровадження  і дотримання дійового комплексного механізму управління якістю продукції, щоб отримати належну позицію  як на вітчизняному ринку, так і на ринках поза межами країни.

     Посилення  конкурентоспроможності  продукції  підприємства за рахунок підвищення якості товарів та послуг, пошук  нових шляхів вдосконалення управління якістю на підприємстві, відповідність  міжнародним стандартам якості продукції  – головні  завдання  підприємств  на сьогоднішній день.

     Підвищення  якості продукції позитивно впливає  на результати діяльності підприємства. Визначальними елементами цього  специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок  конкурентоспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням  стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

     Сучасні економічні процеси характеризуються розвитком як позитивних, так і негативних тенденцій, що зумовлені рядом об’єктивних та суб’єктивних причин. Так, перспектива приєднання економіки України до СОТ означає загострення умов здійснення підприємницької діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.  Рівень якості продукції багатьох підприємств дуже низький через незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення та використання застарілого обладнання; по-друге, більшість підприємств не мають досвіду ведення конкурентної боротьби; по-третє, тривала соціально-економічна криза зумовила низьку купівельну спроможність українських споживачів. Більш того, до численних проблем минулого додалися нові, а саме: зниження інноваційної активності підприємств, неадекватність менеджменту ринковим умовам, гонитва за отриманням прибутку в короткостроковому періоді на шкоду довгостроковій стратегії виробництва конкурентоспроможної продукції. Таким чином, вкрай необхідним є формування нових підходів до поліпшення якості продукції, що забезпечить підприємству стійкі конкурентні переваги.

       Міжнародний досвід свідчить,  що стану лідера у світовій  економіці, у соціальному і  культурному розвитку досягають  тільки ті  країни, які спроможні  забезпечити  світову якість  продукції та послуг. Це створює виробникам конкурентні переваги, а споживачам комфортні умови життя [2, с.225-227].

            В різні періоди  функціонування економіки України  можна спостерігати диференціацію  щодо рівня якості товарів та послуг. Спад виробництва та зниження економічного потенціалу України на початку 90-х  років негативно вплинули на якість та  конкурентоспроможність вітчизняних  товарів, робіт, послуг, впровадження сучасних методів управління якістю.

      До  того ж, акти законодавства, що регулюють  відносини у цій сфері, були не узгоджені між собою і не спрямовані на забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, а діюча система державного регулювання не стимулювала виробників до поліпшення її якості. Не було створено інфраструктури сприяння поліпшенню якості, підтримки інновацій, було відсутнє інформаційне забезпечення, практично  не проводилося  навчання у сфері  управління якістю та довкіллям.

      Сьогодні  є теж ряд проблем, які потребують негайного вирішення. На підприємствах  майже не проводяться наукові  дослідження у сфері управління якістю та довкіллям. Більшість вітчизняних  підприємств не застосовує сучасних методів поліпшення якості та підвищення рівня ділової досконалості, які  базуються на загальновизнаних принципах  всеохоплюючого управління якістю (Total Quality Management). Не популяризується досвід підприємств, які досягли високого рівня ділової досконалості, не налагоджено  взаємодію та обмін інформацією  між ними. В Україні, як і в інших  державах СНД, діють добровільні  державні стандарти на системи управління якістю. [5].

      Тим часом у Європі та в світі застосовуються сучасні методи поліпшення якості, рівня ділової досконалості та управління довкіллям, зокрема за вимогами міжнародних  стандартів ISO серії 9000 та 14000 сертифіковано  близько 400 тис. систем управління якістю, і кожного року ця цифра збільшується на 50 тис., тоді як в Україні сертифіковано  близько 600 систем. На багатьох вітчизняних  підприємствах системи управління якістю не переглядалися впродовж останніх 10-15 років і не відповідають сучасним вимогам. Аналіз свідчить, що основною причиною їх низького рівня є відсутність  системного підходу до управління та навчання у цій сфері. До навчальних програм  у закладах, де готують  спеціалістів з питань управління якістю, як правило, не включено вивчення сучасних методів та підходів до управління якістю. Наслідком цього є незадовільна обізнаність керівників і спеціалістів вітчизняних підприємств з європейським та світовим досвідом у сфері управління якістю та діловою досконалістю. Нажаль ці проблеми присутні сьогодні і доки вони не будуть вирішені підприємства будуть не в змозі вважати себе конкурентоспроможними.

      Станом  на 2009 рік ситуація в сфері сертифікації управління якістю продукції була змінена. За результатами моніторингу станом на 31.12.2009 року: 2563 підприємства сертифікували  системи управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001 (з урахуванням сертифікатів виданих органами сертифікації BVQI, SGC, УАЯ, ТЮФ та ін.); 132 підприємства сертифікували системи екологічного управління відповідно до стандарту ISO 14001 [6, с. 35-47].

      Для відродження економіки України  необхідно поліпшити якість і  конкурентоспроможність продукції, створити умови для повного розкриття  потенціалу підприємств, досягнення ділової  досконалості, надавати всіляку підтримку  та сприяти розвитку сфери управління якістю.

      Тобто забезпечення поліпшення якості повинне  стати завданням загальнодержавної  ваги, а основним шляхом його розв’язання  –  державна підтримка сучасних методів управління якістю та діловою  досконалістю, розроблення і впровадження систем управління якістю та довкіллям  відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000, принципів всеохоплюючого управління якістю, визнаних у Європі та в світі.

     Всі ці недоліки у сфері якості не можуть залишитися осторонь, тому можна запропонувати  основні шляхи підвищення якості та конкурентоcпроможності продукціїю. Головними напрямами підвищення конкурентоспроможності продукції є:

     - виробничо - технічні (вдосконалення проектування, використання

найсучаснішої техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації);

     - організаційні (вдосконалення організації  виробництва праці, методів технічного  контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, безпечення загальної культури виробництва);

     - економічні (система прогнозування  і планування якості встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

     - соціальні (правильна кадрова  політика, створення належних умов  праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної продукції.

РОЗДІЛ 2.Аналіз удосконалення  системи управління якістю ПАТ «Чернівецького ОЖК»

2.1.    Характеристика підприємства  та техніко –  економічні показники  ПАТ «Чернівецького  ОЖК»

          Публічне акціонерне товариство  “ Чернівецький олійно- жировий  комбінат ” засновано відповідно  до наказу регіонального відділення  фонду державного майна Україна  по Чернівецькій області від  5 червня 1995 року № 228-АТ шляхом  перетворення орендного підприємства  Чернівецький  орендний олійно- жировий  комбінат публічне акціонерне  товариство  згідно з Законом  України від 19.09,91р, № 1576-12 “  Про господарські товариства  ” та Постановою Кабінету Міністрів  України від 7,12,92 № 686 “Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації майна державних підприємств ”

Товариство  створено з метою найбільш ефективного  використання свого майна, насичення  споживчого ринку, задоволення населення  у продукції підприємства, роботах, послугах та отримання прибутків.

Чисельний склад підприємства складає 550 чоловік.

Основними напрямками діяльності товариства є:

1. виробництво та реалізація продукції і товарів народного споживання..
2. закупівля, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції.
3. створення власної мережі торгівельних підприємств.
4. торгівельна, посередницька, підприємницька , комерційна діяльність.
5. перевезення вантажу власним транспортом.
6. зовнішньо-споживча діяльність.
7. надання послуг юридичним особам та громадянам з перевезень вантажу та пасажирів, телефонного зв’язку та інших послуг.

До складу підприємства входить:

• олійно-екстракційний завод;
• цех очищення олії;
• цех з виробництва яблучного концентрату;

СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

ПАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” входить до складу Промислової групи “ Віойл”

Основні види діяльності:

-переробка  олійного насіння

-виробництво  нерафінованих та рафінованих  дезодорованих рослинних олій

- виробництво  соку яблучного концентрованого

Тип сировини,що переробляється:

- насіння  соняшнику, ріпаку, сої

- яблука

Потужність  з переробки сировини:

-річна  потужність з переробки – 110 тис. тонн насіння соняшнику

- добова  норма переробки яблук – 250 тонн

Чисельність працівників: 550 чоловік

Інновації у виробництві:

• Переробка ріпака та сої
• Виробництво соку яблучного концентрованого

Основна продукція Чернівецького ОЖК:

      Сировина  для підприємств харчової промисловості  та торгівлі:

Рослинні  олії (соняшникова, ріпакова, соєва)

• нерафіновані
• рафіновані
• рафіновані дезодоровані виморожені марки “x”

Сік яблучний концентрований

Шрот (соняшниковий, соєвий, ріпаковий)

Досягнення  Чернівецького ОЖК.

Комбінат  щорічно підтверджує якість своєї  продукції на провідних дегустаційних  конкурсах України та Росії.

Продукція ЧОЖК нагороджена золотими й срібними медалями:

• міжнародної спеціалізованої виставки “Олії та Жири 2002,2003,2004,2006 роки Санкт- Петербург (Росія) .

МЕТОДИ  І УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ, ПАКУВАННЯ І МАРКУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ

МАРКУВАННЯ:

Маркування  виконують державною мовою і  мовою, обумовленою у контракті  на постачання.  На кожну одиницю  спожиткової тари з олією соняшниковою повинна бути наклеєна художньо оформлена  етикетка, для якої використовують папір етикетковий згідно з ГОСТ 7625 або інший матеріал етикеткивий  згідно з чинною нормативною документацією. На етикетку наносять маркування будь-яким способом, що забезпечує чітке позначення і читання.

На кожну  транспортну  одиницю з олією  соняшниковою треба наносити маркування, що містить:

• назву олії, її вид, ґатунок;
• назву країни - виробника;
• назву підприємства – виробника , його юридичну адресу та знак для товарів і послуг;
• масу нетто для нефасованої олії або кілька одиниць споживчої тари в одиниці транспортної упаковки для фасованої олії;
• дату наливу для фляг та бочок або дату розливу для одиниць  споживчої тари;
• дату виготовлення і термін придатності до споживання;
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту;
• штрих - код на одиницю споживчої тари;
• інформацію щодо сертифікації для всіх видів олії.

Маркування  наносять друкарським способом на етикетку або за допомогою штампу безпосередньо  на кожну пакувальну одиницю. Маркування може бути нанесено на паперові, картонні,фанерні, металеві та інші ярлики способом , який забезпечує чітке її позначення та читання. У  разі постачання олії соняшникової на експорт маркування повинно відповідати  вимогам зовнішньоторговельних  організацій з урахуванням товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності [1,264-265].

ПАКУВАННЯ:

Олію  соняшникову випускають фасованою  і нефасованою. Нефасовану олію соняшникову  наливають у фляги алюмінієві згідно з ГОСТ 5037 з ущільнювальним жаростійкими гумовими кільцями згідно з ГОСТ 17133, бочки сталеві не оцинковані для харчових продуктів згідно з  ГОСТ 13950 та інші матеріали, дозволені  для використовування центральним  органом виконавчої влади у сфері  охорони здоров’я. Олію соняшникову  за узгодженням наливають у тару замовника,яка гарантує якість і  збереження її під час транспортування  та зберігання. Тара, яку використовують для наливання олії соняшникової, повинна бути чиста, суха, без сторонніх  запахів і забезпечувати збереження та якість продукту під час транспортування  та зберігання. Місткості, використовувані  для наливання олії соняшникової рафінованої, рафінованої дезодорованої, повинні бути ретельно очищені від  залишків олії ,яку в них попередньо зберігали,пропарені, вимиті та висушені. Олію соняшникову для районів  зі специфічними кліматичними умовами  пакують згідно з ДСТУ ГОСТ 15846 [1,300-301].

ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ:

Олію  соняшникову транспортують в  автоцистернах з щільно закритими  люками згідно з ГОСТ 9218 та в інших  критих транспортах засобах відповідно до правил перевезень вантажів, чинних на відповідному виді транспорту. Під  час транспортування відкритим  автотранспортом бочки, фляги та ящики з фасованою олією соняшниковою повинні бути захищені від атмосферних  опадів та сонячного проміння. Олію соняшникову до наливу в залізничні цистерни і автоцистерни, фляги та бочки або до розливу  в споживчу тару зберігають у закритих місткостях відповідно до інструкції виробника. А  в тарі з вітчизняних та імпортних  кольорових або не кольорових полімерних матеріалів, скла та пакетах з ламінованим  покривалом олію соняшникову зберігають  у закритих затемнених приміщеннях  в рекомендованому інтервалі  температур - від +8 град  до  +20грд [4,145-147].