Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Ухилення від спалти податків

ТЕМА 66. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

Вступ

Ухилення вiд сплати податкiв стало своєрiдним каналом нелегального збагачення. Окремi суб’єкти пiдприємництва у своїй дiяльностi використовують складнi фiнансовi схеми, що дають змогу зменшити або повнiстю виключити сплату податкiв, зборiв (обов’язкових платежiв).Злочиннi фiнансовi схеми ухилення вiд оподаткування, способи злочинної дiяльностi постiйно змiнюються та удосконалюються. Для пiдготовки до злочину та приховування його слiдiв злочинцями застосовуються рiзноманiтнi заходи, що полегшують скоєння ухилень вiд сплати податкiв та унеможливлюють їх виявлення податковими органами.

Метою даної роботи є співставлення діючих схем ухилення від сплати податків з новими реаліями економічного життя, яке наступило з приходом нової влади і відповідно очікування підприємців від неї. Об’єктом дослідження є діяльність платників податків в умовах діючої системи оподаткування виступають. Предметом дослідження є конкретні схеми ухилення від сплати податків а токож відносини які складаються у платників податків з їхніми контрагентами.

З метою протидiї негативним процесам Указом Президента України вiд 30 жовтня 1996 року у складi органiв державної податкової служби створено податкову мiлiцiю. Законом України “Про державну податкову службу в Українi” їй надано права виконувати оперативно-розшукову, кримiнально-процесуальну та охоронну функцiї.

В даній роботі розглядається також ефективність роботи податкової міліції щодо розкриття злочинів щодо ухилення від сплати податків.

Основними податками в Україні при ухилення від сплати яких використовувались найрізноманітніші тіньові схеми є ПДВ та акцизний збір.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЗНАК ТА ПРИЧИН УХИЛЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ

Визначення ухилення від сплати податків та його ознаки.

Уникнення податків – це коли людина зменшує величину податків, які сплачуються, використовуючи юридично та економічно обґрунтовані методи, не виходячи за рамки існуючого законодавства. Уникнення оподаткування пов’язане з такими поняттями як податкове планування, податкова оптимізація, мінімізація податків.

Ухилення від сплати – це використання не законних методів: фіктивних рахунків, завищення витрат та інших переслідуваних законом методів. Ухилення від оподаткування за юридичним змістом поділяється на протиправне (переслідується по закону) та законне (з дотриманням діючого законодавства).Обидва типи однаково впливають на наповнення бюджету та не є взаємонезалежними, тобто можлива заміна першого другим. Вважається, що у країнах, які перейшли на шлях ринкових перетворень, незаконне ухилення від сплати податків є більш широко розповсюдженим унаслідок низьких адміністративних можливостей податкових і судових органів [2]. Ухилення від сплати податків – це протиправні дії по зменшенню податкових зобов'язань, наслідками яких, у випадку їх виявлення може бути відповідальність за порушення податкового законодавства. А у відповідності з діючим законодавством застосовуються наступні види відповідальності за порушення податкового законодавства: штрафні (фінансові) санкції, адміністративна, дисциплінарна та кримінальна відповідальність [3].

Рис 1.1 Розмежування ухилення від оподаткування[складено автором за джерелами: 2, 3 ]

Проаналізувавши теоретичні аспекти термінів "ухилення" та "уникнення" податків, треба відмітити, що на практиці законні і незаконні методи зменшення податкових зобов'язань тісно переплітаються і призводять до зменшення дохідної частини Державного бюджету України.

Маштаби ухилення від оподаткування в Україні є дуже великими. По оцінках західних експертів, тіньовий сектор економіки України, сформований на основі ухилення від оподаткування, у 2012 році становив приблизно 34%. В період розбудови незалежної України не тільки відбулося багатократне зростання обсягів тіньової економіки, але і суттєво змінились її функції та соціально-економічні наслідки. Крім, безумовно, позитивних — забезпечення роботою значних верств населення та підняття рівня їх реальних доходів, в більшості ці наслідки негативні — це і зменшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів через несплату податків, зростання корумпованості, деформація свідомості громадян через отримання доходів поза межами правового поля. Загальновизнано, що такі масштаби тіньової економіки складають загрозу національній безпеці України [5].

Зменшення масштабів ухилення від оподаткування до допустимого рівня можливе лише в тому випадку, якщо будуть усунуті причини його виникнення та існування.

Рис.1 Види ухилень від сплати податків

Рис.2 Питома вага викритих злочинів

Проблема детінізації української економіки в умовах її трансформації від адміністративно-планової до ринкової системи відносин і досі лишається актуальною. Адже левову частку тіньових економічних процесів сьогодні становить ухилення від сплати податків, зборів і обов'язкових платежів. Наприклад, у результаті контрольної роботи окремих підрозділів Державної податкової служби України у 2012 р. порушено майже 10 тис. кримінальних справ про злочини у сфері оподаткування . З них близько 5 тис. - про ухилення від сплати податків, серед яких 89,4% припадає на ухилення в особливо великих розмірах.

Проблема створення економічних умов, які б унеможливлювали ухилення від сплати податків, і пошук шляхів легалізації тіньових капіталів, обсяг яких уже перевищує Державний бюджет країни, потребує якнайшвидшого розв'язання. Згідно з оцінками українських експертів, за роки незалежності з України було вивезено понад $100 млрд. Окрім того, сьогодні в позабанківському грошовому обігу перебуває більш як 44% неконтрольованої грошової маси (близько 15 млрд. грн.) .

Вжиття таких оперативних заходів щодо реформування системи оподаткування спричинено зниженням за останні роки фіскальної функції податків. Відзначається значне відставання темпів податкових надходжень до Державного бюджету від темпів росту валового внутрішнього продукту країни, а в структурі справляння податків - зниження рік у рік питомої ваги ПДВ, особливо його відшкодування з бюджету.

Проте, як показує вертикальний розтин діалектики історичних змін форм суспільно-економічних формацій, тіньова економіка і, зокрема, ухилення від сплати податків, притаманні кожній з цих формацій. Н. Кремер і Ф. Гахварі сформували модель ухилень від сплати податків суб'єктами підприємництва під впливом таких факторів, як ставка податку, ймовірність виявлення факту ухилення та розмір штрафних санкцій. Але зазначена модель виявилася занадто ідеалізованою і не знайшла практичного застосування. Пізніше Р. Боадваї, М. Мачшанд, П. Пестіо, Ж. Слемрад, С. Їітзакіс намагалися розширити цю модель, враховуючи особливості дії різних видів податків, характер штрафних санкцій та ін. Однак їх спроби детермінувати тіньові процеси у сфері оподаткування виявилися марними, оскільки вони мають стохастичний характер.

Аналізу проблеми ухилень від сплати податків присвячені роботи вітчизняних учених, як-от Н. Азарова, А. Баделюка, В. Білоуса, А. Бодюка, П. Гайдуцького, Н. Ксерози, П. Мельника, Д. Муляка, С. Павленка, В. Поповича, А. Савченко, О. Турчинова, Т. Ютминой, І. Якушика, Ф. Ярошенка та ін. Їх дослідження сфокусовані на виявленні детермінантів, що спричиняють тінізацію оподаткування, та розробці засобів боротьби з цим негативним явищем. Наприклад, В. Попович і Д. Шолудько вважають, що навантаження у тіньовому секторі менше, ніж у легальних умовах підприємництва, тому останнє програє. Вихід із цієї ситуації вони бачать у докорінній та динамічній трансформації чинної системи оподаткування . На думку О. Сторожука, ухилення від сплати податків в Україні процвітає завдяки аморалізму, що породжується бажанням отримати високі доходи будь-яким шляхом. Неналежна сплата податків необов'язково викликає автоматичну реакцію податкової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання. Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки: повідомити правду в податковій декларації чи неправду, точніше напівправду [8]. В. Антіпов вважає, що головною причиною негативного впливу податків на процеси тінізації економіки є не абсолютна їхня вага, а деформація податкової політики, а саме:

структура податкових вилучень не відповідає структурі доходів суб'єктів господарювання, податкове навантаження розподілене нерівномірно;
надання податкових пільг за рахунок бюджету різним групам спеціальних інтересів .

Останнім часом в Україні з'явилося таке явище, як ухилення від сплати податків без порушення чинного законодавства, що дістало назву податкового планування. З цього приводу Р. Ребізант пише, що, на відміну від ухилення від сплати податків, податкове планування є абсолютно законним способом зберегти свої кошти. Його застосування дозволяє оптимально поєднати правові форми відносин та можливі варіанти їх інтерпретації. А. Науменко констатує, що лише недавно в українській науковій літературі виникли нові терміни: податкове планування, податковий менеджмент, оптимізація оподаткування. При цьому податкові органи і платники податків зайняли практично діаметральні позиції щодо визначення сутності зазначених термінів. Податківці поєднали їх з поняттям ухилення від сплати податків, а певні платники - з будь-якими діями (законними та незаконними), спрямованими на скорочення платежів до бюджету. Основним критерієм для поділу цих термінів є законність дій платників податків .

Слід зазначити, що проблеми відмінності законності й незаконності мінімізації податкових платежів досліджують вітчизняні та іноземні вчені, такі як З. Будько, А. Єлисеєв, М. Підлушкін, А. Загородній, С. Жестков, А. Бризгалін, Д. Тихонов та ін. Їх узагальнена думка схиляється до того, що під податковим правопорушенням потрібно розуміти діяння, що порушують норми податкового законодавства, а відтак передбачають фінансово-правову відповідальність.

В Україні ведеться активна боротьба з ухиленням від сплати податків. Проте, на думку В. Білоуса, ситуація вимагає значного посилення державного регулювання як у законодавчій, так і практичній царинах [12]. До протилежних висновків дійшов В. Вишневський, який вважає, що кількість перевірок та обсяги накладених штрафів свідчать не про ефективність діяльності податкових адміністрацій, а радше про те, що в умовах "непрозорого" податкового законодавства можна оподатковувати будь-кого. Здебільшого штрафи накладаються тільки за дрібні порушення. Зростання штрафів має своїм наслідком перерозподіл прихованих доходів від платників податку до корумпованих чиновників [13].

Фундаментальні причини, які уможливлюють ухилення від сплати податків, слід шукати на макрорівні.

По-перше, під час формування податкової системи України не використовувалася методологія жодної економічної теорії. Концепцію теорії трудової вартості, розроблену в дослідженнях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, було відкинуто, а натомість нічого не запропоновано.

По-друге, модернізація Державної податкової служби України відстала від прогресивного розвитку її продуктивних сил і таким чином послабила свій регулюючий вплив на економічні відносини.

По-третє, система оподаткування до останнього часу ще не охоплена Проектом модернізації ДПС України. Як наслідок, виник дисбаланс між модернізацією Державної податкової служби (суб'єктом управління) і реформуванням податкової системи (об'єкт управління). Ці процеси поки що йдуть паралельним шляхом.

Основні причини ухилення від оподаткування

Дедалі більшого значення в українському економічному просторі набуває проблема „тіньової економіки”. Останнім часом – це навіть стало нормою поведінки багатьох суб'єктів підприємницької діяльності. Адже, в підсумку, вони отримують кошти для ведення бізнесу і неформального вирішення нагальних виробничих і соціальних проблем у специфічних для України умовах нерозвинутості демократичних інститутів і розквіту корупції. Разом з тим, це приводить до розвитку ряду негативних тенденцій в економіці і соціальній сфері: порушення правил чесної конкуренції, росту корупції, недостатнього фінансування суспільного сектору господарства, відтоку капіталів за кордон тощо.

М. Тарасов виділяє 6 груп причин виникнення та розвитку тіньової економіки[1].

1. Економічні причини. По своїй суті ринкове господарство носить стихійний характер. Відомо, що для ринкового господарства характерний нерівномірний розвиток різних секторів, інфляція, різкі зміни обмінних курсів. Все це є сприятливим підґрунтям для злочинів. Тіньова економіка зростає, коли держава не може регулювати ці явища і створювати сприятливі умови для функціонування підприємництва. В періоди криз, коли порушується хитка рівновага ринкового господарства, тіньова економіка отримує додатковий поштовх для свого розвитку.

2. Політичні причини. Одним із принципових аспектів тут є відношення влади і великого капіталу. Відомо, що їх злиття підсилює олігархію, існування якої придає якісно нові риси тіньовій економіці. Справа не тільки в тому, що під тиском фінансових і промислових магнатів влада приймає закони, які створюють сприятливі умови для економічної діяльності олігархів. Більш широким негативним наслідком стає те, що подібні дії повністю підривають принципи соціальної справедливості. Державна казна недоотримує значних коштів, малий бізнес опиняється в нерівноправному положенні. Багато угод олігархи заключають в тіні владних кабінетів. З точки зору закону вони мало уразливі, але по суті ці дії необхідно віднести до тіньової економіки. Слабкість політичної влади є основною причиною корупції державних чиновників, яка в свою чергу призводить до загрозливих масштабів тіньової економіки.

3. Соціальні причини. Українська влада в останні роки зіштовхнулась з рядом соціальних проблем, головною з яких є соціальна диференціація суспільства. В тіньову економіку залучались представники мало імущих та маргінальних верств - молодь, безробітті, робітники-емігранти. Основна частина безпосередніх виконавців власне злочинних економічних дій також формується в цьому середовищі.

4. Правові причини. Головним тут є недосконалість правової бази. Справа в тому, що економічний процес навіть в промислово розвинутих країнах завжди випереджає правову основу підприємництва. Державне законодавство, як правило, відстає від нових реалій економічного життя. Тому удосконалення правової бази носить перманентний характер. Суперечності між швидко змінюваними умовами ринкового господарства та існуючою законодавчою базою дозволяють учасникам тіньової економіки використовувати прогалини, які утворюються в правовій сфері.

5. Антропологічні причини. Ця група причин пов'язана з двоїстою природою людини. Недаремно релігійні вчення виходять з того, що людина являється ареною боротьби добра та зла, де добро не завжди перемагає зло. Особистий інтерес досить часто приходить в суперечність з інтересами суспільства. Спонукаюча сила егоїстичних мотивів може перекривати існуючі обмеження людської діяльності зафіксовані в моралі, традиціях та праві. В цьому випадку людина порушує існуючий в суспільстві порядок, що може призвести до деструктивних наслідків для соціального життя.

6. Соціокультурні причини. Сюди відноситься все, що можна вважати слабкою етичною основою підприємництва. Особливо необхідно виділити протиріччя між законодавством і морально-етичною складовою підприємництва. Звичайно, самі закони багато в чому відображають морально-етичні цінності певного часу. Однак інтереси держави, які реалізуються в законодавстві, не завжди співпадають з інтересами більшості суспільства, а інколи знаходяться в протиріччі з ними.

Як відомо, тіньова економіка існує нелегально, реалізуючи свої можливості через негласні і незаконні канали, що дозволяє одержувати прибутки за рахунок інших сфер діяльності, використовуючи незаконні методи: ухилення від оподаткування та злочинство.

Ухилення від оподаткування є складовою тіньової економіки. Існують два типи ухилення: легальний і не легальний, тобто уникнення податків та ухилення від їх сплати. Вони притаманні будь-якому суспільству. Причиною цього є очевидний вплив податків на доходи і витрати платників при недостатньому усвідомленні ними вигоди від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податкових платежів. Це означає, що витоки зазначеного суспільного явища необхідно шукати в суспільній природі податків, які за своєю сутністю є еквівалентними платежами громадян в обмін на суспільні блага, що надає їм держава, виконуючи свої функції, а за формою прояву - відносинами привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених і вилучених у платників на основі примусу, що в правових державах здійснюється на підставі закону.

Виділяють три основних причини податкових правопорушень [6 ]:

організаційно-управлінські;
нормативно-правові;
соціально-економічні.

До причин організаційно-управлінського характеру відносяться:

незадовільна організація бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах, установах, організаціях;
некомпетентність органів і посадових осіб‚ що здійснюють організаційно-управлінські функції в сфері економіки‚ на всіх рівнях влади;
відсутність органу, що здійснює контроль за відповідністю даних звіту фактичному стану фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи;
незадовільний стан організації перевірок господарської діяльності;
можливість створення фіктивних підприємств через недосконалий порядок реєстрації і перевірки суб'єктів підприємницької діяльності.

До причин нормативно-правового характеру відносять:

законодавчу неврегульованість багатьох питань здійснення комерційної діяльності (наприклад комерційних банків);
численні зміни в законодавстві, що становлять труднощі не тільки для контролюючих органів, але, перш за все, для платників податків;
суттєві зміни в системі і структурі звітності, що ускладнює процедуру сплати та контролю за сплатою податків;
відсутність законодавчої бази щодо контролю за деякими відрахуваннями до позабюджетних фондів.

До причин соціально-економічного характеру відносять:

розбалансованість банківської системи і відсутність механізмів належної взаємодії банківських органів з правоохоронними органами;
розлад господарських зв'язків між підприємствами;
кризовий стан по розрахунках з заборгованістю по заробітній платні‚ пенсіях та інших виплатах.

Дані причини зумовили формування різних способів ухилення через:

нецільове використання пільг, які надані законодавством України деяким категоріям громадян;
шляхом подання митниці неправдивих даних про технічні та інші характеристики ввезених транспортних засобів;
приховування обєкта оподаткування шляхом не відображення в бухгалтерському обліку обсягу реалізації за готівку;
заниження розміру прибутку в декларації і завищення цін при реалізації товару;
відкриття декількох поточних рахунків у різних банках;
приховування прибутків від продажу товарів шляхом оформлення документів про передачу їх фактичному покупцеві під виглядом надання благодійної допомоги.

Виходячи з вище наведенного, доцільно висвітлити найбільш суттєві приклади та схеми ухилення від оподаткуваня. За роки незалежності, громадянами України, субєктами підприємницької діяльності, фізичними та юридичними особами, було реалізовано сотні схем ухилення від оподаткування. Ці схеми на практиці були реалізовані по відшкодуванню ПДВ, ввезенню на територію України транспортних засобів, маніпулювання податком на прибуток, створення фіктивних підприємств.

Найпростішу схему незаконного відшкодування ПДВ організовують шляхом відображення лише за документами придбання суб'єктом підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей від фіктивних транзитних підприємств. Далі нібито отриманий товар документально реалізується на адресу "транзитних" або "фіктивних" структур, але вже за ціною в декілька разів нижче, ніж ціна придбання. Результатом є необгрунтоване формування від'ємного значення по ПДВ, що дає можливість підприємству претендувати на відшкодування його з бюджету або ж мінімізувати власні податкові зобов'язання [8]. Податок на додану вартість не даремно називають найбільш криміналізованим. Обсяги зловживань та махінацій з ПДВ які дозволяють ділкам за рахунок державної казни збільшувати свої заощадження, важко навіть уявити. Щороку бюджет недоотримує сотні мільйонів гривень.

Ухилення суб'єктами господарювання від сплати ПДВ та отримання права на його відшкодування відбувалося шляхом незаконного використання пільг, наданих на умовах користування імпортованим товаром у власних потребах. За цією схемою платники податків використовували податковий вексель для сплати ПДВ відповідно до порядку операцій з векселями, які видаються на суму ПДВ при ввозі товарів на митну територію України для власних потреб [10].

З метою прикриття незаконних операцій використовуються пільги, передбачені Законом України «Про гуманітарну допомогу» та Угодами про вільну торгівлю при ввезенні автотранспорту та експорті металобрухту і насіння соняшника. Використовуючи положення Угод про вільну торгівлю (діють з усіма країнами СНД та Македонією) суб'єкти підприємницької діяльності незаконно отримують пільги із сплати ввізного мита при експорті металобрухту й насіння соняшника.

Протягом останніх 8-10 років однією зі сфер діяльності, які викликають до себе незмінний інтерес з боку порушників митного та податкового законодавства України, було і залишається ввезення на митну територію України транспортних засобів (переважно легкових автомобілів) фізичними особами. При цьому разом з удосконаленням та гармонізацією митного і податкового законодавства вдосконалюються та видозмінюються способи його порушення

Вибірковий аналіз свідчить, що значна частина автомобілів надходить від одних і тих самих донорів, як правило, вихідців з колишнього СРСР. Такими особами в окремих випадках може даруватись до 4-х і більше автомобілів у місяць. Це підтверджує створення і функціонування каналу напівлегального ввезення в Україну автомобілів з метою їх реалізації та уникнення від оподаткування [10].

Вдаючись до часткового ухилення від сплати податків, подають митниці неправдиві дані про технічні та інші характеристики транспортних засобів, а саме:

об’єм двигуна транспортного засобу;
основне призначення транспортного засобу з метою віднесення його до іншого коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
вартість транспортного засобу;
рік виробництва транспортного засобу.

Ще одним проявом ухилення є створення фіктивних фірм. Формою прояву фіктивних фірм є реєстрація платників податків з дотриманням установленого порядку [11]:

в органах державної реєстрації і податкових органів ( у податковій міліції і податковій інспекції);
в органах статистики;
у податкових органах як платника (чи неплатника ПДВ);
у Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях і ін.;
відкриття розрахункового рахунка в банківських установах;
одержання дозволу в органах внутрішніх справ на виготовлення печатки;
одержання дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

У цьому випадку платник податків вноситься до Реєстру суб'єктів підприємництва і практично, на перший погляд, нічим не відрізняється від легальних підприємств. Однак їхнє розходження відбувається по змістовній стороні. Для реєстрації фіктивних підприємств представляються помилкові дані про засновників, посадових осіб підприємства (керівника, головного бухгалтера). Фіктивне підприємство виступає як механізм, що дозволяє зменшити чи цілком виключити сплату податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім незаконних операцій, пов’язаних з ПДВ, створенням фіктивних підприємств для несплати податків, незаконним ввезенням автотранспорту, є факти ухилення від сплати податку на прибуток. Для цього, зокрема, використовувалося звільнення страхових організацій від оподаткування податком на прибуток. Суть даної схеми полягала у віднесенні на валові витрати підприємств страхових премій, що призводить до несплати 25% податку на прибуток. У страховиків отримані страхові премії за мінусом внутрішнього перестрахування оподатковуються за ставкою 3%.

Однією з поширених схем ухилення від сплати податків є приховування доходів через штучне завищення валових витрат, або завищення податкового кредиту з використанням підприємств з ознаками фіктивності.

Суть її полягає у залученні фіктивних підприємств, або групи підприємств, підконтрольних злочинному угрупуванню, як постачальників і споживачів товарно-матеріальних цінностей для коригування вартості товарно-матеріальних цінностей таким чином, щоб ціна придбання перевищувала ціну реалізації. Таким чином у бухгалтерському та податковому обліках завищуються валові витрати та податковий кредит.

Продовжується використання схеми застосування товарного кредиту, в результаті чого формується податковий кредит з нарахованих процентів за користування ним.

Вказана схема набула поширення з причини складності доказування її злочинного характеру, оскільки предметом угод про надання товарного кредиту є реально існуючий товар. Ця схема застосовується як для незаконного відшкодування ПДВ, так і для незаконного погашення податкових векселів при здійсненні імпортних операцій. Нерідко в якості продукції, експортованої за вартістю, яка значно перевищує середньосвітові ціни, виступають найпростіші (низькотехнологічні) товари, що взагалі не користуються попитом на зовнішніх ринках, або навіть звичайний металобрухт в тих або інших металовиробах.

Також ухилення від сплати податків здійснювалося при користуванні податковими пільгами. Прикладами можуть бути:

необгрунтоване завищення собівартості продукції;
завищення відсотка певної категорії працюючих;
фальсифікація даних про наявність у підприємства автотранспорту та використання його і списання на собівартість продукції;
заниження частини суми прибутку під виглядом відрахувань до благодійних фондів [13].

Створення та функціонування описаних схем стало можливим внаслідок недосконалого формулювання деяких законів. Можна констатувати, що в результаті послідовних, комплексних заходів, що ініціативно вживались Держмитслужбою, Державною податковою адміністрацією України, законодавчими та підзаконними актами знешкоджено більшість схем ухилення від сплати податків.

В цілому ухилення від оподаткування і уникнення призводять до постійного зниження частки податкових надходжень у ВВП, у тому числі і по основних податках — ПДВ і податку на прибуток, зменшенню їх частки в податкових надходженнях до бюджету, зростанню в абсолютному і відносному виразі частки доходів за рахунок пені і штрафних санкцій. За умови відсутності ухилення і уникнення від сплати податків, доходи бюджету України можуть зрости більш ніж в три рази, а якщо запобігти тільки ухиленню – то більше ніж в два рази.