Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Україна на шляху інтеграції з ЄС

ВСТУП

Актуальність теми. Процеси державотворення в Україні на початку 1990-х призвели до виникнення нових питань щодо зовнішньополітичного курсу держави. Одним з цих питань є набуття Україною власної європейської ідентичності, яке дало поштовх до виникнення зацікавленості науковців, насамперед істориків та політологів, політичної еліти країни, концентруватися на питаннях розробки і наповнення концепцій українського місця в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції, адже саме в них сформульовані ідеї та політичні програми, аналіз яких має виокремити суто індивідуальний шлях розвитку суспільства, який відповідав би соціально-політичному менталітету України, її національним особливостям.

Європейська інтеграція є пріоритетним питанням зовнішньої політики України з багатьох причин.

По-перше, через географічне розташування та наявність вже існуючого історичного фундаменту відносин. Таким чином, країни Європи є природними партнерами України.

По-друге, через загрозу нового розмежування Європи внаслідок «випадання» окремих країн із загальної парадигми розвитку, що і відображається останнім часом на економічному становищі ЄС.

По-третє, наявне небезпечне відставання України від процесів розбудови сучасної Європи породжує перспективу погіршення економічного, геополітичного, соціального та її міжнародного становища. Просування України шляхом інтеграції в Європу означає глибоку політичну, економічну трансформацію, перетворення її на демократичну, правову, дієздатну державу з відповідними стандартами внутрішньої та зовнішньої політики. Таким чином, розробка програми з приєднання до ЄС слугує приводом та стимулом для розвитку України.

Однак, незважаючи на достатню вивченість цієї теми та очевидні переваги співробництва, має місце дискусія між прибічниками створення більш тісної взаємодії з ЄС та тими, хто проти. Визначення зовнішньополітичного курсу, спрямованого на європейську інтеграцію, не буде ефективним без дослідження та об’єктивного аналізу відносин між Україною та ЄС.

Все сказане вище і зумовлює актуальність дослідження теми даної курсової роботи.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступають процеси інтеграції, що відбуваються в сучасному світі.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми участі України в процесах європейської інтеграції.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному емпіричному розгляді відносин України та ЄС, розкритті передумов, перспектив та наслідків можливого розвитку цих відносин.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

– дослідження теоретичних аспектів інтеграційних процесів в Європі;

– оцінка стану інтеграційних процесів і економічної взаємодії ЄС та України;

– дослідження перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС.

Методологічною основою роботи є принцип об’єктивізму. Присутнє намагання уникати односторонніх, поверхово аргументованих оцінок. Способом уникнення цих упередженостей є використання аналітичного, порівняльного, описового та статистичного методів дослідження.

РОЗДІЛ 1. Переговорний процес 2007-2011. Саміти Україна-ЄС. Поточний стан та останні досягнення

1.1 Значення угоди та загальний стан переговорів. Порядок денний асоціації

Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво були започатковані у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди – Угода про асоціацію). 11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

Під час ході П’ятнадцятого Саміту Україна-ЄС (19 грудня 2011 р., м.Київ) лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Угода про асоціацію покликана забезпечити якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона стане унікальним двостороннім документом, який виходитиме далеко за рамки подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи. Угода не лише закладе якісно нову правову основу для подальших взаємин між Україною та ЄС, але й слугуватиме стратегічним орієнтиром для проведення системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС.

З укладенням Угоди відносини між Україною та ЄС будуть переведені на новий рівень – від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Важливим елементом Угоди є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Україна розглядає Угоду про асоціацію як важливий крок на шляху наближення в перспективі до наступного етапу – підготовки до вступу в ЄС.

Порядок денний асоціації (ПДА) – це новий практичний інструмент відносин Україна-ЄС, який був розроблений сторонами на заміну Плану дій Україна-ЄС відповідно до домовленостей, досягнутих в ході Паризького саміту Україна-ЄС.

ПДА був схвалений Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС 16 червня 2009 р. в Люксембурзі і набув чинності 24 листопада 2009 р. шляхом процедури взаємного обміну нотами. Реалізація ПДА здійснюється на принципах спільної власності та спільної відповідальності за кінцевий результат.

Цей документ слугує орієнтиром для проведення реформ в Україні у процесі підготовки імплементації майбутньої Угоди про асоціацію. Реалізація Порядку денного асоціації дасть можливість розпочати виконання вже погоджених положень майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до її укладення.

На відміну від Плану дій Україна – ЄС, який українська сторона здебільшого виконувала самотужки, ефективна реалізація спільного ПДА залежить, не в останню чергу, від глибшого залучення Євросоюзу до процесів реформування України та поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС.

Йдеться також про розширення кола секторальних діалогів між профільними міністерствами і відомствами України та підрозділами Європейської Комісії й агентствами ЄС, а також залучення практичного сприяння і допомоги ЄК та держав-членів ЄС до процесу системного законодавчого наближення України до Європейського Союзу та виконання інших пріоритетів ПДА.

Таким чином, ПДА виводить відносини України з ЄС з логіки Європейської політики сусідства як засобу стимулювання та здійснення реформ і започатковує механізм асоціативних відносин, який передбачає комплексне поглиблення діалогу з усіх сфер співробітництва, а також якнайширше залучення сторони ЄС до процесу наближення України до ЄС, в першу чергу в законодавчій сфері.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм Спільного комітету старших посадових осіб (Комітет ПДА). Перше засідання Комітету ПДА відбулося 26 січня 2010 р. в Києві. Комітет ПДА проводить регулярні зустрічі у форматі відеоконференцій.

На сьогодні головні зусилля сторін зосереджені на виконанні ПДА в цілому. Українська сторона на регулярній основі передає стороні ЄС інформацію щодо прогресу в імплементації пріоритетів ПДА (востаннє – 13 вересня 2012 р.). Бачення сторони ЄС щодо результатів імплементації ПДА подається, зокрема у щорічних звітах про імплементацію Європейської політики сусідства (останній був оприлюднений 15 травня 2012 р.).

Координація діяльності ЦОВВ з питань виконання ПДА здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

1.2 Статус виконання порядку денного асоціації на 2012 рік

Аналіз економічної частини пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС протягом листопада 2011 р. – травня 2012 р. вказує на помірний прогрес у секторальній інтеграції України до ЄС.

Більшість пріоритетів (42 із 48) експерти оцінюють як такі, що знаходяться в стадії виконання. Натомість як повністю виконані оцінено 3 пріритети, а також 3 пріоритети – як не виконані. Водночас необхідно наголосити, що не всі з тих пріоритетів, які знаходяться у стадії виконання можуть бути “виконані” за визначенням, оскільки частина з них передбачають тривання певного процессу співпраці з ЄС (наприклад, постійний обмін досвідом тощо). У випадку таких пріоритетів експертна оцінка стосувалася не стільки їх завершеності, скільки ефективності кроків із реалізації зазначеної мети.

Експерти відмічають помірний прогрес у реалізації переважної більшості пріоритетів. Насамперед деякий прогрес в імплементації економічної частини пріоритетів ПДА на 2011- 2012 рр. відзначено у таких сферах, як:

-ƒ стратегічне управління державними фінансами;

-ƒ впровадження технічних регламентів щодо промислової продукції, стандартів та процедури оцінки відповідності;

-ƒ правила походження товарів

-ƒ санітарні та фітосанітарні заходи;

-ƒ державні закупівлі;

-ƒ спрощення торгівлі та митні справи;

-ƒ транспортній галузі;

-ƒ державної статистики;

-ƒ соціального співробітництва.

При цьому низка системних обмежень (політичного, законодавчого та інституційного характеру) гальмують прогрес у виконанні пріоритетів ПДА на 2011- 2012 рр. у таких сферах, як:

-ƒ антимонопольна політика;

-ƒ співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерні питання;

-ƒ державний внутрішній контроль та зовнішній аудит і контроль;

-ƒзаконодавство про товариства, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит.

Також експерти відмічають нерівномірний прогрес у таких сферах реалізації економічних пріоритетів ПДА, як:

-ƒ оподаткування;

-ƒ фінансові послуги.

Зокрема, по окремих питаннях, що належать до цих сфер відбувся помірний прогрес, натомість рівень виконання інших пріоритетів із цих сфер (зокрема, в оподаткуванні - протидія та боротьба з шахрайством і контрабандою підакцизних товарів, а у фінпослугах - покращення адміністративних спроможностей органів нагляду відповідно до міжнародних стандартів) був оцінений як незадовільний.

1.3 Саміти Україна-ЄС. Останні досягення саміту в Брюсселі 25 лютого 2013 року

Проведення самітів Україна-ЄС відбувається на підставі статті 7 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, відповідно до якої „сторони проводять консультацій на найвищому політичному рівні у разі такої необхідності”.

Засідання самітів проводяться за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії. Традиційно саміти відбуваються наприкінці кожного року почергово в Україні та Брюсселі. З часу започаткування практики проведення самітів Україна-ЄС відбулося п’ятнадцять таких зустрічей на найвищому рівні.

Зустрічі у рамках самітів надають сторонам можливість на найвищому рівні підбити підсумки співробітництва між Україною та ЄС за рік, що минув, визначити пріоритети взаємодії на найближче майбутнє, обговорити розвиток ситуації в Україні та Європейському Союзі, а також узгодити позиції щодо актуальних міжнародних питань.

Усього відбулося 11 самітів. За результатами останнього саміту Україна-ЄС, який завершився 25 лютого 2013 в Брюсселі, керівники ЄС і президент України Віктор Янукович у спільній заяві підтвердили сподівання на підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між ЄС і Україною, як тільки будуть виконані всі попередні умови і буде очевидний прогрес у виконанні зобов'язань, взятих на себе Україною.

В цілому, політичний діалог з Європейським Союзом ведеться успішно, проте якихось наявних результатів досягнуто не було. За цей період Україна досягла успіхів у створенні стратегій та вдосконаленні законодавства, триває виконання порядку денного асоціації.

РОЗДІЛ 2. Текст угоди про асоціацію з ЄС

2.1 Цілі та принципи асоціації

Виходячи із загальних правил тлумачення міжнародних договорів, зміст поняття «асоціація» слід розкривати через тлумачення всієї сукупності норм Угоди.

Проте, як свідчить практика останніх десятиліть, застосування і тлумачення кожної з угод про асоціацію здійснюється з орієнтацією на acquis ЄС щодо відносин асоціації з третіми країнами. Таким чином, українській стороні слід бути готовою до того, що Угода про асоціацію буде встановлювати особливості відносин асоціації з Україною, що ґрунтується на вкорінених принципах і традиціях. Оскільки саме Україна наполягала, щоб «нова посилена угода» була саме угодою про асоціацію, то ЄС правомірно очікує, що українська сторона повністю усвідомлює зміст поняття «відносини асоціації» та готова їй слідувати. Насамперед, угоди про асоціацію є найбільш просунутим видом міжнародних угод, які ЄС може укладати з третіми країнами, – країнами, з якими ЄС готовий розвивати міцні тривалі союзницькі відносини, що ґрунтуються на взаємній довірі та повазі до спільних цінностей.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС розпочинається преамбулою та двома статтями, що визначають цілі асоціації та принципи, на яких ґрунтується Угода.

Ці положення встановлюють фундамент відносин асоціації та визначають той «дух», до втілення якого договірні сторони зобов’язуються прагнути при практичному застосуванні та тлумаченні всіх приписів Угоди.

Перша стаття Угоди містить два положення, перше з яких констатує, що угода запроваджує «асоціацію між Європейським Союзом і його державами-членами з одного боку та Україною – з іншого боку». У другому визначені цілі асоціації, реалізація яких покликана зміцнити відносини між Україною та ЄС у чотирьох вимірах:

1. ціннісному: поступове зближення між сторонами, що ґрунтується на спільних цінностях та близьких і привілейованих зв’язках, а також все більша участь України у сферах політичної діяльності, програмах і агенціях ЄС;

2. політико-безпековому: ведення посиленого політичного діалогу з усіх питань, що становлять взаємний інтерес сторін, а також підтримання миру та стабільності в регіональному та міжнародному масштабах на принципах ООН і ОБСЄ;

3. економічному: встановлення посилених економічних і торговельних відносин, що ведуть до створення поглибленої та всеосяжної ЗВТ, а також завершення перетворення України на функціонуючу ринкову економіку, насамперед – шляхом наближення законодавства України до законодавства ЄС;

4. правовому: зміцнення співпраці в галузі справедливості, свободи та безпеки з метою посилення верховенства права та поваги до прав людини й основоположних свобод.

Крім того, цей перелік є відкритим завдяки виокремленню такої цілі асоціації, як «створення умов для все більш близької співпраці в інших галузях, що становлять взаємний інтерес», внаслідок чого сторони можуть поширити відносини асоціації, по суті, на будь-яке питання. Тут важливо відзначити, що «посилений політичний діалог» ведеться «з усіх питань, що становлять взаємний інтерес»: це обмежує будь-які можливі тези про «втручання у внутрішні справи». Відносини асоціації ґрунтуються на логіці інтеграції, що передбачає прагнення держав спільно здійснювати свої суверенні повноваження (на відміну від традиційної для міжнародних відносин логіки абсолютного державного суверенітету).

Хоча Угода не встановлює жодної ієрархії цілей, перебіг переговорів і суспільна увага однозначно вказують на ключову роль економічної цілі – створення зони вільної торгівлі на основі наближення законодавства до стандартів ЄС як плацдарму для подальшої якомога більшої інтеграції України у внутрішній ринок ЄС. За відсутності згадки в Угоді перспективи членства України в ЄС досягнення саме цієї мети слугуватиме локомотивом інтеграції.

Друга стаття Угоди викладає систему загальних принципів, що упорядковані, як виглядає, за їх важливістю та ступенем юридичної обов’язковості:

1. «формують основу внутрішньої та зовнішньої політики сторін, а також є суттєвими елементами Угоди»: повага до демократичних принципів, прав людини та основоположних свобод і повага до верховенства права;

2. «також становлять суттєві елементи Угоди»: сприяння повазі до принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, а також боротьба з поширенням зброї масового ураження, пов’язаних матеріалів і засобів їхньої доставки;

3. «відносини сторін спираються» на принципи вільної ринкової економіки;

4. «центральними для посилення відносин сторін» визначені: верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності та тероризмом, сприяння сталому розвитку, ефективна багатосторонність.

Дотримання перших двох блоків принципів забезпечується правовим механізмом, що ґрунтується на понятті «порушення суттєвого елементу Угоди»: якщо таке має місце, то інша сторона має право у спрощеному порядку вжити заходів у відповідь на порушення, що можуть полягати в односторонньому призупиненні дії положень Угоди. Водночас принципово важливим для України (і новаторським для угод про асоціацію) є закріплення в Угоді зобов’язання сторін поважати принципи суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, послаблене наголосом на лише «сприянні поважати», що по суті нівелює правовий характер зобов’язання. Також звертає на себе увагу неодноразове наголошення в тексті Угоди важливості забезпечення сторонами верховенства права. Для цього є суттєві причини. У ціннісному аспекті верховенство права є головним інструментом консолідації демократії, оскільки, як засвідчив досвід, у тому числі всіх пострадянських країн, встановлення самої лише електоральної демократії не забезпечує ефективності та успішності розвитку держави. В інструментальному вимірі наповнення відносин асоціації реальним змістом здійснюється за допомогою організаційно-правових механізмів, що здатні діяти лише за умови практичного втілення верховенства права.

Таким чином, цілі асоціації повинні досягатися за допомогою інтеграційних механізмів, що ґрунтуються на принципах поваги до основоположних прав і свобод, плюралістичної демократії, верховенства права, вільної ринкової економіки на основі чесної конкуренції. Ігнорування цих принципів договірною стороною перетворює угоду на нежиттєздатний документ. Саме тому кожна угода про асоціацію передбачає процедури припинення її дії.

Отже, укладаючи Угоду про асоціацію, Україна заявляє про свою рішучість перейти в нову якість: від пострадянської країни, яка вимушена дотримуватися згаданих принципів під страхом бути ізольованою від цивілізованого світу, до країни – інтегральної складової цивілізованого світу, призначення якої полягає у вдосконаленні цих принципів і їх поширенні серед інших народів.

2.2 Структура і зміст угоди

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів.

У частині „Преамбула, загальні цілі та принципи” окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Частина „Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки” містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей - поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії – співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

У частині Угоди „Юстиція, свобода і безпека” визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних у відповідності до кращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ) є невід’ємною складовою Угоди про асоціацію і передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри – руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов’язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в т. ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в т. ч. географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Частина Угоди „Економічне та секторальне співробітництво” містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики. 28 глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у таких секторах як енергетика, у т.ч. ядерна, транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу, по-перше, забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар’єрів, а, по-друге, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Частина „Фінансове співробітництво” окреслює механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у т.ч. з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Крім цього, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Відповідно до „Інституційних, загальних та прикінцевих положень” передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності Угодою про асоціацію, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.