Україна як об’єкт міжнародного кредитування

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 

К У Р С О В  А   Р О Б  О Т А 

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему  «Україна як об’єкт

міжнародного кредитування» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

Зміст

    Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1    ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ         МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ……………………………….5

1. Сутність та функції міжнародного кредиту…………………………..5
2. Форми і види міжнародного кредиту…………………………………8
3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредитування………….13

РОЗДІЛ 2    ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ……………………………………………...17

       2.1   Механізм здійснення міжнародних кредитних операцій…………...17

       2.2 Умови отримання міжнародних кредитів…………………………...21

2.3 Значення міжнародного кредиту для функціонування економіки            України…………………………………………………………………26

РОЗДІЛ 3   ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ

                    В   УКРАЇНІ……………………………………………………………30

1. Напрями та особливості співпраці України з МВФ………………..30
2. Стратегія Світового банку щодо України: поточний стан та перспективи……………………………………………………………36

Висновки і пропозиції………………………………………………………………41

Список  використаних джерел……………………………………………………...43

Додатки………………………………………………………………………………47 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   Сьогодні  економічну суть міжнародного кредиту  можна розглядати як відносини між  суб´єктами міжнародної економічної  діяльності з приводу надання, використання та повернення позики. Неможливо не визнати, що міжнародний кредит відіграє значну роль в національній економіці будь-якої країни.

   Позитивне значення міжнародного кредиту полягає  в тому, що він створює сприятливі передумови для притоку прямих капіталовкладень до країни-боржника, оскільки його надання нерідко обумовлене вимогою з боку кредиторів забезпечити їм пільгові умови для інвестування капіталів в цій країні. Одночасно розвиток системи міжнародного кредиту дозволяє країнам-позичальникам купувати не тільки машини та обладнання, але й ліцензії, нові технології та інші передові досягнення науки і техніки.

   Відомо  також, що міжнародний кредит забезпечує безперебійність міжнародних валютних і розрахункових операцій, які  обслуговують зовнішньоекономічні  зв‘язки. Тим самим він допомогає підтримувати в рівноважному стані платіжні баланси країн за рахунок надходження іноземних капіталів при дефіциті власних коштів. Дякуючи міжнародному кредиту, укріплюються зовнішньоекономічні зв‘язки більшості країн світу.

   Разом з позитивними аспектами, розвиток міжнародного кредиту супроводжується і деякими негативними наслідками. Кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн, куди він спрямовується. Кредит здатний сприяти нерівномірному розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і поглиблювати прірву між ними та тими галузями, в які він не залучається. Також міжнародний кредит служить економічною основою для відтоку коштів із країн-позичальників. Ці країни втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон.

   Актуальність  даної теми визначається тим, що в умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутрішніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економіку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- і довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення економічного розвитку України.

   Отже, метою даної курсової роботи є  визначення ролі міжнародного кредиту  в національній економіці, а також дослідження співпраці України з міжнародними фінансово-кредитними установами.

   Досягти даної мети можливо, лише виконавши наступні завдання:

   - визначити сутність та форми міжнародного кредитування;

   - дослідити основні аспекти сучасного міжнародного кредитування;

   - дослідити та проаналізувати діяльність в Україні міжнародних кредитних організацій;

   - простежити динаміку іноземного кредитування в Україні;

   - визначити значення іноземних кредитів для економіки України.

   Об‘єктом  дослідження курсової роботи є економічні відносини, які складаються у процесі надання міжнародного кредиту. Предметом дослідження є умови та механізм впливу міжнародного кредиту на національний економічний розвиток України.

   У даній курсовій роботі використовуються такі методи:

• аналізу та синтезу (при дослідженні ролі, сутності та функцій міжнародного кредиту, його основних форм та видів, при аналізі співробітництва з МВФ та Світового банку);
• індукції (при визначенні основних засад кредитування Міжнародним Валютним Фондом та Світовим банком національної економіки України);
• статистичні методи (при дослідженні обсягів зовнішнього боргу України та отриманих кредитів від МВФ та Світового банку, при виявленні основних тенденцій);
• табличні та графічні методи (при відображенні інформації щодо основних етапів та кредитних проектів, проведених в рамках даних етапів, МВФ та Світового банку в Україні; при графічному зображенні обсягів отриманих кредитів Україною від Міжнародного Валютного Фонду та Світового банку).

    РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ

1. Сутність та функції міжнародного кредиту

    Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах платності, строковості повернення та забезпеченості. Беручи участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях, міжнародний кредит опосередковує його перехід з однієї форми в іншу: з грошової у виробничу, виробничої у товарну і товарної у грошову [18, с.71].

    Як  економічна категорія міжнародний  кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб’єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефінансові заклади, регіональні об’єднання держав, асоціації виробників та експортерів товарів, а також інші юридичні та фізичні особи [7, с.272].

    Щодо  загальноекономічної природи міжнародного кредиту, то вона визначається як особливий  вид міжнародної торгівлі, сутність якого полягає у тому, що, коли країна-кредитор надає позику, то вона продає нинішнє споживання за споживання в майбутньому. Країна-позичальник, беручи позику, отримує можливість витратити сьогодні більше, ніж зароблено, в обмін на зобов’язання виплатити компенсацію в майбутньому за сьогоднішнє споживання.

    Закріплення за різними країнами статусу позичальників  чи кредиторів визначається, з одного боку, наявними виробничими потужностями та дефіцитом внутрішніх фінансових ресурсів,  а з другого, - відносним  їх надлишком та відсутністю сфер найбільш прибуткового вкладення [18, с.71].

    На  міжнародний кредит впливають багато чинників: платіжний баланс країн, розмір відсоткової ставки, вид валюти, валютний курс, цільове призначення  та рівень рентабельності кредитних  операцій тощо. [21, с. 256].

    Зв'язок міжнародного кредиту з відтворенням виявляється в його принципах:

    — повернення: якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто  фінансування;

    — терміновість: забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни;

    — платність: відображає дію закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;

    — забезпеченість: виявляється в гарантіях  його погашення;

    — цільовий характер: передбачає визначення конкретних об'єктів позики (наприклад, "зв'язані" кредити) та її застосування насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.

    Принципи  міжнародного кредиту виражають  його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для  досягнення поточних стратегічних завдань суб'єктів ринку і держави [7, с.273].

    Крім  загальних ознак (повернення, терміновість, платність, забезпеченість) міжнародному кредиту властиві і певні специфічні риси, обумовлені функціонуванням міжнародного фінансового механізму (недотримання валюти кредиту і валюти його погашення, трансфертні ризики, втрати, пов’язані зі зміною курсу валют тощо), тобто підвищений кредитний ризик.

    Об’єктивна  потреба у міжнародному кредиті  пов’язана з:

• необхідністю одночасних великих капіталовкладень для розширення виробництва;
• кругообігом засобів у світовому господарстві;
• особливостями міжнародного виробництва і реалізації;
• розходженням в обсязі і термінах міжнародних угод.

    Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією та укрупненням  цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення за рахунок їхнього залучення з ряду країн [21, с.256].  

    Рис. 1.1 Джерела міжнародного кредиту. Джерело: Складено автором на основі даних [21, с.256].

    Визначити роль і місце міжнародного кредиту в розвитку сучасних світогосподарських процесів можна через розкриття його функцій, всебічно та детально проаналізувавши кожну з них. До основних функцій, які виконує міжнародний кредит у світовому господарстві, відносяться наступні:

    • забезпечення перерозподілу фінансових і матеріальних ресурсів між країнами, що сприяє їх ефективному використанню;

    • прискорення нагромадження капіталу в межах світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інші держави;

    • прискорення реалізації стабілізаційних програм та трансформаційних перетворень в національних економіках;

    • фінансування науково-дослідних та інноваційних проектів та ін. [18, с.71].

    •      прискорення процесу реалізації товарі, послуг, інтелектуальної власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення;

    •      сприяння економії витрат обертання  в сфері міжнародних розрахунків [21, с.256];

    •      сприяння програмам структурної  перебудови в окремих країнах;

    •      підтримка стабільності міжнародних  валютно-фінансових відносин;

    •      забезпечення конкурентних переваг  суб’єктам світової економіки.

    У розвитку світового господарства міжнародний  кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання [7, с.272]. 
 

2. Форми та види міжнародного кредиту

    Міжнародне  кредитування здійснюється в різноманітних формах та видах. Для зручності останні класифікують за головними ознаками, які характеризують кредит із різних боків.

    Головною  ознакою класифікації є поділ  кредитів за об’єктами кредитування, відповідно до якого міжнародний  кредит виступає у двох основних формах:

• товарного, або комерційного кредиту;
• грошового, або банківського кредиту.

    Є і змішана форма міжнародного кредиту – фірмово-банківські кредити.

    За  джерелами у структурі міжнародного зовнішнього фінансування вирізняють офіційні і приватні кошти. Офіційні охоплюють двосторонні міжурядові кредити (головним чином міжурядові позики, які надаються найчастіше промислово розвинутими країнами країнам, що розвиваються і тісно пов’язані з різними програмами допомоги; змішані, в яких беруть участь приватні підприємства та держава) і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій. Приватні кредити охоплюють фірмові кредити, банківські кредити, синдиковані позики тощо.

    За  терміном кредити поділяють на: короткостроковий – до 1 року; середньострокові – від 1 до 5 (інколи до 7-8) років; довгострокові – понад 10 років. У багатьох країнах середньостроковими вважаються кредити до семи років, а довгостроковими - понад сім років. Короткостроковий кредит звичайно забезпечується оборотним капіталом підприємців і використовується в зовнішній торгівлі, у міжнародному платіжному обороті, обслуговуючи неторговельні, страхові та спекулятивні угоди. Довгостроковий міжнародний кредит призначений, як правило, для інвестицій в основні засоби виробництва, він обслуговує до 85 % експорту машин і комплектного устаткування, нові форми міжнародних економічних відносин (великомасштабні проекти, науково-дослідні роботи, упровадження нової техніки). Частиною довгострокового кредиту є позики – залучення державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному та світовому ринках позичкових капіталів через випуск власних боргових зобов’язань.

    За  видами зовнішньоекономічної діяльності кредити поділяють на комерційні, пов’язані із зовнішньоторговельними операціями; фінансові, які використовуються на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування в цінні папери тощо.

    За  призначенням міжнародні кредити можна  поділити на продуктивні та непродуктивні. До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку економіки країни-позичальника: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, ноу-хау тощо. Непродуктивні кредити пов’язані з утриманням урядового апарату, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої заборгованості за раніше отриманими кредитами тощо.

    За  валютою позики вирізняють: міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни кредитора; у валюті третьої  країни, а також у міжнародних  розрахункових валютних одиницях (СПЗ). Найчастіше міжнародний кредит надається  у валюті країни-кредитора.

    За  забезпеченням міжнародні кредити  класифікують на забезпечені та бланкові. Забезпечені надаються під товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість, коштовності. Інколи використовують частину  офіційних золотих запасів країни.  Бланковий кредит надається під зобов’язання боржника погасити його у встановлений термін і оформляється соло-векселем з одним підписом – позичальник. [16, с.92].

    Залежно від того, хто є кредитором, кредити  поділяються на:

    — приватні, надані фірмами, банками, іноді  посередниками (брокерами);

    — урядові;

    — змішані, у яких беруть участь приватне підприємство і держава;

    — міждержавні кредити міжнародних  і регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій [6, с.489].

    За  формою міжнародні кредити можна поділити на фінансові та комерційні.

    Фінансовий  кредит – це грошовий кредит, наданий  банками на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості.

    Багато  держав, використовуючи створені системи  кредитування експорту і страхування  експортних кредитів, надають фінансову  підтримку своїм банкам-кредиторам та фірмам-експортерам.

    У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.

    Синдиковані кредити – це кредити, надані двома  і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об’єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти [16, с.96].

    Комерційний кредит – це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою  платежів. Основними видами комерційного кредиту є:

• фірмовий кредит;
• вексельний кредит;
• овердрафт;
• акцептний кредит;
• факторинг;
• форфейтування.

    Фірмовий  кредит – позика, що надається експортером  однієї країни імпортерові іншої  країни у вигляді відстрочки платежу  за поставлені товари або послуги. Характер операцій фірмового кредиту наведено на рис. 1.2.

    Рис. 1.2  Функції фірмового кредиту для учасників міжнародної торговельної угоди. Джерело: [16, с.97].

    Строки  фірмових кредитів визначаються кон’юнктурою світових ринків, видом товарів і становлять 8-10 років. Розширення експорту машин та обладнання зумовило тенденцію продовження терміну фірмових кредитів.

    Сутність  вексельного кредиту полягає  в тому, що експортер після укладання  угоди щодо продажу товарів виставляє  переказний вексель на імпортера, який погоджується на оплату векселя у визначений термін після одержання відповідних товарних документів.

    Овердрафт становить від’ємний негативний баланс на поточному рахунку клієнта  банку. Овердрафт – це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта понад його залишок. На погашення заборгованості при овердрафті спрямовуються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Як наслідок, обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту.

    Акцептний кредит – це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного  векселя, що виставляється на банк експортерами та імпортерами. За цієї форми кредиту  експортер може виставляти на банк векселі на певну суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи таким чином їхню оплату боржником у встановлений термін.

    Факторинг являє собою торгово-комісійні  та посередницькі послуги банку  чи спеціалізованої фактор-фірми. Він є специфічним різновидом короткострокового кредитування експорту і посередницької комерційної діяльності.

    Форфейтування є формою кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом купівлі ними без звернення на продавців векселів за зовнішньоторговельними операціями. Як правило, застосовується при постачанні машин, устаткування на значні суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5-7 років). Схему форфейтингових операцій наведено на рис. 1.3. 

    Рис. 1.3 Форфейтингові операції. Джерело: Складено автором на основі даних [17, с.88].  

3.   Сучасні тенденції  розвитку міжнародного  кредитування.

    Сучасний  розвиток міжнародної економіки  характеризується її подальшою глобалізацією, головним чином унаслідок нерівномірності  розвитку країн світу: найрозвинутіші з них та світові фінансові організації інвестують кошти у менш розвинені економіки з метою підтримання стабільності національних господарських систем. Основною формою такої допомоги є міжнародне кредитування [19].

    На  даному етапі розвитку світового  господарства міжнародний кредит є в деякій мірі основним фактором розвитку виробництва. Власних коштів подекуди не вистачає для нормального функціонування, тоді постає питання про додаткові джерела фінансування. Міжнародний кредит у цьому випадку може мати вирішальне значення. Масштабні державні проекти насамперед потребують масштабного фінансування, тоді коли сама держава не може забезпечити належного фінансування. У цьому випадку держава має звернутися до світової спільноти. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків. [11, с.231].

    У сучасних умовах інтернаціоналізації, поглиблення міжнародного поділу факторів виробництва та інтеграції національних економік у світові економічні процеси важливе значення має вивіз капіталу, якому притаманні  такі характерні тенденції: по-перше, швидкими темпами збільшуються розміри капіталів, які функціонують на міжнародних ринках і які шукають найприбутковіших їх застосування; по-друге, відбувається активізація ТНК, які відкривають за кордоном нові філіали й дочірні підприємства; по-третє, на перші позиції у світовому списку експортерів капіталу, відтискуючи США, в першій половині 90-х років виходять Японія, Швейцарія та Тайвань. І таким чином у вигляді приватних і державних позик здійснюється вивіз позиченого капіталу через систему міжнародного кредиту. Ще однією важливою тенденцією розвитку міжнародного кредиту в сучасних умовах виступає підвищення ролі банківського капіталу, посилання його активності в проведенні міжнародних операцій. Передусім це стосується найбільших транснаціональних банків, капітали яких стрімко зростають, що відіграє значну роль у розвитку світової торгівлі [13, с.145].

    Для кожної країни, яка прагне розвиватися як інтегральна складова глобальної економічної системи, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями є неминучою. Але форми, механізми та наслідки такої співпраці є різними, незважаючи на те, що кожна з таких країн прагне максимізувати користь від неї.

    Для України ця проблема є особливо актуальна, бо діяльність глобальних фінансових інституцій є чинником, який суттєво  впливає не лише на розвиток її економіки  через реалізацію програм, спрямованих  на ринкове реформування, структурну перебудову господарства та стабілізацію національної валюти, але й соціальної сфери. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.

    Таку  організацію, як Міжнародний Валютний Фонд було створено з метою подання короткострокової фінансової допомоги країнам з дефіцитом платіжного балансу. Після відмови від системи фіксованих валютних курсів у 70-х роках МВФ перетворився на організацію, яка управляє фінансовими кризами на ринках країн, що розвиваються. Сьогодні МВФ розповсюджує економічну інформацію та виконує роль довгострокового позичальника, радника і консультанта. Специфіка діяльності МВФ полягає в тому, що, за Статутом, він має право емітувати власну валюту. Власною валютою МВФ починаючи з 1969 р. стали спеціальні права запозичення. Їхня поява була зумовлена різким загостренням проблеми міжнародної ліквідності в середині 60-х років, коли усвідомлення недостатності наявних запасів золота та його замінників для нормального функціонування світової торгівлі і міжнародних розрахунків стало масовим і безумовним [25].

    Співвідношення  основних світових валют та СПЗ наведено у таблиці 1.1 

    Таблиця 1.1

    Порівняльна характеристика курсів основних світових валют по відношенню до СПЗ станом на травень 2009-2011 рр.

    Джерело: Складено автором на основі даних [28].

    Найбільш  активною рушійною силою у стимулюванні глобалізаційного розвитку є Світовий Банк, який складається з двох установ - Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародної асоціації розвитку (МАР). І хоча вони спеціалізуються на різних аспектах процесу розвитку, їх об'єднує загальна мета - світ без бідності. Діяльність Світового банку ґрунтується на принципах кооперації, а його акціонерами є країни, що розвиваються, та розвинені країни-члени. [12, с.159].