України

Зміст 

1. Адміністративний  склад області………………………………..3
2. Особливості  географічного розташування області………….4
3. Економічна оцінка природних умов і корисних ресурсів…...5
4. Аналіз тенденцій динаміки численності населення області..10
5. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області………………………………………...12
6. Характеристика трудових ресурсів в області………………..14
7. Рівень розвитку сільсько-господарського виробництва…...16
8. Роль і місце регіону на економічній карті України…………17
9. Проблеми й основні тенденції подальшого розвитку економіки області………………………………………………..19
10. Напрямки поліпшення екологічної ситуації…………………21

Список  використної літератури……………………………………25

1.Адміністративний склад області 

      Дата  утворення - 10 січня 1939 року.

      Площа – 24,6 тиc. кв. км. що складає 4,1% від території України (11 місце серед областей України).

      Населення – 1197,8 тис. осіб, що становить 2,3% від загальної чисельності населення України. Середня густота населення 49 чол./кв.км. Мiське населення - 733,2 тис.чол. ( 61% ). Сiльське населення - 464,6 тис.чол.

( 39% ).

      Обласний  центр - м. Кіровоград з населенням 254,4 тис. осіб.

      Кількість міст – 12, у т.ч. обласного підпорядкування - 4 та 8 - районного підпорядкування. Кількість селищ міського типу – 26. Кількість сільських населених  пунктів -1021.

      Кількість районів – 21. [5, с.5-6]

      Кiровоград є адмiнiстративним, промисловим  та культурним центром областi.

2.Особливості  географічного розташування області 

      Географiчне  мiсцезнаходження.Кiровоградська область розташована в центрi України, мiж рiчками Днiпром та Пiвденним Бугом, в пiвденнiй частинi Приднiпровської височини.

      На  півночі межує з Черкаською, на північному сході – з Полтавською, на сході й південному сході –  з Дніпропетровською, на півдні –  з Миколаївською, на південому заході – з Одеською, на заході – з Вінницькою областями.

      В Добровеличківському районі (за сто  кілометрів на захід від Кіровограда) знаходиться географічний центр  України.

      Територiя  областi складає 24,6 тис.кв.км. Протяжність з півночі на південь – майже 150 км, зі сходу на захід – понад 300 км.

      Крайні  точки Кіровоградщини розташовані  поблизу таких населених пунктів: північна – смт Власівка, південна  - с.Юр’ївки Веселівської сільської  ради Бобринецького району, західна  – с. Котовки Гайворонського району, східна – с. Куцеволівки Онуфріївського району. [5, с.5-6]

      Відстань  від Кіровограда до Києва залізницею – 392 км, шосейними дорогами – 317 км.

      Сприятливими  факторами географічного розташування області є  безпосереднє сусідство  з розвинутими в промисловому відношенні Придніпров’ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопроводів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світловодську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-географічних зон – лісостепової і степової (більша частина). Агрокліматичні  та агрогрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства. 

       3.Економічна оцінка природних умов і корисних ресурсів 

      Кіровоградщина  має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення. Згідно з кадастром в області зареєстровано 82 зсуви, площею близько 400 га, на яких знаходяться 49 населених пунктів. На жаль, розроблена Програма захисту зсувонебезпечних ділянок на території Кіровоградської області на період 2000-2005 роки, не була прийнята на сесії обласної ради, тому заплановані заходи по етапах її реалізації не виконувались.

      Грунтовий покрив області характерний для  перехідної зони від південного лісостепу до північного степу і має досить високу родючість. Однак понад 300 тис.га сільськогосподарських угідь є слабо- та середньокислими.

      Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис.га, 83% загальної площі займають сільськогосподарські  угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності  земель. Основними землекористувачами в області є сільськогосподарські підприємства, у користуванні яких перебуває 62,3% від загальної  площі області. Розораність  земель  в  області становить 84,5%.

      Поступово проходить зміна в структурі  сільськогосподарських земель: зменшення  ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень  та збільшення  земель лісового фонду,  заказників  та  заповідних  урочищ. Скорочення  площ  орних  земель  пояснюється  тим,  що  землі,  які  розташовані  на  крутосхилах,  виведені  в  пасовища,  сіножаті,  під  залуження,  консервацію  та  заліснення.

      В зв’язку з майже повним виведеням  зі структури посівних площ гороху, сої, чичевиці, зменшенням посівів люцерни, експарцету, донника, конюшини, зменшенням внесення органічних добрив в грунті  знижується вміст гумусу.

      В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель складає 50%.[9]

      Біологічного  та хімічного забруднення грунтів  в області не виявлено. Застосування пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур залишається на низькому рівні.

      Щорічні обстеження сільськогосподарських  земель області показують, що на землях Вільшанського та Новоархангельського  районів, які зазнали деякого впливу аварії на ЧАЕС, спостерігається стабілізація гама-фону.

      На  території області 46,3 тис.га. зрошувальних земель, основна частина яких (38,3 тис.га) належить недержавним  сільськогосподарським  підприємствам.

      В ході реформування аграрного сектору економіки безхазяйними залишився ряд складів з пестицидами. На довгострокове зберігання закладене 90% непридатних та заборонених до використання пестицидів, що є на державному обліку. Незадовільно ведуться роботи в цьому напрямку в Добровеличківському, Гайворонському, Олександрійському, Компаніївському, Голованівському районах.

      Небезпекою  для земель області є водна  і вітрова ерозія. Не ведеться комплексне еколого-гідрогеологічне вивчення території Олександрійського буровугільного регіону, де здійснюється закриття вуглевидобувних об’єктів.

      В надрах області виявлено 30 видів  корисних копалин. Ведеться видобуток  уранових, залізних і нікелевих руд, графіту, бурого вугілля, будівельної  сировини, підземних вод. Маються  значні поклади горючих сланців.

      Незважаючи  на значні запаси і різноманіття корисних копалин, видобуток їх з року в рік зменшується, що пов’язано з нестачею коштів на їх розробку.

      Лісистість  області  становить 6,5 % , по  Україні  цей  показник – 16,3%. Стан лісів, які входять до підприємств системи Держлісгоспу України, задовільний. За рештою лісових угідь не проводиться відповідний догляд, ліси розріджуються, захаращуються, відсутня належна охорона лісонасаджень від самовільних рубок. За рахунок самовільних рубок та  переходу частини лісів у категорію чагарників відбувається зменшення площ лісових насаджень. 

      Мережа  ПЗФ області на 1.01.2004 року включає  в себе 167 заповідних територій та об’єктів на загальній площі 10,3 тис.га. Процент заповідності на даний час  складає 0,4 % і залишається значно меншим від оптимального. [9]

      В ході земельної реформи виникають  проблеми з переоформленням технічної  документації (охоронних зобов’язань, положень тощо) заповідних територій  та об’єктів, відмова від підписання  необхідних документів або від забезпечення режиму їх охорони. Необхідно опрацювати механізм безперечного зобов’язання землекористувачів або землевласників щодо підписання ними переоформленої технічної документації стосовно територій та об’єктів ПЗФ при зміні форми власності з дотриманням вимог Земельного кодексу України та Закону України “Про  природно-заповідний фонд України”.

      З року в рік зменшується чисельність  мисливських тварин. Для боротьби з цим злом мало залучаються громадськість  та зацікавлені організації.

      Полезахисні лісові смуги та захисні насадження мають велике значення для збереження водних та земельних ресурсів. З введенням в дію нового Земельного кодексу України захисні насадження  на смугах відводу автомобільних доріг та залізниць виключені зі складу земель лісового фонду. Внаслідок відсутності єдиного порядку використання полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень питання здійснення державного контролю за станом їх охорони, захисту, використання та відтворення є проблемним. Практично на всій території області вони залишаються без належного утримання, догляду та охорони.

      Область малозабезпечена місцевими водними  ресурсами. Гідрогеологічні умови  області малосприятливі для формування запасів підземних вод, так як область розташована в зоні Українського кристалічного масиву. Це є причиною того, що близько 30% пробурених сверловин безводні, інші мають низькі дебіти, що дає можливість забезпечувати в основному лише потреби сільськогосподарського виробництва.

      Значні  обсяги підземної води подаються  з відхиленям від стандарту: мають  підвищені загальну жорсткість, вміст сухого залишку, заліза, марганцю, нітратів та аміачних сполук.

      Водно-ресурсний  потенціал області представлений  місцевим поверхневим стоком річок  в кількості 950 млн.куб.м, прогнозними  запасами підземних вод в кількості 150 млн.куб.м. Транзитний стік з суміжних територій річок Дніпра і Південного Бугу складає 49,2 кубокілометри. Він протікає відповідно на північно-східному і південно-західному кордоні області незначними ділянками, що обмежує можливість його використання в найбільш розвинених промислових центрах і маловодних сільськогосподарських районах. Об’єктивно виникає необхідність подачі води на значні відстані.

      За  даними державної статистичної звітності  під наглядом держсанепідслужби  області в 2003р. знаходилось 298 (в 2002р. – 247) джерел централізованого водопостачання і 3434 (в 2001р. – 3246) джерел децентралізованого водопостачання. Не відповідають санітарним нормам 8,7% сільських водопроводів і через відсутність зон санітарної охорони - 97% джерел централізованого водопостачання. Поверхневі джерела водопостачання забруднені пестицидами, легкоокислюваними органічними речовинами, фенолами, нафтопродуктами і за цими показниками не відповідають вимогам як ГОСТ 2761-84 “Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання”, так і санітарним правилам та нормам охорони поверхневих вод від забруднення.

      Водопостачання  питною водою м.Кіровограда здійснюється в основному дніпровською водою, що подається по міжрайонному водопроводу  ОКВП “Дніпро-Кіровоград”. Підземною  водою місто забезпечено всього на 16%. Слід відзначити, що місцеві водозабори підземних вод Лелеківський, Холодні Ключі, В-Северинівський, Обознівський використовуються не на повну потужність. Крім того, є перспективні ділянки для спорудження нових водозаборів, зокрема, Сазонівська і Первозванівська балки.

      Розташування  області в центрі могутнього Українського кристалічного щита обумовлює наявність  великої кількості родовищ корисних копалин. У надрах області розвідано 30 видів корисних копалин,  відкрито 390 родовищ, на балансі в “Геоінформі ” числиться 271, розробляється 85. Мінерально-сировинна база області на 15,7 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин, на 57,7 % - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, 26,6 % загальних запасів надр складають руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також запаси прісних і мінеральних вод. [9]

      Майже вся мінерально-сировинна база урану  України розташована в Кіровоградській  області, що достатньо для забезпечення ядерним паливом підприємств  ядерної енергетики на тривалу перспективу.

      Золоторудні родовища – основа для створення  золотовидобувної та золотопереробної галузей в області. Виявлено більше 10 рудопроявів, в окремих пробах міститься до 400 г золота на тонну  породи.

      Характерною особливістю області є наявність єдиних в Україні родовищ хромітових руд (Голованівський район) та горючих сланців (Олександрівський район).

      Геологічна  будова області дозволяє мати практично  невичерпні запаси природного будівельного каменю. Це граніти, мігматити, гнейси, кварцити, чарнокіти і інші породи кристалічного щита. Із 66 детально вивчених родовищ на даний час експлуатується 29. Область має унікальні запаси надміцного облицювального каменю різного кольору і відтінків: чорного, рожевого, сірого, червоного. Декоративність його досягає рівня кращих у світі зразків-еталонів. 

4.Аналіз тенденцій динаміки чисельності населення області 

      На 1 червня 2006 року в області проживало 1061,3 тис. осіб. Внаслідок демографічних процесів чисельність населення області за січень-травень поточного року скоротилась на 5862 особи. У загальному зменшенні населення частка природного скорочення становила 79,2% (4641 особа), міграційного - 20,8% (1221 особа).

      За  рахунок природного скорочення протягом п'яти місяців втрачено населення  на 20,4% менше, ніж за відповідний період 2005 р. Інтенсивність природного скорочення у розрахунку на 1000 осіб зменшилась проти відповідного періоду минулого року з 13 до 10,5 особи. Природне скорочення населення у січні-травні зафіксовано в усіх регіонах області. Найвищі показники спостерігалися в Олександрівському та Світловодському районах (відповідно 18,7 та 19,4 особи на 1000 жителів), найнижчий - на території Кіровоградської міськради (5,4 особи). У міських поселеннях інтенсивність природного скорочення майже удвічі менша, ніж у сільській місцевості (7,9% проти 14,7%).

      З початку року в області народилось 3944 дитини, що на 7,7% більше проти відповідного минулорічного показника, померло 8585 осіб, або на 9,6% менше, ніж у відповідному періоді 2005 року. Зазнали змін демографічні показники природного руху, обчислені на 1000 жителів: народжуваність - збільшилась з 8,2 до 9 народжених, смертність - зменшилась з 21,2 до 19,5 особи.

      У січні-травні 2006 року спостерігалося збільшення кількості зареєстрованих шлюбів на 38 одиниць, або на 2,2%, рівень реєстрації шлюбів у розрахунку на 1000 житеів зріс з 3,9 до 4,1 шлюбу. Водночас зафіксовано зменшення кількості розлучень на 47 одиниць, або на 2,6%. На 1000 жителів припадало 4 розлучення.

      Від'ємне міграційне сальдо, що вже тривалий час спостерігається на території області, протягом січня-травня 2006 року також мало місце. Проте його обсяг зменшився на 21,7% проти відповідного періоду 2005 року. Показник міграційного скорочення у розрахунку на 1000 жителів становив 2,8 особи (3,5 особи - у січні-травні 2005р.). Міграційне скорочення населення з початку року зафіксовано у 18 регіонах області. Найбільшим його рівень був у Вільшанському та Олександрівському районах (відповідно, 10,7 та 9,3 особи на 1000 жителів). Поряд з цим у 7 регіонах спостерігався міграційний приріст населення. Його рівень був найбільшим у Кіровоградському, Олександрійському районах та на території Світловодської міськради (відповідно, 18,6, 3,8 та 5,1 особи на 1000 жителів). [2]

5. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області 

      Промисловий комплекс області охоплює 3 провідні галузі, в яких у 2006 році діяло 280 промислових підприємств.

      У структурі обсягу реалізованої промислової  продукції, робіт, послуг за основними  видами діяльності добувна промисловість складає 4,5 %, обробна - 77,7 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води - 17,8 %

      Добувна промисловість області представлена підприємствами по видобутку енергетичних та неенергетичних матеріалів (4,2% від загальної кількості), видобутку і переробці бурого вугілля, унікальними комплексами з видобутку та виробництва графіту, уранової руди, граніту, каоліну. Це - ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, Інгульська та Смолінська шахти, ЗАТ “Капустянський граніт”, ЗАТ “Елгран”, ВАТ «Кіровоградське рудоуправління» та інші.

      У структурі обробної промисловості питома вага машинобудування складає 19,5 %, харчової промисловості – 39,1 %, будівельних матеріалів та скловиробів – 3,6 %, хімічної промисловості – 3,5 %, металургії – 7,6 %

      Основним  напрямком машинобудівної галузі є виробництво сільськогосподарської техніки, найпотужніші виробники якої ВАТ “Червона зірка”, “Гідросила”, “Завод дозуючих автоматів”, фірма “Віра-Сервіс”, НВО “Етал”, ЗАТ “Радій”, ВАТ "Олімп", ТОВ „Укрнасоссервіс”, ЗАТ "Автоштамп", ТОВ "Ось". Продукція машинобудівників області широко відома в Україні та за її межами. Це - сівалки (зернові, кукурудзяні, овочеві, комбіновані), культиватори, грунторозпушувачі, жниварки, зчіпки, навантажувачі, шестеренні насоси та мотори аксіально-плунжерні, прилади для вимірювання механічних величин, друковані плати, магнітні пускачі, програмно-технічні комплекси для АЕС, причепи для легкових автомобілів, крани мостові та інші.

      Металургія представлена унікальним комплексом по виробництву нікелю необробленого – ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат»,

      Світловодський  козенний комбінат твердих сплавів  та тугоплавких металів.

      У хімічній промисловості ДП «Межирічський вітамінний завод» ДАК «Укрмедпром», ВАТ “Чисті метали” та ТОВ «Сілікон» спеціалізуються на виробництві напівпровідникових матеріалів і сполук, поставляють продукцію як в країни СНД, так і далекого зарубіжжя. Більше 70 найменувань лакофарбової продукції освоєно та виробляється ТОВ «Компанія «Хімпрогрес», ТОВ "АКЗО Нобель Декор Україна".

      Виробництво та передачу електроенергії здійснюють філія Кременчуцька ГЕС ВАТ «Укргідроенерго», Новоархангельська, Червонохутірська, Гайворонська, Тернівська ГЕС, ВАТ "Кіровоградобленерго".

      У 2005 році частка інноваційно-активних підприємств  у загальній кількості промислових  підприємств склала 13,6 %. Ними освоєно 33 найменування нових видів устаткування, апаратів, приладів, матеріалів, виробів, продуктів, використано 42 нових технологічних процеси, з яких 29 - маловідходні та ресурсозберігаючі.[7]

6.Характеристика трудових ресурсів в області 

ДЕМОГРАФІЧНІ  ДАНІ¹

      За  даними Всеукраїнського перепису населення  в області проживає 98 національностей  і народностей, у тому числі українці - 90,1 %, росіяни - 7,5 %, молдавани - 0,7 %, інші - 1,7 %.[11, с.112] 

      РИНОК ПРАЦІ

      У загальному обсязі валової продукції  сільського господарства держави частка області складає 4,2 %, у т.ч.: рослинництво – 5,0%, тваринництво – 2,8%

      Питома  вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції області у загальному обсязі в Україні складає:

      Соняшник - 11,2 %

      зерно та зернобобові культури - 6,5 %

      цукровий  буряк - 4,5 %

      м’ясо  - 2,8 %

      молоко - 2,9 %

      яйця - 2,2 %

      У галузевій структурі валової продукції сільського господарства питома вага рослинництва складає 75,3 %, тваринництва – 24,7 %

      У структурі земельного фонду сільськогосподарські угіддя складають 83 % території області  та 4,9% площ сільськогосподарських угідь  України. Основні зернові культури, що вирощуються в області, – озима пшениця, ячмінь, гречка, просо, кукурудза та зернобобові. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

      Основою тваринництва є розведення великої  рогатої худоби, свиней, овець, птиці. Розведенням племінних коней займаються 3 кінних заводи і 3 племінні репродуктори, на яких розводяться чистокровна верхова і українська верхова породи.

8.Роль і місце регіону на економічній карті України 

      Кіровоградська  область по структурі економіки  є аграрно-індустріальною.

      Частка  області у валовій доданій  вартості України протягом останніх 5 років коливалась у межах 1,6 – 1,7 %.

      У 2004 році валова додана вартість в області  склала 5290,0 млн. грн. (факт. ціни) з темпом приросту 19,6 % і це один із високих результатів серед областей України (2-3 місце). [7] 

      Структура виробництва ВДВ  за видами економічної  діяльності

Питома  вага області в  економіці України²

Рівень  самозабезпеченості області

9.Проблеми й основні тенденції подальшого розвитку економіки області 

      Розроблено  та рішенням обласної ради від 24 листопада 2006 року № 95 затверджено Стратегію економічного та соціального розвитку Кіровоградської області на період до 2015 року.

      При її розробці враховано основні напрямки комплексного розвитку економіки області, які визначені Схемою-прогнозом розвитку та розміщення продуктивних сил області, запропонованою Національною академією наук України.

      Стратегією  визначено пріоритетні напрямки економічного і соціального розвитку області на період до 2015 року, основними  із яких є:

      - зміцнення промислового потенціалу області шляхом розвитку металургійного, буровугільного та ядерно-паливного комплексів;

      - створення сприятливого інвестиційного клімату та посилення інвестиційної активності;

      - поліпшення стану об'єктів житлово-комунального господарства та усунення їх аварійності;

      - забезпечення поліпшення системи природокористування, зменшення забруднення довкілля, у першу чергу територій області, що відносяться до регіону видобування та первинної переробки уранової сировини;

      - підвищення якості життя населення за рахунок газифікації населених пунктів, у першу чергу сільських, забезпечення доступної та якісної медичної допомоги, збереження культурної спадщини. [10, с.4-28]