Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Українсько-китайські відносини: сучасний стан,проблеми та перспективи

Міністерство Освіти і Науки,Молоді та Спорту України

Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Кафедра Країнознавства та Міжнародних Відносин

Українсько-китайські відносини:

сучасний стан,проблеми та перспективи

(Курсова робота)

Виконала:

Студентка 22 групи

Факультету міжнародні відносини

Теслюк Квітослава Юріївна

Науковий керівник:

Савченко І.А.

Луцьк-2011

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………....ст.3

РОЗДІЛ І. МІЖДЕРЖАВНІ ВІДНОСИНИ. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ..ст .5

1.1.Зміст поняття міждержавні відносини………………………………... …ст.5

1.2. Види міждержавних відносин …………………………………………...ст.6

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА……………………………………..ст.6

2.1.Історичні та соціально-економічні передумови…………………………ст.6

2.2.Договірно-правова база українсько-китайських відносин……………..ст.11

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ СТАН,ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКИХ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН……..ст.14

3.1.Політичні відносини……………………………………………………..ст.14

3.2.Економічні відносини……………………………………………………ст.17

3.3.Проблеми та перспективи українсько-китайських міждержавних відносин……………………………………………………………………....ст.21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….ст.24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………ст.28

Вступ

Актуальність теми дослідження. Роль Китаю у світі все більше зростає. Розширення зв’язків із цією країною в політичній, економічній, культурній та інших сферах є одним із важливих напрямів зовнішньої політики України. До проголошення незалежності у 1991 р. Україна, перебуваючи в складі СРСР, будувала свої відносини з Китайською Народною Республікою (далі – КНР або Китай) у рамках загальносоюзної зовнішньополітичної доктрини. Тільки після розпаду СРСР та проголошення своєї незалежності вона отримала можливість проводити самостійну політику. У політичній сфері історія відносин між Китаєм і Україною як повноправною суверенною державою починається 27 грудня 1991 р., коли уряд КНР одним із перших визнав її незалежність. 4 січня 1992 р. у Києві було підписано спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною й КНР.

Україна й КНР, як відомо, мають чимало спільного. Це стосується геополітики, яка значною мірою визначає роль і місце України та КНР не тільки в Євразійському регіоні, а й у більш широкому, глобальному геополітичному контексті. Країни мають взаємні економічні інтереси і близькі позиції щодо ключових проблем сучасного світового політичного розвитку. Перед обома державами стоять схожі внутрішні соціально-економічні проблеми. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості. Обидві держави належать до євразійського регіону, є сусідами Росії і перебувають у колі інтересів Сполучених Штатів Америки .

Зовнішньополітичний курс обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні їх національних інтересів. Україна є важливим чинником європейської та світової політики. Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Україна й КНР плідно й послідовно працюють і координують свою політику в ООН, інших міжнародних організаціях.

Незважаючи на те, що проблема українсько-китайських відносин у 1990-х роках ХХ ст. викликає значний інтерес політиків і громадськості, вона поки що залишається маловивченою, хоча вперше в історії двох країн їхні стосунки почали розвиватися на широкій державно-правовій основі. Це викликає необхідність поглибленого дослідження найрізноманітніших напрямів відносин України й КНР. Розробка даної проблеми допоможе зрозуміти основні тенденції розвитку взаємозв’язків між державами, надасть можливість запропонувати рекомендації щодо здійснення всебічної співпраці.

Предметом дослідження обрано історичні та соціально-економічні передумови виникнення відносин між Україною та Китаєм,основні аспекти українсько-китайських відносин та співробітництва в політичній та економічній сферах, дослідження договірно-правової бази стосунків, а також сучасний стан, проблеми та перспективи двосторонніх відносин між ними.

Мета дослідження полягає в аналізі стану і тенденцій розвитку українсько-китайських відносин, виявленні труднощів, які перешкоджають розширенню взаємовигідного українсько-китайського співробітництва, розкрити їх характер та накреслити основні шляхи подолання.

РОЗДІЛ І. МІЖДЕРЖАВНІ ВІДНОСИНИ. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

1.1.Зміст поняття міждержавні відносини.

Поняття «міждержавні відносини» є складовою частиною міжнародних відносин .Суб’єктами цих відносин виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади.

Як і будь-які суспільні відносини, міждержавні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міждержавними відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права.

Під міждержавними відносинами розуміють сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових, соціальних, культурних та інших зв'язків між державами.

Основними рисами міждержавних відносин є:

— зміцнення різнопланового співробітництва між державами;

— розширення міждержавних відносин;

— забезпечення миру;

— зростання ролі науково-технічного прогресу;

— посилення глобальної тенденції інтернаціоналізації господарського життя і зміцнення світової системи господарських зв'язків;

— виникнення якісно нових міжнародних проблем (глобальні проблеми виживання людської цивілізації);

— актуалізація глобальних проблем виживання людської цивілізації (особливо проблем миру, запобігання ядерній війні, роззброювання);

— підвищення регулятивної, інтегруючої і координаційної ролі міжнародного права

Отже, можна стверджувати, що міждержавні відносини на порозі третього тисячоліття стають усе більш універсальними, різноманітними, всеобіймаючими, рівнообов'язковими для всіх держаних утворень.

1.2.Види міждержавних відносин

Міждержавні відносини частіше всього виявляються зовні в таких видах:

між державами,
між державами і націями, що борються за незалежність;

Види міждержавних відносин також розглядаються за таким критерієм: За сферами суспільного життя і, відповідно, змістом відносин виділяють

економічні,
політичні,
воєнно-стратегічні ,
культурні,
ідеологічні,
науково-технічні тощо.

РОЗДІЛ ІІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

2.1. Історичні та соціально-економічні передумови

Китайська Народна Республіка (КНР) є одним зі світових економічних і політичних лідерів. Зовнішня політика України щодо КНР визначається багатьма чинниками, серед яких не останнє місце посідає саме її зростаюча політична та економічна вага у світі; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; перспективність китайського ринка для вітчизняної продукції.

Україна на сьогодні не є головним пріоритетом для КНР. Водночас, за геополітичним розташуванням, економічним потенціалом (ресурси і науково-технічний потенціал), Україна становить інтерес для Китаю у політичному вимірі та як економічний партнер. Інтересу китайської сторони щодо України, сприяє її незалежна політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях, на різних міжнародних форумах та дає можливість ефективніше відстоювати національні інтереси кожної із сторін; зростання політичної ваги нашої держави в Європі та у світі. Пекін шукає союзників у Європі і на пострадянському просторі та розуміє можливість використати "українську карту" у відносинах з Росією.

Китай вбачає в Україні перспективного економічного партнера таких галузях, як машинобудування, військово-промисловий комплекс, високі технології тощо;водночас для Китаю Україна є ринком збуту продукції підприємств.

З того часу,коли були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами,функціонують дипломатичні представництва двох країн, що забезпечує зв'язок між обома сторонами та уможливлює надходження інформації про аспекти внутрішньої і зовнішньої політики. Між урядами Китаю та України підписано десятки документів, спрямовані на поглиблення та поширення двосторонніх відносин у торгівельно-економічній, науково-технічній, військово-технічній, правовій та гуманітарній сферах.

Україна та Китай підтримують дружні й партнерські відносини. Упродовж існування дипломатичних відносин між Києвом та Пекіном здійснювався обмін візитами найвищого та високого рівня. Саме на них обговорюються найважливіші питання двосторонніх відносин, дається оцінка міжнародним подіям. Президент України, Голова Верховної Ради України (ВРУ) і Прем'єр-міністр, Міністр закордонних справ і інші лідери держави в різні історичні періоди здійснили візити до КНР. Зокрема, президент України Л.Кравчук у листопаді 1992 р. з офіційним візитом знаходився в КНР, а наступного року до України прибув міністр закордонних справ КНР Цянь Цічень. Важливою подією для подальших відносин був візит голови КНР Цзян Цземіня у вересені 1994 р. в Україну. Президент України Л. Кучма у грудні 1995 р. здійснив офіційний візит у КНР, де була підписана Декларація про розвиток та поглиблення відносин дружби і співробітництва між Україною і КНР, в якій вказано, що держави сповнені рішучості вивести відносини між країнами на новий рівень конструктивного партнерства, зверненого у XXI ст.

У цілому, українсько-китайські зустрічі на вищому рівні були регулярними, здійснювалися обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств. Так, прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко (грудень 1997 p.), міністр закордонних справ А. Зленко (січень 2002 p.), голова ВРУ І. Плющ (лютий 2002 р.) здійснили візити в КНР. У грудні 2000 р. на засіданні ВРУ були обговорені й схвалені рекомендації щодо розширення сфер співробітництва між Києвом та Пекіном, втілення в життя яких розпочалося з візиту до України голови КНР Цзян Цземіня (липень 2001 p.). Було зазаначено, що в цілому, основна частина двосторонніх переговорів на найвищому рівні завершилась підписанням 21 липня 2001 р. Спільної декларації про дружбу й всебічне співробітництво у XXI ст. Під час цього візиту уряди двох країн підписали Обмінні листи до "Доповнення 1999 р. до Угоди між урядом України та урядом КНР про надання державного кредиту від 1992 р." (згідно з якими ставка державного кредиту Китаю зменшується з 5 до 3% річних) та щодо надання уряду України гуманітарної допомоги на суму 10 млн. юанів (близько 1,2 млн. дол.) для реалізації проектів, узгоджених урядами двох країн. До того ж розвивається міжпарламентське співробітництво між двома країнами. У Верховній Раді України та Всекитайських Зборах народних представників створені і функціонують групи Дружби. Регулярність політичного діалогу забезпечується консультаціями між зовнішньополітичними відомствами України і Китаю на рівні заступників міністрів закордонних справ.Працюють двосторонні комісії і підкомісії.

Під час офіційних візитів між Україною і Китаєм були підписані двосторонні комюніке, декларації. У цілому в даних документах вказано, що обидві сторони докладуть необхідних зусиль для розширення і поглиблення довгострокових відносин. Держави відзначають, що їх позиції з основних питань сучасності, з питань миру і розвитку, роззброєння, запобігання гонці озброєнь, недопустимість національного сепаратизму, втручання у внутрішні справи, а також боротьби проти гегемонізму і диктату в міжнародних відносинах є близькими або співпадають; виступають на захист миру і стабільності у різних регіонах і у світі тощо. У спільних документах констатується неучасть у військово-політичних союзах, спрямованих проти другої сторони, незастосування Китаєм ядерної зброї першим взагалі та проти неядерних держав зокрема та необхідність постійних двосторонніх переговорів та консультацій. Отже, не дивлячись на територіальну віддаленість і різну вагу на міжнародній арені, Україну і Китай зближує схожі політичні позиції та неприйняття однополярного устрою світу.

В документах також наголошено, що держави підтримують прагнення народів своїх держав до єдності. Зокрема, Україна визнає, що уряд КНР є єдиним законним урядом Китаю, а Тайвань - невід'ємною частиною території Китаю і підтверджує, що не буде встановлювати з Тайванем офіційних відносин. КНР також підтримує територіальну цілісність України, що є важливим, зважаючи на культурно-історичну специфіку регіонів України. На "тайванській темі" зупинимося детальніше. КНР неодноразово наголошувала, що вдячна Україні за тверде дотримання принципу "одного Китаю". Проте, 1996 рік був дещо складним у відносинах України і КНР. Причиною став візит у Київ віце-президента Тайваню Лян Чжаня, що викликав негативну реакцію влади КНР, і в подальшому призвело до "охолодження" відносин між Києвом і Пекіном на кілька років. Хоча українське зовнішньополітичне відомство заявило, що візит мав приватний характер і відбувався на запрошення Київського університету імені Тараса Шевченка. Професор цього університету В. Головченко вказував, що Україна мала шанс вступити у договірні відносини з могутньою державою, проте допустила візит віце-президента Тайваню і КНР відмовилася підписати з Україною базовий двосторонній договір, проект якого знаходився в МЗС.

Черговий інцидент стався, коли Тайбей відвідали українські парламентарії, серед яких був і перший президент Л. Кравчук. Згідно із прес-релізом адміністрації президента Тайваню Україні було запропоновано здійснити обмін представництвами з метою розширення і поглиблення співробітництва між Україною і Тайванем. Дійсно двосторонній товарообіг щорічно складає близько 300 млн. дол., а представництва острова в Україні немає. Зазначимо, що не визнаючи державність Тайваню, багато країн розвивають активні економічні відносини з островом, що не викликає протесту офіційного Пекіну. Чого не можна сказати про реакцію Китаю на будь-які навіть неофіційні спроби українців налагодити зв'язки з Тайванем. КНР намагається "мінімізувати" контакти української еліти з тайванськими політиками і бізнесменами. Можливо, з цієї причини інвестиційними і іншими можливостями взаємодії з Тайванем практично не користуються українські ділові кола.

Пекін дуже чутливо ставиться до тайванської проблеми. Українське МЗС знову наголосило, що візит був неофіційним і що в Києві визнають "єдиний Китай". Пізніше до Києва прибув заступник генерального секретаря канцелярії президента Тайваню Хуан Чжифана. Як результат, Китай скасував заплановане засідання комісії з торгово-економічного співробітництва.

Наголошується, що наскільки б не були сприятливими економічні зв'язки між Києвом та Тайбеєм, ускладнювати відносини з КНР для України є політично невигідним. Так, український дослідник О. Шевчук вірно вказує, що МЗС України доводиться вирішувати непросте завдання: здійснюючи домовленості, досягнуті з КНР, сприяти розвитку неофіційних відносин з Тайванем і розширенню торгово-економічних зв'язків. Україні необхідно було постійно наголошувати про підтримку принципу "одного Китаю", ідею невтручання у внутрішні справи держави.

Серед країн СНД Україна посідає 3 місце за обсягом двосторонньої торгівлі з Китаєм. Так, посол Китаю в Україні Чжоу Лі вказував, що Китай є найбільшим торговельно-економічним партнером України в АТР. У 1992 р. об'єм торгівлі між країнами склав 230 млн. дол., а в 2008 р. перевищив 8 млрд. дол. Проте це не відповідає потужностям обох країн. До того ж, український експорт до Китаю має здебільшого сировинний характер (продукція металургії, металообробки і хімічної промисловості). Китай в Україну експортує здебільшого товари народного споживання.

2.2.Договірно-правова база українсько-китайських відносин

Структурна договірно-правова база двосторонніх відносин розподіляється на кілька груп документів, серед яких найбільш важливими є наступні:

у політичній сфері:

Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин
(від 04.01.1992 р. );
Меморандум взаєморозуміння між Урядом України та Урядом КНР з питання про мови міждержавних договорів та угод (від 31.10.1992 р);
Спільна декларація між Україною та КНР (від 06.09.1994 р.);
Декларація про розвиток і поглиблення дружби і співробітництва між Україною та КНР (від 04.12.1995 р.);
Спільна декларація України та Китайської Народної Республіки про дружбу і всебічне співробітництво у 21-му столітті (від 21.07.2001 р.);
Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ КНР (від 31.10.1992 р);
Спільна заява за підсумками візиту Президента України Л.Д.Кучми до КНР від 18 листопада 2002 року.

в економічній сфері:

Угода між Урядом України та Урядом КНР про торговельно-економічне співробітництво (від 08.08.1992 р.);
Угода між Урядом України і Урядом КНР про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (18.10.1996 р);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про заохочення i взаємний захист інвестицій (від 30.05.1993 р.);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про створення Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва (31.10.1992 р.);
Декларація про подальше зміцнення торгівельно-економічного співробітництва (від 22.12.1997 р.);
Протоколи засідань Міжурядової українсько-китайської комісії з торговельно-економічного співробітництва тощо.

у консульсько-правовій сфері:

Консульська конвенція між Україною та КНР (від 19.01.1994 р.);
Договір між Україною та КНР про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (від 19.01.1994 р);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про безвізовий режим службових поїздок (02.03.1993 р.);
Угода про співробітництво в галузі митних питань співробітництва
(від 18.06.1998 р.);
Договір між Україною та КНР про екстрадицію (від 13.07.2000 р.);
Договір про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання та ін.

у науково-технічній та військово-технічній сферах:

Угода між Урядом України та Урядом КНР про науково-технічне співробітництво (від 27.04.1992 р.);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про співробітництво в галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях
(від 20.05.1996 р.);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про співробітництво у військово-технічній галузі (від 06.04.1995 р.);
Угода про співробітництво між Міністерством оборони України та Міністерством оборони КНР (06.04.1995 р.);
Угода про співробітництво в сфері інтелектуальної власності між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР (від 14.01.2004 р.) та ін.

у гуманітарній сфері:

Угода між Урядом України та Урядом КНР про культурне співробітництво (від 31.10.1992 р.);
Угода про співробітництво в галузі охорони здоров'я і медичної науки між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я КНР(від 31.10.1992 р);
Угода між Міністерством освіти і науки України і Міністерством освіти КНР про співробітництво в галузі освіти і науки (від 18.06.2002 р.);
Угода між Урядом України та Урядом КНР про взаємне визнання документів про освіту і наукові ступені (від 11.12.1998 р.);
Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР про співробітництво в галузі туризму (від 21.07.2001 р.) тощо.

Варто наголосити, що зазначені документи сприяли розширенню діапазону та конкретизації співпраці у сферах, які вони охоплюють, оскільки до опрацювання відповідних проектів залучалися ширші кола державних, бізнесових та неурядових організацій.

На сьогоднішній день продовжується розбудова договірно-правової бази двосторонніх відносин, що безумовно впливатиме на подальший розвиток дружнього та взаємовигідного співробітництва. Одним із доказів такої розбудови можна розглянути на прикладі участі КНР у підготовці Євро 2012 в Україні, зокрема Український Уряд підписав низку угод з КНР, частина яких безпосередньо стосувалася участі китайських інвестицій у підготовці проведення Євро-2012 в Україні. Так, було підписано угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Китаю про розвиток співробітництва у сфері будівельної інфраструктури.

Отже, можна з упевненістю говорити, що вже створено всі необхідні передумови для взаємовигідного двостороннього співробітництва.

РОЗДІЛ ІІІ .СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКИХ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН

3.1. Політичні відносини

Основою українсько-китайського політичного співробітництва стало співпадання або близькість інтересів. Саме вони визначають характер, спрямованість, і масштаби зв'язків. Ці інтереси охоплюють широкий спектр заходів захисту кожною країною свого державного суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення мирного довкілля та безпеки, реалізації політичних цілей на міжнародній арені. Взаємне сприяння зусиллям значно полегшує досягнення результативності у зазначених напрямках.

        Політичні зв'язки України та Китаю пройшли за темпами швидку еволюцію, хоча й стартовий момент вже був достатньо високим. Вони одразу набрали необхідного динамізму й широти. Українсько-китайські зустрічі на вищому рівні перетворились в регулярні, постійно здійснюються обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств. На основі створеного міцного підґрунтя відкривається можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва і Пекіна на вищий щабель - до політичної взаємодії на міжнародній арені, враховуючи високий ступінь взаєморозуміння між обома сторонами. Можливо найвиразнішою демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки поряд з іншими ядерними державами - США, Росією, Великою Британією та Францією - гарантувала безпеку України у зв'язку з її рішенням про ядерне роззброєння і приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Важливість і значимість китайського кроку можна належно оцінити, якщо взяти до уваги, що Пекін ні до, ані після, не надавав подібних гарантій окремо жодній країні світу.

        Привабливою є координація і періодичне узгодження дій України та КНР в міжнародних організаціях, передусім, в ООН. Це дозволяє обстоювати свої інтереси при розгляді різних питань, пов'язаних з національною, регіональною і глобальною безпекою, соціально-економічним розвитком, подоланням бідності, боротьбою з поширенням хвороб, захистом навколишнього природного середовища, підтримкою науки, освіти, культури тощо. Результатами є домовленості про взаємну підготовку кандидатур при виборах керівних органів системи ООН та їх спеціалізованих організацій,

        Політична взаємодія обох держав підкріплюється масштабною співпрацею в торгово-технічних галузях. Перед нею відкриваються нові перспективи в умовах поступового подолання Україною затяжної економічної кризи і відчутним пожвавленням ділової активності. Зростають експортні можливості України. З іншого боку, двосторонньому співробітництву сприяв економічний бум у Китаї. Протягом 1989-2000рр. валовий внутрішній продукт КНР зростав у середньому на 9,7% щорічно. Структурні економічні реформи, політична стабільність і сприятливе інвестиційне законодавство привабили крупномасштабні іноземні капіталовкладення. В 1979-2000рр. КНР одержала близько 250 млрд. прямих іноземних інвестицій.Вступ КНР до Світової торговельної організації в 2001 році в подальшому стимулюватиме економічний поступ країни і жваві зв'язки із зовнішнім світом, в тому числі з Україною, хоча умови конкуренції для українських товарів можуть ускладнитись. За даними керівника Торгово-економічної місії КНР в Україні загальний обсяг україно-китайської торгівлі в 2009р. досяг 858 млн. дол., тобто значно зріс порівняно з 2000р. (628 млн. дол.). Тепер Китай входить до першої п'ятірки торгових партнерів України.

        Координації дій у політичній сфері допомагають міжпарламентські зв'язки. У Верховній Раді України і Всекитайських зборах народних представників КНР створені і працюють парламентські групи відповідно „Україна-Китай” і „Китай-Україна”. Їх діяльність позитивно позначається на обміні досвідом законотворчої роботи, ініціюванні різних проектів, особливо тих, що потребують державної підтримки. Дружба і співробітництво можуть бути надійними при опорі на широку громадську основу. Дедалі активнішими стають контакти на рівні областей України та провінцій КНР, зв'язки між містами-побратимами, особливо Київ - Пекін, Київ - Ухань та ін.

Отже, українсько-китайські відносини за своїм змістом і характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу. Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості своїх громадян.

3.2.Економічні відносини

Торговельно-економічне співробітництво є найважливішою складовою українсько-китайських відносин. На сьогоднішній день торговельні відносини між Україною і КНР проходять складний етап структурної трансформації від торгівлі українськими товарами низького ступеню обробки і китайськими товарами широкого споживання переважно низької якості до торгівлі високотехнологічною, наукоємнісною і високоякісною продукцією. Крім того, завершується перехід від бартерних і традиційних товарообмінних операцій до широкого впровадження валютних розрахунків. Однак, питома вага таких форм співпраці, як спільне підприємництво, кредитування експорту, тендерні торги, лізинг тощо у структурі торгових операцій є надзвичайно малою.

Кон'юнктурні коливання китайського ринку (скорочення попиту на металовироби і хімічну продукцію), внутрішньоекономічні проблеми в Україні (скорочення виробництва і зростання цін, обмеженість експортних ресурсів), значна віддаленість Китаю від України і, відповідно, високі витрати на транспортування товарів, нерозвиненість структури українських зовнішньоторговельних організацій в КНР (дуже обмежена кількість представництв підприємств і компаній), а також домінування посередників у двосторонній торгівлі є тими чинниками, які негативно впливають на зростання товарообігу між двома країнами.

Протягом кількох останніх років Китай за обсягом двосторонньої торгівлі входить до п'ятірки провідних зовнішньоторговельних партнерів України. Є підстави розраховувати на те, що у разі вірного вибору пріоритетів КНР й у довгостроковій перспективі залишатиметься важливим зовнішньоекономічним партнером України.

За китайськими статистичними даними, обсяг торгівлі між Україною і КНР у 2001 році склав 857,7 млн. дол. США, що на 45,1% більше у порівнянні з 2000 роком. При цьому експорт України до Китаю досяг 610,4 млн. дол. США, а імпорт України з КНР склав 247,3 млн. дол. США. Позитивне сальдо України у торгівлі з Китаєм у 2001 р. становило 363,1 млн. дол. США.