Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Умови та порядок емісії, розміщення та обслуговування акцій

Зміст

1. Вступ................................................................................................................................................2

2. Розділ 1. Сутність емісії, розміщення та обслуговування акцій................................................3

3. Розділ 2. Умови та порядок емісії, розміщення та обслуговування акцій на прикладі ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»...............................................................................................................14

4. Розділ 3. Переваги та недоліки емісії, розміщення та обслуговування акцій ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»...............................................................................................................20

5.Висновки........................................................................................................................................23

6. Література.....................................................................................................................................25

7. Додаток..........................................................................................................................................26

Вступ

На сучасному етапі розвитку світових економічних ринкових відносин однією з найпривабливіших та вигідних форм організації суб’єктів господарювання є акціонерні товариства. У світовій практиці практично всі великі компанії, холдинги та корпорації організовані за принципом акціонерних товариств.

В Україні на даному етапі становлення ринкових та господарчих відносин частка акціонерних товариств різних типів досить мала та складає лише близько 3 відсотків від загальної кількості об’єктів господарювання. Велика кількість з цих акціонерних товариств створилася у 90-ті роки внаслідок приватизації державних об’єктів. У наш час в Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості акціонерних товариств, яку не можна віднести до позитивних змін в економіці країни.

До причин, що гальмують розвиток акціонерних товариств в Україні, можна віднести необізнаність громадян, відсутній широкий досвід роботи вітчизняних акціонерних товариств, а також фінансова криза, яка стала причиною дефіциту вільного грошового капіталу на фінансовому ринку.

Акція – головний атрибут акціонерного товариства. Власники акцій товариства є його акціонерами, та відповідно до кількості акції, які вони мають у власності, виконують керування акціонерним товариством.

Акція – це різновид цінних паперів, які можуть обертатися на фінансовому ринку, та в які можуть інвестуватися кошти фізичних та юридичних осіб. Власник акцій може отримувати доход з акцій двома шляхами: за рахунок перепродажу акцій на фондовій біржі та за рахунок нарахованих дивідендів на акції.

Акціонерне товариство може випускати акції різних видів, що відповідають на даному етапі розвитку інтересам товариства згідно його статуту. Для цього необхідно вільно орієнтуватись у різновидах акцій, які існують, та засобах та засадах розміщення акцій на фондових біржах.

У свою чергу такі знання необхідні також і громадянину, хто хоче самостійно створити акціонерне товариство або взяти участь у створенні разом із співзасновниками, хто хоче інвестувати гроші в існуюче акціонерне товариство шляхом купівлі цінних паперів, або хто хоче спробувати вдачу на фондовому ринку, уклавши договір з торговцем цінними паперами на інвестування коштів.

Темою даної курсової роботи є саме акції, їх емісія, розміщення та обіг. З огляду на вищесказане, тема є важливою для вивчення у наш час, коли в України тільки починається побудова фондового ринку, і потрібно ще декілька років, щоб український ринок цінних паперів насправді розвинувся.

Метою курсової роботи є:

- поглиблене вивчення акцій як різновиду цінних паперів, що випускаються акціонерними товариствами;

- вивчення та аналіз особливостей акцій українських акціонерних товариств

- ознайомлення з механізмами фондового ринку України, особливостями обігу цінних паперів.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є:

- акція як категорія цінних паперів;

- фондовий ринок в Україні як частина процесу випуску та обігу акцій.

1. Розділ 1. Сутність емісії, розміщення та обслуговування акцій

Акція (нім. Aktie, від лат. actio - дія, претензія) - емісійний цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації.

Акції випускає акціонерне товариство. Воно робить це, коли створюється, за будь-яких змін форми власності, за злиття з іншим (іншими) акціонерним товариством і за розширення масштабів своєї діяльності збільшенням статутного фонду. Випуск акцій є обов’язковою умовою створення акціонерних товариств, які у світовій економіці закріпилися як найефективніші форми підприємств взагалі. На купівлю акцій припадає близько 30% фінансування підприємницької діяльності у провідних країнах світу.

Акція є своєрідною одиницею виміру економічних інтересів її власника, тобто становить зафіксований комплекс прав, що їх власник (утримувач) акції одержав в обмін на вкладений ним у статутний фонд акціонерного товариства капітал.

Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визнаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через когось одного з них. Мінімальна номінальна вартість акцій не може бути менша за одну копійку. Матеріально акцію репрезентує акціонерний сертифікат, котрий виготовляється друкарським способом з кількома системами захисту.

Акції за реквізитами неоднорідні й групуються за певними класифікаційними ознаками. Подамо класифікацію акцій (зображена на рисунку 1) та розглянемо основні засади групування акцій за поданими ознаками.

За способом передавання акцій від однієї особи до іншої або, інакше кажучи, за ознакою персоналізації акцій, вони підрозділяються на іменні та на пред’явника.

Іменною зветься акція, що в ній вказано ім’я її власника. Дві особливості іменної акції: по-перше, ім’я власника обов’язково заноситься до книги реєстрації (реєстр), яку веде або сам емітент, або на його доручення особа (установа), що спеціалізується на цьому (депозитарій, реєстратор); по-друге, іменні акції, як правило, існують у документарній (сертифікатній), а не електронній формі.

За більш розвинутих ринкових відносин користуються здебільшого акціями на пред’явника, тобто без зазначення імені її власника. Вона не реєструється і фактичного володіння нею досить, щоб підтвердити статус акціонера. Ясна річ, що це значно спрощує процедуру обігу таких акцій на фондовому ринку.

Акції на пред’явника можна продавати й купувати на вторинному ринку без реєстрації їхнього нового власника. Емітент, що випустив акції на пред’явника, може навіть не знати, хто в нього є акціонером і якою кількістю акцій його підприємства володіють конкретні інвестори. Перехід таких акцій з власності одних інвесторів у власність інших не потребує жодної реєстрації (юридичного оформлення). Їх просто передають з рук у руки.

Акція на пред’явника — на відміну від іменної — може існувати як у документарній (паперовій), так і в електронній (безпаперовій) формі. Нагадаю, що в документарній формі на бланку ім’я власника не зазначається. Якщо акцію випущено у вигляді комп’ютерного запису, то в файлі електронного депозитарію проти прізвища власника просто вказується кількість акцій. До акції, випущеної у вигляді документарного цінного паперу на пред’явника, може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. Купон включає такі дані: серійний номер купона, серійний номер акції, назву акціонерного товариства (емітента) і дату виплати. І ще одна деталь акції на пред’явника — вона має бути обов’язково оплаченою інвестором.

«Рис.1». Класифікація акцій

Незалежно від групування акцій за вищеназваними класифікаційними ознаками вони групуються також і за цілим рядом інших ознак. Наприклад, за ступенем вільного обігу акції поділяються на відкриті, тобто акції, що можуть вільно обертатися, і закриті, які не мають такої властивості. Коли емітент пропонує свої акції на продаж усім потенційним інвесторам, а не якійсь конкретній групі, то такий випуск є відкритим, а якщо навпаки — то закритим. Акції закритих випусків мають обмежений обіг, або взагалі перебувають поза обігом.

Особливе значення мають права власників акцій. Щодо цього акції поділяються на звичайні (прості) та привілейовані.

Звичайна акція засвідчує такі права її власника:

- на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

- на одержання дивідендів (не гарантованих і не фіксованих);

- на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Статутом акціонерного товариства можуть бути передбачені також інші права власника звичайних акцій. Але названі є обов’язковими з тими, однак, застереженнями, що виплата дивідендів цілком залежить від результатів діяльності акціонерного товариства, керівництво якого не дає власникові звичайних акцій будь-яких гарантій щодо термінів і розмірів виплати дивідендів, а за ліквідації акціонерного товариства власник звичайної акції отримує вкладене тільки після задоволення інтересів власників облігацій і привілейованих акцій.

Звичайні акції можуть бути «даровими», тобто розподілятися серед акціонерів пропорційно вартості акцій, які вже є в них на руках. Такі модифікації акцій звичайно обертаються на позабіржовому ринку і реалізуються в найзаможнішому прошарку населення (зокрема випуск таких «дарових» акцій широко практикується в Німеччині).

Кажучи про звичайні акції, можна згадати й таку їхню модифікацію, як «обмежені акції». Вони забезпечують власникам звичайні дивіденди, але не дають права голосу або обмежують можливість його здійснення.

Іще різноманітнішими є привілейовані або преференційні акції (preferense — перевага).

Вони можуть бути кумулятивними й некумулятивними, конвертованими й неконвертованими, відкличними й невідкличними, з фіксованою ставкою й нефіксованою, з пайовою участю або без такої.

Привілейована акція засвідчує такі права її власника:

а) на одержання дивідендів, як правило, фіксованих, що виплачуються незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства;

б) переважне право (порівняно із власниками звичайних акцій):

1) на першочергове одержання дивідендів;

2) на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації (якщо цей пріоритет передбачено умовами випуску акцій).

Виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється в розмірі отриманого акціонерним товариством прибутку. Якщо прибуток у відповідному році був недостатнім, то виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється з резервного фонду, коли ж розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам на прості акції, значно перевищує фіксований розмір дивідендів на привілейовані акції, власникам останніх можуть доплачувати відповідну суму. За ліквідації акціонерного товариства власник привілейованої акції одержує пропорційну частину майна цього товариства в передостанню чергу, тобто після розрахунку емітента з державою, кредиторами і трудовим колективом (власник звичайної акції одержує свою частку останнім).

Отже, привілейована акція передбачає, що дивіденди на неї не залежать від результатів діяльності акціонерного товариства. Вона забезпечує інвесторові фіксований дохід, котрий емітент зобов’язаний виплатити незалежно від того, чи він отримав прибуток за минулий господарський рік, чи ні.

Цікавими є привілейовані акції з пайовою участю. Вони дають можливість їхнім власникам одержати додаткові дивіденди понад фіксовану суму в тому разі, коли дивіденди на звичайні (прості) акції перевищують цю суму, тобто вони забезпечують участь власників привілейованих акцій у розділі прибутку, що залишився (надприбутку).

У статуті кожного акціонерного товариства звичайно визначається межа розміру дивідендів на звичайні акції, за перевищення якої починають зростати дивіденди на привілейовані акції.

Усі ці переваги врівноважуються тим, що власник привілейованої акції не має права брати участь в управлінні акціонерним товариством, не має права голосу на зборах акціонерів (утім, як виняток, статут акціонерного товариства може визнати за ним таке право). Привілейований статус акції можна розглядати як компенсацію за позбавлення права голосу.

За можливістю накопичення невиплачених дивідендів привілейовані акції поділяються на кумулятивні й некумулятивні. Більшість привілейованих акцій мають властивість кумуляції (cumulatio — накопичення) дивідендів, що надає цим акціям підвищеної надійності. Підставою для такого привілею є правило: дивіденди, котрі не були виплачені акціонерам протягом певного періоду (навіть протягом кількох років) все одно накопичуються й нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони отримають дохід у наступному році за пропущеним (пропущеними), і цей дохід складатиметься із суми дивідендів, нарахованих за всі пропущені роки, інакше кажучи, в одній виплаті акумулюються кілька дивідендів. Натомість власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за будь-який час, протягом якого не оголошувалася виплата дивідендів. Некумулятивна акція не дає змоги приєднати невиплачені дивіденди до дивідендів наступних років.

Накопичення коштів з кумулятивних акцій (кумуляція дивідендів) відбувається в так званих аріях (arrears — заборгованість). Усі арії виплачуються акціонерам до оголошення про виплату дивідендів на звичайні акції. Кумулятивні дивіденди надають привілейованим акціям підвищеної надійності і деякої спекулятивності, оскільки з погіршанням фінансового стану акціонерного товариства арії накопичуються, а з поліпшенням — виплачуються у повному розмірі. Відтак на фондовому ринку зі збільшенням прибутків акціонерного товариства зростатиме попит на кумулятивні акції, а арії одержить той, хто купить ці акції перед моментом оголошення про виплату дивідендів (ясна річ, якщо цю виплату буде взагалі оголошено).

Привілейовані акції емітент може випустити як конвертовані (конвертабельні) привілейовані акції. Слово «конвертація» (перетворення) тут означає властивість привілейованих акцій обмінюватися за обумовленою ставкою на певну кількість звичайних акцій чи облігацій даного емітента (і навпаки). Динаміка курсів таких акцій близька до динаміки курсів звичайних акцій і тим відрізняє їх від інших (неконвертованих) привілейованих акцій. Неконвертовані акції не мають можливості змінити свій статус.

Емітент може залишити за собою право відкликання привілейованих акцій, тобто право будь-коли викупити ці акції за номінальною ціною і компенсаційною надбавкою.

На фондових ринках деяких країн трапляється ще один вид привілейованих акцій — це акції з відстроченим дивідендом. Такі акції випускають тільки для засновників даного акціонерного товариства. Дивіденди на них не виплачують доти, доки на звичайні акції не виплачено дивіденди за максимально встановленою квотою. Частина прибутку, що залишилася, частково або повністю розподіляється між власниками згаданих акцій.

Удосконалення привілейованих акцій, поява нових різновидів і нових пільг може розглядатися як типова риса фондового ринку в останні десятиліття. Прикладом розширення пільг може бути можливість коректування ставки дивідендів. Акції з коректованим дивідендом цікаві тим, що сума доходу, який виплачується, збільшується (зазвичай, щоквартально) з урахуванням змін відсоткових ставок на короткотермінові державні облігації або позичкового відсотка на банківські кредити.

Тому не викликає подиву підвищений інтерес, що його виявляє фондовий ринок до привілейованих акцій.

Великі й різноманітні пільги, що уможливлюють отримання підвищеного і стійкого (надійного) доходу, роблять привілейовані акції привабливими для інвесторів. Емітентів привілейовані акції також улаштовують. Річ у тім, що саме привабливістю пільгових акцій емітент може залучити великий капітал, а ціла низка обмежень діяльності власників «безголосих» акцій дає змогу емітентові не допускати «сторонніх» до управління, не розпорошувати статутний фонд, зберігати контрольний пакет акцій. Принцип «візьми своє і не втручайся» багатьох емітентів і багатьох інвесторів цілком влаштовує. А коли обидві сторони задоволені якимось видом акцій, значить, у нього є перспектива.

Емісія цінних паперів (акцій) — це встановлена в законодавчому порядку послідовність дій емітента з випуску й розміщення цінних паперів. Рішення про випуск акцій приймають засновники акціонерного товариства з наступним затвердженням його на загальних зборах акціонерів.

Рішення про випуск акцій оформляється протоколом, котрий повинен мати дані, достатні для забезпечення обсягу прав власників цих паперів. Зокрема в протоколі зазначають мету випуску, види акцій, їхню номінальну вартість, порядок виплати дивідендів, порядок розміщення й викупу акцій тощо.

Емітент і посадові особи органів управління емітента, на яких статутом або внутрішнім документом емітента покладено обов’язок відповідати за повноту й достовірність інформації, що є в указаних документах, несуть відповідальність за виконання цих зобов’язань згідно із законодавством.

Вибрана емітентом форма випуску цінних паперів фіксується в протоколі про випуск і в спеціальному документі — проспекті емісії або меморандумі про випуск цінних паперів. Для цього існують певні правила: якщо цінні папери пропонуються для розповсюдження через відкритий продаж, а також у разі випуску акцій відкритим акціонерним товариством, емітент має подати в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку проспект емісії або меморандум про випуск цінних паперів разом із заявою про реєстрацію.

Емітент через торговця цінними паперами зобов’язаний надати кожному інвесторові можливість ознайомитися з проектом до укладання інвестором угоди про купівлю цінних паперів. Під час передплати ні емітент, ні торговець не мають права повідомляти інвесторові будь-яку інформацію, що суперечить інформації, поданій у проспекті. Проспект підписують керівник і головний бухгалтер емітента. Вони ж відповідають за достовірність інформації.

Обсяг інформації, необхідної для проспекту (меморандуму), тираж цих проспектів, які емітент зобов’язаний виготовити і забезпечити їх наявність у місцях передплати, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісія може зобов’язати емітентів дотримуватися певних вимог щодо подання даних бухгалтерського обліку в проспекті емісії і навіть вимагати підтвердження таких даних незалежним аудитором. Комісія має право зобов’язати емітента опублікувати проспект (меморандум) в офіційному виданні Комісії або в засобах масової інформації. Комісія може відмовити у прийнятті проспекту, якщо порушено правила його підготовки (зокрема не розкрито суттєвої інформації) і якщо не сплачено реєстраційного мита. Усі витрати, зв’язані з визнанням випуску цінних паперів недійсним і поверненням коштів власникам, відносять на рахунок емітента. для повернення коштів власникам цінних паперів Комісія має право звернутися до суду.

Зазначу також, що перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Акції випускаються для того, щоб їх продати, тобто розмістити.

Розміщення цінних паперів — це відчуження цінних паперів емітентом первинним власникам через укладання громадянсько-правових угод. Розміщення звичайно має форму передплати — закритої або відкритої.

Закрита передплата — розміщення цінних паперів поміж заздалегідь визначених інвесторів без публічного (тобто з використанням засобів масової інформації) оголошення пропозиції.

Відкрита передплата — розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції і укладення громадянсько-правових угод.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів (акцій) - їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

4) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних паперів;

5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;

7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

8) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

9) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

10) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

11) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

12) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

13) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

14) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

15) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів (приклад такого свідоцтва наведено у додатку 1);

16) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Андеррайтер (від англ. underwriter — передплатник) - це торговець цінними паперами, котрий виступає від імені і з доручення емітента відповідно до укладеного з ним договору або викуповує в емітента цінні папери для їх наступного розміщення за передплатою. Андеррайтери можуть розмістити й меншу кількість цінних паперів, ніж указано в проспекті. Частку нерозміщених цінних паперів, котрої достатньо, щоб визнати емісію такою, що не відбулася, визначає держава. Протягом усього періоду відкритого продажу цінні папери не можуть продаватися за ціною нижче їхньої номінальної вартості або вартості, встановленої Комісією, виходячи з ринкової вартості цінних паперів цього емітента на фондових біржах чи в позабіржових торговельно-інформаційних системах.

Цінні папери, випуск яких не було зареєстровано, не підлягають розміщенню.

Приватне (закрите) розміщення акцій публічного акціонерного товариства - розміщення акцій шляхом їх безпосередньої пропозиції акціонерам такого товариства та заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100.

У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів;

4) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів;

5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;