Управление малыми предприятиями

ЗМІСТ  

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ  ЇХ СУТНІСТЬ І РОЛЬ  В ЕКОНОМІЦІ......................................................................5 

1. Особливості  діяльності  малих підприємств.............................................5
2. Регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих підприємств....................................................................................................9
3. Методика оцінки фінансової діяльності  малих підприємств.................13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИКЛАДІ  МП «АМЕЛІЯ».........................................................................20

2.1.  Організаційно-економічна характеристика підприємства «Амелія».....20

2.2.  Визначення необхідного обсягу і джерел формування фінансових ресурсів  підприємства «Амелія»................................................................24

2.3.  Залучення банківського кредиту як джерело формування фінансових ресурсів  підприємства «Амелія»...............................................................30

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ  ТАІ ПЕРЕСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ  МАЛОГО  ПІДПРИЄМНИЦТВА  УКРАЇНИ........................................................................34

ВИСНОВОК...........................................................................................................40

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................42

ДОДАТКИ..............................................................................................................44  

ВСТУП

     Формування  ринкової системи господарювання в  Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності малих підприємств, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро- так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.

     Оскільки  спрощена система оподаткування  є основним чинником, який стимулює розвиток малого підприємництва в Україні, її необхідно розвивати і вдосконалювати.

     Проблема  оптимізації системи малого підприємництва як на рівні держави, так і на рівні  окремого підприємства актуальні впродовж всього періоду формування і розвитку економічної науки. Оскільки сфера малого підприємництва у нашій країні доволі нова, то варто активно запозичати досвід інших країн, система оподаткування яких повною мірою сприяє розвитку малого бізнесу.

     Ефективність  діяльності підприємств малого бізнесу залежать від багатьох факторів: форма власності, галузь, місцезнаходження. Кожен з цих факторів по-своєму впливає на ефективність малих підприємств, тому досліджувати та визначати ефективність малого бізнесу більш доречно в аспекті кожного фактору, формуючи тим самим відповідні програми їх підтримки.

     Для досягнення успіху в підприємницькій  діяльності, забезпечення стабільності ринку в умовах конкуренції необхідна  аналітична робота в усіх сферах діяльності підприємства з метою оцінки слабких місць і недоліків, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків економічних показників, визначення дольової участі партнерів у отриманих результатах.

     Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

     Обрана  тема є актуальною, тому що саме від  фінансового стану підприємства залежить здатність підприємства здійснювати свою господарську діяльність. Він визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, дозволяє оцінити, якою мірою гарантовано економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансових та інших відносинах.

     Сьогодні  життєво важливим є вирішення  проблем розвитку малого бізнесу  в Україні, налагодження його ефективної та тісної співпраці з великими підприємствами. Розбудова економіки України  та її інтеграція до європейської економіки  обов’язково повинні відбуватись з використанням малого підприємництва як потужного важеля цієї розбудови.

      Метою даної роботи є розгляд діяльності  малих підприємств.

  Завданнями курсової роботи є:

• вивчення теоретичних аспектів діяльності  малих підприємств;
• розгляд регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих підприємств;
• визначення необхідного обсягу і джерел формування фінансових ресурсів  підприємства;
• розгляд проблем  таі переспектив  розвитку  малого  підприємництва  України.

      Об'єктом  дослідження є підприємство МП «Амелія».

      Предметом дослідження є діяльність  малих підприємств.

     В ході виконання роботи були використані  наукові роботи провідних  вітчизняних  і зарубіжних  економістів, нормативно-законодавчі  акти, статут і фінансова звітність  підприємства. 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ  ЇХ СУТНІСТЬ І РОЛЬ  В ЕКОНОМІЦІ 

1.1.  Особливості  діяльності  малих підприємств 

     Мале  підприємництво представляє самий  численний рівень дрібних власників, які внаслідок своєї масовості  в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно.

     Мале  підприємство є "клітинкою" малого підприємництва. Звідси слідує, що останнє  є особливий сектор економіки, що утворюється сукупністю малих підприємств  і тому є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку [19, с. 121].

     Як показує світова практика, основним критеріальним показником, на основі якого підприємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснються невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту (прибутку).

     Згідно  з Указом Президента України "Про  державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва є  зареєстровані у встановленому  порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

     Основними економічними рисами малого підприємництва є:

• відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
• спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
• реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

     Можна сформулювати декілька груп стійких  меж малого підприємництва, зумовлених:

1. Характером виробничого процесу:

• обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і технологічних процесів;

• невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька спеціалізація;
• спрощеність системи збуту.

2. Специфікою системи управління і керівництва:

• єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;
• особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;
• компактність управлінської команди і багатофункціональності менеджерів;
• відсутність громіздких управлінських структур, простота інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;
• швидкість прийняття рішень.

     3.    Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):

• особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і власником;
• гнучкість, сприйнятливість до нововведень;
• невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;
• низька капіталізація, що означає, що власники пускають на розширення основного капіталу лише малу частку прибутків;
• висока оборотність капіталу;
• істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.

     4.   Особливостями зовнішніх впливів:

• локальність ресурсних і збутових ринків;
• не формальність взаємовідносин з вузьким колом постачальників і споживачів;
• положення в системі коопераційних зв'язків з великими і середніми підприємствами;
• надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінам законодавства;
• обмеженість джерел фінансування і недостача капіталів (якщо крупні підприємства отримують необхідні ресурси головним чином через фондові біржі, то малі підприємства покладаються на обмежені кредити банків, власні заощадження);
• велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.

     Мале  підприємництво - цілком самостійна і  найбільш типова форма організації  економічного життя суспільства  зі своїми відмінними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.

     Функціонування  на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власну справу з відносно малим стартовим капіталом − всі ці межі малого підприємства є його перевагами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним і що пристосовується, а з іншою − залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально-економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур [3, с. 145].

     За  підсумками 2010 року в Україні функціонувало 307,4 тис. малих підприємств , що на 12,3 тис., або на 4,2%, більше, ніж у попередньому році. У середньому у розрахунку на 10 тис. осіб населення припадало 66 малих підприємств. За галузевою структурою понад половину малих підприємств було зосереджено у сфері торгівлі та послуг. Так, 33,5% від їх загальної кількості були торговельними, 21,7% — займалися операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 5,0% — працювали у сфері транспорту та зв’язку, по 3,3% припадало на малі підприємства зі здійснення готельної і ресторанної діяльності, з надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту. Виробничу сферу для своєї діяльності обрали 29,9% МП, серед яких 14,4% — промислові підприємства, 10,2% — будівельні, 5,1% — сільськогосподарські. У 2010 році середньорічна кількість зайнятих працівників на МП зменшилася на 3,9% і становила 1816,6 тис. осіб, у тому числі кількість найманих працівників — відповідно на 4,8% і 1746,0 тис. осіб. На одному малому підприємстві, як і в 2009 році, в середньому працювало шість осіб. Кількість малих підприємств, які реалізовували продукцію та надавали послуги, становила 206,2 тис., або 67,1% від їхньої загальної кількості. Обсяг реалізованої ними продукції (робіт, послуг) становив 90,3 млрд. грн., або 4,8% від загального обсягу реалізації в економіці України. У порівнянні з 2009 роком ці показники зменшилися відповідно на 2,5 млрд. грн. та 0,7 відсоткових пунктів.

     Таким чином, на розвиток малого бізнесу найбільший вплив надають наступні чинники: розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах; зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем; сприяння малими фірмами розв'язанню питання про безробіття; скорочення робочої зміни; велика конкурентоздатність за рахунок менших витрат, пов'язаних зі зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати. 

1.2.  Регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих  підприємств 

      В залежності від обсягів господарського обороту підприємства і чисельності  його працівників (незалежно від  форм власності} підприємство може бути віднесено до категорії малих підприємств [20, с. 138].

      До  малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

      • у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

      • в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

      • у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

      • у галузях невиробничої сфери - з  чисельністю працюючих до 25 чоловік;

      • у роздрібній торгівлі - з чисельністю  працюючих до 15 чоловік.

      Особливості створення і діяльності малих  підприємств встановлюються законодавством України.

      Держава стимулює розвиток малих підприємств  України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює  фонди сприяння розвитку малих підприємств  та інше.

      Підприємство  створюється за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або згідно з рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених законами України.

      Підприємство  може бути створено в результаті виділення  із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

      Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами [19, с. 126].

      Як  правове поняття створення включає  визначення засновників, їх засновницької  компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником може бути особа, що має право створити у встановленому законом порядку підприємство (організацію) як юридичну особу.  Таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником органи, тобто фізичні та юридичні особи, що мають засновницьку правоздатність і дієздатність.

      Засновники  реалізують свої засновницькі права  шляхом обрання організаційної форми  підприємства; визначення цілей і  предмета його діяльності; прийняття  рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів управління тощо.

      Підприємство  набуває прав юридичної особи  від дня його державної реєстрації. 

      Джерелом  формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні  відрахування, кошти, одержані від продажу  цінних паперів, пайові внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження.

      Підприємство має право відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

      Підприємство  має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і  розрахункових рахунків і затверджує положення про них. Відкриття  структурних підрозділів не потребує їхньої державної реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки.

      В зв'язку з тим, що в економіці України  створюються і діють підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеціальні умови їх створення.

     Одним з напрямів державної підтримки  малого підприємництва є запровадження  спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сутність якої полягає  у:

•   заміни низки існуючих податків та зборів (обов’язкових платежів) єдиним податком, який фактично є податком з реалізації;

•   відсутності податкового обліку;

•   спрощенні бухгалтерського обліку та звітності.

     Єдиний  податок є найбільш прозорим з  існуючих. Він має чітко визначений об’єкт оподаткування − виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Витрати платника податку, пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, не враховуються при обчисленні суми єдиного податку, відповідно, сума податкових зобов’язань не залежить від суми отриманого ним прибутку. У зв’язку з цим перед платником єдиного податку не постає проблема оптимізації витрат виробництва та обігу з метою зменшення суми оподатковуваного прибутку, а також величини податку до бюджету.

     Рис. 1.1. Алгоритм визначення критеріїв застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва 

     Введення  спрощеної системи оподаткування  змінює мотивацію підприємства щодо обчислення об’єкта оподаткування  та його складових. Завдання збільшення валових витрат, і відповідно собівартості продукції, яке постає перед абсолютною більшістю підприємств, що працюють за загальною системою оподаткування і сплачують податок на прибуток та ПДВ, змінюється на завдання зменшення витрат і собівартості продукції, внаслідок чого зростає прибуток підприємства (різниця між виторгом та витратами). Переважна частка вивільненого від оподаткування прибутку може бути спрямована на розвиток підприємства, реконструкцію, модернізацію виробництва, що є основою для розвитку підприємництва, окремих галузей економіки, та формування ринку внутрішніх інвестицій в економіку України. В такій ситуації інтереси підприємницьких структур збігаються з інтересами держави. Саме ці чинники зробили спрощену систему оподаткування, обліку та звітності найбільш привабливою для суб’єктів малого підприємництва [4, с. 157].

     Таким чином, щоб мати право переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб′єкт підприємницької діяльності повинен відповідати й критеріям суб′єкта малого підприємництва і критеріям платника єдиного податку. 

1.3.  Методика оцінки фінансової діяльності  малих підприємств 

     Функціонуючи  в ринковій економіці як суб’єкт  підприємницької діяльності, кожне  підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов’язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

       Таблиця 1.1.

     Інформаційна  база аналізу фінансового стану малого підприємства

     Показники, для визначення яких достатньо даних Балансу (ф. 1-м) − показники ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та структури капіталу, обчислюють так само, як і для підприємств, що складають балансові звіти згідно з П(С)БО 2, оскільки нумерація рядків збережена для тих статей, що залишилися в ф. №1-м.

     Для аналізу показників, обчислення яких здійснюється за допомогою ф. №2-м, треба  враховувати, що показники „чистий  дохід” відображено в рядку 030 ф. №2-м, "чистий прибуток" − у  рядку 190 ф. №2-м, для обчислення деяких показників слід використовувати дані аналітичного обліку.

     Для оцінки показників майнового стану  обов’язково необхідно залучати дані аналітичного бухгалтерського  обліку.

     Для оцінки майнового стану підприємства використовують наступні показники (табл.1.2).

     Таблиця 1.2.

     Показники оцінки майнового стану