Управлиння платоспроможнистю пидприемства

ВСТУП

У сучасних умовах ринкової економіки, коли ринкова конкуренція стає більш жорсткою, в результаті появи більш досконалих методів і форм суперництва підприємств на ринку, дослідження організацій служби маркетингу стають все більш необхідними.

Актуальність обраної теми полягає в тому , що підприємство – це основна і найважливіша ланка в ринковій економіці. Вивчення, аналіз та фінансове регулювання показників платоспроможності в даний час дуже необхідно для підприємств, так як підприємство найчастіше економічно розвинене не платоспроможне, не ефективно працюють, не ефективно використовують свій отриманий прибуток, не ефективно вкладають свої грошові кошти. Дана проблема для нинішніх підприємств в нинішній період дуже актуальна, істотна і важлива.

Платоспроможність – це наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для погашення короткострокових зобов’язань та поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями, а також спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність.

Якщо підприємство фінансово стійке , платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів . Нарешті , воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, тому що виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату  робітникам і службовцям, дивіденди – акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

Платоспроможність надає позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому платоспроможність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Метою даної курсової роботи є проведення оцінка ефективності діяльності системи управління платоспроможністю підприємства.

Об'єктом дослідження роботи економічні процеси, які відбуваються на ПрАТ “Сумський Промпроект”.

Предметом дослідження в даній роботі є закономірності функціонування і розвитку підприємства ПрАТ“Сумський Промпроект” за 2010-2012 роки.

Для досягнення мети було поставлено ряд завдань:

• трактувати поняття платоспроможності підприємства;
• визначити методичний інструментарій оцінки рівня платоспроможності підприємства;
• охарактеризувати господарську діяльність товариства;
• визначити організаційну структуру та основні види послуг товариства;
• провести економічний аналіз діяльності товариства;
• здійснити аналіз показників ліквідності та платоспроможності;
• провести діагностику  кризового стану на підприємсті ПрАТ “Сумський Промпроект”
• визначити можливі перспективи розвитку;
• проаналізувати напрями вдосконалення системи управління платоспроможністю.

Робота складається з трьох основних частин. У першій частині трактується поняття платоспроможності, підходи до управління платоспроможністю, методика аналізу показників платоспроможності. Друга частина присвячена аналізу економічної діяльності та показників платоспроможності товариства. В третій частині запропоновані  напрями вдосконалення системи управління платоспроможністю.

Під час виконання курсової роботи я використовувала метод порівняння (він дає змогу визначити ступінь виконання плану, оцінити в якій мірі збувається намічений прогноз, перевірити напруженість планових завдань і якість планування, виявити динаміку досліджуваних показників, визначити кращий досвід господарювання, установити, чи є аналізоване підприємство конкурентоспроможним, оцінити його організаційно-технічний рівень, визначити місце, яке воно посідає у галузі, встановити, в якій мірі підприємство наблизилося до найвищого рівня використання наявних  ресурсів і ефективності господарювання, виявити невикористанні внутрішні резерви тощо),графічний метод (застосовують в економічному аналізі для здійснення контролю за виконанням різноманітних планів (планів – прогнозів, бізнес – планів, індикативних та ін.), вивчення структури і тенденції зміни господарських явищ і процесів, дослідження взаємозв’язку між аналізованими показниками у просторі або часі, одержання висновків про наявність і напрям такого зв’язку, а також дозволяє обрати математичну модель для його вираження),а також статистичні таблиці для більш раціонального та систематизованого викладення результатів, зведення і групування аналітичних даних.

Останнім часом ефективним є застосування комп’ютерних засобів побудови графічних зображень, що рекомендується використовувати при виконанні курсової роботи.

Інформаційною базою при написанні курсової роботи стали:

• фінансова звітність: форма №1, форма №2;
• монографії, статті;
• роботи українських та зарубіжних авторів;
• інші друковані видання.

Розділ 1

Теоретичні засади управління платоспроможністю підприємства

1.1. Поняття платоспроможності підприємства

Перехід України до нової форми економічних відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює потребу вирішення нових завдань, пов'язаних з економічним розвитком підприємств. Адже нині діяльність вітчизняних суб'єктів господарювання значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, несприятливим податковим законодавством, скороченням виробництва, гострим дефіцитом фінансових ресурсів. Тому практичного значення при співпраці з підприємством набуває його платоспроможність[21].

Під платоспроможністю підприємства розуміють :

1. його здатність в строк і в повному обсязі задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити , проводити оплату праці персоналу , вносити платежі в бюджет;
2. можливість регулярно і своєчасно погашати боргові зобов'язання визначаються в кінцевому підсумку наявністю у підприємства грошових коштів, що залежить від того, якою мірою партнери виконують свої зобов'язання перед підприємством.

Аналіз визначень сутності поняття «платоспроможність підприємства» свідчить про відсутність єдиного його розуміння авторами. Саме тому актуальною лишається проблема з’ясування сутності поняття платоспроможності підприємства.

Сутність аналізу визначень терміну “платоспроможність” підприємства представлено в таблиці 1.1[6].

Таблиця1.1

Сутнісний аналіз визначення терміну «платоспроможність» підприємства

Підсумовуючи вище викладене, можна зазначити, що всіх авторів об’єднує однакове розуміння платоспроможності з позиції достатності грошових коштів. Також кожне з розглянутих визначень містить своє раціональне зерно, з яким не можна не погодитись. Але на нашу думку визначення платоспроможності повинно бути наступним: платоспроможність – це наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для погашення короткострокових зобов’язань та поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями, а також спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність.

Основними ознаками платоспроможності є: достатній обсяг коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованість [15].

Класифікація платоспроможності підприємства представлена на рисунку 1.1

Рис. 1.1 Класифікація платоспроможності

Миттєва платоспроможність характеризує кон’юнктурний стан (на даний момент часу і за наявними обставинами) розрахунків підприємства.

Поточна платоспроможність означає спроможність підприємства сплатити свої зобов’язання в найближчому майбутньому (до півроку).

Перспективна платоспроможність – це здатність установи виконувати не лише короткострокові та довгострокові зобов’язання, а і наявність резервного капіталу для розвитку та страхової підтримки задля уникнення можливої кризової ситуації[20].

Оцінка платоспроможності підприємства проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов’язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну тотожність між його активами та зобов’язаннями одночасно за загальною сумою, термінами перетворення активів у гроші та термінами погашення зобов’язань.

Платоспроможність та ліквідність є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке , платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів . Нарешті , воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, тому що виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату  робітникам і службовцям, дивіденди – акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них[9].

Платоспроможність надає позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому платоспроможність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

1.2 Підходи до управління платоспроможністю

Одним з важливих умов успішного управління фінансами підприємств є аналіз і діагностика його фінансового стану і фінансової стійкості . Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви зміцнення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства і його підрозділів.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги, і розробити заходи щодо їх ліквідації.

Аналіз фінансового стану підприємства – це розрахунок, інтерпретація і оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують різні сторони діяльності організації. Змістом аналізу є глибоке і всебічне вивчення економічної інформації про функціонування аналізованого суб'єкта господарювання з метою прийняття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення виконання виробничих програм підприємства, оцінки рівня їх виконання, виявлення слабких місць і внутрішньогосподарських резервів[16].

Аналіз являє собою комплексне дослідження дії зовнішніх і внутрішніх, ринкових і виробничих факторів на кількість і якість виробленої підприємством продукції, фінансові показники роботи підприємства, і вказувати можливі перспективи розвитку подальшої виробничої діяльності підприємства в обраній галузі господарювання.

Об'єктом фінансового аналізу є бухгалтерська звітність підприємства . Аналіз даних звітності проводиться з метою своєчасного виявлення та усунення недоліків фінансової діяльності підприємства і знаходження резервів поліпшення його фінансового стану .

Характеристика основних методів аналізу представлена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні методи аналізу фінансової звітності

Новим напрямом в управлінні фінансово-економічною діяльністю підприємств є розробка процесу управління їх платоспроможністю, який би забезпечував прийняття оперативних та стратегічних управлінських фінансових рішень. Його сутність можна визначити як специфічну, упорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів управління платоспроможністю, що існує у рамках інформаційних зв’язків, закріплених існуючою організаційною структурою підприємства; комплекс цілеспрямованих, послідовних дій, необхідних для забезпечення бажаного стану його платоспроможності у різні моменти часу.

Стратегічне управління платоспроможністю підприємства забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої є можливості постійної збалансованості активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.

Ефективність процесу управління платоспроможністю підприємств торгівлі, в першу чергу, залежить від системи його інформаційного забезпечення. Її формування забезпечує обґрунтування альтернативних варіантів рішень і здійснення на цій основі безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, прогнозування та підготовки оперативних управлінських рішень[22].

Платоспроможність підприємства формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Вона обумовлена стабільністю економічного середовища, в рамках якого діє підприємство.

Управління платоспроможністю проводиться як мінімум за двома напрямками: підвищення платоспроможності та профілактика (зниження) неплатежів. Платоспроможність підприємства можна підвищити, якщо регулярно проводити різні заходи, які усувають причини та фактори зниження платоспроможності, а також сприяють підвищенню ліквідності активів. Це зростання питомої ваги оборотних активів у їх складі, підвищення частки ліквідності оборотних активів , прискорення оборотності активів .

Чимале значення має фінансовий імідж підприємства, який дозволяє використовувати в якості засобу розрахунків комерційні (товарні) векселі. Підвищуючи платоспроможність, підприємство одночасно забезпечує зниження і профілактику неплатежів. Завжди актуально посилення контролю за платіжними потоками.

Формами запобігання неплатежів покупців є авансові платежі, передоплата, використання акредитивів,  а також здійснення угод із заставою.

Отже, управління платоспроможністю підприємства являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів і активів, їх формування та розподілу, яка б дозволила підприємству стабільно розвиватися та забезпечити виконання наступних задач: забезпечення оптимальної структури капіталу та активів, забезпечення постійної платоспроможності та кредитоспроможності, збалансування та забезпечення оптимальної структури грошових потоків.

Таким чином, щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних складних умовах світової фінансової кризи , управлінському персоналу необхідно , перш за все , вміти реально оцінювати стан свого підприємства , стан потенційних конкурентів і вміти адаптуватися в умовах що швидко зовнішнього середовища.

1.3 Методичний інструментарій оцінки рівня платоспроможності підприємства

У кризових та посткризових умовах особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка платоспроможності підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку.

 Аналіз рівня платоспроможності в динаміці  за ряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Для правильного розуміння динаміки та рівня платоспроможності підприємства необхідно брати до уваги наступні фактори[16]:

• характер діяльності підприємства;
• стан запасів;
• умови розрахунків з дебіторами;
• стан дебіторської заборгованості.

Як було зазначено в попередньому розділі, особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності, що визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання, наявністю власних оборотних коштів та здатністю покривати збитки і представлена як важливий показник фінансової стійкості.

Оцінка платоспроможності підприємства проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов’язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань[19]. Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну тотожність між його активами та зобов’язаннями одночасно за загальною сумою, термінами перетворення активів у гроші та термінами погашення зобов’язань (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Взаємозв’язок між ліквідністю та платоспроможністю

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.

 Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи  перевищують поточні. Нездатність  підприємства задовольнити вимоги  кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні  фонди тощо у зв'язку з перевищенням  зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

 Підприємство визнається неплатоспроможним  у разі виявлення незадовільної  структури балансу.

Незадовільна структура балансу – це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна[22].

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є:

• коефіцієнт автономії (фінансової незалежності);
• коефіцієнт фінансової стабільності;
• коефіцієнт фінансового лівериджу;
• коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
• коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Коефіцієнт автономії – показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства[22].

Коефіцієнт фінансової стабільності – показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів.

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс> 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів

Нормальним (нормативним) вважається Кф с <1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами – показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.

Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким[22].

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) – показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства.

 Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних  активів припадає на кожну  грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта Кп>1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні зобов'язання.У цьому разі у підприємства стійкий фінансовий стан і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.

У деяких працях вітчизняних економістів ототожнюються поняття «ліквідності» та «платоспроможності». Але слід звернути увагу на суттєву різницю між даними поняттями. Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду часу, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Тобто ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових або матеріальних активів у грошові кошти, з метою своєчасного виконання зобов'язань. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [17].

Таким чином, поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. До цих показників відносять: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Кожен із зазначених коефіцієнтів має своє аналітичне призначення.

Так, загальну оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. В міжнародній аналітичній практиці він має ще назву – коефіцієнт покриття  поточної ліквідності. Значення коефіцієнту >1є свідченням загрози для фінансової стабільності підприємства, оскільки воно має можливість розрахуватися лише з боргами, власного капіталу в обороті для продовження господарської діяльності не матиме. При значенні коефіцієнту <1 підприємство визнається неплатоспроможним, оскільки не в змозі оплатити свої зобов'язання.

Коефіцієнт термінової ліквідності (швидкої ліквідності, проміжного покриття, миттєвої оцінки) допомагає оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов'язань у разі виникнення критичних обставин. Однак при оцінці рівню платоспроможності за вказаним показником слід враховувати «якість» складу оборотних активів, дебіторської заборгованості, реальність і терміновість її повернення на підприємство.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є свідченням достатності грошових коштів для негайного покриття зобов'язань. При цьому підприємство повинно погасити не менше 20 % короткострокових боргів, що є запорукою його платоспроможності. Однак більшість вітчизняних підприємств мають значення показника нижчі за оптимальні, але це не дає підстави робити висновок про неможливість розрахунків, оскільки усі кредитори одночасно не звертаються з вимогами про повернення боргів.

Також для оцінки рівня платоспроможності підприємства також доцільно розрахувати і проаналізувати наступні коефіцієнти:

Коефіцієнт маневрування, який дозволяє оцінити структуру майна підприємства, його розподілу на основні та оборотні активи, можливості швидкого реагування на зміни в кон’юнктурі ринку.

Позитивним вважається дотримання відносно стабільного значення показника (в межах 0,4 – 0,6), оскільки чим він вищій, тим швидше торговельне підприємство зможе відреагувати на зміни кон’юнктури ринку, тим вища гнучкість використання власних коштів.

Коефіцієнт самофінансування (Кс), який дозволяє оцінити структури оборотних активів за джерелами формування – за рахунок власного капіталу чи заборгованості[9].

Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є дані Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності.

Наведені показники дозволяють забезпечити комплексне дослідження платоспроможності торговельного підприємства, надають всебічну та повну інформацію про стан і тенденції розвитку платоспроможності, розкривають причинно-наслідкові зв’язки цих тенденцій, що створює підстави для формування коректних висновків та прийняття ефективних управлінських рішень у сфері управління платоспроможністю.