Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Управління і освоєння інноваціями на підприємствах

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…..3

Розділ 1. Теоретичні аспекти інноваційної діяльності на підприємстві.

1.1. Сутність та значення інноваційної діяльності…………...……………..…..5

1.2. Показники функціонування інноваційної діяльності………….…………..9

1.3. Загальні методи управління освоєнням інновацій на підприємствах...…20

Висновок до розділу 1…………………………………………………………...30

Розділ 2. Аналіз інноваційної діяльності ПАТ »Бель Шостка України».

2.1. Загальна характеристика підприємства…………………………………....31

2.2. Аналіз інноваційної діяльності міськмолкомбінату…………………..…34

2.3.Аналіз управління освоєнням інновацій на ПАТ «Бель Шостка України»……………………………………………………………....45

Висновок до розділу 2…………………………………………………………...52

Розділ 3. Напрями удосконалення інноваційної діяльності на ПАТ «Бель Шостка України».

3.1. Шляхи покращення інноваційної діяльності на підприємствах з виготовлення молочної продукції в Україні ……………………………….….53

3.2. Пропозиції щодо покращення управління освоєнням інновацій на ПАТ «Бель Шостка України» та їх вплив на діяльність міськмолкомбінату……………………………………………………………....61

Висновок до розділу 3…………………………………………………………...69

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….71

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...…73

ДОДАТКИ

ВСТУП

Темою моєї курсової роботи є «Управління освоєнням інновацій на підприємствах». Харчова промисловість є сукупністю підприємств різнопрофільних галузей, які технологічними зв’язками і економічним відносинами пов’язані з сільським господарством, торгівлею, підприємствами продовольчого машинобудування, тощо. Від ефективності роботи підприємств харчової промисловості багато в чому залежить вирішення завдань забезпечення населення високоякісними харчовими продуктами.

Актуальність теми роботи обумовлена тим, що в сучасних умовах ринок ставить кожного суб’єкта фінансово-господарської діяльності в достатньо жорсткі умови, а проблеми в економіці України лише підсилюють і без того важке становище багатьох підприємств. Розроблення нових товарів та управління освоєнням інновацій дуже актуальне на етапі розвинутих ринкових відносин. Попит на товари залежить від зміни потреб і смаків споживачів, появи нових технологій, скорочення життєвого циклу товарів і загострення конкуренції.

Об’єктом дослідження є ПАТ «Бель Шостка України».

Предметом дослідження є особливості, форми та методи управління освоєнням інновацій на підприємстві.

Метою даної теми є вивчення методів управління освоєнням інновацій на підприємствах і на основі цього запропонування заходів, щодо ефективності використання нововведень.

Згідно мети в курсовій роботі визначено такі основні завдання:

з’ясувати теоретичні аспекти управління освоєнням інновацій на підприємствах
здійснити критичний аналіз інноваційної діяльності на підприємстві ВАТ «Бель Шостка України»
запропонувати заходи по підвищенню ефективності освоєння нововведень на досліджуваному підприємстві.

Дослідженню теоретичних і практичних питань організації та управління інноваціями на підприємствах присвячено значну кількість наукових праць. Серед вітчизняних вчених вагомий внесок у дослідження цих проблем внесли такі відомі українські вчені як В. Александрова, Ю. Бажал, О. Василенко, О. Волков, М. Денисенко, В. Геєць, А. Заїнчковський, С. Ілляшенко, М. Йохна, Н. Краснокутська, Д. Крисанов, В. Ландик, О. Лапко, В. Россоха, А. Сухоруков, Л. Федулова, А. Юзефович та ін.

Основні методи дослідження на підприємстві будемо використовувати такі:

порівняння;
групування;
деталізація і узагальнення;
синтез;
аналіз;

Інформаційною базою даної курсової роботи є: інформаційна мережа Internet, наукові джерела інформації, підручники, посібники, монографії, періодичні видання тощо.

Курсова робота складається із вступу, 3 розділів: теоретичного,аналітичного та проектного, висновків, списку літератури, додатків. Текстова частина викладена на 75 сторінках друкованого тексту і складає 1 рисунок, 10 таблиць та 25 формул. У додатку розміщені результати експериментальних розрахунків, статистична та фінансова звітність об’єкту дослідження. Список використаної літератури включає 55 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні аспекти інноваційної діяльності на ПАТ «Бель Шостка України».

1.1. Сутність та значення інноваційної діяльності.

В економічній літературі термін "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється у нових продуктах і технологіях. Інноваційний продукт характеризується вищим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім продуктом[32].

Термін "інновація" почав застосовуватись у вітчизняній літературі пізніше, ніж за кордоном. Його зміст розкривають, зокрема, словники. У виданнях до 1990 р. терміна "інновація" ще немає. Водночас за кордоном це поняття виникло на початку XX ст. і дістало подальший розвиток та аналіз у 30-ті роки. Найінтенсивніше проблема інновацій та їх оцінки почала розвиватися у 60-ті роки XX ст. у зв'язку з різким зростанням масштабу та складності виконуваних НДР та ДКР, особливо в авіакосмічній, атомній та радіоелектронній промисловості, з розвитком біотехнологій[37].

З погляду конкретних підприємств інноваційну діяльність необхідно розглядати як один з основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища

Під інноваційною діяльністю (інноваційний процес) розуміється процес створення, впровадження і поширення інновацій. Сутністю інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Ця діяльність охоплює:

• випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища[5].

Під інновацією варто розуміти кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи новостворених товарів, технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємства, які їх використовують[3].

Інновації класифікуються за такими ознаками:

• за сферами діяльності (характером застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;

• за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесові (нові технології, методи керування, організаційні форми);

• залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні), ординальні (винаходи, нові рішення). Що поліпшують чи модифікують (модернізації);

• за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому.

• за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку[52].

Інноваційний розвиток визначають як процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і який пов’язаний з модифікацією існуючих і формування нових ринків збуту.

Процес інноваційного розвитку необхідно розглядати з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність. У взаємодії з постачальниками вихідної сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посередниками, споживачами, у конкретних економічних, політичних, екологічних, правових та інших умовах. При цьому така взаємодія має імовірнісний характер і не піддається однозначній оцінці.

Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.

Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях. При цьому важливо, хто є «ініціатором» інновації: споживач, постачальник чи конкурент.

Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції. Слід зазначити, що інноваційна діяльність, як і будь-яка інша, потребує організаторських здібностей. Упровадження інновації у життя — складна і цілеспрямована праця, яка покладає на виконавців додаткові обов'язки: бути завзятими і наполегливими. Якщо ці якості відсутні, то ніякий талант і ніякі знання не допоможуть[45].

В умовах реформування української економіки виникла проблема пошуку фінансових джерел активізації інноваційної діяльності — прийняття відповідних законів, надання пільг, створення приватного капіталу, стимулювання припливу в науку талановитої молоді, оновлення наукових кадрів через удосконалення системи оплати праці та відродження престижу професії науковця. Це зумовлено тим, що, як свідчать статистичні дані, масштаби інноваційної діяльності в Україні згортаються. У 2007 р. інноваційну діяльність здійснювало тільки 18,7 % промислових підприємств від загальної кількості[2]. Сприятливішими для впровадження інновацій були умови на великих промислових підприємствах, що мають належну матеріально-технічну базу. Найпоширенішим напрямом інноваційної діяльності було оновлення продукції. У 2008 р. освоєно виробництво понад 10 тис. найменувань нової продукції. Водночас недостатня підтримка інноваційної діяльності державою призвела до розриву зв'язків науки з виробництвом, унаслідок чого зменшилась частка вітчизняної продукції[10].

1.2. Показники функціонування інноваційної діяльності.

Використовувані на практиці методи оцінювання інноваційної діяльності включають розрахунок кількох показників:

інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості;
індексу рентабельності інвестицій;
внутрішньої норми рентабельності (доходності);
терміну окупності;
точки беззбитковості проекту.

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період часу. Величина економічного ефекту обчислюється в наступних формах:

народногосподарський загальний ефект (за умов використання нововведень);
внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, що одержується окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень[20].

Для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від створюваних технічних новин (нововведень) можна застосувати показник прибутку, що залишаться у розпорядженні підприємства. Тобто чистого прибутку.

З метою глибшого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати та оцінювати також інші похідні показники – коефіцієнт ефективності (прибутковості) одночасних витрат на строк окупності останніх тощо.

Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (ΔП):

ΔП = (Ц2 – В2) * ОВ2 – (Ц1 – В1) * ОВ1 (1.1)

де В1,В2 - витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн;

Ц1, Ц2 – гуртова ціна одиниці продукції (гуртова ціна продавця) при використанні базової і нової техніки. грн.;

ОВ1, ОВ2 – обсяг виробництва продукції а допомогою базової інноваційної техніки, натур. од.

Визначення результату (DС3) для окремих варіантів зниження витрат унаслідок впровадження нової техніки може бути таким. Якщо впровадження нової техніки веде до скорочення питомих витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, зниження собівартості (D С1) можна визначити за формулою:

D С₁ = (Р₁– Р₂ ) х Ц х А₂ (1.2)

де Р₁ , Р₂ – питомі витрати відповідного виду ресурсу, на од.; Ц – відпускна ціна відповідного ресурсу, грн./од.; А₂ – обсяг виробництва продукції після впровадження нової техніки, на од.

Впровадження нової техніки може забезпечити скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу. В цьому випадку зниження собівартості продукції (D С₂) можна розрахувати за допомогою формули:

, (1.3)

де DЧ – кількість робітників, звільнених з виробництва після впровадження нової техніки, чол.; З – середньорічна заробітна плата працюючих, грн.; Ос, Оп, – відповідно відрахування на обов’язкове соціальне та державне пенсійне страхування, %.

Якщо впровадження нової техніки спрямовано на зростання випуску продукції внаслідок збільшення виробничої потужності, то результат визначається як сума двох складових частин: економії постійних витрат (DС4) та збільшення (приріст) прибутку (D П1). Економія постійних витрат визначається за формулою:

, (1.4)

де В_пост – річна сума постійних витрат, грн.;

Чиста теперішня вартість ЧТВ (або інтегральний ефект). Це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто а урахуванням їх дисконтування:

, (1.5)

де Тр — розрахунковий рік; Дt — доходи в t-й рік; Вt — інноваційні витрати в t-й рік; a_t — коефіцієнт дисконтування.

Рішення доцільно впроваджувати, якщо ЧТВ є позитивною.

Як правило, рішення про інвестування коштів в інноваційний проект приймають за наявності альтернативних варіантів проектів і їх зіставлення за вигідністю. Якщо величина ЧТВ виявилася позитивною для всіх альтернативних проектів, необхідно вибрати той, де ЧТВ буде більшою.

Індекс рентабельності інвестицій J_R. Це відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію інноваційного проекту. Розрахунок індексу рентабельності здійснюють за формулою:

(1.6)

де Д_t – доход в період t; В_t – розмір інвестицій в інновації у період t;

Індекс рентабельності чітко пов’язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то індекс рентабельності J_R > 1, і навпаки. При J_R > 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним, а якщо J_R < 1 — неефективним.

Цей показник доцільно використовувати для порівняння кількох альтернативних проектів. За жорсткого дефіциту коштів перевагу слід надавати тим проектам, для яких індекс рентабельності є найвищим.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР). Показує ту норму дисконту E_R, за якої величина дисконтованих доходів за певне число років стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію проекту. У такому разі доходи і витраті ти проекту визначаються приведенням до розрахункового моменту:

; . (1.7)

Отже, норма рентабельності це таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого на економічний термін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному відсотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійснюють методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля за різних ставок дисконту. На практиці можна застосовувати таку формулу:

(1.8)

де А – величина ставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В – величина ставки дисконту, за якої ЧТВ негативна: а – величина позитивної ЧТВ за величини ставки дисконту А; в – величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту В. Якщо значення ВНР проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави – за нормативну ставку дисконту, і більше за ВНР альтернативних варіантів проекту з врахуванням ступеня ризику, то рішення про його інвестування може бути позитивним.

Термін окупності інноваційного проекту. Це період, протягом якого додатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інноваційного проекту, забезпечить повернення вкладених інвестицій. Його розрахунок також базується на грошовому потоці з його дисконтуванням для приведення до початкової (теперішньої) вартості. Необхідність такого розрахунку викликана бажанням інвестора впевнитися, що термін повернення інвестицій буде не надто великим, оскільки ризики інвестування в ринкових умовах є тим більшими, чим триваліший час їхньої окупності. За цей час можуть змінитися і кон’юнктура ринку, і ціни. Крім того, у галузях із високими темпами НТП поява нових технологій на час, коли інвестиції ще не окупилися, може швидко їх знецінити.

Період окупності інноваційного проекту розраховують за формулою:

(1.9)

де ПІ – початкові інвестиції у проект; Д – прогнозні щорічні грошові доходи.

Оскільки щорічні грошові доходи змінюються протягом життєвого циклу інноваційного продукту, то розрахунок слід робити на усереднену їх величину.

Є й інший спосіб розрахунку терміну окупності, який ґрунтується на постнадійному відніманні від величини початкових інвестицій прогнозного річного грошового доходу у відповідному році. При цьому кожна наступна стадія розрахунку передбачає зменшення початкових інвестицій на величину доходу, враховану на попередній стадії розрахунку. Кількість стадій розрахунку, в яких отримано позитивну величину, дасть кількість цілих років окупності. Розрахунок закінчується, коли залишок початкових інвестицій буде меншим прогнозного річного доходу наступного періоду. Для останнього періоду можна визначити і кількість місяців, протягом яких інвестиції повністю окупляться. Отже, другий спосіб є точнішим від першого.

Точка беззбитковості. Використовують її для визначення того обсягу нової продукції, який потрібно реалізувати на ринку за прогнозного рівня цін на неї, досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту. Точку беззбитковості (критичний обсяг продукції) можна розраховувати у натуральних одиницях за формулою:

(1.10)

де Суп – умовно-постійні витрати підприємства грн.,

Ц од – ціна одиниці продукції, грн..; Взм – змінні витрати на одиницю продукції, грн.

У вартісному вираженні критичний обсяг визначають за формулою:

(1.11)

де m_зм – частка змінних витрат у ціні продукції.

За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймають той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності. Ним є різниця між прогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом.

Отже, якщо вказані показники свідчать про економічну вигідність проекту у межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цінах на продукцію, то рішення про інвестування може бути позитивним.

Показник відносної економічної ефективності капіталовкладень. Використовується за існування кількох альтернативних варіантів інновації, причому реалізація інновації передбачає різнобічний вплив на виробничий процес, який полягає у зміні рівня витрат і в поліпшенні збуту продукції, що зменшує величину питомих витрат на її виготовлення. Критерієм вибору кращого варіанту є мінімум приведених витрат:

(1.12)

де S_i – поточні витрати з розрахунку на одиницю продукції (собівартість) за і-тим варіантом; К_i – питомі капіталовкладення за і-тим варіантом; Е_н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень, який визначається як прийнятний для конкретного підприємства рівень віддачі від вкладеного капіталу і не може бути нижчим від ставки банківського відсотка. Як правило, цей показник застосовується для порівняння інновацій, що не передбачають великих капіталовкладень; в іншому разі використовується методика розрахунку показників інноваційного проекту.

Якщо порівняння здійснюється для нового процесу і старого (базового), то можна розрахувати і економічний ефект від упровадження інновації, який буде дорівнювати різниці приведених витрат за старим виробничим процесом і новим.

Показники ефективності інноваційної діяльності. Рентабельність інноваційної діяльності, показує який прибуток підприємство отримує з 1 вкладеної гривні в інновації та розраховується за наступною формулою:

_(1.13)

де П_ІД – прибуток від інноваційної діяльності;

В_ІД – витрати на інноваційну діяльність.

Частка прибутку від інноваційної діяльності показує, яку частину від чистого прибутку підприємства становить прибуток отриманий від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.

_, _(1.14)

де П_ІП – прибуток від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг, П – чистий прибуток підприємства.

Частка витрат на інноваційну діяльність показує, як багато коштів від загальної суми витрачається на розвиток нових продуктів. Для цілей зростання всього підприємства цей показник повинен плануватися на достатньому рівні й відповідати структурі інноваційного портфелю, встановлюючи необхідне співвідношення між різними напрямками інвестицій[52]. Він розраховується як:

(1.15)

де В^Н – витрати, вкладені в нові продукти до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін; В^З – загальні витрати на інноваційну діяльність до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін.

Інноваційний прибуток на одного працівника є своєрідним критерієм продуктивності праці людей, які займаються інноваціями. Цей показник також дає уяву про ефективність розміщення додаткових ресурсів:

(1.16)

де П_ІД – прибуток від інноваційної діяльності,

^– загальне число працівників, повністю зайнятих інноваційною діяльністю.

Частка витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю показує скільки припадає витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю та розраховується за наступною формулою:

(1.17)