Управління фінансуванням оборотних активів підприємства

Тема:  Управління фінансуванням оборотних  активів підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ     1.     Теоретичні основи фінансування оборотних активів підприємства

1.1. Економічна  сутність оборотних активів підприємства.

1.2 Форми фінансуванням оборотних активів підприємства.

1.3. Політика  управління фінансуванням оборотних  активів підприємства.

РОЗДІЛ        2.        Управління фінансуванням  оборотних активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс»

2.1. Аналіз фінансування  оборотних активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

2.2. Оптимізація  джерел фінансування оборотних  активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

2.3. Шляхи удосконалення  управління фінансування оборотних  активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  цієї теми заключається у тому, що фінансово  стійким і активним є такий  суб'єкт господарювання, який за рахунок  власних коштів покриває кошти вкладені в активи, не допускає невиправданої  дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості та активності будь-якого підприємства є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних фондів. Але це не означає, що підприємство вкладає оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку.

     Головною  метою діяльності підприємства є  створення конкурентноспроможної  продукції з високими споживчими якостями, для виробництва якої потрібна раціональна організація оборотних активів. В сучасних умовах проблема забезпеченості підприємств оборотними засобами займає одне з провідних місць. Від цього фактора залежить виробнича діяльність підприємства та ефективність його виробництва. Оборотні активи перебувають у постійному pyсі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу, відповідно їх розмір повинен бути таким, щоб забезпечити безперервний процес виробництва на підприємстві. Коли ж їх розмір зменшується, то відповідно порушується виробнича діяльність підприємства, знижуються обсяги виробництва, не забезпечується своєчасне відтворювання оборотних засобів.

     Оборотні  засоби становлять одну із складових  частин майна підприємства, стан і  ефективність використання яких є важливою умовою успішної діяльності підприємства.

     Основною  метою досліджень є пошук і  обгрунтування шляхів удосконалення  формування оборотних активів підприємств. Досягнення поставленої мети обумовило  постановку і вирішення таких  задач:

     - визначити сутність та склад  оборотних активів;

      - виконати організаційно-економічну  характеристику підприємства;

     - визначити фактори, що впливають  на формування оборотних активів;

     - розрахувати показники використання  оборотних активів на ПрАТ «Київпромсервіс»;

     - проаналізувати фінансовий стан об’єкта дослідження;

     - оцінити ефективність використання  оборотних активів на ПрАТ «Київпромсервіс»;

     - визначити і обґрунтувати оптимальну  величину оборотних активів та  зробити відповідний розрахунок.

     Поставлені  завдання вирішуються за допомогою  розрахунково-конструктивного та eкономікo-статистичного методів.

     Предметом дослідження теми даної дипломної  роботи є є фінансово-господарська діяльність ПрАТ «Київпромсервіс». При написанні   роботи були використані різноманітні праці вчених (підручники, статті, наукові роботи), нормативно-законодавчі документи, статистичні дані.

     До  інформаційної бази дослідження  входять такі документи, як форма  № 1 "Баланс", форма № 2 „Звіт  про фінансові результати", форма  № 3 „Звіт про рух грошових коштів".

     Методологічною  основою є засади економічної та фінансової теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування оборотних засобів підприємств, їх ефективного використання та розподілу, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України з питань розвитку суб’єктів господарювання.

РОЗДІЛ     1.     Теоретичні основи фінансування оборотних активів підприємства

1.1. Економічна  сутність оборотних активів підприємства 

     Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.

     Згідно ПБО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на обортні та необоротні активи.

     Оборотні активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використаннї, а таклж інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації вирообленої з них прдукції або товарів і послуг. 
У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах: 
I розділ- необоротні активи; 
II розділ – оборотні активи; 
III розділ- витрати майбтніх періодів.

     До необоротніх активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

     До оборотних активів належать: запаси (виробничі запаси, тварининаи вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізацйна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи.

     Характеризуючи активи як об”єкт управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Зокрема, необоротні активи є найименш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу. 
В процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки в порівнняні з оборотними активами. Основними перевагами оборотних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, між темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізінгових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому инкової інфраструктури. 
До недоліків слід віднести: можливість на реального зносу при гвидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забеспечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства. 
Водночас при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструкторизації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління. 
Недоліки можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотніх активів; більш високий рівень фінансових ризиків. 
Основою оцінки нематеріальних активів, яка найчастіше приймається підприємствами є історична собівартість, тобто активи, які відображаються за сумою сплачених грошових коштів на момент їх придбання.Аналогічною оцінкою є така поточна собівартість, тобто оцінка необоротних активів придбаних підприємством але нерозрахована в цінах на поточний момент. Необортні активи, які реалізуються підприємством в процесі господарської діяльності відображаються за вартістю реалізації ціх активів. 
Теперішня вартість являє собою активи, які відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів під час звичайної діяльності підприємства.

     Кожне підприємство, враховоючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротніх ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов”язковим.

     Оборотні  активи підприємства належать до мобільних  активів, які є грошовими коштами  або можуть бути перетворені в  них протягом року або одного операційного циклу [8].

     Оскільки  період виробничо – комерційного циклу складається з проміжку часу між сплатою грошей за сировину та матеріали і надходження грошей від продажу готової продукції, на його тривалість впливають період кредитування підприємства постачальниками, період перебування сировини і матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від класифікації оборотних коштів, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками (Додаток А).

     В процесі виробничої діяльності oкремі  елементи оборотних активів постійно трансформуються. Підприємство купує  сировину і матеріали, виготовляє продукцію, потім продає її, часто в кредит, в результаті чого утворюється дебіторська заборгованість, яка через певний проміжок часу перетворюється в грошові кошти. Цей кругообіг показаний на рис.1.1. 

     Рисунок 1.1. Кругообіг елементів оборотних  активів 

     Показники кругообігу, що характеризують оборотні активи, є їх обсяг і структура, які більшою мірою залежать від галузі промисловості, причому величина оборотних активів визначається не лише виробничими чинниками, а й іншими, випадковими впливами: сезонні знижки або сезонний ажіотаж, зміна смаків споживачів.

     Оборотні  активи включають:

     - запаси;

     - дебіторську заборгованість;

     - грошові кошти та ліквідні  цінні папери.

     Однією  з основних складових оборотних  засобів є запаси підприємства, до яких входять: виробничі запаси, незавершене  виробництво, готова продукція, товари, малоцінні та швидкозношувальні предмети.

     До  оборотних виробничих засобів підприємства відносять частину засобів виробництва, речові елементи яких в процесі праці, на відміну від основних виробничих засобів, розраховуються в кожному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт в цілому і одразу. Речові елементи оборотних засобів в процесі праці зазнають зміни своєї натуральної форми та фізико-хімічних речовин. Вони втрачають свою споживчу вартість з мірою їх виробничого споживання. Нова споживча вартість виникає у вигляді виробленої продукції [15].

     До  складу запасів підприємств належать:

     - виробничі запаси (запаси сировини  і основних матеріалів, добрива,  палива, будівельних матеріалів  для ремонту та інших потреб  основної діяльності, запасні частини, тварини на вирощуванні та відгодівлі, худоба на базах, насіння і садівний матеріал, корми, малоцінні й швидкозношувальні предмети, спецінструменти, спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб);

     - незавершене виробництво рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих  виробництв; напівфабрикати власного  виробництва (незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершення виготовлення; незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходи);

     - готова продукція (продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам);

     - товари (матеріальні цінності, що  придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу);

     - малоцінні та швидкозношувальні  предмети (предмети, що використовуються  протягом не більше одного  року або операційного циклу,  якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський  інвентap, спеціальне оснащення, спеціальний одяг).

     Малоцінними вважаються предмети вартістю до 15 неоподаткованих  мінімумів за одиницю незалежно  від терміну служби, крім сільськогосподарських  машин і знарядь, робочої та продуктивної худоби, які відносяться до основних засобів незалежно від вартості. Незавершене виробництво в землеробстві - це витрати, здійснені в даному році під урожай озимих і ярих культур майбутнього року; в тваринництві - витрати на інкубацію яєць, що переходять на наступний pік.

     Оборотні  засоби включають готову продукцію сільськогосподарського виробництва, промислових, допоміжних, обслуговуючих виробництв, призначену для реалізації. Розмір їх залежить від обсягу виробництва продукції, терміну її реалізації. Структура їх змінюється з розвитком спеціалізації, концентрації та інтенсифікації виробництва. У зернових господарствах - це насіння, добрива, незавершене виробництво, у тваринницьких - тварини на вирощуванні та відгодівлі, корми [10].

     Оскільки  підприємство вкладає кошти в  утримання запасів, то воно несе певні витрати, пов'язані з їх зберіганням та ризиком псування цих запасів, що впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.

     Дебіторська заборгованість - це важливий компонент  оборотних активів. Продаж товарів  одного підприємства іншому або організації не завжди супроводжується негайними розрахунками. Неоплачені розрахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості.

     Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані (безумовне  письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи у встановлений термін на користь пред'явника векселя); заборгованість за товари, роботи та послуги; заборгованість за розрахунками.

     Векселі одержані - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем.

     Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і  товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягів реалізації, але водночас існує ризик її неповернення боржником, тобто можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

     Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає  у зв'язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають отриманню [16].

     Грошові кошти та ліквідні цінні папери - найбільш ліквідна частина оборотних  активів. До грошових коштів відносять касову готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Цінні папери, що є короткотерміновими фінансовими вкладеннями, включають: цінні папери інших підприємств, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади.

     Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються та утримуються  протягом терміну, що не перевищує один pік. До поточних інвестицій належать ринкові  цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати.

     До  елементів оборотних засобів відносять витрати майбутніх періодів витрати, оплачені в звітному періоді, які належать до наступного облікового періоду, наприклад, насамперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що будучи понесеними одночасно або протягом незначного проміжку часу, вони відносяться на собівартість виготовленої продукції не зразу, а поступово.

     До  інших оборотних засобів відносять  ті оборотні засоби, які не включені в склад вище перелічених їх видів, знаходять відображення в їх сyмі [16].

     Таким чином, оборотні активи постійно знаходяться  в обороті і є джерелом авансованого фінансування затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції  з моменту утворення виробничих запасів до часу надходження виручки від реалізації готової продукції. Отже, грошові забезпечення безперервності процесу виробництва і є першою функцією оборотних активів - виробничою.

     Друга їх функція - платіжно-розрахункова, завдяки  якій здійснюється вплив на сферу обігу, стан розрахунків та на рух грошових потоків на підприємстві. Наявність грошових коштів в мінімально необхідних розмірах для забезпечення нормальної виробничо-комерційної діяльності є неодмінною умовою успішного виконання ними своїх функцій.

     За  місцем і роллю в процесі виробництва оборотні активи поділяють на 4 групи:

     - вкладені у виробничі запаси;

     - вкладені у незавершене виробництво;

     - вкладене у готову продукцію;

     - грошові кошти і ліквідні цінні  папери.

     За  відношенням до планування оборотні активи поділяють на нормовані і ненормовані. Нормують оборотні засоби, що знаходяться у виробничих запасах, незавершеному виробництві - залишках готової продукції на складах. Нормування матеріальних оборотних засобів у сільськогосподарських підприємствах забезпечує безперервне виробництво і реалізацію продукції. Інші елементи оборотних засобів називають ненормованими (кошти в рахунках, дебіторська заборгованість і на різних рахунках у банку) [19].

     За  джерелом формування оборотні активи поділяються на власні, прирівняні до них і запозичені (залучені).

     Власні  оборотні засоби - це засоби, що постійно знаходяться у розпорядженні  підприємства і формуються за рахунок  власних peсypсів; утворюються за рахунок  доходу підприємства для покриття потреби  в мінімально необхідних запасах. Вони забезпечують підприємству оперативну самостійність у виробничій і фінансовій сфері діяльності. Прирівняні до власних - це кошти, які тимчасово використовуються в обігу з інших фондів, тобто у процесі руху власні оборотні засоби можуть заміщуватись засобами, що є в дійсності частиною власних, авансованими на оплату праці, але тимчасово вільними, кредитна заборгованість. Використовуються як резерв, коли необхідно відновити платоспроможність підприємства.

     Запозичені  оборотні засоби утворюються за рахунок кредитів банку і кредиторської заборгованості (комерційний кредит) та інших пасивів. Кредити видаються для покриття тимчасових потреб підприємства, наприклад, для придбання понаднормованих запасів.

     У різних галузях національної економіки  склад і структура оборотних засобів pівні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання.

     Склад оборотних засобів - розподіл оборотних  засобів на oкремі групи і види за класифікаційними ознаками.

     Найважливішим є розподіл оборотних засобів за елементами, так званий елементарний склад, який вже вище детально розглянули.

     Під структурою оборотних активів розуміють  кількісне співвідношення окремих  елементів в загальному обсязі оборотних  активів, виражене в процентах до загальної суми[28].

     Класифікація  оборотних засобів має важливе  значення для аналізу та прийняття  управлінського рішення щодо їх удосконалення. В таблиці 1.1 наведені основні види оборотних засобів відповідно до їх класифікаційних ознак. 

     Таблиця 1.1 Види оборотних засобів

     Оборотні  засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу). До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.

     Валові, чисті і власні оборотні засоби. За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби.

     Валові  оборотні засоби характеризують загальний  їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.

     Постійна  і змінна частина оборотних засобів. За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину . Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції. Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в oкремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

     Hoрмовані  і ненормовані оборотні засоби. За pівнем охоплення нормуванням  оборотні засоби поділяються  на нoрмовані і ненормовані.  До нормованих належать ті  елементи оборотних засобів, мінімальні  запаси яких можуть бути розраховані  з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів. До ненормованих - ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

     Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За pівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових peсypсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни.

     Оборотні  засоби з мінімальним, малим і  великим ризиком. Залежно від  ступеня ризику розрізняють такі типи оборотних засобів: перша - з  мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); друга - з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товари (за винятком тих, що не користуються попитом); третя - з великим ризиком вкладень - сумнівнa дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом [14].

     Класифікація  оборотних засобів підприємства не обмежуються вище переліченими ознаками, однак їх можна вважати найважливішими.

     Таким чином фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності  та ефективності використання оборотних  засобів. До оборотних засобів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові  кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Вони перебувають у постійному pyсі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. На першій стадії оборотні засоби в грошовій формі використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних peсypсів. На наступній стадії виробництва ці матеріальні ресурси піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції. Третя стадія розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції, яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, але й дає певний прибуток.