Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Управління грошовими потоками. 3

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЕМСТВ………………………………………………….7

1.1.Сутність грошового потоку підприємства………………………….7

1.2.Структурування грошових потоків за видами діяльності………..17

1.3.Управління грошовими потоками в сучасних умовах розвитку економіки…………………………………………………………………23

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА»…………………………………………………27

2.1. Аналіз складу та структури грошових потоків на підприємстві..27

2.2.Аналіз впливу факторів на грошові потоки підприємства………..33

2.3.Аналіз достатності грошових коштів……………………………..38

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ……………………………………………44

3.1.Ефективність управління грошовими потоками на підприємстві..44

3.2.Напрямки підвищення ефективної організації грошових коштів на підприємстві…………………………………………………………46

3.3 Моделі і шляхи поліпшення використання оборотних коштів….49

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….60

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..63

ВСТУП

Функціонування підприємства – це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів. Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти. Вирішення цієї проблеми неможливе без досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного окремого суб’єкта господарювання.

Питання економічного аналізу грошових потоків висвітлюються в роботах зарубіжних авторів і частково у вітчизняних спеціалізованих виданнях. Свій внесок у розробку аналітичного забезпечення управління грошовими потоками зробили вітчизняні економісти: Бланк І.О., Голов С. Ф., Лігоненко Л.О., Литвин Б. М., Мних Є.В., Нусінов В. Я., Ситник Г.В., Суторміна В. М., Шкарабан С. І. та інші. Водночас у вітчизняному доробку бракує окремих комплексних завершених досліджень з питань управління грошовими потоками, які б розширили межі традиційного аналізу, сформували конкретні підходи до розробки аналітичного забезпечення управління ними, запропонували конкретні шляхи виходу підприємств із стану неплатоспроможності тощо.

Актуальність теми. В сучасних умовах господарства багато підприємств поставлені в умови самостійного вибору стратегії та тактики свого розвитку. Самофінансування підприємством своєї діяльності стало першим завданням кожного підприємства. В умовах ринкової економіки, конкуренції і нестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на незначні відхилення від нормальної діяльності підприємства. Управління грошовими потоками являється тим інструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результату діяльності - отримання прибутку. Процес одержання грошових надходжень і здійснення грошових виплат (формування вхідних і вихідних грошових потоків) є передумовою безперервного та стабільного функціонування підприємства. Ліквідність, тобто спроможність у встановлені терміни виконувати свої фінансові зобов’язання, що становить одну з необхідних умов успішного функціонування підприємства, забезпечується не тільки наявністю, але й поточним надходженням коштів. Цими обставинами і обумовлено вибір досліджуваної теми.

Метою роботи є з'ясування сутності грошових потоків підприємства, дослідження принципів управління грошовими потоками та методів оптимізації грошовими потоками підприємства.

Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати наступні завдання:

розкрити сутність грошових потоків та визначити їх структуру;
провести аналіз грошових потоків підприємства;
дослідити методи оптимізації грошових потоків;
визначити принципи управління грошовими потоками підприємства;

Об’єктом дослідження є - вивчення руху грошових потоків на ПАТ «Бель Шостка Україна» - одного з найбільших виробників молочної продукції в Україні, він відомий чудовими сирами власного виробництва.

Предметом дослідження є механізм управління грошовими потоками підприємства.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЕМСТВ

1.1Сутність грошового потоку підприємства

За ринкових умов поява терміну «грошовий потік» поряд з існуванням категорії коштів є цілком оправданою. Адже термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницької діяльності, де грошові надходження і вибуття мають постійний характер, йдуть безперервними потоками. Лише в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

Під поняттям «грошовий потік» визначено розподілений у часі ряд платежів з позитивною величиною (надходження) і негативною величиною (виплати), що проходять по рахунках коштів підприємства. Грошові потоки доцільно класифікувати за видами господарської діяльності, напрямами руху, обсягами обслуговуваних операцій, економічним змістом і призначенням, методом оцінки в часі, що дозволить більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування грошових потоків різних видів на підприємствах.

В Україні на сьогодні при означенні поняття грошових потоків слід керуватися П(С)БО4 «Звіт про рух грошових коштів», де під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття коштів та їх еквівалентів.

Основою формування фінансових ресурсів підприємства є грошові кошти у вигляді амортизаційних відрахувань і грошових резервів, які формуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

На розмір грошових коштів, що є у розпорядженні підприємства, впливають надходження ресурсів у вигляді позичених (банківські та комерційні кредити) та залучених (різного виду заборгованості) ресурсів.

Це означає, на підприємствах грошові кошти перебувають у вигляді резервів та в інших формах.

Природнім є те, що підприємства функціонують в умовах обмежених фінансових ресурсів. Тому вони вдаються до позичених коштів з метою середньотермінового або довготермінового покриття потреби у власних фінансових коштах.

Грошові кошти, тобто, грошові активи, як правило, розподіляються на три позиції: касова готівка, кошти на банківському рахунку, та інші кошти, які відповідають визначенню грошових коштів. Для цілей фінансової звітності всі грошові кошти збираються докупи і відображаються в одній статті — грошові кошти, навіть коли підприємство має кілька банківських рахунків.

Грошові кошти підприємства можуть зберігатися в касі або на рахунку в банку. Через касу здійснюється готівковий обіг грошових коштів.

Грошові кошти підприємства входять до так званих фондів обігу ,які забезпечують процес реалізації продукції, тоді як оборотні фонди функціонують у сфері виробництва продукції.

Фонди обігу підприємства представлені на рис.1.1:

Рис.1.1.Фонди обігу

Динамічний підхід до управління грошовими коштами в сучасній теорії фінансового менеджменту поступово виділяється в окрему область дослідження оперуючи терміном «грошові потоки», який в цілому, ідентифікується з рухом грошових коштів і спроможний описувати функціонування підприємства в динаміці. Грошові потоки — система розподілених в часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства. Вивчення грошових потоків підприємства дозволяє дослідити механізм його функціонування, оскільки грошові потоки віддзеркалюють весь комплекс функціональних зв’язків, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Метою управління грошовими потоками є досягнення підприємством стану фінансової рівноваги та стійкого фінансового зростання. В зв'язку з цим, менеджмент грошових потоків на підприємстві передбачає вирішення задач, пов’язаних з визначенням джерел та обсягів грошових надходжень, пошуком резервів їх зростання обґрунтуванням обсягів та пріоритетності грошових видатків, забезпеченням збалансованості та синхронності між позитивними (вхідними) грошовими потоками,які характеризують обсяг надходження грошових коштів від усіх видів діяльності,та від'ємними (вихідними) грошовими потоками, які характеризують обсяг їх витрачання, підтримкою стану динамічної платоспроможності підприємства, прискоренням обороту грошових коштів, підвищенням ефективності їх використання .

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Підприємства та їх відокремленні підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

поточні рахунки,що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій ;
бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання ;
кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);
депозитні, що відкриваються між власником рахунку та установою банку на визначений строк. Кошти та депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок, або зараховуються на поповнення депозиту.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на :

поточні;
розподільчі;
кредитні;
депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій .

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

Вкладений (депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Класифікація оборотного капіталу підприємства представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація оборотного капіталу підприємства

Класифікаційні ознаки	Види оборотного капіталу
Обслуговування сфер кругообігу капіталу	Оборотний капітал сфери обігу
Функціональні форми стадій кругообігу капіталу	Грошова функціональна форма оборотного капіталу Виробнича функціональна форма оборотного капіталу Товарна функціональна форма оборотного капіталу
Продовження таблиці1.1.
Класифікаційні ознаки	Види оборотного капіталу
Склад елементів формування	Валовий оборотний капітал Чистий оборотний капітал Фінансово-експлуатаційні потреби
Джерела фінансування	Власний оборотний капітал Позиковий оборотний капітал
Особливості планування та принципи організації	Нормований оборотний капітал Ненормований оборотний капітал
Особливості інвестування оборотних актів	Постійного використання Мінливого використання
Види діяльності підприємства	Оборотний капітал ,що обслуговує операційну діяльність Оборотний капітал, що обслуговує фінансову діяльність Оборотний капітал, що обслуговує інвестиційну діяльність
Склад елементів, в які інвестується оборотний капітал	Товарно-матеріальні цінності Розрахунки з дебіторами Грошові кошти Інший оборотний капітал

Формування грошових потоків на підприємстві характеризується різним рівнем їх значущості для забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах. Так, відповідно до принципів XYZ-аналізу, об’єкти управління доцільно поділяти на категорії, що відображають рівень їх впливу на кінцевий результат:

пріоритетні грошові потоки;
другорядні грошові потоки;
обслуговуючі грошові потоки.

Основна увага фінансового менеджера має бути зосереджена на грошових потоках підприємства, що віднесені до складу пріоритетних, — грошових потоків за операціями, які забезпечують створення більшої частини вартості або прибутку підприємства і, відповідно, формуються на регулярній основі. До пріоритетних грошових потоків можна віднести, зокрема, надходження виручки від реалізації; оплату рахунків постачальників; сплату податків, інших обов’язкових платежів; виплату заробітної плати, формування доходів власників (грошові дивідендні виплати, викуп власних корпоративних прав).

Другорядні грошові потоки представляють видатки грошових коштів, які можуть бути відкладені з точки зору стратегічних потреб або у разі неспроможності здійснення без прямих витрат для підприємства у вигляді штрафів, неустойки, пені та ін.

Обслуговуючі грошові потоки підприємства формуються за господарськими операціями, які хоча безпосередньо і не створюють вартості підприємства, однак є необхідними для забезпечення нормального режиму його функціонування. До господарських операцій, що генерують обслуговуючі грошові потоки, можна віднести, наприклад, організацію відносин із комерційним банком, із страховою компанією.

Рис. 1.2. Узгодження вхідних та вихідних грошових потоків

Грошовий потік (рис. 1.2) класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках господарської операції, що генерує такий грошовий потік, веде до збільшення абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певний момент часу. Сукупність вхідних грошових потоків є складовою чистого грошового потоку суб'єкта господарювання. Сукупність вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання наведена на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Типова сукупність вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання

Другою складовою чистого грошового потоку суб'єкта господарювання від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності є сукупність вихідних грошових потоків.

Грошовий потік класифікується як вихідний, якщо рух коштів у рамках такого грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів, що перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання на певний момент часу. Сукупність вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання наведена на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Типова сукупність вихідних грошових
потоків суб’єкта господарювання

Отже, можна зробити певні висновки:

1.Функціонування оборотного капіталу підприємства здійснюється в умовах складної взаємодії комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів, що пояснюється багатогранністю як самої цієї економічної категорії, так і складністю транзиційних процесів перехідного періоду.

2.Оптимальне управління оборотним капіталом передбачає необхідність приділяти особливу увагу аналізу показників ефективності його використання. Відсутність збалансованості складу і якісного змісту цих показників значно ускладнює об’єктивність аналітичних оцінок, а тим самим ускладнюється прийняття управлінських рішень.

1.2. Структурування грошових потоків за видами діяльності

Для потреб управління фінансами підприємства виділяють окремі види його діяльності, які формуються як класифікаційні сукупності господарських операцій із аналогічними функціонально-організаційними характеристиками (рис. 1.5.).

Вхідні грошові потоки

Вихідні грошові потоки

Операційний грошовий потік

İнвестиційний грошовий потік

Фінансовий грошовий потік

Чистий грошовий потік Cash flow

Рис. 1.5. Грошові потоки суб’єкта господарювання за видами діяльності

та джерелами формування

Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), що враховують світову практику, господарську діяльність підприємств для потреб організації фінансового менеджменту, обліку, а також формування та оприлюднення публічної фінансової звітності, поділяють на три види:

основна діяльність;
інвестиційна діяльність;
фінансова діяльність.

Таке групування господарських операцій за видами діяльності широко використовується на практиці при організації фінансового менеджменту та аналізу його результативності, однак не є єдино можливим. Слід підкреслити, структурування діяльності підприємства є обов’язковим для складання публічної фінансової звітності (рис. 1.6.).

Рис. 1.6. Структура оприлюднення суттєвої фінансової інформації про грошові потоки суб’єкта господарювання

Грошовий потік від операційної діяльності. Операційна діяльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності.

У зв’язку з цим, у фінансовій літературі на позначення операційної діяльності досить часто використовується термін основна діяльність. Незважаючи на присутність певної неточності, такий підхід є досить раціональним і з ним можна погодитися. Загалом операційна, або основна, діяльність суб’єкта господарювання являє собою сукупність господарських операцій, реалізація яких безпосередньо пов’язана зі здійсненням тих видів підприємницької діяльності, що передбачені положеннями статутних документів такого підприємства і забезпечують формування основної частини його доходів.

Важливою кількісною характеристикою господарської діяльності суб’єкта господарювання є розрахунок та оцінювання абсолютної величини грошового потоку, який генерується в рамках операційної діяльності, — операційний грошовий потік. Величина операційного грошового потоку є основою для розрахунку як чистого грошового потоку суб’єкта господарювання (рис. 1.5.), так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для потреб управління грошовими потоками. Слід наголосити на тому, що грошовий потік від операційної діяльності суб’єкта господарювання має розглядатися як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступні періоди. Тому однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду позитивного операційного грошового потоку із відносно стабільною абсолютною величиною. При цьому високий рівень абсолютної величини операційного грошового потоку має розглядатися як позитивне явище.

Грошовий потік від інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО ідентифікується як сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Іншими словами, операції в межах інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання ведуть до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства — необоротних активів. Типовими прикладами таких операцій можуть бути:

придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання;
придбання нематеріальних активів;
здійснення дезінвестицій;
придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного (проценти або дивіденди) чи активного доходу;
фінансування та отримання доходів від спільної діяльності.

Рис. 1.7. Алгоритм розрахунку операційного грошового потоку

суб’єкта господарювання

Рух грошових коштів, який має місце під час здійснення сукупності господарських операцій у рамках інвестиційної діяльності, формує грошовий потік від інвестиційної діяльності — інвестиційний грошовий потік. На відміну від операційного грошового потоку грошовий потік від інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання не розглядається як основне джерело формування його потреби у капіталі, оскільки має переважно обслуговуючий характер відносно передбаченої статутними документами основної діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку здебільшого має від’ємне значення, оскільки доходи від інвестиційної діяльності, як правило, не перекривають потреби підприємства в інвестиційному капіталі, насамперед, потреби на фінансування реальних інвестицій.

Величина реальних інвестицій і, відповідно, інвестиційний грошовий потік у сучасній науково-практичній фінансовій літературі розглядається як свідчення проведення довгострокової реструктуризації, що здійснюється підприємством, і може сприйматися як показник ефективності його фінансово-господарської діяльності (за умови, що такі інвестиції є цільовими та керованими).

Грошовий потік від фінансової діяльності. Фінансову діяльність суб’єктів господарювання в національних П(С)БО визначають як сукупність господарських операцій, які ведуть до зміни величини та/або складу власного і позичкового капіталу. Іншими словами, фінансова діяльність спрямована на кількісну та/або якісну зміну його пасивів з метою покриття потреб підприємства у капіталі. Типовими прикладами таких господарських операцій суб’єктів господарювання, які належать до фінансової діяльності, можуть бути:

емісія корпоративних прав (акцій) та обслуговування їх
вторинного обігу;
отримання банківського кредиту та його погашення;
розміщення корпоративних облігацій та обслуговування їх обігу;
отримання безповоротної фінансової допомоги;
лізингове фінансування придбання основних засобів;
викуп корпоративних прав власної емісії.

Грошовий потік від фінансової діяльності суб’єкта господарювання — фінансовий грошовий потік — має розглядатися як коригуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності.

Формування фінансового грошового потоку, як правило, не характеризується стабільністю. Перманентність формування позитивного грошового потоку під фінансової діяльності свідчить про стійку залежність підприємства від зовнішнього фінансування. У випадку, коли таким зовнішнім джерелом є позичковий капітал, постає питання щодо фінансової спроможності підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового потоку для обслуговування зобов'язань — забезпечити джерело обслуговування виплати процентів та погашення основної суми боргу. Абсолютна величина грошового потоку від фінансової діяльності та його розподіл у часі визначають поточні та майбутні претензії власників і кредиторів підприємства щодо грошових потоків, які генеруються таким суб'єктом господарювання в результаті його фінансово-господарської діяльності.

Чистий грошовий потік (Cash Flow). Ключовим елементом структурування грошових потоків суб’єкта господарювання є розрахунок чистого (сукупного) грошового потоку, що являє собою зміну абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства, за певний період. Така зміна грошової позиції суб’єкта господарювання еквівалентна арифметичній сумі грошових потоків від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, кількісна оцінка абсолютної величини яких і є основою для розрахунку чистого сукупного грошового потоку підприємства.

1.3.Управління грошовими потоками в сучасних умовах розвитку економіки.

Основним звітним документом у якому наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в розрізі видів господарської діяльності є «Звіт про рух грошових коштів» (ф.№3) (Додаток Д) .

При проведенні більш деталізованого аналізу руху грошових статей доцільно використовувати інші данні бухгалтерського звітності: Баланс та Звіт про фінансові результати .

Аналізуючи грошові потоки будь–якого підприємства структурованого в розрізі різних видів діяльності (див.Додаток А) потрібно мати на увазі наступне:

1.Величина грошового потоку від операційної діяльності в динаміці фінансової звітності повинна наводитися з такими показниками як приріст/ зниження доходу від реалізації продукції (робіт ,послуг ) і прибутку. Темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності, досягнутий за минулі звітні періоди, що дозволяє зробити висновки про тенденції подальшого розвитку підприємства. З іншого боку грошовий потік від операційної діяльності є індикатором ділової активності підприємства та його здатності погашати свої зобов’язання .