Управління грошовими потоками
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
по курсу «Бюджетування діяльності субектів господарювання»
Курсова робота: 31с., 7 рис., 13 джерел, 2 формули
Об’єкт досліджень – планування грошових потоків підприємства
Метою написання роботи є аналіз грошових потоків підприємства, а також виявлення шляхів удосконалення управління грошовими коштами.
Предметом дослідження є аналіз грошових потоків підприємства.
Основні результати – досліджені та узагальнені сучасні підходи щодо
бюджетування фінансової діяльності підприємства, проведено порівняльний
аналіз вітчизняних методик.
БЮДЖЕТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ, ФІНАНСОВИЙ БЮДЖЕТ, ОПЕРАЦІЙНИЙ БЮДЖЕТ.
ВСТУП
- Поняття грошових потоків і їх значення в діяльності підприємства.
- Бюджетваня грошових потоків підприємства.
- Методи оптимізації грошових потоків підприємства.
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства
З трансформацією фінансового аналізу в Україні увага практиків та науковців стала зосереджуватися на новому для вітчизняних фінансистів понятті “грошовий потік”. Управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов’язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:
- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов’язано з витратами;
- надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка – це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;
- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.
Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.
Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.
При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов’язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:
- величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;
- можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.
У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням – ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов’язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.
Для потреб аналізу кредитоспроможності виділяє наступні види грошових потоків (рис. 1.1).
Рис.1.1. Класифікація грошових потоків
З позиції менеджменту підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяють на два види: вхідні і вихідні – надходження і видатки, що знаходять своє відображення у Звіті про рух грошових коштів (П(С)БО 4).
Там же наводяться основні поняття, що характеризують грошові потоки і використовуються у вітчизняній практиці (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Визначення термінів, які використовуються при складанні Звіту про рух грошових коштів
№ з/п |
Терміни |
Визначення термінів за П(С)БО 4 |
1 |
Грошові кошти |
Готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання |
2 |
Еквіваленти грошових коштів |
Короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості |
3 |
Інвестиційна діяльність |
Придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів |
4 |
Негрошові операції |
Операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів |
5 |
Операційна діяльність |
Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю |
6 |
Рух грошових коштів |
Надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів |
7 |
Фінансова діяльність |
Діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства |
З вищезазначеного випливає, що управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, з іншого – їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.
Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.
В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.
Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов’язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного у звітності (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Причини розбіжностей між сумами одержаного прибутку підприємства і грошових коштів
Розв’язати названі протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів. Він має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.
Рух грошових коштів у Звіті відображається за видами діяльності, як це показано на рис. 1.3.
При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.
Для складання Звіту використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку руху грошових коштів.
До Звіту про рух грошових коштів не включаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо).
Рис. 1.3 Види господарської діяльності для складання Звіту про рух грошових коштів
Необхідність розподілу
Алгоритм розрахунку руху грошових коштів є наступним. П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Непрямий метод – це такий метод, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочень, нарахувань минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Застосувавши цей метод, користувач отримує інформацію тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності.
У разі застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період (рік). Як базовий показник можна використовувати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності. Орієнтовний порядок розрахунку за непрямим методом наведено на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Порядок обчислення грошових надходжень та виплат від операційної діяльності при складанні Звіту про рух грошових коштів
Наведемо схему розрахунку грошових потоків в результаті інвестиційної діяльності (рис. 1.5).
Рис. 1.5. Порядок обчислення надходжень та виплат при інвестиційній діяльності
Схема розрахунку надходжень/виплат при фінансовій діяльності наведена на рис. 1.6.
Рис. 1.6. Порядок обчислення надходжень та виплат в межах фінансової діяльності
Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від операційної, інвестиційної і фінансової діяльностей підприємства за звітний період (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Порядок розрахунку змін у фонді фінансових ресурсів
Результати розрахунку суми чистого грошового потоку (ЧГП) по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльностях дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за формулою:
ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф,
де ЧГПп – загальна сума чистого грошового потоку підприємства за період, що розглядається, тис. грн.;
ЧГПо – сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності, тис. грн.;
ЧГПі – сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. грн.;
ЧГПф – сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності, тис. грн.
Загальна формула, за якою здійснюється розрахунок суми чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом, наступна:
ЧГПо = РП + ІНо – Зтм – ЗПоп – ЗПАУП – ППв – ППпф – ІВо, (1.2)
де РП – сума грошових коштів, отриманих від реалізації продукції, тис. грн.;
ІНо – сума інших надходжень грошових коштів у процесі операційної діяльності, тис. грн.;
Зтм – сума грошових коштів, виплачених за придбання матеріальних цінностей у постачальників, тис. грн.;
ЗПоп – сума заробітної плати, виплаченої оперативному персоналу, тис. грн.;
ЗПАУП – сума заробітної плати, виплаченої адміністративно-управлінському персоналу, тис. грн.;
ППв – сума податкових платежів, перерахована до бюджету, тис. грн.;
ППпф – сума платежів, перерахована у позабюджетні фонди, тис. грн.;
ІВо – сума інших виплат грошових коштів в процесі операційної діяльності, тис. грн.
По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку в узагальненому вигляді розраховується як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання в звітному періоді.
По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства.
Таким чином, грошовий поток – це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Різниця між вхідним і вихідним грошовими потоками по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком.
Показник грошових потоків використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), а з іншого – як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).
2. Бюджетваня грошових потоків підприємства.
Бюджетування грошових потоків — це комплекс заходів та інструментів прогнозування й систематичного регулювання або оперативного управління кругообігоми фінансів підприємства (фірми).
Основною вимогою бюджетування виступає індивідуальний підхід до кожного об’єкта планування. При бюджетуванні слід враховувати галузеву специфіку, оскільки фінанси підприємств однієї галузі відрізняються від фінансів підприємств іншої галузі. Це означає, що вимоги та масштаби бюджетування на кожному підприємстві будуть різними.
По змісту бюджетування виступає технологією планування, обліку, здійснення контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, отриманих результатів діяльності. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, керування персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, реалізації тощо.
Запровадження бюджетного планування сприяє вирішенню наступних завдань: створення ефективної системи фінансового менеджменту, підвищення її інвестиційної привабливості, оптимізація доходів і витрат як в цілому по компанії, так і по окремих її структурних підрозділах; створення консолідованої звітності, оцінка показників діяльності: ліквідності, рентабельності та окремих її видів діяльності, підвищення ефективності управління підприємством в цілому.
У своїй діяльності підприємство самостійно приймає рішення стосовно вибору окремих центрів витрат і прибутковості, які в майбутньому матимуть вплив на його фінансовий стан. Для складання бюджетних планів використовують такі інформаційні джерела [6]:
– дані фінансовоїзвітності і показники виконання фінансового плану за минулий період;
– договори, що укладаються
із споживачами продукції та постачальниками
матеріально-технічних
– прогнозні розрахунки обсягу реалізації продукції або плани збуту продукції, які складені на основізамовлень, попиту, рівня цін і інших умов ринкового середовища;
– економічні нормативи затверджені законодавством (ставки оподаткування, норми амортизаційних відрахувань, облікова ставка банківських кредитів, мінімальна заробітна плата і ін.)
– затверджена облікова політика підприємства.
Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном бюджетування і спрямована на вирішення основних завдань:
1) визначення обсягу витрат,
пов’язаних з діяльністю
2) покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел фінансування.
Розроблені на основі цих даних фінансові плани служать орієнтиром підприємства для фінансування поточних господарських потреб, інвестиційних проектів, тощо.
На практиці прийнято вважати, що для впорядкування звітності потрібна система бюджетів, які складаються на основі операційних бюджетів. Як звичайно складають три види бюджетів від операційної діяльності:
1) бюджет руху грошових коштів;
2) бюджет доходів і видатків;
3) бюджет за балансовим листом;
Бюджет руху грошових коштів визначає грошові потоки. Основними завданнями цього бюджету є контроль, забезпечення і планування платоспроможності підприємства. Особливою формою бюджету руху грошових коштів виступає платіжний календар, що розробляється по окремих видах руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по обслуговуванню боргу тощо) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточні надходження й витрачання коштів).
Платіжний календар, як правило, містить такі розділи:
1. графік майбутніх платежів.
2. графік надходження грошових коштів.
Графік майбутніх платежів відображає час та суми проведення платежів в майбутньому, по всіх видах його фінансових зобов’язань. Графік надходження грошових коштів показує операції, по яких є зворотний потік грошових коштів, він фіксує суми майбутніх грошових надходжень.
Завдання бюджету доходів та видатків визначити фінансовий результат підприємства;
Бюджет за балансовим листом визначає майбутній стан плану рахунків, тобто майбутнє значення балансових статей активів і пасивів.
При впровадженні системи бюджетування в діяльності підприємства на практиці мають місце такі проблеми:
– відсутність належної маркетингової інформації;
– незадовільний стан економіки;
– інфляційні процеси;
– рівень кваліфікації персоналу та ін.
Оскільки бюджетування – чітко визначений процес, що розроблений підприємством для досягнення поставлених цілей, він базується на наступних вимогах:
– складання бюджетів усіма структурними підрозділами;
– забезпечення єдиних вимог до підготовки, аналізу ізатвердження бюджетів;
– координація діяльності підрозділів підприємства у процесі складання бюджетів;
– структурованість бюджетів;
– обґрунтованість показників бюджетів;
– готовність бюджетів до змін;
– участь у процесі всіх керівників, відповідальних за результат діяльності підприємства.
Складання бюджетів здійснюють “знизу догори” і “згори донизу”. Бюджетування “знизу догори” здійснюється із з” сформований бюджет передається керівництвом менеджерам структурних підрозділів для його деталізації та розроблення рекомендацій.
Взаємозв’язок та взаємозалежність бюджетів структурних підрозділів зумовлює таку послідовність їх складання:
1) прогнозування обсягів продажу та складання бюджету продаж;
2) визначення необхідного обсягу виробництва;
3) виручка від реалізованої продукції;
4) розробка і складання фінансових планів
5) розрахунки і аналіз грошових потоків підприємства.
Операційний бюджет – це бюджет, що характеризує доходи та видатки за операціями або окремими функціями підприємства. Він складається з: бюджету продаж, бюджету виробництва, бюджету витрат за видами, бюджету фінансових результатів.
Фінансовий бюджет – це план у якому відображені обсяг та структура грошових коштів, їх використання.
Дуже часто бюджети не мають стандартизованих форм і є проблеми із забезпеченням для їхньої розробки. Дуже часто підприємства використовують бюджет витрат, але найефективнішим буде використання повної системи, яка включає в себе зведений бюджет.
Складання бюджету починається з операційного бюджету, в якому діяльність підприємства відображається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі напрями та стадії операційної діяльності
У процесі підготовки операційного бюджету прогнози продаж та виробництва знаходять своєвідображення у кількісних оцінках доходів та витрат кожного із структурних підрозділів підприємства.
Від обсягу реалізації залежать обсяг виробництва, собівартість, отриманий прибуток. Тому першочерговим етапом бюджетування виступає бюджет продаж. Розробка бюджету продаж є складним процесом, оскільки обсяги реалізації обмежені не тільки виробничими потужностями підприємства, але й ринковою кон’юнктурою. Бюджет продаж – це основа для розроблення інших бюджетів, що враховує конкурентну позицію підприємства та можливі її зміни. Він містить
інформацію про плановий обсяг продаж, ціни і очікувану виручку кожного виду продукції.
Оскільки важливим є також час надходження коштів до бюджету продаж слід також врахувати погашення дебіторської заборгованості. Прогноз продажу є основою плану виробництва, а бюджет продажу – основою складання бюджету виробництва.
Бюджет виробництва відображає кількість продукції, яку слід виробляти, для забезпечення запланованого рівня продаж і запасів. Він складається у натуральних одиницях, враховуючи виробничі потужності, запаси, закупівлі. На основі бюджету виробництва складають бюджет сировини та матеріалів.
Бюджет прямих витрат на матеріали складається на основі бюджету виробництва і бюджету продаж й визначає кількість сировини і матеріалів, необхідних для виробництва, а також обсяг їхніх закупівель. У бюджеті зазначають строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів, які необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва та запропонованими змінами рівня матеріальних запасів. Оскільки під час складання бюджету сировини та матеріалів слід враховувати терміни погашення кредиторської заборгованості, то додатково на підприємстві має бути складений відповідний розрахунок.
Основною метою бюджету оплати праці є визначення трудових ресурсів, що зайняті безпосередньо у виробництві. Даний бюджет складають на основі бюджету виробництва. Алгоритм розрахунку показників даного бюджету залежить від системи оплати праці, що діє на підприємстві, систем нормування праці. Якщо на підприємстві встановлені часові норми праці виробництва і
тарифні ставки за годину праці, томожна розрахувати прямі затрати на оплату праці.
Бюджет, загальновиробничих накладних витрат – це деталізований план непрямих виробничих витрат, які необхідні для виконання плану виробництва. В цьому бюджеті мають бути інтегровані всі бюджети загальновиробничих витрат, що розроблені менеджерами з виробництва, та сформована інформація для розрахунку виробничих нормативів цих витрат на плановий період.
Бюджет адміністративних накладних витрат – це деталізований план поточних витрат, що безпосередньо не пов’язані з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства. Велику частку цього бюджету складають постійні витрати.
У бюджеті витрат на збут знаходить своє місце деталізація всіх планових витрат, що пов’язані зі збутом продукції та послуг, окреміз яких є змінними, інші постійними.
Бюджети розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства, але головну роль в консолідації та аналізі цих розробок відіграє фінансова служба. Вона визначає напрями вдосконалення розрахунків, для забезпечення необхідного фінансового результату.
У процесі бюджетування здійснюють аналіз, який дає змогу визначити можливості для зростання прибутку. Що нижча точка беззбитковості, то більший прибуток і менший ризик. У спрощеному вигляді бюджет фінансових результатів може бути саме таким.
Кошти, які підприємство отримує від продажу товарів (робіт, послуг) використовуються підприємством і, відповідно, відображають їхні витрати. Розпис цих витрат використовують для прогнозу суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету доходів і витрат на кожний місяць.
Для підтримання ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування.
Покрити дефіцит коштів підприємство може за рахунок короткострокового кредиту, відстрочити капітальні витрати або продати частину своїх активів. За надмірних залишків грошових коштів та існування можливостей до інвестування, цізалишки можна спрямувати на купівлю цінних паперів.
Складання бюджету грошових надходжень, витрат підприємства допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.
Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій дозволяє передбачити, які активи слід купити, або створити. Бюджет капітальних витрат знаходить своє відображення в бюджеті руху грошових коштів, бюджеті про фінансові результати, бухгалтерському балансі. При бюджетуванні капіталовкладень слід враховувати показники економічної ефективності: період окупності, чисту теперішню вартістю, ставку дохідності.
Важливу роль у бюджетуванні слід надати контролю його виконання. Ієрархія бюджетування дозволяє ефективно контролювати надходження та витрачання коштів, створити реальні умови для реалізації ефективної стратегії фінансування. Аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних та визначення причин цих відхилень дає змогу здійснювати постійний періодичний контроль. Така інформація є базою для здійснення впливу з боку керівництва на зміну способу виконання бюджетів та перевірки правильності дій керівників окремих структурних підрозділів.