Управління конфліктами у промисловому підприємстві

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент організацій»

на  тему:

Управління конфліктами у промисловому підприємстві

Зміст

Вступ

1. Природа виникнення конфліктів на промисловому підприємстві.
1. Конфлікти в організації та їх класифікація.
2. Об’єктивні та суб’єктивні складові конфлікту.
3. Учасники конфлікту.
4. Роль керівника в процесі управлінні конфліктами.

Узагальнення до 1 розділу 

2. Аналіз причин та рушійних сил виникнення конфліктів.
1. Причини виникнення  конфліктів.
2. Рушійні сили,  фактори розвитку конфліктів та межі їх поширення.
3. Функціональна спрямованість конфліктів на промисловому підприємстві.
4. Поведінка, що спонукає до виникнення конфліктів

Узагальнення до 2 розділу 

3. Шляхи вдосконалення між особових стосунків на промисловому підприємстві.
1. Способи розв’язання конфліктів.
2. Особливості діяльності керівника в управлінні та запобіганні конфліктів.
3. Переговори, як метод вирішення конфліктів.
4. Рекомендації безконфліктного спілкування, результативного завершення в процесі переговорів

Узагальнення до 3 розділу

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Найважче  у суперечці – не стільки захищати свою точку зору, скільки мати про  неї чітке уявлення.

                               Андре Моруа

У процесі реалізації завдань  організації найчастіше виникають  ситуації, коли інтереси працівників  або посадових осіб не збігаються. Це може призводити до конфліктів, що є насамперед наслідком невідповідності структури організації та поділу праці, а також і роз’єднаності людей з різноманітними ціннісними уявленнями. Практично всім соціальним системам властиві конфлікти. Вони характеризуються розбіжністю інтересів і ліній поведінки як окремих особистостей, так і груп осіб.

При обговоренні конфлікту  чимало бізнесменів і політичних лідерів намагаються звести проблему управління до уникнення або пом’якшення  конфлікту. Він розглядається як сигнал негаразду і необхідності пошуку винного – щоб не повторити помилку знову. Далеко не завжди конфлікт настільки не зрозумілий і не підлягає керуванню, що порушує процес комунікацій і узгодженості в роботі. Потенційні позитивні можливості конфлікту великі. Лише пройшовши через конфлікт, колектив може стати єдиним суспільним організмом. Позитивний конфлікт сприяє як підвищенню ефективності праці колективу в цілому, так і визначенню компетентності окремих його представників. Це підтверджується численними експериментальними дослідженнями - конфлікт може впливати на побудову загальної платформи, розробку і прийняття рішень, зміцнення морально-етичного аспекту взаємовідносин. Без певного розуміння того, що можуть існувати різні точки зору на одну проблему, будь-які загальні розмови є безглузді, а стосунки - поверхневі. Життя без конфліктів сумне й непродуктивне.

Довгий час у працях з управління вчені дотримувались  думки, що організація повинна функціонувати  як добре змащений механізм, і саме тому конфлікти в організаціях розглядались як негативні явища. Нині теоретики управління зазначають, що повна відсутність конфлікту не лише небажана, а й неможлива.

Сучасна організація  має гармонічно інтегрувати усі  види діяльності, залишаючись динамічною, що адекватно реагує на зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. Така діяльність неможлива без розв’язання конфліктів.

Об’єктом  дослідження обрано акціонерне товариство «Коломия - Хліб».

Акціонерне товариство «Коломия - Хліб» є колективною формою власності, знаходиться за адресою: вул. Пекарська,26.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування  заходів, щодо підвищення культурного  рівня, запобігання виникнення конфліктів  на підприємстві харчової промисловості  – АТ «Коломия - Хліб».

Відповідно сформульованій меті курсової роботи передбачається виконання наступних завдань:

• вивчити теоретичні основи можливих конфліктних ситуацій підприємства;
• надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;
• провести аналіз досліджуваної проблеми на промисловому  підприємстві АТ «Коломия - Хліб»;
• розробити та обґрунтувати заходи щодо підвищення культурного рівня підприємства АТ «Коломия - Хліб»;
• розробити конкретні пропозиції для запобігання конфліктів на промисловому  підприємстві АТ «Коломия - Хліб».

Ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і  пропозиції. Пропозиція хлібних товарів  є під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачів до їхнього асортименту і якості; посилюється об`єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів.

Історична довідка АТ «Коломия - Хліб».

 Коломийський хлібозавод  по випуску формового хліба  та хлібобулочних виробів став  до ладу у квітні 1930 року. Пізніше  перейменовано в хлібокомбінат.  В 1974 році став Булочно - кондитерським  комбінатом. 27 червня 1996 року. Дочірнє підприємство АТ «Коломия - хліб» «Булочно-кондитерський   комбінат»   перейшло з державної форми власності на колективну.

Під час вводу в експлуатацію підприємство було обладнане трьома печами, однією піччю Вернера і  Порлейдера потужністю 20 тонн за добу хлібобулочних виробів. Пізніше було прибудовано цех, в якому випікалось біля 1,2 тон /добу печива масових сортів.

В 1964 році почалось будівництво  чотириповерхового корпусу з  картонажним, кондитерським цехами та складом безтарного зберігання борошна. Проводилась стрімкими темпами механізація і автоматизація процесів. Полегшенням праці став перехід з вугілля на природний газ.

В 1975 році була пущена лінія  по виробництву тістечок «Еклер»  до 7200 штук за зміну.

В 1979 році комбінат виробляв 40 найменувань продукції. На сучасному етапі асортимент продукції налічує близько 80 видів.

На комбінаті постійно впроваджуються заходи, спрямовані на    вдосконалення організації та нормування праці, покращення умов праці, усунення випадків травматизму. Розробляються заходи, спрямовані на скорочення частки ручної праці, на підвищення продуктивності праці, збільшення випуску товарної продукції та зростання прибутку.

Значною подією початку 1998 року для комбінату стало введення в експлуатацію нового кондитерського цеху, який обладнано устаткуванням, що відповідає сучасним вимогам механізації і автоматизації.

В ринкових умовах  колектив комбінату намагається забезпечити  виробництво високоякісної продукції  та її реалізацію в умовах конкуренції. З цією метою проводиться постійна робота над асортиментом продукції та розробкою нових видів виробів.

Платоспроможність є найважливішою  рисою й особливою властивістю  попиту споживачів. Але в той же час попит на хлібопродукти - це і  сукупність цілком визначених вимог  до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту продукції АТ «Коломия - Хліб» конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості     хлібопродуктів , що надходять на ринок. Споживчі    оцінки    асортименту    і    якості  хлібопродуктів - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

 У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на  хлібобулочні вироби АТ «Коломия - Хліб» беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна  (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни)  і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

АТ «Коломия - Хліб» постійно перебуває у стані динамічного розвитку, реагує на сприятливі можливості та уникає  небезпечних ситуацій. Зовнішнє середовище, в якому функціонує обраний об’єкт дослідження - АТ «Коломия - Хліб» - є не стабільною комбінацією факторів впливу на його діяльність, а хаотичним нагромадженням складових, що постійно перебувають у русі та  змінюють свої значення. Сукупність ресурсів, які підприємство використовує у своїй діяльності, теж постійно трансформуються, видозмінюються, морально старіють, набувають нових форм та інших кількісних та якісних параметрів.

Всі ці процеси та явища  зумовлюють виникнення неординарних ситуацій і потребують нагального вирішення. Оскільки менеджмент має справу з  людьми (підлеглими. працівниками, співробітниками, діловими партнерами та ін.) то керівництву АТ «Коломия - Хліб» необхідно враховувати зміни у запитах, потребах, особливості людських стосунків, зважати на мету, цілі, завдання, інтереси сторін чи окремих груп та особливостей в колективі та поза його межами.

1.Природа виникнення  конфліктів на промисловому підприємстві.

1. Конфлікти в організації та їх класифікація

Неминучість виникнення суперечностей  є виявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з класичних  законів розвитку. За цим законом будь-яке явище чи ситуація розглядається як єдність протилежних сторін, що взаємо виключають одна одну, долають опір свого антиподу, проте, водночас, не можуть існувати окремо, обопільно взаємо зумовлюються.

Єдність протилежностей завжди умовна, а їх боротьба абсолютна. (В.А. Стец, І.І. Стец, М.Ю. Костюмчик «Менеджмент персоналу», Тернопіль: Лілея,1996)

Спільна діяльність людей  супроводжується зіткненням різних поглядів на події, що відбуваються в  організаціях та за її межами. Ці зіткнення можуть бути скороминучими і не мати негативного впливу на стосунки між людьми, а можуть поглиблюватися і ускладнювати співробітництво.

У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей.

Конфлікт  – відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення протилежних поглядів, позицій, інтересів.

Конфліктам завжди передує  конфліктна ситуація.

Конфліктна  ситуація – це наявність причин, що створюють передумови конфлікту ( однак це ще не означає, що конфлікт обов’язково станеться). ( О.Д. Сердюк «Теорія та практика менеджменту», Київ, 2004).

Конфліктна ситуація, що вимагає  вирішення, передбачає існування кількох  обов'язкових елементів:

• учасників  конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);

• об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);

• рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Об'єкт конфлікту та його учасники у своїй сукупності утворюють предмет конфлікту, тобто вони розглядаються як необхідні обов'язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна ситуація визначається об'єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені необхідні передумови.

Типову схему  конфлікту можна узагальнити  так:

Схема 1. Природа конфлікту

Багато вважає, що конфлікти  в організації небажані, оскільки спричиняють антагонізм, сварки, протистояння і розрив відносин. Однак сучасний менеджмент стверджує, що конфлікт корисний за умови ефективного управління ним.

Таблиця 1.1

Класифікація  конфліктів

1. Спосіб розв’язання конфліктів припускає їх розподіл на антагоністичні (насильницькі) конфлікти та компромісні (ненасильницькі).

Насильницькі (антагоністичні) конфлікти являють собою способи розв’язання суперечностей шляхом руйнування структур усіх сторін - конфліктерів чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті. Ця сторона і виграє.

Компромісні конфлікти допускають декілька варіантів їх вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.

2. Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти

Політичні конфлікти — зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу.

Соціальний  конфлікт являє собою суперечності в системі стосунків людей (груп), що характеризується посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів. Різновидом соціальних конфліктів вважаються конфлікти трудові чи соціально-трудові, тобто у сфері трудової діяльності. Це велика група конфліктів, що останнім часом виникають у нашій країні дуже часто у вигляді страйків, пікетів, виступів великих груп працівників.

Економічні конфлікти являють собою широкий спектр конфліктів, в основі яких лежать суперечності між економічними інтересами окремих особистостей, груп. Це боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності тощо. Зазначені види конфліктів поширені на різних рівнях управління.

Організаційні конфлікти є наслідком ієрархічних відносин, регламентування діяльності особи, застосування розподільчих відносин в організації: використання посадових інструкцій, функціонального закріплення за працівником прав та обов’язків; упровадження формальних структур управління; наявності положень з оплати й оцінювання праці, преміювання співробітників.

3. За спрямованістю впливу виділяють вертикальні й горизонтальні конфлікти. Характерною рисою їх є розподіл обсягу влади, який знаходиться в опонентів на момент початку конфліктних взаємодій

У вертикальних конфліктах обсяг влади зменшується по вертикалі зверху донизу, що й визначає різні стартові умови для учасників конфлікту: начальник — підлеглий, вища організація — підприємство, засновник — мале підприємство.

У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів: керівники одного рівня, фахівці — між собою, постачальники — споживачі.

4. Ступінь виразності конфліктного протистояння припускає виділення прихованих і відкритих конфліктів.

Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регулюється нормами, що відповідають ситуації й статусу учасників конфлікту.

У разі прихованого конфлікту відсутні зовнішні агресивні дії між сторонами -конфліктерами, але при цьому використовуються непрямі способи впливу. Це відбувається за умови, що один з учасників конфліктної взаємодії побоюється іншого, або ж у нього немає достатньої влади й сил для відкритої боротьби.

5. Кількість учасників конфліктної взаємодії дозволяє поділяти їх на внутріособистісні, міжособистісні, міжгрупові.

Внутріособистісні конфлікти являють собою зіткнення всередині особистості рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів. Особливістю даного виду конфлікту є вибір між бажанням і можливостями, між необхідністю виконувати й дотриманням необхідних норм.

На вибір правильного  рішення у разі внутріособистісного конфлікту людина може витратити багато сил і часу, а отже, стрімко зростає емоційна напруженість, може виникнути стрес, а перед ухваленням рішення поведінка особистості може стати неконтрольованою.

Внутріособистісний конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не збігаються з особистими потребами чи цінностями працівника.

Складність вирішення  внутріособистісних конфліктів полягає  в тому, що іноді відбувається зіткнення  трьох складових, необхідних для  досягнення поставленої мети: бажання («хочу»), можливості («можу»), необхідності («треба»).

Міжгрупові  конфлікти — конфлікти між різними групами, підрозділами, у яких зачіпаються інтереси людей, об’єднаних на період конфлікту в єдині згуртовані спільноти. Слід зазначити, що ця згуртованість може зникнути відразу після припинення конфлікту, але в момент відстоювання загальних інтересів єдність групи може бути досить значною.

Міжособистісні конфлікти являють собою зіткнення індивідів із групою, між собою, боротьбу за інтереси кожної зі сторін. Це один із найбільш розповсюджених видів конфліктів.

6. Залежно від порушених потреб виділяють когнітивні конфлікти та конфлікти інтересів.

Конфлікт  когнітивний — конфлікт поглядів, точок зору, знань. У такому конфлікті метою кожного суб’єкта є переконати опонента, довести правильність своєї точки зору, своєї позиції.

Конфлікти інтересів можна представити як противагу конфлікту когнітивному, що означає протиборство, засноване на зіткненні інтересів різних опонентів (груп, індивідів, організацій).

У зв’язку з тим, що розподіл конфліктів на види представляється  досить умовним, чіткої межі між різними  видами не існує, і на практиці виникають  такі конфлікти: організаційні вертикальні  міжособистісні; горизонтальні відкриті міжгрупові і т. д.

2. Об’єктивні та суб’єктивні складові конфлікту

Під час конфлікту кожен  суб’єкт нав’язує свою точку  зору, думки, ініціює гострі суперечки, заважаючи  іншому суб’єкту чинити так само.

Поширеною є позиція про  руйнівну силу, а тому – небажаність  конфліктів

При проведенні структурного аналізу конфлікту виділяють  його об’єктивні й суб’єктивні  складові.

До об’єктивних складових відносять учасників, об’єкт і предмет конфлікту, проблему, інцидент, умови його протікання (соціально-психологічне середовище).

Суб’єктивними (психологічними) складовими конфлікту вважають мотиви, потреби, цілі, позиції, інтереси й цінності його учасників.

Предмет конфлікту як об’єктивно наявна чи уявна проблема є основою конфлікту.

Об’єктивну  складову конфлікту складніше виділити, ніж конфліктну проблему. Під об’єктом конфлікту розуміють те, на що претендує кожна зі сторін.

Структура конфлікту — це сукупність стійких зв’язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система та процес (рис.1).

Рис.1 Модель процесу конфлікту 

Вплив конфлікту  на соціальне оточення та його учасників.

Вплив конфлікту на його учасників  і соціальне оточення має подвійний, суперечливий характер. Це пов’язано з тим, що відсутні чіткі критерії визначення рівнів конструктивності і деструктивності, для формування узагальненої оцінки результатів конфлікту. Крім того, ступінь конструктивності конфлікту може змінюватися у процесі його розвитку. Також необхідно враховувати, для кого з учасників він конструктивний, а для кого — деструктивний.

Виділяють такі види конструктивного впливу конфлікту на його основних учасників :

• конфлікт допомагає глибше оцінити індивідуально-психологічні особливості людей, які беруть участь у ньому, їхні ціннісні орієнтації, мотиви, стрес-реакції. Приблизно в 10—15 % конфліктних ситуацій взаємини між опонентами після завершення конфлікту поліпшуються;
• у результаті розв’язання конфліктних суперечностей відбувається розрядження, психічної напруженості, знижується інтенсивність негативних емоцій;
• конфлікт усуває цілком чи частково наявні суперечності, висвітлюючи вузькі місця, невирішені питання, факти недостатньої діловитості й порядності. Після завершення конфліктів у більше ніж 65 % випадків удається цілком чи частково вирішити суперечності, що лежать у їхній основі;
• конфлікт служить джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин, у процесі конструктивного вирішення конфліктних питань людина здобуває соціальний досвід виходу з важких ситуацій;
• конфлікти підтримують соціальну активність людей, сприяють запобіганню застою й поліпшенню якості індивідуальної діяльності працівників.

Конфлікт може деструктивно (дисфункціонально) впливати на основних учасників, зокрема:

• часті й емоційно-напружені конфлікти можуть негативно впливати на здоров’я працівників (відповідно до статистики, при цьому збільшується ризик серцево-судинних захворювань і захворювань шлунково-кишкового тракту);
• можливе виникнення неприязні, ворожості, ненависті між учасниками конфлікту, а іноді й повне припинення спілкування та взаємодії, що позначається і на зниженні ефективності праці працівників;
• конфлікти можуть негативно впливати на розвиток особистості, тому що іноді формують у людини почуття недовіри у тріумф справедливості.

Конструктивний  вплив конфлікту на соціальне  оточення виявляється в тому, що:

• конфлікт є джерелом інновацій, стимулює розвиток колективу, появу нових правил і форм трудової поведінки. Саме новатори найчастіше є ініціаторами конфліктів, пов’язаних із нововведеннями;
• конфлікт може впливати на ефективність спільної діяльності колективу, звільняючи його від факторів, які його спричиняють;
• перед обличчям зовнішніх труднощів конфлікт виконує функцію зімкнення членів колективу;
• у процесі розв’язання конфліктних суперечностей висвітлюються колективні настрої та соціальні установки, зондується суспільна думка;
• конфлікт може впливати на міжособистісні стосунки, сприяти підвищенню дисципліни й поліпшенню управлінських впливів.

3. Учасники конфлікту

Залежно від міри участі в конфліктних  відносинах виділяють такі категорії суб’єктів: основні учасники, групи підтримки та інші учасники.

Основні учасники безпосередньо здійснюють активні дії один проти одного під час конфлікту. Серед основних учасників виокремлюють:

• опонента (учасник конфлікту, що вважає свої проблеми невирішеними);
• супротивника (опонент, що намагається реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого);
• агресора (супротивник, що виявляє агресивність);
• ворога (супротивник, інтерес якого полягає в знищенні протилежної сторони).

Іноді в конфлікті можна виділити учасника, що ініціював конфліктні дії. Це ініціатор конфлікту.  Рівень можливостей опонента реалізувати свої цілі в конфлікті, «сила», що виражається в складності та впливовості його зв’язків, його фізичні, соціальні можливості, знання, навички й уміння, його соціальний досвід конфліктної взаємодії називаються рангом опонента.

Групи підтримки представлено силами, які стоять за опонентами, і активними діями чи моральною підтримкою можуть впливати на розвиток конфлікту. До групи підтримки можуть входити друзі, колеги і т. п.

До інших учасників конфлікту належать такі категорії, що впливають на перебіг подій: підбурювачі, організатори, медіатори конфлікту. Підбурювач підштовхує учасників до початку конфліктних дій. Організатор планує, організовує конкретні дії та контролює перебіг конфлікту. Медіатор (посередник, суддя) вирішує завдання припинення конфлікту.

Конфлікт  може слугувати засобом з’ясування співвідношення сил соціальних груп чи спільнот і тим самим може застерегти від наступних, більш руйнівних  конфліктів. Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між людьми чи допомогти наповнити новим змістом старі норми.