Управління конкурентноспроможністю підприємства в ринкових умовах

 

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Управління конкурентноспроможністю підприємства в ринкових умовах»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студ.гр.МоД-31

Перевірив: _______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1 Поняття та види конкурентоспроможності.

2. Параметри та умови,  які забезпечують конкурентоспроможність  персоналу, підприємства, продукції.

3. Показники та оцінка  конкурентних можливостей фірми.

4. Маркетингова діяльність  в системі управління конкурентоспроможністю

Розрахункова частина

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють  на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії  попиту споживачів (попитом називається  кількість товару, яку споживачі  можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Предметом конкурентного  суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій  на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови  поставок і платежів, рекламу.

Предметом конкуренції є  товар або послуга, за допомогою  якого фірми-конкуренти прагнуть завоювати  визнання на ринку й дістати прибуток. Об'єктом же конкуренції виступає споживач і покупець, які можуть вирішити долю того або іншого товару або послуги. Метою конкурентної боротьби є закономірна, гідна перемога за рахунок високої оцінки споживачем конкурентоспроможності запропонованого  товару (послуги).

У цьому зв'язку, залежно  від того, про який різновид конкуренції  йде мова, існують різні, критерії й оцінка конкурентоспроможності. Так, із ціновою конкуренцією прийнято пов'язувати  економічну складову конкурентоспроможності, а з неціновою конкуренцією - маркетингову й комерційну. Різні й фактори, впливаючи на які можна підвищити  рівень конкурентоспроможності продукції. Для того щоб прогнозувати можливість перемоги фірми в конкурентній боротьбі, необхідно вміти визначити кількісно  і якісно як її здатність - конкурувати, так і конкурентоспромож-ність.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності українських товарів 

Джерелами конкурентних переваг  є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно  здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідна на всіх ступенях позавиробничого процесу.

Одна з найважливіших  задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з  ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції  на світовому ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце  на ринку) поміж фірмами-виробниками  змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких  шляхів є створення товарів покращеного  рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Конкурентоспроможність  організації не є її постійною  характеристикою, вона визначає здатність  вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зовнішньому  та внутріш-ньому середовищах змінюються також порівняльні конкурентні  переваги щодо інших підприємств  галузі. Виходячи з цього можна  стверджувати, що конку-рентоспроможність  організації — це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик  підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм. Конкурентоспроможність підпри-ємства залежить від об’єкта  порівняння, а також від факторів, які застосову-ються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

В умовах ринкової економіки  зібрати всю необхідну й повну  інформацію про конкурента неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати  поточний стан конкурента, його конкурентну  позицію в галузі, потенціал конкурента та стратегію його використання, а  також цілі конкурента на коротко- та довго-строковий період.

Найчастіше використовується функціональний підхід до оцінки потенціа-лу конкурента та стратегій його використання. При цьому об’єктами аналізу  є: стратегії «портфеля продукції» з його різноманітними техніко-економічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження  та розробки (підсистема НДДКР), фінанси, кадри, система управління. Тобто аналіз конкурентів здійснюється такими самими метода-ми, що й аналіз внутрішнього середовища підприємства.

М. Портер пропонував оцінювати  конкурентів за такими параметрами  :

фінансові цілі; відношення до ризику; цінності організації; системи  конт-ролю та стимулювання; організаційна  структура; система бухгалтерського  обліку; типи вищих керівників та стиль  їхнього управління; уявлення про  шляхи розвитку фірми; склад ради директорів; обмеження з боку держави  та зобов’язання фірми, що зменшують  свободу вибору рішень і поведінки.

А. Роу з співавторами пропонують такі чинники для аналізу конкурентів : стратегічна орієнтація/політика; якість продукту; організація збуту та реалізації; маркетингові можливості; виробничий потенціал; фінансова ситу-ація; рівень наукових досліджень і розробок; забезпеченість енергією та си-ровиною; географічна локалізація системи виробництва та збуту; витрати; якість підготовки керівників і персоналу; марка/імідж фірми.

Наведені показники показують, що різні автори роблять акценти  на джерела переваг конкурентоспроможності (М.Портер) або на більш чіткі показники, що розраховуються для порівняння конкурентів (А.Роу). 

Аналіз конкурента має  дати відповідь про напрямки діяльності та способи ведення конкурентної боротьби, однак це пов’язано з  певними труднощами, оскільки галузь може характеризуватись діяльністю десятків або сотень під-приємств.

Практика стратегічного  аналізу довела необхідність використання груп-вання підприємств для підвищення якості здобутих аналітичних даних.

Головне для будь-якого підприємства чи організації — це створення та підтримка різних «навичок», які створюють їхню конкурентоспроможність і є основою їхньої стратегії.

Так, успішне сполучення організаційної структури та зовнішнього  ото-чення не виникає самостійно, воно є результатом цілеспрямованої  діяльності набуття підприємством  конкурентних переваг, у тому числі  організаційних, якими є досконалі  ОСУ.

На рис. 1.1. показано спрощену схему аналізу конкурентів, що широко використо-вується в західній літературі. Відповіді на ці запитання можна отримати, якщо проводити поглиблений аналіз конкурентів, що опинилися всере-дині однієї «стратегічної групи».

 

 

 

Рис.1.1. Схема аналізу профіля конкурента 

 

Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під  конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища Таким чином з точки зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді властивості виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.

 

Фактори, що впливають  на конкурентну боротьбу:

1. Розмір ринку - чим  більше, тим сильніше конкуренти;

2. Темп росту ринку  - швидкий ріст полегшує проникнення  на ринок; 

3. Потужності - зайві потужності  приводять до падіння цін; 

4. Перешкоди для входу  або виходу з ринку - бар'єри  захищають позицію фірми, їхня  відсутність робить ринки уразливими  для проникнення туди неконкурентоспроможних  новачків;

5. Ціна;

6. Рівень стандартизації  товарів - покупці мають перевагу, тому що їм легко переключитися  з одного товару на іншій; 

7. Мобільні технологічні  модулі;

8. Вимоги до розмірів  необхідних капітальних вкладень - тверді вимоги підвищують ризик,  створюють додаткові бар'єри входу  - виходу;

9. Вертикальна інтеграція  підвищує вимоги до розмірів  капіталу, приводить до сильних  розходжень у конкурентоспроможності  і витратах на виробництво  інтегрованих, частково інтегрованих  і неінтегрованих фірм;

10. Економія в масштабі - збільшує частку ринку, необхідну  для досягнення конкурентоспроможності  товару;

11. Швидке відновлення  асортименту продукції, що випускається.

 

Закон конкуренції - закон, відповідно до якого у світі відбувається об'єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої питомої ціни.

Закон конкуренції - об'єктивний процес «вимивання» з ринку неякісної дорогої продукції. При цьому він може діяти тривале тільки при наявності якісного антимонопольного законодавства, що регламентує норми, що обмежують монополістичну діяльність, принципи ведення боротьби на ринку, повноваження державних органів по нагляду за дотриманням відповідних правових норм.

Конкуренція на ринку створила дуже складну і важливу проблему для успішної діяльності підприємства - забезпечення стійкого положення  на конкурентному ринку. Конкурентоздатність - це наявність внутрішніх факторів, які дадуть змогу (теоретично) завоювати  ринок за допомогою продукції  власного виробництва, або це можливість знаходити шляхи для досягнення переваг над іншими учасниками ринку  за рахунок внутрішніх факторів .

 

 

 

 

 

Рис.1.2.Рисунок  – Структурне відображення системи

конкурентоспроможності  підприємства

 

 

Довгострокова конкурентоспроможність підприємства визначається наступною  складовою системи – конкурентоспроможністю розташовуваних ресурсів або потенціалу підприємства (рис.1.2.): фінансових, природних, матеріальних, технологічних, виробничих, кадрових та ін. Зокрема, платоспроможний попит також можна розглядати як один із видів ресурсів, із приводу доступу до якого існує конкуренція. При цьому, якщо розглядати загальний сукупний попит, то всі підприємства, що пропонують товари чи послуги на певній території, є конкурентами. Наявність ресурсів дозволяє підприємству тривалий час забезпечувати (підтримувати) конкурентоспроможність пропозиції. Відзначимо, що ресурсні переваги підприємства перед конкурентами набувають практичного значення тільки у випадку їх відповідності поточним ринковим умовам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та види конкурентоспроможності

 

Поняття конкурентоспроможності (КС) інтерпритується і аналізується в залежності від економічіного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття  конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торговлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах  вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень  конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі) - як соціально-економічна категорія – це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за анологічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво  за досягнення будь-чого);

в) колектива з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття слідуючим чином.

 

Конкурентоспроможність  продукції - це комплекс споживчих та вартісних характиристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність сааме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність  підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проєктувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність  підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність  персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і єфективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу  на одну з суттєвих помилок, які роблять  наші підриємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на випуску окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, - не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що- небудь продати за валюту - радість на грунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на світовому ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього  критерію нам треба змінити акценти, перенести центр ваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку  вони (персонал і підприємство) зможуть  гнучко і єфективно реагувати  на запити різних споживачів, задовольняючи  їх високі вимоги до тієї або іншої  продукції.

З цього можна зробити  висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:

1) КС персоналу;

2) КС підприємства;

3) КС продукції (одержана  як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню КС важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати КС того чи іншого об`єкту.

Стратегічні групи  конкурентів. Підприємства — дуже різноманітні: навіть в одній і тій самій галузі (наприклад, виробництво фотоапаратів) є підприємст-ва, що виготовляють продукцію ціною 50 і 500 грн. Різні модифікації, рівень якості, групи споживачів і т.ін. — це важливі характеристики, які дають змогу уточнити коло конкурентів.

Стратегічна група конкурентів  — це певна кількість підприємств, які за-ймають близькі позиції  на ринку та конкурують між собою  на основі одних й тих самих  конкурентних переваг і однаковими методами.

Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо во-ни відповідають будь-якій із зазначених вимог :

близька структура асортименту  продукції;

використання однієї системи  розподілу;

однакові тип і ступінь  вертикальної інтеграції;

пропонування покупцям аналогічних  послуг та технічної допомоги в екс-плуатації;

цілеспрямованість на одних  замовників;

задоволення потреб покупців, що потребують однакових особливостей у виробах;

використання подібних прийомів у засобах масової реклами;

ідентичні технологічні підходи  до виготовлення та обслуговування про-дуктів або надання послуг;

робота в одному інтервалі  параметрів «ціна—якість»;

ідентичні стратегічні орієнтири  та механізм їх досягнення;

однакова поведінка на ринку.

 

 

Конкурентоспроможності  підприємства притаманні такі ознаки:

● релевантність - конкурентна позиція та конкурентні переваги данного економічного суб’єкта відносно інших суб’єктів можуть бути визначеними тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

● відносність – конкурентоспроможність проявляється виключно через порівняння характеристик даного економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів, що діють на тому ж ринку;

● динамічність - часовий характер критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

 

Класифікація  чинників конкурентоспроможності підприємства

 

Класифікаційна ознака	Групи чинників
Місце виникнення	внутрішні зовнішні
Сфера походження	науково-технічні організаційно-економічні соціальні екологічні політичні
Характер чинника	загальні специфічні індивідуальні
Тривалість дії	постійні тимчасові
Ступінь взаємообумовленості	незалежні похідні
Ступінь корисності	cтимулюючі дестимулюючі
Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства	основні другорядні

 

Виникнення та інтенсивність  прояву зовнішніх чинників не залежить від діяльності підприємства і обумовлюється  станом зовнішнього середовища.

Чинники зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня, і поділяються, у свою чергу, принаймні, на три групи:

 

♦   галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи (до них відносять механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо);

 

♦ макроекономічні, тобто чинники, що відображають умови функціонування національних економік (до них відносять загальногосподарську кон’юнктуру, стан та динаміку платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо);

 

♦ чинники світової економіки (до них відносять кон’юнктуру світових ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо).

 

Залежно від сфери походження чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціальні, екологічні, політичні.

Науково-технічні чинники - відображують стан та динаміку науково-технічного прогресу, рівень техніки та технології, продуктивність та надійність устаткування, гнучкість виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічні чинники - відображують, з одного боку, стадію циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних процесів у економічному просторі, загальногосподарську та галузеву кон’юнктуру, методи та механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави, регіонів та галузей; з іншого боку ці чинники характеризують структуру та ефективність системи управління підприємства, рівень організації його маркетингової та фінансово-економічної діяльності, характер організації виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених на підприємстві систем прогнозування, стратегічного та поточного планування, моніторингу та оперативного регулювання тощо.

Соціальні чинники – відображують стан та динаміку соціальних процесів, що відбуваються на макро- та мікро- рівнях. Вплив цієї групи чинників на конкурентоспроможність підприємства є двобічним: з одного боку, вони здійснюють суттєвий вплив на рівень, динаміку та специфічні особливості попиту на кожному конкретному ринку, а значить якоюсь мірою впливають на конкурентоспроможність продукції, що виробляється тим чи іншим підприємством; з іншого боку, ці чинники певною мірою відбиваються на рівні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Екологічні  чинники – характеризують взаємозв’язок виробничо-економічної діяльності підприємства зі станом оточуючого природного середовища. До цієї групи чинників слід віднести вимоги екологічного законодавства, витрати, що виникають у зв’язку з утилізацією відходів виробництва, витрати на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо.

Політичні чинники здійснюють суттєвий вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства, що найяскравіше виявляється при реалізації продукції підприємства на зовнішніх ринках, або при придбанні

імпортних ресурсів. Як найголовніші політичні чинники конкурентоспроможності можна виділити, у першу чергу, загальнополітичний клімат та стан розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн щодо соціально-економічних та політичних перетворень в Україні, військово-політичні конфлікти в окремих регіонах світу і т. ін.

Як видно з наведених  характеристик та прикладів, всі  перелічені групи чинників, за винятком політичних, включають у себе як ендогенні, так і  екзогенні чинники. І лише група політичних чинників має однозначно зовнішній характер походження по відношенню до підприємства, через що можливість прямого впливу на них з боку підприємства повністю відсутня.

Конкурентоспроможність підприємств певної галузі, або певного регіону, або тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних чинників обумовлює зміни конкурентоспроможності окремого підприємства.

Залежно від тривалості дії чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні чинники визначають загальний рівень конкурентоспроможності підприємства; тимчасові – змінюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

Переважаюча більшість чинників конкурентоспроможності підприємства має постійний характер, оскільки період функціонування самого підприємства і період їх дії є співставними.

 

Кількість чинників тимчасового  впливу є відносно невеликою; вони, як правило, пов’язані зі змінами у споживацькому попиті (наприклад – під впливом моди) або визначаються сезонними особливостями виробництва (наприклад - видобуток первинної сировини, агропромислове виробництво). Крім того до чинників тимчасового впливу відносяться випадкові чинники, виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати (землетрус, повінь, пожежа або ж аварія на виробництві).

Залежно від ступеню взаємообумовленості  чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на незалежні (первинні) та похідні (вторинні). Незалежні (первинні) чинники самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою опосередкований результат дії первинних чинників. З точки зору управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно впливати саме на первинні чинники, у той же час при цьому слід враховувати ймовірні зміни похідних.

 

Залежно від ступеню корисності чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на стимулюючі – чинники, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі – чинники, що здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і стримують процес зростання його конкурентоспроможності.

Залежно від ролі чинників у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних чинників на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних  чинників на рівень конкурентоспроможності не є визначальним – фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування підприємства.

Чинники формування конкурентоспроможності підприємства діють не ізольовано, кожен сам по собі, а системно, що посилює наслідки дії кожного окремо взятого чинника.

Для досягнення довготривалого успіху робота по забезпеченню конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися в усіх сферах та по всіх аспектах його діяльності. Звідси випливає, що ключовими аспектами забезпечення конкурентоспроможності підприємства є: