Управління конкурентоспроможністю продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет економіки та управління

Кафедра менеджменту

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

на тему «Управління конкурентоспроможністю продукції»

Студента 4 курсу, спец.6201/1

Заочної форми навчання форми навчання

                    Притула Юлія Юріївна

(підпис)

Науковий керівник

_______________ (учений ступінь, учене звання)

(П.І.Б.)

(підпис)

Дата здачі роботи на
перевірку та рецензування_________________

Реєстраційний номер _____________________

Курсова робота
захищена з оцінкою «_____________________»

Дата захисту ____________________________

Комісія по захисту в складі:

________________________                            ________

(прізвище, ім’я, по батькові)                                          (підпис)

________________________                            ________

(прізвище, ім’я, по батькові)                                          (підпис)

________________________                            ________

(прізвище, ім’я, по батькові)                                          (підпис)

Київ 2010

ЗМІСТ

Вступ

1 Конкурентоспроможність продукції - сутність, чинники впливу

2 Управління конкурентноспроможністю продукції

3 Специфіка управління конкурентоспроможністю продукції на великих і малих підпримствах

4 Методи аналізу та оцінки рівня конкурентоспроможності продукції

5 Засоби підвищення конкурентоспроможності продукції

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високої монополізації виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а -  виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби і випуск показників.

В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем є підвищення конкурентоздатності  вітчизняної продукції. Від  вирішення цієї проблеми залежить ефективність і виживання фірми  на сучасному ринку.

Конкурентноздатність продукції (виробу) – це міра його першості серед однотипових виробів конкурентів  за тими характеристиками, котрі приваблюють споживачів.

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Вона являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим  споживачам.

Сучасне складне становище промисловості країни  свідчить про складність створення цивілізованого ринку в результаті  пасивного слідування  за проводимими (часто безсистемними і противоречивими)  ринковими реформами [5, с. 40].

Досвід останніх років показує, що далеко не всі вітчизняні  підприємства готові до ведення конкурентної боротьби. Навіть наявність конкурентоспроможної продукції не дозволяє багатьом з них ефективно реалізувати  ці переваги  з-за відсутності практики  використання всього комплексу маркетингу: гнучкість асортиментної і цінової політики, адекватної організації каналів розподілу продукції, ефективних методів стимулювання реалізації і інше. Разом з тим кон’юктурна ситуація з кожним роком все більш ускладнюється постійним розширенням кордонів ринку і залучення до нього західних фірм, які мають значний досвід роботи в мовах жорсткої конкуренції. Використання цього досвіду на наших підприємствах часто ускладнюється із-за  відсутності універсальних схем конкурентної поведінки на ринку.

В сучасних умовах кожному підприємству особливо важливо правильно оцінити ринкові обставини, що склалися, щоб запропонувати ефективні засоби конкуренції, які б з одного боку, відповідали ринковій ситуації, що склалася в Україні і і тенденціям її розвитку, з іншого – особливостям конкретного виробництва. Найбільш складним етапом цієї роботи є аналітичне осмислення шляхів досягнення конкурентних переваг і розробка на цій основі заходів по посиленню конкурентної позиції підприємства.

Об’єктом дослідження є система забезпечення конкурентоздатності продукції підприємства.

Предметом дослідження виступає процес управління конкурентноздатністю продукції підприємства.

Метою курсової роботи є аналіз сутності і значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства, конкурентоспроможність товарів та послуг, оцінку конкурентоспроможності торгового підприємства, та шляхів її підвищення.

Для реалізації основної мети в роботі  вирішуються такі завдання: розкриття понять конкуренції, її видів, форм та їх значення в умовах ринку; дослідження рівня конкурентоздатності продукції.

Інформаційною базою служили законодавчі та нормативні акти держави, підручники та навчальні посібники з економіки підприємства, менеджменту та маркетингу, публікації у періодичних виданнях.

РОЗДІЛ 1 Конкурентоспроможність продукції - сутність, чинники впливу

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможність товару є головним фактором успіху. Конкурентоспроможність означає оптимальне поєднання якості, ціни, дизайну та ефективної можливості після продажного обслуговування. Питання оцінювання конкурентоспроможності підприємства є досить важливим при формуванні та реалізації стратегії підприємства, тому розглянемо його детальніше. Спочатку необхідно чітко зрозуміти, що таке конкурентоспроможність продукції підприємства і її оцінювання.

Починаючи зі стадії проектування виробу протягом усього життєвого циклу аж до стадії старіння товару кожне підприємство має постійно розв'язувати проблему конкурентоспроможності своєї продукції. Конкурентоспроможність є найважливішим критерієм доцільної діяльності підприємства, умовою ефективного здійснення торговельних операцій, основою вибору засобів і методів виробничо-господарської діяльності, запорукою успіху за ринкових відносин. Однією з основних умов чи гарантій конкурентоспроможності підприємства є випуск конкурентоспроможної продукції.

За радянських часів у літературі з економіки конкурентоспроможність продукції розглядалась в основному у межах зовнішньоекономічної діяльності. Але за сучасних умов становлення ринкового господарства необхідно дати визначення конкурентоспроможності продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку [19, с. 22].

Під конкурентоспроможністю продукції, як правило, розуміють усе, що забезпечує їй переваги на ринку, дає можливість витримати конкуренцію порівняно з аналогами, сприяє її успішному збуту в умовах конкуренції. Однак таке визначення не пояснює сутності конкурентоспроможності, не розкриває впливу на неї її складових факторів. Конкурентоспроможність товару - поняття багатоаспектне: це відповідність товару і умовам ринку, і конкретним потребам споживача. Окрім того, важливою складовою конкурентоспроможності товару є рівень витрат споживача на його придбання та експлуатацію. Тут особливу увагу треба приділяти розміру експлуатаційних витрат, адже досить часто ці витрати перевищують вартість товару.

Розглянувши основні визначення конкурентоспроможності продукції, доходимо такого висновку:

Конкурентоспроможність товару є головною умовою конкурентоспроможності фірми на ринку і важливою основою прибутковості її діяльності. Найчастіше під конкурентоспроможністю товару мають на увазі:

      властивість (сукупність властивостей) товару та його сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби, порівняно з аналогічними товарами, представленими на цьому ринку;

      характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі та за витратами на її задоволення;

      спроможність товару відповідати вимогам даного ринку у період, що аналізується;

      здатність витримувати конкуренцію на ринку (наявність вагомих переваг над виробами інших товаровиробників). [37, c. 231-232]

Конкурентоспроможність продукції  характеризується:

-   споживчими властивостями;

-   затратами споживача;

-   кон’юктурою ринку реалізації товарів.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізується найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.

Критерій конкурентоспроможності товару - це якісна та (або) кількісна характеристика продукції, що виступає основою для оцінки її конкурентоспроможності.

На практиці використовують кількісні показники оцінювання конкурентоспроможності продукції:

-                      одиничні , що відбивають процентне відношення значення будь – якого технічного чи економічного показника до значення такого самого показника продукту – аналога, який випускає конкурент;

-                      групові, що об’єднують одиничні показники і характеризують рівень конкурентоспроможності за однією групою показників (економічних, технічних, нормативних);

-                      інтегральний показник (К), який дає числову характеристику конкурентоспроможності товару і визначається на основі групових (економічних, технічних, нормативних) показників:

,                                                                                                                              (1)

де , − груповий показник за параметрами відповідно нормативними та технічними.

Якщо К > 1, то вибір, який аналізується, перевершує за конкурентоспроможністю зразок, якщо К < 1  поступається, якщо К=1, то перебуває на одному зі зразком рівні.

Основні критерії конкурентоспроможності товару:

- рівень якості товару та його стабільність

- соціальна адресність

- достовірність

- безпечність

- споживча новизна товару

- імідж товару

- інформативність товару

- ціна споживання товару

Критерії конкурентоспроможниї послуг:

- критерій результату виконання послуг

- критерій умов убслуговування

- критерій культури обслуговування

- критерій доступності послуги.

Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку:

-              техніко-економічних чинників, які залежать від продуктивності і інтенсивності праці, витрат виробництва, наукоємності продукції - якість, продажна ціна і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції (послуги;

-              комерційних чинників, які визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку - кон'юнктура ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу.); сервіс, що надається (наявність ділерсько-дистреб’юторських пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту і інших послуг, що надаються); реклама (наявність і дієвість реклами і інших засобів дії на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни);

-              нормативно-правових чинників, які відображають вимоги технічної, екологічної і морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, патентно-правові вимоги (патентна чистота і патентний захист); у разі невідповідності товару діючим нормам і вимогам стандартів і законодавства він не може бути проданий на даному ринку. [5, c. 235-236]

Під чинниками конкурентоспроможності прийнято розуміти безпосередні причини, наявності котрих необхідно та достатньо для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності. Класифікацію чинників конкурентоспроможності наведено в табл.1

Таблиця 1

Класифікація чинників конкурентоспроможності

[37, c. 233-239]

РОЗДІЛ 2 Управління конкурентноспроможністю продукції

Під управлінням конкурентоспроможності продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність. При цьому конкурентоспроможність продукції створюється в рамках функціонування певних процесів: дослідження, розробки, виготовлення та споживання. Отже, управління конкурентоспроможністю продукції на різних стадіях здійснюється опосередковано через управління процесами її створення і просування.

Складові управління конкурентоспроможність продукції наведені у таб. 2

Таблиця 2

Складові управління конкурентоспроможність продукції

[5, 302-303]

Дія закону конкуренції об’єктивно змушує кожного виробника підвищувати якість товару та знижувати затрати на його створення та використання. Але резерви підвищення якості і економії ресурсів можна збільшити за рахунок побудови системи менеджменту і використання при її розробці наукових підходів, а саме - комплексного, функціонального, відтворювального, маркетингового, інтеграційного та інших.

Сутність комплексного підходу полягає в одночасному врахуванні різних аспектів управління конкурентоспроможністю продукції: технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, демографічних тощо. Якщо упустити один з обов'язкових аспектів керування, то проблема не буде цілком вирішена. Нажаль, на практиці не завжди дотримується ця вимога. Наприклад, при будівництві нових підприємств соціальні питання іноді відкладаються "на потім", через що об'єкт або зовсім не вводиться, або використовується частково. При проектуванні нових знарядь праці показникам екологічності й ергономічності іноді приділяється другорядна увага, тому вони відразу стають неконкурентоспроможними. При формуванні нових чи реорганізації старих структур не завжди враховуються соціальні і психологічні аспекти. Ефективність інвестиційних проектів буде мізерною або негативною, якщо при блискучому рішенні, наприклад, технічних проблем будуть упущені інші аспекти керування.

Сутність функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після виявлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, що вимагає мінімуму сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту. Провідні фірми світу, застосовуючи функціональний підхід, створюють зовсім нові оригінальні вироби, що максимально задовольняють динамічні потреби.

             Відтворювально-еволюційний підхід акцентує увагу на постійному відтворенні виробництва товарів для задоволення потреб конкретного ринку з найменшими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту у порівнянні з найкращим аналогічним товаром на цьому ринку. Відтворювальний підхід включає: застосування випереджальної бази порівняння при плануванні оновлення товару, що забезпечує його конкурентоспроможність саме на момент продажу, а не на момент виробництва;

      трактування закону економії часу як економії суми затрат минулої, поточної та майбутньої праці за весь життєвий цикл товару на одиницю його корисного ефекту;

             моніторинг параметрів зовнішнього середовища з метою розробки пропозицій по забезпеченню пропорційності їх розвитку і відтворення.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію на споживача при вирішенні будь-яких завдань щодо підвищення конкурентоспроможності товару. Відповідно до цього підходу необхідно відносити маркетинг до основоположної функції управління, а в його задачі включати розробку стратегій розвитку товарів та послуг, нормативів конкурентоспроможності товарів, порядку використання на всіх стадіях життєвого циклу товару концепції маркетингу, реклами, різних форм збуту товарів. До функцій маркетингу неправомірно включати розробку, виробництво та збут товару. Їх повинні виконувати функціональні і виробничі підрозділи підприємства, але на основі маркетингової концепції, тобто з орієнтацією будь-якої діяльності на ринок, на конкретні потреби споживачів.

Наприклад, вибір стратегії фірми повинний здійснюватися на основі аналізу існуючих і прогнозування майбутніх стратегічних потреб у даному виді товару чи послуги, стратегічної сегментації ринку, прогнозування життєвих циклів майбутніх товарів, аналізу конкурентноздатності своїх товарів і товарів конкурентів, прогнозування їхніх конкурентних переваг тощо. Маркетинговий підхід варто застосовувати при рішенні будь-якої задачі в будь-якому підрозділі фірми.

При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв керування будуть: 1) підвищення якості об'єкта (виходу системи) відповідно до запитів споживачів; 2) економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості об'єкта, якості сервісу й інших факторів; 3) економія ресурсів у виробництві об'єкта за рахунок реалізації фактора масштабу, науково-технічного прогресу, удосконалювання системи менеджменту. Інтеграційний підхід зорієнтований на використання і підсилення взаємозв’язків між: окремими підсистемами і елементами системи управління конкурентоспроможністю продукції; стадіями життєвого циклу об’єкта управління; рівнями управління по вертикалі; суб’єктами управління по горизонталі.

Системний підхід у сучасній інтерпретації поряд з методами дослідження операцій, функціонально-вартісним аналізом й іншими є винаходом ХХ століття, що дозволяє підвищити рівень організованості, якості й ефективності керованих об’єктів. Системний підхід – це філософія керування, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, сходження від абстрактного до конкретного.

На базі використання зазначених підходів формується система управління.

Система управління конкурентоспроможністю продукції являє собою сукупність управлінських органів, об'єктів управління та різноманітних заходів, що сформовані під впливом можливостей підприємств-виробників, потреб споживачів і сили конкурентів та націлені на забезпечення міцних конкурентних позицій підприємства, збереження існуючих і нарощування нових конкурентних переваг продукції.

Система управління конкурентоспроможністю - це взаємодія підсистеми забезпечення та підтримки конкурентоспроможності, яка забезпечує продукції підприємства конкурентні переваги на різних сегментах ринку. Міцні конкурентні переваги продукції, виходячи із попередніх досліджень, можна забезпечити завдяки раціональній якості продукції та її додатковим конкурентним перевагам. Під управлінням конкурентоспроможністю підприємства треба розуміти систематичний, планомірний і цілеспрямований вплив на систему конкурентоспроможності з метою збереження її стійкості чи переведення з одного стану в інший за допомогою необхідних і достатніх способів і засобів впливу.

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності (рис. 1).

Параметри конкурентоспроможності — це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання.

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами.

Рис.1. Оцінка конкурентоспроможності товару [17, с. 123]

Показники конкурентоспроможності - це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об’єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Для порівняння автоматичних контролерів фірма «Х’юлетт-Паккард» використовує, наприклад, такі показники:

робочу характеристику — можливості (інтервали) вимірювання коливань, МГц;

собівартість одиниці, дол.;

функціональність – кількість операцій, які можна виконати, т/м;

надійність роботи — частота відказів;

своєчасність ремонтування/постачання.

РОЗДІЛ 3 Специфіка управління конкурентоспроможністю продукції на великих і малих підпримствах .

Перейдемо до розгляду конкретних методик оцінки рівня конкурентоспроможності продукції (послуг), що мають яскраво висловлену галузеву специфіку (методика оцінки конкурентоспроможності однопараметричних машин та устаткування, методика оцінки конкурентоспроможності послуг роздрібної торгівлі тощо).

Конкурентоспроможність однопараметричних об'єктів (наприклад, машин та устаткування) можна визначити за формулою :

                                                                      (2)

де — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;

— ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти;

— коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність продукції визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби із сукупними витратами протягом життєвого циклу :

                                                                      (3)

Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою:

,                                                        (4)

де - нормативний строк служби машини, років; - погодинна паспортна продуктивність машини; - річний фонд часу роботи машини; - коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.

Показники (коефіцієнти), що зменшують корисний ефект: коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння; показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності; показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини; показник організаційно-технічного рівня виробництва в споживачів машини.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за формулою:

,                                          (5)

де - кошторисна вартість маркетингових досліджень, НДДКР; - кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини; - кількість машин, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (, якщо є тільки один виробник даної машини); - витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат); - витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт; - витрати на експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт у - му році (без амортизації попередніх витрат); - витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку з освоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (5.) вони мають бути зі знаком «-», якщо більші — зі знаком «+» [25, с. 36].

У процесі розрахунку сукупних витрат за життєвий цикл треба враховувати чинник часу.

Для оцінки конкурентоспроможності продовольчих товарів можуть використовуватися :

             матричні методи - дозволяють оцінювати конкурентоспроможність товарів з погляду виробника; як головний критерій оцінки нерідко виступає виручка від реалізації, що характеризує ступінь успішності збуту товару; найбільш відомі: матриця зростання — ринкової частки БКГ, матриця порівняння привабливості ринку і конкурентоспроможності (модель GE/McKinsey), матриця спрямованої політики (модель Shell/DPM); недолік методів - не враховується ступінь відповідності споживчих властивостей товарів потребам покупців;

             методи кількісної оцінки  - диференціальний, комплексний і змішаний; найбільш поширений комплексний метод, заснований на застосуванні комплексу одиничних, групових і інтегральних показників, розрахованих щодо обраного базового зразка; для продовольчих товарів корисний ефект найчастіше виражають в балах, користуючись оцінними шкалами, а також на основі коефіцієнтів вагомості оцінюваних показників; недоліки методу: базовий зразок не завжди легко вибрати; не враховуються організаційно-комерційні показники конкурентоспроможності; розрахунок коефіцієнтів вагомості є суб'єктивним і не може претендувати на достовірність; у рамках даного методу також оцінюються нормативні показники якості товару (масова частка вологи, солі тощо), які взагалі не представляють інтерес для споживача.

Для отримання достовірніших результатів оцінку конкурентоспроможності продовольчих товарів необхідно проводити з погляду споживача. Для цього необхідно вибирати показники, які важливі для споживача; відмовитися від розрахунку коефіцієнтів вагомості показників; розраховувати рівень конкурентоспроможності по кожному товару окремо і потім порівнювати отримані коефіцієнти між собою. На основі рівнів конкурентоспроможності товарів, по формулі середній арифметичній можна розрахувати рівень конкурентоспроможності продукції окремого підприємства і порівняти з аналогічними показниками для інших підприємств.

При оцінці масового споживчого товару основними показниками є: рентабельність продажів конкретного товару і його ринкова частка. Як метод інтеграції рентабельності товару і його ринкової частки в показнику конкурентоспроможності доцільний розрахунок геометричної середньої. Форма середньої обрана, оскільки при побудові стратегії підприємство вимушене балансувати між двома групами інтересів: досягнення високої рентабельності або збільшення ринкової частки. Фокусування на одному з показників відображає використання різних конкурентних переваг, їх усереднення визначає комплексну стратегію підприємства відносно досягнення конкурентоспроможності товару. За інших рівних умов, чим вище конкурентоспроможність продукції або чим значніша ринкова частка, тим більше конкурентноздатний товар. Найбільш бажаною для фірми є максимізація одночасно обох показників, що на висококонкурентному ринку можливо, але дуже важко. Вибір геометричної середньої обумовлений тим, що обидва інтегровані показники є відносними величинами. Якщо розподіл інтересів між ними оптимально збалансовано, то можна застосовувати просту середню геометричну, якщо він відчутно нерівномірний - доцільно користуватися зваженою (як ваги в цьому випадку виступає важливість досягнення кожного з показників).