Управління механізмом капіталізації підприємства

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

1. Економічна суть капіталізації підприємств та фактори що впливають на її рівень.

Одним із важливих чинників фінансової стабілізації економіки  будь-якої держави є об’єктивний  процес нарощування потенціалу вітчизняного бізнесу, наслідком якого, як правило, є капіталізація господарюючих  суб’єктів. Ріст капіталізації виступає не лише показником покращення фінансового  стану підприємств і організацій, але й умовою зміцнення їх фінансової стійкості. Управління капіталізацією, використання її інструментів на внутрішньогосподарському, регіональному та макроекономічному  рівнях – одна з актуальних фінансово-економічних  проблем, що гостро стоїть в українському суспільстві в останні роки і  сьогодні, нажаль, ускладнюється процесами  розгортання фінансової кризи в  державі. Однак недооцінка теорії і  практики капіталізації, нерозуміння  і невикористання її інструментарію може призвести до ще більш негативних наслідків у стані вітчизняної  економіки. Тому саме в кризових умовах, а також враховуючи членство України  в СОТ, вітчизняні підприємства рано чи пізно вимушені будуть конкурувати  з іноземними компаніями, які, безумовно, мають не лише більше досвіду успішної діяльності в ринкових умовах з використанням  широкого набору фінансових інструментів, але й, як правило, володіють значними матеріальними, корпоративними та інноваційними  ресурсами. Еволюція трактування сутності дефініції "капіталізація" охоплює такі періоди:

1-й період - початок ХІХ  століття. В рамках марксистської  теорії капіталізація визначається  як процес накопичення капіталу  шляхом капіталізації прибутку, що призначений для розширення  виробництва, з однієї сторони,  та як потік майбутньої вартості, що розрахована з урахуванням  ставки відсотку, тобто як капіталізація ринкової вартості [1].

2-й період - кінець ХІХ  - початок ХХ століття. Представники  неокласичного напряму економічної  теорії доповнили своїх попередників, і капіталізацію розуміли як  процес створення та накопичення  вартості, яка приносить ефект  з дохідністю, що рівна ставці  відсотку, розмір якого визначається  визначеною продуктивністю капіталу [1].

Епоха кейнсіанства зробила  новий крок у вивченні капіталізації  як економічної категорії. Згідно з  її теорією капіталізація базується  на накопичуванні капіталу за допомогою  грошового обороту. В результаті завершення виробничого циклу частина  створеного грошового доходу споживається, а інша частина спрямовується  на підтримання та розвиток активів  і таким чином накопичується.

Кінець ХХ століття. З  другої половини ХХ століття процес дослідження  сутності цього терміну гальмується. Парадокс полягає в тому, що тривалий час слово "капіталізація" майже  не вживалося, причому не лише у вітчизняній  науковій літературі, а й за кордоном; Сьогодення: спостерігається зростання  інтересу як вітчизняних, так і зарубіжних науковців до сутності та значення капіталізації підприємства як економічної  категорії [1].

Дослідивши особливості  трактування капіталізації сучасними  економістами, зазначимо, що сьогодні найчастіше її розуміють як:

1) процес формування капіталу юридичної особи;

2) показник ринкової вартості  компанії на фондовому ринку,  що визначається як добуток  суми цінних паперів емітента, випущених в обіг на їх ринкову ціну;

3) компенсація разових  витрат, що виражають вкладання  капіталу, за рахунок накопичення  річного прибутку, а не за рахунок  реалізації продукції;

4) перетворення чистої  доданої вартості на капітал,  тобто використання її на розширення виробництва;

5) процес утворення фіктивного  капіталу у вигляді акцій, облігацій,  заставних листів іпотечних банків;

6) перетворення майна на грошовий капітал.

В економічному тлумачному словнику під капіталізацією розуміється  процес визначення вартості об’єкта  оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання.

В економічній енциклопедії за редакцією Мочерного С.В. капіталізація трактується як процес використання частини додаткової вартості на розширення капіталістичного виробництва, а також як процес вкладання частини доходів у цінні папери й отримання на них прибутку у формі відсотка [3].

Дещо інше визначення дає  Побурко О.Я. Учений стверджує, що дана категорія відображає процес трансформації власних та залучених коштів, а також коштів, які отримуються завдяки реструктуризації, у капітал підприємства [11].

Перший напрям досліджень пов’язаний з працями всесвітньовідомого економіста Карла Маркса. В якості основи дослідження тлумачень капіталізації  лежить його теорія, яка вперше детально розглянула економічну природу капіталу та капіталізації як певну систему  соціально-економічних відносин. Другий напрям досліджень визначень капіталізації  як економічної категорії базується  на працях багатьох сучасних економістів, зокрема таких як Дедкова М.В., Козоріз М.А., Мочерний С.В., Осовська Г.В., Побурко О.Я., Шевченко Н. В.. В даному випадку капіталізація трактується як процес трансформації доходів у капітал. Автори третього напряму досліджень трактують капіталізацію виключно з фінансової сторони діяльності підприємства, тобто як процес приросту фінансового капіталу (Бектенова Д.Ч., Гальцева О.В., Гільфердінг Р., Невський І. О.). Праці авторів, що відносяться до четвертого напряму, присвячені дослідженню капіталізації як показника оцінки ринкової вартості підприємства (Барунов Г.Я., Єжов Ю.В., Ідрисов Ш.М., Казинцев В.В., Корольова О.О., Овсянникова О.М., Челноков А. С.).

Більш повніше економічний  зміст капіталізації проявляється у специфічних функціях, які вона виконує:

1) оцінююча тобто відображення  оцінки фінансово-господарської  діяльності підприємства з метою  вивчення її ефективності та  виявлення наявних резервів, відповідність  діяльності підприємства міжнародним  критеріям ефективності;

2) прогностична - слугує індикатором  майбутнього стану підприємства; основний зміст даної функції  полягає в оцінюванні потенціалу підприємства;

3) мобілізаційна - полягає  у залученні ресурсів для цілей  організації, розширення виробництва,  швидкого освоєння сучасних технологій  тощо;

4) розподільча - зміст  даної функції полягає в ефективному  розподілі усіх залучених ресурсів  на розвиток та розширення  діяльності підприємства, тобто  здійснення процесу капіталізації,  збалансованість економічної діяльності  підприємства;

5) стратегічна - полягає  у виборі перспективних напрямків  діяльності підприємства, що зорієнтовані  на довгострокову перспективу,  досягнення конкурентних переваг  підприємством та забезпечення  стабільного ефективного функціонування, утримання своїх позицій на  ринку;

6) стимулююча - виступає стимулятором  економічного, науково-технічного розвитку підприємницької діяльності [6].

1.2 Методологічні  основи оцінки рівня капіталізації  підприємств

Коефіцієнт капіталізації (capitalization ratio) - це показник, що порівнює розмір довгострокової кредиторської заборгованості із сукупними джерелами довгострокового фінансування, що включають крім довгострокової кредиторської заборгованості власний капітал організації. Коефіцієнт капіталізації дозволяє оцінити достатність у організації джерела фінансування своєї діяльності у формі власного капіталу.

Коефіцієнт капіталізації  входить в групу показників фінансового  левериджу - показників, що характеризують співвідношення власних і позикових  коштів організації

Даний коефіцієнт дозволяє оцінити підприємницький ризик. Чим вище значення коефіцієнта, тим  більше організація залежна в  своєму розвитку від позикового капіталу, тим нижче фінансова стійкість. У той же час, більш високий  рівень коефіцієнта говорить про  більшу можливої ​​віддачі від власного капіталу (більш висока рентабельність власного капіталу).

Коефіцієнт капіталізації  розраховується як відношення довгострокових зобов'язань до суми довгострокових зобов'язань і власного капіталу організації:

Кк= Дз/(Дз + Вк)                                     (1.1)

Коефіцієнт капіталізації - важливий показник фінансового левериджу  компанії, що відображає структуру  джерел довгострокового фінансування. В даному випадку капіталізація  компанії (не плутати з ринковою капіталізацією) розглядається як сукупність двох найбільш стійких пасивів - довгострокових зобов'язань і власних коштів.

У зарубіжній та вітчизняній  практиці оцінку вартості майна найбільшого поширення отримали три методичні підходи, котрі оцінюють вартість підприємства:

1. підхід, заснований на оцінці вартості майна підприємства (майновий підхід або витратний підхід);
2. підхід, заснований на аналізі ринкової вартості аналогічних підприємств (порівняльного або ринкового підходу);
3. підхід з погляду прибутковості підприємства (дохідного підходу).

Майновий (витратний) підхід. Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що становлять цілісний майновий комплекс, за мінімум зобов'язань. Основним джерелом інформаціїза цього підходу є баланс підприємства, і відповідно рівень капіталізації підприємства за цього підходу залежить від обсягу реального капіталу підприємства.

Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так  званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

• витратний метод (оцінка за відновною вартістю активів);
• метод розрахунку ліквідаційної вартості;
• метод балансової вартості;
• метод скоригованої балансової вартості;
• метод заміщення.

В основу витратного методу покладено принцип корисності і заміщення. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить заоб'єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення об'єктiв поточному стані та в діючих цінах, що забезпечуватиме його власнику подібну корисність. У рамках витратного методу основна оцінка базується навідновлювальній вартості активів.

Метод ліквідаційної вартості використовується:

• при банкрутстві і ліквідації підприємства;
• при оцінці заявок на покупку підприємства;
• при експертизі шахрайських угод щодо передачі прав власності третім особам;
• при експертизі програм реорганізації підприємства;
• при санації підприємства без судового розгляду;
• при виробленні плану погашення боргів підприємства-боржника, яке опинилося під загрозою банкрутства.

Ліквідаційна вартість показує, скільки коштів залишається після  ліквідації підприємства, продажу його активів і виплати боргів. Термін визначення ліквідаційної вартості становить від 2 місяців до 2 років, залежно від ліквідності активів підприємства і охоплює: час підготовки активів до продажу,час доведення інформації про продаж до потенційних покупців, час на обміркування рішення про покупку, час на покупку, час на перевезення (доставку) .

Метод балансової вартості базується на оцінці потенціалу підприємства, накопиченого в результаті минулого. Чиста балансова вартість підприємства розраховується за формулою:

                  ЧБВ = А – За – З,                             (1.2)

де ЧБВ – чиста балансова вартість підприємства;

А – активи;

За – всі види зносу активів;

З – зобов'язання підприємства (кредити, позики, рахунки).

 Цей метод дає змогу швидко, просто й ефективно установити, якими активами по суті володіє підприємство за умови правильної облікової ставки.

Однак варто мати на увазі, що він базується на даних про  активи за цінами їхнього придбання, що непридатні, якщо вартість підприємства визначається в умовах високої інфляції, оскільки вартість матеріальних активів виявляється заниженою. Крім цього, частина активів може виявитися нереалізованими на ринку.

Метод скоригованої балансової вартості на відміну від попереднього методу враховує величину переоцінки фондів підприємства:

              СЧБВ = А – За + П – З                             (1.3)

де П – величина переоцінки фондів підприємства.

Для стабільно працюючих  підприємств, що не планують закрити  в майбутньому, скориговано чисту балансову вартість, котра досить надійно відображає нижню границю його цін.

Метод заміщення містить у собі визначення економічної вартості майна підприємства шляхом установлення вартості заміщення оцінюваної власності з урахуванням виправлень на її фізичний і моральний знос. Чиста вартість заміщення активів визначається за формулою:

             ЧВЗА = Ца – Фз – Мз                             (1.4)

де Ца – поточна ціна аналогічних активів на ринку;

Фз – фізичний знос;

Мз моральний знос.

Ринковий (порівняльний) підхід. Ринковий метод базується на пошуку підприємств, аналогічних аналізованому, котрі були недавно продані, тобто ринкова ціна яких відома. При визначенні ступеня порівняння підприємств найбільш важливим є фактори, що найбільшою мірою визначають їхню ринкову ціну: доходи підприємств, фінансова стійкість, ціна їхніх активів, обсяг продажів, структура капіталу, якість керування і т.і. Інколи вибирають кілька підприємств, чия діяльність деякою мірою аналогічна розглянутому підприємству. Отримана інформація групується відповідно до її значимості. Ринковий підхід містить у собі три основні методи:

1. метод галузевих співвідношень, заснований на спеціальних формулах і цінових показниках, використовуваних в окремих галузях виробництва. Формули і цінові показники виводяться емпіричним шляхом з даних про продажі підприємств;
2. метод ринку капіталів, що базується на цінах, реально виплачених за акції подібних компаній на фондовому ринку;
3. метод угод (продажів), заснований на цінах придбання контрольних пакетів акцій подібних підприємств або цінах придбання аналогічних підприємств.

Метод галузевих співвідношень  використовується для орієнтованих оцінок вартості підприємств. Досвід західних оцінних фірм свідчить:

• рекламні агентства і бухгалтерські фірми продаються відповідно за 0,7 і 0,5 від річного виторгу;
• салони краси 0,25-0,7 від суми виторгу + вартість устаткування і запасів;
• ресторани і туристичні агентства – відповідно 0,25-0,5 і 0,04-0,1 від валового виторгу;
• заправні станції 1,2-2,0 від місячного виторгу;
• страхові агентства 1,0-2,0 від річних зборів;
• підприємства роздрібної торгівлі 0,75-1,5 від суми чистого доходу + устаткування + запаси;
• машинобудівні підприємства 1,5-2,5 від суми чистого доходу + запаси.

Метод ринку капіталів  заснований на ринкових цінах акцій підприємств, подібних з оцінюваним підприємством. Діючи за принципом заміщення, інвестор може інвестувати кошти в подібну компанію, тому дані про порівняння підприємства при використанні відповідних коректувань можуть послужити орієнтирами для визначення вартості оцінюваного підприємства.Перевага цього методу полягає у використанні фактичної інформації, а не прогнозних даних, що мають відому невизначеність. Для реалізації цього методу необхідна достовірна і детальна фінансова і ринкова інформація з групи порівняних підприємств .

Метод угод заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій подібних за діяльністю підприємств. Вибір підприємств здійснюється, виходячи з подібних підприємств, за галузями, продукцією, життєвим циклом, стратегією діяльності та іншими порівняльними чинниками.

Дохідний підхід. Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигод (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. До методів заснованих на оцінці доходів підприємства, належать:

• метод капіталізації доходу;
• метод розрахунку періоду окупності;
• метод дисконтування грошових потоків.

Метод капіталізації доходу полягає у визначенні величини щорічних чистих доходів підприємства, що відповідає цим доходам при нормі капіталізації і розрахунку ціни підприємства, що приносить цей обсяг чистих доходів. Під чистим доходом розуміємо суму чистого прибутку й амортизації.

При розрахунку чистого доходу важливо правильно вибрати період часу, за яким здійснюються розрахунки. Під капіталізацією, у цьому методі, розуміємо процедуру перекладу  потоку доходів у показник поточної вартості для підприємства шляхом розподілу показника доходів на фактор, названий нормою капіталізації. Норма капіталізації на основі цього методу визначається:

         РПЦ =Середній чистий дохід/Норма капіталізації         (1.5)

або            РЦП = Середній чистий дохід/Мультиплікатор            (1.6)

Величина ставки чи мультиплікатора  норми капіталізації залежить від стійкості доходу підприємства. Якщо підприємство має стійке зростання прибутку, вибирається більш низька норма капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни підприємства. При нестабільних прибутках підприємства норму капіталізації збільшують.

Метод розрахунку періоду  окупності є доцільним для розрахунку в умовах підвищеного економічного ризику, в тому числі інфляційного. Цей метод дає змогу врахувати грошовий дохід, що буде отримувати підприємство не за повний період експлуатації, тобто тут не враховуються доходи останніх періодів, унаслідок чого ринкова ціна підприємства може бути визначена неправильно.

Метод дисконтування грошових потоків побудований на концепціїтеперішньої вартості майбутнього грошового потоку (Cash-Flow) оцінюваного підприємства, котре оцінювали в розрізі окремих періодів. За своїм економічним змістом він схожий з методикою дисконтування Cash-Flow у рамках оцінки доцільності інвестицій. Згідно з методом дисконтування грошових потоків, вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків або дивідендів, які можна отримати внаслідок володіння підприємством, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів. Цей метод охоплює наступні етапи:

• прогнозування майбутніх грошових потоків;
• визначення відповідної ставки, що дисконтує;
• дисконтування майбутніх грошових потоків;
• перебування суми дисконтованих грошових потоків для визначення чистої поточної вартості.

Найбільш складним і відповідальним моментом в оціні підприємства цим методом є складання прогнозів доходів підприємства на найближчі 3-5 років. Але оскільки в такій тривалості ймовірні відхилення від прогнозу досить великі, складається спектр прогнозів:

• оптимістичний – оцінка прибутковості підприємства при його функціонуванні в найбільш сприятливих умовах;
• реалістичний – враховує найбільш ймовірні умови функціонування компанії;
• песимістичний – функціонування підприємства в найгірших умовах.

Прогноз доходів і величина дисконту залежить від ризику одержання очікуваних майбутніх доходів, з яким зіштовхується підприємство на ринку.

Існують ще такі показники  капіталізації підприємства як []:

1. капіталізація основних фондів;

           Квф=З*(1-Кпр)*[(1-Кдв-Ср)*Ф-Ка]+Ка                     (1.7)

де, З - коефіцієнт завантаження основних фондів;

Кпр та Кдв – ставки податку на прибуток і податок на додану вартість відповідно;

Ср – частка витрат у валовому доході;

Ф – фондовіддача;

Ка – норма амортизації.

2. капіталізація оборотних активів:

            Коф=У/З*(1-Кпр)*[1-Кдв-Ср-Ка/В]+Ср/З                  (1.8)

де, У - коефіцієнт що визначає частку відрахування з чистого прибутку на поповнення оборотних активів;

В – віддача оборотних  активів.

Отже в даному розділі  було повністю розкрито суть визначення капіталізації підприємства. Обґрунтовано фактори що можуть впливати на капіталізацію, а також розкрито функції капіталізації. Також запропоновано ряд показників за якими визначається рівень капіталізації  на підприємстві.

Розділ 2

АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ  КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПАТ «ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ХЛІБОКОМБІНАТУ ЗА 2010-2011 РОКИ

2.1 Аналіз фінансово-господарської  діяльності ПАТ «Чернівецький  Хлібокомбінат» 

Завод виробляє  74 тони/добу хлібобулочних виробів і є  основним постачальником хліба в  Чернівецькій області.

У 2004 році згідно 1 етапу Інвестиційної програми з модернізації, реконструкції і вдосконалення виробничих потужностей була запущена нова лінія з виробництва батонів, потужністю 12,5 тон/добу.

Лінія укомплектована тунельною  піччю (обладнання Revent (Швеція), тістоподільним обладнанням Pietro-Berto (Італія).

У 2005 році розпочався 2-й етап Інвестиційної програми з запуску  двох механізованих ліній. Лінія  з виробництва житньо-пшеничних  сортів хліба, потужністю 7 тон/добу, укомплектована обладнанням Miwe та Glimek. Лінія з виробництва дрібноштучних виробів, потужністю 3 тони/добу укомплектована обладнанням Revent та Восход (Росія). Запуск ліній відбувся навесні 2006 року.

У листопаді 2005 року було придбано споруду для будівництва нової площадки заводу, цех №3.

У 2006-2007 році в рамках виконання  з єтапу Інвестиційної програми завершено будівництво цеху №3, в якому працює лінія з випуску батону, а також передбачено встановлення трьох автоматизованих ліній з виробництва житнього подового хлібу і пшеничного подового хлібу.

У 2008 році введена в експлуатацію нова механізована лінія з виробництва  батонів і овального пшеничного хліба. Лінія укомплектована обладнанням  Revent, Glimek, тістомісом Diosna. Потужність лінії - 15 тон/добу.

Загальна вартість інвестицій  в завод за 2005-2008 роки склала більше 4,5 млн. євро.

У липні 2010 року був відкритий "Палац хліба", де вся хлібна і кондитерська продукція була представлена ВАТ "Чернівецький хлебокомбінат".

ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" встановив нову різальною-пакувальну машину фірми DAUB (Голландія). Вся продукція  упаковується в фірмову упаковку зі зручним кліпсатором.

Отже, ми дізналися чим  займається компанія однак нам просто необхідно дізнатися також в  якому стані вона знаходиться  і чи рентабельно здійснює свою роботу. Для цього проведемо аналіз стану  ПАТ «Чернівецький Хлібокомбінат» за 2010-2011 роки. Дані відображені в  таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз показників майнового  стану ПАТ «Чернівецький Хлібокомбінат» за 2010-2011 роки

тис. грн.

Отже на основі розрахованих показників у таблиці 2.1, можна проаналізувати що на підприємстві у 2011 році збільшилася  виручка від реалізації товарів  на 26283 тис. грн. Також середньорічна  сума майна підприємства зросла на 15491.5 тис.грн. Тобто для збільшення майна було задіяно вливання коштів як із зовнішніх джерел таких як інвестиції та кредитування підприємства, також було задіяно частку нерозподіленого прибутку. Такі дії мали би призвести до збільшення реалізації товарів а також до отримання більшої виручку, тим самим збільшення чистого прибутку. Адже віддача майна збільшилася на 0.015, коефіцієнт завантаження майна зменшився на 0.006, і тривалість одного обороту зменшилася на 2 дні. Тут також може вплинути значна частка дебіторської заборгованості яка призупинює активну роботу підприємства і є негативним фактором при платоспроможності його зобов’язань. Підприємству просто необхідно позбутися частини дебіторської заборгованості аби наладити свою спроможність сплачувати свої зобов’язання а не доводити підприємство до банкрутства, цим самим підприємство також прискорить тривалість обороту і отримає більше доходу.

2.2 Оцінка рівня  управління процесом капіталізації  підприємства ПАТ «Чернівецький  Хлібокомбінат»

Перед тим як аналізувати  рівень капіталізації підприємства ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» потрібно розглянути саме складові капіталу підприємства. Адже нам потрібно дослідити  з яких джерел фінансується підприємство, та підтримує свою конкурентоздатність. Саме джерела фінансування підприємства дадуть нам інформацію про стан його існування, а також можна вже  буде визначити чи воно залежне від  зовнішніх партнерів чи зовнішніх  кредиторів. Отже в таблиці 2.2 відображено склад капіталу підприємства ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», що дасть змогу охарактеризувати джерела коштів підприємства.

Таблиця 2.2

Аналіз складу капіталу ПАТ  «Чернівецький хлібокомбінат» за 2010-2011 роки

тис. грн.

Отже, проаналізувавши дані в таблиці 2.2 можна сказати, що підприємство не залучає таке джерело фінансування як довгострокові кредити, що дало б  змогу підвищити рівень розвитку підприємства при необхідності коштів для залучення. Тобто кошти по цій статті є прихованим резервом залучення капіталу. Також важливо  охарактеризувати самі дані з таблиці 2.2. Де сумарний капітал на 2344 тис. грн. зменшився у 2011 році, на це вплинули наступні показники:

• власний капітал зріс на 846 тис.грн., а його частка зросла на 5.7% від суми сумарного капіталу;
• поточні зобов’язання зросли на 7221 тис. грн., а їх частка зросла на 10.9 % у  2011 році. Це явище призводить до зниження рівня незалежності підприємства, бо так як майже дві третини усього капіталу було залучено від кредиторів;
• доходи майбутніх періодів зменшилися на 13441 тис. грн.. і в 2011 році взагалі відсутні. Підприємство відмовилося в 2011 році зберігати кошти і просто користується кредитами і частиною власних коштів.