Управління інвестиційним проектом

                                             ВСТУП

Актуальність  курсової роботи. Побудова нових економічних відносин неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні підприємств. В умовах переходу України до стійкого економічного розвитку підвищуються вимоги до розробки інвестиційних проектів і прийняття управлінських рішень з метою зменшення ризику при їх реалізації. З метою мінімізації ризиків необхідно здійснити відбір інвестицій уже на стадії планування, тому головна роль в управлінні інвестиціями належить саме аналізу. У випадку, якщо невигідний інвестиційний проект впроваджується без попередніх розрахунків,то ринковий механізм автоматично руйнує створюваний інвестиційний об’єкт, а інвестор отримує збитки.

Без капіталовкладень неможливо тривале існування жодного підприємства: той хто не робить інвестицій, не збільшує і не удосконалює свої активи, не має майбутнього. Від інвестицій, їхнього обсягу і структури залежать перспективи підприємства, його можливості утриматись на ринку.

Інвестиційний проект - це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретних фінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.

Актуальність теми дослідження полягає у потребі господарюючого суб’єкта раціонально робити вибір серед багатьох альтернатив інвестиційного розвитку. Обраний напрямок вкладання коштів має відповідати стратегічним і тактичним цілям, інвестиційній стратегії розвитку підприємства.

Метою роботи є розробка системи управління впровадження нової технології у формі інвестиційного проекту на підставі сучасних наукових методів.

Завдання дослідження:

• визначити існуючі теоретичні і методологічні принципи реалізації інвестиційних проектів інноваційної спрямованості;
• надати техніко-організаційну характеристику підприємства;
• обґрунтувати доцільність інвестиційного проекту на ТОВ "Meblium";
• розробити організаційно-економічну програму реалізації проекту;
• запропонувати шляхи щодо удосконалення технології планування та управління інвестиційним проектом.

Об’єкт дослідження: ТОВ "Meblium"

Предмет роботи: управління інвестиційним проектом підприємства на сучасному етапі розвитку на прикладі ТОВ "Meblium".

Методи дослідження: аналіз наукової літератури, динамічний аналіз, фінансовий аналіз, порівняльний аналіз.

Обсяг та структура  роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної джерел. В тому числі 43 сторінки, 6 таблиць, 2 рисунки та 22 літературних джерел.

РОЗДІЛ 1

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ  ДО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ  ТА ЇХ ОЦІНКИ

1.1. Теоретичні засади управління інвестиційними проектами

У сучасному розумінні, проекти - це те, що змінює наш світ: будівництво  будинку, науково-дослідна робота, реконструкція  підприємства, створення нової організації, розробка нової технології і техніки, спорудження літака, створення кінофільму, розвиток регіону і т.п. Все це проекти.

У сучасній методології управління проектами існує ряд визначень  терміна «проект», кожна з який має право на існування, у залежності від конкретної задачі, що стоїть перед  спеціалістами. У тому випадку, коли в якості результатів реалізації проекту виступають фізичні об'єкти визначення проекту може бути таким: під проектом розуміється система  сформульованих у його рамках цілей, утворюемих або модернізуемих для  їх реалізації фізичних об'єктів, т  ехнологічних прийомів, технічної й  організаційної документації, матеріальних, трудових і інших ресурсів, а також  управлінські рішення і заходи щодо їх виконання. Проект - це комплекс взаємозалежних заходів, призначених для досягнення протягом обмеженого періоду часу і  при обмежених грошових і інших  ресурсах поставлених цілей.

Управління проектом - мистецтво  керувать і координувать людські  і матеріальні ресурси життєвого  циклу проекту, застосувувать системи  сучасних методів і техніки управління і мінімізації ризиків для  досягнення визначених у проекті  результатів по складу і обсягам  робіт, вартості, часу, якості і задоволенню  учасників проекту. [41] Існуючи методи управління проектами дозволяють: визначити  цілі проекту і провести його обгрунтування  і його життєздатність; виявити структуру  проекту ; визначити необхідні обсяги і джерела фінансування; підібрати виконавців - зокрема, через процедури торгів і конкурсів; підготувати і укласти контракти; визначити терміни реалізації проекту, скласти графік виконання, розрахувати необхідні ресурси; розрахувати кошторис і бюджет проекту; планувати і враховувати ризики; забезпечити контроль за ходом реалізації проекту. Термін "інвестиції" походить від латинського слова "investio", що означає "одягаю". У найбільше поширеному трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його наступного збільшення. Вони є базою для застосування для інших вартісних категорій-грошей, фінансів, кредиту, доходу (прибутку), цін - які відображають відтворення основних фондів і оборотних коштів.

Інвестиції об'єднують  два протилежних процеси - вкладення  капіталу й одержання прибутку. [26] Інвестиційна діяльність здійснюється на основі збігу інвестиційного попиту і пропозиції. Суб'єкти інвестиційної  діяльності реалізують інвестиційний  попит і пропозицію, вступаючи  у певні економічні взаємовідносини  за допомогою інвестиційного ринку. [10]

В даний час ринок інвестицій характеризується великим попитом  і невеличкою пропозицією. У зв'язку з цим перед інвесторами постає задача вибору найбільш привабливого інвестиційного проекту. Це можливо  при проведенні всебічного проектного аналізу. Проектний аналіз - це методологія, що дозволяє оцінювати фінансові  й економічні гідності проектів, а  також альтернативні шляхи використання ресурсів з урахуванням макро- та мікроекономічних наслідків. [21]

Поняття проекту є одним  із базових елементів концепції  проектного аналізу. У світовій практиці інвестиційний проект являє собою  комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих  на досягнення поставлених цілей  в умовах обмежених фінансових, тимчасових та інших ресурсів. [26] Це визначення було запропоновано всесвітнім банком і є найбільш точним і правильним. Здійснення будь-якого реального  інвестиційного проекту припускає  зв'язування (перетворення в неліквідну форму) на відносно тривалий термін деякого  обсягу фінансових ресурсів.

Ціль проекту - це бажаний  аргументований результат, досягнутий за визначений термін при заданих  умовах реалізації проекту. Визначення цілі проекту передбачає постановку задачі, що потребує: визначити результати діяльності на певний строк; дати цим результатам кількісну оцінку; довести, що ці результати можуть бути досягнуті; визначити умови, при котрих ці результати повинні бути досягнуті.

Розробка промислового інвестиційного проекту - від початкової ідеї до експлуатації підприємства - може бути подана у вигляді  циклу, що складається з трьох  окремих фаз передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Кожна з цих фаз, у свою чергу, підрозділяється на стадії, а деякі  з них містять такі важливі  види діяльності, як консультування, проектування і виробництво. У передінвестиційній фазі мають місце декілька паралельних  видів діяльності, що частково поширюються  і на наступну, інвестиційну фазу. Таким  чином, як тільки дослідження інвестиційних  можливостей визначили надійні  ознаки життєздатності проекту, починаються  етапи сприяння інвестиціям і  планування їхнього здійснення. Проте  при цьому основні зусилля  припадають на етап остаточної оцінки проекту й інвестиційної фази (додаток Б). Щоб зменшити втрати обмежених ресурсів, необхідно ясне розуміння послідовності дій  при розробці інвестиційного проекту - від концептуальної стадії до експлуатації підприємства. Також важливо розуміти значення ролей, які повинні грати  різноманітні учасники проекту, такі як інвестори, організації, що сприяють інвестуванню, комерційні банки, фінансові установи, постачальники устаткування, агентства  зі страхування експортних кредитів і консультаційні фірми. [15]

Проектні і консультаційні роботи, здійснювані учасниками проекту, повинні виконуватися на усіх фазах  проектного циклу. Вони особливо важливі  у передінвестиційній фазі, оскільки успіх або провал промислового проекту  залежить, у першу чергу, від маркетингових, технічних, фінансових і економічних  рішень і їхньої інтерпретації. Виникаючі  витрати не повинні служити перешкодою для відповідної експертизи й  оцінки проекту в передінвестиційній фазі, оскільки це може зберегти значні засоби, у тому числі ті, що стосуються невірно спрямованих інвестицій після пуску підприємства. [66]

Передінвестиційна фаза містить декілька стадій визначення інвестиційних можливостей (дослідження можливостей); аналіз альтернативних варіантів проекту і попередній вибір проекту, а також підготування проекту. Проходження проекту через ці стадії також сприяє просуванню інвестицій, створює кращу основу для прийняття рішень і здійснення проекту, роблячи цей процес більш зрозумілим. Визначення інвестиційних можливостей є відправною точкою для діяльності, пов'язаної з інвестуванням (додаток Б) у кінцевому рахунку, це може стати початком мобілізації інвестиційних засобів. Потенційні інвестори, приватні або державні, з країн, що розвиваються або розвинутих, зацікавлені в одержанні інформації про виникаючі інвестиційні можливості. Щоб створити таку інформацію для ідентифікації інвестиційного проекту, варто застосовувати підходи на рівні сектору економіки і на рівні підприємства.

Дослідження інвестиційних  можливостей носять дуже переносний характер і засновуються більше ступені  на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Дані про витрати зазвичай беруться з аналогічних існуючих проектів, а не на основі зведень  від таких джерел, як постачальники  устаткування. У залежності від обставин повинні проводитися дослідження  або загальні можливості, або можливостей  конкретного проекту (підхід на рівні  підприємства), або те й інше разом. Дослідження загальних можливостей  можна розділити на такі три категорії:

• дослідження регіонів, призначені для виявлення можливостей у даному регіоні, будь-то адміністративна провінція, відсталий район або район, що тяжіє до порту;
• промислові дослідження, призначені для виявлення можливостей у даній галузі промисловості, наприклад, у виробництві будівельних матеріалів або харчових продуктів;
• дослідження, призначені для виявлення можливостей, заснованих на використанні природних ресурсів, сільськогосподарської і промислової продукції, такої як продукція нафтохімічної і металургійної галузей.

Дослідження можливостей  конкретного проекту повинні  проводитися відповідно до спочатку виявлених загальних можливостей  у вигляді продукції, що володіє  потенціалом для внутрішнього виробництва, а інвестиційний профіль повинен  бути звернений до потенційних інвесторів. Хоча в багатьох країнах, що розвиваються, таку роботу може виконувати державне агентство сприяння інвестиціям  або торгово-промисловій палаті, у більшості випадків ці дослідження  проводяться певним інвестором або  групою підприємців. [15]

Дослідження можливостей  конкретного проекту менше детальні, аніж дослідження загальних можливостей. Їх можна визначити як перетворення проектної ідеї в широку інвестиційну пропозицію. Маючи за мету стимулювання зацікавленості інвесторів, дослідження  можливостей конкретного проекту  повинні містити певну базову інформацію, причому простого перерахування  товарів, що має потенціал для  внутрішнього виробництва, недостатньо. Хоча такий перелік заснований на загальноекономічних показниках (наприклад, імпорт у попередні періоди, зростання  споживчого попиту), або на матеріалах одного з досліджень загальних можливостей  регіонів, секторів промисловості або  ресурсів, і може служити відправною точкою, необхідно, по-перше, підходити  вибірково до продукції, виявленої  таким чином, і, по-друге, узагальнити  інформацію про кожний вид продукції, щоб потенційний інвестор, місцевий і закордонний, міг розглянути питання  про те, наскільки привабливі наявні можливості для переходу до такої  стадії підготування проекту попередньому відбору .

Основні цілі попередньому відбору полягають у визначенні того, чи виконуються такі положення: усі можливі альтернативи проекту  розглянуто; концепція проекту виправдовує  проведення детального аналізу; всі  аспекти проекту здійснення мають  важливе значення з погляду його здійснення і визнання необхідності глибокого вивчення шляхом функціональних досліджень, або досліджень забезпечення, таких як аналіз ринку, лабораторні  або дослідно-промислові іспити; ідея проекту (на підставі наявної інформації) повинна бути визначена або як нежиттєздатна, або достатньо приваблива для окремого інвестора або групи інвесторів; екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на її певного виробничого процесу відповідають національним стандартам.

Попередній відбір варто  розглядати як проміжну стадію між  дослідженням можливостей проекту  і детальним ТЕО. Розходження  полягає в ступені деталізації  одержуваної інформації і глибині  розгляду варіантів проекту. Структура  попередньому відбору повинна бути така ж, як і структура докладного ТЕО (техніко-економічного обґрунтування).

Детальний аналіз можливих альтернатив повинен мати місце  на стадії попередньому відбору, оскільки його виконання на стадії ТЕО було б занадто дорогим і тривалим. Зокрема, аналіз повинен охопити  різноманітні альтернативи, обумовлені в таких основних областях (компонентах) дослідження: стратегії проекту  або корпоративні стратегії і  рамки проекту; ринок і концепція  маркетингу; сировина, основні і  допоміжні виробничі матеріали; місце розташування, ділянка і  навколишнє середовище; проектування і технологія; організація і накладні витрати; трудові ресурси, зокрема, управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, а також потреби  у фаховому навчанні і витрати  на нього;

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) повинно дати всю необхідну  інформацію для ухвалення рішення  про інвестування (додаток Б). Отже, комерційні, технічні, фінансові, економічні й екологічні передумови для інвестиційного проекту повинні бути визначені  і критично оцінені на основі альтернативних варіантів рішень, уже розглянутих  на стадії попередньому відбору . Результатом  цих зусиль і є проект, попередні  умови і цілі якого були чітко  визначені, виходячи з основної цілі можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і досягнутої частки ринку, відповідних виробничих потужностей, місця розташування підприємства, наявної  сировини і матеріалів, що відповідає технології і, якщо потрібно, оцінці впливу виробництва на навколишнє середовище. Фінансова частина досліджень полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва і маркетингу, прибуток на інвестований капітал.

Остаточна оцінка інвестиційних  і виробничих витрат, а також наступні розрахунки фінансової й економічної  прибутковості доцільні тільки в  тому випадку, якщо визначені рамки  проекту з урахуванням усіх важливих аспектів і пов'язаних із ними витрат. Весь обсяг проекту повинен бути поданий у кресленнях і схемах, що послужать підгрунтям подальшої  роботи. [15]

Розробка ТЕО повинна  здійснюватися тільки тоді, коли необхідні  фінансові кошти, визначені дослідженнями, можуть бути виявлені з достатнім  ступенем точності. Мало змісту в ТЕО  без надійної гарантії того, що у  випадку позитивного рішення  необхідні кошти будуть знайдені. З цієї причини можливе фінансування проекту повинно бути розглянуте ще на ранній стадії ТЕО, оскільки фінансові  умови безпосередній вплив на повні витрати і, таким чином, - на фінансову здійсненність проекту.

Інвестиційна фаза. Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту (додаток Б), містить у собі широкий спектр консультаційних і проектних робіт, у першу чергу і головним чином, в галузі управління проектом. Інвестиційна фаза може бути розділена на такі стадії:

• установлення правової, фінансової й організаційної основ для здійснення проекту;
• придбання і передача технологій, включаючи основні проектні роботи;
• детальне проектне опрацювання і висновок контрактів, включаючи участь у тендерах, оцінку пропозицій і проведення переговорів;
• придбання землі, будівельні роботи й встановлення устаткування;
• предвиробничий маркетинг, включаючи забезпечення постачань і формування адміністрації фірми;
• набір і навчання персоналу;
• здавання в експлуатацію і пуск підприємства. [15]
• детальні проектно-конструкторські роботи містять у собі роботи з підготування ділянки, остаточний вибір технології й устаткування, весь діапазон робіт із планування й упорядкування графіка будівництва, а також підготування маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень і різноманітних схем.

На стадії участі в тендерах і оцінки пропозицій особливо важливо  одержати широку пропозицію по товарах  і послугах для проекту від  великого числа вітчизняних і  міжнародних постачальників, що добре  зарекомендували себе. Переговори і  укладення контрактів пов'язані  з правовими зобов'язаннями, що виникають  при передачі технологій, будівництві  будинків, закупівлі й установці  машин і устаткування, а також  при фінансуванні. На цій стадії відбувається підписання договорів  між інвестором або підприємцем, з одного боку, і фінансовими установами, консультантами, архітекторами і  постачальниками сировини, матеріалів і необхідних ресурсів - з іншого. При проведенні переговорів країни, що розвиваються, зіштовхуються з  великими проблемами, тому необхідна  взаємодія з досвідченими консультаційними фірмами. Але навіть вибір потрібної  консультаційної фірми найчастіше є складним і ґрунтується на відповідному досвіді і довірі. [15]

Стадія будівництва містить  у собі підготування ділянки для  забудови, спорудження будинків і  інші цивільні будівельні роботи, а  також постачання і монтаж устаткування відповідно до намічених програм  і графіків. Набір і навчання персоналу, що проводяться одночасно з етапом будівництва, можуть мати вирішальне значення для очікуваного росту продуктивності й ефективності роботи підприємства. Особливо важливим є своєчасний початок  маркетингової діяльності для підготування ринку нового товару (передвиробничий  маркетинг) і забезпечення постачання найважливіших матеріалів і сировини (маркетинг постачання).

Здавання в експлуатацію і пуск підприємства - зазвичай короткий, але технічно важливий період здійснення проекту. Він зв'язує попередню фазу будівництва з попередньою експлуатаційною (виробничою). Успіх, досягнутий на цьому етапі, демонструє ефективність планування і здійснення проекту, провіщаючи його майбутню дієвість. [41]

Слід зазначити, що в передінвестиційний фазі якість і надійність проекту  є більш важливими, аніж чинник часу, тоді як в інвестиційній значення тимчасового чинника зростає  в зв'язку з необхідністю утримати проект у рамках даних прогнозу, отриманих у ТЕО. Отже, принципово помилковою є поведінка інвесторів, коли вони, скаржачись на тривалий і  дорогий процес підготування проекту, намагаються скоротити стадії підготування й аналізу, переходячи безпосередньо  від ідентифікації проекту до заявки на позичку. Промислове інвестування звичайно утягує довгострокові фінансові  внески, і час, витрачений на вивчення стратегічних ринків, територіальних, технічних, управлінських, організаційних і фінансових альтернатив проекту, щоб знайти оптимальне рішення, окупається у багато разів. [15]

Фаза експлуатації. Проблеми фази експлуатації (додаток Б) потребують розгляду як з короткострокових, так і з довгострокових позицій. Короткострокові стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов'язані з застосуванням технології, роботою устаткування або недостатньої продуктивності праці через недостатність кваліфікованого персоналу. Довгостроковий підхід стосується обраної стратегії і сукупних витрат на виробництво і маркетинг, а також надходжень від продажів. Ці чинники безпосередньо пов'язані з прогнозом, зробленим у передінвестиційній фазі. Якщо стратегії і перспективні оцінки виявляться помилковими, внести будь-які корективи буде не тільки складно, але і винятково дорого. [15]

1.2 Методичні підходи  до аналізу інвестиційних проектів, орієнтованих на впровадження  нових видів продуктів

Аналіз беззбитковості проекту. Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні і поточні. До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво будинків і споруд, покупка або оренда технологій і устаткування), виробничі витрати і потреби в оборотному капіталі. [66]

Поточні витрати - це витрати  на випуск продукції, що містять витрати  на придбання сировини, основних і  супутніх матеріалів, оплату праці, загальнозаводські  і накладні витрати. Поточні витрати  проекту належать до валових витрат, що враховуються як при розрахунку податку з прибутку підприємств, так і при проектуванні грошових потоків. Розрахунок планових поточних витрат є однією з найскладніших  процедур, що передбачає послідовне визначення кожної зі статей.

У ході аналізу проекту  при розрахунках витрат окремо плануються поточні грошові витрати і  поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі. Для планування поточних витрат найбільш прийнятною є структура, подана в додатку  В. Ця таблиця використовується як для  розрахунку поточних витрат у цілому, так і для грошових витрат. Поточні  витрати необхідно спланувати в  часі і по видах потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

Прямі витрати доцільно розраховувати  окремо на одиницю продукції, потім - на всю реалізовану продукцію, а  непрямі витрати розраховувати  відразу на реалізовану продукцію. Тому що грошові оцінки поточних витрат - це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевіряти всі статті витрат, що можуть істотно  вплинути на його ефективність і здійсненність. Розрахунок поточних витрат проводиться  на кожній стадії проекту, їхній обсяг  постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При керуванні структурою поточних витрат варто враховувати ефект  виробничого важеля (ливериджа). Виробничий важіль - це залежність доходу від структури  витрат, що обумовлена зміною обсягів  виробництва. Проте зростання цих  показників (обсяг продажу і прибутку) неоднаковий: внаслідок наявності  умовно-постійних витрат зміна доходу завжди є більш значною, аніж зміна  обсягів виробництва як у бік  зниження, так і в бік підвищення. Кількісна міра операційного ливериджа - показник DL, розраховується за формулою: [46]

де, S - загальна очікувана сума прибутків;

С - витрати на здійснення;

Сс - умовно-постійні витрати.

Ливеридж показує, на скільки  відсотків збільшиться прибуток від збільшення виторгу на 1%.

Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і  визначається технічною і технологічною  політикою, обраною при підготуванні проекту.

Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на розмір доходу. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних  витрат і відносного зменшення умовно-перемінних. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого важеля. Його рівень тим вище, чим вище частина  умовно-постійних витрат.

Виробничий важіль показує  потенційну можливість впливати на валовий  прибуток шляхом зміни структури  поточних (валових) витрат і обсягу виробництва (продажів). [12]

Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів  виробництва і реалізації постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми збільшується.

Розрахунок точки беззбитковості. Ціль аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого розмір виручки від продажу дорівнює витратам. Коли обсяг продажу є  нижчим за цю точку, фірма зазнає збитків, а в точці, де виторг дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці  беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці  продукції в цьому випадку  є беззбитковою ціною продажів.

Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового  обсягу продажів будуть існувати різноманітні варіанти цін на продукцію, але не буде єдиної беззбиткової ціни. [33]

Точка беззбитковості (ТБ) - це обсяг реалізації, при якому  прибутки підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою:

де, ПВ - постійні витрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

ПРВс - середні перемінні витрати.

Точка беззбитковості в натуральних  одиницях знаходиться за формулою:

де, ПВ - постійні витрати;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції - це різниця між  ціною одиниці продукції і  середніх перемінних витрат. Він розраховується:

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях використовується формула:

Де, ПВ - постійні витрати;

Кмп - коефіцієнт маржинального прибутку.

У свою чергу, коефіцієнт маржинального  прибутку знаходиться за такою формулою:

де , Ц - ціна одиниці продукції;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Критерії ефективності проектів. Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає  прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для  висновку про ефективність проекту  залежить від певних чинників - існуючої ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Чиста поточна вартість - Net Present Value (NPV) - це найбільш узагаль-нюючий показник доцільності реалізації того або іншого інвестиційного проекту. [11] У літературі зустрічаються й  інші його назви: чиста приведена  вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє  собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість прибутків або  вигоду від здійснених інвестицій) і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і  поточної вартості теперішніх і майбутніх  витрат проекту в плині всього його циклу.