Управління інвестиційною діяльністю підприємства

ст.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА…………………………..5

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ТА ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПАТ «Полтавакондитер»…………………………………….14

2.1. Фінансово-економічна  характеристика ПАТ «Полтавакондитер»…14

2.2. Політика управління реальними інвестиціями суб’єкта підприємнцтва………………………………………………………………………23

2.3. Оцінка ефективності  портфеля фінансових інвестицій підприємства………………………………………………………………………30

2.4. Розрахунок основних показників, що характеризують інвестиційну діяльність підприємства в сфері реальних інвестицій…………………………42

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА………………………………50

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….….57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….59

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..…61

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки одним з перспективних напрямків господарсько-фінансової діяльності підприємств, держави, фізичних осіб є інвестиційна діяльність.

Вона полягає у вкладанні майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. При цьому інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування, для того, щоб уникнути збитків, повинні чітко визначати доцільність інвестицій саме в те чи інше підприємство.

Відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях.

Враховуючи наявні інфляційні процеси, стабілізувати розвиток економіки в нині діючих ринкових умовах без залучення фінансових інвестицій практично неможливо. Умови залучення і використання фінансових інвестицій мають бути такими, які б задовольняли як інтереси інвесторів, так і підприємців-виробників, які беруть фінансові інвестиції під розвиток того чи іншого виробництва.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля. 

Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосованим у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики.

Мета та завдання для дослідження. Мета курсової роботи полягає у дослідження теоретичних основ інвестиційних ресурсів підприємства, та аналізу управління реальними та фінансовими інвестиціями досліджуваного підприємства. Завданням даної роботи є:

- розгляд теоретичних основ  управління інвестиційною діяльністю.

- аналіз управління реальними та фінансовими інвестиціями досліджуваної установи.

- визначення основних шляхів  удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність. Предмет дослідження – сукупність методичних та теоретичних положень щодо управління інвестиційною діяльністю в сучасних умовах. Базою для виконання курсової роботи є Публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер».

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ   ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Економічна діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій. Термін «інвестиція» походить від лат. «Invest», що означає вкладати. Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу .

Комплекс питань, пов’язаних із здійсненням інвестиційної діяльності підприємства, потребує знань теорії і практики прийняття управлінських рішень щодо процесу інвестування. Цей комплекс питань є предметом знань, що має назву «інвестиційний менеджмент».

Інвестиційний менеджмент – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційний менеджмент органічно входить у загальну систему керування підприємством, являючись однієї з основних функціональних його систем, що забезпечує реалізацію переважно стратегічних рішень. З приведеної схеми очевидно також, що інвестиційний менеджмент тісно пов’язаний із такими основними функціональними системами керування підприємства, як операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, інноваційний менеджмент і ін. З системою операційного менеджменту цей зв’язок опосередковується спільним керуванням формуванням і відтворенням операційних не обігових активів; системою фінансового менеджменту − формуванням інвестиційних ресурсів за рахунок власних і позикових джерел; із системою інноваційного менеджменту − розвитком автономних інвестицій (керуванням формуванням матеріальних і нематеріальних активів інноваційного характеру). Ефективне керування інвестиційної діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з який є наступні:

• інтегрованість із загальною системою керування підприємством;
• комплексний характер формування управлінських рішень та високий динамізм керування;
• варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень;
• орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства;
• єдність усіх елементів стратегічно-інвестиційного процесу з елементами інвестиційного менеджменту;
• розробка методів та засобів інвестиційного менеджменту з урахуванням підвищення ефективності виробництва, збільшення дохідної частини діяльності, зменшення ризиків та досягнення соціального ефекту.

З урахуванням утримання і принципів керування інвестиційною діяльністю формуються його цілі і задачі.

Розглядаючи головну ціль керування інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно пов’язана з головною ціллю господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з ній у єдиному комплексі. З розвитком інвестиційної теорії змінювалися і підходи економістів до визначення головної цілі інвестиційної діяльності. У генезисі цієї проблеми можна виділити три загальних підходи.

1. Класична економічна теорія підтверджувала, що головною ціллю інвестиційної й інших видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Цей ланцюг випливав із положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремих суб’єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту. Вперше вона була чітко сформульована в 1938 році французьким економістом А. Курно і потім розвиті в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї цілі забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного прибутку і граничних витрат підприємства.

Проте згодом це формулювання головної цілі господарської (у тому числі інвестиційної) діяльності підприємства були піддані критиці багатьма економістами. Так, було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отриманий високий по сумі і рівню прибуток може бути цілком витрачений на цілі поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал збільшення власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку призводять до зниження його ринкової вартості).

2. Теорія стійкого економічного росту, що розвивається багатьма наступними економістами, головною ціллю інвестиційної діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. На їхню думку, реалізація цієї цілі забезпечує тривалий безкризисний розвиток підприємства і поступальне розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування. Водночас, така ціль інвестиційної діяльності підприємства, мінімізує рівень інвестиційних ризиків, пов’язаних із процесом реалізації інвестицій, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви росту рентабельності їхній використання.

3. Сучасна економічна теорія в якості головної цілі інвестиційної діяльності підприємства висуває забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Це положення розділяється всіма сучасними теоретиками в області інвестиційного менеджменту, тому що, на їхню думку, воно щонайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства. У цій головній цілі одержують відбиток чинники часу, прибутковості і ризику, що є більш повним відбитком мотивації інвестиційної діяльності підприємства.

Отже, головною ціллю інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізація добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної цілі керування інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення таких основних завдань:

• забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства;
• забезпечення максимальної прибутковості окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому, що передбачає певний рівень інвестиційного ризику;
• забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому, що передбачає рівень їхньої прибутковості;
• забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;
• забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхній структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності;
• забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;
• пошук шляхів прискорення реалізації чинної інвестиційної програми підприємства.

Всі розглянуті задачі інвестиційного менеджменту взаємозалежні, хоча окремі з них носять різноспрямований характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості інвестицій при мінімізації інвестиційного ризику; забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення максимальної прибутковості інвестицій і т.п.). Тому в процесі керування, інвестиційною діяльністю підприємства окремі задачі повинні бути оптимізовані та узгоджені між собою для ефективної реалізації його головної цілі. Як і кожна керуюча система, інвестиційний менеджмент припускає наявність визначеного об’єкта керування. Таким об’єктом керування виступають інвестиції підприємства і його інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [21].

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1.  Івестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

2.  Државного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

3. Іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

4.  Спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Об’єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

- новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в  усіх галузях народного господарства;

- цінні папери (акції, облігації  та ін.);

- цільові грошові внески;

- науково-технічна продукція та інші об’єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом [3, с.13 ].

Об’єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об’єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об’єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є:

- інвестори (замовники);

- виконавці робіт (підрядники);

- користувачі об’єктів інвестиційної діяльності;

- постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

- юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

- громадяни України;

- іноземні юридичні та  фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані:

- додержувати державних  норм і стандартів, порядок встановлення  яких визначається законодавством  України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

- сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

-  бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Інвестиційний менеджмент як керуюча система характеризується наявністю і визначених суб’єктів керування. Сучасна практика інвестиційного менеджменту дозволяє виділити три основні групи таких суб’єктів:

1.Власник підприємства самостійно здійснює функції інвестиційного менеджменту, як правило, на малих підприємствах із невеличким обсягом інвестиційної діяльності. У цьому випадку в притягненні для здійснення цих функцій спеціаліста − найманого робітника немає необхідності.

2.Інвестиційної  менеджер широкого профілю є спеціалістом − найманим робітником, що здійснює практично усі функції інвестиційної керування підприємством. Такі спеціалісти використовуються в основному на підприємствах для загального керівництва інвестиційною діяльністю.

3. Функціональний інвестиційної  менеджер є вузьким спеціалістом − найманим робітником, що здійснює спеціалізовані функції керування в однієї зі сфер інвестиційної діяльності підприємства. Сучасна закордонна і вітчизняна практика виділяє такі форми спеціалізації функціональних інвестиційних менеджерів: а) менеджер по керуванню реальними інвестиціями підприємства; б) менеджер по керуванню фінансовими інвестиціями підприємства; в) менеджер по формуванню інвестиційних ресурсів і керуванню грошовими потоками по інвестиційній діяльності; г) менеджер по керуванню інвестиційними ризиками і деякі інші.

Із збільшенням обсягів інвестиційної діяльності і її диверсифікації потреба в інвестиційних менеджерах усіх рівнів буде зростати, а їхня спеціалізація − постійно розширюватися [20].

Таким чином сутність управління інвестиційною діяльністю як складовою інвестиційного менеджменту підприємства проявляєть через його функції. Для інвестиційного менеджменту характерні дві основні групи функцій, які формуються залежно від того, чи інвестиційна система виступає як управляюча система, чи як спеціальна система загальної системи менеджменту підприємства.

1.Функціїї інвестиційного  менеджменту як управляючої системи відрізняються від загальних функцій управління:

• розробка інвестиційної стратегії підприємства. Залежно від проведеного маркетингового аналізу і аналізу стану інвестиційного ринку й інвестиційних ресурсів визначаються основні напрями і цілі інвестиційних стратегій;
• формування інформаційно-комунікаційних каналів, які б змогли забезпечити максимально необхідні обсяги інформації на будь-якому етапі інвестиційної діяльності;
• створення в системі організаційної структури підрозділів і структур для прийняття і реалізації управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності;
• проведення аналізу всіх аспектів інвестиційної діяльності;
• розробка основних програм і планів інвестиційної стратегії;
• формування комплексу мотивування до реалізації управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності;

- контроль реалізації інвестиційних планів та своєчасне їх коригування з урахуванням обраної інвестиційної стратегії

2. Функції інвестиційного менеджменту як спеціальної системи загального менеджменту – ці функції визначаються залежно від напрямів, обраних в інвестиційному менеджменті:

• управління реальними інвестиціями;
• управління фінансовими інвестиціями;
• управління інвестиційним портфелем;

- управління формуванням інвестиційних ресурсів.

Отже, можна узагальнити, що інвестиційний менеджмент – це комплекс завдань, методів і напрямів щодо розробки зважених рішень з управління інвестиціями для досягнення соціально-економічного ефекту на відповідному етапові розвитку господарюючого суб’єкта.

РОЗДІЛ 2

УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ТА ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

2.1. Фінансово-економічна характеристика ПАТ «Полтава кондитер»

Публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер», що у 1993 році в процесі приватизації набуло відповідного статусу до цього іменувалося як Державна кондитерська фабрика, створена в 1919 році шляхом концентрації п’яти кондитерських приватних підприємств.

З метою збільшення торгової мережі створено за участю сторонніх осіб такі юридичні особи: ТОВ «Домінік » – м. Київ, Дніпропетровськ. Товариство має розгалужену мережу фірмових магазинів в Полтавській області.

Установчим документом є Статут ПАТ «Полтавакондитер» від 1993 року. ПАТ «Полтавакондитер» є підприємством приватної форми власності. Юридична адреса підприємства – Полтавська область, місто Полтава, вул. Спаська 10.

Метою створення підприємства є одержання прибутку.

Предмет діяльності:

• виробнича діяльність;
• виробництво какао, кондитерських виробів;
• закупівля сировини;
• оптова, дрібнооптова, роздрібна торгівля

В уставі підприємства відзначено, що ПАТ « Полтавакондитер » формує наступні фонди:

• фонд розвитку виробництва;
• фонд соціального розвитку;
• єдиний фонд оплати праці;
• резервний фонд;
• ремонтний фонд;
• інші фонди.

Органами управління є збори засновників, що є вищим органом правління, дирекція суспільства – виконавчий орган і ревізійна комісія - контролюючий орган.

Рис. 2.1. Організаційна структура виробництва підприємства

Організаційна структура виробництва підприємства (рис.2.1.) включає в себе основне виробництво, допоміжне виробництво та обслуговуюче господарство.

До основного виробництва належать:

1) обробні цехи (шоколадний  цех, борошняний цех, цех халви, карамельний  цех, зефірний цех, цукерковий цех);

2) заготівельні цехи (пралі  нове відділення, цех об жарки  бобів, пресове відділення);

3) складальні цехи (відділення  розфасовки).

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств в області фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна й капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансовій стійкості й прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення й зміцнення фінансової стабільності.

В табл. 2.1. проведемо горизонтальний і вертикальний аналіз майна ПАТ «Полтавакондитер».

Таблиця 2.1

Горизонтальний і вертикальний аналіз майна

ПАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 рр. (станом на кінець року)